0 588
Всесвітня література в школах України. – 2018. – № 3 Лютий 23rd, 2018 dolorian

Олександр Первак, Валентина Аксьонова. Орієнтовне планування уроків зарубіжної літератури

До уроку 49

Повідомлення груп підготовлених учнів. Стисла характеристика творчості митців, що представляють «нову драму».

Кнут Гамсун (1859 – 1952). Норвезький письменник К.Гамсун писав, що сучасна людина живе в іншому світі, тому головним завданням драматурга має бути дослідження складного внутрішнього світу сучасної людини, необхідно « вивчати душу людини з усіх точок зору, проникати у потаємні глибини». Він уславився драматичною трилогією, до якої входили п’єси «Біля воріт царства» (1895), «Гра життя» (1896), «Вечірня зоря» (1898). У цих творах досліджується моральна та духовна нікчемність людини. Вчений Івар Карено в молодості хотів бути бунтарем, а став боягузливим і слабким героєм компромісу. Він пристає до того, хто більше платить. На думку К.Гамсуна, це шлях більшості його сучасників.

Особливості творчості:

  • психологізм;
  • відтворення підсвідомого;
  • відчуття майбутньої катастрофи.

 Гергарт Гауптман (1862 – 1945). Німецький драматург Г.Гауптман здобув визнання своєю «соціальною драмою» «Перед заходом сонця» (1889). Це була перша  у Німеччині сучасна проблемна драма, яка стала також маніфестом німецького натуралізму. У ній зображується трагічна доля чистої дівчини Єлени Краузе, спотвореної й загубленої середовищем та спадковістю. Герої п’єс Г.Гауптмана приречені вічно мандрувати в пошуках себе самого, дошукуватися до сенсу власного буття.

Особливості творчості:

  • поєднання неоромантизму та реалізму;
  • символіка;
  • «драма долі».

Антон Чехов (1860 – 1904). Російський драматург А.П.Чехов у своїх п’єсах  «Чайка», «Дядя Ваня», «Три сестри», «Вишневий сад» зображує загальну драму суспільства, в якій головним режисером було «життя, яким воно є». Головна тема – трагедія бездіяльності російської інтелігенції. Сам А.Чехов писав про свою «Чайку»: «Ну-с, пьесу я уже окончил. Начал её forte и кончил pianissimo – вопреки всем правилам драматического искусства». Але саме такого розвитку подій вимагала правда життя, і А.Чехов не міг піти проти неї.

Особливості творчості:

  • головне – людське життя, події – тільки тло;
  • побудова конфлікту на протиставленні уявлень героїв дійсності;
  • підтекст.

Бернард Шоу (1856 – 1950). У своїх п’єсах «Пігмаліон», «Професія місіс Уоррен», «Дім, де розбиваються серця» створює «драму ідей», виявляє стосунки людей за допомогою життєвих парадоксів, дискусії. Б.Шоу писав: «Глядач має залишити театральну залу з тривожним відчуттям того, що життя, відображене в п’єсі, стосується його особисто, він має знайти якийсь вихід для себе й інших, бо сучасний стан цивілізації не сумісний із його розумінням честі й добра».

Особливості творчості:

  • конфлікт навколо зіткнення різних ідеалів;
  • інтелектуальний характер драми;
  • дискусія;
  • парадокс як засіб викриття стереотипного мислення людини.

Моріс Метерлінк (1862 – 1949). Бельгійський драматург М.Метерлінк своєю творчістю дає поштовх до висвітлення духовних проблем. Його найкраща п’єса «Синій птах» стала гімном життя, краси та щастя. Слово у творах М.Метерлінка набуває нового, символічного значення, дає змогу розкрити внутрішній сенс символу, часу та простору.

Особливості творчості:

  • герой людина в очікуванні невідомого;
  • оголений конфлікт;
  • символізм.

 

 

До уроку 50

Повідомлення учня «Історія створення п’єси «Ляльковий дім». П’єса була задумана в 1878 році, завершена через рік і поставлена в Копенгагенському королівському театрі. В основу драми покладено реальні події. Прототипом Нори була письменниця Лаура Петерсон (в заміжжі – Кілер), з якою дружила родина Ібсенів. Чоловік Лаури Віктор Кілер нервово-болісно сприймав нестаток грошей і, захворівши на туберкульоз, не хотів просити ні в кого допомоги. Лаура, рятуючи чоловіка, таємно взяла позику в банку. Жінки в тогочасній Норвегії були позбавлені права ставити свій підпис під документами, тож за неї поручився впливовий багатий друг її родини. Коли знову вкрай потрібні були гроші, Лаура ще раз взяла позику, за неї поручився один з родичів. На момент виплати боргу Лаура була хвора, з маленькою дитиною на руках, без грошей, тому в розпачі зважилася видати вексель з підробленим підписом, але спохватилася і порвала його. Про це дізнався Віктор: спочатку чоловік поспівчував, але під впливом родини, друзів, загальної думки жителів міста різко змінив своє ставлення до дружини і подав на розлучення. Щоб відібрати дітей, її визнали душевно хворою. Спохватившись, чоловік згодом попросив Лауру повернутися, знову стати його дружиною. Завдяки успішній літературній діяльності вона поступово виплатила всі борги.

  • Лаура якось розповіла про історію з фальшивим векселем дружині Ібсена Сюзанні, а митець у долі жінки побачив глибинні протиріччя сучасного їм суспільства.

 

 

До уроку 54

Повідомлення учнів про життєвий і творчий шлях Б. Шоу. Під час розповіді заповнюється хронологічна таблиця, робляться нотатки основного в інформації. (Як варіант – робота в групах за картами.)

Основні віхи життя і творчості Б.Шоу.

Б. Шоу, англійський драматург ірландського походження, прожив довге і плідне життя: народився 1856 р. – помер 1950 р.,  понад 70 років віддав літературі. Батько Б.Шоу – молодший син в небагатій родині. Він торгував хлібом і дуже пив. Мати Бернарда, Люсіда Елізабет Герді, у шлюбі придбала, за словами сина, трьох дітей, бідність та п’яницю – чоловіка. Байдужість матері, дикунські вчинки батька, відчуття занедбаності отруювали дитинство Шоу і двох його сестер. Їхня мати знайшла порятунок у музиці. Вона мала чудове мецо-сопрано, і талановитий музикант Джон Ванделер Лі зробив із неї чудову співачку. Це не тільки дало їй змогу заробляти, а й сповнило життя глибоким змістом. Коли хлопчику виповнилось 15 років, мати покинула дім і поїхала до Лондона у пошуках заробітків. Майбутній письменник, так і не набувши систематичної середньої освіти, змушений був влаштуватися на роботу клерком у земельній конторі. Шоу не довелося навчатися в університеті, знання він отримував самотужки. Великий вплив на драматурга мала рідна Ірландія: поетична природа, дійсність, сповнена кричущих суперечностей. Юнацькі роки письменника збіглися з  пожвавленням національно – визвольного руху. У 1876 р. 20-літній Б.Шоу поїхав до Лондона. Він працював у телефонній компанії, але метою його життя стала літературна діяльність. Бернард мало заробляв, погано харчувався, носив порване взуття, але писав роман за романом, які, на жаль, видавці відмовлялися публікувати. Згодом письменник стверджував, що його твори були відхилені 60 видавництвами. У 80-роки Шоу досягнув значних успіхів у публіцистиці, працюючи музичним критиком у газеті «Star» під псевдонімом Корно ді Бассето, а пізніше – театральним оглядачем у газетах і журналах. Оригінальні за змістом та парадоксальні за формою статті, підписані буквами «GBS», привернули загальну увагу. Шоу обожнював скандали. Провали не засмучували його, навпаки – додавали сил. Рудобородий ірландець перетворився на фабрику з написання п’єс. Але їх відхиляв театр, забороняла цензура, критики взагалі не вважали його писанину драматургією. Пізніше Шоу видав ці тексти під загальною назвою «Неприємні п’єси». Та після написання драми «Учень диявола» звідусіль посипалися пропозиції. Б.Шоу нарешті почали слухати. А він казав: «Навчитися життя – значить зазнати принижень, це все одно як вчитися кататися на ковзанах. Єдиний вихід – сміятися над собою разом з витріщаками. Моє ж життя склалося так, що зі мною не траплялося жодних подій, навпаки, я сам ставав подією». Британці дуже полюбили Шоу. Він став національною знаменитістю.

У 1925р. драматург нагороджений Нобелівською премією, але відмовляється від неї. До 90 років плідно працює. Заповідає змішати свій попіл з попелом дружини і розвіяти все по саду. Могили великого драматурга не існує, але залишилися його твори – найкращий пам’ятник, який Б.Шоу встановив сам собі.

∙Повідомлення учня  «Соціальні погляди Б. Шоу».

На кінець 80-х років сформувались соціальні погляди Б. Шоу. Вони мали суперечливий характер. Спочатку він захопився теоріями американського економіста Генрі Джорджа, який вважав найважливішими питання про земельну ренту і пропонував налагодити викуп землі фермерами. Пропагуючи ці ідеї, Шоу незабаром зацікавився марксистським вченням про класову боротьбу. 1884 р. Шоу разом із подружжям Уеббів організував Фабіанське товариство. Цю соціал-реформістську організацію було названо за ім’ям римського полководця Фабія Кунктатора (Зволікача), який зміг завдати рішучого удару карфагенському вождю Ганнібалу саме тому, що перед тим довго очікував і зволікав. Такої пасивної тактики щодо капіталізму і пропонували дотримуватися фабіанці. Вони відкидали революцію, вважаючи, що соціалістичні ідеї повинні поступово увійти у свідомість людей, усього суспільства, і тоді благополуччя настане саме собою. Особливо сподівалися вони на «муніципальний соціалізм», на проникнення фабіанців до міського самоврядування. Вступивши до Фабіанського товариства, Шоу виявив неабиякі здібності оратора і пропагандиста. Він брав участь у підготовці всіх фабіанських періодичних видань, трактатів, маніфестів, виступав на підтримку ідей соціалізму, покликаного забезпечити хоча б відносну рівність усіх прошарків суспільства.

Упродовж 1920-х років Шоу втратив віру в те, що суспільство можна змінити на краще за допомогою фабіанства і став прибічником диктаторських методів, вітав прихід до влади в Італії Беніто Муссоліні, в Німеччині Гітлера, захоплювався політикою Сталіна. Людина, нагороджена «за творчість, відзначену ідеалізмом і гуманізмом», запропонувала застосовувати «гуманний газ», бо «є багато людей у світі, яких потрібно ліквідувати.» І публічно заявила: «Якщо ми хочемо досягнути певного типу цивілізації і культури, то ми повинні знищити тих людей, які не вписуються в нього». Коли ж почалася Друга світова війна, Шоу переосмислив свої погляди і гнівно засудив як винуватців війни уряди всіх держав, що воювали, і Англіютеж. Він самокритично не схвалив Нюрнберзький процес над переможеними нацистами як акт власної правоти: «Ми всі – потенційні злочинці.»

Повідомлення учня «Естетичні погляди Б. Шоу».

Боротьбу за нову драму Б.Шоу розпочав з пропаганди творчості Г. Ібсена. у 1890р. Фабіанське товариство вирішило організувати цикл лекцій про передових сучасних письменників – Золя, Ібсена, Тургенєва, Толстого. Шоу підготував доповідь про Г.Ібсена. цей виступ ліг в основу його книги «Квінтесенція ібсенізму».  У цьому виданні намічалися найважливіші питання і проблеми, які Шоу згодом намагається розв’язати у своїй драматургії. Ібсен для Шоу – новатор не лише в галузі драми, а й у розвитку нових суспільно – етичних принципів і понять. Творчість Ібсена, основна мета якої полягає у розкритті брехливих ідеалів, Шоу сприймає як революцію в літературі. Новаторство  ібсенівської драми він вбачає у її проблемності, а також у введенні до тексту витонченої дискусії. Шоу просувається далі, склавши концепцію позитивного героя. На думку драматурга, людство поділяється на філістерів (міщан), ідеалістів і реалістів. Ідеаліст, або романтик, – це людина, яка з презирством ставиться до обивательської непристойності, прагне високої мети, але не розуміє реального становища і не знає, як практично виправити світ. Реаліст – людина без будь-яких ілюзій, даремних ідеалів. Готова до поступового практичного удосконалення навколишнього світу. Боротьба Б.Шоу за нову драму мала спочатку теоретичний характер. Але з кожною новою п’єсою посилюється дискусійність драми. Різкішою стає критика соціальної несправедливості, моралі, яка виправдовує цю несправедливість, пуританство, лицемірство. Б.Шоу наголошує також на наявності парадоксу в змалюванні життєвих ситуацій. Саме парадокс стане головним прийомом у його п’єсах для відображення безглуздого життя. Англійський драматург створює новий театр ідей, який мав би формувати світогляд людей, сприяти їхньому духовному розвитку. Він уникає зовнішніх ефектів, дбає про внутрішній рух ідей у творі, який проявляється у дотепних діалогах, суперечках. Не претендує на вичерпність  відповідей у своїх п’єсах, головне для нього – щоб люди самі думали, шукали власне рішення. Яскравим прикладом «нової драми» Б. Шоу стала п’єса  «Пігмаліон».

До уроку 57

Культурологічний екскурс. Англійська мова з погляду Б. Шоу (див.: Бернард Шоу боровся за створення нового алфавіту, який точніше б відтворював звуки англійської мови, ніж існуючий, і це полегшило б вивчення мови дітям та іноземцям. Свого часу він іронічно сказав, що знає три англійські мови: однією пише свої твори, другою говорить офіційно, а третьою спілкується з друзями. У чому ж причина цього? Той, хто вивчає англійську, певно, може здогадатися, адже, як казав Шоу, «написання слів настільки жахливе, що людині ні за що самій не навчитися вимовляти їх». А вимова, за висловом дотепників, настільки відрізняється від написання, що «пишеться – “Манчестер”, а читається – “Ліверпуль”».

Виявляється, не так давно, на початку XX століття, англійці майже не знали рідної мови: «Англійці не поважають рідну мову й не хочуть навчати своїх дітей говорити нею: Жоден англієць рота не розкриє без того, щоб не викликати до себе ненависті або презирства з боку іншого англійця. Німецькою та іспанською мовами може оволодіти будь-який іноземець, а англійською не може оволодіти навіть англієць».  У п’єсі «Пігмаліон» Шоу говорить про це так: «Можете ви показати мені хоч одну англійку, що розмовляла б як слід англійською? Тільки чужоземці… розмовляють нею добре».

Б.Шоу, захоплюючись фонетикою, вважав, що ідеальна англійська мова, вивільнена від діалектів, може змінити мислення людини, зробити її розумною і благородною. Тож  показав, що незнання правильної літературної мови дуже дорого коштує людині як у переносному, так і в прямому значенні слова цього слова. А гарна мова робить її високоінтелектуальною особою, збагачує духовно. (За матеріалами: http://ukr-lit.com/movne-pitannya-problema-angliyi-i-ukrayini/)

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *