0 321
Всесвітня література в школах України. – 2019. – № 4 Квітень 12th, 2019 dolorian

Олександр Первак. Орієнтовне планування уроків зарубіжної літератури

До уроку 31

Робота в творчих дослідницьких групах.  Перша група повідомляє про перешкоди на шляху митця до здійснення своєї мрії. Друга група учнів розповідає, як доля повертала П. Коельйо на шлях письменства. Мікроповідомлення краще чергувати.

Група 1.

Народився майбутній автор бестселерів 24 серпня 1947 р. в Ріо-де-Женейро в сім’ї інженерів. У сім років його відправили до єзуїтської школи Святого Ігнатія Лойоли, де учнів спрямовували до отримання священицького сану.

У школі він виявив бажання писати книги і відмовився від долі священика, але мрія стати письменником не знайшла підтримки рідних, під їхнім тиском Пауло вступає на юридичний факультет університету Ріо-де-Жанейро.

Батьки помістили Пауло у приватну психіатричну клініку, де бажання писати книги назвали шизофренією та лікували «хворого» розрядами електрошоку.

Пауло тричі насильно відправляв сина до божевільні, щоб там його звільнили від химерного бажання писати тексти для театру, спрямували на «нормальну роботу».

Пауло та його друг Рауль вступили в «Альтернативне суспільство» — організацію, члени якої заперечували цінності капіталізму, декларували право індивіда на вільне самовираження, а заодно практикували чорну магію. Коельйо і його дружину ув’язнили за участь у цій анархістській групі, піддали катуванню, але незабаром випустили. Вийти з в’язниці Коельо несподівано допомогло минуле: його визнали неосудним і відпустили.

Опинившись на волі, він перестає писати і працює в студії звукозапису СВS Records. Але одного прекрасного дня його звільняють без пояснень. І тоді він відправляється подорожувати. Випадкова зустріч в Амстердамі приводить його в католицький орден, і магістр ордену направляє його в паломницьку подорож.

Усе в житті його переконувало, що стати письменником неможливо.

Група 2.

Вже у перших класах школи Пауло пробує писати короткі оповідання, а згодом остаточно вирішує, що хоче бути письменником. Він складав вірші, один з них був відзначений на шкільному поетичному конкурсі. Молодша сестра Пауло, Соня, згадує, що отримала приз за його шкільний твір, який знайшла в сміттєвому кошику і подала як свій.

Пауло вивчав правознавство, але бажання писати не покидало його, і він, провчившись лише рік, залишив університет та зайнявся журналістикою.

Навіть варварським катуванням електрикою Пауло не вдалося зламати, він утік з лікарні, переховувався, не маючи ні документів, ні грошей, мусив повернутися додому. Незабаром став актором любительського театру і разом з ним гастролював країною.

Після третього курсу лікування у відчаї від настирливого бажання сина писати, батьки звернулися до іншого лікаря, і той пояснив, що Пауло не божевільний, що його не слід тримати в психіатричній лікарні, бо його бажання писати книги – нормальне. Йому просто потрібно навчитися жити на цьому світі. Врешті батьки змирилися, що «нормальною» роботою він не зможе займатися. І Пауло Коельйо став працювати журналістом і паралельно грати в театрі.

Повернувшись додому після дворічної подорожі Латинською Америкою, він починає писати вірші, які у нього купують найкращі бразильські виконавці того часу. У 24 роки Паоло – знаменитий автор 65 рок-пісень, з 40 000 $ на банківському рахунку.

Коельйо починає активно подорожувати світом і писати свої книги. За словами автора, саме з подорожей і нових знайомств він черпає натхнення для своїх книг. Подолавши 80 км по легендарній стежці паломників, Коельо описав цю подорож у своїй першій книзі, а свої духовні відкриття у другій. Так він став «воїном світла», і зброєю його стало перо.

∙Повідомлення учня про історію створення повісті. «Алхімік» був написаний 1998 року після паломництва Коельйо до Сантьяго де Компостелу. Випадкова (чи невипадкова?) зустріч у Амстердамі привела письменника до католицького ордену RАМ, створеного ще в 1492 році. Тут Коельйо почав розуміти мову знаків і передбачень, що траплялися на його шляху. Відповідно до «ритуалу шляху», орден скерував його в паломницьку подорож. Пройшовши 80 кілометрів легендарною стежкою прочан, Коельо описав цю подорож у своїй першій книзі «Паломництво» (1987). За нею був «Алхімік». Письменник говорить про джерела сюжету: «Вся моя книжка заснована на стародавній перській легенді, яку записав у Римі». Свого часу цю легенду використав аргентинський письменник Хорхе Луїс Борхес як сюжет для одного із своїх оповідань.

Сюжет повторює «Історію про двох сновидців» Борхеса, але те, що у Борхеса є маленьким курйозним оповіданням, у Коельйо набуло глибини і філософського характеру.

Задум роману Коельйо пояснює так: «Головна думка моєї книги «Алхімік» у фразі, яку, звернувшись до пастуха Сантьяго, промовив цар Мельхіседек: «Коли ти чого-небудь забажаєш дуже сильно, весь Всесвіт допомагає тобі досягнути цього».

За півроку було продано всього два примірники роману. Автор розгорнув шалену саморекламу, дарував книги, читав лекції, знайшов іншого видавця і справа зрушилася: незабаром було продано аж 10 тисяч книг. Нині у світі продано майже 65 мільйонів її примірників 80 мовами. У біографічному бразильсько-іспанському фільмі «Пілігрим: Пауло Коельйо» стверджується, що це більше, ніж різномовних перекладів Шекспіра.

Розвиток критичного мислення. Заповнення «Таблиці Елвермана» (за варіантами та обмін результатами). Завдання: дібрати рівну кількість аргументів та контраргументів.

ТАК Ми всі алхіміки певною мірою,

у наших силах збудувати своє ідеальне життя

НІ

 

ТАК Інколи те, що ви шукаєте, знаходиться там, де ви починали свій довгий пошук НІ

 

ТАК Кожна людина на Землі,

хоч чим би вона займалася, відіграє головну роль в історії світу. І навіть зовсім про це не здогадується

НІ

 

 

ТАК

Ми ніколи не розуміємо, які скарби перед нами. Знаєш чому? Тому що люди взагалі не вірять в скарби НІ

 

До уроку 32

 

Культурологічна довідка про символіку імен. Фатіма – це жіноче ім’я, у якого є два варіанти значення. Перше – відібрана від грудей дитина, друге – осяйна, світла особа.

Автор обіграє не тільки ці два смисли імені, але й у підтексті пов’язує його ще з одним фактом історії та релігійної культури. Фатіма – це містечко в Португалії за 150 кілометрів від Лісабону, всесвітньо відоме місце паломництва, найбільший після Ватикану релігійний католицький центр. Згідно з переказами, воно було назване на честь принцеси Фатіми. Португальський історик, монах Бернардо де Бріто у своїй хроніці 1602 року записав «Легенду про Оріану». 1158 року в день свята Івана Хрестителя християнські лицарі напали на містечко Алкасер-ду-Сал та захопили доньку місцевого правителя маврів принцесу Фатіму. Перебуваючи в полоні, принцеса закохалася в лицаря. Щоб вийти заміж за коханого, Фатіма зреклася ісламу та охрестилася, отримавши нове ім’я Оріана.

1917 року в містечку Фатіма відбулося об’явлення Пресвятої Богородиці. Вона шість разів з’являлася у Фатімі трьом пастушкам – Люсії, Жасінті та Франціску. 1930 року Католицька Церква офіційно визнала ці події, як диво й одкровення.

Значення імені Яків (варіанти імені – Іаков, Яго) в перекладі з давньоєврейської – послідовник; той, що слідує по п’ятах. Імена Сантьяго та Святий Яків є варіантами одного імені, Святого Якова, якого вважають релігійним покровителем Іспанії, також називають Сантьяго. Святий Яків у романі згадується кілька разів, тим не менш це ім’я має особливе ідейно-художнє навантаження. За пе­реказами, Святий Яків, брат Іоанна-євангеліста, слідував за Ісусом Христом від початку його проповідування. Після розп’яття Христа апостол Яків присвятив себе розповсюдженню Його вчення. Проповідував в Іудеї та Самарії, потім в Іспанії, де, неподалік від міста Сантьяго де Компостелла, його і було поховано. Герой П.Коельо Сантьяго начебто і не здогадується, що він є тезкою апостола. Лише тоді, коли потрапляє в арабське середовище, він згадує, що у дитинстві в сіль­ській церкві бачив образ Святого Якова – переможець маврів був зображений верхи на білому коні, з піднятим мечем у руці. Алхімік під час своєї першої зустрічі з Сантьяго нагадує Святого Якова: «У цю мить вершник здався йому надзвичайно схожим на зображення Святого Якова, переможця маврів. Точнісінько такий, тільки тут було все навпаки».

Юнак відчував себе самотнім, чужим у Єгипті, і Яків теж відчував самотність серед іс­панців, яких прагнув навернути до християнства. Відчуття самотності пов’язує два образи. Обидва з часом стали своїми серед чужих, і це ще тісніше поєднує ці два імені. На початку мандрів Сантьяго уявляв, як переможцем зійде з корабля на пристані в Тарифі, і Святий Яків мріяв про духовну перемогу. Якщо брати за критерій наповнення обох образів факт перемоги (визнання) іншими і факт перемоги над самим собою (духовне зростання), то ці два імені, так само як і образи, можна розглядати як дзеркальні.

У романі є згадки про давню ворожнечу іспанців та арабів, пов’язані з образом Якова Матамороса, але і Сантьяго відчув себе переможеним мавром під копитами велетенського білого коня й націленою на нього зброєю загадкового вершника, коли Алхімік перевіряв його відвагу серця. Сантьяго спочатку ставиться до арабів упереджено, але досвід життя в Єгипті, дружелюбність місцевих, робота в крамничці кришталю і подорож з караваном змінили цю думку, він навіть став схожим на них, і його самого вважають єгиптянином. Так автор вирішує національне та релігійне питання: лише діалог культур різних народів, розуміння їхніх релігійних та національних традицій може припинити вікову ворожнечу.

 

До уроку 34

Історична довідка. Голокост (від англ. Holocaust, з грец. Ὁλοκαύστος – «всеспалення») – переслідування і масове знищення євреїв, що жили на території Європи під час Другої світової війни; систематичне переслідування і знищення євреїв нацистською Німеччиною і колабораціоністами протягом 1933-1945 років. У широкому сенсі – переслідування і масове знищення нацистами представників різних етнічних і соціальних груп (євреїв, циган, геїв, масонів, безнадійно хворих та ін.) в період Третього Рейху. Поряд з геноцидом вірмен в Османській імперії, голодомором в Україні вважається одним з найвідоміших прикладів геноциду в XX столітті.

27 січня 1945 року радянські війська звільнили концтабір Освенцим на півдні Польщі. Близько півтора мільйона осіб, з яких близько 1 мільйона становили євреї, були вбиті в Освенцімі. На згадку про цей день Генеральна Асамблея ООН постановила оголосити 27 січня Міжнародним днем ​​пам’яті жертв Голокосту.

Історична довідка. Один з таборів смерті був на території Польщі біля міста Освенцима (Польща) за 50 км від Кракова. Аушвиц – німецька назва. Цей комплекс об’єднував групу концтаборів, найбільші з яких: Аушвиц I – центр управління і табори для політв’язнів, засуджених німецьких злочинців, радянських військовополонених; Аушвиц II (Біркенау) – табір масового знищення євреїв, ромів; Аушвиц III – трудові табори і табори військовополонених. Освенцим-Аушвиц налічував понад 40 філій, займав площу 40 км². Табором управляв комендант, якому підпорядковувався гарнізон із 6 тис. осіб. Комендантами табору в різні періоди призначалися Рудольф Гесс, Артур Лібеншель та Ріхард Бер (Баєр). Встановити точні цифри загиблих у концтаборі неможливо, оскільки призначених на знищення людей часто не реєстрували. Згідно з документами Нюрнберзького трибуналу – це понад 4 млн осіб, зокрема у таборі Аушвиц ІІ загинуло 1,3-1,6 млн. людей. Українські науковці вказують, що близько 110 тисяч в’язнів табору були вихідцями з України.

З січня 1945 до кінця 1949 року використовувався як в’язниця і радянський концтабір службами НКВС. 1947 тут був заснований музей в знак пам’яті жертв. Його території занесені до списку світової спадщини ЮНЕСКО. На місці ліквідованих газових камер Біркенау споруджено меморіальний комплекс, що містить пам’ятні послання 20-ма мовами світу, зокрема й українською.

Заповнення порівняльної таблиці або «Кіл Венна».

Бруно Спільні риси і доля Шмуль
Німець.

Син начальника табору.

Вільний у своїх діях.

Добре одягннений.

Повний життя і енергії.

Відчуває себе самотнім удома.

Недолюблює офіцерів з табору.

Народилися в один день, однолітки. Люблять гратися і досліджувати світ.

Дуже люблять своїх батьків.

Уміють дружити, бережуть почуття свого друга.

Для них не має значення національність чи багатство.

Обидва стають жертвами конвеєра смерті: попадають до газової камери і крематорію.

Єврей.

Син в’язня концтабору.

В’язень.

У смугастій піжамі.

Голодний і виснажений.

Відчуває єдність з рештою свого народу.

Ненавидить і боїться табірну охорону.

 

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *