0 718
Польська мова. Навчальна програма для загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням українською мовою 1–4 класи (2016 рік) Вересень 1st, 2016 Руденко Тарас

Пояснювальна записка

Програму з польської мови для 1-4 класів загальноосвітніх навчальних за­­кладів з українською мовою навчання розроблено відповідно до Дер­жавного стан­дарту початкової загальної освіти, затвердженого Постановою  Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2011 року за № 462, а  також з урахуванням мети навчання щодо мовної освіти  в початковій школі та потреб молодших школярів у вивченні рідної мови.

При укладенні програми враховано принципи науковості, послідовності, доступності, випередженого розвитку усного мовлення по відношенню до писемного. Програма скерована на формування особистості молодших школярів і спирається на  загальнолюдські, національно-культурні та державні цінності.

Польська мова як предмет у школі з українською мовою навчання  виконує певні дидактичні функції: вона є не тільки засобом пізнання польської духовної і матеріальної культури, а й навколишнього світу.

В Програмі визначено цілі, зміст і методичні підходи до навчання польської мови.

Зміст Програми ґрунтується на засадах особистісно-зорієнтованого та компетентнісного підходів і  реалізується за змістовними лініями (мовленнєва, мовна, соціокультурна), які пов’язані між собою. Вони спрямовані на формування ключових і предметних компетентностей. У Програмі  також чітко визначено результативну складову навчання.

Наслідки навчальної діяльності визначаються за рівнем оволодіння учнями загальнонавчальними вміннями та навичками (організаційними, загальномовленнєвими, загальнопізнавальними, контрольно-оцінними). Набуті знання і вміння удосконалюються відповідно до програмного матеріалу. Повторення, узагальнення, поглиблення знань здійснюється за концентричним принципом.

До загальнопедагогічних завдань, виконанню яких сприяє вивчення польської мови, належать і наступні – це виховання особистості молодших школярів, розвиток мислення, мовлення, формування мовленнєвої культури учнів, навичок  самонавчання, потреби у збагаченні своїх знань, виховання толерантного ставлення до інших народів та їхніх мов.

Пізнавальні можливості забезпечує наявність загальних відомостей про мову як найважливіший засіб спілкування, про спорідненість західнослов’янської польської мови з українською та іншими слов’янськими мовами, про спільні і відмінні риси між польською і  українською мовами.

Основний принцип організації навчання – від усного мовлення до читання і письма.

Вивчення польської мови в початковій школі має на меті фор­мувати в учнів певний рівень комунікативної компетентності, що перед­бачає розвиток усіх видів мовленнєвої діяльності, усного та пи­сем­ного мовлення (слухання/розуміння, читання, письма, умінь застосо­вувати набуті мовні знання і мовленнєві на­вички у повсякденному спілкуванні).

Зміст навчального матеріалу відібрано за наступними принципами, як-от:

*  поступове зростання складності змісту навчального матеріалу;

* циклічна повторюваність навчального матеріалу з поступовим  розширенням його змісту;

*  відбір мовленнєвих тем з урахуванням вікових особливостей і інтересів молодших школярів;

*  наявність можливості  бікультурних і білінгвальних  співcтавлень;

* можливість на різних етапах навчання реалізувати етнокультурний  компонент  і діалог культур;

* оптимізація навчального процесу як засіб збереження фізичного, психічного та  емоційного здоров’я молодших школярів.

Зміст програми з польської мови в початкових класах від­повідає її завданням, як-от:

–  формування вмотивованого інтересу до вивчення польської мови, традицій та культури польського народу;

– забезпечення мовленнєвого і загального розвитку молодших школярів;

– надання основ мовної освіти, певного обсягу мовознавчих знань і вмінь;

– практичне засвоєння орфоепічних, орфографічних, пунктуаційних правил польської літературної мови;

– формування уміння зв’язно висловлювати свої думки в усній та писемній формах;

– формування і вдосконалення каліграфічних навичок;

– формування та розвиток необхідного словникового запасу учнів, логічного мислення, мовленнєвих умінь; умінь знаходити істотні/ неістотні, схожі/відмінні ознаки предметів, явищ; умінь абстрагува­ти, класифікувати, узагальнювати, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки;

– формування та розвиток навичок читання польською мовою як виду мовленнєвої діяльності;

– сприяння інтелектуальному, моральному, соціокультурному та естетичному розвитку дитини завдяки знайомству школярів з дитячою літературою (в авторській, жанровій, тематичній різноманітності), з літературними  образами; використання у навчальному процесі різних видів мистецтва (музики, живопису, дитячих театралізованих вистав і екранізованих творів тощо);

– формування початкових уявлень про національні традиції, історію, культуру польського народу засобами змісту навчального матеріалу;

– виховання толерантного ставлення до інших народів та їхніх мов;

– розвиток навичок виконання різних ролевих функцій у колективі, співпраця в команді та робота в парах і групах.

В умовах сучасних методичних підходів до викладання мов як предмету при реалізації місту цієї Програми слід враховувати певні засади, які ґрунтуються на:

* використанні сучасних  навчальних  та ігрових технологій;

* розвитку особистості дитини, її мовленнєвих і розумових здібностей;

* формуванні комунікативних, соціальних і предметних компетенцій;

* поступове та інтегроване оволодінні усіма видами мовленнєвої діяльності та поетапно-концентричне опанування мовним і мовленнєвим матеріалом;

*використанні знань, вмінь та навичок, які набуті при вивченні інших мов;

* випередженому вивченні усного курсу в навчанні польської мови.

Програма складається з таких частин: «Усний курс» (1 клас), «Розвиток усного мовлення і навчання грамоти» (2 клас, робота за «Букварем»), «Знан­ня про мову. Мовні уміння. Розвиток читання та мовлення» (3, 4 класи).

Пропедевтичний усний курс є необхідним для вхо­дження в мовленнєвий простір польської мови, для подальшого системного вивчення її за­кономірностей та осо­бли­востей.

На уроках усного курсу орфоепічні навички виробляються через на­сліду­вання вчителя (імітацію). Багаторазове правильне повторення слів, сло­во­спо­лучень, речень, вживання нових слів у різного типу вислов­люваннях при розгляді різноманітних ситуацій у подальшому сприятиме міцному ово­лодінню учнями мовою.

Програмою передбачено засвоєння учнями 1 класу протягом навчального року до 200–250 польських слів. На кожному уроці до активного словникового запасу необхідно вводити 5–7 нових слів.

Тематика усного курсу польської мови визначена з урахуванням вікових особливостей учнів, їхніх інтересів і містить побутово-куль­турні, соціальні та інші ситуації. Учні вчать напам’ять й декла­мують визначені вчителем  невеличкі твори − віршовані рядки, сюжетні вірші, пейзажну лірику, приказки, прислів’я, скоромовки, лічилки тощо.

При опануванні нових тем попередній лексичний та фразео­логічний матеріал повторюється. Повторення повинно бути проду­маним, осмисленим, зорієнтованим на довготривалість знань.

У 2 класі курс польської мови, який включає розвиток усного мовлення і навчання грамоти, поділяється на добукварний, букварний і післябукварний періоди.

У добукварний період продовжується робота з розвитку усного мовлення учнів, повторення та закріплення артикуляційних, орфо­епічних умінь, навичок слухати, розуміти польську мову. Основна увага приділяється словниковій роботі, повторюються слова, слово­сполучення, речення (відомі учням з усного курсу) на новому ілюстративному матеріалі, який дає змогу розширити лексичний запас.

Здійснюється підготовка до написання рукописних малих та ве­ликих букв польського алфавіту (малювання, складання візерун­ків, писання ліній, еле­мен­тів, відмінних від елементів алфавіту рідної мови), формуються навички плавного, спокійного письма, навички сприймання й відтворення пропо­р­ційного розміру та співвідношення окремих деталей малюнків, узорів.

У букварний період учні ознайомлюються з буквами на позначення голосних (a, o, i, e, u, ó, y, ą, ę) та  приголосних (b, c, ch, cz, ć, d, dz, dź, dż, f, g, h, j, k, l, ł, m, n, ń, p, r, rz, s, sz, ś, t, w, z, ź, ż) звуків.

Особливу увагу слід звернути на вивчення носових голосних, позначених буквами ą, ę, голосних звуків, позначених буквами u, y, які можуть асо­ціюватися зі звуками и, у української мови, а також на вивчення середньо­язикових приголосних звуків (ś, ź, ć, dź), бокового l, а також звука ł, диграфів (ch, cz, dz, dź, dż, rz, sz) і буквосполучень (sc, szcz, śći, ść, dżdż).

Застосовується прийом читання прямого складу (lo, ty, mo) з орі­єнтацією на букви голосних звуків, засвоюються алфавітні назви букв на позначення приголосних звуків, формуються елементарні на­вички читання рукописного тексту.

У післябукварний період розвиваються та вдосконалюються вміння поскладового читання, читання цілими словами, навички читання речень різної структури, зв’язних текстів (опис, діалог); проводиться робота над свідомим читанням, розумінням прочитаного. На основі опорних слів, усного плану, навідних запитань учителя формуються навички переказу. Учні будують висловлювання за сюжетом ма­люнків, ілюстрацій, фільмів і власних спостережень; вчать напам’ять загадки, скоромовки, лічилки, приказки, при­слів’я, вірші. Учням, у яких швидкість читання досягла 20–25 слів за хвилину, можна запро­понувати самостійне читання вголос тексту з дитячої книжки.

У 3 класі основна увага зосереджується на повторенні, узагальненні знань про польську мову, вмінні слухати й розуміти текст, правильно розмовляти в межах вивченої лексики, вдосконалювати вміння читати, писати, говорити. Закріплюються основ­ні фонетичні поняття, учні ознайомлюються з певними мовними одиницями.

Завданням курсу є збагачення словникового запасу учнів, роз­ширення граматичної бази для відпрацювання навичок усного та писемного мовлення, формування умінь зв’язно висловлювати свої думки, вироблення навичок дотримання мовленнєвого етикету.

З метою правильного засвоєння орфоепічних та орфографічних умінь та навичок важливо навчити учнів робити звуко-буквений аналіз слів, звертати увагу на звуки польської мови, які звучать так само, як у рідній мові, але записуються інакше у польському алфавіті. Вивчення голосних і приголосних сполучень звуків потребує значного вправ­ляння в звуковому й буквеному аналізі слів, порівняння фонетики і графіки польської та рідної мов.

У 3 класі розвиваються читацькі інтереси та здібності учнів, формуються навички свідомого, виразного, правильного читання вголос та мовчки, по­чаткові навички аудіювання творів художньої літератури, уривків з текстів літературних жанрів різноманітної те­матики, спрямованих на виховання осо­бистості, її моральних якостей. Практична мовленнєва діяльність учнів удосконалюється шляхом формулювання ними зв’язних висловлювань при відповідях на за­питання, у процесі переказування прочитаного абзацу несклад­ного тексту, під час роботи над малюнками, ілюстраціями до текстів різ­них літературних жанрів.

Тексти для читання включають різ­ножанрові твори класиків і сучасних польських авторів, вони дібрані таким чином, щоб відо­бразити життя дітей молодшої вікової категорії (стосунки в родині й суспільстві, шкільне життя, народні звичаї та традиції, природний світ, бережливе ставлення до довкілля). Літе­ратурно-тематичний принцип сприятиме формуванню пропе­дев­тичних знань з літератури, ознайомленню з літературними жанрами та їх особливостями.

Важливим аспектом у процесі вивчення курсу польської мови є культура мовлення – уміння говорити з відповідною силою голосу залежно від мовленнєвої ситуації, регулювати швидкість свого мовлення, дотримуватися норм етикету під час монологічного і діалогічного мовлення.

У 4 класі поглиблюються знання з курсу польської мови, отримані в 1–3 класах; удосконалюються орфоепічні вміння і навички, збагачується та розширюється словниковий запас, розвиваються всі види мовленнєвої діяльності учнів; формуються навички грамотного, правильного письма з дотриманням орфографічних вимог, граматичних правил.

Розвиток усного та писемного зв’язного мовлення забезпечуєть­­ся завдяки різним формам роботи та використанню ілюстративно-демонстраційних засобів (сюжетні ма­люнки, відеофільми тощо).

Також триває робота над збагаченням, розширенням лексичного запасу учнів. Правильне вимовляння, розуміння змісту нових слів, уміння утворювати з ними словосполучення, речення, активно використовувати їх в усному мовленні створюють передумови для свідомого читання літературних творів різних жанрів, глибшого проникнення у їх зміст. Розвиваються фонетичні та граматичні знання, вміння й навички.

У процесі ознайомлення з частинами мови під час слухання, читання, аналізу окремих речень, текстів увага приділяється загаль­ним і власним назвам предметів (іменникам), написанню іменників – власних назв, роз­різненню роду та числа іменників. При вивченні відмінкових закінчень іменників і прикметників застосовуються практичні вправи й завдання, правильна вимова іменників і прикметни­ків заучується у поєднанні з іншими словами в реченні, при цьому ви­користовуються зразки правильної побудови речень.

Поняття прислівника, прийменника, сполучника вводяться для озна­йом­лення на практичних засадах: приклади цих частин мови нази­ваються, вказуються у реченнях, текстах та вживаються при побудові роз­повідей, діа­логів, при виконанні вправ і завдань.

Окрім того, учні ознайомлюються з особливостями текстів різних типів (розповідь, опис, міркування), вчаться їх аналізувати та узагальнювати. Для розвитку мовлення молодших школярів особливу роль відіграє художній текст, який аналізується комплексно, також розглядаються тексти-ін­фор­мації, тексти-описи, що містять елементи наукового пояснення. Значна увага приділяється формуванню та розвитку аудіативних умінь, навичок, культури читання, сприймання літературних творів, шанобливому ставленню до художнього слова, розвитку уяви, образного мислення, формуванню еле­ментів аналізу та оцінки творів, дійових осіб. На прикладі окремих літе­ратурних текстів учні набувають навичок аналізу змісту творів, отримують найпростіші відомості з теорії літератури.

Тематика текстів для читання логічно продовжує тематику спілкування попе­реднього класу; вивчення нового матеріалу ґрунтується на вже на­бутих знаннях. Повернення до попередніх тем має на меті по­глибити, розширити знання учнів, з’ясувати практичне викорис­тання цих знань, сформувати свідомі та міцні поняття, закріпити практичні навички.

Система оцінювання навчальних досягнень учнів має логічну структуру. Вона зумовлюється поступовим ускладненням завдань на кожному на­ступ­ному етапі навчання і відповідає методичним засадам і нормативам, які закладено в Критеріях оцінювання навчальних досягнень учнів початкової школи. Вимоги до навчальних досягнень учнів надано до кожного розділу окремо.

Опанування знаннями за програмою для початкових класів по­винно підготувати учнів до свідомого й творчого сприйняття системного курсу польської мови, читання різножанрових творів польською мовою в середніх і старших класах шкіл, де польська мова вивчається як предмет. Також програма може бути використана для викладання польської мови та читання в початкових класах загальноосвітніх закладів з навчанням мовами національних меншин, в позашкільних установах і школах при Національно-культурних товариствах для запровадження викладання  польської мови як початкового практичного курсу.

Навчальний процес з вивчення польської мови має бути організований таким чином, щоб за своїм змістом та структурою він від­повідав вимогам комунікативного навчання та сучасним підходам до уроку в початковій школі.

 


I клас

(70 годин)

Розподіл навчальних годин: 70 годин на рік; 2 години на тиждень

 (у тому числі: 3 години – для повторювання та закріплення вивченого наприкінці навчального року; 4 години – резервні)

Зміст навчального матеріалу Державні вимоги до рівня
загальноосвітньої
підготовки учнів
 

І. Мовленнєвa лінія

(40 год.)

 

1)  Слухання і розуміння

Сприйняття на слух і розуміння звуків, звукосполучень, слів, про­стих текстів (загадка, скоромовка, лічилка, приказка, прислів’я, опо­відання, казка, вірш).

Мелодика, ритміка польського сло­ва і фрази.

 

2)  Говоріння

Повторювання за вчителем про­слуханих простих слів, слово­спо­лучень, простих речень, діа­ло­гічних висловлювань (3–4 реп­ліки).

 

Побудова простих речень за ана­логією, складання невеликих опо­відань з використанням ма­люн­ків і власних спостережень.

 

 

 

Заучування напам’ять зі слів учи­теля (1–2 скоромовки, 1–2 лічил­ки, 4–5 загадок, 3–4 при­слів’я, 4–5 віршів).

 

 

 

 

ІІ.  Мовна лінія

(23 год.)

 

1) Мова як найважливіший засіб спіл­кування

Рідна, державна мова.

Мови національних меншин.

 

 

 

2)  Звуки і букви

Загальні уявлення про звуки мов­лення (голосні та приголосні), про наголос у польській мові (на передостанньому складі від кінця слова).

3)  Лексика і фразеологія

Поняття про лексичне значення слова, про усталене словоспо­лучення.

 

 

 

 

4)  Частини мови

Початкові поняття про основні час­тини мови (іменник, дієслово, прик­метник, займенник, числів­ник).

Кількісні та порядкові числівники (1–10).

 

5)  Текст

Будова зв’язного тексту.

Твори різних літературних жанрів (малі фольклорні форми: загадка, скоромовка, лічилка, приказка, при­слів’я, а також казка, вірш).

 

 

6)  Речення

Поняття про просте речення.

Типи речень за метою вислов­лювання (розповідні, питальні, cпо­­­нукальні) (без уживання тер­мінів).

 

 

ІІІ. Соціокультурна лінія

 

Тематика:

1.   Усна народна творчість (загад­ки, скоромовки, лічилки, приказки, при­слів’я про природу, казки про тварин, оповідь /поданє/) «Wars i Sawa», «O warszawskiej złotej kaczce», вірші, присвячені народ­ним звичаям).

2.   Наша школа, наш клас. Шкільне приладдя.

3.   Доба. Тиждень, дні тижня. Пори року. Місяці.

4.   Культура поведінки. Етикет при знайомстві. Ввічливі слова, їх ужи­вання в різних комунікативних ситуаціях (Dzień dobry. Do widzenia. Proszę. Dziękuję. Czy mogę..?).

5.   Дитячі ігри та забави. Улюблені іграшки.

6.   Осінь. Природа восени. Кольори. Овочі та фрукти. Свійські й дикі тварини та птахи.

7.   Моя родина. Людина, будова тіла людини. Одяг, взуття. Мій день. Гігієна.

8.   Зима. Природа взимку. Зимові свята і розваги. Народні традиції (День Святого Миколая, Різдво, Новий рік).

9.   Місто, село.

10.  Мій дім, квартира.

11.  Посуд та його призначення. Їжа.

12.  Книга – джерело знань. Польська література для дітей (орієнтовний перелік рекомендованих творів: вір­ші − M. Niwińska «Pierwszak», T. Kubiak «Dzień dobry, szkoło», «Wa­kacje», H. Mazur «Pomoc dla misia», H. Łaszczyk «Wspólna pra­ca», A. Warecka «Jesień chodzi po le­sie», W. Chotomska «Co słychać na wsi», A. Kamieńska «Babcia», «Dziadek», T. Śliwiak «Zimowa ko­ły­sanka», S. Jachowicz «Ptaszek w gościnie», D. Gellner «Prezent dla Mikołaja», Cz. Janczarski «Nad książ­­ką», «Wisła», J. Tuwim «War­sza­­wa», J. Kulimowa «Młode listki»,
D. Za­górski «Nasza mama», урив­ки з оповідання − M. Kownackа «Plastusiowy pamiętnik»).

13.  Польща та її столиця Варшава.

14.  Весна. Природа навесні. Велик­день. Народні традиції.

15.  Моя мама. День матері.

16.  Літо. Природа влітку. Канікули.

 

Учень:

 

 

·розпізнає звуки польської мови;

·вміє слухати і розуміти звуки, звуко­сполучення, слова польською мо­вою, простий текст у межах теми;

 

·розпізнає мелодику, ритміку слова і фрази;

 

·вміє артикуляційно правильно про­мов­­ляти звуки, слова, словоспо­лу­чення польською мовою, повторю­вати за вчителем слова з виді­лен­ням наголошеного складу;

·будує прості речення за аналогією до вивчених за допомогою вчи­теля;

·відповідає на запитання вчителя, складає невеликі оповідання в ме­жах теми з використанням малюн­ків і власних спостережень;

·складає розповідь за малюнком (2–3 речення) та вміє вести діалог (2–3 речення);

·свідомо запам’ятовує, заучує на­пам’ять окремі слова, фрази, скоро­мовки, лічилки, загадки, прислів’я, вір­ші зі слів учителя;

 

 

 

 

 

 

 

·має уявлення про мову як засіб спіл­­кування, про необхідність знати рідну мову, вивчати мови націо­наль­них мен­­шин;

 

 

 

·правильно повторює за вчителем голосні та приголосні звуки, виділяє наголошений склад;

 

 

·володіє початковим лексичним запа­сом слів, усталених словоспо­лу­чень у межах теми (5–7 слів, 1–2 усталені словоспо­лу­чення на уроці);

·правильно вживає їх у власному мов­ленні;

 

 

·вміє повторювати за вчителем сло­ва, які належать до різних частин мови;

·вживає в усному мовленні кількісні та порядкові числівники в межах 10;

 

 

 

 

·має початкові уявлення про будову зв’язного тексту, про твори різних літературних жанрів;

 

 

 

 

 

·має уявлення про просте речення, про типи речень за метою вис­лов­лювання (розповідні, питальні, спону­кальні);

 

 

 

 

 

 

·має початкові знання про польську ус­ну народну творчість − загадки (3–4), скоромовки, лічилки (1–2), приказ­ки, прислів’я (3–4), а також казки про тварин, вірші (4–5);

 

 

·знає тематичні групи слів, що відо­бражають специфіку матері­альної польської культури з ураху­ванням куль­тури поляків, які про­жи­вають в Україні (назви ком­плектів шкільного прилад­дя, доби, тижня, пір року, іграшок, кольорів, овочів і фруктів, свійських та диких тварин i птахів, частин тіла лю­дини, назви їжі та по­суду);

·знає основні польські свята (Різдво, Великдень) і звичаї, з ними пов’язані;

·шанобливо ставиться до інших куль­тур, до народних і сімейних традицій;

 

 

 

 

 

 

 

 

·має початкові знання про твори польської дитячої літератури, їх ав­торів;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

·має початкові знання про Польщу, її столицю Варшаву;

 

·вміє використовувати набуту інфор­мацію в індивідуальному мовленні.

 

 

ІІ клас

(70 годин)

Розподіл навчальних годин: 70 годин на рік, 2 години на тиждень
(у тому числі: 6 годин – для повторення та закріплення вивченого на початку
й наприкінці навчального року; 4 години – резервні)

Зміст навчального матеріалу Державні вимоги до рівня
загальноосвітньої

підготовки учнів
І. Мовленнєва лінія

(34 год.)

 

1)   Аудіювання

Cприймання на слух та за артику­ляційними особливостями голосних і приголосних звуків (дзвінкі та глу­хі, тверді й м’які).

 

 

 

Інтонування речень за метою ви­словлювання та емоційним забар­вленням (розповідні, питальні, спо­нукальні, окличні) (без уживання тер­мінів).

Інтонування питального речення в польській мові порівняно з укра­їнською мовою.

 

 

2)   Говоріння

Чітке і правильне вимовляння го­лос­­них та приголосних звуків, слів із голосними і приголосними зву­ками.

Виділення голосних звуків (a, ą, e, ę, i, o, u, y) в словах.

Вимова носових голосних (ą, ę).

Порівняння дзвінких та глухих приголосних (koza – kosa).

Вимова твердих і м’яких приголо­с­них, сполучень приголосних.

М’якість приголосних звуків перед і (sytysito).

Особливості вимови приголосних звуків l та ł.

Одно-, дво- і трискладові слова.

Використання префіксів у словах (grać – wygrać). Складання речень з 2–3 слів.

Відповідь на запитання за змістом прослуханого, прочитаного.

Переказування почутого, прослуха­ного під час читання (за допомогою предметної наочності, системи за­питань).

 

 

Відгадування ребусів за малюн­ками.

 

3)  Читання

Поскладове читання та читання ці­ли­ми словами.

Розвиток техніки читання вголос слів різної звуко-складової струк­тури (в тому числі за складами), невеликі зв’язні тексти зі швидкістю 30–40 слів за хвилину.

Розвиток читання невеликих за об­сягом зв’язних текстів монологічної та діалогічної будови.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4) Письмо.

Добукварний період

Підготовчі вправи.

 

 

 

 

 

 

Букварний період

1.   Звук і буква a A. Виділення цього звука на початку, в середині, в кінці слів. Написання малої та великої букви a A.

2.   Звук і буква o O. Виділення го­ло­с­них звуків [a], [o] в словах. На­пи­сання малої та великої букви o O.

3.   Звук і буква i I. Написання малої та великої букви i I.

4.   Звук і буква e E. Написання малої та великої букви e E.

5.   Звук і букви u U, ó. Написання малої та великої букв u U, ó, складів au, ua, eu.

6.   Звук і буква y Y. Написання малої та великої букви y Y.

7.   Звуки і букви ą, ę. Написання букв ą, ę.

8.   Звук і буква l L. Написання малої та великої букви l L, складів lo, lę, lu, li, la, le, lą, ló, слів lala, Lila.

9.   Звук і буква t T. Написання малої та великої букви t T, складів to, ta, tu, te, ty, tą, tę, tó, слів tata, Tola.

10.  Звук і буква m M. Написання ма­лої та великої букви m M, складів ma, mo, me, mu, my, mę, mó, слів mama, motyl, речення To my.

11.  Звук і буква k K. Написання малої та великої букви k K, складів ka, ko, ku, kę, ki, ke, ką, kó, слів kot, Kamila, речення Kto to?

12.  Звук і буква s S. Звук і буква  ś  Ś. Написання малої та великої букв s S, ś Ś, складів, слів smok, las, ktoś, sito.

13.  Звук і буква j J. Написання малої та великої букви j J, складів, слів jest, jajko, Janek.

14.  Звук і буква d D. Написання малої та великої букви d D, складів, слів.

15. Звук і буква n N. Звук і буква ń. Написання малої та великої букви n N, малої букви ń, складів, слів noga, Nela, koń.

16.  Звук і буква w W. Написання малої та великої букви w W, складів, слів woda, mewa, wodolot.

17.  Звук і буква c C. Звук і буква ć Ć. Написання малої та великої букв c C, ć Ć, складів, слів rka, ciocia, Cela, ćma, речення Co to?

18.  Звук і буква p P. Написання малої та великої букви p P, складів, слів ptak, Polska.

19.  Звук і буква r R. Написання малої та великої букви r R, складів, слів rak, worek.

20.  Звук і буква b B. Написання малої та великої букви b B, складів, слів burak, but.

21. Звук і буква g G. Написання малої та великої букви g G, складів, слів.

22Звук і буква z Z. Звук і буква  ź  Ź. Написання малої та великої букв z Z, ź Ź, складів, слів zegar, Zosia, źrebak, jezioro.

23.  Звук і буква ł Ł. Написання малої та великої букви ł Ł, складів, слів piłka, ława.

24.  Звук і буква f F. Написання малої та великої букви f F, складів, слів fotel, film.

25.  Звук і буква ż Ż, буквоспо­лучення rz Rz. Написання малої та великої букви ż Ż, буквосполучення rz Rz, слів żaba, rzeka.

26.  Буквосполучення sz Sz. Напи­сан­ня буквосполучення sz Sz, cкладів, слів szkoła, mysz.

27.  Буквосполучення cz Cz. Написан­ня буквосполучення cz Cz, cкладів, слів czapka, oczy, Czesław.

28.  Звук і буква h H, букво­сполу­чення ch Ch. Написання малої та великої букви h H, буквосполу­чення ch Ch, слів herbata, choinka, dach.

29. Буквосполучення dz Dz.   Букво­­спо­лучення Dź. Написання буквосполучень dz Dz, , слів dzwonek, więk, dziecko.

30.  Буквосполучення . Напи­сання буквосполучення Dż, складів, слів em, ungla.

 

Післябукварний період

Позначення м’якості приголосних за допомогою діакритичного знака ΄ (риска), букви і.

Написання голосних і приголосних букв за зразками, поданими в зошитах з друкованою основою, за зразком, зробленим учителем на дошці, в зошиті. Способи поєд­нан­ня букв у склади. Написання бук­во­сполучень приголосних.

 

Буквена структура слова.

Записування слів із діакритичними знаками (рискою, крапкою).

Написання рукописними буквами дру­кованих букв, складів, слів, сло­во­сполучень, речень.

Списування слів, речень з руко­пис­ного та друкованого зразків.

 

Запис складів, слів, словоспо­лу­чень, речень під диктовку, за допо­могою зорового диктанту (за пред­мет­ними малюнками), пояснюва­ль­ного диктанту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІІ. Мовна лінія

(26 год.)

 

1)  Мова як найважливіший засіб спілкування.

Поняття про рідну, державну мову.

Польська мова як споріднена укра­їнській західнослов’янська мова.

 

2)  Звуки і букви

Поняття про звуки мовлення, їх смислорозрізнювальну роль, голо­с­ні неносові (a, e, i, o, u, y) та носові (ą, ę), приголосні дзвінкі (b, w, d, z, ź, ż, g, dz, dź, dż, m, n, ń, r, l) та глухі (p, f, t, s, ś, k, c, ć, sz, cz), тверді та м’які приголосні, сполу­чення приголосних (sc, szcz, ści, ść, trz, chrz, strz, drz, zdzi, ).

Поняття про склад, складотворчу роль голосного звука, наголошений склад.

Звукова структура слова. Дво- і трискладові слова.

 

Наголос. Винятки – слова та гра­матичні форми, у яких наголо­шу­ється 3 склад від кінця слова (діє­сло­ва в 1 i 2 oсобі множини мину­лого часу, дієслова в однині та 3 особі множини умовного способу) (без термінів).

 

3)  Лексика і фразеологія

Зміна значення слова залежно від зміни букви (dom tom).

Поняття про спільнокореневі слова (dom domek).

Поняття про однозначні й багато­зна­чні слова та словосполучення.

Поняття про слова, протилежні за значенням (dzień – noc).

Поняття про слова-омоніми.

 

4)  Частини мови

Поняття про іменник.

Однина і множина іменників (без тер­мінів).

Поняття про займенник (без тер­міна).

Використання займенників (on, ona, ono, oni, one, to) і прийменників (na, w, do, od, dla, z, po, za) (без тер­мінів).

 

5)  Текст

Поняття про будову зв’язного тек­сту.

Побудова запитань та відповідей.

Побудова монологічного і діало­гіч­ного тексту.

 

 

 

 

 

 

6)  Речення

Поняття про просте речення.

Типи речень за метою вислов­лю­вання (розповідні, питальні, спону­кальні) та емоційним забарвленням (окличні).

 

 

Однорідні члени речення (без тер­мінів).

 

Побудова слів і речень за графіч­ними моделями.

 

 

7)  Правопис

Алфавітні назви букв на позна­чення голосних і приголосних зву­ків.

 

 

 

Велика буква у власних назвах.

 

Перенос слів.

 

Крапка в кінці речення.

Кома при однорідних членах речен­ня (без термінів).

Правопис ó − u в словах.

Правопис rz − ż у словах.

Правопис h − ch у словах.

 

Список найуживаніших слів, які викликають труднощі у вимові та написанні:

 Warszawa, jezioro, piłka, córka, ćma, rzeka, żaba, choinka, dziecko, herbata, pszenica, dach, góra, mysz, dziękuję, ogórek, jabłko, jaskółka, wróbel, ręka, król.

 

 

ІІІ. Соціокультурна лінія

 

Тематика:

1.   Усна народна творчість (загадки, скоромовки, лічилки, дитячий ігро­вий фольклор («вовк-розбійник», гра в загадки), колядки, приказки, при­слів’я про природу, казки про тварин, легенда «Orle gniazdo», оповідi «Dwa koziołki», «O Wiśle», «O Niemnie», вірші, присвячені на­род­ним звичаям).

2.   Наша школа, наш клас. Розпорядок дня учня.

3.   Культура поведінки. Етикет при вітан­ні, прощанні. Подяка, виба­чен­ня.

4.   Дитячі ігри та забави. Мій вільний час.

5.   Осінь. Природа восени. Погода. При­родні об’єкти. Рослинний світ.

6.   Моя родина. Дерево родоводу.

7.   Зима. Природа взимку. Зимові свя­та і розваги. Народні традиції (День Святого Миколая, святвечір, Різд­во, Новий Рік).

8.   Місто, село.

9.   Мій дім, квартира. Меблі.

10.  Книга – джерело знань. Польська лі­тература для дітей (орієнтовний перелік рекомендованих творів: вірші − W. Chotomska «Tornister pe­łen uśmiechów», «Wiersz dla Babci», «Kwiaty dla Dziadka», S. Dobraniecki «Jak co się pisze», H. Zielińska «Kies­zeń», R. Przymus «Jeszcze troszeczkę lata», D. Gellner «Żo­łędzie», J. Tuwim «Pta­sie plotki», «Kotek», F. Kobryńczuk «Pudełek», Z. Dąbrowska «Liście i wiatr», J. Ja­łowiec «Twoje rodzinne drze­wo»,
W. Melzacki «Brat», D. Wawi­łow «Moja siostra królewna», J. Kor­czakowska «Kto chce jeździć razem ze mną?», B. Kossuth «Hej, na sanki», J. Ficowski «Przed gwiazd­ką», W. Ba­da­lska «Kolędnicy»,
J. Ma­łek «O pew­nym Grzesiu»,
J. Brzechwa «Na strag­anie», «Przy­j­ście wiosny», B. Lewan­dowska
«Cała łąka dla mamy», Cz. Jan­czarski «Pociąg gaduła», «Wszys­cy dla wszystkich», M. Konopnicka «Nasza czarna jaskółeczka», A. No­sal­ski «Książka», J. Wybicki «Polski Hymn Narodowy», S. Ottowa «Wielkie świ­ęto», M. Czelar «Dla mamy», T.Kubiak «Dożynkowy wie­niec», H. Łachocka «Wakacje już blisko», уривки з опо­відань − J. Kor­czak ”Kajtuś czarodziej», E. Szel­burg-Zarembina «Serce z piernika», «Kto wypędził zimę», W. Kozłowski «Malowany kurek», J. Twardowski «Co wiesz o swojej rodzinie?»).

11.  Державні символи України і Польщі (прапор, герб, гімн).

12.  Весна. Природа навесні. Велик­день. Народні традиції.

13.  Моя мама. День матері.

14.  Літо. Природа влітку. Канікули. На­род­ні традиції (свято врожаю).

 

Учень:

 

 

·вміє розрізняти голосні й приг­олосні, носові голосні (ą, ę), дзвінкі та глухі, тверді й м’які приголосні звуки, спо­лучення приголосних;

·уміє послідовно називати звуки в словах різної звукової структури;

 

 

·правильно інтонує речення за ме­тою висловлювання та емоцій­ним за­барвленням;

·читає напам’ять вірші, віршовані ряд­ки, загадки, прислів’я, скоро­мов­ки, лічилки;

 

 

 

 

·вміє чітко і правильно вимовляти го­лосні та приголосні звуки, слова, які містять ці звуки, порівнювати дзвінкі та глухі приголосні;

·правильно артикулює носові голо­с­ні, дзвінкі та глухі, тверді й м’які приголосні, приголосні l та ł, сполу­чення приголосних;

·уміє вимовляти одно-, дво- і три­складові слова й речення за вка­заними моделями, складати ре­чен­ня з 2–3 слів;

·переказує почуте, прослухане за до­помогою опорних слів, усного плану, предметної наочності, запи­тань учителя;

·будує запитання та відповіді за ма­люнками, прослуханим текстом, роз­глядає та моделює різ­но­ма­нітні ситуації (ігри, навчання, побут);

·будує зв’язні висловлювання в монологічній та діалогічній формах, пе­реказує почуте, прослухане за сю­­жетом малюнків, на основі пере­гля­ду фільмів, власних спосте­ре­жень;

·вміє вести діалог (3–4 репліки), від­гадувати ребуси за малюн­ками;

·вміє читати склади різної звуко­скла­дової структури, прямий склад (lo, lu, li) з орієнтацією на букви голос­них звуків, слова з буквою і та діа­кри­тичним знаком «риска», які по­м’як­шують на письмі приголосні;

·читає поскладово та цілими сло­ва­ми;

·вміє читати алфавіт, правильно на­зивати звуки, розрізняти вимову зву­ків і написання букв;

·читає речення, невеликі за обсягом зв’язні тексти (монологічні й діа­логічні) з вивченими буквами (30 слів за хвилину), дотри­мується не­об­хідних пауз та інто­нації, розу­міє зміст прочитаного;

·читає рукописний текст, самостійно перечитує вголос сторінку тексту з польської дитячої книжки (народні та авторські твори) (учні, в яких швидкість читання досягла 30 слів за хвилину);

 

 

·виконує підготовчі вправи до на­писання букв польського алф­авіту (обведення контурів малюнків, ма­лю­вання візерунків, орнаментів із використанням ліній різної конфігу­рації);

·пропорційно відтворює розмір та співвідношення окремих деталей;

 

·вміє поєднувати написання і зву­ко­ве значення букв польського ал­фа­віту;

·пише голосні та приголосні, дигра­фи (ch, cz, dz, dź, dż, rz, sz), букво­сполучення, букви з діакрити­чними знаками (ą, ę, ć, ń, ś, ź, ó, ł, ż);

·пише малі та великі букви поль­ського алфавіту, розміщує букви в ро­бочому рядку графічної сітки зо­шита;

·вміє поєднувати букви у буквоспо­лученнях, словах, дотриму­ватися про­­порційності елементів при напи­санні букв різної структури та кон­фігурації;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

·позначає м’якість приголосних за допомогою діакритичного знака ΄ (риска), букви і;

·вміє списувати з друкованих та ру­ко­писних зразків букви, слова, сло­во­сполучення, речення, короткі тексти;

·вміє каліграфічно вірно списувати з підручника, з дошки окремі букви, словосполучення, невеликий текст;

·виконує звуко-буквений аналіз слів (у яких вимова та написання збі­гаються) і записує їх;

·має уявлення про утворення нових слів, зміну їх значення при зміні звукового складу;

·вміє писати малі та великі букви польського алфавіту, вивчені у букварному періоді;

·зв’язно і ритмічно пише окремі малі та великі букви, списує слова і речення з писаного та друкованого зразків, записує на слух дво- і трискладові слова, вимова й напи­сання яких збігаються, моде­лює речення та звуко-скла­дову стру­к­­ту­ру слів;

·уміє перевіряти написане поскла­до­вим напівголосним промовлянням;

·уміє орієнтуватися в зошиті, пра­виль­но зображувати й розташо­ву­вати в робочому рядку елементи букв;

 

 

 

 

 

 

·має уявлення про рідну, державну мову, про спорідненість україн­ської та польської мов;

 

 

 

·послідовно називає голосні та при­голосні звуки у слові, виділяє зі слів окремі звуки (на початку, в сере­дині, в кінці слова), позначає їх умо­в­ними знаками;

·розрізнює у вимові неносові та но­сові голосні, тверді та м’які приго­лосні, сполучення приголосних за їх артикуляційними особливостя­ми;

·вміє поділяти слова (дво- і три­складові) на склади шляхом поскла­дового промовляння на ос­нові арти­куляційно-слухових ознак та за кількістю голосних звуків;

 

·уміє наголошувати слова на перед­останньому складі, знає винятки – слова і граматичні форми, у яких наголошується 3 склад від кінця слова;

 

 

 

·має уявлення про зміну значення сло­ва залежно від зміни букви, про спільнокореневі слова, про багато­значні слова і слово­сполу­чення;

 

 

·має уявлення про слова, проти­лежні за значенням, слова-омоніми;

 

 

 

●  має уявлення про частини мови;

·має уявлення про іменник як части­ну мови, про число іменників;

·має початкові уявлення про зай­мен­ник, використовує в усному мов­ленні займенники, приймен­ни­ки;

 

 

 

·має уявлення про будову тексту (вступ, основна частина, висновок);

·уміє будувати запитання та від­повіді за малюнками, прослуханим текс­том, розглядати та моде­лю­вати різ­номанітні ситу­ації, що відобра­жають діяльність учнів;

·уміє за текстом, запропонованим учи­телем, повторювати суть зв’я­з­но­го висловлювання, будувати мо­нологічні й діалогічні тексти;

 

·має уявлення про просте речення, його типи за метою висловлювання та інтонацією;

·вміє виділяти речення з мов­ле­н­нє­вого потоку, знаходити межі речень, членувати речення на слова, дотри­муватися правил вимови, дореч­ного темпу мовлення;

·має уявлення про однорідні члени речення;

·вміє визначати типи простих речень з одного та двох слів за графічними моделями;

 

 

·знає букви польського алфавіту та звуки, які вони позначають на письмі;

·знає алфавітні назви букв на позна­чення голосних і приголосних звуків;

 

·пише велику букву у власних наз­вах;

·правильно переносить слова із ряд­ка в рядок;

·пише крапку в кінці речення, кому при однорідних членах речення;

 

·вміє писати ó − u, rz − ż, ch − h у словах, вивчених за програмою;

 

·уміє безпомилково писати слова зі списку найуживаніших слів;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

·знає твори польської усної народ­ної творчості − загадки (3–4), скоро­мов­ки, лічилки (2–3), дитячий ігро­­­-
вий фо­­­ль­клор, колядки, приказки,
при­­слі­в’я (4–5), казки, оповіді, вірші
(4–5);

 

 

·знає тематичні групи слів, що ві­до­бражають специфіку матері­аль­ної по­ль­ської культури з ураху­ванням культури поляків, які проживають в Україні (назви погоди, природних об’єктів, рослин, меблів);

 

 

 

 

·має уявлення про основні польські народні звичаї, шанобливо ставить­ся до народних і сімейних традицій;

 

 

 

·має знання про твори польської ди­тячої літератури, їх авторів;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

·має уявлення про державні сим­воли Польщі (прапор, герб, гімн);

·уміє вживати набуту інформацію у власному мовленні.

 

 

ІІІ клас

(70 годин)

Розподіл навчальних годин: 70 годин на рік, 2 години на тиждень

(у тому числі: 6 годин – для повторювання та закріплення вивченого

на початку і наприкінці навчального року; 4 години – резервні)

Зміст навчального матеріалу Державні вимоги до рівня

загальноосвітньої

підготовки учнів

 

І. Мовленнєва лінія

(34 год.)

 

1)  Аудіювання

Сприймання на слух звуків, слів, словосполучень із вивченими го­ло­сними та приголосними звука­ми.

Сприймання на слух речень, різ­них за інтонаційними озна­кам­и.

Сприймання на слух інтонації вис­ловлювання, змісту тексту (читання вчителем, учнями, про­слу­ховування електронних но­сіїв інформації) при середньому тем­пі читання (100 слів за хвилину).

Сприймання на слух коротких текстів (розповідь, опис, мірку­вання) (6–7 речень).

 

Сприймання на слух емоційно-екс­­пре­сивного забарвлення тво­рів.

 

 

 

2)  Говоріння

Правильне промовляння слів з не­­­­на­голошеними голосними, дзвін­­­­ки­ми та глухими приго­лос­ни­ми.

Правильне промовляння слів зі щілинними приголосними та аф­рикатами, зокрема свистячими (s, z, c, dz), шиплячими (sz, ż, cz, ), середньоязиковими (ś, ź, ć, ).

Побудова запитань і відповідей на запитання.

Формулювання речень простої структури, різних за метою ви­словлювання.

Визначення основної теми, ос­нов­­ної думки тексту, опис порт­рета персонажа за змістом про­читаного твору, за малюнком до твору.

Виділення голосом слів, що по­зна­чають головну думку тексту.

Побудова зв’язних усних роз­повідей (текст-опис, текст-мірку­вання) за сюжетними малюн­ками, ілюстраціями, за опорними словами (до 5 речень), за змі­с­том прослуханого і прочитаного самостійно.

Переказ прочитаного або заслу­ханого тексту.

Побудова бесіди, діалогу (4–5 реплік кожного співбесідника).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3)  Читання

Оволодіння технікою читання (пра­вильна вимова всіх графіч­них і фонетичних знаків, читання вголос, мовчки, плавне, свідоме, правильне, чітке, виразне читан­ня, повільне, помірне, швидке, не­ритмічне читання).

Читання та розрізнення творів різних жанрів.

Виразне читання невеликих за обсягом текстів різних жанрів.

Самостійне читання запропоно­ваного вчителем твору.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Поняття про художні засоби ви­разності (порівняння, епітет, ме­тафора) (без термінів).

 

 

 

 

 

4)  Письмо

Каліграфічне письмо польськими буквами.

Запис голосних звуків і букв поль­ської мови (a, ą, e, ę, i, o, ó, u, y) та їх порівняння з буквами рідної мови.

Дзвінкі та глухі приголосні.

Тверді та м’які приголосні.

Позначення м’якості приголосних на письмі діакритичним знаком ΄ (риска) та буквою і.

Диграфи ch, cz, dz, dź, dż, rz, sz, буквосполучення ść, szcz, dż.

Польський алфавіт (35 букв).

 

Списування слів, речень, корот­ких текстів (4–5 речень), пода­-
них дру­кованим та рукописним шриф­тами.

 

Складання тексту-розповіді та тексту-опису за сюжетними ма­люнками, ілюстраціями, за зміс­том прослуханого і прочи­та­ного самостійно.

 

Складання власного тексту, пе­ре­казу, тво­ру-міркування.

Оформлення ділових документів.

Cписування з друкованого та ру­ко­­писного тексту (35–40 слів).

Письмо під диктовку (30–40 слів).

 

 

ІІ. Мовна лінія

(26 год.)

 

1)  Мова як найважливіший засіб спілкування

Основні функції мови (комуні­ка­ти­в­на та мислетворча).

 

2)  Звуки і букви

Звуки мовлення (голосні, приго­лосні) і букви.

Групи звуків, приголосні звуки за дзвінкістю / глухістю, твердістю /  м’я­кістю.

 

 

Чергування голосних та приго­лосних звуків у коренях слів.

Чергування е випадного з фо­немним нулем (pies psa, dzień dnia) (без термінів).

Чергування голосних е : а в корені (mierzyć − miara, leśny − las) (без терміна).

Чергування приголосних k : cz : c (ka − poręczyć ce), g : z : dz (droga dróżka − na drodze), ch : sz (mucha − muszka).

Складоподіл.

Наголос у польській мові (дина­міч­ний, постійний).

Випадки відхилення від постій­но­го наголосу (на 3 складі від кінця сло­ва дієслова в 1 i 2 oсобі мно­жи­ни минулого часу, ді­є­слова в однині i 3 особі множини умов­ного способу, на 4 складі від кін­ця слова дієслова в 1 i 2 oсобі множини умовного способу) (без термінів).

Звуко-буквений аналіз слів.

 

 

 

 

3)  Лексика і фразеологія

Лексичне значення слова.

Багатозначні слова.

Поняття про синоніми. Синоні­мічні ряди.

Антоніми та антонімічні пари.

 

Орфографічні та двомовні слов­ники.

 

 

 

4)  Будова слова

Споріднені слова.

Поняття про корінь слова, закін­чення.

Основа слова.

Суфікс.

 

 

 

 

 

Вживання суфіксів -sk-, -ck-, -dzk- для творення cлів-прикметників (без терміна).

Вживання суфіксів -aszek-,
-
uszek-, -iszek-, -yszek- для тво­рення слів зі зменшено-пестли­вим значенням.

Префікс.

Вживання префіксів z-, s-, ś-, wz-, ws-, bez-, nad-, ob-, od-, pod-, przed-, roz-, w-.

 

 

5)  Частини мови

Іменник як повнозначна частина мови.

Власні та загальні іменники.

Число і рід іменників (чоловічий, жіночий, середній).

 

 

Поняття про прикметник, його загальне значення.

 

Поняття про займенник. Особові займенники.

 

Поняття про дієслово, його за­галь­не значення.

 

 

 

 

Зміна дієслів у теперішньому часі за особами i числами.

 

Поняття про числівник.

 

 

Поняття про прислівник.

 

 

6)   Текст

Ознайомлення з поняттям «текст».

Зв’язок речень у тексті.

Заголовок, будова, частини тексту.

 

Абзац.

 

Типи текстів за метою вислов­лювання (розповідь, опис, мір­кування).

 

 

 

 

 

 

 

7)   Речення

Речення за метою вислов­люван­ня (розповідні, питальні, спону­каль­ні) та емоційним забарвл­ен­ням (окличні).

Речення зі звертанням.

Головні члени речення: підмет і при­судок, зв’язок між ними.

Другорядні члени речення.

 

Зв’язок між головними та друго­рядними членами речення.

Поняття про однорідні члени ре­чення (підмети, присудки).

 

Поєднання однорідних членів ре­чення за допомогою сполуч­ників a, ale, lecz (без уживання тер­мінів).

 

 

8)   Правопис

Перенос слів з рядка в рядок.

 

Крапка, знак питання, знак оклику в кінці речень.

Розділові знаки при однорідних членах речення.

 

Правопис суфіксів -sk-, -ck-, -dzk-.

Правопис префіксів nad-, od-, pod-, przed-, w- і спів­звучних прий­­менників nad, od, pod,
przed, w.

 

 

Розділові знаки при звертаннях.

Розділові знаки у реченнях, що містять сполучники a, ale, lecz.

 

 

Список найуживаніших слів, які викликають труднощі у ви­мові та написанні:

Boże Narodzenie, Wielkanoc, Kra­ków, godło, przepraszam, łąka, ksią­żka, kukułka, wiewiórka, niedź­wiedź, pszczoła, wąż, żółw, liść, przedpokój, odpowiadać, nad­cho­dzić, życzenie, lekarz.

 

 

ІІІ. Соціокультурна лінія

 

Тематика:

1.   Усна народна творчість (загад­ки, скоромовки, лічилки, дитячий іг­ро­вий фольклор, колядки, при­казки, прислів’я про місяці року, героїко-фантастичні казки, леген­ди – «Baśń o dwunastu miesią­cach»), легенди «O smoku wa­welskim», «O Wandzie, córce Kraka», «O trębaczu z wieży Ma­ria­ckiej», байки, вірші, присвя­чені народним звичаям).

2.   Наша школа, наш клас. Годин­ник. Місяці.

3.   Культура поведінки. Людина і до­б­ро.

4.   Дитячі ігри та забави. Мої колек­ції.

5.   Осінь. Природа восени. Осінній ліс.

6.   Моя родина. Родинні зв’язки і тра­диції. Професії батьків. До­маш­ня праця, допомога батькам вдо­ма.

7.   Зима. Природа взимку. Турбота про тварин і птахів узимку. Зи­мові свята й розваги. Народні традиції.

8.   Рідний край. Місто, село.

9.   Моє помешкання.

10. Одяг та взуття.

11.  Книга – джерело знань. Польська література для дітей (орієн­товний перелік рекомендованих творів: байки – I. Krasicki «Rybka mała i szczupak», «Orzeł i sowa», вірші − R. Pisarski «Ą i ę», E. Szel­burg-Zarembina «Wiersze o mie­siącach», W. Badalska «Ballada o uprzejmym rycerzu», «Wakacyjny letni czas», S. Pagaczewski «We­soła zabawa», H. Zdzitowiecka «Gdzie jesteś, jesieni», M. Ko­w­nacka «So­wa», «Jeż», W spiżar­ni», T. Chudy «Z drzewa spada ptak», S. Grochowiak «Na słotę», M. Terlikowska «Nasza Babcia»,
K. Wodnicka «Opiekun w ZOO»,
H. Szayerowa «Sanitarny helikop­ter», A. Nosalski «Piernikowa góra», M. Buczkówna «Sarenka w zimie», F. Kobryńczuk «Leśne ścieżki», D. Wawiłow «Zapach czekolady», W. Chotomska «Polo­nez», «Skowronek», «To już pora na wigilię», «Krakowiak», S. Szy­dłowski «Dom», W. Broniewski «Pierwio­snek», K.Iłłakowiczówna «Święty Kazimierz», «Wiosna»,
J. Sta­ń­czak «Szarotka», E. Wiśnie­wska «Prima aprilis», E. Zechenter-Spławińska «Rozmowa z mamą», K. Przerwa-Tetmajer «W lesie»,
I. Sikirycki «Wakacyjne fraszki», уривки з оповідань, повістей −
J. Wirski «Legenda o głogu», E.Szelburg-Zarembina «Jak po­ws­ta­ła Warszawa», «Na białym koniu», «Deszcz na świętą Mał­gorzatę», H. Łochocka «Skarb­nik − duch kopalni», Z. Charszewska «Pan Twar­dowski», A. Maryńska «Palmowa niedziela»).

12.  Культурні зв’язки. Подорож до Польщі.

13. Весна. Природа навесні. Велик­день. Народні традиції.

14.  Моя мама. День матері.

15.  Літо. Природа влітку. Канікули. На­родні традиції.

 

 

Учень:

 

 

·сприймає на слух і розрізняє голосні та приголосні звуки, характеризує зву­ки, слова, словосполучення;

 

 

 

·вміє розрізняти на слух різні за інто­наційними ознаками речення;

 

 

 

 

·виділяє необхідні слова та харак­те­ризує їх, розпізнає різні види текстів (розповідь, опис, міркування);

 

·розрізняє твори за емоційно-експре­сивним забарвленням (веселі, сумні, смі­шні);

 

 

·правильно промовляє слова з ненаго­лошеними голосними, дзвінк­ими та глухими приголосними, cло­ва, слово­сполучення з вивчени­ми звуками;

 

 

 

 

 

 

 

·відповідає на запитання, ставить за­питання, веде бесіду та діалоги;

·уміє будувати речення, різні за ме­тою висловлювання;

 

·називає тему твору, його головну дум­ку, за допомогою вчителя пояс­нює за­головок твору, виділяє голосом слова, що позначають головну думку;

 

·будує зв’язні усні розповіді за сюжет­ними малюнками, ілюстраціями, за зміс­том прослуханого і прочи­таного самостійно;

·будує самостійні висловлювання на основі особистого життєвого дос­ві­ду;

·усно переказує текст дослівно, ви­бірково, власними словами;

·описує портрет персонажа за змі­стом прочитаного твору, за малюн­ком до нього;

·викладає послідовність подій у творі з опорою на пропоновану вчи­­те­лем схему;

·вміє працювати самостійно, буду­ва­­ти власні усні зв’язні висловлювання
з використанням слів-звер­тань, слів, яки­ми висловлюють побажання, про­хання, вдячність, спів­чуття;

·вміє вести бесіду, діалог;

·уміє вдосконалювати усні зв’язні ви­слов­­лювання за метою, змістом, фор­мою;

·використовує при говорінні відпо­відну жестикуляцію, міміку;

·переказує прочитане з елементами фа­н­­таз­ування, інсценізує сюжет тво­ру;

 

 

·вміє читати художні тексти, вираз­но, чітко вимовляти слова, дотриму­ва­тися відповідного темпу читання, рит­му, сили голосу залежно від кому­ніка­тивної ситуації;

·вміє охоплювати зором читацьке поле (10–15 графічних знаків, тобто 2–3 слова), використовуючи центральний та бічний погляд;

·уміє читати плавно, свідомо, вираз­но (вголос, мовчки) з поступовим збіль­шенням швидкості читання невеликих текстів різних жанрів (50–60 слів за хви­лину);

·вміє читати речення, не пропускаючи слів, не замінюючи слова, не повто­рюючи кілька разів прочитане слово;

·вміє працювати з художнім текстом, самостійно читати і розуміти запро­поновані учителем слова, речення, ху­до­жні твори;

·вміє орієнтуватися в підручнику, чи­тати окремі речення, абзаци, ділити текст на частини, добирати до нього заголовок (за допомогою вчителя);

·розрізняє художні засоби вираз­ності (порівняння, епітет, мета­фора), розу­міє їх значення, використовує їх у власному мовленні;

 

 

·вміє писати слова з голосними, дзвін­кими та глухими приголосними, твер­дими та м’якими приголосними;

 

 

 

 

 

·використовує діакритичний знак «рис­ка», букву і на позначення м’якості при­голосних звуків на письмі;

·вміє писати диграфи, букво­сполу­чен­ня;

·записує слова в алфавітному поряд­ку;

 

 

·списує слова, речення, короткі текс­ти, подані друкованим та рукописним шри­ф­­­тами з використанням правил переносу слів з рядка в рядок (швид­кість 20–25 знаків за хвилину);

·вміє будувати зв’язні писемні розпо­віді за сюжетними малюнками, ілюст­ра­ціями, за змістом прослуханого і про­читаного самостійно;

·вміє складати власний писемний текст, переказ (40 слів), твір-мірку­вання;

·вміє оформлювати оголошення, зая­ву, вітальну листівку, знає їх складові;

·вміє списувати з друкованого та руко­писного текстів, писати під диктовку;

 

 

 

 

 

·має знання про основні функції мови – комунікативну та мисле­твор­чу;

 

 

 

·знає голосні звуки, дзвінкі та глухі, тверді та м’які приголосні;

·правильно вимовляє голосні та при­голосні звуки у словах, слово­спо­лу­ченнях, реченнях;

·уміє визначати кількість звуків та букв у визначених словах;

·має уявлення про чергування голо­с­них і приголосних звуків у коренях слів;

 

 

 

 

 

 

 

 

·уміє ділити слова на склади, пра­вильно визначати наголос у слові;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

·вміє аналізувати звуковий та графіч­ний склад слів;

·уміє контролювати власне мов­лення, дотримуватися орфоепічних норм;

 

·пояснює лексичне значення окремих слів, фразеологізмів, при­слів’їв;

·уміє визначати пряме і переносне зна­­­чення слова, лексичне значення си­­­но­­німів, антонімів, добирати сино­німи, антоніми;

 

·вміє користуватися орфогра­фіч­ними та двомовними словниками (за допо­мо­гою вчителя);

 

 

·має уявлення про споріднені слова, уміє добирати спільнокореневі слова;

·знає частини слова (корінь, закін­чен­ня, основа, суфікс, префікс), уміє ви­значати їх;

·має уявлення про роль закінчень у побудові словосполучень та речень;

 

 

·має уявлення про утворення слів-прикметників за допомогою суфіксів
-sk-, -ck-, -dzk-, про словотворчу роль суфіксів, у тому числі суфіксів -aszek-, -uszek-, -iszek-, -yszek- для творення слів зі зменшено-пестливим значен­ням;

·має уявлення про словотворчу роль пре­фіксів;

·уміє бачити подібні та відмінні час­тини слова у рідній та польській мові;

 

 

 

·має уявлення про іменник як пов­нозначну частину мови;

·вміє розрізнювати іменники – власні назви та іменники – загальні назви, визначати рід іменників за допомогою слів on (j), ona (moja), ono (moje);

 

·має уявлення про прикметник як сло­возмінну повнозначну частину мови;

 

·вміє розрізнювати особові займен­ни­ки;

 

·має уявлення про дієслово як слово­змінну повнозначну частину мови, що називає процесуальну ознаку (вико­нувану предметом дію);

·вміє розрізнювати дієслова за осо­бами i числами у теперішньому часі;

·має уявлення про числівник як сло­возмінну повнозначну частину мови, яка виражає кількість предметів та їх порядок при лічбі;

·має уявлення про прислівник як не­­змінювану повнозначну частину мови;

 

 

·має уявлення про текст, його струк­туру;

·вміє добирати заголовки до текстів, визначати тему, дійових осіб тексту;

·вміє визначати частини тексту, аб­заци;

·вміє визначати тексти або їх фраг­менти за метою висловлювання (роз­повідь, опис, міркування);

·вміє будувати власний текст на запро­поновану вчителем тему з викорис­танням плану, малюнків, опор­них слів, власних міркувань, за створеною си­туацією, за допомогою ігрових при­йо­мів;

 

·знає типи речень за метою та інто­нацією висловлювання; знає типи ре­чень за метою висловлювання та емо­ційним забарвленням;

·уміє правильно будувати прості за структурою речення зі звертанням;

 

·знає головні й другорядні члени ре­чення та уміє визначати їх;

 

 

·уміє визначати однорідні члени ре­чення (підмети, присудки), буду­вати поши­рені речення;

·має уявлення про поєднання одно­рідних членів речення за допомогою сполучників a, ale, lecz;

·уміє бачити подібне і відмінне в ре­ченні, порівнювати речення в рідній та польській мові;

·вміє переносити слова з рядка в рядок;

·вживає крапку, знак питання, знак оклику в кінці простого речення, роз­ділові знаки при однорідних членах речення;

 

·правильно пише та вживає суфікси
(-sk-, -ck-, -dzk-), префікси (nad-, od-, pod-, przed-, w-);

·уміє правильно писати співзвучні префікси та прийменники;

 

 

·вміє правильно писати розділові знаки при звертанні, у реченнях, що містять сполучники a, ale, lecz.

 

 

·уміє безпомилково писати слова зі списку найуживаніших;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

·має знання про польську усну на­родну творчість: казки, легенди (2–3), колядки (2–3), скоромовки, лічилки (3–4), загадки (4–5), приказки, прислів’я (4–5), вірші (5–6);

·має уявлення про малі фольклорні форми (загадки, скоромовки, при­слі­в’я, дитячий ігровий фольклор), наро­д­ні та літературні казки польських і зарубіжних авторів, прозові твори (опо­­відання, уривки з повістей), пое­зію (вірші для дітей, пейзажна лірика) та їх особливості;

·має уявлення про польські народні звичаї, обряди, шанобливо ставиться до народних і сімейних традицій;

·знає тематичні групи слів, що відо­бра­жають специфіку матері­аль­ної поль­­сь­­кої культури з урахуванням куль­тури поляків, які проживають в Україні (назви відрізків часу, місяців, профе­сій, одягу та взуття);

 

 

 

 

 

 

·знає твори польських письменників про природу, дітей, їхні стосунки в сім’ї, школі;

·знає види книжок, структурні еле­мен­ти книги, її призначення;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

·має уявлення про головні міста По­ль­щі;

·вміє вживати набуту інформацію у влас­ному мовленні.

 

 

 

ІV клас

(70 годин)

 

Розподіл навчальних годин: 70 годин на рік, 2 години на тиждень

 (у тому числі: 6 годин – для повторення та закріплення вивченого

на початку й наприкінці навчального року; 4 години – резервні)

  Зміст навчального матеріалу Державні вимоги до рівня

загальноосвітньої

підготовки учнів

І. Мовленнєва лінія

(34 год.)

 

1)  Аудіювання

Сприймання на слух зв’язного мов­­лення, незнайомого художньо­го тексту (2–3 хвилини).

Розуміння змісту, основної думки нескладних науково-популярних текс­т­ів (1–2 хвилини) і текстів, різних за жанровими особи­во­стя­ми, емоційно-експресивним забар­вленням.

 

 

2)  Говоріння

Правильна вимова голосних і при­голосних звуків, які познача­ються буквами, диграфами та бук­во­сполученнями.

 

 

 

Конструювання окремих речень.

Складання тексту-розповіді за зміс­том сюжетного малюнка, за вла­сними спостереженнями, за пода­ним початком, з використан­ням опор­них слів, плану.

Переказ текстів (розповідь, опис, міркування).

Побудова монологічних вислов­лювань (6–7 речень).

Діалогічне мовлення (5–6 реплік).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3)  Читання

Читання текстів різних жанрів (ка­з­ка, легенда, байка, вірш, текст-ін­формація, текст-опис) вголос та мовчки.

Розуміння прочитаних текстів, їх теми, основної думки.

Вибіркове читання.

Аналіз змісту прочитаних творів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4)  Письмо

Списування з друкованого та ру­кописного текстів (45–55 слів), пись­­мо під дик­товку, переказ, твір.

 

 

Написання речень з однорідними членами речення з використанням сполучників та без них.

 

 

 

Редагування написаних речень.

 

 

 

 

 

ІІ. Мовна лінія

(26 год.)

 

1)  Мова як найважливіший засіб спілкування

Диференціація національної поль­сь­кої мови: загальнонародна мо­ва, її територіальні (діалекти, го­вірки) та соціальні (жаргони, про­фесійне мовлення) різновиди.

 

2)  Звуки і букви

Голосні та приголосні звуки в польській мові.

Алфавіт.

 

Поділ слів на склади. Ознаки по­ділу слів на склади.

Одно-, дво-, трискладові слова.

Наголос. Випадки відхилення від постійного наголосу (на 3 складі від кінця слова дієслова в 1 i 2 oсобі множини минулого часу, дієслова в однині i 3 особі мно­жини умовного способу, іншомовні запозичення з суфіксами -ik(a) /
-yk(a), на 4 складі від кінця слова дієслова в 1 i 2 oсобі множини умовного способу) (без уживання термінів).

Орфоепічні норми. Oрфоепічні слов­­­ники.

 

 

3)  Лексика і фразеологія

Слово та його лексичне значення.

Тематичні групи слів.

Поняття про усталені вирази та їх роль.

Багатозначність слів. Пряме та переносне значення слова.

Синонімічні ряди та антонімічні пари слів.

 

Переклад слів з рідної мови польсь­кою і навпаки.

Орфографічні та двомовні слов­ники, що  використовуються при вив­ченні польської мови.

 

4)  Будова слова

Словотвірні елементи слова (ос­нова, корінь, закінчення).

Частини слова (словотвірні фор­ман­ти) – префікс, суфікс.

Префікси prze-, nad-, po-, na-, z-, za-, wy-, roz-, po-.

Утворення спільнокореневих слів за допомогою префіксів, суфіксів.

 

 

 

 

 

 

 

 

5)  Частини мови

Загальне поняття про частини мо­ви.

 

Практичне засвоєння граматичних ознак частин мови.

Іменник, його загальне значення, питання, на які він відповідає.

Іменники, що називають ознаку або дію (młodość, prośba, pisanie, bieganie).

Іменники – назви істот та неістот. Особові, чоловічоособові та не­осо­бові іменники.

Граматичний рід іменників.

Змінювання іменників за числами та відмінками.

Назви відмінків, їх скорочений за­пис, відмінкові питання.

Змінювання іменників – назв істот чоловічого роду, чоловічоособових іменників в однині й множині.

Іменник у реченні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Прикметник, його загальне зна­чення, питання, на які він відпо­відає.

Відмінювання прикметника за ро­да­ми, числами, відмінками.

Прикметники, що виступають у ро­лі іменника.

Прикметник у реченні.

 

Займенник.

Особові займенники (ja, ty, on, ona, ono, my, wy, oni, one) та їх від­мінювання в однині та множині.

Роль займенників у реченні.

 

 

 

 

 

 

Дієслово, його загальне значення, питання, на які воно відповідає.

Неозначена форма дієслова.

Зміна дієслів за особами, числами і родами.

 

 

 

Особові закінчення дієслів у тепе­рішньому часі. І–ІV дієвідміни діє­слів.

Особові закінчення дієслів у мину­лому часі.

Особові закінчення дієслів у май­бутньому часі.

Роль дієслова в реченні.

 

 

 

Загальне поняття про числівник.

Кількісні та порядкові числівники в межах 100 (без термінів).

Загальне поняття про прислівник.

Поняття про прийменник. Вжи­вання прийменників для зв’язку слів у реченні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6)  Текст

Поділ тексту на речення, речень – на слова.

Тема тексту, заголовок. Основна думка тексту. Будова тексту.

Художні, наукові тексти.

Текст-розповідь. Текст-опис.

Текст-міркування.

 

 

 

 

 

 

 

7)  Речення

Типи речень за метою вислов­лю­вання (розповідні, питальні, cпо­­ну­­кальні).

Головні та другорядні члени ре­чення. Зв’язок слів у реченні.

Речення зі звертанням.

Речення з однорідними членами ре­­чення.

Однорідні підмети та присудки (ог­ля­дово).

Просте і складне речення.

Сполучники у реченні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

8)  Правопис

Перенос слів із рядка в рядок.

Велика буква у власних назвах (іменах, прізвищах, географічних наз­вах).

Правопис слів з ę, ą, en, em, on, om.

Правопис префіксів roz-, ob-, bez-, z- (s-, ś-), wz-, wez-, ws-, wes-.

 

Правопис nie з іменниками, дієсло­вами.

Правопис прийменників з іншими словами.

Кома перед сполучниками a, ale.

 

 

 

 

 

Список найуживаніших слів, які викликають труднощі у вимові та написанні:

Rzeczpospolita Polska, kąpiel, imię, koleżanka, grzeczny, spódnica, rod­zeństwo, przebiśnieg, wybrzeże, harcerz, zuch, pociąg, samochód, okręt, przystanek, klasówka, tempe­rówka.

 

ІІІ. Соціокультурна лінія

 

   Тематика:

1.   Усна народна творчість (загадки, скоромовки, лічилки, дитячий ігро­вий фольклор, колядки, приказки, прислів’я, героїко-фантастичні каз­ки, легенди – «O Morskim Oku», «Piękna Bałta», байки, вірші, при­с­вячені народним звичаям). Літера­турні казки польських (H. Sien­kiewicz «Bajka», E. Orzeszko­wa «Jan i Cecylia», J. Korczak «Król Maciuś Pierwszy», J. Brzechwa «Aka­demia Pana Kle­ksa», M. Ko­nopnicka «O krasno­lud­kach i sie­rot­ce Marysi», A. Oppman «Syren­ka», M. Krüger «O wężowej wdzię­cz­ności», «Toruński piernik») та зарубіжних авторів (C. Collodi «Pi­nokio», A. Milne «Kubuś Puchatek», H. Ch. Andersen «Brzydkie kacząt­ko», «Słowik», «Stokrotka», J. i
W. Gri­m­­mowie «Śpiąca królewna»).

2.   Наша школа, наш клас. Мої вчи­телі, мій друг (подруга).

3.   Культура поведінки. У магазині.
В лі­­каря.

4.   Дитячі ігри та забави. День наро­дження, день імені.

5.   Осінь. Природа восени. Націона­ль­не свято Незалежності Польщі.

6.   Моя родина. Дитина як член роди­ни. Риси характеру людини.

7.   Зима. Природа взимку. Зимові свя­та і розваги. Народні традиції. Цікаве і незвичне у світі природи.

8.   Рідний край та його історія.

9.   Транспорт та його види.

10.  Моє помешкання.

11.  Книга – джерело знань. Польська літе­ратура для дітей (орієнтовний перелік рекомендованих творів: бай­ка A. Mickiewicz «Lis i kozieł», вірші − J. Brzechwa «Tydzień», «Chrząszcz», «Globus», «Siedmio­mi­lo­we buty», W. Chotomska «Dzień dobry, królu Zygmuncie», «Gdyby tyg­rysy jadły irysy», J. Iwaszkiewicz «Roz­mowa z Andersenem», T. Ku­biak «Ptasia choinka», «Łyżwiarka», «Wie­czór wigilijny», J. Kulimowa «Biało», «List do Andersena», K. Ma­kuszyński «120 przygód Koziołka Matołka», A. Mickiewicz «Przyja­ciele», J. Rataj­czak «Lato malowa­ne», «Liście jak listy», L. Rydel «Jesienią», L.Staff «Gwia­zdka», «Deszczyk majowy», E. Szelburg-Zarembina «List do kole­gi», T. Śli­wiak «Imieninowy prezent», J.Tuwim «Figiełek», «Cuda i dziwy», J. Twar­dowski «W kropki zielone», «Życze­nia», D. Wawiłow «Moja tajem­nica», «Na wystawie», «Szybko», R. Su­cho­dolski «Witaj majowa Jut­rzen­ko», M. Terlikowska «Przedwioś­nie»,
W. Badalska «Płyną wianki», уривки з оповідань, повістей − J. Chmie­lewska «Wielkie zasługi», J. Kor­czakowa «Spotkanie nad morzem», M. Konopnicka «Nasza szkapa»,
J. I. Kraszewski «Kwiat paproci»,
Z. Nałkowska «Mały zając», J. Ża­biński «Gawędy o zwierzętach»).

12.   Польща (географічні поняття: го­ловні міста, річки, гори, Бал­тійське море).

13.  Знайомимось з історією Польщі. Відомі поляки.

14.  Весна. Природа навесні. Велик­день. Народні традиції.

15.  Національне свято Конституції
3 Травня.

16.  Моя мама. День матері.

17.  Літо. Природа влітку. Канікули. Народні традиції.

Учень:

 

 

·має навички сприймання незнайо­мого тексту, вміє слухати, засвою­вати його зміст, розрізняти твір за жанровими особливостями (казки, вірші, фрагменти прози), емоцій­но-експресивним забарвленням;

·висловлює власну думку про зміст, героїв твору;

 

 

 

·правильно промовляє голосні та приголосні звуки, букви польського алфавіту, неносові та носові голосні, дзвінкі та глухі, тверді й м’які при­голосні звуки;

·чітко вимовляє слова, дотримую­чись наголосу, пауз, інтонації кінця й се­редини речення;

·вміє конструювати речення, викорис­товувати для цього слова-сино­ні­ми, слова-антоніми, головні та дру­го­рядні члени речення;

·вміє складати текст-розповідь за змі­стом сюжетного малюнка, за влас­ними спостереженнями, за поданим початком, з використанням опорних слів, плану;

·вміє називати тему, визначати ос­новну думку твору, пояснювати зміст прочитаного уривку, цитати (без тер­міна);

·вміє формулювати запитання за змі­стом прочитаного, відповідати на запитання за змістом прослуханого, викладати послідовність подій у тво­рі з опорою на схему (З чого по­чалася подія? Що відбулося далі? Чим закінчилася подія?);

·розрізняє персонажі твору за
ха­ра­к­тером ставлення автора до героя;

·точно й лаконічно висловлює влас­-ну дум­ку, дає пояснення, доповнює текст, самостійно працює над текс­том, запропонованим учителем;

·висловлює власну оцінку дій героя твору, вчинків інших персонажів, спи­­­ра­­ючись на текст і власний дос­від;

·переказує текст художнього твору частково або цілком, ділить його на частини (зачин, головна частина, кін­цівка);

·переказує польською мовою текст, написаний рідною мовою, декламує твори;

·веде діалог, висловлює власні мірку­вання щодо визначеної мети, вико­ри­стовує відповідну міміку, жести, правила поведінки;

 

·читає вголос та мовчки, вибір­ково;

·читає плавно, вголос із потріб­ними паузами, вибором відпо­відно до ко­мунікативної ситуації сили голосу, темпу, ритму (не менше 60–80 слів за хви­лину напри­кінці навчального ро­ку), з поскладовим читанням бага­то­складових слів (обсяг тексту до 400 друкованих знаків);

·правильно інтонує читання, зокрема речення з однорідними членами ре­чен­ня, зі сполучниками та без них;

·самостійно читає невеликі за обся­гом казки, легенди, байки, вірші, ро­зу­міє зміст прочитаного;

·розрізняє прочитаний твір за жан­ровими ознаками (казка, загадка, при­слів’я);

·читає текст із невідомими та новими словами (до 1%);

·знає імена та прізвища польських письменників, поетів (Adam Mickie­wicz, Henryk Sienkiewicz, Maria Ko­nop­nicka, Eliza Orzeszkowa, Jan Brze­chwa, Julian Tuwim), назви їхніх творів;

·аналізує зміст прочитаних творів;

 

 

·уміє списувати з друкованого та ру­кописного текстів, виконувати такі види письмових робіт: диктант (35–40 слів), письмовий переказ (80 слів), твір (40–50 слів);

·пише речення з однорідними чле­нами речення з викорис­танням спо­луч­ників та без них;

·уміє висловлювати в письмовій фор­мі свої думки й почуття, писати зо­рові диктанти (20–30 слів);

·уміє писати твір за власними спо­стереженнями, редагувати написані ре­чення або речення, запропоновані вчителем;

 

 

 

 

 

·знає основні відомості про польську мову як засіб спілкування між члена­ми суспільства та пізнання світу;

·має уявлення про загально­народ­ну мову та її територіальні й соці­альні різ­новиди;

 

 

·вміє визначати голосні та приго­лосні звуки;

·розташовує слова в алфавітному по­рядку;

 

·визначає склади, наголос в словах, у яких він падає на передостанній склад, а в деяких словах з наго­ло­сом на 3 і 4 складі від кінця слова;

 

 

 

 

 

 

 

·має уявлення про орфоепічні норми, дотримується в мовленні орфо­епіч­них норм;

 

 

·уміє визначати лексичне значення сло­ва, доречно вживати слова й уста­лені вирази;

 

·визначає пряме та переносне зна­чення слова;

·вміє добирати й пояснювати лекси­ч­не значення синонімів та антонімів;

·перекладає слова з рідної мови поль­ською і навпаки, вміє користу­ва­тися орфографічними та двомов­ними словниками;

 

 

 

·має уявлення про структурні еле­мен­ти слова;

·визначає складові слова (основа, за­кінчення, корінь, префікс, суфікс), з’я­совує значення слова за значенням окремих його частин, бачить подібне та відмінне в рідній і польській мові;

·вміє використовувати при побудові речень різні форми окремих слів (однина – множина, окремі відмінкові закінчення);

·вміє визначати прикметники, утво­рені з іменників, дієслова, з іменників та прикметників;

 

 

·має знання про частини мови, їхні граматичні ознаки, їх змінювання, роль у реченні;

·вміє розрізняти частини мови (імен­ник, прикметник, особові займен­ни­ки, дієслово, числівник, прислівник, прий­менник);

·має уявлення про іменники, що міс­тять ознаку або дію;

·вміє відрізняти іменник від інших ча­с­тин мови, добирати іменники з різ­ним значенням (однаковим, проти­лежним);

·розрізняє назви істот та неістот, ста­вить відповідні запитання (kto? co?);

·має уявлення про особові, чоловічо­особові та неособові іменники, вміє розрізнювати їх;

·уміє вживати в усному та писемному мовленні слова чоловічого, жіночого та середнього родів, розрізнювати число іменників;

·уміє спостерігати за зміною закінч­ень іменників відповідно до постав­ле­них запитань;

·змінює іменники за відмінками і чис­ла­ми, правильно вживає відмінки імен­ника, утворює словосполучення на основі знань відмінкових закін­чень;

·має уявлення про роль іменника в реч­енні, виділяє іменник (у назив­ному відмінку – підмет, іменник у інших відмінках – другорядний член речення);

·виділяє прикметники з текстів і ре­чень, з переліку слів, добирає прик­метники до іменників;

·визначає число прикметника, доби­рає форми числа;

·має уявлення про прикметники, що виступають у ролі іменника;

·має уявлення про роль прикметника в реченні (другорядний член речен­ня, рідше – підмет);

·уміє відмінювати особові займен­ники (ja, ty, on, ona, ono, my, wy, oni, one), спостерігати за зміною фор­м зай­мен­ників у різних від­мін­ках, у тому числі в залежності від чоловічо­особової форми;

·має уявлення про використання зай­мен­ників у мовленні з метою усу­нення повторень назв предметів, дійо­­вих осіб; про роль займенників у реченні;

·має знання про дієслово як частину мови;

·визначає неозначену форму дієсло­ва, вміє спостерігати за вживанням дієслів неозначеної форми в усній народній творчості, в художніх текс­тах, порадах, інструк­ціях;

·визначає часові форми дієслова та використовує у мовленні дієслова тепе­рішнього, минулого, майбутньо­го часів, порівнює часові форми дієслова в польській та рідній мовах;

·має уявлення про дієвідміни, порів­нює дієвідміни дієслова в польській та рідній мовах;

·має уявлення про роль дієслова в реченні (головний член – присудок);

·має знання про числівник, дві групи числівників – кількісні та порядкові (без термінів);

·уміє лічити до 100;

·виділяє прислівники у тексті, в усно­му мовленні;

·має уявлення про роль приймен­ників і сполучників у реченні, вміє прак­тично визначати та розріз­няти прий­менники й префікси у речен­нях;

·знає назви частин мови (іменник, прик­метник, займенник, дієслово, чис­лів­ник, прислівник, прий­менник), ос­­нов­ні ознаки кожної частини мови;

 

 

 

·розрізняє сукупність речень і текст;

·має уявлення про будову тексту, його тему, заголовок, основну думку;

·вміє складати і доповнювати текст-розповідь за змістом сюжетного ма­люнка, за власними спостере­жен­нями, за поданим початком, з вико­ри­станням опорних слів, плану;

·вміє складати тексти-описи, тексти-мір­кування, визначати їхню тему, основну думку, складати план опису (за допомогою вчителя);

 

 

·знає типи речень за метою вислов­лювання, виділяє головні та друго­рядні члени речення;

·уміє доповнювати речення словами, поширювати речення за допомогою запитань, складати окре­мі речен­ня за малюнками з використанням опор­них слів, плану;

·конструює різні види речення, вико­ристовує для цього головні, головні та другорядні члени речення, бачить подібні та відмінні речення в рідній і польській мовах;

·має уявлення про однорідні підмети та присудки;

·конструює речення зі звертанням, з однорідними членами речення;

·має початкові уявлення про просте і складне речення;

·вміє знаходити сполучники в речен­нях;

 

 

·уміє співвідносити написані та ви­мов­лені слова;

·вміє правильно переносити слова з рядка в рядок, писати велику букву у власних іменах;

·правильно пише слова з ę, ą, en, em, on, om, слова з префіксами roz-, ob-, bez-, z- (s-, ś-), wz-, wez-, ws-, wes-;

 

·правильно пише nie з іменниками, дієсловами, прийменники з іншими словами, порівнює правопис прий­менників і префіксів;

·уміє списувати з друкованого та руко­писного текстів, аналізувати на­пи­сане за змістом та орфогра­фічними вимогами;

 

·безпомилково пише слова зі списку найуживаніших слів;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

·має знання про польську усну на­род­ну творчість, літературні твори, які відображають специфіку поль­ської культури з урахуванням дос­віду по­ляків, що проживають на те­ри­торії України, знає напам’ять вірші (8–10), уривки з вивчених творів (2–3), загадки (4–5), прислів’я (5–6), кален­дарно-обрядові пісні, колядки (1–2);

 

·знає тематичні групи слів, що від­бивають специфіку польсь­кої мате­ріа­ль­ної культури (назви рис ха­рактеру людини, транспорт­них засо­бів);

·має уявлення про пригодницькі, фан­тастичні художні твори, присвячені дітям, їхнім стосункам, взаєминам у сім’ї, школі, природі, різним порам року, ставленню людей до природи, про твори з мотивами пошани до традицій польського народу, твори, які містять морально-етичні поняття, гумор;

·знає назви та зміст 2–3 казок, 2–3 творів, які вивчалися протягом нав­чального року;

·має уявлення про навчальну, ху­дожню та довідкову літературу, про жанрове і тематичне багат­ство книж­кових фондів;

·уміє називати автора за уривком знайомого твору, розпізнавати дитя­чі книжки, знаходити інфор­ма­цію про назву книги, її автора;

·знає, як оформлена книжка (об­кла­динка, корінець, сторінка, текст, ну­ме­рація сторінок, ілюстрації, зміст);

·уміє вживати набуту інформацію у власному мовленні.

 

 

 

 

 

JĘZYK POLSKI

I CZYTANIE

                              

w klasach I–IV

 

Program nauczania

dla szkół ogólnokształcących z ukraińskim

językiem wykładowym

 

Helena Wojcewa

 

                                  

Uwagi wstępne

Program języka polskiego dla 1–4  klas ogólnokształcących szkół, w których język polski jest przedmiotem wykłado­wym, został ułożony zgodnie z wymaganiami Państwowego standardu nauczania początkowego, zatwierdzonego Uchwałą Gabinetu Ministrów Ukrainy od 20 kwietnia 2011 roku, № 462, a także z uwzględnieniem celu nauczania dotyczącego edukacji językowej w szkole podstawowej i potrzebami młodszych uczniów uczących się języka ojczystego.

Przy układaniu programu uwzględniono zasady naukowości, kolejności, dostępności, rozwoju ustnego mówienia, a po nim – pisemnego. Program jest skierowany na kształtowanie osobowości w młodszym wieku szkolnym i wspiera się na wartości ogólnoludzkie, narodowe, kulturalne i państwowe.

Język polski jako przedmiot w szkole z ukraińskim językiem nauczania wykonuje pewne funkcje dydaktyczne: jest on nie tylko sposobem poznania polskiej kultury duchowej i materialnej, ale i środkiem poznania otaczającego świata.

W Programie określono cele, treść i zasady kształcenia nauki języka polskiego.

Treść Programu bazuje się na osobowościowo-zorientowanym i kompetencyjnym podejściu i realizuje się w takich sprawnościach: sprawność językowa, system językowy, wiedza o społeczeństwie i kulturze, powiązanych między sobą i skierowanych na kształtowanie głównych  i przedmiotowych kompetencyj. W Programie również wyraźnie określona efektywność sprawności nauczania. Skutki nauczania wyznaczają się na podstawie poziomu opanowania uczniami metodyczno-edukacyjnych umiejętności (organizacyjnych, komunikacyjnych, teoretycznopoznawczych, kontrolnych). Nabyte umiejętności doskonalą się odpowiednio do materiału programowego.

Powtórzenie, uogólnianie, utrwałanie, pogłębienie wiedzy wspiera się na układzie koncentrycznym.

Do ogólnopedagogicznych zadań, wykonaniu których sprzyja język polski, należą następujące: wychowanie osobowości młodszych uczniów, rozwój myślenia, mówienia, kształtowanie  kultury językowej, potrzeby wzbogacenia swojej wiedzy, wychowanie tolerancyjnego stosunku do innych narodów i ich języków.

Poznawcze możliwości zabezpiecza obecność ogólnych wiadomości o języku jako najważniejszym środku komunikacji, o pokrewieństwie zachodniosłowiańskiego języka polskiego z ukraińskim i innymi językami słowiańskimi, o wspólnych cechach języka polskiego a  ukraińskiego.

Podsta­wowa zasada organizacji nauczania: od mówienia − do czytania i pisania.

Treści zamieszczone w Programie zawierają takie  zasady:

* stopniowy wzrost trudności treści materiału  edukacyjnego;

* cykliczna powtarzalność materiału ze stopniowym poszerzaniem jego treści;

* dobór tematów z uwzględnieniem wieku i zainteresowań młodszych uczniów;

* bikulturowe i bilingwalne zestawienia;

* realizacja na różnych etapach nauczania wielokulturowości i dialogu międzykulturowego;

* optymizacja procesu nauczania dla zdrowia fizycznego, psychicznego i emocjonalnego młodszych uczniów.

Celem nauczania języka polskiego w klasach początkowych jest:

– kształtowanie umotywowanego zainteresowania do nauczania języka polskiego, do zapoznania z narodowymi tradycjami  i kulturą narodu polskiego;

– językowy i ogólny rozwój umysłowy młodszych uczniów;

– formowanie podstaw systemu edukacji językowej, kompetencje językowe w zakresie języka polskiego;

– opanowanie wymowy, intonacji i zasad pisowni współczesnej polszczyzny;

– rozwijanie umiejęt­ności układania wypowiedzi w obu odmianach języka – pisanej i mówionej;

– kszta­łtowanie i udoskonalenie umiejętności kaligraficznego pisania;

– rozwijanie słownictwa, myślenia logicznego uczniów oraz umiejętności znajdowania istotnych / nieistotnych, podobnych / odróżniających cech przedmiotów, zjawisk; formowanie umiejętności abstrahowania, klasyfikowania, uogólniania, określania związku przyczynowo-skutkowego;

– kształtowanie i rozwój umiejętności czytania w  języku polskim;

– zapewnienie intelektualny, moralny, kulturalny i estetyczny rozwój dziecka dzięki opanowaniu literatury dla dzieci (różnych gatunków), obrazów literackich, znajomość z różnymi rodzajami sztuki (muzyka, malarstwo,  przedstawienia teatralne, ekranizacje utworów i in.);

– kształtowanie początkowych pojęć o tradycjach narodowych, historii, kulturze narodu polskiego przy pomocy treści kształcenia;

– wychowanie tolerancji stosunku do innych narodowości i ich języków;

–  rozwijanie umiejętności wykonywania różnych zadań, praca w parach lub grupach.

We współczesnej metodyce  wykładania języku jako przedmiotu przy realizacji treści nauczania należy uwzględnić pewne obowiązujące zasady:

* wykorzystanie współczesnych technologii nauczania;

* rozwój osobowości dziecka, jego zdolności językowych i umysłowych;

* kształtowanie komunikacyjnych, socjalnych i przedmiotowych norm kompetencyjnych;

* stopniowe i zintegrowane opanowanie wszystkimi rodzajami językowej działalności i opanowanie materiałem językowym w sposób koncentryczny;

* korzystanie z wiedzy i umiejętności nabytych w trakcie nauki innego języka obcego;

* początkowa nauka języka polskiego w formie ustnej.

Program nauczania języka polskiego dla kursu początkowego składa się z następujących części: «Nauka mówienia» (klasa 1), «Rozwój mówienia i nauczanie pisowni» (klasa 2, praca z elementarzem), «Wiedza o języku. Sprawności językowe. Rozwój czytania i mówienia» (klasy 3, 4).

Nauka mówienia ukierunkowana jest na rozwijanie sprawności produktywnych oraz receptywnych (słuchanie ze zrozumieniem), kształcenie sprawności komunikacyjnej uczniów (mówienie, budowanie struktur składniowych, płynność wypowiedzi). W procesie nauczania należy uwzględnić możliwy wpływ bazy artykulacyjnej, norm wymowy i intonacji języka ojczystego na wymowę polskich dźwięków nieistniejących albo odróżniających się (nosowe samogłoski, spółgłoski średniojęzykowe, połą­czenia spółgłosek).

Ćwiczenia w mówieniu przewidują udział uczniów w różnych typach działalności dydaktyczno-poznawczej (lekcje, zajęcia pozalekcyjne); formują podstawową wiedzę o mówieniu i pisaniu, rozwijają umiejętności komunikacyjne niezbędne dla układania własnych wypowiedzi w różnych sytuacjach komunikacyjnych, uczą planować własną wypowiedź, kontro­lować jej poprawność, korygować błędy i usuwać je. Osobną uwagę przywiązuje się kształceniu sprawności kultury mówienia oraz kultury komunikowania się, w tym celu przewiduje się opanowanie najwa­żnie­j­szych zasad etykiety językowej (powitanie, pożegnanie, podzięko­wanie, przeproszenie).

Po nauczaniu czytania i pisania opanowują się następujące rozdziały: «Język jako narzędzie porozumiewania się», «Głoski a litery», «Słownictwo i frazeologia», «Budowa słowotwórcza wyrazu», «Części mowy», «Tekst», «Zdanie», «Pisownia».

Zaznajomienie z podstawowymi jednostkami mówienia (głoski, wyrazy, związki wyrazowe, części mowy, zdanie, tekst) potrzebne jest dlatego, aby uczniowie nabyli wiedzę teoretyczną o języku i wykorzystywali ją we własnych wypowiedziach.

W warunkach nauczania języka ojczystego i języka polskiego zaznajomienie i poszerzenie wiedzy młodszych uczniów o otaczającym nas świecie realizuje się za pomocą dwu języków. Nauczanie materiału dydaktycznego z języka polskiego opiera się na wiedzy, umiejętnościach i sprawnościach wykształconych na lekcjach języka ukraińskiego. Język ukraiński służy do wyjaśnienia znaczeń wyrazów, związków wyrazowych, zdań (zwłaszcza na pierwszych lekcjach). Nauczyciel zwraca uwagę uczniów na zjawiska gramatyczne w języku polskim, które nie mają odpowiedników w języku ojczystym.

Treści zawarte w programie oparte na wiedzę wielokulturową,  ukierunkowaną na kształcenie wartości ogólnoludzkich (grzeczność, dobroć, ludzkość, miłosierdzie, pracowitość, uczciwość, troskliwy stosunek do przyrody, szacunek do innych kultur, tradycji ludowych i rodzinnych), wartości narodowo-kulturowych związanych z historią, obrzę­dami, tradycjami, codziennym życiem narodu polskiego.

Nauczanie języka polskiego sprzyja kształtowaniu poprzez zasoby językowe poczucia piękna, rozwojowi potrzeby estetycznego doskonalenia własnej wypowiedzi. Rozwijanie sprawności językowych formuje stałą motywację do nauczania języka polskiego, formuje szacunek do niego, uświadomienie funkcji komunikacyjnych polszczyzny.

W klasie І proces nauczania ukierunkowany jest na zaznajomienie uczniów z językiem polskim jako narzędziem porozumiewania się, który służy do poznawania oraz harmonijnego rozwoju uczniów. Dla wchodzenia w przestrzeń językową polszczyzny i opanowania systemu językowego potrzebna jest nauka mówienia.

Na lekcjach nauki mówienia uczniowie nabywają sprawności ortoepicznych poprzez naśladowanie nauczyciela (imitację). Żeby ucznio­wie opanowali polskie wyrazy i wypowiedzi oraz wzbogacali słow­nictwo, wymowa nauczyciela powinna być taką, aby uczniowie prawidłowo i dok­ładnie słyszeli wszystkie dźwięki w wyrazach. Wielokrotne poprawne powtarzanie wyrazów, związków wyrazowych, zdań, stosowanie nowych wyrazów w różnych wypowiedziach przy omawianiu rozmaitych sytuacji sprzyja trwałemu i świadomemu opanowaniu przez uczniów języka polskiego.

W ciągu roku szkolnego program przewiduje opanowanie przez uczniów klasy I od 200 do 250 wyrazów. Na każdej lekcji prezentuje się i utrwala od 5 do 7 nowych wyrazów.

Podczas nauki mówienia uczniowie poznają znaczenia słów poprzez stosowanie obrazu (ekstensywnie), tłumaczenie wyrazów na język ojczysty (w sytuacjach, w których inne sposoby są mało efektywne albo nieracjonalne), wypowiedzi opisującej odrębne wyrazy w języku ojczystym i polskim (kontekstowe). Nauczyciel powinien dbać, aby uczniowie nauczyli się wykorzystywać nowe słownictwo nie tylko podczas odpowiedzi na pytania nauczyciela, kolegów z klasy, ale również we własnych wypowiedziach.

Większy nacisk należy położyć na rozwijanie rozumienia ze słuchu, umiejętność odbioru i prawidłowego produkowania dźwięków, wymowę wyrazów i zdań, końcówek deklinacyjnych rzeczowników, form grama­tycznych czasowników, przymiotników, innych części mowy; na rozu­mienie znaczeń wyrazów, zdań, rozwijanie mówienia w języku polskim (mówienie reproduktywne oraz produktywne). Ważnym jest zastosowanie poznanego słownictwa w praktyce, układanie z nowymi wyrazami zdań, dialogów, wykorzystanie nowej leksyki w wypowiedziach, przestrzeganie zasad etykiety językowej.

Nauczanie sprawności mówienia, układania zdań, krótkich samodzielnych wypowiedzi ma odbywać się systematycznie. Nauczyciel pomaga uczniom odróżniać osobliwości systemu językowego polszczyzny i języka ojczystego, wyjaśnia je w sposób dostępny.

Tematyka nauki mówienia jest zgodna z wiekiem rozwojowym uczniów, ich zainteresowaniami, sytuacją kulturowo-socjalną. Uczniowie uczą się na pamięć i recytują wyznaczone przez nauczyciela wersy, wiersze na tematy związane z przyrodą, porzekadła, przysłowia, rymowanki, wy­liczanki itp.

Ucząc nowego tematu trzeba prowadzić rozmowę z uczniami w taki sposób, aby słownictwo poprzednich lekcji było ciągle powtarzane. Powtarzanie powinno być przemyślanym, świadomym, ukierunkowanym na utrwalanie wiedzy.

W klasie 2 kurs języka polskiego, na który składa się rozwijanie mówienia oraz nauczanie czytania i pisania, dzieli się na przede­lementarzowy, elementarzowy i poelementarzowy etapy.

Na etapie przedelementarzowym kontynuuje się rozwijanie umiejętności mówienia uczniów, powtarzanie i utrwalanie umiejętności rozu­mienia ze słuchu, wymowy i intonacji, sprawności słuchania i rozumienia języka polskiego. Główną uwagę przywiązuje się kształceniu słownictwa, powtarzaniu wyrazów i frazeologii. Odbywa się to w trakcie prezentacji nowych wyrazów, które poszerzają słownictwo młodszych uczniów.

Rozwija się sprawności prawidłowego siedzenia w ławce, trzymania pióra, przygotowania do pisania małych i dużych liter polskiego alfabetu (kreślenie linii, układanie wzorów, elementów pisowni odróżniających się od elementów alfabetu języka ojczystego), opanowują się sprawności płynnego, estetycznego pisania, odtwarzania proporcjonalnego kształtu odrębnych części rysunków, wzorów.

Na etapie elementarzowym uczniowie poznają litery oznaczające samogłoski (a, o, i, e, u, ó, y, ą, ę) oraz litery oznaczające spółgłoski (b, c, ch, cz, ć, d, dz, dź, dż, f, g, h, j, k, l, ł, m, n, ń, p, r, rz, s, sz, ś, t, w, z, ź, ż). Osobną uwagę przywiązuje się samogłoskom nosowym (litery ą, ę), samogłoskom u, y, które mogą kojarzyć się z głoskami и, у w języku ukraińskim, także spółgłoskom średniojęzykowym (ś, ź, ć, dź, ń), bocznemu l, dźwięku ł, dwuznakom (ch, cz, dz, dź, dż, rz, sz) i połą­czeniom liter (sc, szcz, ści, ść, dżdż).

Sposobu czytania sylab otwartych (lo, ty, mo) uczy się z orientacją na samogłoski, opanowuje się nazwy alfabetyczne spółgłosek, kształci się wymowa i głośne czytanie tekstu pisanego odręcznie.

Na etapie poelementarzowym rozwija się i doskonali umiejętność czytania sylabami i wyrazami, udoskonala się sprawności czytania zdań o różnej budowie, tekstów (opis, dialog), wypracowuje się umiejętność szczegółowego czytania, globalnego rozumienia przeczytanego tekstu. Przeczytany tekst opowiada się z wykorzystaniem kluczowych wyrazów na podstawie planu, naprowadzających pytań nauczyciela. Uczniowie układają wypowiedzi w oparciu o treść obrazków, ilustracji, obejrzanych filmów i własnych doświadczeń życiowych oraz treści z otoczenia, uczą się zagadek, rymowanek, wyliczanek, przysłów, wierszy. Uczniom, których szybkość czytania osiągnęła 20–25 wyrazów na minutę proponuje się samodzielne głośne czytanie tekstu z książki dla dzieci.

W klasie 3 główną uwagę skupia się na powtarzaniu, utrwalaniu wiedzy w zakresie języka polskiego, doskonaleniu sprawności słuchania i rozumienia polskiego tekstu, prawidłowemu stosowaniu opanowanych wyrazów, umiejętności czytania, pisania, mówienia, na utrwalaniu pod­stawowych pojęć fonetycznych, zaznajomieniu z systemem językowym.    Głównym celem kursu jest utrwalanie słownictwa, poznanie systemu gramatycznego dla używania struktur w aktach komunikacji, kształcenie płynności wypowiedzi własnych myśli, nauczanie stosowności wypo­wiedzi, przestrzegania zasad etykiety językowej.

W celu kształcenia i kontynuacji sprawności kompetencji komuni­kacyjnej należy wykorzystywać rozmaite techniki nauczania: zapamiętanie wyrazów, związków wyrazowych, krótkich tekstów (wierszy, zagadek, przysłów), powtarzanie poznanego wcześniej materiału, stymulowanie wypowiedzi dla rozwijania swobodnego mówienia.

Aby uczący się opanowali wymowę i intonację, pisownię, trzeba dokonywać analizy głoskowo-literowej wyrazów, zwracać uwagę na te głoski w języku polskim, które brzmią podobnie w języku ojczystym, lecz inaczej są zapisywane w alfabecie polskim. Przyswajanie samogłosek i spółgłosek, zbitków dźwiękowych wymaga utrwalenia analizy głoskowej oraz literowej, porównywania fonetyki i grafiki języka polskiego i ojczy­s­tego.

W klasie 3 rozwijają się sprawności czytania i zdolności uczniów, kształtuje się umiejętność globalnego i poprawnego czytania (głośnego i cichego), podstawowe sprawności rozumienia ze słuchu utworów literatury pięknej, fragmentów tekstów różnych gatunków o rozmaitej tematyce, które mają służyć wychowaniu osobowości uczniów, kształtowaniu u nich wartości moralnych.

Sprawności językowe uczniów rozwija się poprzez układanie wypo­wiedzi w czasie odpowiedzi na pytania, wypowiedzi według przeczytanego akapitu, wypowiedzi stymulowaną krótkim tekstem, obrazkiem, rysunkiem. Do czytania proponują się utwory literatury klasycznej różnych gatunków literackich oraz współczesnej. Tematyka utworów została wybrana w taki sposób, aby odzwierciedlić życie dzieci tej grupy wiekowej (stosunki społeczne, rodzinne, życie szkolne, ludowe zwyczaje i tradycje, świat natury, troskliwy stosunek do środowiska). Zasada literacko-tematyczna sprzyja kształtowaniu wiedzy z zakresu literatury, zaznajomieniu z gatun­kami literackimi i ich cechami.

Ważnym aspektem w procesie nauczania języka polskiego jest kultura mówienia − umiejętność mówienia z odpowiednią siłą głosu w zależności od sytuacji językowej, regulowania prędkości własnego mówienia, prze­strze­gania norm etykiety językowej podczas mówienia monolo­gicznego i dialogicznego.

Rozwijają się sprawności kompetencji lingwistycznej, kształtują się pojęcia o fonetyce, pisowni, słownictwie, gramatyce.

W klasie 4 pogłębia się wiedza z zakresu języka polskiego opanowana w klasach 1−3, udoskonala się wymowa i intonacja, wzbogaca i poszerza słownictwo, rozwija mówienie, kształtuje się sprawności poprawnej pi­sowni z przestrzeganiem zasad ortograficznych i gramatycznych. Roz­wijanie mówienia i pisania osiąga się dzięki różnym formom pracy oraz wykorzystywanym zasobom ilustracyjnym (obrazki, wideofilmy i in.).

Kontynuuje się praca skierowana na wzbogacanie i poszerzanie słownictwa uczniów. Prawidłowa wymowa, rozumienie znaczenia nowych wyrazów, umiejętność układania związków wyrazowych, zdań, ich aktywnego wykorzystania w wypowiedziach, stwarzają możliwości dla świadomego czytania utworów literackich różnych gatunków. Rozwijają się fonetyczne i gramatyczne wiadomości i sprawności językowe.

W procesie zapoznawania się z częściami mowy podczas słuchania, czytania, analizy zdań, tekstów, szczególną uwagę należy zwrócić na pospolite i własne nazwy przedmiotów (rzeczowników), pisownię rzeczo­wników – nazw własnych, odróżnianiu rodzaju i liczby rzeczo­wników. Dla opanowania końcówek deklinacyjnych rzeczowników i przy­miotników stosuje się ćwiczenia i zadania, prawidłowej wymowie rzeczowników i przymiotników uczy się w połączeniu z innymi wyrazami w zdaniu z wykorzystaniem wzorów zdań.

Wiedza o przysłówku, przyimku, spójniku wprowadza się poglądowo: przykłady tych części mowy wykorzystuje się w zdaniach, tekstach, podczas układania wypowiedzi, dialogów, rozwiązywania ćwiczeń i zadań.

Oprócz tego uczniowie opracowują teksty różnych gatunków (opo­wiadanie, opis, rozprawka), uczą się je analizować i streszczać.

W procesie rozwoju mówienia młodszych uczniów znaczną rolę odgrywa tekst literacki, który analizuje się w całości, rozpatruje się teksty informacyjne, opisy, które zawierają elementy pojęć i objaśnień nau­kowych. Wielką uwagę przywiązuje się do kształtowania i rozwoju umiejętności i sprawności audytywnych, kultury czytania, odbioru utworów literackich, szacunku do literatury pięknej, rozwoju wyobraźni, myślenia obrazowego, umiejętności dokonywania analizy częściowej oraz oceniania utworów i postaci literackich. Na przykładzie pracy z różnorodnymi utworami literackimi uczniowie nabywają sprawności analizy ich treści, zdobywają wiadomości z teorii literatury.

Tematyka lektur jest logiczną kontynuacją materiału programowego poprzedniej klasy, uczenie nowego materiału opiera się na opanowanej wcześniej wiedzy. Powrotu do poprzednich tematów dokonuje się w celu pogłębienia i poszerzenia nabytej wiedzy uczniów, wyjaśnienia i prak­tycznego zastosowania, kształcenia świadomego i trwałego zrozumienia, utrwa­lenia sprawności.

System oceny osiągnięć uczniów klas młodszych ma logiczną strukturę. Jest ona uwarunkowana postępowym komplikowaniem zadań na każdym etapie nauczania i odpowiada zasadom metodycznym zgodnie z Kryterium oceny osiągnięć ucznia szkoły początkowej, które dodaje się do programu. Wymagania do osiągnięć edukacyjnych ucznia podano osobne do każdego rozdziału.

Realizacja programu nauczania początkowego ma sprzyjać przygo­towaniu uczniów do świadomego i twórczego odbioru systemu języka polskiego oraz literatury polskiej w klasach średnich i starszych w szko­łach, gdzie język polski jest przedmiotem wykładowym.

Nauczanie języka polskiego jest organizowane w sposób zapewniający zasadę komunikacyjną, odpowiada teorii i praktyce współczesnej edukacji począt­kowej.

 

 

Klasa I

(70 godzin)

Podział godzin − 70 godzin rocznie; 2 godziny tygodniowo (w tym 3 godziny na powtarzanie i utrwalanie; 4 godziny − rezerwowe)

      Materiał nauczania Państwowe wymagania dotyczące przygotowania uczniów na poziomie ogólnokształcącym
 

 

І. Sprawności językowe

(40 godz.)

 

1)    Słuchanie i rozumienie

Rozumienie ze słuchu dźwięków, połączeń dźwięków, wyrazów, słów, krótkich tekstów (zagadka, ry­mowanka, wyliczanka, porzeka­d­ło, przysłowie, wiersz, baśń, opo­wiadanie).

Melodia, rytm, akcent wyrazowy i zdaniowy w języku polskim.

 

2)    Mówienie

Powtarzanie za nauczycielem wy-s­łu­chanych prostych wyrazów, połą­­czeń wyrazowych, prostych wypo­­wie­dzi, dialogów (3–4 rep-liki).

Układanie pojedynczych zdań na podstawie analogii, układanie krót­kich wypowiedzi w oparciu o ob­razki i własne doświadczenia.

Uczenie się na pamięć na pod­stawie powtórzenia wypowiedzi nauczyciela (1–2 rymowanki, 1–2 wyliczanki, 4–5 zagadek, 3–4 przy­słów, 4–5 wierszyków).

 

 

 

 

 

 

 

 

ІІ. System językowy

(23 godz.)

 

1)   Język jako narzędzie porozumiewania się

Język narodowy, język państwowy.

Języki mniejszości narodowych.

 

2)    Głoski a litery (fonetyka)

Ogólne pojęcie o dźwiękach (samo­głoskach i spółgłoskach), akcencie w języku polskim (na przedostatniej sylabie od końca wyrazu).

 

 

3)    Słownictwo i frazeologia

Pojęcie o znaczeniu wyrazu, o frazeologizmie.

 

 

 

4)    Części mowy

Podział wyrazów na części mowy (rzeczownik, czasownik, przy­mio­t­nik, zaimek, liczebnik).

Liczebniki główne i porządkowe (1−10).

5)    Tekst

Układanie wypowiedzi.

Utwory należące do różnych ga­tunków literackich (zagadka, ry­mowanka, wyliczanka, porze­kadło, przysłowie, baśń, podanie, wiersz).

 

6)    Składnia

Zdanie pojedyncze.

Podział zdań ze względu na funk­cję wypowiedzi (oznajmujące, py­tające, rozkazujące) (bez nazy­wania pojęcia).

 

 

 

ІІІ. Wiedza o społeczeństwie

i kulturze

 

Теmatyka:

1.   Utwory ludowe (zagadki, ry­mo­wanki, wyliczanki, porzekadła, przy­s­łowia o przyrodzie, baśnie o zwierzętach, podania − «Wars i Sawa», «O warszawskiej złotej kaczce», wiersze o zwyczajach ludowych).

2.   Nasza szkoła, nasza klasa. Szkol­ne przybory.

3.   Doba. Tydzień, dni tygodnia. Pory roku. Nazwy miesięcy.

4.   Zasady etykiety. Zawieranie znajo­mości, przedstawianie się. Pod­stawowe zwroty grzecznościowe, stosowanie ich w różnych sytu­a­cjach komunikacyjnych (Dzień dobry. Do widzenia. Proszę. Dziękuję. Czy mogę..?).

5.   Dziecięce zabawy. Ulubione za­bawkі.

6.   Jesień. Przyroda jesienią. Kolory. Warzywa і owoce. Zwierzęta do­mowe i drapieżne. Ptaki.

7.   Moja rodzina. Człowiek. Części ciała człowieka. Ubranie, obuwie. Mój dzień. Higiena.

8.   Zima. Przyroda zimą. Święta i za­bawy zimowe. Obyczaje ludowe (Dzień św. Mikołaja, Boże Naro­dzenie, Nowy Rok).

9.   Miasto, wieś.

10.  Mój dom, mieszkanie.

11.  Naczynia, ich przeznaczenie. Po­siłki.

12.  Książka źródłem wiedzy. Literatura polska dla dzieci (lektury pro­ponowane dla opracowania: wier­sze − M. Niwińska «Pierwszak»,
T. Kubiak «Dzień dobry, szkoło», «Wakacje», H. Mazur «Pomoc dla misia», H. Łaszczyk «Wspólna praca», A. Warecka «Jesień chodzi po lesie», W. Chotomska «Co sły­chać na wsi», A. Kamieńska «Babcia», «Dziadek», T. Śliwiak «Zimowa kołysanka», S. Jacho­wicz «Ptaszek w gościnie», D. Gel­lner «Prezent dla Mikołaja»,
Cz. Jan­czarski «Nad książką», «Wisła», J. Tuwim «Warszawa»,
J. Kuli­mowa «Młode listki», D. Za­górski «Nasza mama», fragmenty opowiadania M. Kownackiej «Pla­s­tu­siowy pamięt­nik»).

13.  Polska, stolica Polski − Warszawa.

14.  Wiosna. Przyroda wiosną. Wielka­noc. Tradycje ludowe.

15.  Moja mama. Dzień matki.

16.  Lato. Przyroda latem. Wakacje.

 

 

 

 

Uczeń:

 

 

·rozpoznaje polskie dźwięki;

·słucha, rozpoznaje głoski, połączenia dźwiękowe, polskie wyrazy, krótkie teksty o określonym temacie;

·rozpoznaje melodię, rytm, poprawną arty­kulację, dykcję, akcentowanie, into­nację;

 

 

 

·prawidłowo wymawia intonację, polskie głoski, wyrazy, połączenia wyrazowe, powtarza za nauczycielem wyrazy, wyróżnia akcentowaną sylabę;

·układa proste wypowiedzi na podstawie analogii do wypowiedzi wyuczonych z pomocą nauczyciela;

·odpowiada na pytania nauczyciela, uk­łada krótkie wypowiedzi na określoną tematykę z wykorzystaniem obrazków i własnych doświadczeń;

·układa wypowiedź na podstawie

· obrazku (2–3 zdania), prowadzi dialog (2–3 repliki);

·świadomo zapamiętuje, wygłasza z pa­mięci wyrazy, wypowiedzi, rymowanki, wyliczanki, zagadki, przysłowia, wierszy­ki na podstawie powtórzenia wypowiedzi nauczyciela;

 

 

 

 

 

·rozumie znaczenie języka jako narzędzia porozumiewania się, potrzeby kształce­nia języka ojczystego i innych języków mniejszości narodowych;

 

·poprawnie powtarza za nauczycielem samogłoski i spółgłoski, poprawnie ak­cen­­­tuje sylaby w wyrazach;

 

 

 

·zna nowe wyrazy i frazeologię w obrębie potrzebnej tematyki (5–7 wyrazów, 1−2 frazeologizmy na lekcji);

·poprawnie wykorzystuje nowe słow­nictwo we własnych wypowiedziach;

 

·powtarza za nauczycielem wyrazy na­leżące do różnych części mowy;

·używa w wypowiedzi liczebniki główne i porządkowe (od 1 do 10);

 

 

·zna podstawową informację o budowie tekstu, o utworach różnych gatunków lite­rackich;

 

 

 

 

 

·zna podstawową informację o zdaniu pojedynczym, podziale zdań ze względu na funkcję wypowiedzi (oznajmujące, pytające, rozkazujące);

 

 

 

 

 

 

·ma podstawowe wiadomości z zakresu polskiej twórczości ludowej, rozpoznaje utwory − zagadki (3−4), rymowanki, wyliczanki, porzekadła, przysłowia (3−4), baśnie o zwierzętach, podania, wiersze (4−5);

·zna tematyczne grupy wyrazów, które zawierają semantykę typową dla polskiej kultury materialnej z uwzględnianiem kultury Polaków mieszkających na Ukrainie (nazwy przyborów szkolnych, doby, dni tygodnia, pór roku, zabawek, kolorów, warzyw i owoców, zwierząt, ptaków domowych i dzikich, części ciała człowieka, potraw, naczyń stołowych i kuchennych);

·zna podstawowe polskie święta (Boże Narodzenie, Wielkanoc) i zwyczaje z nimi związane;

·szanuje inne kultury, tradycje ludowe i rodzinne;

·zna podstawową informację o utworach polskiej literatury dla dzieci, jej autorach;

·zna podstawową informację o Polsce, o jej stolicy Warszawie;

·wykorzystuje zdobytą wiedzę we włas­nych wypowiedziach.

 


Klasa ІІ

(70 godzin)

Podział godzin − 70 godzin rocznie; po 2 godziny tygodniowo (w tym 6 godzin na powtarzanie i utrwalanie; 4 godziny − rezerwowe)

        Materiał nauczania Państwowe wymagania dotyczące przygotowania uczniów na poziomie ogólnokształcącym
 

І. Sprawności językowe

(34 godz.)

 

1)    Słuchanie i rozumienie

Rozumienie ze słuchu i zagadnie­nia wymowy samogłosek i spół­głosek (dźwięcznych i bezdźwięcz­nych, twardych i miękkich).

Fonetyka zdaniowa ze względu na cel wypowiedzi i zabarwienie emo­cjonalne (zdania oznajmujące, py­ta­jące, rozkazujące, wykrzykni­kowe) (bez nazywania pojęć).

Intonacja zdania pytającego w języku polskim w porównaniu z językiem ukraińskim.

 

 

2)    Mówienie

Czytelna i poprawna wymowa sa­mogłosek i spółgłosek, wyrazów z samogłoskami i spółgłoskami.

Samogłoski (a, ą, e, ę, i, o, u, y) w wyrazach.

Wymowa samogłosek nosowych.

Porównywanie spółgłosek dźwięcz­nych i bezdźwięcznych (koza kosa).

Wymowa spółgłosek twardych i miękkich, zbitków spółgłoskowych.

Miękkość spółgłosek przed і (sytysito).

Wymowa spółgłosek l, ł.

Jedno-, dwu- i trzysylabowe wy­razy.

Tworzenie słów (grać – wygrać). Układanie zdań z 2–3 wyrazów.

Odpowiedź na pytania dotyczące treści przesłuchanego, przeczy­ta­nego tekstu.

Opowiadanie tekstu poznanego pod­czas czytania (na podstawie pomocy poglądowych, pytań).

Odgadywanie rebusów na pod­stawie obrazków.

 

3)    Czytanie

Czytanie pojedynczymi sylabami i wyrazami.

Rozwijanie techniki czytania głoś­nego wyrazów o różnej liczbie sylab (w tym czytanie sylabami), krótkich tekstów z szybkością czy­tania 30−40 wyrazów na minutę.

Rozwijanie czytania krótkich tek­s­tów monologowych i dialogów.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4)    Pisanie

Etap przedelementarzowy

Ćwiczenia przygotowujące do nau­ki pisania.

 

 

 

 

 

 

Etap elementarzowy

1.   oska i litera a A. Rozpoz­na­wanie tego dźwięku na początku, w środku, w końcu wyrazów. Pisanie małej i dużej litery a A.

2.   oska i litera o O. Rozpoz­nawanie samogłosek [a], [o] w wy­razach. Pisanie małej i dużej litery o O.

3.   Głoska i litera i I. Pisanie małej i dużej litery i I.

4.   Głoska i litera e E. Pisanie małej i dużej litery e E.

5.   Głoska i litery u U, ó. Pisanie małej i dużej liter u U, ó, sylab au, ua, eu.

6.   oska i litera y Y. Pisanie małej i dużej litery y Y.

7.   oski i litery ą, ę. Pisanie liter ą, ę.

8.   oska i litera l L. Pisanie małej i dużej litery l L, sylab lo, lę, lu, li, la, le, lą, ló, wyrazów lala, Lila.

9.   oska i litera t T. Pisanie małej i dużej litery t T, sylab to, ta, tu, te, ty, tą, tę, , wyrazów tata, Tola.

10.  oska i litera m M. Pisanie małej i dużej litery m M, sylab ma, mo, me, mu, my, , mó, wyrazów mama, motyl, zdania To my.

11.  oska i litera k K. Pisanie małej i dużej litery k K, sylab ka, ko, ku, kę, ki, ke, , kó, wyrazów kot, Kamila, zdania Kto to?

12.  oska i litera s S. oska i litera ś Ś. Pisanie małej i dużej liter s S, ś Ś, sylab, wyrazów smok, las, ktoś, sito.

13.  oska i litera j J. Pisanie małej i dużej litery j J, sylab, wyrazów jest, jajko, Janek.

14.  oska i litera d D. Pisanie małej i dużej litery d D, sylab, wyrazów.

15. Głoska i litera n N. Głoska i litera ń. Pisanie małej i dużej litery n N, małej litery ń, sylab, wyrazów noga, Nela, koń.

16.  oska i litera w W. Pisanie małej i dużej litery w W, sylab, wyrazów woda, mewa, wodolot.

17.  oska i litera c C. oska i litera ć  Ć.  Pisanie małej i dużej liter c C, ć Ć, sylab, wyrazów rka, ciocia, Cela, ćma, zdania Co to?

18.  oska i litera p P. Pisanie małej i dużej litery p P, sylab, wyrazów ptak, Polska.

19.  oska i litera r R. Pisanie małej i dużej litery r R, sylab, wyrazów rak, worek.

20.  oska i litera b B. Pisanie małej i dużej litery b B, sylab, wyrazów burak, but.

21.  Głoska i litera g G. Pisanie małej i dużej litery g G, sylab, wyrazów.

22oska i litera z Z. oska i litera ź Ź. Pisanie małej i dużej liter z Z, ź Ź, sylab, wyrazów zegar, Zosia, źrebak, jezioro.

23.  oska i litera ł Ł. Pisanie małej i dużej litery ł Ł, sylab, wyrazów piłka, ława.

24.  oska i litera f F. Pisanie małej i dużej litery f F, sylab, wyrazów fotel, film.

25.  oska i litera ż Ż, dwuznak rz Rz. Pisanie małej i dużej litery ż Ż, dwuznaku rz Rz, wyrazów żaba, rzeka.

26.  Dwuznak sz Sz. Pisanie dwuznaku sz Sz, sylab, wyrazów szkoła, mysz.

27.  Dwuznak cz Cz. Pisanie dwuznaku cz Cz, sylab, wyrazów czapka, oczy, Czesław.

28.  oska i litera h H, dwuznak ch Ch. Pisanie małej i dużej litery h H, dwuznaku ch Ch, wyrazów her­bata, choinka, dach.

 29. Dwuznak dz Dz. Dwuznak dź Dź. Pisanie dwuznaków dz Dz, dź Dź, wy­razów dzwonek, dźwięk, dzie­c­ko.

30.  Dwuznak Dż. Pisanie dwu­znaku Dż, sylab, wyrazów em, ungla.

 

Etap poelementarzowy

Zaznaczanie miękkości spółgłosek za pomocą znaku diakrytycznego ΄ (kreska), litery і.

Odwzorowywanie samogłosek i spółgłosek w zeszytach, przepisy­wanie z tablicy. Sposoby łączenia liter w sylabie. Pisanie dwuznaków i połączeń spółgłosek.

Budowa literowa wyrazu.

Zapisywanie wyrazów ze znakami diakrytycznymi (ogonkiem, kreską, kropką).

Pisanie odręczne liter, sylab, wy­razów, zdań.

Przepisywanie wyrazów, zdań z tekstu odręcznego i drukowanego.

Pisanie pod dyktando sylab, wy­razów, związków wyrazowych, zdań, dyktando obrazkowe, dyktan­do z objaśnieniem.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІІ. System językowy

(26 godz.)

 

1)   Język jako narzędzie porozumiewania się

Wiadomości o języku narodowym, państwowym.

Język polski jako język zachodnio­słowiański pokrewniony z językiem ukraińskim.

 

2)    Głoski a litery (fonetyka)

Wiadomości o głoskach, ich rola w odróżnianiu znaczenia wyrazów, samogłoski ustne (a, e, i, o, u, y) i nosowe (ą, ę), spółgłoski dźwię­cz­ne (b, w, d, z, ź, ż, g, dz, dź, dż, m, n, ń, r, l) i bezdźwięczne (p, f, t, s, ś, k, c, ć, sz, cz), spółgłoski twarde i miękkie, zbitki spółgło­skowe (sc, szcz, ści, ść, trz, chrz, strz, drz, zdzi, dżdż).

Wiadomości o sylabie, funkcji zgłos­ko­twó­rczej samogłosek, ak­cen­to­­wanej sylabie.

Dźwiękowa struktura wyrazu. Dwu- i trzysylabowe wyrazy.

Akcent wyrazowy. Wyrazy i formy gramatyczne, w których akcentuje się 3 sylaba od końca (formy czasownika w 1. i 2. os. l. mn. czasu przeszłego, l. poj. i 3. os. l. mn. trybu przypuszczającego) (bez nazywania pojęć).

 

3)    Słownictwo i frazeologia

Zmiana znaczenia wyrazu w zależ­ności od zmiany litery (dom tom).

Wiadomości o wyrazach pokrew­nych, które wywodzą się z wyrazu rdzennego (dom domek).

Wiadomości o wyrazach, związ­kach wyrazowych jednoznacznych i wieloznacznych.

Wiadomości o wyrazach o znacze­niu przeciwstawnym (antonimach) (dzień – noc).

Wiadomości o homonimach.

 

4)    Części mowy

Wiadomości o rzeczowniku.

Liczba pojedyncza i liczba mnoga rzeczowników (bez nazywania po­jęć).

Wiadomości o zaimku. Stosowanie zaimków (on, ona, ono, oni, one, to) і przyimków (na, w, do, od, dla, z, po, za) (bez nazywania pojęć).

 

5)    Тekst

Budowa tekstu.

Zadawanie pytań i odpowiedzi.

Budowa wypowiedzi monologowej i dialogu.

 

 

 

 

 

 

 

6)    Składnia

Wiadomości o zdaniu pojedyn­czym.

Podział zdań ze względu na funkcję wypowiedzi (wypowie-

d­zenia oznajmujące, pytające, roz­kazujące) oraz zabarwienie emo­cjo­nalne (wypowi­edzenia wykrzyk­nikowe).

 

Jednorodne (powtarzające się) czę­ści zdania (bez nazywania po­jęć).

Budowa wyrazów i zdań za po­mocą wykresu.

 

7)    Pisownia

Nazwy alfabetyczne liter ozna­czających samogłoski i spółgłoski.

Stosowanie dużej litery w rzeczo­w­nikach własnych.

Dzielenie wyrazów przy przeno­szeniu.

Kropka na końcu wypowiedzeń.

Przecinek po jednorodnych częś­ciach wypowiedzenia (bez nazywa­nia pojęć).

Pisownia wyrazów z ó − u.

Pisownia wyrazów z rz − ż.

Pisownia wyrazów z ch − h.

 

Pisownia wyrazów używanych najczęściej:

 Warszawa, jezioro, piłka, rka, ćma, rzeka, żaba, choinka, dzie­c­ko, herbata, pszenica, dach, góra, mysz, dziękuję, ogórek, jabłko, jaskółka, wróbel, ręka, król.

 

 

ІІІ. Wiedza o społeczeństwie

i kulturze

 

Теmatyka:

1.   Utwory ludowe (zagadki, rymo­wanki, wyliczanki, zabawy dzie­cięce («wilk-rozbójnik», zabawa w zagadki), kolędy, porzekadła, przy­słowia o przyrodzie, baśnie o zwier­zętach, legenda «Orle gniazdo», podania «Dwa koziołki», «O Wi­śle», «O Niemnie», wiersze o oby­­czajach ludowych).

2.   Nasza szkoła, nasza klasa. Mój dzień powszedni.

3.   Zasady etykiety. Zwroty grzeczno­ś­ciowe. Wyrażanie powitania, po­żeg­nania, podziękowania, prze­pros­zenia.

4.   Dziecięce zabawy. Mój czas wolny.

5.   Jesień. Przyroda jesienią. Pogoda. Krajobraz. Świat roślin.

6.   Moja rodzina. «Rodzinne drzewo».

7.   Zima. Przyroda zimą. Święta i zabawy zimowe. Obyczaje ludowe (św. Mikołaja, wieczór wigilijny, Boże Narodzenie, Nowy Rok).

8.   Miasto, wieś.

9.   Mój dom, mieszkanie. Meble.

10.  Książka źródłem wiedzy. Literatura polska dla dzieci (lektury propo­nowane dla opracowania: wiersze − W. Chotomska «Tornister pełen uśmiechów», «Wiersz dla Babci», «Kwiaty dla Dziadka», S. Dobra­niecki «Jak co się pisze», H. Zie­lińska «Kieszeń», R. Przymus «Jes­zcze troszeczkę lata», D. Gel­lner «Żołędzie», J.Tuwim «Ptasie plotki», «Kotek», F. Kobryńczuk «Pu­delek», Z. Dąbrowska «Liście i wiatr», J. Jałowiec «Twoje rodzinne drze­wo», W. Melzacki «Brat»,
D. Wa­wiłow «Moja siostra kró­le­w­na», J. Korcza­kowska «Kto chce jeździć razem ze mną?», B. Kos­suth «Hej, na sanki», J. Ficowski «Przed gwiazdką», W. Badalska «Kolędnicy», J. Małek «O pewnym Grzesiu», J. Brzechwa «Na stra­ganie», «Przyjście wiosny», B. Le­wandowska «Cała łąka dla mamy», Cz. Janczarski «Pociąg gaduła», Wszyscy dla wszystkich», M. Ko­nopnicka «Nasza czarna jaskó­łeczka», A. Nosalski «Książka», J.Wybicki «Polski Hymn Narodo­wy», S. Ottowa «Wielkie święto», M. Cze­lar «Dla mamy», T. Kubiak «Dożyn­kowy wieniec», H. Łacho­c­ka «Waka­cje już blisko», frag­menty opo­wiadań − J. Korczak «Kajtuś czarodziej», E. Szelburg-Zarem­bina «Serce z piernika», «Kto wy­pędzi zimę», W. Kozłowski «Malo­wany kurek», J. Twardowski «Co wiesz o swojej rodzinie?»).

11.  Symbole państwowe Ukrainy i Pol­ski (flaga, godło, hymn).

12.  Wiosna. Przyroda wiosną. Wiel­kanoc. Obyczaje świąteczne.

13.  Moja mama. Dzień matki.

14.  Lato. Przyroda latem. Wakacje. Obyczaje ludowe (dożynki).

 

 

Uczeń:

 

 

·rozpoznaje samogłoski i spółgłoski, sa­mo­głoski nosowe (ą, ę), spółgłoski dźwięczne i bezdźwięczne, twardei mięk­kie, zbitki spółgłoskowe;

·nazywa głoski w wyrazach o różnej bu­dowie głoskowej;

·poprawnie wymawia zdania w zależ­ności od celu wypowiedzi i into­nacji;

·recytuje z pamięci wersy, wierszyki, za­gadki, przysłowia, rymowanki, wyli­czan­ki;

 

 

 

·poprawnie i wyraziście wymawia samo­g­łoski i spółgłoski, wyrazy zawierające te dźwięki, porównuje dźwięczne i bez­dźwięczne spółgłoski;

·poprawnie wymawia samogłoski noso­we, spółgłoski dźwięczne i bezdźwię­czne, twarde i miękkie, spółgłoski l, ł, zbitki spółgłoskowe;

·wymawia jedno-, dwu- i trzysylabowe modelowe wyrazy i zdania, układa zda­nia z 2–3 wyrazów;

·interpretuje tekst albo wypowiedź z wy­ko­rzystaniem kluczowych wyrazów, na podstawie planu, pomocy poglądowych, naprowadzających pytań nauczyciela;

·zadaje pytania i odpowiada na tematy we­dł­ug treści obrazków, przesłuchanego tekstu, rozpatruje i odgrywa role w rozmaitych sytuacjach (zabawa, nauka, życie codzienne);

·układa płynne wypowiedzi monologowe i dialogi na podstawie usłyszanych opo­wiadań, treści obrazków oraz wła­snych doświadczeń;

·prowadzi dialog (3−4 repliki), odgaduje rebusy na podstawie obrazków.

 

 

·czyta sylaby różnych typów, sylabę otwartą (lo, lu, li), czyta wyrazy z literą і oraz znakiem diakrytycznym (kreska), które zmiękczają spółgłoski w komu­nikacji pisemnej;

·czyta pojedyncze sylaby i wyrazy;

·czyta alfabet, odróżnia głoski i litery;

·czyta zdania, krótkie teksty monologowe i dialogi z opanowanymi literami (30 wy­razów na minutę), stosuje pauzy i odpowiednią intonację, rozumie treść przeczytanego tekstu;

·czyta tekst pisany odręcznie, samo­dzielnie głośnie czyta stronę tekstu z polskiej książki dla dzieci (utwory lite­rackie) (dla uczniów, którzy osiągnęli szyb­kość czytania 30 wyrazów na mi­nutę);

 

·wykonuje ćwiczenia przygotowujące do nauki pisania liter polskiego alfabetu (odwzorowywanie konturów obrazków, kopiowanie wzorów i tworzenie orna­mentów z różnymi liniami);

·płynnie, wyraziście odtwarza proporcyjny kształt i korelację między odrębnymi częściami;

 

·zapisuje graficzny kształt liter polskiego alfabetu i zna ich znaczenie dźwiękowe;

·pisze samogłoski i spółgłoski, dwuznaki (ch, cz, dz, dź, dż, rz, sz), połączenia liter, litery ze znakami diakrytycznymi (ą, ę, ć, ń, ś, ź, ó, ł, ż);

·pisze małe i duże litery polskiego alfabetu, właściwie rozmieszcza litery w jednej linii zeszytu;

·umie łączyć znaki w połączeniach liter, wyrazach, stosuje właściwą proporcję róż­nych elementów w piśmie odręcz­nym;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

·zaznacza w piśmie miękkość spółgłosek za pomocą znaku diakrytycznego ΄ (kreska), litery і;

·przepisuje z tekstów drukowanych i pisanych odręcznie litery, wyrazy, zwią­z­ki wyrazowe, zdania, krótkie teksty;

·kaligraficznie poprawnie przepisuje litery, związki wyrazowe i krótkie teksty z podręcznika lub tablicy;

·dokonuje analizę głoskowo-literową wyra­zów (liczba liter jest równa liczbie głosek);

·dostrzega, jak tworzą się nowe wyrazy, odbywa się zmiana ich znaczenia za pomocą litery, sylaby;

·pisze małe i duże litery polskiego alfa­betu opanowane na etapie elementa­rzowym;

·płynnie i wyraziście pisze małe i duże litery, przepisuje wyrazy i zdania z tekstu drukowanego i pisanego odręcznie, za­pisuje ze słuchu dwu- i trzysylabowe wyrazy, które składają się z głosek i odpowiednich liter, modeluje zdania i sylabowo-głoskową strukturę wyrazów;

·sprawdza napisane poprzez ciche czyta­nie sylabami;

·orientuje się w zeszycie, poprawnie zapi­suje i rozmieszcza elementy liter w jed­nej linii;

 

 

 

 

 

·zna podstawowe wiadomości o języku narodowym, państwowym, o pokrewień­stwie języków ukraińskiego i polskiego;

 

 

 

 

·nazywa samogłoski i spółgłoski w wyrazie, odnajduje głoski (na początku, w środku, na końcu wyrazu), zapisuje ich za pomocą znaków graficznych;

·rozpoznaje w wymowie ustne i nosowe samogłoski, spółgłoski twarde i miękkie, zbitki spółgłoskowe na podstawie cech artykulacyjnych;

·dzieli wyrazy (dwu- i trzysylabowe) na sylaby na podstawie cech arty­kulacyjnych oraz według ilości samo­głosek;

·poprawnie akcentuje wyraz na prze­d­ostatniej sylabie od końca, zna wyjątki słów, form gramatycznych, w których akcentuje się 3 sylaba od końca wyrazu;

 

 

 

 

 

 

·rozpoznaje znaczenie wyrazu w zależ­ności od zmiany litery, zna podstawowe wiadomości o wyrazach pokrewnych, wy­razach, związkach wyrazowych wie­lo­z­nacznych;

·rozpoznaje wyrazy o przeciwstawnym zna­czeniu bądź znaczeniu homoni­micz­nym;

 

 

 

 

 

 

·zna podstawowe wiadomości o rzeczo­w­niku jako części mowy, o liczbie rzeczo­wnika;

·zna podstawowe wiadomości o zaimku;

·posługuje się zaimkami i przyimkami adekwatnie do sytuacji komunika­cyjnej;

 

 

 

·zna podstawowe wiadomości w zakresie budowy tekstu (wstęp, część główna, wniosek);

·zadaje pytania i odpowiedzi według treści obrazków, przesłuchanego tekstu, modeluje rozmaite sytuacji zbliżone do komunikacji uczniów;

·opowiada treść zaproponowanego przez nauczyciela tekstu, układa wypowiedzi monologowe i dialogi;

 

 

 

·zna podstawowe wiadomości o zdaniu pojedynczym, jego rodzajach ze wzglę­du na funkcję wypowiedzi i into­nację;

·odróżnia zdania, umie znaleźć granice zdań, dzieli zdanie na wyrazy, prze­strzega norm wymowy, właściwego tempa mówienia, intonacji w zależności od intencji wypowiedzi;

·zna podstawowe wiadomości o jedno­rodnych częściach zdania;

·określa rodzaj pojedynczych zdań z 1–2 wyrazów za pomocą wykresu;

 

 

·zna litery i głoski polskiego alfabetu;

·zna nazwy alfabetyczne liter oznaczają­cych samogłoski i spółgłoski;

·stosuje dużą literę w rzeczownikach własnych;

·poprawnie dzieli wyrazy przy przenosze­niu;

·stosuje kropkę na końcu zdań, przecinek po jednorodnych częściach wypowiedzi;

·poprawnie pisze wyrazy z ó − u, rz − ż, ch − h (zgodnie z programem);

 

 

 

·poprawnie pisze wyrazy z listy wyrazów używanych najczęściej;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

·zna podstawowe wiadomości o polskiej twórczości ludowej − zagadki (3−4), rymowanki, wyliczanki (2−3), zabawy dziecięce, kolędy, porzekadła, przysło­wia (4−5), baśnie, podania, wiersze (4−5);

·zna tematyczne grupy wyrazów, które zawierają semantykę typową dla polskiej kultury materialnej z uwzględnianiem kultury Polaków mieszkających na Uk­rainie (nazwy pogody, krajobrazu, roślin, mebli);

·zna podstawowe wiadomości o polskich zwyczajach ludowych, szanuje tradycje ludowe i rodzinne;

·zna podstawową informację o utworach polskiej literatury dla dzieci, jej autorach;

·zna symbole państwowe Rzeczypos­politej Polski (flaga, godło, hymn);

·wykorzystuje zdobytą wiedzę we włas­nych wypowiedziach;

 

 

Klasa IІІ

(70 godzin)

Podział godzin − 70 godzin rocznie; po 2 godziny tygodniowo

(w tym 6 godzin na powtarzanie i utrwalanie; 4 godziny − rezerwowe)

       Materiał nauczania Państwowe wymagania dotyczące przygotowania uczniów na poziomie ogólnokształcącym
 

І. Sprawności językowe

(34 godz.)

 

1)    Rozumienie ze słuchu

Rozumienie ze słuchu głosek, wy­razów, związków wyrazowych z opa­­nowanymi samogłoskami i spół­głoskami.

Rozumienie ze słuchu odczyty­wanych zdań o różnej intonacji.

Rozumienie ze słuchu intonacji wypowiedzi, treści tekstu (czytanie przez nauczyciela, uczniów, słu­chanie nagrań) przy średnim tempo czytania (100 wyrazów na minutę).

Rozumienie ze słuchu krótkich tekstów (opowiadanie, opis, roz­prawka) (6–7 zdań).

Rozumienie ze słuchu zabarwienia uczuciowego utworów.

 

2)    Mówienie

Poprawna wymowa wyrazów z nie­akcentowanymi samogłoskami, spó­­­­ł­­­­g­ło­skami dźwięcznymi i bez­dź­więcznymi.

Poprawna wymowa wyrazów ze spółgłoskami szczelinowymi oraz zwarto-szczelinowymi, a mianowi­cie syczącymi (s, z, c, dz), szumią­cymi (sz, ż, cz, dż), ciszącymi (ś, ź, ć, dź).

Układanie pytań i odpowiedzi na py­tania.

Układanie zdań pojedynczych róż­niących się ze względu na funkcję.

Określanie tematu, zasadniczej myśli tekstu, opis portretu postaci w oparciu o treść przeczytanego utworu i ilustracji do niego.

Wyróżnianie za pomocą głosu wyrazów wyrażających zasadniczą myśl tekstu.

Układanie wypowiedzi (opis, roz­prawka) w oparciu o treść obraz­ków, ilustracji, samodzielnie przes­łu­cha­ny i przeczytany tekst, kluczo­we wy­razy (do 5 zdań).

Opowiadanie przeczytanego lub przesłuchanego tekstu.

Prowadzenie rozmowy, dialogu (4–5 replik każdego uczestnika roz­mowy).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3)    Czytanie

Opanowanie sprawności czytelni­czej (poprawna wymowa wszyst­kich form graficznych i fonicznych, czytanie głośne i ciche, płynne, wyraziste, z poprawną intonacją i akcentowaniem, wolne, umiarko­wa­ne, szybkie tempo czy­tania).

Czytanie i interpretacja utworów różnych gatunków.

Wyraźne czytanie krótkich tekstów należących do różnych gatunków literackich.

Samodzielne czytane zapropono­wanego przez nauczyciela utworu.

Wiadomości o językowych środ­kach stylistycznych (porównanie, epitet, metafora) (bez nazywania pojęć).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4)    Pisanie

Pisanie kaligraficzne polskich liter.

Pisanie znaków samogłosek pol­skich (a, ą, e, ę, i, o, ó, u, y), porównywanie ich z literami w języku ojczystym.

Spółgłoski dźwięczne i bezd­źwi­ę­czne.

Spółgłoski twarde i miękkie.

Oznaczanie miękkości spółgłosek w piśmie za pomocą znaku diak­rytycznego ΄ (kreska) oraz lite­ry i przed samogłoską i spółg­łoską. Dwuznaki ch, cz, dz, dź, dż, rz, sz, połączenia liter ść, szcz, dżdż.

Alfabet polski (35 liter).

Przepisywanie wyrazów, zdań, krót­­kich tekstów (4–5 zdań) druko­wanych i pisanych odręcznie.

Układanie opowiadania i opisu w oparciu o treść obrazku, ilustracji, przesłuchanego lub samodzielnie przeczytanego tekstu.

Układanie własnej wypowiedzi, streszczenia, ut­woru w formie roz­prawki.

Pisanie listów oficjalnych.

Przepisywanie tekstu drukowanego i pisanego odręcznie (35–45 wyra­zów).

Pisanie pod dyktando (30–40 wyra­zów).

 

ІІ. System językowy

(26 godz.)

 

1)   Język jako narzędzie porozumiewania się

Podstawowe funkcje języka (komu­nikacyjna i poznawcza).

 

2)    Głoski a litery (fonetyka)

Głoski języka (samogłoski, spół­głoski) a litery.

Połączenia głosek, spółgłoski dźwię­cz­ne i bezdźwięczne, twarde i miękkie.

Alternacje samogłosek i spółgłosek w rdzeniach wyrazów.

E ruchome (pies − psa, dzień − dnia) (bez nazywania pojęcia).

Wymiana samogłosek е : а w rdzeniach wyrazów (przegłos pol­ski) (mierzyć − miara, leśny − las) (bez nazywania pojęcia).

Wymiana spółgłosek k : cz : c (ręka − poręczyć − ręce), g : z : dz (droga − dróżka − na drodze), ch : sz (mucha − muszka).

Podział na sylaby.

Akcent wyrazowy w języku polskim (dynamiczny, stały). Wyjątki od ogólnej zasady (akcentowanie na 3 sylabie od końca wyrazu formy czasownika w 1. i 2. os. l. mn. czasu przeszłego, l. poj. i 3. os. l. mn. trybu przypuszczającego, ak­centowanie na 4 sylabie od końca wyrazu formy 1. lub 2. os. l. mn. trybu przypuszczającego) (bez na­zywania pojęć).

Analiza głoskowo-literowa wyrazów (rozpoznawanie dźwięków i liter).

 

3)    Słownictwo i frazeologia

Zakres znaczeniowy wyrazu.

Wyrazy wieloznaczne.

Wiadomości o wyrazach bliskozna­cznych i ciągu synonimicznym.

Antonimy i pary antonimów.

Ortograficzne i dwujęzyczne słow­niki.

 

 

 

 

4)    Budowa słowotwórcza wyrazu

Wyrazy pokrewne.

Wiadomości o rdzeniu wyrazu, końcówkach.

Podstawa słowotwórcza wyrazu.

Formant przyrostkowy (przyrostek).

Tworzenie przymiotników przez dodawanie przyrostków -sk-, -ck-,

-dzk- (bez nazywania pojęcia).

Tworzenie wyrazów zdrobniałych i pieszczotliwych przez dodawanie przyrostków -aszek-, -uszek-, -is­zek-, -yszek-.

Formant przedrostkowy (przedro­stek).

Tworzenie wyrazów z przed­ro­stkami z-, s-, ś-, wz-, ws-, bez-, nad-, ob-, od-, pod-, przed-, roz-, w-.

 

 

5)    Części mowy

Rzeczownik jako samodzielna część mowy.

Nazwy własne i pospolite.

Liczba i rodzaj rzeczowników (męski, żeński, nijaki).

Wiadomości o przymiotniku, jego znaczeniu.

Wiadomości o zaimkach. Zaimki oso­bowe.

Wiadomości o czasowniku, jego zna­czeniu.

Odmiana czasowników w czasie teraźniejszym według osoby i liczby.

Wiadomości o liczebniku.

Wiadomości o przysłówku.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6)    Тekst

Wiadomości o tekście.

Spójność tekstu i jego organizacja.

Tytuł, struktura, elementy tekstu.

Akapit.

Rodzaje tekstów pod względem treści (opowiadanie, opis, roz­prawka).

 

 

 

 

 

 

 

 

7)    Składnia

Podział zdań ze względu na fun­k­cję (wypowiedzenia oznajmujące, pytające, rozkazujące) i ich zabar­wienie emocjonalne (wypo­wied­ze­nia wyk­rzy­knikowe).

Zdania ze zwrotem adresatywnym.

Główne części zdania: podmiot i orzeczenie, związek główny mię­dzy nimi.

Drugorzędne (poboczne) części zdania.

Związki między głównymi i drug­o­rzęd­nymi częściami zdania.

Wiadomości o jednorodnych (pow­tar­zających się) częściach zdania (podmioty, orzeczenia).

Łączenie jednorodnych części zda­nia przy pomocy spójników a, ale, lecz (bez zastosowania terminów).

 

 

 

8)    Pisownia

Dzielenie wyrazów przy przeno­szeniu.

Kropka, pytajnik, wykrzyknik na końcu wypowiedzeń.

Znaki interpunkcyjne przy zapisy­waniu jednorodnych części zdania.

Pisownia przyrostków -sk-, -ck-,

-dzk-.

Pisownia przedrostków nad-, od-, pod-, przed-, w- i przyimków nad, od, pod, przed, w.

Znaki interpunkcyjne przy zapisy­waniu zdań ze zwrotami adre­satywnymi.

Znaki interpunkcyjne w zdaniach ze spójnikami a, ale, lecz.

 

 

 

Pisownia wyrazów używanych najczęściej:

Boże Narodzenie, Wielkanoc, Kra­ków, godło, przepraszam, łąka, książka, baśń, kukułka, wiewiórka, niedźwiedź, pszczoła, wąż, żółw, liść, przedpokój, odpowiadać, nad­chodzić, życzenie, lekarz

 

 

 

ІІІ. Wiedza o społeczeństwie

i kulturze

 

Теmatyka:

1.   Utwory ludowe (zagadki, rymo­wanki, wyliczanki, zabawy dzie­cięce, kolędy, porzekadła, przy­słowia o miesiącach, baśnie o te­ma­tyce przygodowej i fantastycznej («Baśń o dwunastu miesiącach»), legendy – «O smoku wawelskim», «O Wandzie, córce Kraka», «O trębaczu z wieży Mariackiej», bajki, wiersze o obyczajach ludowych).

2.   Nasza szkoła, nasza klasa. Zegar. Miesiące.

3.   Zasady etykiety. Człowiek i dobroć.

4.   Dziecięce zabawy. Moje kolekcje.

5.   Jesień. Przyroda jesienią. Jesienny las.

6.   Moja rodzina. Więzi rodzinne i tradycje. Zawody rodziców. Praca w domu, pomagam rodzicom w domu.

7.   Zima. Przyroda zimą. Opieka nad zwierzętami i ptakami zimą.

8.   Zimowe święta i rozrywki. Oby­czaje ludowe. Kraj ojczysty. Miasto, wieś.

9.   Moje mieszkanie.

10.  Odzież i obuwie.

11.  Książka źródłem wiedzy. Literatura polska dla dzieci (lektury propo­nowane dla opracowania: bajki −
I. Kra­sicki «Rybka mała i szczu­pak», «Orzeł i sowa», wiersze −
R. Pisarski «Ą i ę», E. Szelburg-Zarembina «Wiersze o mie­sią­cach», W. Badalska «Ballada o uprzejmym rycerzu», «Wakacyjny letni czas», S. Pagaczewski «We­soła zabawa», H. Zdzitowiecka «Gdzie jesteś, jesieni», M. Kow­nacka «Sowa», «Jeż», W spiżar­ni», T.Chudy «Z drzewa spada ptak», S. Grochowiak «Na słotę», M. Terlikowska «Nasza Babcia»,
K. Wodnicka «Opiekun w ZOO»,
H. Szayerowa «Sanitarny helikop­ter», A. Nosalski «Piernikowa góra», M. Buczkówna «Sarenka w zimie», F. Kobryńczuk «Leśne ście­żki», D. Wawiłow «Zapach cze­kola­dy», W. Chotomska «Polo­nez», «Sko­w­ronek», «To już po-
­ra na wigilię», «Krakowiak»,
S. Szyd­łowski «Dom», W. Bro­niew­ski «Pierwiosnek», K. Iłła­ko­wiczów­na «Święty Kazimierz», «Wio­sna», J. Stańczak «Sza­rotka», E. Wiś­niewska «Prima ap­rilis», E. Ze­chenter-Spławińska «Roz­mowa z mamą», K. Przerwa-Tetmajer «W le­sie», I. Sikirycki «Wa­kacyjne frasz­ki»,

fragmenty opowiadań, powieści − J. Wirski «Legenda o głogu»,
E. Szel­burg-Zarembina «Jak po­w­stała War­szawa», «Na białym ko­niu», «Deszcz na świętą Małgorza­tę», H. Ło­chocka «Skarbnik − duch ko­pal­ni», Z. Charszewska «Pan Twar­dowski», A. Maryńska «Pal­mo­wa niedziela»).

12.  Związki kulturalne. Wycieczka do Polski.

13.  Wiosna. Przyroda wiosną. Wiel­kanoc. Obyczaje ludowe.

14.  Moja mama. Dzień matki.

15.  Lato. Przyroda latem. Wakacje. Oby­czaje ludowe.

 

 

Uczeń:

 

 

 

·rozpoznaje samogłoski i spółgłoski, określa głoski oraz wyrazy i związki wyrazowe;

·odróżnia ze słuchu intonację różnych wypowiedzi;

·odróżnia potrzebne wyrazy i rozpoznaje różne gatunki tekstów (opowiadanie, opis, rozprawka);

·odróżnia utwory według zabarwienia uczu­ciowego (wesołe, smutne, żartobli­we).

 

 

 

 

·poprawnie wymawia wyrazy z nieak­centowanymi samogłoskami, spółgłos­kami dźwięcznymi i bezdźwięcznymi, wy­razy, związki wyrazowe z opano­wanymi głoskami;

·odpowiada na pytania, zadaje pytania, prowadzi rozmowę i dialog;

·układa zdania różniące się ze względu na funkcję;

·określa temat utworu, jego zasadniczą myśl, interpretuje przy pomocy nau­czy­ciela tytuł utworu, odróżnia przy pomocy intonacji wyrazy wyrażające zasadniczą myśl utworu;

·układa wypowiedzi w oparciu o treść obrazków, ilustracji, przesłuchany lub samodzielnie przeczytany tekst;

·układa samodzielne wypowiedzi w opar­ciu na własne doświadczenia życiowe;

·opowiada treść tekstu, fragment tekstu z pomocą swobodnych wypowiedzi;

·opisuje portret postaci w oparciu o treść przeczytanego utworu, ilustracji do niego;

·opowiada wydarzenia opisywane w utworze na podstawie podanego przez nauczyciela planu wypowiedzi;

·układa samodzielne wypowiedzi, wypo­wiedzi z zastosowaniem zwrotów wyra­zowych, wyrazów wyrażających życze­nia, prośbę, podziękowanie, współ­czu­cie;

·prowadzi rozmowę, dialog;

·rozwija wypowiedzi z uwzględnieniem funkcji wypowiedzi, jej treści, formy;

·używa podczas mówienia potrzebnych gestów, mimiki;

·opowiada przeczytany tekst z elemen­tami wymyślonymi przez ucznia, z od­grywaniem ról;

 

 

 

·wyraziście czyta różne teksty literackie, poprawnie wymawia wyrazy, utrzymuje dobre tempo czytania, rytmu, siłę głosu w zależności od sytuacji komunikacyjnej;

·stosuje regularny, płynny ruch oczu (obej­muje wzrokiem pole widzenia 10–15 znaków graficznych, czyli 2–3 wyrazy);

·płynnie, świadomie oraz wyraziście czyta (głośnie i cicho), stopniowo zwiększa szy­­b­kość czytania krótkich tekstów różnych gatunków literackich (50–60 wyrazów na minutę);

·czyta zdania bez opuszczania wyrazów, ich zmiany, bez powracania do tych samych elementów w tekście;

·umie pracować z tekstem literackim, czyta samodzielnie i rozumie zapro­ponowane przez nauczyciela wyrazy, zda­nia, utwory;

·zna układ podręcznika, czyta zdania, aka­pity, dzieli tekst na części, dobiera tytuł (przy pomocy nauczyciela);

·rozróżnia środki stylistyczne (porów­na­nie, epitet, metafora), rozumie ich zna­czenie, stosuje we własnych wy­po­wiedziach;

·pisze wyrazy z samogłoskami, spół­głoskami dźwięcznymi i bezdźwię­czny­mi, twardymi i miękkimi;

·stosuje znak diakrytyczny (kreska), literę і przy zaznaczaniu miękkości spółgłosek w piśmie;

·pisze dwuznaki, połączenia liter, zapisuje wyrazy w kolejności alfabetycznej;

·przepisuje wyrazy, zdania, krótkie teksty (drukowane i pisane odręcznie), pop­rawnie dzieli wyrazy przy przeno­szeniu (20 znaków na minutę);

·układa pisemną wypowiedź w oparciu o treść obrazku, ilustracji, przesłuchanego lub samodzielnie przeczytanego tekstu;

·układa samodzielne streszczenie (40 wy­ra­zów), wypracowanie o charakterze relacji i uzasadniania;

·pisze ogłoszenie, podanie, kartkę z ży­czeniami, zna elementy tych wy­powiedzi pisemnych;

·przepisuje z tekstu drukowanego i pi­sa­nego odręcznie, pisze pod dyktando;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

·zna podstawowe wiadomości z zakresu funkcji języka;

 

 

 

 

 

·zna samogłoski, spółgłoski dźwięczne i bezdźwięczne, twarde i miękkie;

·poprawnie wymawia samogłoski i spół­głoski w wyrazach, związkach wyrazo­wych, zdaniach;

·określa głoski i litery w zaznaczonych wyrazach;

·zna podstawowe wiadomości o wy­mianie samogłosek i spółgłosek w rdze­niach wyrazów;

·dzieli wyrazy na sylaby, poprawnie akcentuje wyrazy;

·prowadzi analizę fonetyczną i graficzną wyrazów;

·kontroluje napisanie, przestrzega zasad prawidłowej wymowy;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

·objaśnia znaczenie wyrazów, frazeolo­gizmów, przysłów;

·ustala znaczenie realne i przenośne wyrazu, znaczenie synonimów, antoni­mów, dobiera wyrazy o znaczeniu bli­sko­zna­cznym lub przeciwnym;

·umie korzystać ze słowników ortogra­fi­cznych lub dwujęzycznych (przy pomocy nauczyciela).

·zna podstawowe wiadomości o wyra­zach pokrewnych, umie dobierać te wyrazy;

·zna części wyrazu (rdzeń, końcówka, podstawa słowotwórcza, przyrostek, przed­rostek), umie ich wyodrębniać;

·zna podstawowe wiadomości o zna­czeniu końcówek przy tworzeniu związ­ków wyrazowych i zdań;

·zna podstawowe wiadomości o tworze­niu przymiotników przy pomocy przy­rostków -sk-, -ck-, -dzk-;

·zna podstawowe wiadomości o słowo­twórczej funkcji przyrostków -aszek-,
-uszek-, -iszek-, -yszek- przy tworzeniu wyrazów zdrobniałych i pieszczotliwych;

·rozumie słowotwórczą funkcję przedro­stków przy tworzeniu wyrazów;

·rozpoznaje podobne i odróżniające się części wyrazu w języku ojczystym i polskim;

 

·zna podstawowe wiadomości o rzeczo­wniku jako samodzielnej części mo­wy;

·                 rozpoznaje nazwy własne i pospolite, rodzaj rzeczowników przy pomocy wyrazów on (mój), ona (moja), ono (moje);

·zna podstawowe wiadomości o przy­miot­niku jako odmiennej, samodzielnej części mowy;

·rozpoznaje zaimki osobowe;

·zna podstawowe wiadomości o czas­owniku jako odmiennej, samodzielnej części mowy, która nazywa czynności;

·rozpoznaje osoby i liczby czasownika w czasie teraźniejszym;

·zna podstawowe wiadomości o li­czebniku jako odmiennej, samodzielnej części mowy, która określa liczbę obiek­tów oraz ich kolejność;

·zna podstawowe wiadomości o przy­słówku jako samodzielnej, nieodmiennej części mowy;

 

 

·zna podstawowe wiadomości o tekście, jego budowie;

·nadaje tytuł tekstom, wyznacza temat, któremu poświęcony jest tekst, postaci występujące w tekście;

·odróżnia elementy tekstu, akapity;

·rozpoznaje teksty lub ich fragmenty będące opowiadaniem, opisem, roz­prawką;

·samodzielnie układa tekst na temat, za­proponowany przez nauczyciela z wyko­rzystaniem planu, ilustracji, kluczowych wyrazów, relacjonuje przebieg zdarzeń z zastosowaniem atrakcyjnej techniki;

 

 

·dostrzega i rozumie funkcji zdań, celowо używa różnych typów zdań ze względu na funkcję i zabarwienie emocjonalne;

·konstruuje poprawnie zdania pojedy­n­cze, zdania ze zwrotem adresatywnym;

·dostrzega i rozumie funkcji głównych i drugorzędnych części zdania (podmiotu i orzeczenia), umie ich rozpoznawać;

·dostrzega jedno­rodne czę­ści zda­nia (pod­mioty, orze­czenia), ukła­da dłuższe wy­powiedzi;

·zna podstawowe wiadomości o łączeniu jednorodnych części zdania przy pomocy spójników a, ale, lecz;

·dostrzega podobieństwa i różnice w zdaniu w języku ojczystym i polskim;

 

 

 

 

 

·poprawnie dzieli wyrazy przy przeno­szeniu;

·stosuje kropkę, pytajnik, wykrzyknik w zdaniu pojedynczym, znaki interpunk­cyjne przy zapisywaniu jednorodnych częś­ci zdania;

·pisze z zachowaniem reguł ortografic­z­nych przyrostki (-sk-, -ck-, -dzk-), przed­rostki (nad-, od-, pod-, przed-, w-);

·dostrzega i rozumie pisownię przed­rostków podobnych do przyimków;

·stosuje znaki interpunkcyjne w zdaniach zawierających zwroty adresatywne oraz w zdaniach ze spójnikami a, ale, lecz;

 

 

 

 

 

·poprawnie pisze wyrazy z listy uży­wanych najczęściej wyrazów;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

·zna podstawowe wiadomości z zakresu polskiej twórczości ludowej, baśnie, legendy (2–3), kolędy (2–3), rymowan­ki, wyliczanki (3–4), zagadki (4–5), porzekadła, przysłowia (4–5), wiersze (5–6);

·zna podstawowe wiadomości o gatun­kach utworów literackich, ich cechach (zagadki, rymowanki, przysłowia, dzie­cięce zabawy, baśnie ludowe, baśnie literackie polskich i światowych autorów, utwory prozatorskie (opowiadania, frag­men­ty powieści), poezja (wiersze dla dziec­i, o przyrodzie);

·zna podstawowe wiadomości o polskich zwyczajach ludowych, obrzędach, sza­nuje tradycje ludowe i rodzinne;

·zna tematyczne grupy wyrazów, które zawierają semantykę typową dla polskiej kultury materialnej z uwzględnianiem kultury Polaków mieszkających na Ukrai­nie (nazwy odcinków czasu, miesięcy, zawodów, odzieży, obuwia);

·zna podstawowe wiadomości o ut­worach polskich pisarzy na tematy poś­więcone przyrodzie, życiu szkolnemu, wychowa­niu uczniów w szacunku dla nauczycieli, rówieśników, kolegów;

·zna rodzaje książek, układ książki, jej przeznaczenie;

·zna podstawowe wiadomości o polskich miastach;

·wykorzystuje zdobytą wiedzę we włas­nych wypowiedziach.

 

                           

                     

Klasa ІV

(70 godzin)

Podział godzin − 70 godzin rocznie; po 2 godziny tygodniowo

 (w tym 6 godzin na powtarzanie i utrwalanie; 4 godziny − rezerwowe)

  Materiał nauczania Państwowe wymagania dotyczące przygotowania uczniów na poziomie ogólnokształcącym
 

І. Sprawności językowe

(34 год.)

 

1)    Rozumienie ze słuchu

Zrozumienie ze słuchu wypo­wiedzeń, nieznanego tekstu lite­rackiego (2–3 minuty).

Zrozumienie treści, zasadniczej myśli łatwych tekstów naukowo-popularnych (1–2 minuty), tekstów literackich o różnym zabarwieniu uczuciowym.

 

 

2)    Mówienie

Wymowa samogłosek i spółgłosek oznaczonych literami, dwuznakami i połączeniami liter.

Układanie zdań.

Układanie opowieści w oparciu o treść ilustracji, treść z otoczenia ucznia, zaproponowany przez nau­czy­­ciela początek z wykorzy­s­ta­niem kluczowych wyrazów, pla­nu.

Interpretacja tekstów (opowiadanie, opis, rozprawka).

Układanie wypowiedzi monologo­wych (6–7 zdań) i dialogów (5–6 replik).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3)    Czytanie

Czytanie głośne i ciche tekstów różnych gatunków literackich (baśń, legenda, bajka, wiersz, tekst o charakterze informacyjnym, opis).

Czytanie ze zrozumieniem.

Аnaliza treści przeczytanych utwo­rów.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4)    Pisanie

Przepisywanie z drukowanego tekstu i tekstu pisanego odręcznie (45–55 wyrazów), pisanie pod dyktando, streszczenie, wypraco­wanie.

Pisanie zdań zawierających jedno­rodne części zdania, spójniki albo zdań bez nich.

Pisanie dyktanda samodzielnego.

Pisanie wolne na temat własnych doświadczeń.

Poprawa zapisanych zdań.

 

 

 

 

 

 

IІ. System językowy

(26 godz.)

 

1)   Język jako narzędzie porozumiewania się

Odmiany polskiego języka na­rodowego (ogólna, literacka, od­miany terytorialne − dialekty, gwary oraz społeczne − gwary środo­wiskowe i zawodowe).

 

2)    Głoski a litery (fonetyka)

Samogłoski i spółgłoski w języku polskim.

Alfabet.

Dzielenie wyrazów na sylaby. Zasady dzielenia wyrazów na sylaby.

Jedno-, dwu-, trzysylabowe wyra­zy.

Akcent wyrazowy. Wyjątki od ogólnej zasady (akcentowanie na 3 sylabie od końca wyrazu formy czasownika w 1. i 2. os. l. mn. czasu przeszłego, l. poj. i 3. os.
l. mn. trybu przypuszczającego, wy­razy obcego pochodzenia na

-ik(a), -yk(a), akcentowanie na 4 sylabie od końca wyrazu formy 1. lub 2. os. l. mn. trybu przy­puszcza­jącego (bez nazywania pojęć).

Normy poprawnej wymowy. Słow­niki poprawnej wymowy.

 

3)    Słownictwo i frazeologia

Wyraz i jego znaczenie.

Тematyczne grupy wyrazów.

Frazeologizmy i ich funkcje.

Wieloznaczność wyrazów (polise­mia). Znaczenie właściwe i znacze­nie przenośne wyrazu.

Ciąg synonimiczny i pary anto­nimów.

Tłumaczenie wyrazów z języka
oj­czy­stego na język polski i odwro­t­nie.

Słowniki użyteczne w nauce języka polskiego (ortograficzne, dwujęzy­czne).

 

4)    Budowa słowotwórcza wyrazu

Budowa słowotwórcza wyrazu (pod­­stawa słowotwórcza, rdzeń, końców­ka fleksyjna).

Formanty słowotwórcze – przedro­s­tek, przyrostek.

Przedrostki prze-, nad-, po-, na-, z-, za-, wy-, roz-, po-.

Tworzenie rodziny wyrazów przy pomocy przedrostków, przyrost­ków.

 

 

 

 

 

5)    Części mowy

Podstawowe wiadomości o czę­ś­ciach mowy.

Rola części mowy przy tworzeniu form gramatycznych wyrazów.

Rzeczownik, jego znaczenie, pyta­nia, na które odpowiada.

Rzeczowniki oznaczające ogólną istotę cech wyrażanych przymio­t­nikami lub czynności (młodość, prośba, pisanie, bieganie).

Rzeczowniki żywotne i nieżywotne.

Rzeczowniki osobowe, męskooso­bowe i nieosobowe.

Rodzaj gramatyczny rzeczowników.

Odmiana rzeczowników przez li­czby i przypadki.

Nazwy przypadków, pytania przy­padków.

Odmiana rzeczowników, nazw ży­wotnych rodzaju męskiego, rze­czow­­ników męskoosobowych w licz­bie pojedynczej i mnogiej.

Funkcje rzeczownika w zdaniu.

Przymiotnik, jego znaczenie, pyta­nia, na które odpowiada.

Odmiana przymiotnika przez rod­zaje, liczby, przypadki.

Przymiotniki występujące w funkcji rzeczownika.

Funkcje przymiotnika w zdaniu.

Zaimek.

Zaimki osobowe (ja, ty, on, ona, ono, my, wy, oni, one), ich odmiana w liczbie pojedynczej i mnogiej.

Funkcje zaimków w zdaniu.

Czasownik, jego znaczenie, pyta­nia, na które odpowiada.

Bezokolicznik.

Odmiana czasowników przez oso­by (konjugacja), liczby i rodzaje.

Końcówki czasowników czasu tera­źniejszego. І–ІV koniugacje.

Końcówki czasowników czasu prze­szłego.

Końcówki czasowników czasu przy­sz­łego.

Funkcje czasownika w zdaniu.

Wiadomości o liczebniku.

Liczebniki główne i porządkowe od 1 do 100 (bez nazywania pojęć).

Podstawowe wiadomości o przy­słówku.

Wiadomości o przyimku.

Używanie przyimków do tworzenia połączeń wyrazów w zdaniu.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6)    Тekst

Podział tekstu na zdania, zdań − na wyrazy.

Тemat tekstu, tytuł.

Główna myśl tekstu.

Budowa tekstu.

Teksty literackie, naukowe.

Opowiadanie. Opis. Rozprawka.

 

 

 

 

 

7)    Składnia

Typy zdań ze względu na cel wypowiedzi (oznajmujące, pytają­ce, rozkazujące).

Główne i drugorzędne części zda­nia. Związki między wyrazami w zdaniu.

Zdania ze zwrotem adresatywnym.

Zdania z jednorodnymi częściami.

Jednorodne podmioty i orzeczenia.

Zdania pojedyncze i złożone.

Spójniki w zdaniu.

 

 

 

 

 

 

 

 

8)    Pisownia

Dzielenie wyrazów przy przenosze­niu.

Pisownia dużej litery w nazwach własnych (imionach, nazwiskach, nazwach geograficznych).

Pisownia wyrazów z ę, ą, en, em, on, om.

Pisownia przedrostków roz-, ob-, bez-, z- (s-, ś-), wz-, wez-, ws-, wes-.

Pisownia nie z rzeczownikami, cza­sownikami.

Pisownia przyimków z innymi wyra­zami.

 

 

 

 

Pisownia wyrazów używanych najczęściej:

Rzeczpospolita Polska, kąpiel, imię, koleżanka, grzeczny, spód­nica, rodzeństwo, przebiśnieg, wy­brzeże, harcerz, zuch, pociąg, sa­mo­chód, okręt, przystanek, kla­sówka, temperówka.

 

ІІІ. Wiedza o społeczeństwie

i kulturze

 

Теmatyka:

1.   Utwory ludowe (zagadki, rymowa­n­ki, wyliczanki, zabawy dziecięce, kolędy, porzekadła, przysłowia, baś­nie o tematyce przygodowej i fantastycznej, legendy − «O Mor­skim Oku», «Piękna Bałta», bajki, wiersze o ludowych zwyczajach). Polskie baśnie literackie (H. Sien­kie­wicz «Bajka», E. Orzeszkowa «Jan i Cecylia», J. Korczak «Król Ma­ciuś Pierwszy», J. Brzechwa «Aka­de­­mia Pana Kleksa», M. Ko­nopnicka «O krasnoludkach i sierotce Ma­rysi», A. Oppman «Sy­renka», M. Krü­ger «O wężowej wdzięczności», «To­ruński piernik») i światowe (np., C. Collodi «Pino­kio», A. Milne «Ku­buś Puchatek», H. Ch. Andersen «Brzy­­dkie ka­czątko», «Słowik», «Sto­k­rot­ka», J. i W. Grimmowie «Śpiąca królew­na»).

2.   Nasza szkoła, nasza klasa. Moi nau­czyciele, mój kolega (koleżan­ka).

3.   Zasady etykiety. W sklepie. U leka­rza.

4.   Dziecięce zabawy. Urodziny, imie­niny.

5.   Jesień. Przyroda jesienią. Święto Nie­podległości Polski.

6.   Moja rodzina. Dziecko w rodzinie. Cechy charakteru człowieka.

7.   Zima. Przyroda zimą. Zimowe świ­ę­ta i rozrywki. Obyczaje ludowe. Cie­kawe i niezwykłe w przyrodzie.

8.   Kraj ojczysty i jego historia.

9.   Środki lokomocji.

10.  Moje mieszkanie.

11.  Książka źródłem wiedzy. Literatura polska dla dzieci (lektury propo­nowane dla opracowania: bajka − A. Mickiewicz «Lis i kozieł», wiersze − J. Brzechwa «Tydzień», «Chrzą­szcz», «Globus», «Siedmio­milowe buty», W. Chotomska «Dzień dobry, królu Zygmuncie», «Gdyby tygrysy jadły irysy»,
J. Iwaszkiewicz «Roz­mowa z An­dersenem», T. Kubiak «Ptasia choin­ka», «Łyżwiarka», «Wie­czór wigilijny», J. Kulimowa «Biało», «List do Andersena», K. Maku­szyński «120 przygód Koziołka Ma­tołka», A. Mickiewicz «Przyja­cie­le», J. Rata­jczak «Lato malowane», «Liście jak listy», L. Rydel «Je­sienią», L. Staff «Gwiazdka», «Deszczyk ma­jowy», E. Szelburg-Zarembina «List do kolegi», T. Śli­wiak «Imieninowy prezent», J. Tu­wim «Figiełek», «Cuda i dziwy»,
J. Twar­dowski «W kropki zielone», «Życzenia», D. Wawiłow «Moja tajemnica», «Na wystawie», «Szyb­ko», R. Suchodolski «Witaj, majo­wa Jutrzenko», M. Terlikowska «Przed­wiośnie», W. Badalska «Płyną wianki», fragmenty opo­wiadań, po­wi­eści − J. Chmie­lewska «Wielkie zasługi», J. Kor­cza­kowa «Spotkanie nad morzem», M. Ko­nopnicka «Nas­za szkapa»,
J. I. Kra­szewski «Kwiat paproci»,
Z. Nałkowska «Mały zając», J. Ża­biński «Gawędy o zwierzę­tach»).

 

12. Polska (pojęcia geograficzne: głó­w­ne miasta, rzeki, góry, Bałtyk).

13.  Poznajemy historię Polski.

14.  Wiosna. Przyroda wiosną. Wielka­noc. Obyczaje świąteczne.

15.  Święto Konstytucji 3 Maja.

16.  Moja mama. Dzień matki.

17.  Lato. Przyroda latem. Wakacje. Oby­czaje ludowe.

 

Uczeń:

 

 

·rozumie ze słuchu nieznany tekst, jego treść, rozpoznaje teksty literackie (ba­śnie, wierszy, fragmenty prozy) o róż­nym zabarwieniu uczuciowym;

·samodzielnie wypowiada się na temat treści utworu, bohaterów;

 

 

 

 

 

·poprawnie wymawia samogłoski i spó­ł­głoski, litery polskiego alfabetu, samo­gło­ski ustne i nosowe, spółgłoski dźwięczne i bezdźwięczne, twarde i miękkie;

·poprawnie wymawia i akcentuje wyrazy, z odpowiednimi pauzami, intonacją;

·układa zdania z zastosowaniem wyra­zów bliskoznacznych i antonimów, głów­nych i drugorzędnych części zdania;

·układa opowiadania w oparciu o treść obrazku, treść z otoczenia ucznia, zapro­ponowany przez nauczyciela początek z wykorzystaniem kluczo­wych wyrazów, planu;

·określa temat, zasadniczą myśl utworu, interpretuje treść przeczy­tanego frag­mentu, cytatu (bez nazywania pojęć);

·układa pytania w związku z przeczytaną lekturą, odpowiada na pytania doty­czące treści rozumianego ze słuchu tekstu, wypowiedzi monologowej wed­ług sche­matu (Od czego zaczęła się akcja? Co się stało potem? Czym się zakoń­czyła akcja?);

·prezentuje bohaterów utworu z uwzglę­dnianiem stosunku do nich autora;

·opowiada tekst literacki lub jego frag­menty, rozpoznaje części tekstu (wstęp, część główna, zakończenie);

·opowiada w języku polskim tekst, na­pisany w języku ojczystym, recytuje utwory;

·prowadzi dialog, wyraża własną opinię na określony temat, stosuje mimikę, ges­­ty, przestrzega zasad etykiety języ­kowej;

 

 

 

·czyta głośnie i cicho ze zrozumieniem;

·czyta płynnie, głośnie z uwzględnianiem właściwych pauz, odpowiedniej do sy­tuacji komunikacyjnej siły głosu, tempa, rytmu (nie mniej niż 60–80 wyrazów na minutę na końcu roku szkolnego, z czytaniem sylabami wyrazów wielosy­labowych, tekst do 400 arkuszy druku);

·czyta z odpowiednią intonacją, zwła­szcza zdań zawierających jednorodne części, spójniki lub bez nich;

·samodzielnie czyta krótkie opowiadania, baśnie, bajki, wiersze, rozumie treść przeczytanego;

·rozumie i rozpoznaje przeczytany utwór ze względu na gatunek literacki (baśń, legenda, bajka, wiersz);

·czyta tekst zawierający nowe wyrazy
(1%);

·zna imiona i nazwiska polskich pisarzy, poetów (Adam Mickiewicz, Henryk Sienkiewicz, Maria Konopnicka, Eliza Orzeszkowa, Jan Brzechwa, Julian Tu­wim), nazwy utworów;

·prowadzi analizę treści przeczytanych utworów;

 

 

·przepisuje teksty drukowane i pisane odręcznie, pisze pod dyktando (35–40 wyrazów), pisze streszczenie (80 wy­razów), wypracowanie (40–50 wy­razów);

·pisze zdania zawierające jednorodne części z zastosowaniem spójników albo bez nich;

·konstruuje wypowiedzi własnych myśli i uczuć w piśmie, pisze dyktando sa­modzielne (20–30 wyrazów);

·pisze wypracowanie na temat własnych doświadczeń, redaguje własne wypo­wiedzi lub zdania zaproponowane przez nauczyciela;

 

 

 

 

 

 

·zna podstawowe wiadomości o języku polskim jako narzędziu porozumiewania się, poznawania świata;

·dostrzega odmiany języka (język lite­racki, odmiany terytorialne i społeczne);

 

 

 

·odróżnia samogłoski od spółgłosek;

·układa wyrazy w porządku alfabe­ty­cznym;

·poprawnie dzieli wyrazy na sylaby, po­prawnie akcentuje wyrazy, w których akcent pada na 2 sylabę od końca, oraz na 3 i 4 sylabę od końca;

·zna podstawowe wiadomości o zasa­dach poprawnej wymowy, dotrzymuje się zasad poprawnej wymowy we własnych wypowiedziach;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

·rozumie znaczenie wyrazu, umejscowa­nie nowego słowa w zdaniu, poprawnie używa wyrazów i związków wyra­zowych;

·odróżnia znaczenie właściwe i przeno­ś­ne wyrazu;

·dobiera ciągi synonimiczne i pary anto­nimów;

·tłumaczy wyrazy z języka ojczystego na język polski i odwrotnie, umie korzystać ze słowników ortograficznych i dwuję­zycz­nych;

 

 

·zna podstawowe wiadomości o budowie słowotwórczej wyrazów;

·odróżnia części wyrazu (podstawa sło­wotwórcza, końcówka fleksyjna, rdzeń, przedrostek, przyrostek), poszukuje zna­czenia wyrazu na podstawie znaczeń jego formantów (części), zaznacza po­do­bieństwa i różnice w języku ojczystym i polskim;

·stosuje przy układaniu zdań różnych form wyrazów (liczba pojedyncza – mno­ga, końcówki fleksyjne);

·rozpoznaje przymiotniki odrzeczowni­ko­we, czasowniki tworzone od rzeczow­ników i przymiotników;

 

 

·zna podstawowe wiadomości o częś­ciach mowy, ich cechach gramaty­cz­nych, odmianie, funkcji w zdaniu;

·rozpoznaje części mowy (rzeczownik, przymiotnik, zaimki osobowe, czaso­w­nik, liczebnik, przysłówek, przyimek);

·zna podstawowe wiadomości o rze­czow­­nikach oznaczających ogólną istotę cech wyrażanych przymiotnikami;

·odróżnia rzeczownik od innych części mowy, dobiera rzeczowniki mające ró­ż­ne znaczenia (równoznaczne, przeciw­stawne);

·odróżnia nazwy żywotne i nieżywotne, zadaje pytania (kto? co?);

·rozpoznaje rzeczowniki osobowe, męsko­­­osobowe i nieosobowe;

·używa w mowie i w piśmie wyrazów rodzaju męskiego, żeńskiego i nijakiego, odróżnia liczbę rzeczowników;

·rozpoznaje zmianę końcówek rze­czowni­ków w zależności do sta­wianych pytań;

·odmienia rzeczowniki przez przypadki i liczby, poprawnie używa przypadków, układa związki wyrazowe z wykorzy­s­taniem odpowiednich końcówek;

·rozumie funkcję rzeczownika w zdaniu, rozpoznaje rzeczownik (w mianowniku jako podmiot, rzeczownik w innych przypadkach jako drugorzędną część zdania);

·rozpoznaje przymiotnik w tekstach, zda­niach, w grupie wyrazów, układa związki wyrazowe (przymiotników z rzeczo­wni­kami);

·rozpoznaje liczbę przymiotnika, dobiera odpowiednią formę;

·rozpoznaje przymiotniki występujące w funkcji rzeczownika;

·rozumie funkcję przymiotnika w zdaniu (drugorzędna część zdania, rzadziej – podmiot);

·odmienia zaimki osobowe (ja, ty, on, ona, ono, my, wy, oni, one), spostrzega za zmianą form zaimków w różnych przypadkach, w tym w zależności od formy męskoosobowej;

·używa zaimków dla unikania powtórzeń nazw przedmiotów, postaci, rozumie funkcję zaimków w zdaniu;

·zna podstawowe wiadomości o czasow­niku jako części mowy;

·rozpoznaje bezokolicznik, dostrzega osob­liwości jego używania w twórczości ludowej, tekstach literackich, polece­niach, instrukcjach;

·rozpoznaje czas czasownika i używa w mówieniu form czasu teraźniejszego, prze­szłego, przyszłego, porównuje for­my czasownika w języku polskim i języku ojczystym;

·zna podstawowe wiadomości o koniu­gacji czasowników, porównuje formy kon­iugacyjne w ojczystym i polskim ję­zykach;

·rozumie funkcje czasownika w zdaniu (główna część – orzeczenie);

·zna podstawowe wiadomości o licze­b­niku, rozpoznaje dwie grupy liczeb­ników – główne i porządkowe (bez nazywania pojęć);

· liczy do 100;

·rozpoznaje przysłówki w tekście, w wypowiedzi ustnej;

·rozumie funkcje przyimków i spójników w zdaniu, odróżnia przyimki i przedrostki w zdaniach;

·zna nazwy części mowy (rzeczownik, przy­miotnik, zaimek, czasownik, liczeb­nik, przysłówek, przyimek), rozumie cechy każdej części mowy;

 

·odróżnia zdania i tekst;

·dostrzega i rozumie budowę tekstu, jego treść, tytuł, zasadniczą myśl;

·układa i uzupełnia opowiadania w opa­r­ciu o treść obrazka, własne doświa­dcze­nia, zaproponowany początek, klu­czo­we wyrazy i plan;

·układa wypowiedzi pisemne – opowia­dania, opisy, rozprawki, plan opisu,
ok­reśla treść, zasadniczą myśl (przy po­mocy nauczyciela);

 

·dostrzega i rozumie różne typy zdań ze względu na cel wypowiedzi, główne i drugorzędne części zdania;

·uzupełnia zdania wyrazami, rozbudo­wuje zdania przy pomocy pytań, układa zdania w oparciu o treść obrazków, klu­czowe wyrazy, plan;

·układa różne typy zdań z wykorzy­s­taniem głównych i drugorzędnych czę­ś­ci, dostrzega podobieństwa i różnice w typach zdań w języku ojczystym i pol­s­kim;

·dostrzega jednorodne podmioty i orze­czenia;

·konstruuje zdania ze zwrotem adresa­tywnym, jednorodnymi częściami;

·zna podstawowe wiadomości o zdaniu pojedynczym i złożonym;

·rozpoznaje spójniki w zdaniu;

 

·zestawia wyrazy wymawiane i napisa­ne;

·poprawnie dzieli wyrazy przy prze­noszeniu, stosuje wielką literę w naz­wach własnych;

·poprawnie pisze wyrazy z ę, ą, en, em, on, om, wyrazy z przedrostkami roz-,
ob-, bez-, z- (s-, ś-), wz-, wez-, ws-, wes-;

·poprawnie pisze nie z rzeczownikami, czasownikami, przyimki z innymi wyra­zami, porównuje pisownię przyimków i przedrostków;

·przepisuje z tekstu drukowanego i pi­sanego odręcznie, prowadzi analizę na­pisanego tekstu według treści i reguł ortograficznych;

 

·poprawnie pisze wyrazy z listy wyrazów używanych najczęściej;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

·zna podstawowe wiadomości z zakresu polskiej twórczości ludowej, utworów literackich, które odzwierciedlają osob­liwości polskiej kultury, z uwzględnia­niem doświadczeń życiowych Polaków mieszkających na terenie Ukrainy, wy­głasza z pamięci wierszy (8−10), fragmenty przeczytanych utworów (2–3), zagadki (4–5), przysłowia (5–6), pieśni obrzędowe, kolędy polskie (1–2);

·zna tematyczne grupy wyrazów, które zawierają semantykę typową dla polskiej kultury materialnej (nazwy cech cha­rakteru, środków lokomocji);

·zna utwory literackie poświęcone dzie­ciom, rozwojowi, wychowaniu dziecka, sto­sunkom w rodzinie, obyczajom ro­dzinnym, które zawierają pojęcia mo­ralne, etyczne, humor;

·zna nazwę i treść 2–3 baśni, 2–3 utworów opracowanych w ciągu roku szkolnego;

·zna podstawowe wiadomości o lite­raturze pięknej, o zasobach książko­wych różnych gatunków i treści;

·rozpoznaje autora na podstawie prze­czytanego fragmentu z książki dla dzieci, odnajduje informację dotyczącą tytułu książki, jej autora;

·zna układ książki (okładka, oprawa, stro­na, tekst, numery stron, ilustracje, spis treści);

·wykorzystuje zdobytą wiedzę we wła­s­nych wypowiedziach.

 

 

                 


 

Зміст

Пояснівальна записка………………………………………………………………. 2

І клас…………………………………………………………………………………….. 9

ІІ клас………………………………………………………………………………….. 14

ІІІ клас………………………………………………………………………………….. 26

ІV клас…………………………………………………………………………………. 38

 

Uwagi wstępne……………………………………………………………………….. .51

Klasa I………………………………………………………………………………….. .63

Klasa II………………………………………………………………………………….. .68

Klasa III…………………………………………………………………………………. .79

Klasa IV………………………………………………………………………………… .90

 

 

Автор:

Войцева О. А., доцент кафедри загального та слов’янського мовознавства одеського національного університету імені  І.І. Мечнікова; кандидат філологічних наук.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *