0 540
Всесвітня література в школах України. – 2017.– № 10 Жовтень 2nd, 2017 dolorian

Первак Олександр, Світлана Березовська. Орієнтовне планування уроків зарубіжної літерату3ри

До уроку 19

Анна Петрівна Керн – російська дворянка, народилася в м. Орлі, але має українське коріння. Батько Анни, Петро Маркович, належав до стародавнього українського козацького роду Полторацьких. Її дід, Марко Федорович Полторацький, уродженець сотенного містечка Сосниці, навчався в Києво-Могилянській академії, коли його чудовий баритон почув Олексій Розумовський, під патронатом котрого формувався тоді Придворний співочий хор у Петербурзі. Марка Полторацького забирають на береги Неви, звідки невдовзі направляють в Італію для вдосконалення вокальної майстерності. Там він здобуває репутацію яскравого оперного співака, і після повернення до Петербурга його призначають спершу диригентом, а через 10 років — управляючим Придворної співочої капели. За багаторічну службу в капелі він одержав чин дійсного статського радника, що надавав право на спадкове дворянство.

У рідному домі у Лубнах Анна Петрівна прожила до заміжжя. Тут пройшли найщасливіші роки життя Анни: вона одержала гарну освіту, володіла декількома іноземними мовами, багато читала, прекрасно співала романси, потроху малювала. Юна Анна навчала брата й сестер, мріяла в гаях і за книжками про кохання, танцювала на балах, брала участь у домашніх спектаклях, загалом, вела життя провінційної панянки.

Сімнадцятирічну Анну волею батька видали заміж за 52-річного генерала Є.Р.Керна. З цього часу вона їздила з чоловіком гарнізонами, вислуховувала солдафонські анекдоти, і життя в атмосфері грубості й неуцтва з ненависним чоловіком ставало нестерпним.

Анна Керн уперше приїхала до Петербурга разом із чоловіком і батьком 1819 р., де була представлена своїй тітці Єлизаветі Марківні Оленіній, дружині Олександра Миколайовича Оленіна, відомого державного діяча, президента Академії мистецтв. В його домі бували найвідоміші поети, композитори, художники. Там вона вперше й зустрілася з поетом. Згадуючи той вечір, Анна Петрівна відзначила, що вона просто не помітила Пушкіна, втім, тоді ще зовсім маловідомого.

Краса Керн справила на поета неабияке враження. Їхня наступна зустріч сталася лише через шість років у липні 1825 р. у Тригорському — маєтку тітоньки Анни — А. Осипової. Анна Керн залишила нелюбого чоловіка й повернулася на Полтавщину до батьків. Саме в Лубнах вона «запоєм» прочитала твори Пушкіна останніх років. Жіноча цікавість і, можливо, спогад про їхню першу зустріч у Петербурзі сприяли тому, що вони побачилися знову. І ось – незабутня вечірня спільна прогулянка в Михайлівському. Наступного дня Керн мала їхати до Риги. Пушкін прийшов раннього ранку, і на прощання передав їй примірник другої глави «Онєгіна». Між нерозрізаних сторінок вона побачила складений учетверо поштовий аркуш паперу з віршами: «Я помню чудное мгновенье…».

А через декілька років композитор М. Глінка поклав вірш О.С.Пушкіна на музику і присвятив цей роман доньці А.Керн, Катерині, в яку був закоханий.

Додаток

Олександр Пушкін

Я пам’ятник собі воздвиг нерукотворний…

Перекладач: М. Рильський

Джерело: З книги: Максим Рильський. Твори у двадцяти томах. Том п’ятий. Поетичні переклади. – К.:Наукова думка, 1984

Олександр Пушкін

Я пам’ятник собі поставив незотлінний…

Перекладач: Микола Зеров

Джерело: З книги: Микола Зеров. Твори в двох томах. – К.: Дніпро, 1990.

Exegi monumentum*

Я пам’ятник собі воздвиг нерукотворний,

Тропа народна там навіки пролягла,

Олександрійський стовп, в гордливості незборний,

Йому не досягне чола.

 

Ні, весь я не умру, я в лірі жити буду,

Від праху утече нетлінний заповіт,—

І славу матиму, допоки серед люду

Лишиться хоч один піїт.

 

Про мене відголос пройде в Русі великій,

І нарече мене всяк сущий в ній язик,

І гордий внук слов’ян, і фінн, і нині дикий

Тунгус, і друг степів калмик.

 

І довго буду тим я дорогий народу,

Що добрість у серцях піснями викликав,

Що в мій жорстокий вік прославив я Свободу

І за упалих обставав.

 

Виконуй божеське, о музо, повеління,

Огуди не страшись, вінця не вимагай,

Спокійна завжди будь на кривди й на хваління

І в спір із дурнем не вступай.

Exegi monumentum…

Я пам’ятник собі поставив незотлінний,

До нього вік людська не заросте тропа,

Що перед ним чоло і камінь непоклінний

Александрійського стовпа?

 

Ні, я не ввесь умру. У лірнім заповіті

Душа переживе видимий мій кінець,

I славен буду я, допоки в білім світі

Лишиться хоч один співець.

 

Полине гомін мій скрізь по Русі великій,

I знатиме мене усяк її язик,

I гордий внук слов’ян, і фінн, і нині дикий

Тунгуз, і степовий калмик.

 

I довго житиму я в пам’яті народу,

Що добрі почуття я лірою плекав,

Що в мій суворий вік я звеличав свободу

I за подоланих благав.

 

О музо! наслухай господнього веління:

Не прагнучи вінця, оподаль від борні

Стрівай байдужістю і осуд, і хваління,

I блазня присуди дурні.

Олександр Пушкін «До А.П.Керн»

Перекладач: В.Сосюра

Джерело: З книги: Чорна О.В. Зарубіжна література: Хрестоматія. 9 клас.- Харків: Торсінг, 2003.

Олександр Пушкін «До А.П.Керн»

Перекладач: Юрій Отрошенко

Джерело: Юрій Отрошенко. П’єси і переклади співаної поезії — К. : «Арт Економі» — 2012 — 388 с.

Я мить чудову пам’ятаю,

Коли мені з’явилась ти,

Як осяйне видіння раю,

Як чистий геній красоти.

 

В сумній холодній безнадії,

В людській тривожній метушні

Звучав твій голос, наче мрії,

У снах з’являлась ти мені.

 

Йшли роки. Мрії чарівничі

Розвіяв вітер часу злий,

І я забув твоє обличчя,

Твій стан і голос ніжний твій.

 

У глушині важкій вигнання

Минали дні мого життя

Без божества і без кохання,

Без сліз, натхнення, без чуття.

 

Та знов душею воскресаю,

Моїм очам з’явилась ти,

Як осяйне видіння раю,

Як чистий геній красоти.

 

І серце б’ється знов огнисто,

В моїй душі воскресли знов

І божество, й натхнення чисте,

Й життя, і сльози, і любов.

Я мить чудову пам’ятаю,

Коли з’явилась вперше ти,

Немов святе видіння раю,

Взірець краси і чистоти.

 

І я, в полоні безнадії,

Всякчас тебе благословляв,

Я чув твій голос і у мрії

Твій образ милий уявляв.

 

Але бентежний строк наріжний

Розвіяв цвіт надій і мрій,

І я забув твій профіль ніжний,

Забув небесний голос твій!

 

У нетрях, в темряві заслання

Тяглися дні, спинялась кров…

Де божество, де всі бажання?!

Натхнення, віра і любов?!

 

Та знов воскресло все нетлінне,

І знов явив тебе Творець,

Немов видіння швидкоплинне,

Краси, пречистої, взірець!

 

І в серці, знов – благословення,

Й ізнов кипить гаряча кров,

І знов, є Бог, і є натхнення

Й життя, і сльози, і любов!..

 

 Олександр Пушкін «Я вас любив»

Перекладач Р.Ладика.

Джерело: Я вас любив: Поетичні твори/Упор. Р. Ладика. — Рос. мовою з паралельним українським перекладом.—Тернопіль:

Навчальна книга –  Богдан, 2011.— 200 с.

Олександр Пушкін «Я вас любив…»

Перекладач: І.Муратов

Джерело: З книги: Чорна О.В. Зарубіжна література: Хрестоматія. 9 клас.- Харків: Торсінг, 2003.

«Я вас любив: вогонь любови, може,

В душі моїй ще зовсім не погас;

Та хай вона вас більше не тривожить;

Нічим не хочу засмутити вас.

 

Я вас любив безмовно, безнадійно,

То боязню, то ревністю томивсь;

Я вас любив так щиро, ніжно, мрійно,

Дай Боже вам, щоб інший так любив.

Я вас любив, а може, і люблю я,

Огонь у серці не погас моїм;

Та ця любов нехай вас не хвилює,

Не хочу я печалить вас нічим.

 

Я вас любив безмовно, безнадійно,

То ревнував, то ніжно вірив знов,

Я вас любив сердечно так і мрійно, –

Дай боже вам ще раз таку любов!

Перекладач Є.Чуприна

Джерело:http://poetyka.uazone.net/pushkn03.html

Перекладач: Юрій Отрошенко

Джерело: Юрій Отрошенко. П’єси і переклади співаної поезії — К. : «Арт Економі» — 2012 — 388 с.

Я Вас кохав. Кохання ще існує,

Його вогонь у серці ще не згас,

Але нехай воно вас не турбує —

Я не бажаю ображати Вас.

 

Я Вас кохав, таємно і безмежно,

І біль і радість разом відчував

Так відчайдушно, так необережно,

Як дай Вам бог, щоб інший Вас кохав.

Я вас любив. В мені моє кохання

Іще живе, і жар душі не згас;

Та здержу марне слово і зітхання:

Я б не бажав нічим бентежить вас.

 

Я вас любив, та знав: не допоможе

Мені ніщо, і мовчки – відгорав;

Я вас любив так ніжно!.. Дай вам Боже,

Щоб так вас ще хтось інший покохав!

Перекладач Я.Чорногуз

Джерело: http://maysterni.com/publication.php?id=81708

Перекладач К.Грей

Джерело: http://maysterni.com/publication.php?id=65689

Я Вас любив, любов моя ще може

В душі навік не згасла, ще сія;

Та хай вона Вас більше не тривожить –

Нічим печалить Вас не хочу я.

 

Я Вас любив безмовно, у зневірі –

У ревнощах, у трепеті, журбі;

Я Вас любив так ніжно-ніжно, щиро,

Як дай Вам Бог, щоб інший так любив.

Я вас кохав: кохання, бути може,

В душі моїй не згасло до кінця;

Та хай воно вас більше не тривожить;

І не печалить так любов оця.

Я вас кохав без слів і так бентежно,

То зі страху, то з ревнощів палав;

Я вас кохав так щиро і так ніжно,

Як дай вам Бог, щоб інший покохав.

 

До урокук 20

Учнівські повідомлення

 

Портрет доби (етнокультурний екскурс про суспільні зміни, що вплинули на світогляд пушкінського покоління, про причини втрати ідеалів у молодого покоління, історичні обставини життя, які сформували характер  героя, долю якого досліджує Пушкін).

  1. Історія написання роману «Євгеній Онєгін».

Роман «Євгеній Онєгін» – головний твір Пушкіна. Його перші рядки з’явилися в травні 1823, а 26 вересня 1830 в Болдіно роман був закінчений. В цілому ж роману – від задуму до публікації окремим виданням (коли глави, що виходили розрізнено, вперше були представлені як єдине ціле) – було присвячено 13 років життя. Зрозуміло, що за цей час змінився сам Пушкін, змінився російський світ, духовна атмосфера в Росії. Роман розвивався й ріс разом з автором, тому історія його створення відображає історію духовного життя поета. Сам Пушкін визначав жанр «Євгенія Онєгіна» як «вільний» роман. Твір був вільний від стереотипів, штампів, поетики традиційного романтичного роману.

Сюжет роману простий, в центрі його – любовна історія. Спочатку передбачалося, що роман у віршах складатиметься з 9 розділів, але згодом Пушкін переробив його структуру, залишивши тільки 8 глав. Він виключив з основного тексту твору «Подорож Онєгіна», включивши її фрагменти в якості додатку до основного тексту. В цілому, в романі «Євгеній Онєгін» відбилися події першої чверті XIX століття, тобто час створення і час дії роману приблизно збігаються. В романі Пушкін поставив перед собою завдання створити образ «героя часу», типовий портрет сучасника – людини нового, XIX ст., вільнодумну і водночас знудьговану й розчаровану дворянську молодь своєї епохи. Таким героєм у романі є Онєгін, але й інші – Ленський, Тетяна, Ольга – це також майстерно відтворені поетом типові постаті тогочасного російського дворянства. Крім основних образів роману, картину російського життя доповнюють другорядні персонажі.

Тому роман став справжньою енциклопедією російського життя 1820-х років, бо широта охоплених в ньому тем, деталізація побуту, глибина опису характерів персонажів і зараз достовірно розкривають читачам особливості життя епохи.

До уроку 22

В кожному художньому творі, крім образів персонажів, завжди є ще один образ, не менш головний – образ автора. Він може проявлятися більшою або меншою мірою, але він надає основний тон оповіданню, визначає наше сприйняття героїв, їх вчинків, життя в цілому.

В «Євгенії Онєгіні» автор присутній в багатьох сценах і описах, ми постійно чуємо його голос. Він звертається до читача, розмовляє з ним. Автор в романі часто виказує своє ставлення до героїв: є рядки про Онєгіна, про Тетяну, про Ленського. Відступаючи від основних сюжетних ліній роману, автор часто ділиться своїми спогадами. Свою поетичну оповідь автор веде не спокійно, а хвилюючись, радіючи, горюючи, іноді бентежачись. Автор в романі «Євгенії Онєгін» сприймається нами як жива людина. Здається, що ми не просто відчуваємо і чуємо, але і бачимо його. І він представляється нам розумним, привабливим, з відчуттям гумору, зі своїм поглядом на речі. Автор роману встає перед нами у всій красі і благородності своєї особи. Ми захоплюємося їм, радіємо знайомству з ним вчимося у нього.

Артист і читець Володимир Яхонтов так сказав про автора «Євгенія Онєгіна» (точніше, про образ автора): «Автор – людина дотепна, зухвала, розумна. Часом він веселий, часом затуманюється печаллю, часом зло жартує. Але завжди він патріот, закоханий і в природу російську, і в чистоту своєї героїні (так чарівно вписаної в морозну зоряну ніч), і в російські сніги. Закоханий так, як тільки могло це бути у істинної російської людини з великою душею художника».

До уроку 23

Продумати тему твору – означає  розібратися у формулюванні теми, визначити її обсяг та зміст. Обсяг теми – ті літературні факти і явища, які охоплені темою твору. Щоб визначити зміст теми, потрібно сформулювати думку, яка вимагає доказів та підібрати аргументи для її обґрунтування. Потрібно виділити усі явища на певній підставі, з однієї точки зору. Тому структура твору закономірна: вступ, основна частина, висновки. Основна частина складається з тези та аргументів, форми доведення. Форма доведення – спосіб розгортання доказів для обґрунтування (доведення або заперечення) головної тези. Розгортати докази можна двома способами: від загального до конкретного (дедуктивний метод), від аргументів до загалльного ( індуктивний метод).

Роздум – таке творче висловлювання, в якому автор стверджує певну думку, обґрунтовує її істинність. Отже, основна частина твору-роздуму – це логічний доказ, тобто ця частина роздуму будується як логічний ланцюжок висновків, що обґрунтовують тезу. Доказ – це підтвердження правдивості думки за допомогою  суджень, істинність яких доведена раніше, або не потребує доведення.

Які види аргументів може використати автор роздуму на літературну тему? Художні факти (текст самого твору), власні спостереження і думки, які виникли під час прочитання твору, поняття теорії літератури, раніше доведені наукові висновки, висловлювання діячів літератури, культури, літературних критиків.

Як будувати твір? Звичайно, можна почати твір одразу ж з головної тези, але найчастіше без вступу не можна обійтись. Чому? Дуже часто потрібно поставити перед собою завдання, окреслити проблему, коло явищ, які обговорюватимуться, попередньо роз’яснити якийсь факт, зауважити, з якої позиції розкриватиметься тема, дати певні застереження про рамки роздуму. Висновки – обов’язкова частина, яка вивершує твір, вказує для чого створювався роздум, наводяться його результати.

Розробці плану передує логічний аналіз теми, бо план – це пряма і точна відповідь на ключові питання теми, порядок розгортання аргументів.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *