0 390
Сім’я і школа у житті та художній літературі Квітень 27th, 2017 Руденко Тарас

«Всесвітня література в школах України» – 2017. – № 5.

До статті Наталії Чиркової «Сім’я і школа у житті та художній літературі. Два уроки за повістю М. Аромштам «Коли відпочивають янголи»

Януш Корчак – Ерш Генріх Гольдшмітт народився 22 червня 1878 року у Варшаві. Його дідусь був видатним лікарем, батько – адвокатом. Мати — Цецилія (дівоче прізвище Гембицька). У Генріха була молодша сестра Анна.

Генріх Гольдшмітт вчився у російській гімназії. Навчання велося російською мовою, разом з тим вивчались ще латина, французька, німецька і давньогрецька мови.

У 1889 році батько Генріха захворів, а через сім років помер. Родина бідувала, тому з 15 років юнак мусив підробляти репетиторством.

У 1889 році Генріх вступив у Варшавський університет на медичний факультет.

З 18 років Генріх почав друкуватися, а у 1889 році взяв собі псевдонім Януш Корчак. Цього ж року, влітку, майбутній лікар відвідав Швейцарію, щоб ближче познайомитися з педагогічною діяльністюПесталоцці.

У 1903-11 рр. Я. Корчак працював у єврейській дитячій лікарні і вихователем у літніх дитячих таборах, допомагав дітям-сиротам.

23 березня 1908 р. отримав диплом лікаря, брав участь у російсько-японській війні.

У 1911 р. Я. Корчак засновує «Дім сиріт» для єврейських дітей у будинку 92 на вулиці Крохмальній, яким керував (з перервою 1914-1918 рр.) до кінця життя. Під час Першої світової війни 1914-1918 рр. Я. Корчак служив у дивізіонному польовому шпиталі російської армії.

Цікаві факти відомі про перебування Я.Корчака в Україні. У Тернополі він узяв під свою опіку волоцюжку Стефана Загородника, потім працював лікарем в притулках для українських дітей у Києві, де написав книгу «Як любити дитину».

У 1918 році Я. Корчак вертається у Варшаву, де керує дитячим сиротинцем, викладає, співпрацює з журналами, виступає на радіо, читає лекції у Вільному польському університеті й на Вищих єврейських педагогічних курсах.

У 1919-36 рр. брав участь у роботі інтерната «Наш дім» – дитячого будинку для польських дітей, редагував журнал «Наш огляд».

Після окупації Варшави німцями у 1939 р. Я Корчак ходив по Варшаві у своєму мундирі офіцера польської армії і говорив: «Що стосується мене, то ніякої німецької окупації. Я гордий бути польським офіцером й буду ходити, як хочу».

У 1940 році разом з вихованцями Будинку сиріт був переведений у Варшавське гетто. В цей час його заарештували і декілька місяців утримували у в’язниці. Я. Корчака звільнили за клопотанням провокатора А. Ганувайха, який таким чином намагався заробити авторитет серед євреїв.

У гетто Я. Корчак віддавав усі сили піклуванню про дітей, героїчно здобуваючи для них їжу і медикаменти.

Він відхилив усі пропозиції не євреїв – прихильників його таланту вивести його з гетто і сховати на «арійській стороні».

Коли в серпні 1942 р. прийшов наказ про депортацію Будинку сиріт, Януш Корчак пішов разом зі своєю помічницею Стефанією Вільчинською (1886 – 1942) й іншими вихователями та приблизно двомастами дітьми на станцію, звідки їх у товарних вагонах відправили в Треблінку. Він відмовився від запропонованої в останню хвилину свободи й залишився разом з дітьми, прийняв смерть у газовій камері.

У 1978 році, коли виповнилося сто років з дня народження Януша Корчака, ЮНЕСКО оголосила роком його пам’яті. І цю подію як свято вічного дитинства відмічали на усій Землі і діти, і дорослі.

Перу Януша Корчака належать повість для дорослих і дітей «Діти вулиці» (1901), «Дитя вітальні», «Літо в Михалувці», «Король Матіуш Перший» (1928), більше 20 книжок про виховання дітей.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *