0 8797
Патріотичне виховання учнів на уроках української мови та літератури Квітень 17th, 2015 Погорєлов Дмитро

учителя української мови та літератури комунального закладу «Луганська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №18»
Свєтлової Ганни Вікторівни

Луганськ 2010

Патріотичне виховання – це багатовимірний та багатокомпонентний процес, спрямований на формування цілісної системи якостей, які перетворюються у потреби служіння українському народу і Батьківщині.

Зміст героїко-патріотичного виховання передбачає глибоке розуміння природи учнів, їх індивідуальних рис і можливостей, повагу до особистості дитини, турботу про її гармонійний розвиток, встановлення взаємин співробітництва у навчально-виховному процесі.

Тому робота з виховання патріотизму, на мою думку, повинна мати системний характер і складатися з компонентів, кожний з яких поєднує пізнавальний, емоційно-вольовий і поведінковий аспекти, а саме:

 

  1. Патріотична свідомість (самосвідомість) як результат осмислення індивідом своєї громадянської ролі у суспільстві (захист історико-культурних, політичних, економічних надбань, незалежності, особистий внесок у розбудову державності України, зразкову громадянську поведінку та ін..)

Елементи цієї  роботи  представлені у вигляді таблиці, де у першій колонці подано проблеми громадянознавчого  змісту, у другій –тема з навчальної програми, у якій може бути розкрита дана проблема. Нарешті в останній колонці сформульовані ключові проблемні питання для обговорення (інтерактивного опрацювання) на уроках з даної теми.

 

Можливості формування патріотичної свідомості учнів на уроках української мови та літератури

Проблема громадянознавчогозмісту Предмет, курс, тема, де може бути розкрита дана проблема Шляхи розкриття проблеми 
Сутність демократії, демократичні цінності. Права і свободи людини і громадянина і механізми їх захисту Українська література. 10 клас.І. Франко «Перехресні стежки» Які способи захисту прав і свобод людини і громадянина застосовувались в українських землях  наприкінці XІХ століття? Чи можна назвати судових чиновників та представників влади оборонцями права?Що керує їхніми рішеннями?
Та сама Українська література. 10 клас.І. Франко. Народ і його буття на сторінках поеми «Мойсей». Чому автор наголошує, що ідея державності зароджується в дитинстві?Проаналізуйте анархістські ідеї Авірона й Датана. Чи дійсно були вагомі причини, щоб не шукати землі обітованої?Чи звучать слова, подібні до Авіронових і Датанових в наш час? 
Та сама Українська література. 11 клас.Павло Тичина. “Арфами, арфами…”, “О панно Інно…”, “Ви знаєте, як липа шелестить…”, “Одчиняйте двері…”, “Пам’яті тридцяти” Яким є відчуття й розуміння демократичних цінностей у поезіях раннього Тичини?Як ви розумієте вислів літературознавця Павла Маляра „почавши від збірки „Партія веде”, Тичина сам себе поборов ідейно і в мистецькій майстерності – писав на помилування, щоб жити”?
Та сама Українська мова. 10 клас. Усне висловлювання на суспільно-політичну тему. Чи йде Україна шляхом демократичного розвитку? Які чинники сприяють, а які гальмують цей процес?Які передумови мають скластись у країні для утвердження демократичного політичного режиму?Як мають будуватися відносини влади  й опозиції за умов демократичного режиму?
Та сама Українська мова.11 клас.Складання публічного  діалогу відповідно до запропонованої ситуації Які з демократичних цінностей ви вважаєте найважливішими? Чи можна мати права, не маючи обов’язків? Чи тотожні поняття людина і громадянин?

Зрозуміло, що у таблиці представлені лише елементи змісту у вигляді проблемних питань, які на уроці треба «вдягти» у відповідні засоби та методи навчання в залежності від складу учнів, віку, стилю викладання, умов навчання тощо.

 

  1. Патріотичні почуття (любов до рідного краю, мови, культури, повага до історичного минулого, відданість національній ідеї).

На мій погляд, стержневим моментом системи формування патріотичних якостей повинні стати історичні традиції перемог українського воїнства, самопожертва в ім’я захисту Батьківщини. Знання і дотримання традицій народу неможливе без хорошого знання історії Вітчизни:

доби скіфів  –  80% золотого фонду Ермітажу – це скіфське золото з території України,
–  доби Київської Русі “матери городов русских”, до речі зараз в контексті інформаційних війн в історичних матеріалах, в Росії поширюється назва “Киев – мать городов вольных”,

доби козаччини – однієї з найцікавіших з точки зору патріотичного виховання,
другої світової війни – цінної наявністю живих учасників подій.

Небайдужими залишають молодь історичні приклади прояву патріотизму однолітків (діяльність «Молодої гвардії», Бій під Крутами, національний молодіжний рух в Західній Україні, «живий ланцюг» на підтримку незалежності України у 1990 році).

Усвідомленню позитивного іміджу України у світі сприяє знайомство з успіхами та творчістю видатних земляків (спортивними рекордами братів Кличків, А. Шевченка, Я. Клочкової, І. Сверстюка;  іменами театральних діячів  Б. Ступки,  А. Роговцевої,  І. Миколайчука, переможницею пісенного конкурсу «Євробачення» Русланою Лижичко). Такі приклади викликають почуття поваги й особистої причетності, заохочують до активного життя, стимулюють бажання зробити щось значиме для свого народу.

Цікавою дослідницькою роботою для старшокласників є  пошуки сучасних державних символів, їх сакральних значень, яка озброює учнів не тільки знаннями української держаної символіки, а й умінням застосовувати отримані знання для захисту національних символів від неправильного їх тлумачення. Для розширення знань про геральдику порівнюємо державні символи різних країн. Це допомагає визначити національні пріоритети різних народів. Так, наприклад, з’ясовується, що центральною фігурою гербів  Австрії, Іраку, Іспанії, Мексики, Німеччини, Польщі, США – є орел – символ войовничості, хижості, панівної сили. Аналізуючи історичні шляхи розвитку цих країн знаходимо певні паралелі із зображенням. Робимо висновки:  а що ж є пріоритетним у державній символіці України?

Щодо знання національного гімну, то перевіряю не знання тексту, а розуміння його з погляду сучасності.

 

«Ще не вмерла України і слава, і воля,

Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.

Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.

Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці…»

 

Відомо, що на текст вірша значно вплинув «Марш Домбровського» — сучасний польский гімн «Jeszcze Polska nie zginęła». На той час він був дуже популярним серед народів, що боролися за незалежність. Порівнюємо:

 

«Ще Польща не згинула,

Коли ми живемо.

Що в нас чужа сила взяла,

Шаблею відберемо….»

 

На мотив «Марша Домбровського» словацький поет Само Томашек написав пісню «Гей, Слов’яни». Інша відома версія цієї пісні — болгарська «Шуми Марица», яка стала гімном Болгарії у 1886—1944 роках.

Отже, сучасний гімн України об’єднаний силою змісту, звучанням, енергетикою з трьома слов’янськими народами!

Рідна мова – найважливіший засіб патріотичного виховання. Вона була і є важливою сферою впливу на національну свідомість молоді, ідентифікаційним кодом нації. Розуміння учнями процесу повернення до рідних коренів, витоків українства, національного самоствердження і саморозвитку вже є проявом патріотизму.

При опрацюванні теми «Лексичний склад української мови» у 10 класі  збагачується та активізується мовлення учнів: вони демонструють різні прийоми пояснення лексичного значення слова, а також принципи відбору лексики для різних функціональних стилів. Творча робота зі словом (вивчення етимології, тлумачення, написання та вимови, застосування) показує учням не лише багатства мови, але й силу емоційного впливу слова.

Так, наприклад, цікавим є завдання добору синонімічного ряду до поданих слів: іти, їсти, лунати, сердитися. У змаганні на найкращого знавця синонімів часто перемагає той учень, що утворив ряд з 7-9 слів. У той час, як «Практичний словник синонімів української мови» за редакцією Миколи Зубкова (Харків: Весна, 2008 рік) наводить до кожного з поданих біля сорока близьких за значенням слів (іти – простувати, прямувати, мандрувати, топати, тупцяти, тупцювати, тупати, крокувати, ступати, шпацирувати, марширувати, цибати, дефілювати, юрмитися, валити, пливсти, плинути, віятися, чимчикувати, полинути, теліпатися, телющитися, дріботіти, пертися, тарабанитися, вибиратися, виметуватися, вислизати, віддалятися, пробиватися, прослизати, прокрадатися, пірнати, пхатися, прибувати, приволікатися, прителіпатися, прибиватися, нагодитися, добиратися) .

 

Чи кожна мова у світі може похизуватися таким багатством?

Розтлумачую  учням й інновації, що з’явилися внаслідок переосмислення й закріплення в мові нових значень слів, що давно існують.

Наприклад, іменник дах останнім часом став використовуватися в значенні «чиєсь заступництво», дієслово схуднути розвинуло значення «девальвуватися».  При цьому наголошую, що в сучасній українській мові семантичні перетворення пов’язані з розхитуванням мовної норми.

Цікавою для старшокласників є робота з дослідження історії ненормативної лексики.

За свідченням турецького мандрівника Евлія Челебі, що відвідав Україну 1657 року, українська мова  – всеосяжніша ніж перська, китайська чи монгольська. У цій мові йому вдалося знайти лише чотири лайливі слова  «чорт», «дідько», «свиня» і «собака».

Тобто історія виникнення «мату» не має українських коренів.

Вже пізніше з Європи прийшов звичай використовувати під час битв спеціальних «професійнихі матюгальників», які брудними образливими словами  намагалися підірвати моральний дух ворога і таким чином заманити розгніваних воїнів в пастку, де вони могли бути знищені основними силами.

Доволі часто користувалися ненормативною лексикою  саме в такому контексті й українські козаки. Один із прикладів вживання принизливої лайливої лексики можна знайти у відомому листі Запорозьких козаків турецькому султану, написання якого, зобразив у своїй картині Ілля Рєпін.

Ти, султан, чорт турецкий, і проклятого чорта брат і товариш, самого Люцеперя секретар…. твойого війска мы не боїмось, землею і водою будем битися з тобою. Вавилоньский ты кухарь,  Армянська злодиюка, Татарський сагайдак, Каменецкий кат, у всего світу і підсвіту блазень, самого гаспида внук…  . От так тобі  запоріжці висказали, плюгавче…

Започаткував традицію вживання ненормативної лексики в українській літературі Іван Котляревский в «Енеїді», однак майже впродовж 200 років вживання такої лексики було під табу. Нова хвиля українського письменства вже більш вільно користується ненормативною лексикою (її вживає Юрій Андрухович, Юрій Іздрик, Любко Дереш, Ірена Карпа, Сергій Жадан та інші).

Ставлення учнів до мови виявляється при обговоренні якості такої друкованої продукції, аналізу процесу спотворення української літературної мови у просторах мас-медіа. Цікавими є для старшокласників і творчі завдання: дослідження мовлення (багатства лексики, дотримання норм орфоепії) культурних і політичних діячів сучасності, гасел та рекламних оголошень, якими останнім часом перенасичене наше місто; проблемні питання про місце і роль ненормативної лексики у нашому мовленні: чи можна з її допомогою освідчитися в коханні? Чи допоможе вона у спілкуванні? Кар’єрному зростанні?

Під час вивчення теми «Лексика іншомовного походження» зауважую, що не варто вводити в обіг усі слова, що останнім часом рясніють на шпальтах газет і журналів, особливо ті, що мають українські відповідники: дайджест (огляд), елегантний (ошатний), армрестлінг (рукоборство) та ін. Проте, якщо слово-назва увійшло в мову разом із запозиченою реалією, то  пояснюю учням його значення та особливості вживання.

Повага до власного імені закликає до пошуків його значення, походження. Тому спрямовую пошук учнів на шляхи надходження власних імен в українську мову: дохристиянські, слов’янські, вплив християнства на розповсюдження давньоєврейських, грецьких,  латинських імен. Виявом епічного патріотизму є факт відродження українських власних імен у наш час (Богдан, Святослав, Людмила, Мирослава тощо).

З ентузіазмом учні досліджують етимологію власних прізвищ, складають родовід, усвідомлюють себе носіями та продовжувачами сімейних (а отже і народних) цінностей, традицій.

Такі завдання допомагають учням простежити історію слова, основні лексичні шари української мови, на якій виростає мовно-національна свідомість.

 

  1. Патріотична поведінка та діяльність (виконання громадянських обов’язків, дотримання Конституції України, загальнолюдських та національних моральних ідеалів, вшановування національних традицій, повага до національної гідності інших народів).

З метою організації патріотичного виховання учнівської молоді проводжу  інтегровані уроки пам’яті (“Їх славні імена в літописі Великої Вітчизняної”, “Зростаємо громадянами-патріотами землі, що Україною зветься”, “Бойові нагороди воїнів, полководців, які визволяли Україну від нацистів”); організую екскурсії до музеїв військових частин,  вищих навчальних закладів, зустрічі з ветеранами війни, праці та військової служби; години спілкування (“Я – громадянин і патріот держави”,  “Можна все на світі вибирати сину, вибрати не можна тільки Батьківщину!”).

Отже, для досягнення системності у героїко-патріотичному вихованні учнів я  використовую наступні форми, методи та технології:

  • міжпредметні учнівські дослідження (учнівські реферати, порт-фоліо, проекти);
  • кооперативне навчання, малі групи, проектну діяльність і аналіз життєвих ситуацій, рольові та імітаційні ігри, дискусії, дебати та ін.
  • здійснення навчання через досвід, отриманий учнями на уроці й у повсякденному житті.

         Таким чином підготовка  до уроку має для мене такий алгоритм діяльності:

  1. Аналізую навчальну програму з предмета і знаходжу там теми, питання, поняття, які мають героїко-патріотичний характер.
  2. Формулюю ключові проблемні питання, навколо яких можна організувати обговорення на уроці.
  3. Формулюю завдання уроку (результати, які очікую одержати наприкінці) та вирішую, якими методами краще скористатись у цьому випадку.
  4. Готую фрагмент уроку та апробую його на практиці.

Хочу зазначити, що виховання іноді здійснюється не тільки під час організованих освітніх дій. Можливо, найвпливовішим у становленні особистості під час стає те, що ми не вважаємо головним: переглянутий фільм, почуте висловлювання. Дітям потрібно знати, що їх чують. І те наскільки їм вдасться реалізувати свій внутрішній потенціал, у значній мірі залежить від впливу дорослих. І насамперед від особистості вчителя, рівня сформованості у нього патріотичної свідомості і громадянської компетентності. Тому що, як сказав Лев Толстой, «двері відчиняються тільки всередину – на себе».

 

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *