0 440
Всесвітня література в школах України. – 2019. – № 3 Березень 14th, 2019 dolorian

Олександр Первак, Аксьонова Валентина. Орієнтовне планування уроків зарубіжної літератури.

До уроку 26

Порівняйте вірш Верлена з віршем М.Рильського «Поетичне мистецтво».

Лише дійшовши схилу віку,

Поезію я зрозумів.

Як простоту таку велику,

Таке єднання точних слів,

 

Коли ні марній позолоті,

Ні всяким викрутам тонким

Немає місця, як підлоті

У серці чистім і палкім.

 

Коли епітет б’є стрілою

У саму щонайглибшу суть,

Коли дорогою прямою

Тебе метафори ведуть

 

Коли зринає порівняння,

Як з моря синього дельфін

Адже не знає він питання,

Чом саме тут зринає він!

 

Слова повинні буть покірні

Чуттям і помислам твоїм,

І рими мусять бути вірні,

Як друзі в подвигу святім.

 

Свій парус ладячи крилатий,

Пливти без компаса не смій!..

Світ по-новому відкривати,

Поете, обов’язок твій!

До уроку 27

Робота над образною системою вірша. (Перед учнями текст підрядника та переклад Г.Кочура)

Підрядник                                                   Переклад Г.Кочура

Довгі ридання                                               Неголосні

Скрипок                                                        Млосні пісні

Осінніх                                                          Струн осінніх

Ранять моє серце                                          Серце тобі

Томлінням                                                    Топлять в журбі,

Одноманітним…                                          В голосіннях.

Аж задихаюсь                                              Блідну, коли

І блідну, коли                                               Чую з імли –

Дзвонить годинник,                                                Б’є годинник:

Я згадую                                                       Линуть думки

Колишні дні                                                              В давні роки

І плачу.                                                         Мрій дитинних.

І я виходжу на вітер лихий,                                     Вийду на двір –

Що носить мене                                           Вихровий вир

Туди – сюди,                                                           В полі млистім

Неначе                                                          Крутить, жене

Пожовклий лист.                                          Носить мене

З жовтим листям.

На основі підрядника та перекладу учні визначають образи та заповнюють асоціативну таблицю.

Образ Ознаки Мої асоціації
струни «неголосні млосні пісні струн осінніх» символ настрою, який тривожить, змінюється, не знаходить спокою
скрипка «ридання скрипок осінніх» символ душі; стан природи і стан душі зливаються в щемливу пісню осінніх скрипок
годинник «чую з імли – б’є годинник” символ часу; вічність та найменша мить людського життя
дитинство «линуть думки в давні роки мрій дитинних» завжди це символ майбутнього , а в даному вірші – символ   минулого, марних надій та сподівань
вітер, вир «виходжу на вітер лихий», «вихровий вир в полі млистім» круговерть життя, що позбавляє мрій дитинних
листя «крутить, жене, носить мене жовтим листям» символ зів’ялого людського життя
осінь «скрипок осінніх», «струн осінніх» час переосмислення пройденого життя, відчуття самотності, блукання світами, а далі тільки сум, втома і старість

 

Щоб навчитися виразно читати вірші, потрібно пам’ятати правила виразного читання:

  1. Поставити правильно логічний наголос.
  2. Дотримуватися пауз.
  3. Дотримуватися вірної інтонації.
  4. Правильний вибір темпу читання.
  5. Безпомилкове читання.

 

 

Пам’ятка «Як навчитися виразно читати віршовані твори»

1. Вдумливо прочитай вірш.
2. З’ясуй лексичне значення не зрозумілих тобі слів.
3. За змістом та ідеєю твору визнач настрій, з яким читатимеш твір.
4. У кожному рядку визнач слово, на яке падає логічний наголос.
5. Визнач олівцем паузи.
6. Ліворуч від кожного рядку постав стрілку, що передає тон читання.
7. Прочитай кілька разів вірш з дотриманням вимог усіх позначок.
8. Читаючи вірш, уявляй картини, які виникають, і запам’ятовувай їх послідовність.
9. Вивчивши вірш напам’ять, виразно прочитай його своїм близьким і з’ясуй, що б вони побажали тобі для кращого прочитання твору.

 

Основні партитурні знаки

Струн осінніх

 

пряма лінія під словом – для позначення логічного наголосу
/ коротка пауза

 

// середня пауза

 

/// довга пауза

 

підвищення тону
рівний тон
зниження тону
{    } фігурні дужки вказують на зміну адресата
в голосіннях

–  – – – – – – – – – – – – -

пунктир під словом – для позначення уповільнення вимови
Лігатура вгорі між словами – для зв’язки слів, вимовлених на одному диханні

 

Створення партитури вірша на роздаткових картках.

Текст твору Завдання
Неголосні

Млосні пісні

Струн осінніх

Серце тобі

Топлять в журбі,

В голосіннях.

Передати монотонність, одноманітність, своєрідну мелодійність осіннього дощу та журливий стан душі ліричного героя. Темп читання – повільний.
Блідну, коли

Чую з імли –

Б’є годинник:

Линуть думки

В давні роки

Мрій дитинних.

Передати емоційну напруженість, схвильованість. Темп читання – середній, але слова «б’є годинник» виділяються уповільненістю.
Вийду на двір –

Вихровий вир

В полі млистім

Крутить, жене

Носить мене

З жовтим листям.

Передати наростаючу напруженість, емоційну схвильованість. Темп читання – прискорений.

 

 

 

 

 

Індивідуальне творче завдання любителям поезії. Довести чи спростувати думку про вплив поезії П. Верлена на творчість української поетеси Г. Світличної на прикладі її вірша «Особисте».

Жовтава осінь золоти шпалер…

У синій вазі умирають квіти.

Пиляться в шафі Кіплінг і Бодлер –

Напівзабуті і напівпрочитані.

 

Закрите кимось наглухо вікно,

Прилип до шибки синій клапоть неба.

А я, повірте, так уже давно

Втомилася од віршів і од себе.

 

Ненавиджу в кімнатній тишині

Світ, що зоветься не краса – красивість,

Мене, як човен на мілкому дні,

Тримає у лабетах неможливість.

 

Триклята неможливість розчахнуть

Себе на зустріч протягу й негоді.

Це все, пробачте, особистим звуть,

Але…про особисте годі…

 

До уроку 28

Робота з порівняльною опорно-логічною схемою.

Для кращого усвідомлення відмінностей «старої» і «нової» драми скористаємося порівняльною опорно-логічною схемою (за Шутько Р.Б.).

«стара драма» «нова драма»
в житті персонажа у чому трагедія життя особистості

в суспільстві

конфлікти персонажів

між собою

що є центром уваги конфлікти духовні, ідейні
узагальнений тип людини який герой особистість, неординарна людина
головні й другорядні,

позитивні і негативні

які персонажі усі важливі, характеристики неоднозначні
відтворює дійсність, моралізаторствує, дає власний висновок автор у тексті, його позиція відтворює духовні пошуки, збуджує до осмислення проблеми, не дає однозначної відповіді
споглядає роль глядача в театрі переживає й мислить разом із героями, продовжує вирішувати проблему після вистави

 

Дослідники його біографії познайомлять нас з життям і творчістю митця. 1  г р у п а  дослідників – «біографи». 2  г р у п а  дослідників – «літературознавці».

 

1 група дослідників – «біографи». Моріс Метерлінк – видатний бельгійський драматург, поет. Народився 28 серпня 1862 р. в місті Гент (Фландрія) в шанованій у місті, благочестивій і консервативній родині нотаріуса, де завжди шанували Святе Письмо. Батьки віддали його до єзуїтського коледжу, де в учнівські душі вкорінювалися побожність і смиренність. Ці роки він згадуватиме як «найприємніші» дні свого життя. Закінчивши коледж, Моріс за бажанням батька поїхав до Франції вивчати право. Повернувшись з Парижа додому, займався адвокатурою, працював літературним критиком, писав нариси, складав вірші. Захопившись  у студентські роки театром і поезією символістів, у 1889 році Метерлінк видав у Брюсселі збірку віршів «Теплиці» і, позичивши у матері 250 франків, першу свою п’єсу «Принцеса Мален».

За кілька днів у газеті «Фігаро» з’явився захоплений відгук французького критика Октава Мірбо: «Я не знаю, звідкіля Метерлінк і хто він… Я знаю лише, що він створив шедевр… дивовижний, чистий, вічний шедевр. Одне слово, Метерлінк подарував нам найгеніальніший твір наших днів, надзвичайно чудернацький і водночас наївний, не нижчий своїми добрими якостями,.. ніж усе, що є найпрекраснішого у Шекспіра. Твір цей називається «Принцеса Мален».

Відгук привернув увагу до нікому ще не відомого бельгійського драматурга. З цього почався його переможний шлях до слави. У 1911 р. М.Метерлінк отримав Нобелевську премію з літератури «за його багатосторонню літературну діяльність, особливо його драматичні твори, що відрізняються багатством уяви і поетичною фантазією».

У 1940 р. драматург під час німецької окупації виїхав до США. Повернувся до Франції у 1947 р. Помер у Ніцці 6 травня 1949 р. від сердечного нападу.

2 група дослідників – «літературознавці».

Творчість М.Метерлінка поділяється на два періоди (за В. Міщуком):

1 період. Рання драматургія Метерлінка базувалася на естетичній теорії, яку він виклав у книзі «Скарби смиренних» (1896). У ній письменник розкрив основні принципи символістської «нової драми», а також дав назву своєму театру – «театр статичний», або «театр мовчання». На глибоке переконання драматурга, світ поділяється на реальний і потойбічний, який і є справжнім. Справжнє життя відбувається у світі невидимому і невідомому. Реальний світ і доля людини залежать від потойбічних сил, описати яких не можна звичними для людей словами і поняттями. Тому головне в житті не слова, а внутрішня мова, внутрішні відчуття і голоси. Таємнича і трагічна сутність криється у повсякденності, особливо ж у мовчанні людей. Повного взаєморозуміння можна досягти лише в цілковитій тиші. Потрібно тільки піднестися до її справжнього усвідомлення. А для цього потрібне розуміння символів.

У творах цього періоду життям керує фатум, а люди схожі на ляльок-маріонеток. Вони говорять нечіткою мовою, дерев’яніють у вимушеній нерухомості. Персонажі стають уособленням настроїв і почуттів, символами страху, сподівань, передчуттів, безнадії, зневіри. Дія відбувається в умовному місці: якийсь замок, ліс, острів, берег моря, вулиця тощо. Немає й ознак часу, умовними є декорації, відсутні деталі побуту; можна сказати, що немає у драмі й самої дії.

Найвідоміші п’єси цього періоду: «Принцеса Мален», «Сліпі», «Неминуча», «Сім принцес», «Смерть Тінтажіля». М.Метерлінк в цей час виробляє власну манеру творення сюжетів із застосуванням матеріалу відомих літературних джерел. Тематика багатьох його творів є казковою з характерними для багатьох символістів елементами готики і містики. Його казкові п’єси цього періоду творчості мають, здебільшого, похмуро-сіру «замогильну» кольорову гаму. Цей період творчості М.Метерлінка критики ще називають «театром смерті» чи «театром жаху».

2 період – «театр надії». На початку 90-х років митець переглянув свою символістську концепцію. Тож наступні п’єси Метерлінка разюче відрізняються від «театру мовчання». З’являються нові теми і образи, герої вступили у боротьбу з Невідомим. Провідною стає тема самовідданої боротьби людини зі злими силами долі, які вона перемагає. У п’єсах другого періоду («Аріана і Синя Борода», «Монна Ванна», «Жуазель», «Чудо святого Антонія», «Синій птах» та ін.) зникають властиві драматургові абстрактність і надто ускладнена символіка. Однак, М.Метерлінк не полишає спроб збагнути природу людини, її місце в житті, значення її оточення, природну таїну любові, душі і смерті. Письменник прагнув переробити містику, песимізм, оспівував активність, боротьбу, пізнання, а в плані естетичному подальший шлях драматурга пролягав від символізму до романтизму. Найвизначніше досягнення цього періоду – п’єса-казка «Синій птах» – гімн життю, пізнанню, душевному здоров’ю, красі та шляхетності. Ця драма Метерлінка більшою мірою романтична, ніж символістська.

Окрім п’єс, драматург написав філософські й природознавчі трактати: «Життя бджіл» (1901), «Розум квітів» (1907), «Життя мурашок» (1930), – де намагається пояснити життя людини і діяльність людини через аналогії, взяті зі спостережень за природою.

Поетична хвилинка. Метерлінкову ідею одухотворення життя й відновлення втрачених зв’язків людини і світу відобразила О. Ніколенко у вірші «За Синім птахом».

Синій птах пролетів наді мною,

Помахав на прощання крилом…

Де ж те щастя, що зве за собою,

Чи воно було ранішнім сном?

Де те світло, що зцілює душу?

Де відрада для серця мого?

Свого птаха зловити я мушу.

Та чи зможу знайти я його?

У яких його хмарах шукати?

На якій він тепер стороні?

Ми приречені вічно блукати

У сумній і похмурій імлі.

Ми йдемо уперед без дороги,

Помиляємся, змінюєм шлях.

Чи втамуються наші тривоги,

Чи є щастя в далеких краях?..

Синій птах промайнув і – розтанув,

Довго голос у небі дзвенів…

Пелюстки облітають з каштанів,

Наче пір’я, що птах загубив.

Наморившись, прийшла я додому,

Вже не мала ні сили, ні слів.

Раптом погляд спустився додолу –

Там мій птах довгожданий сидів…

 

До уроку 29

Побудова схеми розвитку реального та казкового сюжету феєрії.

Реальний сюжет Казковий сюжет
Експозиція – опис будиночку дроворуба та знайомство з персонажами, умовами їхнього життя; дія відбувається у Різдвяний вечір, але Санта-Клаус подарунків дітям не приніс.

Зав’язка – поява старої сусідки і її розповідь про хвору онуку.

Розвиток дії – пробудження дітей і їхня зустріч з батьками, дитячий сон.

Кульмінація – зустріч дітей з сусідською дівчинкою, яка дивним чином одужала, і втеча дуже схожої на Синього птаха горлиці.

Розв’язка – обіцянка Тільтіля піймати горлицю і його звернення до глядача.

Експозиція – чарівне перетворення старої сусідки Берленго на фею Берилюну.

Зав’язка – пояснення феєю «справжнього» стану деяких речей; поява Душ Тварин, Предметів і Станів, відбуття персонажів у потойбіччя.

Розвиток дії – подорож дітей чарівною країною; зустріч з давно померлими бабусею і дідусем, братиками і сестричками; велика кількість пригод, знаходять кільканадцять птахів, але вони всі гинуть, або виявляються не такими, як потрібно. Одночасно з дітьми в розвитку дії беруть активну участь Тварини, Предмети і Стани.

Кульмінація – прощання дійових осіб та останні слова Душі Світла.

Розв’язка – виражене в ремарці повернення дітей додому.

 

До уроку 30

Американський поет-бітник, якого критики часто називали літературним хуліганом, Чарлз Буковскі у вірші «Синій птах» розмірковує про складність бути щасливим:

у моєму серці живе синій птах

який хоче звідти вибратись

але я надто строгий до нього,

я кажу: залишайся там,

я нікому не дозволю побачити

тебе.

у моєму серці живе синій птах

який хоче звідти вибратись

але я виливаю на нього віскі і вдихаю

сигаретний дим

і повії і бармени

і продуктові клерки

ніколи не здогадуються що

він

там.

у моєму серці живе синій птах

який хоче звідти вибратись

але я надто строгий до нього,

я кажу:

залишайся на місці,

ти хочеш

наробити мені рейваху?

ти хочеш

пошкодити мої роботи?

ти хочеш

зірвати продаж книг у Європі?

у моєму серці живе синій птах

який хоче звідти вибратись

але я надто розумний

я дозволяю йому виходити

тільки інколи вночі

коли всі сплять.

я кажу: я знаю що ти там,

то ж не

сумуй.

потім я поміщаю його назад

але він там трохи

співає, я не дозволив йому

померти

і ми спимо разом ось

так

уклавши секретний пакт

і це достатньо гарно щоб

примусити людину

плакати,

але я не плачу, а ви?

∙Робота в групах. Клас поділяється на групи, отримує картку з зображенням образу-символу, використовуючи цитати, пояснює його роль у творі, складає до образу сенкан.

  • образ Кішки – символізує фальш, улесливість, боягузтво; в Європі з часів Середньовіччя кішку вважали втіленням темних сил; тварина вільна: завжди гуляє «сама по собі».

«Знаю, матінко Ніч, знаю, часи суворі, лише ти та я й ведемо зараз боротьбу з Людиною…Ось вони йдуть!..Я знаю лише один спосіб: адже це все-таки діти, ми їх налякаємо. І вони не наполягатимуть, щоб ми відімкнули головні ворота у глибині, за якими мешкають місячні птахи… Таємниці інших печер відвернуть їхню увагу і  настрахають…»

«Сюди, сюди, мій маленький повелителю!.. Я сповістила Ніч, вона рада тебе бачити… Тільки вона простить її вибачити, що не вийшла тебе зустріти – їй нездужається…»

  • образ Ночі – час пробудження темних сил; у творі символізує персоніфіковану незбагненну природну силу, що покликана приховувати за зачиненими дверима таємниці буття. Ніч являє собою не тільки темноту і зло, вона, перш за все, уособлює неможливість багатьох людей відрізнити зло від добра. З одного боку, Ніч чинить опір мандрівникам і тим самим втілює в собі всю темну стихію Природи, з іншого боку, цей образ передає уявлення людини про Добро і Зло, про вічну боротьбу між ними і обов’язкову перемогу Добра, адже ніхто і ніщо не може стати перешкодою для тієї людини, яка прагне пізнання. Ось чому, переборюючи страх, Тільтіль відкриває всі двері. Але найважливішим є також те, що хлопчик пізнає не тільки темну сутність Ночі, також її красу: «…за половинками дверей зненацька відкривається дивовижний безкінечний, невимовно, казково чудовий сад – сад мрії і вічного світла, де серед зірок і планет, осяваючи все, до чого б не доторкнулися. невтомно пурхаючи з одного коштовного каменя на інший, з одного місячного променя на другий і щезаючи вдалині, чарівні сині птахи направляють свій безперервний  і плавний політ, і їх тут так багато, що здається ніби то вже не птахи, а дихання, смарагдове повітря, душа чудового саду»;
  • образ Собаки – образ вірного друга Людини; символізує вірність, відвагу, самопожертву; стародавні народи вважали, що пес здатний зціляти, тому ми говоримо: «загоїться як на собаці».

«…Один проти всіх!.. Ні, ні!.. Я вірний божествам!.. Божествам Найкращим і Найвеличнішим!.. Моє маленьке божество, зачекай… Дай я тебе поцілую… і все заживе… Сховайся за мене… Тепер вони вже не насміляться…»;

  • образ Лісу – скупний образ Лісу є ворожим до дітей, батько Тільтіля і Мітіль є дроворубом, а це означає, що Ліс дуже добре знає, яку загрозу може нести Природі Людина; окремо необхідно виділити Образ Дуба – краси і могутності Природи, він є господарем Лісу, знає його життя і закони, саме він закликає до помсти Людині: «Уперше нам надано право судити Людину і дати їй відчути нашу силу… Вона завжди була з нами настільки жорстока, так жахливо несправедлива, що, як на мене, не може бути двох думок стосовно того, який винести їй вирок…». Але саме Дуб проголошує велич Людини: «Ви боїтеся Людини!.. Навітиь безпомічні, беззахисні діти навіюють вам отой незрозумілий страх, який і робить вас усіх рабами Людини!..»;
  • образи предметів і стихій – вогонь, вода, цукор, хліб – уособлюють, різні темпераменти, типи поведінки: вогонь – рухливий, легко спалахує гнівом, відчайдушний; вода – повільна, сентиментальна, емоційна, часто плаче; цукор – витончений, манірний, солодкий; хліб – слабкодухий, добродушний товстун.

Хліб (вицокуючи зубами): «Не треба, мій маленький повелителю!.. (Вклякає.) Пожалій нас!.. На колінах прошу тебе!.. Ніч абсолютно права!..»

Цукор (солоденько): «Дозвольте!.. Не варто так гарячкувати… Як відомо, має слушність і та, і друга сторони… Є аргументи і «за» і «проти»…»

Вогонь (кидається до дітей): «Я перший, я перший!.. (Накидається на них з бурхливими пестощами.) Прощавайте, Тільтіль і Мітіль!.. Прощавайте, милі дітки!.. Якщо вам спаде на думку що-небудь підпалити, то згадайте мене…»

Вода: «Сидячи ввечері біля одного з Джерел – а їх  лісі багато, – намагайтеся збагнути, що воно хоче сказати… Ні, я більше не можу…Сльози мене душать і не дають говорити…»

  • абстрактні образи – Жахи, Блаженства, Радощі – уособлюють приховані сторони людської душі, як темні, так і світлі. Духовна боротьба, в центрі якої знаходиться людина, триває не лише у світі, але й у людському серці. Автору небайдужі наслідки цієї боротьби, від перемоги людяності залежить сучасне і майбутнє. Гладкі Блаженства – це символ людських вад і спокус: розкошів, лінощів, пияцтва, розбещеності.

Тільтіль: «Я бачив її брата (Блаженство Нічого Не Розуміти)… Він разом із Ситими Блаженствами пішов до Нещасть!..»

Блаженство: «Я так і знало!.. Він на хибному шляху, нездорове товариство геть його зіпсувало. Вона заходиться його розшукувати, і ми втратимо одну з найчудовіших Радощів (Радість Розуміти)… А ось серед найвищих   – Радість Споглядати Прекрасне, вона щоденно додає по кілька променів до того сяйва, що володарює тут…»

  • Душа Світла – образ, що несе Добро, помічниця Людини у відкритті усіх таємниць, символ пізнання нового; Душа Світла допомагає дітям побачити «істинну сутність речей»: несправжні Сині птахи при Світлі втрачають своє забарвлення, при Світлі справжні Блаженства можна відрізнити від Несправжніх. Світло пробуджує дітей до нового життя за іншими критеріями й підходами до нього – добра, людяності, краси. Прощаючись з дітьми, вона говорить: «Не плачте, мої дорогі!.. На відміну від Води в мене нема голосу. В мене є лише сяйво, але Людина його не чує. Я ж не сплю над Людиною до кінця її днів… Пам’ятайте: я розмовляю з вами кожним місячним променем, кожною зірочкою, що дивиться на вас, кожним світанком, кожною лампою, що світиться, кожним вашим чистим і ясним помислом…;
  • образ Майбутнього – діти, насамперед Тільтіль і Мітіль, по-дитячому безпосередні, довірливі, мають багату уяву, саме в ній народжується казка про перебування в чарівній країні і навіть у царстві Майбутнього. Діти не бояться Ночі і її царства, сміливо вступають у бій з ворожими силами потойбічного, проявляють чуйність до хворої дівчинки. Тільтіль навіть дарує їй свою горличку, яка була частиною його щастя. Якими виростуть ці діти, як вони зрозуміють у чому полягає сенс буття, таким і буде майбутнє Людства; царство Майбутнього – це гімн Людині, її безмежним і прекрасним можливостям, це яскравий приклад віри драматурга в те, що Людина зуміє розкрити таємниці природи і зробить життя щасливим.

«По одному!.. Завжди вас більше, ніж треба!.. Твоя черга ще не настала!.. А ти приходь через десять років… Ти вже тринадцятий пастух. А потрібно всього дванадцять – часи Феокрита  і Вергілія давно минули… Знов лікарі?.. На Землі скаржаться, що їх і так нема куди дівати… А інженери є?.. Ще потрібна чесна людина, бодай одна, в якості надзвичайно рідкісного феномена… Є чесна людина?…»

  • образ Синього птаха – це символ Щастя і незмінної Таємниці Життя, до якої завжди прагнуло Людство. Це ключовий образ твору, який дав йому назву.

«Обійтися без Співаючої Трави я ще, в крайньому випадку, можу, але Синій Птах мені просто необхідний. Я шукаю його для моєї внучки – моя внучка дуже хвора… Вона хоче бути щасливою…» Тож цей образ можна вважати і символом істини.

Дослідницька робота: знайти ремарки, заповнити таблицю.

Образ Природи Образ персонажа Образ картини- враження
«…Виблискує роса, розпускаються квіти, а у гіллі шелестить вітер, гудуть бджоли, прокидаються пташки і наповнюють простір першими піднесеними гімнами Сонцю і Життю…»

«… чарівний тихий сад бездумного, погідного спокою, щось подібне до храму зелені з прямими алеями, сад, де могутні, пишні дерева ростуть розкуто і водночас висаджені в певному порядку, з яких звисає яскраво-зелене листя, де цнотливо-чутливі квіти і тріумфуюча свіжість вод, що течуть, струменіють і б’ють звідусіль і немовби розносять далеко довкіл звістку про щастя…»

«…червоне трико, багряний, на золотій підкладці, що переливчасто виблискує, плащ. Шляпа із султаном з барвистих вогненних  язиків…»

«…Стовбури найстарших і найвеличніших дерев розкриваються і випускають Душі, що були в них сховані… Одні виходять зі своїх стовбурів повільно, розминаючись, потягуючись, ніби після тривалого сну, інші проворні, спритні, вистрибують моментально…»

«…Широка пишна зала, що дихає строгістю і суворою величавістю, яка відгонить холодом металу… Базальтові східці майже на всю ширину…Тьмяно поблискує мармур і чорне дерево, і лише це розсіяне сяйво освітлює залу…»

«…Безкінечні ряди сапфірових колон, які підтримують бірюзове склепіння. Все тут, починаючи зі світла, починаючи з плит із ляпіс-лазурі, і закінчуючи глибиною сцени… – все до найменшої дрібниці яскраво-голубого, казково-голубого, чарівно-голубого кольору…»

 

  • Виконання тестових завдань.
  1. Перший драматичний твір Метерлінка:

а) «Сліпі»; б) «Принцеса Мален»: в) «Смерть Тентажіля»; г) «Синій птах».

  1. Ранній період своєї творчості («театр мовчання») Метерлінк визначив як … театр:

а) драматичний; б) епічний; в) проблемний; г) статичний.

  1. Жанр п’єси «Синій птах» Метерлінк визначив як:

а) драматичну казку; б) філософську казку; в) казку-феєрію; г) драму-феєрію.

  1. Художній конфлікт п’єси «Синій птах»:

а) боротьба добра і зла, світла і пітьми; б) протиріччя між реальним і казко­вим; в) протистояння людини і природи; г) зіткнення мрії та реальності.

  1. Провідна ідея казки «Синій птах»:

а) уславлення людської доброти, пізнання, уміння «бачити приховане»; б) втеча від повсякденної буденності у світ казок і фантазій; в) протиставлення справжніх і фальшивих цінностей; г) тісний зв’язок казкових ідеалів та повсякденного життя

  1. Провідником дітей по казкових місцях є:

а) Душа Світла; б) Фея Берилюна; в) Собака; г) Душа Хліба.

  1. Спільником злих сил, що перешкоджають людині, у п’єсі є: а) кіт; б) собака; в) баран; г) вогонь.
  2. Сині Птахи, піймані в Палаці Ночі, в Саду Місячного Світла гинуть, бо: а) темрява гине від денного світла; б) ті птахи були несправжніми; в) мрії часто беззахисні у реальності; г) діти не вміли поводитися з ними.
  3. Найбільш підступними і небезпечними для людини є: а) Блаженства; б) Нещастя; в) Сили Природи; г) Хвороби.
  4. Герої п’єси роблять свій вибір між справжніми, вічними і псевдоцінностями у:

а) Садах Долі; б) Царстві Майбутнього; в) Країні Спогадів; г) Палаці Ночі.

  1. У фіналі казки діти повертаються з подорожі без птаха, бо:

а) щастя та істину не можна здобути раз і назавжди; б) людям ніколи не дано мати щастя, пізнати істину; в) казку не можна принести в реальне життя; г) вони не пройшли казкового випробування.

  1. Визначте два основних композиційних прийоми, використані Метерлінком у п’єсі «Синій птах»:

а) антитеза; б) порівняння; в) панорама; г) контраст; д) обрамлення

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *