0 795
Орієнтовне планування уроків зарубіжної літератури. – Всесвітня література в школах України. – 2018. – № 1 Грудень 20th, 2017 dolorian

Первак Олександр. Орієнтовне планування уроків зарубіжної літератури. – Всесвітня література в школах України. – 2018. – № 1.

 До уроку 34

Орієнтовний зміст повідомлення «О. де Бальзак та Україна».

У 1832 р, Бальзак отримав лист із Одеси за підписом «Іноземка» і відповів на нього. Згодом він дізнався, що його автор – полячка Евеліна Ганська, уроджена графиня Ржевуцька, російська піддана, яка мешкала у Верхівні, неподалік від Києва. До речі, сестрам Ржевуцьким присвячував вірші О.Пушкін. Листування і поодинокі зустрічі з Евеліною тривали 18 років, переросли у кохання. У березні 1850 р. письменник обвінчався з немолодою вже Евеліною Ганською у костелі св. Варвари у Бердичеві. Довга подорож із Верхівні до Парижа загострила його хворобу і була останньою в його житті.

Бальзак двічі відвідував Україну: у вересні 1847-січні 1848 р. і протягом останніх місяців 1849-го до квітня 1850 року. Окрім Верхівні, маєтку Ганської, він кілька разів був у Бердичеві, Києві (загалом було 6 візитів письменника до Києва), зупинявся у будинку польських магнатів Ганських на Печерську (неподалік теперішньої вулиці Липської), почав писати нарис «Лист про Київ». Бував у Контрактовому будинку на Подолі під час контрактових ярмарків. Перебування в Україні дало йому можливість ознайомитися зі слов’янським світом, до якого він виявляв інтерес. У листах на батьківщину відзначав багатства цього краю. Україна вразила його своїми полями і родючою землею.

Українська тема була дуже популярною серед західноєвропейських письменників першої половини XIX ст. Але якщо увагу романтиків привертав у першу чергу національний колорит, то Бальзака цікавило соціальне життя. Листуючись з Е.Ганською та перебуваючи у її маєтку, він цікавився життям українських селян. У незавершеному нарисі «Лист про Київ» письменник змальовує враження від першої подорожі в Україну. Йому запам’яталися мальовничі села, родючі ниви і веселі селяни. «Всюди, — зазначає він, – я бачив групи селян і селянок, які йшли на роботу або поверталися додому, дуже весело, безтурботною ходою і майже завжди з піснями». Життя українського селянина Бальзак сприйняв як ідилію. Він вважав, що селянину, який перебуває під опікою поміщика, не стане краще, якщо він звільниться від неї і отримуватиме платню, як на той час французький селянин. Порівнюючи життя українських та французьких селян, він дійшов висновку, що на українських не позначається руйнівна дія «фінансового начала». У листах з України міститься і критика відсталості української економіки, невмілого ведення господарства поміщиками тощо. Українські враження знайшли відображення у романі «Селяни» (1848) – одному із підсумкових у творчості письменника

Вдруге він приїхав в Україну у березні 1848 р, і провів тут майже два роки.

Зв’язок з Україною не вичерпується фактами перебування письменника на її території. Його творчість стала відомою тут ще раніше завдяки російським перекладам, які почали з’являтися майже одночасно з французькими виданнями. З творами Бальзака був добре обізнаний Т.Шевченко. Творчістю Бальзака захоплювалися українські письменники другої половини XIX — початку XX ст. від Марка Вовчка до  І.Франка та М. Коцюбинського. Переклади його творів українською мовою з’являються в останній третині XIX ст. У 1884 р. у Львові вийшов роман «Батько Горіо». Широке входження письменника в українську культуру починається у 20- 30-х роках XX ст., коли з’являються в українських перекладах основні його твори. Цей процес тривав і надалі. Класичними стали переклади українською мовою І.Сидоренко, Є.Дроб’язка, В.Підмогильного, М.Рудницького та ін. З 1989 р. почалося 10-томне видання творів Бальзака українською мовою, у підготовці якого взяли участь перекладачі В.Шовкун, Д.Паламарчук, І. Сидоренко, Т.Воронович та ін., однак за браком коштів робота не завершена.

«Людська комедія» О. де Бальзака». Головне творіння Бальзака – «Людська комедія». Задум поєднати свої романи і повісті в епічний цикл у письменника виник ще в 1834 році. У 1842 році він назвав його «Людською комедією», виділивши розділи: «Етюди про звичаї», «Філософські етюди» і «Аналітичні етюди». Поєднуються твори «наскрізними» героями, авторським задумом створити панораму тогочасного суспільства та оригінальною концепцією світу й людини. У листі до пані Карро він писав: «Мій твір має увібрати в себе всі типи людей, усі суспільні стани, він має утілити всі соціальні зрушення так, щоб жодна життєва ситуація, жодне обличчя, жоден характер, чоловічий чи жіночий, жоден спосіб життя, жодна професія, ні чиїсь погляди, жодна французька провінція, ні бодай що-небудь із дитинства, старості, зрілого віку, із політики, права чи військових справ не виявилися забутими».

Осягнути грандіозність загального задуму «Людської комедії» Бальзака дає змогу «Передмова», в якій автор зазначає: «Ідея цього твору народилася внаслідок порівняння людства з тваринним світом. Людина розвивається як тварина, а тварина — як рослина. Тож увесь біологічний світ живе за єдиним законом — «кожний для себе…» Адже суспільство створює з людини, відповідно до середовища, де вона діє, стільки різних видів, скільки їх існує у тваринному світі». За зразком учених-натуралістів, які описували види тварин, що відрізняються один від одного зовнішніми ознаками, сформованими середовищем, Бальзак поставив собі за мету описати соціальні види. Їх різноманіття він пояснював різними зовнішніми умовами і відмінністю характерів; кожним з людей править певна ідея, пристрасть. Автор мав свої погляди і на людину: «Людина не добра і не зла; вона народжується з інстинктами та схильностями; суспільство не псує її…, а вдосконалює, робить кращою; але її прагнення вигоди для себе розвиває її погані схильності». Тому історія всіх головних бальзаківських героїв – це боротьба з обставинами життя або ж сильною пристрастю, яка складає сюжет всіх значних творів Бальзака.

Так, «Батько Горіо» – це роман про надмірну батьківську любов, «Євгенія Гранде» і «Гобсек» – про жагу золота, «Кузина Бетта» – про силу помсти, яка знищує все навколо. Кожен твір Бальзака – це своєрідна «енциклопедія» того чи іншого суспільного стану, тієї чи іншої професії: Наприклад, «Історія величі і падіння Цезаря Бирото» – роман про торгівлю; «Втрачені ілюзії» – про журналістику; «Банкірський дім Нусингена» – про фінансові афери. Бальзак намалював у «Людській комедії» широку панораму всіх сторін французького життя, усіх верств суспільства, тому його творчість віднесли до реалізму.

Важко назвати всі теми творів Оноре де Бальзака. Новаторським було звернення до антихудожньої з погляду романтизму тематики: збагачення і банкрутство торговця, історія маєтку, що змінив власника, спекуляція земельними наділами, фінансові афери, боротьба навколо заповіту. У романах саме ці головні події і визначили стосунки батьків — дітей, жінок — чоловіків, коханців — коханок. Головна тема, що об’єднала твори Бальзака в одне ціле, – прагнення пояснити закономірності дійсності., показати формування людини під впливом середовища.

Крім прагнення відобразити соціальну історію Франції, Бальзак мав намір поставити діагноз суспільству (згадаємо Лермонтова) і запропонувати рецепти для лікування його хвороб. Ця мета виразно відчувається у всьому циклі, але центральне місце займає в «Філософських етюдах». Бо «Етюди про звичаї» повинні були показати «наслідки», а Філософські етюди – виявити «причини» такого суспільного стану. Третій головний розділ циклу мали скласти «Аналітичні етюди», де розкриваються «принципи» існування суспільства, але Бальзак створив лише два томи із серії цих Етюдів.

«Людська комедія» мала містити 144 твори, з них завершено 96. Згодом після детального вивчення архівів письменника знайшли ідеї ще 56 нових творів, які могли поповнити цей дійсно грандіозний задум епопеї свого часу.

«Історія створення та місце повісті «Гобсек» у структурі «Людської комедії». «Гобсек» – один із перших творів, які автор свідомо писав як фрагмент «Людської комедії». Над повістю Бальзак працював довше, ніж над більшістю романів. Спочатку з’явився нарис «Лихвар», написаний для столичного журналу «Мода». Нарис згодом став частиною повісті про аристократів «Небезпека розбещеності», яка вийшла у 1830 р. і була включена письменником до сцен приватного життя у «Етюдах про звичаї». Основну увагу автор приділив сім’ї де Ресто, аморальним аристократам письменник протиставляв позитивні риси лихваря Гобсека, який допоміг адвокату Дервілю, пробачив борг бідній дівчині Фанні Мальво, врятував сім’ю графа де Ресто від розорення, за що графиня де Ресто добилася для лихваря дворянського звання, і, врешті-решт, Гобсек відмовився від свого не надто благородного заняття і став депутатом.

Другий варіант повісті – 1835 р. – мав назву «Батечко Гобсек» за аналогією з романом «Батько Горіо». Тут автор позбавив лихваря багатьох позитивних рис, показав перетворення Гобсека на патологічного скупія, змінив фінал, зосередивши увагу на маніакальній пристрасті героя до збагачення, хоча ставлення автора до нього залишилося неоднозначним. Безжалісному Гобсеку і спраглим до розкоші аристократам Бальзак протиставив адвоката Дервіля і швачку Мальво, працьовитих і чесних молодих людей, вихідців з простого народу. Прототипом для Дервіля послужив нотаріус Мервіль, у конторі якого Бальзак підробляв у студентські роки.

У 1848 р. автор відкинув слово «батечко», яке додавало образу головного героя добродушний відтінок, і повість отримала остаточну назву «Гобсек». Бальзак доповнив твір розповіддю про минуле лихваря і про те, як той заробив свій капітал.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *