0 736
Всесвітня література в школах України. – 2018. – № 4. Березень 28th, 2018 dolorian

Олександр ПЕРВАК, Ірина ЩУР, Наталія ЧИРКОВА, Тетяна СОРОЧИНСЬКА. Орієнтовне планування уроків зарубіжної літератури

До уроку 59

Допитливим. Мови відрізняються лексикою та звучанням. Іврит – м’якша за звучанням, шипляча мова з «гаркавою» буквою «р». Але для письма на їдиш використовуються спрощені букви івриту. Єврейські прислів’я розкривають різницю між двома мовами ще століття тому: «Іврит вчать, а їдиш знають», «Бог говорить на їдиш в будні, а на івриті в суботу». Як ви їх розумієте? Прислів’я говорять, що їдиш був розмовною, буденною мовою, яку знали абсолютно всі, а іврит, навпаки, був священною мовою Тори, яку знали не всі, лиш ті, хто мав освіту. У євреїв для двох мов навіть є свої назви:  «священна» - це іврит, а «мамина» - це їдиш. Але з часом все змінилося з точністю до навпаки. На сьогодні в Ізраїлі живе близько 8 мільйонів людей, і майже всі говорять на івриті, це офіційна мова Ізраїлю, яку вчать в школах і університетах, причому більше половини ізраїльтян вільно розмовляють англійською, що заохочується державою, навіть в кінотеатрах фільми показують без озвученого перекладу, лише з субтитрами на івриті. На їдиш розмовляє дуже мала частина населення, переважно люди похилого віку. Чому все  так змінилось? Причина знову в історії. Заснувавши власну державу, євреї прийняли іврит в якості офіційної державної мови, оскільки неймовірна схожість їдиш з німецькою мовою була після Другої світової війни та Голокосту для них зовсім недоречною.

Учнівське повідомлення «Історія написання повісті «Тев’є-молочар» (див.:.

Письменник щоліта відпочивав і працював у Боярці, найближчій до Києва станції, де були недорогі дачі в лісовому масиві з цілющим повітрям і чарівною природою. Тут Шолом-Алейхем познайомився з євреєм Тевелем, власником заїжджого двору з села Забір’я, який постачав дачникам Боярки сир і молоко. Той розповів письменнику, як став молочарем. Він мав коня і гарного воза, підробляв перевезенням вантажів дачникам. Якось Тевель повертався пізно увечері додому й зустрів двох заблукалих жінок та відвіз їх додому. Жінки виявилися родичками мільйонера Бродського і віддячили рятівнику грошима. Тевель збудував у центрі села заїжджий двір для чумаків і відкрив крамничку, де порядкувала його дружина Гудя. Заробивши перевезенням і дрібною торгівлею трохи грошей, придбав три корови, почав торгувати молочними продуктами і нарешті збудував собі нову хату, яка збереглася й досі. Було у нього два сини – Лейб і Арон, і дві дочки – Маня і Естерка. Остання вийшла заміж і переїхала жити в сусіднє село Гнатівка (в повісті – Анатівка). З Тевелем дружив сільський староста Антон Сова, який навіть їздив сватати за Тевеля вдову з села Глеваха за рік по смерті його Гуді. Він був свідком того, як під час погромів у 1905 р. кілька забірських селян на чолі з братом старости приходили «бити жида» і питалися самого Тевеля, як вчинити, бо «ми не знаємо, треба зовсім тебе вбити, чи досить побити вікна в крамниці». Староста пригрозив, що влада оштрафує погромників за самоправство, тож вибили кілька вікон і розійшлися. Офіцер, що сусідив з Тевелем, порадив йому ненадовго поїхати з села, і він гостював у дочки. В 1912 році вже зовсім старий Тевель перебрався до Києва до свого зятя, який мав 60 коней і обслуговував ними конку (трамвай на кінському ходу) – збирав на рейках і вивозив кінський гній.

Хату Тевель продав Янкелю Шрайберу, який пропрацював у селі 50 років ковалем. Янкеля зарубали грабіжники за діжку квашених огірків під час голодомору 1933 року.

У Янкеля якраз і було семеро дітей: три сини (Арон, Ісраель і Боря) та четверо дівчат (Хава, Малка, Ента, Ліза), яких Шолом-Алейхем і описав як дочок Тевеля. Ось так інший забірскій єврей Янкель Шрайбер зі своїми дочками влився в літературний образ Тев’є-молочника. Тевель зацікавив письменника дотепністю і схильністю філософствувати про життя, тож став основним прототипом літературного героя.

 

Орієнтовний зразок анкети.

Прізвище, ім’я по батькові (псевдонім)  Рабинович Соломон Наумович  (Шолом-Алейхем). Псевдонім узяв, щоб не злитися з Осипом Рабиновичем, класиком і засновником єврейської літератури в Росії
Дата і місце народження 18 лютого (2 березня) 1859 в м.  Переяслав Полтавської губернії
Дані про сім`ю Батько – Нохум Рабінович – дрібний крамар. Мати  – Хає Естер, померла у 1871 році в епідемію холери
Освіта  В 1876 році він закінчив з відзнакою Переяславське повітове училище, далі не мав змоги вчитися
Спеціальність Письменник
Сімейний стан Був одружений з Ольгою Лоєвою, мав 6 дітей
Покликання, улюблене заняття Літературна і громадська діяльність
Світогляд Обожнював Україну як батьківщину, Київ леліяв особливою любов’ю, величав його Єгупцем, «красенем із красенів», пишався рідною землею. Життєлюбець, «завзятий оптиміст», який ніколи не втрачав любов до життя і віру в людину
Дата і місце смерті 13 травня 1916 р., Нью-Йорк
Творча спадщина Десять романів, двадцять п’єс, сотні оповідань, багато віршів, статей, фейлетонів, декілька досліджень

 

 

Історична довідка  про становище євреїв у Російській імперії.

Наприкінці XIX – початку ХХ ст. на території України, на землях, що входили до Російської імперії, мешкало 2 590 тис. євреїв, що становило майже чверть єврейського населення всього світу. При цьому царською владою вживалися заходи для обмеження прав євреїв, у них бачили то загрозу підтримки національно-визвольного руху поляків, то можливих союзників Німеччини, то звинувачували у підтримці революційного руху. На початку ХІХ ст. була оформлена «смуга осілості» в 15 губерніях імперії, де дозволялося жити євреям. Їм було заборонено мати певні професії, жити у селах, вводилася відсоткова норма у навчальних закладах, обмежувалися права у торгівлі, промислах, оренді, скасовувалися або обмежувалися виборчі права тощо. Існували заборони для євреїв на державну чи суспільну діяльність. Діяла спеціальна система підвищених податків для євреїв, їм доводилося платити, наприклад, додатковий податок на носіння національного одягу, збір за запалювання свічок у суботу. Це все сприяло зубожінню євреїв.

У країні процвітав антисемітизм, нагніталася ворожнеча проти євреїв. Відомий вам письменник і суспільний діяч Володимир Короленко писав: «Я вважаю те, що зазнають євреї в Росії, ганьбою для своєї Вітчизни, і для мене це не єврейське питання, а російське». У 1911 році єврейське питання ще більше загострилося у зв’язку з ганебною справою в суді м. Києва проти М.Бейліса, звинуваченого в убивстві християнського хлопчика Андрія Ющинського. І хоча були знайдені справжні убивці хлопчика, почалися єврейські погроми. Вони найчастіше мали організований характер і відбувалися за єдиним сценарієм. Чутки про майбутній погром розпускали приїжджі з центральних російських губерній. У призначений день потягом прибувала так звана «босонога команда» (напівкримінальна зграя), її напували горілкою в найближчому шинку і направляли за заздалегідь визначеними адресами. До «босоти» приєднувалися місцеві люмпени, найбідніші та озлоблені. І за потурання або навіть із благословення місцевої влади починався погром. Наприклад, єврейський погром 1881 року в Києві відбувся за мовчазної згоди генерал-губернатора, коли юрби бандитів безкарно грабували єврейські квартали на його очах і в присутності військ. При невтручанні поліції не просто грабували і били, а знищували майно, калічили, навіть убивали. Через це родина Шолом-Алейхема виїхала за кордон 1905 року після пережитого у Києві, коли на власні очі письменник побачив, як озвірілі в натовпі люди убивають своїх сусідів. Взагалі утекло багато єврейських родин, і діти тих емігрантів потім стали відомими ізраїльськими політиками, прем’єрами, президентами, європейськими і американськими вченими, діячами культури та бізнесу.

Допитливим. Євреї-підприємці відігравали значну роль в економіці України, наприклад, вони були власниками або орендарями 90% млинів, 96% винокурних та 80% пивних заводів. Понад 70% перевезень по Дніпру здійснювали пароплави київського підприємця Д. Марголіна. Лазар Бродський, якого постійно згадує Тев’є, був практично монополістом цукроваріння. Єврейські підприємці активно сприяли соціально-економічному та культурному розвитку міст. Марголін та Бродський були меценатами, поліпшували інфраструктуру Києва, витрачали великі кошти на благодійність, і не лише для бідних євреїв. Політехнічний інститут, Бактеріологічний інститут, акушерську кланіку в Києві збудували за кошти Л.Бродського. Але абсолютна більшість євреїв України наприкінці ХІХ ст. була незаможною. У більшості губерній понад 20% євреїв не могли обійтися без допомоги єврейських общин, 40% євреїв Подолу (район Києва, де селилися ремісники), виживали за рахунок благодійності. Втім, становище українців було схожим.

Літературознавчий коментар.  Моріс Семюель у своїй книзі «Світ Шолом-Алейхема» говорить про два світи автора: на сторінках його творів, і яким він жив сам.

Шолом-Алейхем, на відміну від його бідних героїв, народився в сім’ї заможного торговця. Пізніше він знав нужду, коли його батько розорився, а мати померла. Одружився по любові, але на багатій дівчині, проти волі її батьків. Роки, коли Шолом-Алейхем отримав велику спадщину тестя, стали найпродуктивнішими у творчості письменника. Але він завзято грав на біржі, збанкрутував і втік за кордон від кредиторів. Коли теща погасила його борги, Шолом-Алейхем повернувся і знову грав на біржі. В житті він, очевидно, не вважав, що багатство – це погано, що воно псує людей, як писав у творах. У реальному житті Шолом-Алейхем відпочиває в Боярці, п’є каву з булочкою, а молочник доставляє йому вершки. Він лікується на курортах Швейцарії, Німеччини, Італії, Франції, де пише про Тев’є, який «тричі на день помирає з голоду», а його зять сохне від туберкульозу. Література – не життя, там поспівчувати багатому неприпустимо.

Шолом-Алейхем, поступившись віянням часу, пом’якшив історію про Хаву, Тев’є прощає її відступництво. Сам автор не був настільки толерантним. У його заповіті є такі слова: «Ті з моїх дітей і онуків, які зречуться єврейства і перейдуть в іншу віру, тим самим відмовляться від свого походження і від своєї сім’ї, й самі викреслять себе з мого заповіту. «І немає їм частки серед їхніх братів».

Чому письменник не жив за тими моральними нормами, які відображені в його книгах? Бо він писав книги в руслі російської реалістичної літератури, а в житті дотримувався законів свого народу. Але хотів увійти до кола сучасних «прогресивних» письменників, шукав дружби з письменником номер один того часу – Максимом Горьким. Шолом-Алейхем ішов шляхом Гоголя, бо представник нацменшини в імперії (українець чи єврей) міг бути представлений публіці лише відомим російським письменником.

Суспільна думка тогочасної Росії очікувала від письменника «громадянськості», інтелігенція ставала на бік тих, кому погано жилося при тодішньому ладі. До євреїв та революціонерів належало ставитися зі співчуттям. Усе це відтворено Шолом- Алейхемом.

Але в житті, зрозуміло, відповідність вчинків тим ідеям мала місце не завжди.

Етнокультурологічна довідка. Етнонім «єврей» (від арамейського «ебер» – той, хто прийшов з берегів Євфрату) в українську мову як назва народу перейшов з грецької мови. Іще одне етнічне ім’я – «жид» – походить від гебрейського імені Юда («славетний», «хвалений») і пов’язане з державою Юдея, де мешкало плем’я («коліно») Юди. Слово «жид» з латинської мови перейшло в польську, потім запозичене українською. Воно часто зустрічається в народних прислів’ях і творах класиків української літератури. В наш час слово «жид» залишається літературним, однак в офіційній мові його уникають, оскільки євреї та частина українців вважають його образливим через уживання «чорними сотнями» під час єврейських погромів у Російській імперії.

Тож загальновживаним, толерантним і політкоректним вважається етнонім «єврей».

Культурологічна довідка. «Дев’яте ава» (івр. – Тиш’а бе-ав) – день єврейського календаря, національний день жалоби у євреїв в пам’ять про руйнування Першого (вавилонським царем Навуходоносором у 586 році до н.е.) і Другого храмів (римлянами в 70 році н.е.) в Єрусалимі. У цей день євреї нічого не їдять, не п’ють, не вдягають шкіряне взуття. Це єдиний день, коли єврей не має права вивчати Тору (джерело радості).

Коли Мойсей привів євреїв до кордонів Землі Обітованої, вони побоялися увійти в неї, і в ніч з восьмого на дев’яте ава євреї плакали, кажучи, що Бог привів їх в цю країну зі злості, і краще б вони померли в пустелі. Тоді Бог у гніві сказав, що євреї плакали марно, але тепер у них з’явиться безліч приводів для плачу в цю ніч. За гріх невіри першою карою стала заборона поколінню, яке вийшло з Єгипту, увійти в Святу Землю. Люди були приречені сорок років поневірятися в пустелі.

Інші трагічні для євреїв події, пов’язані з 9 ава:

– у 135 році римляни остаточно перемогли, майже вся Юдея перетворилася на випалену пустелю, загарбники вигнали євреїв з Єрусалиму, назвали землю Палестиною;

– 1905 р. папа Урбан II оголосив про початок першого хрестового походу, в результаті «воїни Ісуса» вбили десятки тисяч євреїв і знищили безліч єврейських громад;

– у 1882 році в Росії почалися погроми єврейських громад в межах смуги осілості;

– у 1914 році почалася Перша світова війна, яку Шолом-Алейхем вважав війною проти єврейського народу, що живе в Європі.

Також євреї вірять, що коли-небудь цей день стане найбільшим святом — коли всі євреї покаються у своїх гріхах, то саме в цей день народиться Месія. (За Вікіпедією)

∙Заповнення таблиці (в групах) та обмін результатами.

Назви частин повісті

(переклад Є.Райцина / О.Уралової)

Тематика частин, основний зміст Історичні події та суспільні настрої, соціальні зміни
«Аз недостойний» /

«Я негідний!»

(1895)

Лист-подяка  письмен-нику за честь бути героєм.

«Не гідний» цього, молочар нагадує, куди йому вислати гроші за видання книги.

Російське суспільство симпатизує бідним євреям під впливом настроїв російської інтелігенції, творів російської літератури.
«Велика удача» /

«Великий виграш»

(1895)

Бідний єврей раптом розбагатів і став молочарем Період інтенсивного економічного підйому Росії, її перетворення з країни аграрної в аграрно-індустріальну.
«Химери» /

«Мара» (1899)

Тев’є втратив гроші на біржі Розвиток біржового ринку та економічних спекуляцій. «Біржова лихоманка» в Росії
«Теперішні діти» /

«Нинішні діти»

(1899)

Цейтл всупереч бажанню батьків сама обирає собі чоловіка Переворот у традиціях єврейського життя наприкінці 19-го століття.
«Годл»/ «Годл»

(1904)

Тев’є вчить дітей грамоті, його дочка закохується і виходить заміж за студента-революціонера і їде з ним на заслання. Правові обмеження євреїв на здобуття освіти послаблені, освіта стає способом допуску євреїв до суспільства. Діти ремісників і кравців рвуться поїхати в місто вчитися. Підйом революційних настроїв у Росії.
«Хава» / «Хава»

(1906)

Дочка Тев’є хреститься і виходить заміж за писаря. Царська політика асиміляції євреїв, переведення їх у православ’я, дозвіл отримати  російськомовну освіту.
«Шпринця»/ «Шпринца»

(1907)

Нещасливо закохана та обманута багачем Шпринца вчиняє гріх -самогубство. Зменшення релігійності, урбанізація, зміна характеру зайнятості й загальне зростання числа самогубств серед єврейського населення наприкінці ХІХ ст.
«Тев’є їде до Палестини» / «Тев’є їде до Ерец-Ісроел»

(1909)

Бейлка виходить заміж за багача як мріяв Тев’є, зять пропонує йому виїхати до Палестини. Погіршення економічного стану євреїв. Потік біженців і переселенців до Палестини — близько 40 тисяч чоловік. Настрій післяреволюційної духовної кризи відчувається в рішенні Бейлки вийти заміж за розрахунком.
«Іди геть!» / «Вийди!»

(1914)

Селяни влаштовують погром. Урядник виселяє Тев’є з Касрилівки згідно нового закону Наростання хвилі погромів. Найбільші в Кишиневі, Києві, Одесі, Ростові. Посилення антиєврейських законів, вигнання їх з великих міст та сіл, заборона селитися, орендувати і купувати нерухомість поза невеликих містечок.
-/ «Вехалаклакут: дорога слизька й темна»

(1915)

Розкриваються подробиці погрому, в який потрапила родина Тев’є. Цей розділ політичний, він написаний коротко і різко. Ставлення автора до Російської імперії, було дуже чітким інегативним. Оскільки Радянський Союз мислився як наступник Імперії, тому цей розділ повністю зник в перекладі Є.Райцина.

 

До уроку 60

Робота з таблицями «Батьки» та «Діти: порівняльна характеристика дочок Тев’є».

.

                                                  Батьки

Тев’є Голда
«Сільський єврей» з грубою зовнішністю і ніжною душею, в образі якого уособлено образ всього єврейського народу. Він працьовитий, фізично й морально здоровий, життєлюбний, простакуватий, але шляхетний, завжди поводиться гідно. Тев’є стійкий і, хоч любить прибіднятися, не буде плакатися: «Не діждуть цього мої вороги, щоб я комусь поскаржився.» «Чорта пухлого в мене дізнається хто-небудь, що діється в моєму серці!» Він – оптиміст, незважаючи на всі випробування, які йому послала доля («Поки душа в тілі – вперед Тев’є!», «Тев’є – не баба, Тев’є має час, придивля-ється, мовчить і жде, що далі буде… ), мрійник і філософ, який весь час роздумує над проблемами життя («Що таке єврей і неєврей? І навіщо Бог створив євреїв і неєвреїв? А коли Господь бог уже створив євреїв і неєвреїв, чому вони такі відокремлені одне він одного, чому ненавидять одне одного?», «Чому люди такі лихі, коли могли б бути добрими? Навіщо люди затьмарюють життя собі й іншим, коли мають змогу жити мирно і щасливо?»), досить мудрий і кмітливий (історія із заміжжям Цейтл). Люблячий батько («працював як віл заради дітей»), глибоко віруюча людина, мова якої переповнена цитатами з Тори і Талмуду. Скромний: «Чи не забагато честі для мене, щоб весь світ раптом дізнався, що по той бік Бойберіка, неподалік Анатовки, живе людина на ім’я Тев’є-молочар?» Голда означає «золотко». «Була жінка проста, без хитрощів, не заносилася високо, але велика праведниця.»

Уміє давати раду в скруті: «Моя стара, нівроку, така хазяйка, що з нічого робить локшину, з пальців варить затірку, з чудес справляє суботу і буханцями укладає дітей спати…»

Сенс життя Голди – її дочки, вона тиха, добра, мудра і ніжна матір. «Коли кожна дитина варта, як моя Голда хоче мене переконати, мільйона, то я багатший від найбільшого єгупецького багатія.»

«Нехай заступається на тому світі за своїх дітей, вона досить намучилася через них і, може, через них-таки пішла зо світу, не могла знести, що вони порозлазились під чотири вітри.»

 

 

Діти: порівняльна характеристика дочок Тев’є

Дочки  Тев’є Спільне Відмінне
Цейтл Гарні зовні («Господь благословив мене гарними дочками, а гарне обличчя, як ви самі кажете, – половина приданого», «дочки Тев’є, самі знаєте, по всьому світу славляться як перші красуні»), працьовиті, розумні, гарно розмовляють («Дочки Тев’є вміють говорити»), самостійні, адже кожна обирає свою дорогу в житті, іноді навіть всупереч батькові.

«Тев’єві дочки, бодай їм не лиха година, коли вони вподобають людину, то всім серцем, усім єством, усією душею!» вони люблять батька, хоч чинять по своєму: «Навпаки, вони мені аж занадто віддані, але ж усе, що «занадто», то не здрово.»

Наполеглива, цілеспрямована, не бажає пов’язати свою долю зі старим заможним м’ясником Лейзером-Волфом, наполягає на шлюбові і одружується з бідним кравцем Мотлом, який згодом помре від сухот. Все життя страждає від злиднів, але не шкодує про свій вибір. «Вона вже має з ним, побачили б ви, нівроку, повну хату пуцьверінків, і обоє вони добре поневіряються «в багатстві і пошані». А поговоріть з нею, то вона вам скаже, що їй, нівроку, так добре — краще не може бути. От тільки погано, що хліба нема.»
Годл Уперта в прагненнях, передова жінка своїх днів, подруга революціонера, яка поділяє його долю в царському засланні
Хава Улюблена дочка (« В дитинстві вона часто й подовгу хворіла, перетерпіла, бідолаха, всілякі муки, … не раз  виривали її з рук смерті»). Смілива, міцна, сильна натура, яка  рве кайдани релігійних забобонів, одружуючись на українському хлопцеві («Як же можна стримувати себе, коли втрачаєш таке дитя, такий діамант, таку дочку, яка чи не найбільше всіх дітей дорога серцеві своєму, серцю матері?») За єврейськими законами вчинок прирівнювався до смерті.
Шпринца Тиха, лагідна, не змогла пережити зраду коханого Арончіка, замкнулась у собі («Вся пішла в себе, танула, згасала, як свічка. Зрідка лише зітхання прорветься, та таке, що жмут серця вириває»)
Бейлка (найменша -«мізинка») Гарна зовні, має золоте серце («Бейлка всіх їх за пояс заткне, що і говорити, – усім красуням красуня! Ось про неї можна сказати словами притчі: «Оманлива краса», –  не в красі справа, а в характері. Золото, чисте золото, кажу я вам»). Горда, з почуттям власної гідності («Ось це Бейлка, дочка Тев’є? Де вона навчилася так стояти, так ходити, так тримати голову, так одягатися, щоб все на ній було як вилите?») Нещаслива в шлюбі, приносить себе в жертву нелюбу заради батька.

 

Повідомлення про сценічні та кіноверсії твору Шолом-Алейхема.

Бажання показати Тев’є-молочаря у театрі переслідувало Шолом-Алейхема все життя. У Лозанні, за два роки до смерті, він здійснив інсценування «Тев’є-молочника» на невеличкій сцені та надіслав лист до Нью-Йорка відомому актору й підприємцю Адлеру: «Великий майстре сцени! Посилаю Вам інсценування «Тев’є-молочника», яке переробив із низки моїх творів, написаних за 20 років… Працюючи над головним героєм, я завжди мав на увазі Вас… В інсценуванні Ви не знайдете вульгарних дотепів і лоскотання кінчиками пальців під пахвами. Зате знайдете єврея, батька п’ятьох дочок, — він простий чоловік, але цілісний, чесний, чистий, який страждає…» Адлер, на жаль, не прийняв п’єсу.

Не ставилася вона на великій сцені ніде у світі до 30-х років ХХ століття. Лише 1 січня 1921 року «Петроградська єврейська театральна студія», переїхавши до Москви, поставила виставу «Вечір Шолом- Алейхема» (режисер — А. Грановський). У ній роль Тев’є грав видатний актор С.Міхоелс, а грим, костюми та декорації готував не менш відомий художник М. Шагал. Так починався «Державний єврейський театр».

Відразу ж за С. Міхоелсом в Україні блискуче зіграв Тев’є М.Крушельницький. Ці дві вистави увійшли до скарбниці світового театрального мистецтва. Роль Тев’є виконували також російські актори Михайло Ульянов та Євген Леонов.

Наступним у пантеоні видатних артистів, які зіграли Тев’є, є Богдан Ступка, народний артист України. Внучка Шолом-Алейхема Бел Кауфман назвала його «найкращим Тев’є світу». Прем’єра «Тев’є-Тевеля» відбулася 23 грудня 1989 року в київському Театрі ім. І.Франка. Режисер вистави – С.Данченко. Спектакль витримав понад 350 вистав, акторському складу на чолі з Богданом Ступкою аплодували стоячи, не соромлячись витирати сльози. Виставу цю у виконанні акторів театру Франка також бачили в багатьох країнах Європи, у США, і на всіх виставах були переповнені зали. У Київському академічному обласному музично-драматичному театрі ім. П.К.Саксаганського свою версію Тевеля реалізував режисер Тарас Мазур.

Перша екранізація твору Шолом-Алейхема «Тев’є-молочник» – «Тев’є» – чорно-білий американський фільм, знятий компанією “Maymon Film, Inc.”, в 1939 році на мові їдиш режисером Морісом Шварцом, який і зіграв головну роль. Фільм вважався втраченим для кінематографа, однак у 1978 році був знайдений, його відновлено і відреставровано.

Один з найбільш відомих бродвейських мюзиклів «Скрипаль на даху» розповідає про життя євреїв в дореволюційній російській межі осілості. Сюжетна основа – розповіді Шолом-Алейхема про Тев’є-молочника. Назва обрана на честь знаменитої картини М.Шагала. У 1971 році мюзикл Джозефа Стайна було екранізовано. Він отримав три премії «Оскар»: екранізація, кращий звук і найкраща музика;  премію «Золотий глобус»: кращий фільм. Фільм відрізнявся настроєм: на відміну від мюзиклу і оригінального тексту книги на перший план виведена відсутня у Шолом-Алейхема тема антисемітизму.

Івано­Франківський академічний обласний театр ляльок поставив бродвейський мюзикл «Скрипаль на даху» засобами   театру ляльок, режисер вистави Дмитро Нуянзін.

«Тев’є-молочник» – двосерійна телевистава режисера Сергія Евлахішвілі за однойменним циклу оповідань Шолом-Алейхема. Телевізійна прем’єра відбулася 15 липня 1985 року. Роль Тев’є виконав Михайло Ульянов.

У 2017 році завершено роботу над художнім фільмом Володимира Лерта «Мир вашому дому!» Сценарій заснований на знаменитій п’єсі Григорія Горіна «Поминальна молитва» за мотивами оповідань Шолом-Алейхема. Це перша за всю історію екранізація Шолом-Алейхема на землі, де колись жив прообраз головного героя – Тев’є, – у селі Забір’я Київської області. На жаль, передчасно пішов з життя Б.Ступка, який готував цей фільм, опрацьовував сценарій, і режисер вимушено запросив російського актора  Євгена Князєва.

«Тев’є-молочар у живописі». Найвідоміший ілюстратор твору – Анатолій (Танхум) Каплан (1902-1980) – видатний художник: графік, живописець, кераміст. Каплан прославився як один кращих майстрів літографії, причому найбільшу популярність здобули його станкові літографії за мотивами творів єврейських письменників, перш за все, Шолом-Алейхема. Каплан почав роботу над станковими літографіями, що ілюструють «Тев’є-молочник» в 1957 р., і його робота тривала з деякими перервами десять років. Всього було створено понад сто чорно-білих літографій. Таким чином, над ілюстраціями до цього твору художник працював довше, ніж над будь-якою іншою своєю графічною серією, і створив для «Тев’є-молочника» більше листів, ніж для будь-якого іншого твору Шолом-Алейхема. Каплан розділив станкові ілюстрації на три серії по 27 творів. Перша серія датована 1957-1963 рр., Друга – 1961 р третя – 1966 г. Крім них Каплан створив за мотивами «Тев’є-молочника» ще близько 30 літографій, які не включені ним у цикли. Останні листи на тему «Тев’є» були літографовані Капланом у 1967 р. Надалі, вже в 1970-і рр., Каплан неодноразово використовував композиції літографій за мотивами «Тев’є-молочника» в своїх живописних і керамічних роботах.

Робота над ілюстраціями до творів Шолом-Алейхема була розпочата київським художником Зіновієм Толкачовим наприкінці 1930-х років. Образи великого письменника були зображені художником у графічних аркушах та живописі, отже являлися не звичними книжковими ілюстраціями, а скоріше «творами на тему Шолом-Алейхема», де портрети окремих персонажів доповнювалися картинами життя єврейського містечка та пейзажами. З.Толкачов вніс своє бачення у трактовку образів Шолом-Алейхема, поєднуючи їх літературні характеристики із власним життєвим досвідом, в окремих випадках навіть всупереч Шолом-Алейхему зосереджуючи увагу саме на непереборному оптимізмі, гуморі. Саме таким постає його Тев’є-молочар — один з великих образів світової літератури, по-своєму «виліплений» художником із власних життєвих вражень.

До уроку 61

  • Заповнення порівняльно-узагальнювальної таблиці «Засоби комічного в повісті «Тев’є-молочар».

 

Засіб комічного Приклад з твору
Гумор Менахем-Мендл: «Вона мені і так дає перцю з маком. Почули б ви, – каже він, – що вона мені пише, ви б самі сказали, що я святий праведник. Але це все пусте, на те вона жінка, щоб мене в могилу заганяти. Є, – каже він, – далеко гірші речі: у мене є ще, розумієте ви мене, теща!»
Іронія Голда: «Чого ти сьогодні такий святковий, мій дорогий хлібодавцю? Ти з весілля повертаєшся чи з обрізання, мій загрібателю золота!»
Сатира Є в Єгупці такі, що оце тільки нещодавно ходили без чобіт, були маклерами, прикажчиками, попихачами, а тепер вони мають свої власні кам’яні будинки, а жінки їхні мають клопіт з шлунками – їздять за кордон лікуватися… А самі вони мчать по Єгупцю у каретах з гумовими шинами – геть з дороги, голото! – і вже не впізнають знайомих!..
Сарказм Чи ти здурів, чи ти сказився, чи клепки всі порозгублював, чи з глузду з’їхав? Плетеш таке, наче збожеволів, прости господи!
Гротеск Тиск великий, насилу протовпився! Бігають як скажені, той сюди, той туди. Наскакують один на одного, точнісінько як божевільні. Галасують, репетують, вимахують руками: «Потивіло..»., «Піймав на слові..»., «Ткнув завдаток..»., «Як сказав, то не викручуйся..»., «Чухатиметься..»., «Мені належить куртаж..»., «Ти страшенний крутій», «Я тобі голову потрощу..»., «Плюнь йому межи очі..»., «Диви-но, як розрюмсався..»., «Теж мені спекулянт..»., «Банкрот!», «Лакуза!», «Сто сот чортів!.». Ще слово – і почнеться бійка.
Парадокс Була це колись чудова корова, давала двадцять чотири кварти молока, тепер її зурочили, і вона перестала доїтися, тобто вона доїться, але молока не дає…

 

До уроку 62

Історико-культурна довідка (повідомлення учня). Расова сегрегація в США – політика примусового відокремлення білого населення США від інших етнічних груп (в основному темношкірих та індіанців). Здійснювалась через різні соціальні перешкоди: окремі школи (для білих та чорношкірих), окремий громадський транспорт, заборони на проживання в готелях, розділення на кафе і ресторани тільки для білих і «кольорових», негритянські військові підрозділи і тому подібне.

Після Громадянської війни в США, що звільнила чорношкірих від рабства, федеральний уряд прийняв заходи щодо забезпечення прав чорношкірого населення (поправки до Конституції, Закон «Про громадянські права»). У відповідь законодавці південних штатів прийняли місцеві закони, відомі як «Закони Джима Кроу», які серйозно обмежили в правах чорношкіре населення. Закони встановлювали сегрегацію в навчальних закладах, готелях, магазинах, ресторанах, лікарнях, транспорті, туалетах. Темношкірі американці були позбавлені всіх громадянських прав, вважалися людьми «другого сорту». Місцева влада ввела для них комендантську годину, а у всіх громадських місцях вивішували таблички з написом «Тільки для білих» або «Для кольорових».  У судах було дві Біблії, одна з яких призначалася для принесення присяги чорношкірими. Існували обмеження, пов’язані з участю в голосуванні: виборчий податок і тест на грамотність, які стосувалися лише чорношкірих. Тест на грамотність являв собою читання всього тексту Конституції і Декларації незалежності напам’ять. У результаті на виборах в штаті Алабама з 200 тисяч чорношкірого населення змогло проголосувати лише 3 тисячі.

Лише  у 1964 Конгрес ухвалив «Акт про громадянські права», який цілком забороняв дискримінацію в громадських місцях загального користування, системі освіти, при найманні на роботу та в будь-якій державній організації, чорношкірі одержували рівні виборчі права й заборонялася дискримінація при наданні житла.

Допитливим. Що таке «десяткова система Дьюї»? У книзі сплутані два поняття: десяткова система Мелвіла Дьюї (система класифікації книг: 100 – філософія та психологія, 200 – релігія, 300 – суспільні науки тощо), і дидактична система Джона Дьюї.

Джон Дьюї – американський філософ, психолог та реформатор освіти першої половини ХХ століття. Пропрацювавши три роки на посаді вчителя початкових класів, він вирішив, що не має хисту вчителя початкової чи середньої школи, продовжив навчання в університеті, захистив учене звання доктора філософії і на основі філософії прагматизму створив власну універсальну модель шкільного навчання – навчання через діяльність. Він запропонував організовувати процес навчання, спираючись на інтереси, потреби та здібності учнів. Метою навчання повинен бути розвиток загальних і розумових здібностей, різноманітних навичок і вмінь. Бо дитина пізнає нове не для самих знань, а задля самостійної діяльності. Практична корисність засвоюваного знання – ось його вимога, завдяки навчанню в школі дитина краще пристосується до життя в умовах бізнесу.

Місце «книжного учіння» зайняло «активне учіння», в основі якого лежить власна пізнавальна активність учня. Вчитель став помічником, який не подає учневі ні змісту навчального матеріалу, ні методу його вивчення, а лише допомагає подолати труднощі, коли учні самі звертаються до нього по допомогу. Замість загальної для всіх стабільної навчальної програми запроваджувалися орієнтовні програми, зміст яких тільки приблизно визначався вчителем. Усне й письмове слово поступилося місцем практичним заняттям, на яких проводилася самостійна дослідницька робота учнів. За цією методою учні мали:

1) відчувати труднощі й проблеми;

2) виявляти їх причини та визначати сутність проблеми;

3) уявляти можливе вирішення проблеми;

4) передбачати наслідки розв’язування проблеми;

5) спостерігати за перебігом наслідків, а за потреби знайти альтернативне рішення;

6) сформулювати позитивні чи негативні судження про проблему (висновок).

Усі знання мали виникати з особистого життєвого досвіду дитини, але зниження ролі вчителя призвело до того, що знання учнів не закріплювалися, не ставали уміннями, знання стали несистематичними. Етапи навчання були заскладними для більшості дітей, багато хто з них зазвичай «застрягав» на третьому ступені моделі навчання. Прекрасна теорія буксувала на практиці й показала, що універсальної моделі навчання немає взагалі.

(За Ягупов В.В. Педагогіка: Навч. посібник. – К.: Либідь, 2002.)

  • Дослідницька робота.

– Знайдіть у тексті висловлювання мешканців Мейкома про ставлення містера Редлі до власного сина і сусідів. Чи живе він за божими заповідями?(Приклад заповненої таблиці див.:

 

Персонаж Інформація про містера Редлі
Луїза Фінч Він був худий і жилавий з безбарвними очима – настільки безбарвними, що вони не відбивали світла. Вилиці мав гострі, рот широкий з тонкою верхньою губою і товстою нижньою. Він ніколи не розмовляв з нами. Коли він проходив повз нас, ми втуплювалися в землю і казали: «Доброго дня, сер», а він у відповідь тільки кашляв.
Стефані Крофорд Він такий благочестивий, що знає тільки один закон – слово Боже. І ми в це вірили, бо містер Редлі був прямий і твердий, як шомпол.
Келпурнія Ото виносять найпідлішого чоловіка, якому Бог дарував життя… і замис-лено плюнула.
Атикус Фінч Є багато засобів перетворити людину на примару (про ставлення містера Редлі до Артура)
Міс Моді Бувають люди, у руках яких Біблія страшніша, ніж пляшка віскі у руках твого батька…. Просто є люди, які занадто піклуються про той світ, але так і не можуть навчитися жити на цьому. Подивися на оту садибу і ти побачиш наслідки.

 

 

 

До уроку 63

У ролі опорних конструкцій у рецензії уживаються спеціальні звороти мови (кліше), які забезпечують зв’язність, логічність мовлення (див.:.

Пункти плану Про що слід написати? Спеціальні мовні звороти (кліше), які підходять під перелічені пункти
Вступ Предмет аналізу: якій темі присвячений твір (робота, текст)? У роботі автора (у роботі, що рецензується) розглядається тема (питання)… Твір присвячений розгляду питання (вирішенню проблеми)…
Актуальність твору Чим важлива та сучасна обрана автором тема? Робота присвячена актуальній темі…  написана на актуальну тему…  Актуальність теми не викликає сумнівів (очевидна)… Актуальність теми обумовлена…
Критичний аналіз твору Який основний вміст твору, його основні проблеми? В центрі уваги (знаходяться)…  Головні зусилля спрямовані… Центральним питанням роботи є… Автор ставить і вирішує, по суті, одну задачу…
Автор відзначає (що?.. описує (що?)… торкається (чого?)…  звертає увагу (на що?)…  нагадує (про що?)…  аналізує (що?).
Оцінка змісту і форми тексту. Що вдалося авторові?
Висловлення власної позиції, критичних зауважень, згоди чи незгоди з автором твору?

Аналіз стилю митця.

Постараємося тепер пояснити… Далі підкреслимо… Необхідно зупинитися на…  Особливо хочеться виділити… Наведемо приклад… Нарешті, можна ще відзначити.  Достоїнством є… На жаль, робота не позбавлена недоліків…  До істотних недоліків, на наш погляд, відноситься… Автором не розкрита (недостатньо пропрацювала, забута) тема…
Висновок Узагальнена оцінка твору. Проведений аналіз дозволяє стверджувати, що… Роздумуючи над твором, можна зробити наступні висновки… Відзначимо на закінчення, що …

 

Картки з читацькими рецензіями. За матеріалами книжкового клубу форуму батьків «Малеча» (http://www.malecha.org.ua/forum/index.php?showtopic=45734) та порталу Відгук.укр.ua  (http://відгук.укр/ua/ вбити_пересмішника_чи_харпер-r348803.html)

Картка 1. Неймовірно зворушлива історія дорослішання дітей в умовах расової дискримінації і нетерпимості, де все ж знаходиться місце милосердю та доброті. Вони живуть своїм життям, у них свої мрії та фантазії, свої переживання та страхи … І ось саме ці самі страхи дозволяють Джиму і Всевидьку побачити світ з іншого боку. Дитячі страхи показані дуже яскраво і психологічно точно.

Вже в назві роману бачимо його головний символ – пташка пересмішник.

Убити пересмішника – найстрашніший гріх, говорить Атікус. І насправді це так. Пташка нікого не чіпає, не псує рослини, не шкодить людям. У творі два пересмішники – Том Робінсон і Примара Редлі. Том поплатився за свою доброту намагаючись допомогти, як йому здавалося, бідній дівчині. А цим самим він нарвався на неприємності. Його, ні в чому невинного чоловіка, звинуватили в зґвалтуванні. Примару Редлі взагалі вважало маніяком все місто, його боялися як вогню. Він не виходив зі свого будинку, що ще більше додавало загадковості його персоні. Але Редлі був одним із самих найдобріших жителів Мейкомба. Він дбав про Джима з Всевидьком, нехай непомітно для них самих.

Всі ми рівні! І треба поважати бажання, спосіб життя і розуміти тих людей, які здаються дивними на перший погляд і живуть не так як ми.

Хто не читав, то присвятіть кілька годин на день цій книзі. Враження залишаться тільки позитивні і приводів для роздумів теж вистачіть.

Картка 2. Отримала задоволення від прочитання роману. Історія , яку можна читати і в 10, 15 чи 55 років, а життєва істина буде одною: не ставити клеймо на людей, бо швидше за все, це буде помилкою. Легко читається, а як дійшла до моменту, коли Джин Луіза знайомиться з «Страховиськом Редлі» – то сама по-дитячому зраділа.

Роман цікавий з точки зору історії, а саме початок стирання кордонів між «білими» і «чорними», багато цікавих юридичних моментів і просто опис життя маленького містеча, його жителів, чи введення нової системи освіти у школі. В романі достатньо як гумору, так і драматичних моментів, тому читається легко.

Трошки дивно було спочатку читати розповідь від імені маленької дівчинки, але з глибокими роздумами на серйозні недитячі теми. Але згодом,коли більше розкрився образ батька, все стало зрозумілим – тато вчив дітей бачити світ правдиво від початку. Хоч це й не було прийнято у тодішньому суспільстві. Окремо хочеться сказати про Атікуса. Надзвичайно позитивний персонаж, і боєць за справедливість, який не іде на компроміс із своїм сумлінням. Подобається мені як батько, він постійно вчиться зі своїми дітьми, вміє визнавати помилки і просити про допомогу. Він дав дітям найважливіший урок життя: мислити і бути терпимим одне до одних та оточуючих.

Чогось феноменального у книзі не знайшла, але вона вчить цінувати вічне і добре. Вчить бути терплячим,терпимим,не заважати на стереотипи і просто бути людяним. Багато речей ми, вирісши, забуваємо.А для співчуття, можливо, треба вміти не заглушити у собі дитину. Рекомендую для прочитання, отримаєте масу задоволення!

Картка  3. Із задоволенням перечитала твір, який вже читала у віці 14-15 років. Зараз, звичайно, увагу акцентуєш зовсім на іншому. Незважаючи на те, що події відбуваються ще у 30-ті роки минулого століття і на іншому континенті, все дуже актуально. Адже одна із основних проблем сучасного нашого світу – це байдужість до тих, хто поряд із тобою. І цю ж проблему бачимо в творі. Ми і сьогодні часто мислимо стереотипами і не готові змінюватись і йти проти думки більшості, навіть якщо вона хибна. Наслідки – смерть невинної людини. І ці проблеми поза часом і поза географічними кордонами.  А щодо героїв твору, то безмежну повагу викликає мудрість, виваженість і доброта Атікуса, його вміння розуміти своїх дітей і виховувати не нудними нотаціями, а власними діями та вчинками, розумінням їх проблем.

Картка 4. Роман розійшовся багатомільйонними накладами, був екранізований і удостоєний трьох Оскарів, увійшов у першу десятку «200 кращих книг за версією BBC», «100 кращих романів за версією Times», написано тисячі рецензій, пролито чимало сліз. Не додати, не прибрати – бестселер.

Дія відбувається в роки важкої економічної депресії в середині 30-х років в провінційному містечку Алабами. Оповідання йде від дівчинки, яку називають Всевидько (в оригіналі Скаут). Стиль нагадує «Пригоди Тома Сойєра і Гекльберрі Фінна» Марка Твена. Історія про сім’ю, про особистому прикладі, про справедливість і сміливість. Про стереотипи, про боротьбу з нерівністю, про громадські забобони. Атікус Фінч – позитивний герой всіх часів і народів. Чесний, добрий, справедливий. Який ще потрібен приклад для дітей? Це ідеальний батько, ідеальний приклад.

Головні герої книги – діти. Це Джин Луїза на прізвисько Скаут і її брат Джеремі Атікус (якого частіше називають просто Джим). Вони діти адвоката, якому належить захищати на суді не простого обвинуваченого – темношкірого, якого звинувачують у зґвалтуванні. І, судячи з усього, обвинувачення неправдиві. Але такі вже часи – темношкірий не може мати прав і доля його вирішена.

Також це книга і про дитячі проблеми, страхи та переживання, і про проблеми дорослих, які не отримали чогось у дитинстві, – про честь і справедливість.

Книга «Вбити пересмішника» отримала Пулітцерівську премію. І, очевидно, цілком заслужено – це чудовий роман!

До уроку 64

  • Повідомлення «Історія створення кіноповісті «Листи до Джульєтти» (див. :

14 травня 2010 року з’явився в прокаті фільм «Листи до Джульєтти» режисера Гері Вініка. Ідея фільму була навіяна книгою «Листи до Джульєтти» Лізи та Сіл Фрідман, в якій розповідається про листування до найвідомішої романтичної героїні Шекспіра.

В 30-х роках ХХ століття Етторе Солімані був призначений хранителем музею, що розміщувався на території колишнього монастиря Сан Франческо, у внутрішньому дворику якого знаходився мармуровий саркофаг, легендарна гробниця Джульєтти. Деякі відвідувачі там залишали записки, адресовані шекспірівській героїні. Етторе Солімані став відповідати тим, хто просив поради, пізніше цю традицію підхопили інші люди, яких стали називати «секретарями Джульєтти».

В 1972 році був заснований Клуб Джульєтти з ентузіастів, хто міг відповідати на послання. У 1980-х роках міська влада виділила приміщення для офісу, компенсувала поштові витрати. Місцеві та зарубіжні друковані видання розповідали про заняття, якому присвятило себе це незвичайне співтовариство, і потік листів, адресованих «Джульєтті, у Верону», з кожним роком зростав. Тепер щороку Клуб Джульєтти отримує біля п’яти тисяч листів з різних країн світу. Секретарі Джульєтти відповідають на кожний лист, де вказана зворотня адреса. В листах люди різного віку розповідають свої історії кохання, просять поради, допоги, співчуття. Буває, що люди пишуть в Клуб неодноразово, продовжуючи оповідати про свою історію любові або дякуючи секретарям за виявлену до них увагу. З 1993 року в Вероні почали вручати приз за найкращий лист до шекспірівської героїні. Нагородження відбувається під час свята всіх закоханих (Дня Святого Валентина).

  • Переказ змісту кіноповісті «Листи до Джульєтти» з переглядом фрагментів кінофільму.

Софі Холл – журналістка, яка працює у виданні «Нью-Йоркер» і мріє коли-небудь стати письменницею. Віктор, наречений Софі, планує відкрити в Нью-Йорку ресторан італійської кухні, тому вони вирушають у романтичну подорож до Верони, під час якої Віктор хоче зустрітися з майбутніми постачальниками. З головою занурившись у підготовчі роботи, Віктор майже не приділяє Софі уваги. Вона ж проводить час, гуляючи по Вероні, оглядаючи пам’ятки культури. Одного разу вона побачила «будинок Джульєтти», на стіну якого, зневірені в коханні, здавна пишуть та прикріплюють свої листи. Щовечора жінки, які працюють «секретарями Джульєтти», знімають зі стіни листи, щоб прочитати їх і дати відповідь дівчатам. Тепер Софі знайшла собі заняття: вона допомагає «секретарям Джульєтти» знімати листи зі стіни. Одного разу їй до рук потрапляє загублений лист, який написала в 1957 році молода англійка Клер.

Софі вирішує дізнатися, як закінчилася історія кохання Клер і Лоренцо і пише їй листа. Клер зі своїм онуком Чарлі приїжджає до Верони і розшукує Софі. У ті далекі часи їй не вистачило мужності залишитися з коханим, тепер вона готова розшукати його. Є тільки одне «але» – у Вероні живуть 74 Лоренцо Бертоліні.

Для істинної любові ніколи не буває пізно, і вони втрьох починають пошуки давнього друга Клер, – прекрасної, романтичної пригоди.

Клер і Софі відразу симпатизують одне одному, а от Чарлі і Софі – не ладнають зовсім…

Останній день пошуків Лоренцо. Клер показує Чарлі на виноградник і просить зупинитися, щоб разом з Софі випити на прощання. Коли Чарлі їде дорогою, Клер бачить молодика, який виглядає так само, як і її Лоренцо. Згодом з’ясувалось, що це онук Лоренцо Бартоліні. Клер з Лоренцо знаходять одне одного. Повернувшись до Нью-Йорка, Софі розлучається з Віктором і повертається до Верони на весілля Клер і Лоренцо. Вона бачить Чарлі з іншою жінкою, Патрісією, і розчаровано вибігає. Чарлі виходить, щоб знайти її. Хлопець пояснює Софі, що ця жінка його двоюрідна сестра. Чарлі та Софі освідчуються один одному в коханні.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *