0 375
Всесвітня література в школах України. – 2019. – № 1 Січень 22nd, 2019 dolorian

Всесвітня література в школах України. –2019. – № 1

Олександр Первак. Орієнтовне планування уроків зарубіжної літератури

До уроку 17

Іван Франко. Походження сучасного роману.

Той вид письменства, який називаємо романом, виник дуже давно, ще в стародавній Греції, в часи занепаду її літератури. Древній грецький роман був звичайним оповіданням про дивовижні, страшні або веселі пригоди двох закоханих, яких розлучила неприязнь та інтриги злих людей і які, врешті, добиваються щасливого поєднання. Дійові особи виведені тут звичайно шаблонно: негативні характери, характери благородні, наївні або смішні постаті в усіх цих романах цілком подібні. Головну увагу зосереджено на описах цікавих, звичайно неправдоподібних пригод, чужих країв і звичаїв.

Християнство, яке в часи своєї запеклої боротьби з поганством запозичувало й підкорювало для себе майже всі роди тодішньої грецької і римської літератури… не могло обминути такого могутнього популярного засобу пропаганди, як роман. За грецькими взірцями постає ряд таких християнських романів… Основа цих християнських романів та сама, що й у поганських романах. З двох закоханих, що звичайно походять від батьків-язичників, одне навертається до християнської віри, терпить переслідування, мусить втікати, переховуватися й терпіти безліч різних пригод; друге, не відкинувши ще поганської віри, заради кохання лишає батьківський дім, йде за коханим чи коханою поневірятися, щоб по довгих стражданнях звичайно в чудесний спосіб теж навернутися до християнства… і разом загинути за віру. Як бачимо, тут роман зазнав величезних змін, однак не щодо змісту і форми, а тільки щодо моральної атмосфери, якою він живиться.

Нині не підлягає сумніву, що пізніше однією з видозмін цього грецько-християнського роману був французький лицарський роман. Панування цього роману… тривало в Західній Європі майже до кінця XVI ст., коли геніальний Сервантес поклав йому край своїм «Дон-Кіхотом». Була це не тільки пародія лицарського роману, не тільки перший і найвизначніший гумористичний роман… Це був перший рішучий крок до реалістичного зображення справжнього життя і народу, а разом з тим і перший роман, в якому автор спробував більше заглибитися в характер свого героя, поруч із смішними сторонами показати і його симпатичні, навіть благородні риси і висловити устами цього героя або інших дійових осіб ряд критичних та позитивних думок про стан тодішнього суспільства, його потреби і прагнення … це суспільно-психологічний твір… Широка громадськість сміялася з його пригод, не звернувши уваги на високі та гуманістичні ідеї.

Одночасно в Англії лицарський роман перетворився на роман дидактично-сентиментальний. Цей подвійний тип роману – гумористичного, повного пригод, і роману нудного, повчального, створює під кінець XVIII ст. нові типи роману: «Нову Елоїзу» Руссо, твір незвичайно важливий в історії літератури, в якому поруч з давнім моралізаторством бачимо глибокий аналіз складних психологічних явищ, і «Вільгельма Мейстера» Гете – роман педагогічний, що показує розвиток характеру героя…

Завданням роману, як його розуміли в кінці XVIII і на початку XIX ст., можна вважати: змалювання характерів і психології їх розвитку, а також пропаганду деяких політичних, суспільних або релігійних ідей швидше в дидактичній, ніж в поетичній формі. Правда, автори цих романів намагалися створювати «типові» характери, тобто схоплювати тільки найбільш характерні риси, відкидаючи «випадкові» деталі; при тому негативно ставилися до літературного портрета, вважаючи його за річ шкідливу для мистецького твору, і майже зовсім не змальовували тло. Руссо чи не одним з перших ввів до роману опис природи. Суспільного тла та його зв’язку з героєм не торкався ані він, ані Гете, внаслідок чого як розвиток героїв, так і їх характеристика в цих романах немов повисали в повітрі; вони здаються нам тепер блідими, невиразними…

Розуміння тієї істини, що людина – це продукт свого оточення, продовження своїх предків, природи та суспільства, серед яких вона живе, що з усіма цими чинниками вона пов’язана безліччю нерозривних уз, – розуміння цієї правди та її втілення в романі є заслугою французьких реалістів: Бейля-Стендаля, Бальзака та його наступників – Флобера, братів Гонкурів і насамперед – Еміля Золя. Зусиллям цих могутніх талантів і великих критиків Сент-Бева і Тена рамки роману розширилися в небувалий досі спосіб; водночас вони поглибили цей роман, удосконалили метод творчості й разом вивели на шлях, передбачуваний Сервантесом, а саме – на шлях суспільно-психологічних дослідів.

Сучасний роман, створений цими великими письменниками, обіймає все, що називається людським життям. Він не нехтує минулим, але передусім цікавиться сучасністю тому, що її можна досліджувати так, як цього вимагає новий метод. А метод цей вимагає передусім правди, тобто змалювання дійсності такою, якою вона є, чи краще такою, якою її бачить поет крізь призму своїх здібностей, навичок і темпераменту.

Ілюзію типовості, довільність у виборі деяких характерних рис, замовчування або затирання інших рис як випадкових відкинуто раз назавжди. Було визнано, що ані в природі, ані в житті нема нічого випадкового, що все має свої причини, усе варте уваги, дослідження й оцінки. Романіст став не тільки психологом і соціологом, він мусить бути тепер і природознавцем, і промисловцем, і лікарем, і юристом, і ремісником, і хліборобом, щоб зрозуміти, заглибитися і відтворити надто диференційоване суспільство, всюди найти явища істотні і відмежувати їх від менш важливих.

Діапазон його відчуттів мусить бути величезним так само, як і масштаби його зору; його очі мусять бути в деяких випадках мікроскопами, здатними помітити й відобразити найменші, для звичайних людей непомітні порухи, імпульси або гру кольорів, та водночас мусять збагнути велику кількість вражень і явищ, мусять помітити деякі… закономірності там, де звичайно невправне око бачить тільки хаос.

Його почуття мусять мати також здатність миттю опановувати найрізноманітніші середовища й ситуації… і відтворювати в деталях те, що відоме авторові… чи то з власних спостережень, чи добуте з книжок. Навіть його стиль уже не може бути одноманітним, гладеньким, академічним і рівним, яким був стиль давніх романів, де всі герої – лицарі й дами, королі, пастухи й дикі варвари …  говорили однаковою мовою.

І тут сучасний автор має на увазі передусім дійсність, справжніх людей, з їх постійною грою почуттів і настроїв, з їхніми думками, сповненими хитань і непослідовностей, з їхніми раптовими вибухами почуттів, з їхньою манерою говорити, сповненою безлічі індивідуальних відтінків, що залежать від ступеня виховання, відмінностей характеру, темпераменту, миттєвого настрою, суспільного становища та психічного стану. Відповідно до цього мусили відпасти усі давні обмеження, тобто давні естетичні норми, що виключали з поезії певні слова, певні ситуації, постаті і життєві моменти. Сьогодні все, що тільки спостерігаємо в природі, в суспільстві, може бути предметом поезії і передусім роману, який, розвиваючись, поглинає всі інші її види.

Подається зі скороченнями за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1980 р., т. 28, с. 176 – 181.

  • Учнівські повідомлення.

 До уроку 21

Учнівські повідомлення.

«Загальна характеристика творчості О.Вайльда». У перші роки своєї літературної творчості Оскар Вайльд займався тільки поезією, та писав есе, присвячені проблемам естетики. На початку 80-х років молодий літератор два роки провів у США, де подорожував зі своїми лекціями по мистецтву. Місцева публіка була у захваті від чарівності та інтелекту письменника, він набув за океаном велику армію шанувальників.

Повернувшись на батьківщину, Вальд одружився з Констанцією Ллойд, і власні діти надихнули його писати казки. Це збірки «Щасливий принц» і «Гранатовий будиночок».

У віці 33 років митець перейшов до серйозної прози, написав ряд оповідань: «Злочин лорда Артура Севіла», «Кентервільський привид», «Сфінкс без загадки», а також роман «Портрет Доріана Грея», який вийшов у світ в 1890 році. Книга була сприйнята сучасниками неоднозначно. Незважаючи на виховні цілі, які переслідував автор, у суспільстві книгу сприйняли як аморальний твір.

На початку 90-х років Оскар Уайльд створив ряд комедій для театральної сцени, які були втілені на підмостках Лондона, і драму «Саломея», яка отримала суперечливу оцінку громадської думки, тож довго не ставилася у Великобританії.

Після ув’язнення, взявши псевдонім Себастьян Мельмот, він написав знаменитий твір останніх років свого життя – «Баладу Редінгської в’язниці».

Історія задуму та створення роману «Портрет Доріана Грея».

Якось у майстерні свого приятеля, художника Безіла Ворда, Вайльд познайомився з натурником, який вразив його досконалістю своєї вроди. «Який жаль, – вигукнув письменник, – що таке славне створіння мусить старіти!» На це Безіл жартома відповів, що готовий малювати кожного року портрет, щоб старіння людини відбивалось на портреті, а не на зовнішності красеня-натурщика. Ця розмова торкалася проблеми, яка ніколи не переставала хвилювати письменника: взаємини життя і мистецтва.

О.Вайльд написав «Портрет Доріана Грея» трохи більше, ніж за два тижні, бо уклав парі, що напише роман, який зведе з розуму весь Лондон, і що здатен створити роман не більш як за місяць. У липні 1890 р. твір опублікували в американському журналі «Ліппінкотс Манслі Мегазін». Журнал з «Портретом Доріана Грея» мав широкий резонанс, і письменник вирішив видати твір окремою книгою. Для цього він дописав шість нових глав і доповнив ряд інших поширеними описами, аби зробити твір «вагомішим», більшим за обсягом, згідно з традиціями романного жанру в тогочасній англійській літературі. Саме для цього видання він написав і відому «Передмову», що складається з 25 афоризмів. У них у парадоксальній формі була викладена естетична теорія Вайльда, яка стала маніфестом естетизму. У квітні 1891 р., набувши нового вигляду, роман вийшов окремою книжкою.

∙Аналіз поглядів героїв  Безіла, лорда Генрі, Доріана Грея – на красу і мистецтво з подальшим складанням таблиці.

 

Герой Розуміння цінності мистецтва і життя
Безіл 1.          «В це полотно я вклав надто багато душі, надто багато самого себе».

2.          «Я часом думаю, що у світовій історії є лише два важливі моменти. Перший – це поява нових засобів у мистецтві, другий – поява нового образу у мистецтві».

3.          «У цьому портреті моє… мистецьке обожнення образу Доріана».

4.          «У нашу добу люди тлумачать мистецтво як різновид автобіографії. Ми втратили абстрактне почуття краси».

Лорд Генрі 1.    «Що  за  дивацький  народ  ці  художники!  Із шкіри

пнуться, аби набути популярності, а як тільки вона приходить – здається, прагнуть позбутися її».

2.    «Занадто багато самого себе! Слово честі, Безіле, я   не гадав, що ти такий марнославний. Не бачу найменшої схожості між вами!»

Доріан Грей 1.          «Він сидів за роялем, спиною до них, і гортав сторінки «Лісових сцен»Шумана».

2.          «Доріан недбало пройшов повз картину і повернувся до неї обличчям. Ледве скинувши оком на портрет, він… зашарівся од задоволення».

3.          «Який жаль! Я зістарюсь, стану бридким і потворним, а цей портрет повік лишиться молодим…».

Схематичне зображення життєвих статусів О.Вайльда.

Апостол естетизму                                      Гедоніст

 

Оскар Вайльд

Митець                                                                                       Денді

 

 

Принц парадокс                                                       Король життя

 

 

Створення інформаційного кола «Проблематика роману».

«Портрет Доріана Грея»
Роль мистецтва в житті людини

 

Добро та зло,

краса і потворність

 

Роль краси в житті людини
Доброчесність і гріховність

 

Співвідношення етики і естетики

 

Співвідношення насолоди й моралі

 

Освіта
Виховання
Лекції в

Америці

Ім’я
Причини
«Занепад

суспільства» (декаданс)

Побудова опорної схеми «Естетизм О.Вайльда в житті та в літературі».

НАСЛІДКИ

 

Читання статті про образну систему роману та створення опорної схеми, пояснення зв’язків між персонажами твору.

Доріан Грей
Портрет

Краса тіла

Краса душі

 

Безіл Голуорд
Сибіла Вейн
лорд Генрі Воттон

                                                     

Алан Кемпбел
Джеймс Вейн

До уроку 22

Створення ментальної картки роману «Портрет Доріана Грея».

 

«Портрет Доріана Грея» «Портрет

Автор –
Герої –
Конфлікт твору –
Жанр –

Тема –

Ідея –

Композиція –

Проблематика -

 

До уроку 23

 ІІІ варіант

Початковий рівень (кожна відповідь – 1 б.)

  1. Визначте місце літературного напряму в літературному процесі доби. Реалізм XIX ст.:

а) був провідним стилем доби і домінував у прозі, співіснуючи з іншими літературними напрямами; б) був домінуючим у всіх літературних родах і жанрах, єдиним напрямом цієї доби; в) перебував у «затінку» інших літературних напрямів, вияскравлюючись у творчості окремих митців; г)

  1. Морально-етичний конфлікт роману «Злочин і кара» – боротьба   гуманізму (добра) з теорією (злом) – розв’язується у:

а) свідомості головного героя; б) суперечці Родіона з Сонею; в) психологічному двобої зі слідчим; г) розмовах героя з Разуміхіним і сім’єю.

  1. Ідею роману «Портрет Доріана Грея», його моральний зміст О.Вайльд у листах критикам та редакторам літературних журналів згодом визначив як:

а) заперечення крайнощів, надмірності, зловживань чим-небудь; б) естетизацію зла, низького і непристойного; в) пріоритет естетичного над етичним; г) заперечення філософії гедонізму.

Варіативні завдання:

  • У своїй війні з суспільством за гідне місце в житті Жульєн прагне досягти успіху за допомогою:

а) розуму і глибоких знань; б) упертості й наполегливості; в) хитрощів і лицемірства; г) підтримки своїх друзів.

  • Емма вдається до самогубства, бо:

а) її покинув коханець; б) не могла винести ганьби, поголосу; в) хоче врятувати честь сім’ї; г) світ її мрій, ідеали зруйновано, втрачено сенс життя.

Середній рівень (кожна відповідь – 1 б.)

  1. Завдання з кількома правильними відповідями. Причинами самогубства героїні роману О.Вайльда Сибіл Вейн є те, що:

а) Доріан розлюбив та кинув її; б) актриса відчула втрату свого таланту; в) дівчина не винесла пересудів; г) вона пізнала справжню суть Доріана; д) дівчині загрожував арешт за шантаж Доріана.

 

  1. Завдання з кількома правильними відповідями. Відповідно до теорії Раскольникова…

а) всі люди діляться на два розряди: звичайних і незвичайних; б) звичайні люди множать світ кількісно, а незвичайні рухають його вперед; в) усі люди мають право вчиняти злочини, бо така людська натура; г) у незвичайних людей є право на «кров по совісті» заради блага усіх; д) ніхто не має права вчиняти злочини, усі повинні жити «по совісті».

  1. Установіть відповідність між твором і його сюжетом:
    1) «Червоне і чорне»;2)«Злочин і кара»; 3) «Пані Боварі»; 4) «Портрет Доріана Грея»;

а) вульгарно-буденне, зашкарубле життя французької провінції;

б) боротьба талановитого юнака з суспільством за гідну долю;

в) історія молодого красеня, що у житті втілив ідею вічної молодості;

г) рух свідомості героя від злочину до покари, від бунту до упокоєння;
д) походеньки афериста в провінційному містечку та його викриття.

Варіативні завдання з кількома правильними відповідями:

  • Жульєна Сореля не любили ні студенти, ні викладачі в Безансонській семінарії за:

а) схильність до лицемірства; б) розум і вміння мислити; в) селянське походження; г) глибокі знання, успіхи у навчанні; д) вступ  до семінарії за протекцією.

  • «Об’єктивізм» Флобера – це:

а) прийом оповіді від імені головного героя; б) детальне пояснення та оцінка автором усіх подій та вчинків персонажів; в) відсторонена розповідь без авторських коментарів, оцінок, суджень; г) драматизація оповіді, надання слова героям, посилення ролі діалогів; д) розгорнуті описи зовнішності персонажів.

Достатній рівень (кожна відповідь – 1 б.)

  1. Розташуйте події у хронологічній послідовності:

а) Джеймс Вейн знаходить кривдника своєї сестри;

б) спроба Доріана знищити портрет і загибель героя;

в) Доріан висловлює бажання, щоб старів лише портрет;

г) Доріан Грей розкриває секрет портрета Безілу Голуорду;

д) знайомство Доріана з лордом Генрі;

е) самогубство Сибіл Вейн через жорстокі слова Доріана.

  1. Визначте етапи морального падіння Доріана Грея.
  2. У чому полягають особливості системи образів прочитаного вами роману («Злочин і кара», «Червоне і чорне», «Пані Боварі»)?

Високий рівень (на вибір одне завдання – 3 б.)

  1. Порівняйте мотиви і наслідки реалізації чужих ідей у власному житті героями Ф. Достоєвського та О. Вайльда.
  2. Напишіть лист від героя одного прочитаного вами роману герою другого роману із висновками, порадами, застереженнями щодо облаштування життя.
  3. Як ілюзії зруйнували життя героя прочитаного вами роману?
  4. Уявіть, що Доріан Грей – наш сучасник. Опишіть, як би він поводився у наш час.
  5. Проаналізуйте різні погляди на красу. На вашу думку, краса – явище моральне, аморальне чи «по той бік» добра і зла?
  6. Порівняйте образи естетів: лорда Генрі та його учня Доріана Грея. Чи відповідальний лорд Генрі за втілення його ідей Греєм?
  7. Чи актуальні в наш час проблеми, які вирішували для себе герої прочитаних вами творів (оберіть один з них).
  8. Що дало вам знайомство з романами ХІХ ст.? Ці книги застаріли чи залишаються сучасними? Яку б з книг ви виділили як близьку вам?

ІV варіант

Початковий рівень (кожна відповідь – 1 б.)

  1. Визначте помилкове твердження. Характерні риси реалістичної літератури XIX ст. – це:

а) критичний пафос творів, несприйняття буржуазної дійсності; б) поєднання романтичних і реалістичних засобів творення образу; в) поглиблений психологізм, аналіз внутрішнього світу героїв; г) типізація характерів, мотивація їх розвитку соціальними обставинами; д) точна фіксація фактів і спостережень, науковий підхід до опису дійсності.

  1. У романі Достоєвського «Злочин і кара» для Раскольникова світ жорстокості й насильства уособлює:

а) Свидригайлов; б) Лужин; в) Олена Іванівна; г) Порфірій Петрович.

  1. Безіл Голуорд відмовляється виставляти портрет Доріана Грея, бо:

а) не хоче ділитись красою з іншими; б) картина розкриває секрет Доріана;

в) картина розкриває душу художника; г) портрет змінює свій вигляд;

д) обіцяв подарувати портрет Доріанові.

Варіативні завдання:

  • Яка подія спричинила падіння Жульєна Сореля з вершини його кар’єри?

а) Анонімний лист пана Вально; б) лист пані де Реналь маркізу; в) участь героя у політичній змові; г) постріл Сореля у пані де Реналь.

  • Емма зраджує чоловіка, бо:

а) Шарль не був добрим сім’янином; б) хоче помститися за неувагу, змусити ревнувати; в) шукає ідеальних почуттів, романтичних переживань; г) вона є розбещеною і зіпсованою натурою.

Середній рівень (кожна відповідь – 1 б.)

  1. Завдання з кількома правильними відповідями. У романі «Портрет Доріана Грея» своєрідно поєднано стилістику таких літературних напрямів:

а) реалізм; б) естетизм; в) символізм; г) імпресіонізм; д) натуралізм.

 

  1. Завдання з кількома правильними відповідями. В епілозі роману «Злочин і кара» розповідається, що:

а)  сестра Раскольникова Дуня вийшла заміж не за Лужина, а за Свидригайлова; б)  Разуміхін та сестра Раскольникова Дуня вирішили одружитися; в)  Раскольников був засуджений на каторжні роботи, а Соня поїхала за ним; г)  Соня і Раскольніков одружилися відразу ж після суду, і Соня поїхала за ним; д) Мати Раскольникова, Пульхерія Олександрівна, померла від сухот; е) Раскольников розкаявся у скоєному ним злочині, і став священиком.

 

  1. Установіть відповідність між твором і особливостями авторського стилю:
    1) «Злочин і кара»;2)«Червоне і чорне»; 3) «Пані Боварі»;  4) «Портрет Доріана Грея»;

а) суб’єктивно-мистецька естетична картина протиставлена реальності;

б) об’єктивний метод, повна відсутність автора в тексті;
в) аналітизм, психологізм і панорамність зображення суспільства,
г) поліфонія, обстоювання різних теорій у суперечках та дискусіях;
д) спостереження за подіями, з’ясування причин і аналіз принципів суспільного життя.

Варіативні завдання з кількома правильними відповідями:

  • Що символізує червоний колір у романіСтендаля?

а) мрію; б) революцію; в) реакцію; г) смерть; д) сутану священика; е) костюм героя.

  • Символами бездуховності, вульгарних мрій Емми, її морального падіння стали:

а) знайдений у Воб’єссарі портсигар; б) пісня жебрака; в) лист Родольфа, змочений краплями води; г) брудні чобітки Емми; д) весільний букет флердоранжу; е) епізод освідчення на сільськогосподарській виставці.

 

Достатній рівень (кожна відповідь – 1 б.)

  1. Розташуйте події у хронологічній послідовності:

а) створення Доріанового портрета Безілом Голуордом;

б) спроба Доріана знищити портрет і загибель героя;

в) Доріан Грей розкриває секрет портрета Безілу Голуорду;

г) знайомство Доріана з Сибілою Вейн;

д) Доріан експериментує з долею за рецептами «отруйної» книги;

е) на портреті з’являються криваві плями.

  1. Які перегуки з Біблією та античними міфами є в романі «Портрет Доріана Грея»?
  2. Які образи-символи визначають долю героя прочитаного вами роману (Емми, Жульєна, Родіона)?

Високий рівень (на вибір одне завдання – 3 б.)

  1. Порівняйте мотиви і наслідки реалізації чужих ідей у власному житті героями Ф. Достоєвського та О. Вайльда.
  2. Напишіть лист від героя одного прочитаного вами роману герою другого роману із висновками, порадами, застереженнями щодо облаштування життя.
  3. Як ілюзії зруйнували життя героя прочитаного вами роману?
  4. Уявіть, що Доріан Грей – наш сучасник. Опишіть, як би він поводився у наш час.
  5. Проаналізуйте різні погляди на красу. На вашу думку, краса – явище моральне, аморальне чи «по той бік» добра і зла?
  6. Порівняйте образи естетів: лорда Генрі та його учня Доріана Грея. Чи відповідальний лорд Генрі за втілення його ідей Греєм?
  7. Чи актуальні в наш час проблеми, які вирішували для себе герої прочитаних вами творів (оберіть один з них).
  8. Що дало вам знайомство з романами ХІХ ст.? Ці книги застаріли чи залишаються сучасними? Яку б з книг ви виділили як близьку вам?

 До уроку 24

 ∙Робота в групах з інструктивними картками «Літературознавчі терміни». Кожна група пояснює значення одного терміна.

 Г р у п а  1. «Декаданс» (фр. занепад) – узагальнена назва кризового світосприйняття, яке проявляється в літературі, мистецтві, культурі кінця ХІХ – поч. ХХ ст., характеризується настроями безнадії, розчарування, занепадом життєвих сил, естетизмом. Декаданс виник у Франції, де вперше було застосовано цей термін на позначення нового мистецтва, яке заперечувало жорсткі нормативи у художній практиці, коли дійсність, втиснена у схеми її реалістичного відображення, фактично втрачає свій зміст, оскільки таке мистецтво не відтворює усіх кольорів життя. Тому декаденти називали реалістичну літературу сірою, «присмерковою добою» і натомість пропагували «мистецтво для мистецтва», коли письменник чи художник звільняється від нав’язаних йому умовностей віддзеркалення дійсності і поринає у світ підсвідомого, непізнаного, створеного містичною уявою. У відбитті містичності художнього світу представники декадансу були близькі до символістів. Але декаданс у літературі не має спільної поетики, він ґрунтується на поєднанні різних напрямів, течій, стилів. Впливом декадентських настроїв позначена творчість О.Вайльда, П.Верлена, С.Малларме. Першим декадентом вважають Шарля Бодлера.

Г р у п а  2. «Символізм» – літературно-мистецький напрям кінець ХІХ – початок ХХ ст., який виник у Франції й родоначальники якого проголосили основою мистецької творчості символ – таємну ідею, приховану в глибині всіх навколишніх, а також і потойбічних явищ, яку можна розкрити, збагнути й відобразити тільки за допомогою мистецтва, зокрема музики й поезії.

Символісти вважали, що сутність світу не може бути пізнана за допомогою розуму та раціональних засобів, а доступна лише інтуїції та розкривається через певний натяк, знак, символ. Тому вони сповідували культ слова, який постійно слід розшифровувати, їм подобалася його містична сила, вони часто використовували натяки і недомовки, вживали великі літери у деяких словах для підкреслення їх особливого значення. Найвідоміші представники символізму: Ш.Бодлер, П.Верлен, А.Рембо, Р.М.Рільке, М.Метерлінк.

Г р у п а  3. «Імпресіонізм» (фр. враження) – художній напрям, заснований на принципі безпосередньої фіксації випадкових вражень, спостережень, співпереживань. Мистецька течія виникла в 1860-х роках та остаточно сформувалась у другій половині ХІХ ст. у Франції. Імпресіоністи намагалися відтворити шляхетні, витончені особисті враження та спостереження мінливих миттєвих відчуттів та переживань, природу, схопити мінливі ефекти світла, проте, на відміну від реалістів, не зобов’язувалися об’єктивно відображати дійсність, а натомість прагнули поділитися власними почуттями зі спостерігачем твору, вплинути на нього. Літературі імпресіоністів властива відсутність чітко структурованої форми, надзвичайна яскравість і свіжість образів, їх несподівана розгалуженість і розмаїття. Представники імпресіонізму: брати Гонкури, Гі де Мопассан, А.Доде, С.Цвейг, М.Коцюбинський, М.Вороний.

Г р у п а  4. «Неоромантизм» (гр. молодий, новий) – умовна назва естетичних тенденцій, що виникли в літературі на межі ХІХ – ХХст. Як і попередники – представники романтизму ХІХ ст. – неоромантики заперечували прозу «обивательського» життя. Вони оспівували мужність, подвиг, романтику пригод, часто обираючи за тло для своїх сюжетів екзотичні країни. Характерний неоромантичний герой – непересічна сильна особистість, нерідко наділена рисами «надлюдини», вигнанець, який протистоїть суспільній більшості, шукач романтики і пригод. Сюжетові неоромантичного твору притаманні напруженість, елементи небезпеки, боротьби, таємничі або надприродні події. Неоромантизм притаманний творчості К.Гамсуна, Р.Стівенсона, Р.Кіплінга.

Поетична хвилинка. Особистість Ш.Бодлера у сприйнятті українських поетів. (Підготовлені учні декламують вірші).

В раю блаженних мук, де на тонких стеблинах

Ростуть, звиваються химерні квіти зла,

Подібні до очей жіночих і звіриних, –

В пекельному раю його душа жила.

 

Лякати буржуа, назватись людоїдом,

Що хтів би скуштувати малесеньких дітей;

Вписатися гірким, самотнім, тонким медом

Нездійснених бажань і неживих ідей, –

 

І бачити в вині безстидної тварини

Вино Причастія, єдину кров Христа…

Хіба таке життя, потворне і химерне,

Не зветься: красота?

М.Рильський

Гримасою нудьги скривилися уста,

Всі хвилі поривань розбилися об скелі,

Лишився тільки смак безмежжя й пустота,

Хоч випито ущерть гіркий розкоші келих.

 

Вночі, коли важка, нестерпна темнота

Кудлатим чорним псом снується вкруг постелі,

В обіймах лиш одна кохана – самота,

В розбитої душі обідранім готелі.

 

Вона нашіптує і мучить бризком барв,

Повій і демонів, скривавлених примар

І Май спокусливих відьомським стилем Гойї;

 

І він підвівши зір з-під хмурого чола,

Пірнав у вічний вир людських несупокоїв

В’язати китиці з кошмарних квітів зла.

С.Гординський

Учнівське повідомлення про Ш.Бодлера від особи поета.

Дитинство. Старі меблі в стилі Людовіка ХVІ, античності; батько, товариство з ХVІІІ.

Після 1830 року – колеж у Ліоні, тумаки, сутички з учителями й товаришами… Безвихідь.

Повернення до Парижа, колеж; виховання під наглядом вітчима – Опіка.

Юність. Виключення з колежу Людовика Великого, історія з іспитом на бакалавра.

Подорож до Піренеїв разом з вітчимом.

Веселе життя в Парижі, перші літературні зв’язки: Урліак, Жерар, Бальзак, Ле Вавассер, Делатуш.

Подорож до Індії: перша пригода – судно залишилось без щогл; Маврикій, острів Бурбон, Малабар, Цейлон, Індустан, Кейптаун; блаженні прогулянки.

Друга пригода: повернення на судні без провіанту і корабельна аварія.

Повернення до Парижа; нові літературні знайомства: Сент-Бев, Гюго, Ескірос.

Тривалі і важкі зусилля змусити якогось видавця газети зрозуміти мене.

Ще з дитинства мав постійний потяг до мистецтва.

Мене приваблювало усе прекрасне у прозі й поезії. Прагнув з’ясувати щосекундний зв’язок ідеалу з життям.

Я шукав той ідеал, втрачаючи саме життя. Я мріяв про снігові вершини, перебуваючи у найглибшій прірві пекла. Я був чужоземцем і у власній родині, і у французькому суспільстві. Я був поетом – а поети не можуть бути щасливими. (За Мащенко Є.М.)

Повідомлення учня «Історія створення збірки «Квіти зла» (за І.Л.Столій).

Над збіркою «Квіти зла» Ш.Бодлер працював протягом усього свого творчого шляху. До неї увійшло все найкраще, створене поетом. Цим ця книга подібна до «Кобзаря» Т.Шевченка. Так само, як і «Кобзар», вона поповнювалась з кожним прижиттєвим виданням. Загальний план збірки склався ще на початку 50-х років. Колись Бальзака надихнула на створення «Людської комедії» поема «Божественна комедія» Данте. Уяву Бодлера захоплює та частина творіння великого італійця, яку він назвав «Пекло» – «велична поема скорботи та гніву», як схарактеризував її Бодлер. Зв’язок з поемою Данте особливо помітний у першому, засудженому виданні збірки. Вона складалася зі 100 нумерованих поезій та «Вступу», що до певної міри повторює композицію першої частини поеми Данте, яка складалася зі «Вступу» та 99 пісень. За аналогією з Данте Бодлер хотів назвати свою книгу «Лімби» – тобто перші, верхні кола пекла. Але 1852 року виходить збірка під назвою «Лімби» іншого поета, і це примусило Бодлера відмовитися від обраної назви. Пошуки нової назви були складними і, з точки зору Бодлера, надзвичайно важливим етапом у створенні збірки. Вийшло так, що нову назву придумав не сам Бодлер, а його друг, письменник Іполит Бабу. «Квіти зла» – ці два слова увібрали суперечності епохи, суперечності творчості самого поета, спровокували чимало дискусій і найдивовижніших тлумачень. Після виходу збірки у 1957 р. відразу ж відбувся суд, внаслідок якого шість поезій було вилучено зі збірки. Вирок проти «Квітів зла» було скасовано через 89 років, вже після Другої світової війни. Сам Бодлер говорив: «У цю жорстоку книгу я вклав усе своє серце, всю свою ніжність, усю свою релігію (вивернуту), свою ненависть».

 Точка зору. Розвиток критичного мислення (робота з критичним матеріалом. )

У передмові («Жах і екстаз буття») до одного з українських видань «Квітів зла» літературознавець Д.Наливайко підсумував критичні думки про митця: «Одні дослідники пов’язують Бодлера з романтизмом, знаходячи в «Квітах зла» гідне завершення великої епохи романтичної поезії. Інші вбачають у ньому зачинателя символізму, відкривача нової епохи європейської поезії, що охоплює останню третину XIX й початок ХX ст. У 60-70-х рр. деякі радянські літературознавці почали трактувати творця «Квітів зла» як поета-реаліста. Ці підходи, хоч які різні, й навіть цілком протилежні, мають свій сенс, оскільки кожен спирається на певні аспекти бодлерівської поетики, щоправда, надто абсолютизуючи їх і нехтуючи всі інші. Та є ще одна точка зору на творчість Бодлера, про яку варто сказати окремо. Належить вона відомим західноєвропейським письменникам першої половини XX ст. А.Жіду. П.Валері й Т.С.Еліоту. що відносили Бодлера до класицизму, вкладаючи в це поняття дуже специфічний зміст, У них класицизм – не історико-літературний напрям чи стиль, орієнтований на античні взірці, а – мистецтво високого художнього синтезу, яким увінчується ціла епоха розвитку літератури. Класицизм, з їхньої точки зору,- це Данте й Расін, Гете й Кітс, це «вершинне мистецтво», пройняте духом художньої гармонії, яка може виявлятися і в змістовій дисгармонії, мистецтво високої формальної досконалості, що синтезує й підносить на вищий щабель мистецтво своєї доби.

До уроку 25

Знайдіть у тексті вірша «Альбатрос» традиційні романтичні риси та новаторські, модерністські (робота з таблицею за О. Гузь).

Традиції Новаторство
У дусі романтичних традицій

–         романтичне «двосвіття», протиставлення світу духовного і світу матеріального;

–         принцип контрасту у зображенні стосунків поета і натовпу;

–         художній паралелізм (образ птаха – уособлення образу поета);

–         тема трагізму долі митця у бездуховному суспільстві;

–         замкненість бездуховного матеріального світу;

–         безмежність, відкритість світу ідей, мистецтва;

–         непримиримий конфлікт поета з дійсністю – суто романтичний («байронічний» ) конфлікт.

Модерністські новації

–         створення художніх світів за допомогою кольорів і відтінків;

–         живописна картинність зображення;

–         чітке визначення місця образів у хронотопі тексту (альбатрос – у царині неба, матроси – хистка палуба корабля);

–         утвердження місії поета як володаря вищої сфери духу (на початку ХХст. поети-модерністи були проголошені «володарями душ та дум» сучасників);

–         символізація тексту;

–         перехід символу в настрій, настрою – в думку, думки – в почуття;

–         утвердження ідеї невмирущості мистецтва і в ньому митця; елітарність, обраність митця;

–         суб’єктивне бачення і зображення проблеми “поет і натовп»;

–         ізольованість творчої особистості в реальному світі, її самотність.

 

 

Створення підсумкової схеми «Поетика Шарля Бодлера».

увага до ритму, форми                                     символ, що розкриває непрямі смисли

 

сугестія                       ПОЕТИКА                     музикальність звучання вірша

 

ідеал: культ краси                   принцип антитези              афористичність мови,

(«добро»  – «зло»,              нюанси значень слова

розкол особистості)

широке використання контрастних образів

 

Складання ейдос–конспекту до вірша Ш.Бодлера, який вам сподобався найбільше. Наприклад, за віршем «Вечорова гармонія» в перекладі Д.Павличка та М.Драй-Хмари.

Картини, образи Ключові слова

(дії, ознаки)

Почуття ліричного героя Кольори вірша
 «цвіт димує»,

«мелодій повіви», «меланхолійний вальс», «небеса високі і смутні», «серце скрипки», «світило життєносне», труна, потир, вівтар, кадило

«Серце скрипки десь тремкоче»,

серце, що «труну ненавидить», «упало в кров світило», «сяє…твоє лице мені»

Серце тремкоче, очманіння млосне, «серце, що труну ненавидить і в сні», серце з «минувшини бере світання високосне та сяє» (за М.Драй-Хмарою) «кадильний дим», «в повітрі голубім», «що чорним звуть нічим», «пірнуло сонце в кров, що застигає в сині», «слід горить потиром золотим»

 

Створення кола знань «Ліричний герой «Квітів зла».

 

Невтомний шукач високих істин
Творець, що силою уяви змінює світ
Життєлюб

 

Ліричний герой Бодлера
Мрійник
Філософ
Бунтар духу
Людина із хворобливим сприйняттям світу
Особистість із розірваною свідомістю і душею
Самітник

 

 

 

 

 

 

 

Додаток до уроку 25.

«Альбатрос»

Буває моряки піймають альбатроса,

Як заманеться їм розваги та забав.

І дивиться на них король блакиті скоса –

Він їхній корабель здалека проводжав.

 

Ходити по дошках природа не навчила –

Він присоромлений, хода його смішна.

Волочаться за ним великі білі крила,

Як весла по боках розбитого човна.

 

Незграба немічний ступає клишоного;

Прекрасний в небесах, а тут – як інвалід!..

Той – люльку в дзьоб дає, а той сміється з нього,

Каліку вдаючи, іде за птахом вслід!

 

Поет як альбатрос – володар гроз та грому,

Глузує з блискавиць, жадає висоти,

Та, вигнаний з небес, на падолі земному

Крилатий велетень не має змоги йти.

(Пер. Д.Павличка)

Щоб їм розважитись, веселий гурт матросів

Серед нестримних вод розбурханих морів

Безпечно ловлять птиць, величних альбатросів,

Що люблять пролітать слідами кораблів.

 

На палубу несуть ясних висот владику.

І сумно тягне він приборкане крило,

Що втратило свою колишню міць велику,

Мов серед буйних вод поламане весло.

 

Мандрівник зборка ний знесилено ступає!

Плавець повітряний незграбний і смішний!

Той тютюновий дим у дзьоб йому пускає,

А цей, дратуючи, кульгає, мов кривий.

 

Поет подібний теж до владаря блакиті,

Що серед хмар летить, мов блискавка в імлі.

Але, мов у тюрмі, в юрбі несамовитій

Він крила велетня волочить по землі.

(Пер. М.Терещенка)

Буває, пливучи дорогами морськими,

Аби розвіятись, полюють моряки

На альбатросів тих, що в вишині над ними

Серед блакиті й хмар пливуть віддалеки.

 

Коли на палубі вже люта сила збила,

Король небес, що знав всі грози без числа,

Волочить важко так свої великі крила,

Мов сніжно-білі два розкинуті весла.

 

Крилатий мандрівник – який незграбний в рухах,

В польоті буйнокрил – каліка на ногах!

Ще й дражняться – той в дзьоб йому із люльки дмуха,

А той , глузуючи, кульгає ніби птах!

 

Поете! Князю хмар твоя подібна сила,

Між блискавок ти свій й у грозовій імлі;

Але під шал образ перешкоджають крила

Тобі, вигнанцеві, ступати по землі.

(Пер. І.Драча)

 

«Відповідності»

Природа – храм живий, де символів ліси

Спостерігають нас і наші всі маршрути;

Ми в ньому ходимо, й не раз вдається чути

Підмурків та колон неясні голоси.

 

Всі барви й кольори, всі аромати й тони

Зливаються в могуть єдиного єства.

І зрівноважують їх вимір і права

Взаємного зв’язку невидимі закони.

 

Є свіжі запахи, немов дітей тіла,

Є ніжні, як гобой, звитяжні, молодечі,

Розпусні, щедрі, злі, липучі, як смола,

 

Як ладан і бензой, як амбра й мушмула,

Що опановують усі безмежні речі;

В них – захват розуму, в них відчуттям – хвала.

(Пер. Д.Павличка)

Природа – мудрий храм, де ряд колон живих

Нечутно шепчеться, як вечоріє днина;

Лісами символів проходить там людина

І зустріча привітний погляд їх.

Як верховинський лун глухі, протяжні гуки

Зливаються в акорд протяжний і міцний,

Де все з’єдналося: і ніч, і день ясний,-

Так сполучаються парфуми, барви й звуки.

Є свіжі пахощі, як тільця немовлят,

Зелені, як лука, м’які, як звук гобоя,

І є торжественно-розпусний аромат –

Дух амбри, ладану, дух пижма і бензоя,

Що в безкрай шириться, як і саме життя,-

У нім екстаза дум, в нім захват почуття.

(Пер. М.Драй-Хмари)

 

«Вечорова гармонія»

Надходить час, коли стебло співає росне,

Немов кадило, цвіт димує в тишині;

Мелодій повіви зринають запашні,

Меланхолійний вальс та очманіння млосне!

Немов кадило, цвіт димує в тишині,

І серце скрипки десь тремкоче стоголосне,

Меланхолійний вальс та очманіння млосне,

Як вівтар, небеса високі і сумні.

І серце скрипки десь тремкоче стоголосне,

Те серце, що труну ненавидить і в сні!

Як вівтар, небеса високі і смутні,

Упало в кров свою світило життєносне.

Те серце, що трун ненавидить і в сні,

З минувшини бере світання високосне,

Упало в кров свою світило життєносне,

Та сяє, мов потир, твоє лице мені.

(Пер. Д.Павличка)

 

«Вечірня гармонія»

Вечірній час прийшов. На кожній стеблині

Вже квіти куряться, немов кадильний дим;

І звуки, й пахощі в повітрі голубім;

Меланхолійний вальс, кружіння й млості дивні.

Вже квіти куряться, немов кадильний дим;

Ридає скрипка десь, як серце в самотині;

Меланхолійний вальс, кружіння й млості дивні;

Сумна краса небес в спокої віковім.

Ридає скрипка десь, як серце в самотині,

Зненавидівши те, що чорним звуть нічим;

Сумна краса небес в спокої віковім,

Пірнуло серце в кров, що застигає в сні…

Зненавидівши те, що чорним звуть нічим,

Шукає серце втіх в минулій світлій днині.

Пірнуло сонце в кров, що застигає в сині,

А слід горить мені потиром золотим.

(Пер.М.Драй-Хмари)

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *