0 887
Польська мова. Навчальна програма для загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням польською мовою 1-4 класи (2016 рік) Серпень 30th, 2016 Руденко Тарас

Пояснювальна записка

Вступ

       Головною метою навчання у 1-4 класах є забезпечення всебічного розвитку дитини, приготування її до ролі учня, а також до предметного навчання у старших класах. Наступним завданням освіти є передання дитині у доступній і зрозумілій формі знань про оточуючий світ, сприйнятий цілісно. Це можливо завдяки рідній мові,  яка  у початковому навчанні є основним предметом і становить основу для інтеграції різноманітних цілей і змісту пізнання. Навчання польської мови у 1-4 класах займає центральне місце з огляду на  ту роль, яку відіграє мова в розумовому  розвитку учня і виникаючої з неї комунікативної функції. Реалізація програми з польської мови у початковому навчанні сприяє всебічному розвитку особистості дитини. Набуття учнем зростаючої точності в користуванні правильною рідною мовою полегшує навчання з інших предметів, позитивно впливає на розвиток розумового потенціалу, вдосконалює його можливості користування іншими джерелами інформації, готує його до участі в  спілкуванні між людьми  у ролі активного слухача та читача, який може грамотно порозумітися усно і на письмі.

Головною метою навчання польської мови  у 1-4 класах є можливість ознайомлення дитини з усним та писемним мовленням, а також поступове розширення його мовних компетенцій, що відкриває все повніший та вільніший контакт з оточуючим світом. У процесі навчання ця мета реалізується на основі вправ з:

– слухання і говоріння,

– читання,

– письма і опрацювання текстів,

– правил орфографії і граматики, а також синтаксичних, словникових і фразеологічних вправах.

У навчанні польської мови надзвичайно важливим є:

– підкреслення турботи про культуру слова,

– виявлення зацікавленості до книги,

– виховання потреби спілкування з різними галузями мистецтва,

– відкриття різноманітних джерел інформації і способів користування ними.

У процесі навчання польської мови реалізуються навчальні, розвивальні, пізнавальні та виховні цілі.

Навчальні цілі передбачають формування й розвиток умінь і навичок з усіх видів мовленнєвої діяльності: слухання й розуміння польської мови, уміння спілкуватися нею з однолітками та дорослими, читання й письма польською мовою, оволодіння елементарними знаннями з правопису.

Розвивальні цілі полягають у розвитку розумових здібностей учнів, зокрема, умінь порівнювати й аналізувати мовні явища, робити висновки, висловлюватися правильно й розгорнуто.

    Пізнавальні цілі передбачають розвиток і розширення лінгвістичного кругозору, ознайомлення з польською культурою,звичаями, традиціями, фольклором, літературою тощо.

Виховні цілі   полягають у вихованні цікавості до мови, виробленні навичок дбайливого ставлення до слова, зміцненню почуття національної, культурної, регіональної ідентичності .

Курс початкового навчання польської мови будується за чотирма змістовними лініями: мовленнєвою, мовною, соціокультурною і діяльнісною, згідно вимог державного стандарту початкової освіти.

Мовленнєва лінія є основною; їй підпорядковані мовні знання, уміння і навички, які є базовими для розвитку й удосконалення вмінь спілкуватися в усній та писемній формах.

 Мовна лінія впливає на розвиток граматичних, лексичних, орфографічних письмових вмінь та навичок.

 Соціокультурна лінія полягає у розширенні уявлень учнів про національну культуру поляків та українців, а також про національні меншини на Україні, про культурні  та народні традиції обох держав.

 Діяльнісна лінія вчить учня вміти організовувати свою навчальну діяльність, самостійно користуватися підручниками, книгами, енциклопедіями; розвиває здатність висловлювати власну думку, застосовувати набуті вміння на практиці.

Перелічені основні лінії спільно впливають на діяльність учня і забезпечують набуття практичних вмінь і навичок, передбачених програмою з польської мови.

Знання, яких набувають учні у 1-4 класах, мають бути впорядковані і складати єдине ціле. При подаванні нової інформації слід посилатися на знання та навички, вже накопичені учнями, та поглиблювати їх, знаючи, що вони ще не раз повернуться до них у старших класах.

Мовні проблеми пов’язані між собою логічно, в порядку від простіших до більш складних, і це також має бути враховано в програмі.

Вірно реалізована програма з польської мови в початковому навчанні  створює  можливості для досягнення доброго засвоєння учнями  мовних правил і норм, розвитку вмінь логічного та правильного усного і писемного мовлення.

Програма початкового навчання польської мови у школах з польською мовою викладання складається з таких частин:

1клас – навчання грамоти.

2 – 4 класи – інтегрований курс (знання про мову та читання).

 

 

1 клас

Навчання грамоти. Розвиток усного та писемного мовлення.

    У 1 класі основним завданням є навчання грамоти. Паралельно відбувається робота  з розвитку мовлення.  Під час навчання грамоти виділяються три етапи: добукварний, букварний, післябукварний. З огляду на дошкільну підготовку учнів вчитель самостійно приймає рішення щодо тривалості кожного етапу.

Добукварний період спрямований  головним чином на розвиток функцій слухання , бачення,вимови ,моторики,  покращення пізнавальних функцій (мислення, уваги, сприйняття), на розвиток аналізу та синтезу, а також  на графомоторні функції

( креслення буквоподібних ліній). Навчання грамоти переплітається із вправами на розвиток фонематичного слуху , а також  різноманітними ігровими  та додатковими завданнями . В ході навчання читання всі ці операції стають  більш складними.

Букварний період полягає на впровадженні у певній послідовності  голосних та приголосних. Поступово робляться спроби читання звуків, складів, слів, речень та текстів, які потім аналізуються. З′являються звукові та буквені моделі. Згодом вводяться диграфи і м′які приголосні , що мають подвійний запис.

Післябукварний період призначений для удосконалення навичок читання і письма, а також вчить  використовувати текст як джерело інформації. Одночасно з навчанням грамоти проводиться робота з аудіювання,говоріння, читання і опрацювання текстів. Велика роль відводиться  роботі з  дитячою книгою .

 

 

2 – 4 класи

Інтегрований курс (знання про мову та читання)

         У 2-4 класах відбувається інтеграція курсу мови та читання. В результаті  реалізації програми з польської  мови в цих класах учень повинен вміти:

 з мовлення та письма:

– висловлюватися розгорнуто та впорядковано  на теми, пов′язані з життєвим досвідом, пережитим та прочитаним;

– спілкуватися з однолітками і дорослими;

– правильно запитати про необхідну інформацію;

– скласти і записати розповідь, яка  складається з 6-10 правильних фраз  згідно опрацьованого матеріалу;

– описувати предмет на основі безпосередніх спостережень;

– писати і адресувати лист;

– дотримуватися орфографічної грамотності  згідно вивчених правил  та опрацьованого, близького учневі словникового багажу;

– перевірити і за зразком виправити написаний текст;

– каліграфічно, правильно писати слова, речення, текст;

– вірно розташовувати текст на сторінці;

– складати загадки, віршики в ігровій ситуації;

з читання і засвоєння тексту :

– плавно, правильно і виразно читати голосно тексти доступні  до його віку;

– читати мовчки із розумінням;

– декламувати вірші з правильною інтонацією;

–  відрізняти віршований текст від прози( на підставі присутності рими , ритму);

– встановлювати в тексті черговість подій і спостерігати їх взаємну залежність;

– формувати головну думку;

– вказувати в літературному творі головні і другорядні постаті;

– проводити  оцінку героя літературного твору і обґрунтовувати свою думку;

– знаходити в літературному тексті визначені фрагменти;

– виявляти знайомство  з кількома  творами для дітей, вільно висловлюватися на їх тему,вміти назвати  прізвище автора, заголовок  твору;

– користуватися класною і шкільною бібліотекою;

– виявляти зацікавленість до книги;

– ділитися враженнями з почутих або побачених радіопрограм, телепередач, театральних  і фільмів для дітей;

– пробувати створювати власні тексти;

– розуміти значення таких понять як: автор, режисер, вистава, сценарій, концерт і т.п.;

– виділяти у висловлюваннях речення, в реченнях слова, у словах склади і звуки ( голосні і приголосні);

– порядкувати слова згідно 2 і 3 літери  вивченого алфавіту;

– перевірити текст  користуючись орфографічним словником;

– встановити зв’язки між словами у реченні за допомогою відповідних питань;

– розпізнавати розповідні, питальні, спонукальні,а також окличні речення  в усних і писемних висловлюваннях;

– розпізнавати частини мови : іменник, дієслово, прикметник, числівник, прислівник, займенник, прийменник;

– визначати вивчені граматичні форми: іменника (число, рід); дієслова ( число, особа, час); прикметника ( число, вид в однині, ступінь порівняння);

– добирати слова з близьким та протилежним значенням, а також добирати спільнокореневі слова;

– правильно з’єднувати слова у фразеологічні звороти;

– користуватися у власному мовленні складними реченнями;

Реалізація програми польської мови повинна  впливати на формування цілісності бачення себе у суспільстві, в результаті чого учень буде:

– проявляти відчуття національного зв’язку і патріотичного ангажування, що виражаються в емоціональному зв’язку з сьогоденням і минулим власного регіону і країни, в повазі до рідної мови і національних символів;

– виявляти емоційну вразливість на справи інших людей а також доброзичливість, послужливість і вміння товаришувати;

– прагнути до придбання цінних рис характеру, як то: працьовитість, ощадливість, витривалість, відвага, правдомовність, відповідальність;

– відчувати красу у всіх її проявах.

 

 

1 клас

Мовленнєва лінія

Аудіювання (протягом року)

Слухання і розуміння висловлювань однолітків та вчителя.

 

 

Слухання та виконання простих вказівок.

 

 

 

 

 

 

Слухання читання коротких літературних текстів.

Слухання аудіозаписів (дитячої літератури).

 

 

Слухання і розуміння різноманітних літературних творів (оповідань і казок, віршів, загадок, лічилок).

 

Визначення серед прочитаних слів – назв предметів, ознак, дій.

Розрізнення речень та окремих слів, визначення кількості слів у реченні.

Слухання і розрізнення розповідних, питальних та спонукальних  речень.

 

Розпізнавання початку та кінця речення.

Розвиток слухової пам′яті ( вивчення напам′ять проговорених вчителем коротких віршиків, загадок після 2-3 прослуховувань.

Учень:

– уважно, зі зрозумінням слухає висловлювання однолітків та вчителя, може їх переказати, виконати  згідно них завдання, прийняти участь у грі;

– слухає зі зрозумінням прості вказівки;

– виконує прості вказівки вчителя чи однокласників;

– приймає участь у бесідах, не перебиває інших, намагається вислухати товаришів;

– слухає зі зрозумінням прості загадки, короткі тексти, пісеньки;

– слухає тексти, які читає вчитель та в аудіозаписі (казки, байки, фрагменти книжок, вірші);

– слухає дитячі передачі, музичні твори;

– розрізняє і називає звуки, притаманні різним предметам, тваринам або місцям;

– розуміє зміст творів, послідовність подій, розрізняє літературні жанри;

– знає різні літературні тексти : вірші, оповідання, легенди;

– визначає у мовному потоці слова- назви предметів, ознак та дій;

– розрізняє  речення та окремі слова, визначає кількість слів у реченні;

– розрізняє відповідно до інтонації розповідні, питальні та спонукальні речення;

– знає, де починається і закінчується речення;

 

– вчить напам′ять проговорені вчителем короткі віршики, загадки.

Мовлення.

Достосування сили голосу відповідно до ситуації.

Вправи у застосуванні у мовленні пауз,сили голосу, темпу, відповідної інтонації.

Правильна артикуляція звуків та слів. Дихальні та артикуляційні вправи.

Висловлювання та тему власних переживань,життєвих  подій, ілюстрацій, почутого  та прочитаного текстів.

Добирання словничка до відповідної ситуації.

 

Вживання слів ввічливості «proszę, dziękuję, przepraszam», ознайомлення із культурними формами вітання та прощання, застосування їх у власному мовленні.

Спільне вишуковування значення  нових слів та зворотів. Вживання у мовленні слів та зворотів із значенням часу та місця(біля, над, пізніше, зараз тощо).

Формування усної відповіді на поставлені запитання, самостійне укладання питань.

Спроби творення усного висловлювання, яке складається із кількох речень, на тему відповідного об′єкту (наприклад, ілюстрації).

 

 

 

 

 

Декламація віршів.

Учень:

– вміє достосувати силу голосу відповідно до ситуації;

– намагається дотримуватися пауз,сили голосу, темпу, відповідної інтонації;

– правильно вимовляє звуки та слова;

 

– самостійно висловлюється та тему власних переживань,життєвих  подій, ілюстрацій, почутого  та прочитаного текстів;

– шукає і добирає відповідні слова;

– відповідає на прості запитання, що стосуються тексту;

– активно вживає слова та звороти ввічливості;

 

 

 

– вживає у власному  мовленні та розуміє значення слів та зворотів із значенням часу та місця;

 

– самостійно складає запитання, дає відповіді на запитання;

 

– самостійно висловлюється на подану тему;

– аналізує за допомогою вчителя твори для дітей:

виділяє дійових осіб та оцінює їхню поведінку;

– за допомогою експресії(міміка, жести, відповідні рухи) виражає зміст прочитаного (почутого);

– декламує вірші.

                                    Мовна лінія  
Навчання грамоти.

Добукварний період.

Практичне ознайомлення дітей з реченням, виділення речення  з мовного потоку, вміння визначати межі речення.

Виділення слів у реченні.

Формування вміння складання речень з одного, двох або трьох слів. Складання речень згідно з поданими графічними моделями.

Звуки мови в порівнянні з іншими звуками . Поняття звуку мови. Практичне ознайомлення з роллю звуків  в розрізненні слів. Встановлення порядку звуків у словах, вміння відособлення окремих звуків у слові(на початку, в середині, на кінці). Голосні і приголосні. Тверді і м’які приголосні, розрізнення їх на слух. Поділ слів на склади. Роль голосних в поділі слів на склади.

 

 

 

 

 

Правильна постава під час письма.

Вміння користування ручкою, (олівцем), правильне утримування зошита під час письма.

Формування правильного положення кисті руки під час утримування ручки.

Вправи для долоні і пальців.

 

Креслення літероподібних знаків  як підготовка до письма.

Малювання простолінійних фігур. Штрихування. Компонування орнаментів, креслення прямих, косих, овальних, напівовальних, хвилястих ліній.

Навчання правильного проведення рукою по лінії під час письма.

Письмо елементів літер.

 

Учень:

 

-знає, що таке речення;

– відокремлює речення з довшого висловлювання;

– уміє визначити межі речення;

– відокремлює слова в реченнях,

– ділить речення на слова;

– укладає речення зі слів;

– подає число слів у реченні;

– укладає речення: з вказаним числом слів, з «розсипаних» слів , до ілюстрації;

– знає, що таке  звук , голосний, приголосний;

– установлює черговість звуків мови у виразах з різною звуко-складовою структурою (він, на, кіт, дім, ліс, риба);

– розрізняє на слух і у вимові голосні та  приголосні;

– розрізняє тверді і м’які приголосні;

– правильно ділить слова на звуки, старається правильно виділити і назвати звуки мови;

– свідомо приймає правильну позицію через початком письма;

– демонструє правильне положення ручки(олівця) у руці, правильно кладе зошит на парті і утримує його в такій позиції під час письма;

-правильно сидить і тримає ручку під час письма, орієнтується на сторінці зошита;

-креслить значки, лінії, фігури з відривом руки і в міру можливості без відриву руки;

-правильно пише нижні і верхні заокруглення, креслить і відтворює літероподібні зразки;

 

– пише в лінії елементи літер, правильно представляє їх у просторі.

Букварний період.

Вправи в читанні переплітаються з вправами в письмі.

Звук і буква. Позначення звуків за допомогою  літер. Голосні і приголосні,букви , якими вони позначається на письмі. Усні(a, o, i, e, y, u – ó)  і носові (ą, ę) голосні.

 

Голосний  як основа складу.

 

Приголосні, що позначаються  однією літерою( l, t, m, k, s, d, j, n, w, p, r, b, c, g, z, ł, f). Ділення слів на склади.

Приголосні з двома oрфограмами, тобто з подвійним правописом, а також двознаки – графеми,що складаються  з двох літер для позначення одного звуку мови(rz – ż, sz, cz, ch – h, dz – dż). .

Моделювання звукової структури слів з двознаками.

М’які приголосні, що мають подвійне позначення (ć – ci, ń – ni, ś – si, ź – zi, dź – dzi).

Письмо малих і великих літер. Способи поєднання літер в склади і слова.

Письмо слів з вивченими буквами.

Різниця між друкованим і писаним текстом.

Переписування коротких друкованих і писаних текстів.

 

 

Ознайомлення  з крапкою, знаком оклику, знаком питання, комою.

 

Учень:

 

 

– вказує різницю між звуком і буквою;

– лічить звуки і букви  в простих словах;

– знає поняття “голосний”;

– правильно вимовляє носові голосні;

– знає поняття “приголосний”;

– записує голосні і приголосні;

– визначає число складів услові;

– ділить слово на склади;

– знає, що rz – ż, ch – h читається однаково, записує їх;

– знає поняття “двознак”;

– уміє прочитати і написати двознаки sz, cz, dz, dż;

– уміє правильно прочитати і написати м’які приголосні;

 

 

– знає і відрізняє всі вивчені і літери алфавіту, уміє каліграфічно записати їх;

– правильно поєднує пізнані літери;

– переписує букви без помилок;

-правильно записує прості слова ;

– знає різницю між друкованим і писаним текстом;

– переписує слова і короткі речення з дошки, книжки;

– пише з пам’яті;

– вміє знайти початок і кінець речення;

– розрізняєрозповідні, питальні і спонукальні речення;

– застосовує паузи та інтонації  в простому реченні та реченні з розділовими знаками.

 

Післябукварний період .

Розвиток вміння читання цілими словами з використанням всіх літер алфавіту. Удосконалення навиків читання текстів, добирання заголовка тексту (слів і речень), відповіді на питання, читання діалогів. Привчання учнів до читання зі зрозумінням. Переказ прочитаного тексту. Усні висловлювання на підставі сюжетних картинок, мультфільмів тощо.

 

 

Удосконалення навичок письма. Каліграфічне, правильне письмо окремих слів, правопис яких  відповідає вимові. Каліграфічне переписування тексту. Письмо слів з двознаками, літерою і, що  позначає м’якість попереднього приголосного, буквами, що означають однакові  звуки (ż-rz, u-ó). Написання диктанту.

Підписування ілюстраці словами і простими реченнями.

Письмо по пам’яті.

 

Учень:

-новий текст читає правильно, по мірі можливості цілими словами;

– читає і розуміє відповідні для його віку тексти;

– відповідає на прості питання, що стосуються прочитаного тексту;

– аналізує під керівництвом вчителя твори для дітей: вирізняє героїв і оцінює їх поведінку;

–  виражає зміст прочитаного або вислуханого за допомогою експресії (мімікою, жестом, дією або рухом);

 

-пише правильно і каліграфічно, переписує слова і тексти;

 

 

 

 

– пише диктант;

– самостійно підписує ілюстрації словами і простими реченнями;

– пише по пам’яті.

 

Робота з дитячою книжкою  (протягом року).

Ознайомлення з доступними книжками для дітей. Формування вмінняпереглядати книжку спільно, давати відповіді на питання,  про кого або про що говориться у книзі, про що вона розповідає, який твір прочитано (вірш, казку, оповідання, загадку).

Формування зацікавленості до  дитячої  книжки. Формування загального уявлення про бібліотеку. Читання текстів з врахуваннямвікових відповідностей. Читання віршів,оповідань, казок, байок,загадок з яскравим і різноманітним емоційним забарвленням ( веселим, сумним, смішним, ліричним).

 

Учень:

– розглядає книжку самостійно і в групі;

 

– відповідає на питання вчителя, колег;

 

– самостійно ставить питання до змісту прочитаного;

 

– орієнтується, який твір прочитано ( вірш чи оповідання, веселий чи сумний);

 

– має уявлення про бібліотеку;

– виявляє щораз більше зацікавлення дитячою книгою.

                    Соціокультурна лінія
Держава, в якій мешкають учні, – Україна. Столиця України – Київ.

“Я- поляк”. Польща в житті учнів. Столиця Польщі – Варшава.

Українські і польські національні символи (герб, прапор, гімн).

Предмети побуту , одяг.

 

Народні символи ( рушник, віночок, калина, верба).

Народні свята ітрадиції.

Культивування польських традицій (святкові традиції, Мажанна).

Українські і польські дитячі пісні, ігри і забави.

 

Учень:

– знає, що Польща і Україна -держави;

-знає, що Київ є столицею України;

– знає, що Варшава є столицею Польщі;

 

– знає і поважає національні символи: прапор, герб, гімн Польщі і України;

– розуміє поняття “предмети побуту, одяг”;

– вживає слова, які є назвами народних символів, розуміє їх значення;

– знає польські традиції;

 

-знає напам’ять пісні для дітей, колядки, лічилки, колискові.

 

                              Діяльнісна лінія
Розвиток вміння правильно організувати свою шкільну діяльність.

Прищеплення принципів гідного співіснування і взаємодії в групі ровесників.

Формування вміння вираження власної думки у формі речення.

Формування постави активного читача.

 

 

 

Розвиток вразливості до краси рідної мови .

Прищеплювання творчої потреби власної активності.

Заохочення до презентації своїх літературних творів(оповідань, віршів, веселих історій).

Формування вміння використання теоретичних знань на практиці.

 

Учень:

– уміє правильно організувати свою шкільну діяльність;

– вміє співіснувати  і взаємодіяти в класі;

– уміє виражати думки у формі речення;

– проявляє естетичну вразливість і розширює асний словниковий запас через контакт з літературними творами;

– проявляє потребу контакту з літературою і мистецтвом для дітей;

– розуміє красу рідної мови ;

 

– старається бути активним;

– охоче презентує свої власні вори;

 

– уміє застосувати теоретичні знання на практиці.

 

 

 

2 клас

                         Мовленнєва лінія
1.Аудіювання ( протягом  року) .

Слухання тексту, який читає вчитель.

Слухання казок, поетичних творів, інших літературних текстів у аудіозаписі.

 

Слухання слів, об′єднаних однією темою. Відокремлення “зайвих” слів.

Слухання і розрізнення розповідних, питальних, спонукальних, окличних та неокличних речень.

Розрізнення в текстах монологічної і діалогічної мови ( без подання термінів).

Дотримання  культури слухання.

 

Учень:

– слухає зі розумінням вказівки вчителя;

– розуміє вказівки, інструкції, пояснення;

– виконує вказівки, висловлені вчителем  або однокласниками;

– слухає зі розумінням і в зосередженості відповідні  до віку вірші, оповідання та інші літературні твори, які читає вчитель та в аудіозаписі;

– слухає і розуміє значення слів, уміє згрупувати їх за спільними ознаками;

– визначає згідно з інтонацією та метою висловлювання розповідні, питальні, спонукальні, окличні та неокличні  речення;

-розрізняє  у мовленні монолог і діалог;

– активно бере участь в розмовах, забирає голос в культурний спосіб;

– не перериває особу, що говорить.

 

2. Говоріння і письмо.

Формування культури усного мовлення.

Вживання правильних форм кличного відмінка.

Активна участь в діалогічній мові.

Вживання виразів ввічливості (будь ласка,  дякую, вибачте, мені дуже приємно тощо);ознайомлення з формами культурного привітання, прощання, поведінки  та їх застосування у власному мовленні.

Формування навиків використання у власному мовленні висловів згоди, незгоди, відмови: ( так, охоче; на жаль, я не можу; прикро мені; …);

запрошення ( будь ласка, я запрошую…);

вдячності (  дякую, велике спасибі, я вдячний…);

вибачення (вибачте);

складання бажань (  бажаю.;  вітаю…;  складаю бажання….);

вияви емоції ( чудесно! Супер! Дуже мені радує.; прикро мені; дуже погано….);

власної точки зору ( на мою думку; я вважаю….);

впевненості- невпевненості ( я певний-непевний; очевидно, я не знаю напевно…)

Опрацювання текстів для дітей – аналіз змісту, героїв. Формування власного ставлення  до прочитаного.

 

 

Власна інтерпретація та інсценізація текстів.

Розширення відомостей про види літературних текстів.

Усний і письмовий переказ текстів за  допомогою вчителя.

Складання і записування

( самостійно та в групі) тексту за поданими словами та ілюстраціями, складеним спільно або поданим планом та ілюстраціями .

Усна розповідь про себе, про свою родину та друзів. Короткий запис оповідання.

Формування навиків естетичного і правильного письма.

Каліграфічне переписування окремих слів і текстів.

Творча робота з текстом ( розширення речень, доповнення пропусків, перетворення тексту тощо).

Диктант і самодиктант.

Самостійне і групове  складання і записування побажань, запрошень, листів, описів.

Дотримання писемної культури в зошиті і на дошці.

 

Учень:

– уміє вживати необхідні форми кличного відмінка;

– вміє налагоджувати контакт з ровесниками,  а також дорослою особою;

– знає, як належить почати і закінчити розмову;

– активно вживає форми і слова ввічливості;

 

 

 

– вміє використовувати у власній мові вислови :

– згоди і відмови;

 

-запрошення;

-вдячності;

 

-вибачення;

 

-складання бажань;

 

 

-вияву емоцій;

 

-власної точки зору;

 

-впевненості – невпевненості.

– під керівництвом вчителя аналізує твори для дітей: встановлює черговість подій, розпізнає героїв, оцінює їх поведінку і обґрунтовує свою думку, визначає час і місце дії твору;

– уміє цікаво інтерпретувати тексти, бере участь в їх інсценізації;

– проявляє естетичну вразливість і розширює словниковий запас через контакт з літературними творами;

– знайомиться з різними літературними текстами: оповіданням, казкою, легендою, віршем;

– уміє переказати невеликий текст,який читає вчитель або сам учень;

– вміє самостійно і в групі складати і записувати невеликі тексти;

– уміє складати(усно і письмово) короткі оповідання на подану тему;

– пише правильно, каліграфічно і плавно;

– уміє дотримуватися правильного темпу письма;

– переписує прості речення  і прості тексти;

– уміє розвивати речення,а також складає і записує зв’язні, правильні речення;

– виконує прості завдання з пропусками;

– виконує перетворення текстів;

– записує слова і речення зі слуху з урахуванням пізнаного словникового запасу;

– правильно переписує речення і короткі тексти зі  слуху і по пам’яті;

– намагається  самостійно укладати і правильно записувати побажання, запрошення, листи,

короткі описи, висловлювання з кількох речень на визначену тему;

– бере участь в колективному складанні різних письмових творів;

– дбає про естетику та правильність письма;

– акуратно і старанно веде записи у зошиті, дотримується абзаців, робить проміжки між роботами;

– старанно робить відповідні записи на дошці.

 

3. Читання .

Продовження вдосконалення навичок читання і вміння роботи з текстами.

Формування плавного, правильного і виразного читання.

Виразна вимова слів, дотримання пауз, інтонації кінця і середини речення.

Самостійне читання невеликих оповідань, казок,байок, віршів.

Використання елементів вибіркового читання. Читання з поділом на ролі.

 

Формування вміння працювати над текстом твору :

– відокремлення діалогу в тексті;

– розрізнення мови автора і героя твору;

– ділення тексту на частини згідно питань вчителя;

– співставлення слів-синонімів;

– формування вміння спостерігати за способами  вираження думки за допомогою яскравих зворотів та висловів;

– знаходження в тексті ( за допомогою вчителя) речення, яке виражає головну думку ;

– розрізнення текстів різних літературних видів;

– вишуковання в тексті оповідання, опису, роздуму.

 

Учень:

– самостійне читає обговорюваний текст:словами і реченнями, правильно, плавно, у міру виразно;

– читає самостійно новий текст:словами і реченнями, правильно, у міру плавно;

– читає і розуміє тексти, відповідні  до його віку;

– знаходить у тексті просту інформацію та робить висновки;

– розпізнає в тексті літературні форми ,такі як побажання, запрошення, повідомлення;

– читає текст з поділом на ролі,

 

 

– відокремлює діалог в тексті;

– розрізняє мову автора і героя твору;

– ділить текст на частині згідно питань вчителя;

– співставляє синоніми, розуміє їх;

– виражає думки за допомогою яскравих зворотів та висловів;

 

 

– уміє знайти речення, що виражає головну думку тексту;

 

– практично розрізняє тексти таких видів, як казка, оповідання, вірш, загадка, прислів’я;

– знаходить оповідання, опис, роздум.

 

                                     Мовна лінія
1.Звуки і букви. Склад.

Звуки, їх роль в розрізненні слів. Різниця  між голосними та приголосними.

Голосні, їх позначення на письмі за допомогою літер. Роль голосних в утворенні складів. Носові голосні. Вміння писання слів з голосними “ą”, “ę”.

Приголосні тверді та м′які, дзвінкі та глухі.

 

 

 

 

Позначення м’якості приголосних (за допомогою літери або риски).

 

 

 

 

Двознаки ch, cz, sz, rz, dz, dź, dż.

 

Склад як частина слова,що містить голосний. Ділення слів  на склади. Перенос слів.

 

Алфавіт. Значення алфавіту. Знаходження слів у словнику, розміщення поданих слів в алфавітному ( з врахуванням першої і другої літери) порядку.

Оволодіння алфавітом  і практичне його застосування.

Звуково-буквений аналіз слів.

Слова , в яких rz чергується з r, їх правопис.

Слова, в яких ó чергується з о, їх правопис.

Вимова, правопис а також перенос слів з подвоєними приголосними (інший, легкий, учениця – inny, lekki, uczennica ).

Узагальнюючі вправи на  правопис слів з м’якими приголосними.

Учень:

– вдосконалює рівень звукового аналізу та синтезу;

– ділить слова на звуки і визначає їх число;

– знає і розрізняє голосні і приголосні;

– вміє назвати голосні і приголосні;

– лічить звуки і букви в простих словах;

– знає різницю між звуком і буквою;

– знає поділ звуків мови на:

дзвінкі та глухі, тверді

та  м’які,учні та  носові;

– вказує схожість в записуванні м’яких приголосних;

– правильно записує м’які приголосні (з двознаками або з діакритичним знаком);

– знає двознаки, вміє їх  записати і прочитати;

– ділить слова на склади;

– уміє зробити аналіз і синтез складу;

– правильно ділить слова на склади;

– знає, що таке алфавіт;

– знає алфавіт, установлює черговістьслів з огляду на першу і другу літеру;

– порядкує слова згідно з

алфавітом;

 

 

 

– дбає про орфографічну грамотність під час письма з пам’яті та зі слуху;

 

 

– уміє правильно написати і прочитати слова  з подвоєними  та м′якими приголосними.

 

2.Слово. Будова слова.

Закріплення знань про слово як основну одиницю мовлення.

Слова, які означають  назви предметів(іменники), їх зміна згідно зразку один – багато

( без вживання термінів “іменник”, “число”).

Усвідомлювання тотожності іменника. Який вживається у  різних формах.

Велика літера в правописі імен, прізвищ, а також відомих дітям назв держав, міст, вулиць, місцевості, рік, гір. Велика літера в кореспонденції.

Слова, що означають ознаки предметів (прикметники). Їх зв’язок з іменниками. Зміна згідно зразку: один – багато ( роботяща дівчинка – роботящі дівчатка). Спостереження за роллю прикметників.

Слова- синоніми та слова  із протилежним значенням. Розпізнання в тексті слів, що характеризують  події, явища, людей тощо.

 

Прийменники w, na, o, do, od, nad, przed, z, przy, bez, koło, pod, u, za. Вживання прийменників з метою поєднання слів у реченні. Написання прийменників окремо від слів. Вправи на  правильне застосування граматичних форм, особливо при використанні прийменників do, przy, od, na, z, w, koło. Закріплення  вміння складати речення із застосуванням прийменників.

Правопис скорочень : ulica – ul., numer – nr,

Dnia  – dn., strona – s., obywatel –ob.

Слова, що означають дію предметів (дієслова), їх зв’язок з іменниками. Зміна за зразком: один – багато

( дитина малює – діти малюють). Узгодження  форм дієслова і іменника у числі. Розвиток вміння ставлення запитань до дієслова.

Роль дієслова в мові. Дієслова-синоніми  та з протилежним значенням.

Ознайомлення з найпростішими випадками багатозначності слова(ріг корови – ріг вулиці).

Будова слова. Корінь слова. Спостереження за  однаковими коренями в споріднених словах. Добирання споріднених слів,складання з ними речень. Чергування ą – ę, rz – r, ó –о в корені (найпростіші випадки).

 

Учень:

– правильно групує слова  згідно

визначеного критерію;

 

– вміє ставити питання до слів – назв предметів;

– вміє змінити їх за зразком один – багато;

 

– розуміє, що іменник може вживатися в різних формах;

– уміє написати імена, прізвища, відомі власні назви з великої літери;

– знає, що велика буква вживається також в кореспонденції;

 

– вміє ставити питання до слів,що означають ознаки предметів;

– підбирає прикметники до іменників;

– вміє змінити їх за зразком один – багато;

– знає, що таке “слова-синоніми”, “слова з протилежним значенням”;

– розпізнає в тексті слова , що характеризують  події, явища, людей тощо.

– розрізняє прийменники;

– вміє їх писати правильно;

– практично застосовує вміння використання прийменників в реченні;

– вміє написати відомі скорочення;

– вміє ставити питання до слів, що означають дію предметів;

– добирає дієслова до іменників;

– вміє змінити їх за зразком один – багато;

– вміє виділити поєднання іменника і дієслова як основу речення;

 

– спостерігає за роллю дієслова окремо і у поєднанні з іменником;

 

– має уявлення про багатозначні слова;

 

– знає, що таке “корінь”;

– уміє знайти однакові корені в споріднених словах;

– вміє застосувати споріднені слова в реченні;

– знає, що в корені відбувається чергування звуків.

 

Текст. Розрізнення окремих речень і тексту.

Тема і мета висловлювання.

Заголовок, його відповідність до змісту тексту. Добірка заголовків до поданих текстів, історій, картинок, мультфільмів.

Будова тексту : початок, основна частина,кінцівка. Відокремлення частин тексту.

Роль абзаців у текстах. Формування вміння дотримання абзаців на письмі.

Розрізнення різних текстів типів : оповідання, опис, роздум.

Поновлення текстів з деформованих  частин .

 

Вживання слів “він”, “вона”, “воно”, “вони”, („on”, „ona”, „ono”, „oni”, „one );”той “, “та”, “то”, “ті”, („ten”, „ta”, „to”, „te”, „ci” ), а також синонімів. Формування вміння застосування цих слів для вираження думки у власних висловлюваннях.

 

Учень:

– знає, що текст складається з речень;

– уміє визначити тему, мету висловлювання;

– вміє добирати заголовки до текстів, мотивуючи свій вибір;

 

 

– знає будову тексту;

– практично розпізнає окремі частини тексту;

– дотримується абзаців в тексті,розуміє їх роль ;

 

– розпізнає оповідання, опис, роздум;

– уміє відновити текст з деформованих частин згідно зі змістом;

– практично вживає вирази “він”, “вона”, “воно”, “вони”, “той”, “та”, “то”, “ті”, а також синоніми у власних висловлюваннях.

 

4.Речення.

Поняття про речення. Види речень за метою висловлювання (розповідне, питальне,спонукальне). Спостереження  за інтонацією кожного виду речень. Складання речень.

Розширення речень за допомогою питань.

 

Учень:

– відділяє слова в реченні і речення в тексті;

– розуміє поняття “речення”;

– розрізняє питальні, спонукальні, розповідні речення;

– складає питальні, спонукальні, розповідні речення;

– розвиває речення за допомогою питань;

– з розумінням користується  визначеннями: “слово”, “звук”, “літера”, “склад”, “речення”; “текст”.

 

                    Соціокультурна лінія
Держава, в якій мешкають учні, – Україна. Столиця України – Київ.

«Я – поляк». Польща в житті учнів. Столиця Польщі – Варшава.

Українські і польські національні символи (герб, прапор, гімн).

 

 

 

 

Місто(село), в якому мешкають учні та їх батьки; вулиця, дім, школа.

Найближче оточення: магазини, пошта, лікарня, аптеки тощо.

 

Транспорт.

 

 

Українські і польські народні свята та звичаї, пов′язані з ними.

Культивування польських традицій (святкові традиції, Мажанна).

Прислів’я, загадки, лічилки.

 

 

Українські і польські письменники і та поети ( Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Марія Kонопницька, Юліан Тувім, Ян Бжехвa).

 

Учень:

– знає, що Польща і Україна  -держави;

– знає, що Київ є столицею України; – – знає, що Варшава є столицею Польщі;

 

– знає і поважає національні символи: прапор, герб, гімн Польщі і України;

– знає назву міста(села), а також свою адресу, адресу школи;

 

– уміє користуватися послугами підприємств;

– знає екстрені номери;

– уміє користуватися транспортом,дотримується відповідних правил поведінки;

– знає свята, а також звичаї;

 

 

– знає прислів’я, загадки, лічилки, вміє використовувати їх  у власному мовленні;

– знає імена та твори видатних польських та українських письменників та поетів.

                        Діяльнісна лінія
Розвиток вміння правильно організувати свою шкільну діяльність.

Прищеплення принципів згідного співіснування і взаємодії в групі ровесників.

 

Формування постави активного читача.

 

 

 

 

 

Розвиток розуміння краси рідної мови . Вироблення навику дбайливості про культуру слова.

Навчання вміння використовувати теоретичні  знання на практиці .

Вироблення навику самостійності.

 

Учень:

– уміє правильно організувати свою шкільну діяльність;

 

– вміє співіснувати  і взаємодіяти в групі;

 

– проявляє естетичну вразливість і розширює власний  словниковий запас через контакт з літературними творами;

– проявляє потребу контакту з літературою і мистецтвом для дітей;

– вчиться користуватися бібліотечними фондами;

– розуміє красу рідної мови ;

-вміє  використати її практично;

– поважає польську та українську мови;

 

– уміє застосувати теоретичні знання на практиці;

– по мірі можливості самостійно виконує прості домашні завдання.

 

 

 

3 клас

                          Мовленнєва лінія
1.Аудіювання ( протягом  року) .

Уважне слухання тексту, який читає вчитель.

Слухання казок, поетичних творів, інших літературних текстів у аудіозаписі.

Слухання  дитячих  радіо або телевізійних програм.

Розвиток слухової пам’яті.

 

Учень:

– уважно слухає текст, який читає вчитель;

– розуміє зміст прочитаного тексту після  одного прочитання;

– уміє встановити черговість подій, їх взаємну залежність ;

– вказує головних  і другорядних персонажів;

– оцінює поведінку діючих осіб, виявляє її мотиви, обґрунтовує свою думку;

– самостійно складає питання до прочитаного тексту;

– слухає зосереджено та із зрозумінням відповідні до віку вірші, оповідання та інші літературні твори (які читає вчитель та в аудіо записі);

– відрізняє істотні події від менш істотних;

– переказує фрагмент дитячої телевізійної або радіопрограми, обґрунтовує свою думку;

– запам’ятовує  сказані вчителем або записані короткі речення слова, строфу вірша.

 

2. Говоріння і письмо .

Збагачення власного словникового запасу (протягом року) словами – назвами речей, ознак, дій, кількості, синонімами, антонімами, багатозначними словами, фразеологічними зворотами.

Формування культури  усного мовлення.

Вживання правильних форм кличного відмінка.

Активна участь в діалогічній мові.

Відповідне вживання слів  та  зворотів ввічливості.

Удосконалення змісту і форми  усних власних текстів під керівництвом вчителя:

– узгодження висловлювання з поданою темою;

– наявність в тексті складових частин ( початку, основної частини,кінцівки);

– дотримання логіки висловлювання;

– видалення однакових конструкцій речень, зайвих повторень тощо.

Укладання оповідання ( 5-6речень) на підставі життєвих подій, історій, картинок, фільмів, радіопрограм, телевізійних ,а також театральних видовищ.

Складання питань до тексту, до відповіді товариша.

Переказ прочитаного оповідання, казки, байки, статті. Переказ частини  дитячої телевізійної або радіопрограми.

Складання опису добре відомих предметів ( тварини, птаха, квітки).

Складання медитації за  поданим зразком.

Каліграфічне переписування окремих речень і текстів.

Творча робота з текстом.

Диктант і самодиктант.

Самостійне складання і записування побажань, запрошень, листів, описів.

Дотримання культури письма .

 

Учень:

– вживає у власній розмові слова- різні частини мови;

– добирає до слів синоніми, антоніми;

– розуміє значення багатозначних слів;

– знає і розуміє значення часто вживаних фразеологізмів;

– уміє вживати необхідні форми кличного відмінка;

– вміє дотримуватися контакту з ровесниками, а також дорослою особою;

– уміє правильно почати і закінчити розмову, вживаючи слова ввічливості;

– вдосконалює вміння складання власних текстів;

– висловлюється згідно з поданою темою;

– використовує у власному  висловлюванні основні  частини тексту;

– висловлюється логічно;

– не повторює однакових слів, зворотів, речень без потреби;

– уміє самостійно скласти оповідання;

– складає питання, вживаючи відповідні питальні слова;

– уміє переказати короткий зміст прочитаного  або почутого твору;

– бере участь в складанні і описів;

– складає короткий роздум за поданим зразком;

– переписує речення і прості тексти;

– уміє розвивати речення, а також складає і записує зв’язні, правильні речення;

– виконує прості завдання з пропусками;

– вміє  перебудовувати тексти;

– правильно переписує речення  і короткі тексти зі  слуху  і по пам’яті з урахуванням пізнаного словникового запасу;

– записує  речення  і короткі тексти зі  слуху  і по пам’яті ,дотримуючись доброго темпу;

– самостійно складає і правильно записує побажання, запрошення, листи, короткі описи, висловлювання  з кількох речень на визначену тему;

– дбає про естетику і графічну правильність письма.

 

3. Читання.

Розвиток вміння читати  вголос виразно і зі збереженням експресії обговорюваний і новий текст.

Розвиток вміння  розставлення найпростіших логічних акцентів.

Розуміння прочитаного.

Розвиток  тихого читання.

Декламація віршованих творів.

 

Учень:

– уміє самостійно, виразно і зі збереженням експресії читати обговорюваний текст;

– в міру можливості читає самостійно, виразно і зі збереженням експресії новий текст;

– застосовує різні види читання (повне, вибіркове, з поділом на ролі);

– читає правильно, плавно і виразно цілими реченнями з одночасним розумінням змісту в темпі 60-75 слів на хвилину ( на кінець навчального року);

– вміє виділяти важливі за  змістом слова;

– правильно дотримується пауз (граматичних, психологічних, ритмічних) між реченнями  і частинами тексту;

– по мірі  можливості дотримується норм літературної вимови;

-поєднує процес читання з розумінням  змісту слів, речень, тексту;

– пояснює значення слів та висловлювань;

– виділяє важливі за змістом слова;

– читає тихо з одночасним розумінням змісту в темпі 90-100 слівна хвилину (на кінець навчального року);

– декламує вірші із застосуванням зміни сили, тону голосу, темпу, пауз, а також логічного акценту.

 

                                    Мовна лінія
1.Повторення відомостей про звуки і букви  з 2 класу .

Алфавіт. Літери,що  позначають  голосні та  приголосні.

Носові голосні “ą”, “ę”. Правопис слів s носовими голосними.

Наголос. Двознаки (ch, cz, rz, sz, dz, dź, dż),що  позначають приголосні. Тверді та  м’які приголосні. Способи позначення м’якості приголосних на письмі.

Дзвінкі  та глухі приголосні. Правопис слів з втратою дзвінкості у  кінці і в середині слова.

Використання змінності форм для пояснення правопису,  напр.:

sad – sadu, chleb – chleba, róża – róże i форм слів : rybka – ryba, ławka – ława, kózka – koza, łapka – łapa.

Звуковий і звуково-буквений аналіз слів з твердими і м’якими, дзвінкими  і глухими приголосними. Подвоєння  м’яких і твердих приголосних у вимові, позначення їх на письмі однаковими літерами .

Правила переносу слів.

Робота з орфографічним словником.

 

Учень:

– знає алфавіт, вміє знаходити слова в словнику за алфавітом;

– знає голосні і приголосні, правильно вимовляє їх і вміє записати за  допомогою  відповідних літер;

– відповідно читає і записує двознаки;

– розрізняє тверді і м’які приголосні, знає способи позначення м’якості приголосних на письмі;

– розрізняє дзвінкі і глухі приголосні;

– уміє правильно написати слова з втратою  дзвінкості;

– вміє практично застосовувати змінності форм для обґрунтування правопису;

– аналізує слова з твердими і м’якими, дзвінкими та глухими приголосними;

– уміє записати подвоєні приголосні,позначаючи їх на письмі однаковими літерами;

– знає правила переносу слів;

– вміє працювати з орфографічним словником.

 

Текст.

Закріплення відомостей про будову тексту (початок, основна частина, кінцівка).

Відновлення деформованого тексту з представленими частинами.

Стисла і широка тема і мета висловлювання в текстах – розповідях  і описах. Заголовок. Визначення мети і теми висловлювання (усного  та писемного). Підбір заголовків до текстів.

Знаходження і інтонаційне виділення в реченнях найважливіших для вираження думки слів.

Поділ тексту на логічно закінчені частини  за поданим  планом  або без нього. Дотримання абзаців під час складання текстів.

Укладання плану тексту.

Поглиблення відомостей  про види текстів ( оповідання, опис, роздум), особливості їх будови.

Зв’язок між реченнями в тексті. Спостереження за різними способами передавання інформації в  тексті: використання займенників, повторення слів, вживання синонімів. Розвиток вміння використання цих засобів у власному  мовленні  учня (усному та  писемному) : складання оповідань за створеною  ситуацією, планом, серією малюнків.

Відомості про поточний, офіційний і артистичний (без вживання терміну) стиль; вираження  однакової думки в текстах різних стилів.

Спостереження за текстами, що належать до різних стилів:довжина речень, наявність діалогів, питальних і спонукальних речень, окличних  речень; вживання слів з переносним значенням.

Складання (усне  і письмове) художніх і наукових (без вживання термінів) описів за поданим зразком. Групове складання загадок.

Складання текстів-інструкцій по виготовленню різних предметів (закладок до книжок, аплікації, килимків з паперових смужок тощо).

Групове та індивідуальне  складання і висилання побажань з різних оказій. Застосування зворотів  ввічливості в розмові, листі, побажаннях.

 

Учень:

– знає будову тексту;

– уміє відновити деформований текст;

– розуміє поняття “стисла і широка тема і мета висловлювання”;

– уміє визначити тему і мету висловлювання і  обґрунтувати  свій вибір;

– вміє добирати влучний заголовок до тексту;

– вишуковує,  а також інтонаційно виділяє  в реченнях найважливіші для вираження думки слова;

– ділить текст на частини з використанням плану і без нього;

– вживає абзаци на практиці;

– вміє скласти план до поданого тексту;

– знає і розрізняє різні види текстів, їх будову;

– вміє укладати тексти-оповідання, тексти-описи, тексти- роздуми;

– знає засоби поєднання речень в тексті;

– вміє використовувати їх  у  власному усному  і писемному мовленні ;

– складає оповідання за створеною ситуацією, планом, серією малюнків;

– має уявлення про поточний, офіційний і артистичний (без вживання терміну) стиль;

– уміє розрізнити ці стилі;

– аналізує ознаки текстів, що належать до різних стилів;

– користується на практиці  мовними засобами  під час складання різних текстів;

– уміє скласти прості художні  і наукові (без вживання термінів) описи за поданим зразком;

– складає загадки ;

– складає різноманітні тексти-iнструкції;

– складає і правильно записує побажання на різні події;

– уміє застосувати відповідні слова ввічливості.

 

Речення, словосполучення.

Закріплення  і узагальнення відомостей про речення  з 2 класу. Розповідні, питальні,спонукальні речення. Формування вміння вираження думки у формі речення. Складання речень з «розсипаних» слів .

Окличні і неокличні речення. Правильне інтонування речень. Створення ситуацій, які вимагають  застосування у власних висловлюваннях  різних типів. Речень.

Пунктуаційні знаки у кінці речення. Кома при перерахуванні. Кличний відмінок в спонукальних реченнях, пунктуаційні знаки при кличному відмінку.

Закріплення правопису скорочень, вивчених у 2 класі. Правопис і практичне застосування скорочень : doktor – dr,pod tytułem – pt., i tak dalej – itd.

Зв’язок слів у реченні.

Члени речення . Підмет і присудок як головні члени речення. Найчастіше вживані способи їх вираження ( іменник, дієслово). Другорядні члени речення .

Поняття про словосполучення. Головне і залежне слово у словосполученні.

Складання словосполучень за зразком  і схемами. Розрізнення речень і словосполучень. Загальне ознайомлення зі складними реченнями, які складаються з двох простих.

Кома в складному реченні. Укладання складних речень за зразками.

 

Учень:

– знає поняття « розповідне, питальне,спонукальне речення;

– розрізняє розповідні, питальні,спонукальні речення, знає їх основні ознаки;

– вміє виражати думку у формі речення;

– укладає речення з «розсипаних» слів;

– знає поняття «окличні і неокличні речення», розрізняє їх за інтонацією;

– застосовує різні типи речень;

– застосовує відповідні пунктуаційні знаки у кінці речення;

– вміє застосовувати кому при перерахуванні;

– вміє написати і практично застосувати вивчені скорочення;

– визначає за допомогою питань слова зв′язані між собою за змістом та граматично;

– розрізняє головні і другорядні члени речення;

– вміє ставити питання до відповідних членів речення;

– вміє знайти і підкреслити члени речення;

– має поняття про словосполучення;

– вміє виділити головне і залежне слова у словосполученні;

– складає речення і словосполучення за зразком і схемами;

– розрізняє речення і словосполучення;

– має уявлення про складне речення;

– відокремлює прості речення  у складному;

– вміє вживати кому у складному реченні;

– укладає складні речення за зразками.

 

Слово. Будова слова.

Значення слова (дослівне і переносне значення, випадки багатозначності, слова – омоніми

( без вживання термінів)).

Поглиблення уявлення про синоніми і антоніми, спостереження  за їх роллю в тексті.

Ознайомлення  з фразеологічними зворотами.

Корінь слова . Споріднені слова. Добирання  споріднених слів.

Закінчення і основа слова . Роль закінчення як частини слова , за допомогою якої змінюється форма слова( на  прикладах різних  частин мови). Закінчення як засіб поєднання слів у реченні. Визначення закінчень за допомогою зміни слів у реченні. Правопис закінчення -ów.

Інші частини основи: префікс, суфікс. Спостереження за  роллю префіксів в творенні слів. Значення слів з різними префіксами.

Префікси і прийменники. Правопис префіксів і прийменників з однаковим звучанням. Вміння розрізняти  префікси і прийменники. Перенос слів з префіксами. Правопис префіксів przy-, prze-, roz-, bez-. Практичне ознайомлення з правописом префіксів z-, s-, ś-.

Спостереження за роллю  суфіксів на прикладах споріднених слів у межах однієї частини мови. Творення слів з найчастіше вживаними суфіксами, використання їх у словосполученнях та реченнях. Значення слів з найчастіше вживаними суфіксами (-arz, -erz, -ek, -eczek, -nik).

Правопис слів  з суфіксами  -ówka,

-ówna.

Перенос слів з суфіксами. Добирання  споріднених слів  з префіксами і суфіксами.

Аналіз слів  за їх будовою.

Спостереження за чергуванням  голосних (ą-ę, ó-o, o-a) і  приголосних (k-c-cz, g-dz-ź, t-ć-c, d-dz-dź, rz-r) в коренях слів. Робота з орфографічним словником.

 

Учень:

– шукає в тексті слова  з дослівним і переносним значенням, багатозначні слова , часто вживані омоніми – практично, без вживання термінів;

– добирає синоніми і антоніми до слів;

– використовує їх  в усному та писемному мовленні ( творчих роботах);

– пояснює і вживає у власному мовленні  опрацьовані за підручниками фразеологічні звороти;

– шукає, визначає корінь в споріднених словах;

– розрізняє за   допомогою вчителя споріднені слова  і форми одного слова;

– змінює слова за питаннями;

– визначає змінну частину, визначає основу;

– шукає закінчення у слові , поданому в декількох формах;

– пояснює роль закінчення у поєднанні слів у реченні ;

– пише закінчення -ów;

– утворює нові слова за  допомогою префіксів;

– пояснює значення префіксів у словах ,з’єднуючи їх у словосполучення і речення;

– розрізняє префікси і прийменники;

– вміє правильно записати префікси як частину слова, а також прийменники як окреме слово;

– переносить слова з префіксами;

– знає і застосовує  практично правила вимови і правопису префіксів przy-, prze-, roz-, bez-, z-, s-, ś-;

– творить нові слова за допомогою суфіксів на прикладах споріднених слів у межах однієї частини мови (biały – bielutki-białawy; mama – mamusia-matula-mamusieńka);

– пояснює значення слів , яке надають їм суфікси ;

– пише найчастіше вживані суфікси;

– пише слова з -ówka, -ówna ;

– переносить слова з суфіксами;

– добирає споріднені слова  з суфіксами та префіксами;

– аналізує за допомогою  вчителя слова  за їх будовою;

– користується орфографічним словником з метою перевірки правильного написання слів.

 

Частини мови.

Загальне уявлення про частини мови  (питання, значення, роль в реченні ).

Добирання спільнокореневих слів , які належать до різних частин мови praca (- pracowity-pracować) і розрізнення їх за допомогою питань, значення, ролі в реченні , а також зв’язку з іншими словами.

Іменник.

Загальне уявлення про іменник як частину мови ( питання, значення, роль у реченні ). Іменники, які відповідають на питання Хто? Що? Власні і загальні іменники. Велика літера у власних іменниках.

Формування поняття предметності на прикладах іменників, що означають ознаки, дію ( зелень, радість, сміх, біганина).

Іменники близькі за значенням та з протилежним значенням ( синоніми, антоніми).

Багатозначні іменники. Вживання іменників в дослівному і переносному значеннях.

Рід іменників : чоловічий, жіночий, середній.

Відмінювання іменників за числами (одниною і множиною). Відмінювання  іменників за питаннями( без ознайомлення з відмінками). Укладання словосполучень і речень  з іменниками в різних формах ( з прийменниками і без них). Заміна  в тексті невиправданих  повторень іменників іншими словами. Визначення роду, числа іменників в тексті. Розвиток вміння ставити питання до іменників.

Прикметник.

Загальне уявлення про прикметник як частину мови ( питання, значення, роль у реченні). Зв’язок прикметників з іменниками. Знаходження сполучень з прикметниками в тексті,реченні, складання власних словосполучень,застосування їх в реченнях, укладання тексту.

Прикметники з близьким   та   протилежним значенням ( синоніми, антоніми).

Багатозначні прикметники. Вживання прикметників в дослівному і переносному значенні. Спостереження за  влучним вживанням прикметників в тексті, обґрунтування своєї думки. Спостереження за вживанням прикметників в загадках.

Відмінювання прикметників за родами у поєднанні з іменниками. Родові закінчення прикметників : -y, -i, – а, -e. Відмінювання прикметників за числами у поєднанні з іменниками . Два роди прикметників у множині. Закінчення прикметників у множині : -i, -y, -e. Відмінювання прикметників за питаннями поєднанні з іменниками Розвиток вміння розрізняти рід і число прикметників у сполученні з іменниками. Правильна питань питань до прикметників.

Дієслово.

Загальне уявлення про дієслово як частини мови ( питання, значення, роль в реченні). Зв’язок дієслів з іменниками в реченні . Дієслова з близьким та  протилежним значенням ( синоніми, антоніми).

Багатозначні дієслова. Використання дієслів в дослівному і переносному значенні. Спостереження за  влучним  використанням дієслів в тексті, обґрунтування своєї думки. Добирання  з числа поданих таких дієслів, які найкраще виражають думку. Відмінювання дієслів за особами  та числами.

Відмінювання дієслів доконаного і недоконаного виду ( без вживання термінів) дієслів за часами: Що робить? Що робив? Що зробив? Що робили? Що зробили? Що робитиме? Що робитимуть?

Спостереження за відмінюванням дієслів за особами та числами в теперішньому часі  та за родами в минулому часі (початкове ознайомлення із закінченнями дієслова).

Неозначена форма дієслова(Що робити? Що зробити?). Спостереження за використанням неозначеної форми в прислів’ях. Вживання інфінітивів при складанні інструкцій, доручень.

Вживання і правопис дієслів з префіксами. Правопис “не” з дієсловами. Розвиток вміння визначати  час і число дієслова, а також рід у минулому часі.

Прийменник.

Роль прийменника в реченні, його зв’язок з іменником. Іменники з прийменниками у поєднанні з дієсловами, прикметниками. Встановлення зв’язку іменників з прийменниками з іншими частинами мови в тексті. Укладання власних словосполучень, вживання їх в реченні. Прийменники навколо, між, незважаючи, збоку, проти, згідно, поміж, замість(dokoła, między, mimo, obok, przeciw, według, wśród, zamiast).

Правопис прийменників з іменниками, а також прикметниками, перед якими вони стоять.

Прийменники і префікси, що однаково вимовляються , їх вимова і правопис.

 

Учень:

– ділить за групами слова, які відповідають на питання різних частин мови(серед них – числівники, прислівники – без вживання термінів), відрізняються за родами та  числами (іменники, прикметники), мають форми часу (дієслова) ;

– будує словосполучення зі слів, які є різними частинами мови;

– має уявлення про іменник як частину мови;

– пізнає в тексті і самостійно добирає іменники;

– ставить питання до іменників, які належать до різних родів;

– будує словосполучення іменників з іншими словами;

визначає як іменники слова , що означають ознаки, дію за питанням що?;

– добирає часто вживані (1-3) синоніми ,а також антонім до поданих іменників;

– вдосконалює власні висловлювання за  допомогою синонімів;

– шукає і пояснює значення іменників в дослівному і переносному значенні;

– розрізняє багатозначні іменники;

– визначає рід іменників, ставить питання і відносить іменник до одного з трьох родів;

– змінює іменники за числами;

– змінює іменники різних родів за питаннями;

– складає словосполучення і речення з іменниками в різних формах ( з прийменниками і без них);

– уміє замінити в тексті іменники іншими словами;

– визначає рід, число іменників у тексті;

– вміє ставити питання до  іменників різних родів  у різних формах;

– має уявлення про прикметник як частину мови;

– пізнає прикметники в реченні і тексті;

– називає  пряме і переносне значення прикметників під час виконання вправ;

– складає словосполучення прикметників  з іменниками;

– добирає до поданого прикметника 1-3 синоніми, а також антонім; застосовує їх  в  усному та писемному мовленні (особливо в описах);

– пояснює значення прикметників  в прямому і переносному значенні;

– бере участь в групових вправах на удосконалення речень, текстів за допомогою додавання прикметників до іменників;

– укладає прості загадки про предмети за допомогою  прикметників;

– змінює прикметники за родами;

– визначає рід прикметників за закінченням, питанням та родом іменника, з яким сполучається;

– має поняття про два роди у множині;

– знає закінчення прикметників у множині;

– відмінює прикметники у сполученні з іменниками за числами, вживає їх у реченні;

– має поняття про дієслово як частину мови;

– пізнає дієслова в реченні або тексті, ставить до них запитання;

– пояснює значення дієслів, поєднує їх з іменниками;

– добирає до поданого дієслова 1-3 синоніми, антонім;

– пояснює дієслова, ужиті в переносному значенні;

– бере участь в групових вправах в удосконаленні тексту за допомогою додання дієслів-синонімів;

– змінює дієслова за особами та числами ;

– розрізняє форми часу дієслів;

– змінює дієслова за часам за допомогою  питань;

– пізнає  форми часу  дієслів в тексті;

– має уявлення про інфінітив як початкову форму  дієслів;

– вживає неозначену форму дієслова при укладанні інструкцій, доручень;

– вміє написати дієслова з префіксами;

– вміє писати “не” з дієсловами;

– вживає дієслова з “не”в усному та писемному мовленні;

– має уявлення про прийменник, його ролі в реченні;

– спостерігає за зв’язком прийменників з іменниками;

– встановлює зв’язок іменників з прийменниками з іншими частинами мови в тексті;

– укладає власні словосполучення, вживає їх у реченні;

знає написання прийменників навколо, між, незважаючи, збоку, проти, згідно, поміж, замість;

– уміє написати прийменники з іменниками і прикметниками, перед якими вони стоять ,а також прийменники і префікси, що звучать однаково.

 

                    Соціокультурна лінія
Держава, в якій мешкають учні, – Україна. Столиця України – Київ.

«Я –  поляк”. Польща в житті учнів. Столиця Польщі – Варшава.

Українські і польські національні символи (герб, прапор, гімн).

Народні( вінок, вишиваний рушник),а також рослинні ( верба, калина) символи.

Культивування польських традицій (святкові традиції, Мажанна тощо).Народні традиції і обряди.

Прислів′я, народні потішки; пісні, лічилки, дитячі ігри.

 

Найчастіше вживані форми привітання, прощання,подяки.

Українські і польські письменники  та поети.

 

Учень:

– знає назви держави, столиці, найбільших міст, рік, гір України;

-знає  назви держави, столиці найбільших міст, рік, гір Польщі;

– взнає  напам’ять гімни Польщі і України;

– знає і поважає національні символи: прапор, герб, гімн Польщі і України;

– знає народні символи;

– знає польські святкові  традиції та обряди;

– знає 4-5 прислів’їв і вживає їх у власному мовленні; 2-3 пісні; 2 дитячі ігри;

– використовує в розмові форми привітання, прощання, подяки, вміє складає  побажання, запрошення;

– знає прізвища видатних українських, а також польських письменників і поетів ( Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Адам Міцкевич, Марія Koнопницька, Ян Бжехва, Юліан Тувім тощо.)

 

 

                             Діяльнісна лінія
Формування постави активного читача.

Виховання розуміння краси рідної мови .

Прищеплення навиків користування різноманітними джерелами інформвції, такими як: словники, енциклопедії, текстові джерела  в Інтернеті.

Виконання домашніх завдань.

Навчання самостійності, відповідальності , чесності.

 

Учень:

– багато читає;

-самостійно  читає книжки для дітей польських, українських, закордонних письменників;

– уміє самостійно користуватися книжками, підручниками, енциклопедією, словниками;

– уміє самостійно користуватися текстовими джерелами в Інтернеті;

– самостійно виконує домашні завдання;

– старається бути самостійним, відповідальним, чесним.

 

 

4 клас

Мовленнєва лінія

1.Аудіювання ( протягом  року) .

Уважне слухання тексту, який читає вчитель.

 

Уважне слухання і  розуміння відповідних до віку віршів, оповідань, пісень і інших літературних творів.

 

Розвиток слухової пам’яті.

 

Учень:

– слухає із зрозумінням доручення, що складаються зі складених речень;

– уважно слухає висловлювання інших і уміє використати передану інформацію;

– виконує складні доручення, висловлені вчителем або однокласниками;

– слухає із розумінням і в зосередженості відповідні  до віку вірші, оповідання, пісні та інші літературні твори, крім того,  довші  фрагменти текстів для домашнього читання( які читає вчитель або в аудіозаписі);

– бере участь в розмовах, уміє віднестися до висловлювання інших;

– запам′ятовує  короткі речення, слова, строфу вірша.

 

2. Говоріння і письмо.

Формування культури усного мовлення.

Доречне  вживання слів та  зворотів ввічливості.

Усний аналіз прочитаних літературних творів.

Удосконалення змісту і форми власних усних текстів.

Формування вміння ведення діалогу.

Формування вміння підсумовувати  та узагальнювати  почуте.

Дотримання етичних норм під час розмови.

Переписування речень і текстів.

Самостійна робота з реченням і текстом.

Письмо зі  слуху.

Укладання і записування побажань, запрошень, листів, описів, оповідань, творчих робіт.

Диктант і самодиктант.

Формування каліграфічних навиків.

 

Учень:

– вміє підтримувати контакт з ровесниками, а також дорослою особою;

– знає, як належить почати і закінчити розмову;

– правильно добирає слова з протилежним і близьким значенням;

– активно вживає у власному мовленні слова – різні частини мови;

– знає і розуміє значення часто вживаних фразеологізмів;

– уміє вживати необхідні форми кличного відмінка;

– активно вживає слів є ввічливості у власному мовленні ;

– розрізняє літературні твори (прозу, поетичні, драматичні);

– аналізує, під керівництвом вчителя, прочитані твори: вказує головних і другорядних персонажів, оцінює їх поведінку, зазначає вибрані фрагменти тексту, складає продовження;

– вдосконалює вміння складати власні тексти;

– висловлюється згідно з поданою темою, вміє скласти план;

– використовує у власних висловлюваннях різноманітне словництво;

– висловлюється логічно;

– уникає зайвих повторень слів та речень;

вживає синоніми, антоніми, багатозначні слова, фразеологічні звороти;

– веде  діалог в обсязі близьких йому тем, укладаючи правильні роздуми, а також вживаючи необхідні докази;

– підсумовує і узагальнює почуте;

– робить пропозиції;

– дотримується  принципових етичних норм під час розмови;

– переписує складні речення і довші тексти;

– доповнює речення з пропусками;

– правильно розміщує текст на сторінці;

– записує висловлювання з кількох речень зіслуху з врахуванням пізнаного словарного запасу;

– правильно переписує зі слуху і по пам’яті прості і складні речення,а також короткі тексти;

– самостійно, правильно складає і записує побажання, запрошення, приватні листи, короткі описи, короткі оповідання, висловлювання з кількох речень на довільну тему (на основі опрацьованих  текстів, а також творчі);

– записує слова і речення зі слуху з врахуванням пізнаного словарного запасу;

– правильно переписує речення і короткі тексти зі слуху і по пам’яті, дотримуючись доброго темпу;

– дбає про естетику і графічну правильність письма;

– вдосконалює темп письма до 50 знаків на хвилину;

– самостійно виконує письмові домашні завдання.

 

3. Читання.

1. Читання вголос.

Розвиток вміння читати вголос виразно і зі збереженням експресії обговорюваний, а також новий текст.

Правильна інтонація в кінці речення.

Читання з поділом на ролі.

Виразне читання, вивчення і декламування  віршованих текстів.

 2.Тихе читання.

Розвиток самостійного тихого читання.

Розвиток вміння переглядати текст з метою  знаходження потрібного фрагменту, діалогу, абзацу.

Самостійне читання нового тексту (після попередньої роботи з новими словами).

Усвідомлене, правильне, виразне, чітке тихе читання та читання вголос.

3. Робота з текстом.

Ознайомлення з автором тексту, що читається.

Розвиток вміння опрацювання текстів.

Спостереження за структурою тексту.

Встановлення часових, причинно-наслідкових, логічних зв’язків.

Визначення теми висловлювання, формування  головної думки.

Складання плану  прочитаного.

Постановка питань до тексту, оповідання вчителя, відповіді учнів.

Переказ прочитаного за самостійно складеним  планом.

Розвиток вміння вишуковувати художні описи персонажів, явищ з метою  їх докладного відтворення .

Ознайомлення з різними літературними текстами.

Формування вміння користуватися бібліотечними фондами, а також іншими джерелами  інформації.

 

Учень:

– уміє самостійно, виразно і зі збереженням експресії читати обговорюваний текст;

– уміє самостійно, виразно і зі збереженням експресії прочитати новий текст;

– читає з правильною інтонацією у кінці або в середині речення ( паузи при перерахуванні, перед комою);

– читає з поділом на ролі, за  допомогою  голосу передає характер персонажів;

– читає,декламує вірші;

– дотримується норм літературної вимови;

самостійно читає тихо, не проговорюючи прочитаного вголос;

– швидко  переглядає текст ( за дорученням вчителя);

– читає тихо самостійно;

– поєднує процес читання з розумінням змісту слів, речень, тексту;

– шукає в тексті інформацію, а також фрагменти на визначені теми і  робить висновки;

-свідомо, правильно, виразно читає в темпі 85-95 (голосне) і 100-130 (тихе) слів на хвилину невідомого тексту на кінець навчального року ;

– правильно  дотримується пауз (граматичних, психологічних, ритмічних) подій, персонажів, фактів;

– пізнає в тексті відповідні літературні форми: замітка , лист;

– застосовує різні види читання (повне, вибіркове, з поділом на ролі);

– виділяє важливі за змістом слова;

– пам’ятає ім’я і прізвище автора прочитаного тексту;

– самостійно спостерігає за  структурою текстів (пояснює, про що йдеться в цьому або іншому фрагменті, визначає форми передачі змісту);

– самостійно встановлює часові , причинно-наслідкові, логічні зв’язки між частинами тексту;

– визначає тему висловлювання, формулює  головну думку;

– укладає план до тексту;

– задає питання до тексту, оповідання вчителя, відповіді учнів;

– коротко переказує прочитаний текст за самостійно складеним планом ;

– читає домашні тексти для читання, подані вчителем;

– добирає матеріал до характеристики персонажу  або події, шукає є влучні фрагменти тексту, слова для докладного відтворення явищ природи, подій, персонажі;

– знає літературні тексти різних видів: оповідання, казку, легенду, вірш, науково-популярні тексти,

комікси, хроніки;

– в міру можливості користується бібліотечними фондами (енциклопедії) та ншими джерелами інформації (інтернету).

 

                                      Мовна лінія
Повторення відомостей про звуки й букви, будову слова.

Звуки й букви. Двознаки. Голосні та приголосні. Носові голосні. Приголосні тверді й м′які, глухі й дзвінкі. Правила переносу слів. Фонетичний розбір слова.

 

 

Учень:

– знає звуки та букви польської мови, вміє їх правильно вимовляти та писати;

– знає основні фонетичні поняття;

– вміє виконувати звуковий розбір слова (визначати голосні й приголосні, характеризувати приголосні за дзвінкістю-глухістю, твердістю- м′якістю),

– визначає і співставляє кількість звуків та букв у словах;

– знає правила переносу слів та вміє використовувати їх практично;

– знає алфавіт;

– вміє використовувати набуті знання у роботі зі словником;

– вміє самостійно розташувати слова за алфавітом згідно 2 і 3 літери;

– користується словником;

– знає значущі частини слова ( корінь, закінчення, префікс, суфікс);

– виконує розбір слова за будовою;

– знає правопис префіксів;

– вміє вірно написати слова з орфограмами у префіксі, корені;

– розрізняє спільнокореневі слова.

 

Текст.

Закріплення поняття про структуру тексту. Тема та мета висловлювання. Заголовок.

Добирання заголовків до тексту. Логічний наголос. Поділ тексту на частини. Складання плану до тексту за допомогою вчителя та самостійно. Розширений та стислий переказ текстів-описів (80-100 слів) за поданим або самостійно складеним планом. Складання порівняльного опису. Дотримання у тексті абзаців. Cкладання текстів- розповідей (7-8 речень) за поданими початком, основною частиною, кінцівкою та за опорними словами. Спостереження за особливостями будови та складання тексту- міркування: наявність твердження, аргументів та висновку. Редагування літературного опису. Поглиблення відомостей про різні стилі висловлювання ( розповіді та описи): художній, розмовний, офіційно-діловий, їх особливості. Вдосконалення змісту та форми власних текстів ( чи висловлювання відповідає темі, чи є у тексті усі відповідні частини – початок, основна частина, кінцівка; дотримання логіки, уникнення речень з однаковими конструкціями та невиправданих повторень тощо).

Учень:

– знає структуру тексту;

– визначає тему та мету тексту, в якому вони не сформовані;

– самостійно добирає заголовок до тексту, обґрунтовує свій вибір;

– ділить текст на частини;

–  складає план до тексту;

– переказує близько до тексту та стисло тексти-описи;

– розрізняє типи текстів (розповідь, опис, міркування);

– складає порівняльний опис;

– складає тексти- йрозповіді;

– складає міркування за запропонованим початком;

– редагує художній опис;

– розрізняє художні та наукові тексти;

– складає усне порівняння літературних та популярно-наукових описів за зразком;

– пише перекази обсягом 95-100 слів за колективно або самостійно  складеним планом;

– вміє написати запрошення, скласти побажання;

– складає поради, інструкції, переписи.

Речення, словосполучення.

Повторення та узагальнення відомостей про види речень за інтонацією та метою висловлювання, про граматичну основу речення, про словосполучення. Розвиток умінь шукати у реченні зв′язки між словами: виділення основи речення та словосполучень. Поширення речень за допомогою виразів та словосполучень. Складання речень за зразком та схемою. Відновлення змісту деформованих речень та тексту. Головні та другорядні члени речення. Поняття про речення з однорідними членами. Кома у реченнях з однорідними членами. Інтонація перераховування. Поєднання однорідних членів речення за допомогою інтонації,сполучників  а, і, але. Складання речень з однорідними членами, поширення їх за допомогою залежних слів, вживання у текстах.

 

 

 

 

 

Складне речення, яке складається з двох простих , з′єднаних сполучниками або без них. Кома в складному реченні. Перебудовування висловлювання: речення – у його  еквівалент, просте речення – у складне, просте – у розгорнуте. Пряма мова ( після слів автора). Розділові знаки при прямій мові. Вживання великої букви при прямій мові.

Учень:

– розрізняє  види речень за метою висловлювання та за інтонацією;

– виконує розбір речення ( визначає тип речення за інтонацією, визначає зв′язки між словами у реченні);

– знає поняття «речення», «словосполучення», вміє їх відрізнити та порівняти;

– складає речення самостійно та в групі, поширює їх за допомогою виразів та словосполучень;

– вміє відновити зміст деформованих речень та текстів;

– знає назви членів речення: головні (підмет і присудок) та другорядні ( без поділу на типи);

– має поняття про речення з однорідними членами;

– знає, що однорідні члени речення поєднуються за допомогою інтонації, сполучників;

– вміє застосовувати кому при однорідних членах речення;

– вміє складати речення з однорідними членами;

– знає типи речень за кількістю основ – прості та складні;

– розрізняє прості та складні речення;

– знає поняття «еквівалент речення» („równoważnik zdania”);

– вміє складати та перебудовувати речення;

– знає поняття «пряма мова» та «слова автора»;

– правильно вживає розділові знаки при прямій мові.

 Частини мови.

Іменник.

Повторення відомостей про іменник. Розширення поняття про лексичне значення іменника. Іменники-синоніми, іменники-антоніми, багатозначні іменники. Вживання іменників у прямому та переносному значенні. Спостереження за влучним вживанням іменників у художніх та популярно-наукових текстах. Формування вміння вибирати серед поданих іменників найбільш влучні для даного контексту. Скорочення слів. Правопис скорочень.

Рід іменників. Відмінювання іменників за числами та відмінками. Формування утворювати називний відмінок однини

( початкова форма іменника).

Відміна іменників (чоловіча, жіноча, середня). Визначення відміни. Особливості кличної форми у трьох відмінах. Розділові знаки у вживанні кличної форми. Складання словосполучень з іменниками у трьох відмінах. Końcówki –ę, -ą w formach biernika i narzędnika rzeczowników zakończonych na –a deklinacji męskiej i żeńskiej oraz nazwisk na –a, -o; końcówka –ą w mianowniku i bierniku i –e w narzędniku l.p., rzeczowników deklinacji nijakiej.

Końcówka narzędnika –em rzeczowników dekllinacji męskiej i nijakiej, -ą deklinacji  męskiej i żeńskiej zakończonych na –a oraz nazwiskach na –a, -o. Спостереження за закінченнями іменників різних відмін у множині ( таблиця відмінювання). Вправи на застосування відмінків іменників у множині. Написання закінчень –ów, -ówka,-ówna, -un, -unka,

-unek. Однорідні члени речення, виражені іменником. Однорідні підмети. Написання скорочень: inżynier – inż., kapitan – kpt., obywatel – ob., pułkownik – płk.,magister – mgr.

Учень:

– знає назви частин мови (іменник, прикметник, дієслово, займенник, прийменник, числівник, прислівник) за характерними ознаками;

– добирає до іменника 2-3 синоніми, антонім;

– розуміє та пояснює значення багатозначних іменників;

– вживає іменники у прямому та переносному значенні;

– застосовує іменники у словосполученнях та реченнях;

– добирає серед поданих іменників найбільш влучні для даного контексту;

– розуміє значення скорочень, вміє їх записати;и

– визначає рід та число іменників;

– змінює іменники за числами та відмінками;

– утворює форму Н.в. однини ( початкову форму іменника);

– знає відміни іменника, вміє їх визначити;

– знає особливості кличної форми у всіх відмінах;

– укладає словосполучення з іменниками у різних відмінках;

– вибирає правильне закінчення іменника;

– вживає правильні закінчення іменників у відповідних відмінах;

– правильно утворює закінчення іменників у множині;

– знає написання закінчень –ów, -ówka,-ówna, -un, -unka,-unek;

– розрізняє однорідні члени речення, виражені іменниками, та однорідні підмети;

– вміє вірно написати скорочення.

Числівник.

Поняття про числівник як частину мови( значення, питання, роль у реченні). Поділ числівників на групи ( можуть вказувати на кількість або порядок при лічбі).  Написання числівників типу 16, 50, 500.  Вправи у поєднанні числівників з іменниками. Розбудова речень за допомогою числівника.

Учень:

– виділяє числівник серед інших частин мови;

– вміє поставити до числівника правильні питання ;

– вміє правильно вимовити та написати основні числівники;

– вживає числівники в поєднанні з іменниками;

– вміє застосувати числівники у реченні.

 

Прикметник .

Повторення відомостей про прикметник. Прикметники-синоніми та  прикметники-антоніми. Вживання прикметників в прямому та переносному значенні.

Спостереження за  вживанням прикметників в текстах різних стилів.

Відмінювання прикметників за  числами та родами. Родові закінчення прикметників -y, -i, -a, -e.

Визначення роду  і числа прикметників у поєднанні з іменниками.

Вимова і правопис найбільш вживаних прикметників на -ski, -cki.

Відмінювання  прикметників за відмінками в однині  і множині.

Однакові форми кличного та називного відмінків  прикметників усіх родів в однині та множині.

Складання словосполучень і речень з прикметниками у різних відмінках.

Складання речень  з однорідними членами – прикметниками.

Формування вміння правильно і доречно вживати прикметники в мові.

Доповнення власних текстів за допомогою прикметників.

Утворення ступенів порівняння прикметника.

Правопис прикметників у вищому і найвищому ступені.

 

Учень:

– добирає до поданого прикметника

2-3 синоніми, антонім;

– розуміє і пояснює значення багатозначних прикметників;

– вживає прикметники в прямому   та переносному значенні;

– застосовує прикметники в словосполученнях, реченнях;

– добирає з числа – прикметників – синонімів найбільш влучні д о поданого контексту;

– змінює прикметники за родами і числами;

– знає родові закінчення прикметників -y, -i, -a, -e і вміє застосовувати їх  у власному мовленні;

– визначає рід і число прикметників у поєднанні з іменниками;

– вміє писати найбільш вживані прикметники на -ski, -cki;

– Змінює прикметники за відмінками в однині та множині;

– складає словосполучення і речення з прикметниками у різних відмінках;

– складає речення з однорідними  членами- прикметниками;

– активно і правильно  вживає прикметники у власному  ( усному та писемному) мовленні;

– знає ступені порівняння прикметника;

– уміє написати прикметники у вищому і найвищому ступені;

 

Займенник.

Уявлення про займенник як частину мови. Значення займенника. Спостереження за роллю різних займенників в тексті.

Особові займенники. Займенники 1,2,3 особи однини  і множини, їх значення. Роль особових займенників в реченні. Вживання коротких форм особових займенників. Вказівні займенники Р ten, ta, to, ci, te, tamty,tamta,tamte, tamci,(ów, owa, owo, owi, owe). Написання  займенників з прийменниками. Укладання словосполучень і речень із займенниками в різних формах.

 

Учень:

– відокремлює займенник поміж інших частин мови;

– ставить питання до займенника;

– відокремлює особові займенники, розуміє їх значення;

– уміє вживати короткі форми займенників;

– впізнає вказівні займенники;

– вміє правильно писати займенники з прийменниками;

– укладає словосполучення і речення з займенниками в різних формах;

 

Дієслово.

Повторення відомостей  про дієслово (питання, значення, роль).

Сполучення  дієслова з іменниками, особовими займенниками. Узагальнення і розширення відомостей про лексичне  значення дієслова. Дієслова – синоніми, дієслова-антоніми. Використання дієслів в прямому і переносному значенні.

Складання речень з однорідними присудками.

Речення  з двома граматичними основами (з використанням сполучників і без них).

Неозначена форма  ( питання, вказування на дію без зазначення часу, числа, особи). Спостереження за вживанням неозначеної форми в прислів’ях, порадах, інструкціях. Складання інструкцій і порад.

Часи дієслова. Добір форм часу  дієслова залежно від змісту тексту, обґрунтування їх. Відмінювання дієслів за  особами, числами та родами у теперішньому часі . Правопис особових закінчень дієслів  теперішнього часу. Відмінювання дієслів за  особами, числами та родами у минулому часі .  Чоловічо-особова і нечоловічо-особова (męskoosobowa i niemęskoosobowa) форми відмінювання  дієслів у минулому часі  множини. Відмінювання дієслів у простому минулому часі за особами та числами. Відмінювання дієслів у складному  минулому часі за особами, числами та родами.

Відмінювання дієслова “бути” у минулому, теперішньому  і майбутньому часі. Дієслова із часткою “się”. Чергування ą-ę в основах  дієслів минулого часу.

Частка -uje в особових формах дієслів.

Правопис “не” з дієсловами.

 

- знає дієслово як частину мови, яка позначає дію;

– розуміє  і пояснює лексичне  значення дієслів;

– групує дієслова за лексичним значенням  ( роботи, руху, діяльності, спілкування тощо);

– добирає до поданого дієслова 2-3 синоніми, антонім;

– пояснює дослівне і переносне значення дієслів, 2-3 значення багатозначного дієслова, уміє застосувати їх у словосполученні та реченні;

– складає речення з однорідними присудками – дієсловами за ілюстрацією, графічними моделями , створеними ситуаціями;

– знає роль дієслова в творенні речень;

– вишукує усно і в текстах неозначену форму;

– добирає неозначену форму до інших форм дієслова;

– використовує неозначену форму у складанні інструкцій, порад;

– визначає час дієслів в реченнях, тексті;

– змінює дієслова за  особами, числами і родами у теперішньому часі, вживає ці дієслівні форми в реченнях та висловлюваннях;

– змінює дієслова за минулим, вживає ці дієслів особами, числами та родами у минулому часі, вживає ці дієслівні форми в реченнях та висловлюваннях;

– знає форми, чоловічо-особову і нечоловічо-особову, вміє застосувати їх у минулому часі  множини;

– змінює дієслова у простому  минулому часі за  особами та числами;

– змінює дієслова у складному минулому  часі за  особами, числами та родами;

– змінює дієслово “бути” у  минулому, теперішньому та  майбутньому часі, вживає його в реченні, тексті, власному мовленні;

– змінює під час усного мовлення  ą на ę в основах дієслів минулого часу, відтворює це на  письмі;

– пише правильно частку -uje в особових формах дієслів;

– пише правильно “не” з дієсловами;

 

Прислівник.

Уявлення про прислівник як частину мови (значення, питання, роль в реченні , зв’язок з дієсловами). Незмінність  як основна граматична ознака прислівника. Формування  вміння ставити  запитання  до прислівників у реченні .

Практичне ознайомлення  з правописом найчастіше вживаних прислівників.

Прислівники з близьким і протилежним значенням. Розширення речення  за допомогою прислівників. Складання речень з однорідними членами – прислівниками. Вживання прислівників при укладанні тексту.

 

Учень:

– розрізняє прислівники поміж поданих слів;

– знає основну ознаку прислівника – незмінність;

– ставить питання до прислівника;

– пов’язує його з дієсловами ,а також застосовує в реченні та словосполученні;

– пише  найчастіше вживані прислівники;

– добирає до поданого прислівника синонім і антонім;

– будує речення за допомогою прислівників;

– пояснює значення прислівників в тексті, вибирає з числа поданих прислівників такий, який найкраще відповідає змісту речення , тексту.

 

                     Соціокультурна лінія
Держава, в якій мешкають учні, – Україна. Столиця України – Київ.

«Я – поляк”. Польща в житті учнів. Столиця Польщі – Варшава.

Українські і польські національні символи(герб, прапор, гімн).

Народні( вінок, вишиваний рушник),а також рослинні ( верба, калина) символи.

Культивування польських традицій (святкові традиції,Мажанна тощо.).

Прислів′я, народні потішки; пісні, лічилки, дитячі ігри.

Найчастіше вживані форми привітання, прощання,подяки. Українські і польські письменники і поети.

 

Учень:

– знає назви держави, столиці, найбільших міст, рік, гір України;

– знає основні  історичні моменти України;

-знає назви держави, столиці найбільших міст, рік, гір Польщі;

– знає основні  історичні моменти Польщі;

– знає напам’ять гімни Польщі і України;

– знає і поважає національні символи: прапор, герб, гімн Польщі і України;

– знає народні символи;

– знає польські святкові  традиції іобряди;

– використовує в розмові форми привітання, прощання, подякі, вміє складати побажання, запрошення;

– знає прізвища видатних українських ,а також польських письменників і поетів ( Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Адам Міцкевич, Марія Конопницькаa, Ян Бжехвa, Юліан Тувім тощо.)

 

                          Діяльнісна лінія
Формування постави активного читача.

Пробудження краси до рідної мови .

Вміння користування підручником.

Прищеплення навику користування джерелами інформації, такими як: словники, енциклопедії, текстові джерелаa в Інтернеті.

Виконання домашніх завдань.

Навчання самостійності, відповідальності і чесності.

Формування вміння самоконтролю і самооцінки.

Планування і організація роботи.

 

-самостійно читає книжки  для дітей польських, українських, закордонних письменників;

– читає без контролю і допомоги дорослих  у час, вільний від уроків;

– самостійно працює з підручником;

– вишукує прізвище письменника, заголовок, орієнтується в змісті твору;

– працює із словником і матеріалами додатків до підручника;

– уміє самостійно користуватися книжками, підручниками, енциклопедіямi, словниками;

– уміє самостійно користуватися текстовими джерелами в Інтернеті;

– самостійно виконує домашні завдання;

– старається бути самостійним, відповідальним, чесним;

– уміє оцінити свою роботу;

– вміє запланувати і організувати роботу.

 

 

 

 

 

Program

z języka polskiego

dla klas 1 – 4

Szkoły Średniej

z językiem polskim nauczania

 

 

ułożyła: Helena Galwicka,

nauczaciel klas początkowych

Szkoły Średniej nr 24 we Lwowie

 

 

 

 

 

 

 

Uwagi wstępne

Podstawowym celem nauki w klasach 1–4 jest zapewnienie dziecku możliwości wszechstronnego rozwoju, przygotowanie go do roli ucznia oraz do nauczania przedmiotowego w klasach starszych. Kolejnym zadaniem edukacji jest przekazanie dziecku, w sposób klarowny i jasny, wiedzy na temat otaczającego świata spostrzeganego jako całość. Jest to możliwe dzięki mowie ojczystej, która w nauczaniu początkowym  jest przedmiotem wiodącym i stanowi punkt wyjścia do integracji różnorodnych treści i dróg poznania. Edukacja polonistyczna w klasach 1- 4 zajmuje centralne miejsce ze względu na rolę, jaką pełni język w rozwoju umysłowym ucznia oraz wynikającej z niej funkcji komunikacyjnej.Realizacja programu języka polskiego w nauczaniu początkowym przyczynia się do wszechstronnego rozwoju osobowości dziecka. Nabywanie przez ucznia coraz większej sprawności w posługiwaniu się poprawnym językiem ojczystym ułatwia naukę innych przedmiotów, pozytywnie wpływa na rozwój potencjału umysłowego, umożliwia kształcenie jego umiejętności i korzystania z różnych źródeł informacji, przygotowuje do uczestnictwa w komunikacji międzyludzkiej w roli aktywnego słuchacza, czytelnika, wypowiadającego się w mowie i na piśmie.

Podstawowym celem nauczania języka polskiego w  klasach 1-4 jest możliwość zapoznania dziecka z językiem mówionym i pisanym oraz stopniowe poszerzanie jego kompetencji językowych pozwalających na pełniejszy i swobodniejszy kontakt ze światem. W procesie edukacji realizuje się ten cel za pomocą ćwiczeń polegających na nauce:

–  słuchania i mówienia,

–  czytania,

–  pisania i opracowania tekstów,

–  zasad ortografi i i gramatyki oraz ćwiczeniach syntaktycznych, słownikowych oraz frazeologicznych.

W edukacji polonistycznej niezwykle ważne jest:

–  podkreślanie dbałości o kulturę słowa,

–  rozbudzanie zainteresowania książką,

–  wskazywanie potrzeby obcowania z różnymi dziedzinami sztuki,

–  wskazywanie różnorodnych źródeł informacji i zachęcanie do korzystania z nich.

W trakcie nauczania języka polskiego realizują się cele edukacyjne, rozwojowe, poznawcze i wychowawcze.

Cele edukacyjne przewidują kształtowanie i rozwój  umiejętności i przyzwyczajeń we wszystkich rodzajach  działalności komunikacyjnej: słuchanie i rozumienie języka polskiego, umiejętności posługiwania się  nim przy obcowaniu z rówieśnikami i dorosłymi , czytania i pisania w języku polskim, zaznajamianie z elementami wiedzy o języku.

   Cele rozwojowe polegają na rozwoju umysłowych zdolności uczniów, szczególnie na  umiejętności porównywać i analizować zjawiska językówe ,  wyciągać wnioski, wypowiadać się w rozwiniętej i uporządkowanej formie.

   Cele poznawcze przewidują rozwój i rozszerzenie wiedzy lingwistycznej, zapoznania się z polską  kulturą, obyczajami, tradycjami, folklorem, literaturą itp.

     Cele wychowawcze polegają na przebudzeniu zainteresowania się  nauką języka, wyrabianiu nawyku dbałości o kulturę słowa, wzmacnianiu poczucia tożsamości narodowej, kulturowej, regionalnej.

Nauczanie początkowe języka polskiego przebiega w oparciu na czterech podstawowych aspektach: komunikatywności, linii lingwistycznej, lingwistyczno-narodoznawczej i praktycznej (zastosowanie nabytych umiejętności), zgodnie z wymaganiami państwowego standartu nauczania początkowego.

            Komunikatywność jest głównym aspektem, który zwraca uwagę na ustny i pisemny   rozwój mowy ucznia, umiejętność korzystania z zasobów jezykowych, jako środka porozumiewania się i poznawania wiedzy.

    Lingwistyczny aspekt wpływa na rozwój umiejętności gramatycznych, leksycznych,

ortograficznych i pisemnych .

   Lingwistyczno-narodoznawczy aspekt przewiduje rozszerzenie wiadomości uczniów o kulturze narodów Polski i Ukrainy oraz o polskiej mniejszości narodowej na Ukrainie, o tradycjach i osobliwościach regionalnych obu państw.

     Praktyczny aspekt polega na umiejętności organizacji działalności nauczalnej przez ucznia, zdobyciu samodzielnych nawyków wykorzysania podręczników, książek, encyklopedii, zdolności wypowiadać się samodzielnie, stosować nabyte umiejętności praktycznie.

Wymienione podstywowe aspekty wspólnie wpływają na działalność ucznia, która zabezpiecza prаktyczne umiejętności i nawyki przewidziane w programie języka polskiego.

Wiedza, którą uczniowie zdobywają w klasach 1 – 4, musi być uporządkowana według pewnych zasad w całokształt i tworzyć zamknięty układ, system. Przy wprowadzaniu nowych treści trzeba odwoływać się do wiadomości i umiejętności już wcześniej zdobytych przez uczniów, pogłębiać je również wiedząc, że ponownie się do nich wróci w klasach starszych.

Zagadnienia językowe łączą się ze sobą logicznie, w kolejności od łatwiejszych do bardziej skomplikowanych, i to też trzeba uwzględniać w programie.

Poprawnie zrezalizowany program języka polskiego w nauczaniu początkowym stwarza możliwości osiągnięcia dobrego opanowania prze uczniów zasad i norm językowych, kształcenia umiejętności logicznego i estetycznego wypowiadania się w mowie i na piśmie.

Program nauczania początkowego języka polskiego w szkołach z językiem polskim wykładania składa się z następujących części:

Klasa 1 – nauka czytania i pisania.

Klasy 2 – 4 – kształcenie zintegrowane polegające na łączeniu celów, treści nauki o języku i czytania.

 

 

  

Klasa 1

Nauka czytania i pisania. Rozwój mówienia i pisania.

       W klasie 1 podstawowym zadaniem jest kształtowanie  nauki czytania i pisania. Równolegle odbywa się praca z rozwoju mówienia.

W procesie przygotowania do nauki czytania i pisania wyróżnia się trzy okresy: przygotowawczy, elementarzowy, poelementarowy. Zgodnie z przygotowaniem przedszkolnym  uczniów, nauczyciel może samodzielnie decydować o trwalości każdego okresu.

       Okres przygotowawczy  ukierunkowany głównie na rozwijanie funkcji słuchowej, wzrokowej, artykulacyjnej, motorycznej oraz na usprawnianie funkcji poznawczych (myślenia, uwagi, spostrzegania), oraz na rozwój analizy i syntezy, a także na ćwiczenia grafomotoryczne (znaki literopodobne). Naukę czytania poprzedzają ćwiczenia doskonalące słuch fonemowy oraz różnorodne zabawy i zadania uzupełniające.

W trakcie nauki czytania wszystkie powyższe działania stają się coraz bardziej skomplikowane.

    Okres elementarzowy  polega na wprowadzaniu, według określonej kolejności,

samogłosek i spółgłosek. Stopniowo podejmowane są próby czytania głosek, sylab, wyrazów, zdań i tekstów, które następnie poddawane są analizie. Pojawiają się schematy głoskowe i literowe. W dalszej kolejności wprowadzane są dwuznaki oraz spółgłoski miękkie mające podwójny zapis.

    Okres poelementarzowy wyznaczony  jest wówczas na automatyzację czytania, doskonalenie umiejętności pisania oraz na wykorzystywanie tekstu jako źródła informacji.

Jednocześnie z nauką czytania i pisania przeprowadza się praca z audiowania, mówienia, czytania i opracowania tekstów. Wielką rolę odgrywa praca z książką dla dzieci.

 

 

Klasy 2 – 4

Kształcenie zintegrowane polegające na łączeniu celów, treści nauki o języku i czytania

     W klasach 2 – 4 odbywa się kształcenie zintegrowane polegające na łączeniu celów,  treści nauki o języku i czytania. W  wyniku realizacji programu języka polskiego w tych klasach uczeń powinien umieć:

    w zakresie mówienia i pisania:

– wypowiadać się w rozwiniętej i upirządkowanej formie na tematy związane z doświadczeniem życiowym, przeżyciami oraz lekturą;

– porozumieć się z kolegami i osobami dorosłymi;

-poprawnie  zapytać o potrzebne informacje;

– układać i zapisywać opowiadanie złożone  z 6-10 poprawnych zdań w ramach opracowanego materiału;

– opisać przedmiot na podstawie bezpośredniej obserwacji;

– pisać i adresować list;

– przestrzegać poprawności ortograficznej w zakresie poznanych zasad oraz opracowanego, bliskiego mu słowictwa;

– sprawdzić i według wzoru poprawić napisany tekst;

– czytelnie, płynnie i kształtnie pisać wyrazy, zdania oraz tekst;

– właściwie rozmieszczać tekst na stronicy;

– układać zagadki, rymowanki w sytuacji zabawowej;

w zakresie czytania i odbioru tekstu:

– płynnie, poprawnie i wyraziście czytać głośno teksty dostępne do jego wieku;

– czytać po cichu ze zrozumieniem;

– wygłaszać wiersze z pamięci z intonacją zgodną z treścią utworu;

– odrópniać tekst wierszowy od prozowego ( na podstawie obecności rymu oraz rytmu);

– ustalać w tekście kolejność wydarzeń i dostrzegać ich wzajemną zależność;

– formować myśl przewodnią;

– wskazywać w utworze literackim postacie główne i drugoplanowe;

– dokonywać oceny bohatera utworu literackiego i uzasadniać swój sąd;

– wyszukiwać w tekście literackim określone fragmenty;

– wykazywać się znajomością kilku utworów dla dzieci, swobodnie wypowiadać się na ich temat; podać nazwisko autora, tytułu utworu;

– korzystać z biblioteki klasowej oraz szkolnej;

– wykazywać zainteresowanie książką;

– dzielić się wrażeniami z odbieranych audycji radiowych, programów telewizyjnych, sztuk teatralnych oraz filmów dla dzieci;

– podejmować próby tworzenia tekstów własnych;

– rozumieć  znaczenie takich pojęć jak: autor, reżyser, przedstawienie, scenariusz, koncert itp;

– wyróżniać w wypowiedziach zdania, w zdaniach wyrazy, w wyrazach sylaby oraz głoski

( samogłoski i spółgłoski);

– porządkować wyrazy wg 2 i 3 litery opanowanego alfabetu;

– sprawdzić tekst podługując się słownikiem ortograficznym;

– ustalić związki między wyrazami w zdaniu za pomocą odpowiednich pytań;

– rozpoznawać zdania oznajmujące, pytające, rozkazujące oraz wykrzyknikowe w wypowiedziach ustnych i pisemnych;

– rozpoznawać części mowy: rzeczownik, czasownik, przymiotnik, liczebnik, przysłówek, zaimek, przyimek;

– określać poznane formy gramatyczne: rzeczownika (liczba, rodzaj); czasownika ( liczba, osoba, czas); przymiotnika ( liczba, rodzaj w liczbie pojedynczej, stopień);

– dobierać wyrazy o znaczeniu bliskim i przeciwnym oraz gromadzić wyrazy pokrewne;

– poprawnie łączyć wyrazy w związki frazeologiczne;

– posługiwać się w mowie własnej zdaniami złożonymi;

Realizacja programu języka polskiego powіnna wpływać na kształtowanie wartościowych społecznych postaw, w wyniku czego uczeń będzie:

– przejawiać poczucie więzi narodowej i patriotycznego zaangażowania wyrażające się w emocjonаlnym związku z teraźniejszością i przeszłością własnego regionu i kraju, w szacunku do języka ojczystego i symboli narodowych;

– wykazywać wrażliwość emocjonalną na sprawy innych ludzi oraz życzliwość, uczynność i koleżenskość;

– dążyć do nabywania wartościowych cech charakteru, jak to : pracowitość, oszczędność, wytrwałość, odwaga, prawdomówność, odpowiedzialność;

– odczuwać piękno we wszystkich jego przejawach.

 

 

 

 

 

 

 

Klasa 1

Ilość godzin Odniesienie do podstawy programowej Przewidywane osiągnięcia uczniów (wymagania)

1.Komunikacyjne umiejętności

 

1.Audiowanie( w ciągu roku)

Słuchanie i chęć zrozumienia wypowiedzi rówieśników i nauczyciela.

 

 

 

Słuchanie i wykonywanie prostych poleceń.

 

 

 

 

 

 

Słuchanie czytania krótkich tekstów literackich;

 

Słuchanie nagrań (literatury dziecięcej).

 

 

 

 

 

 

 

Słuchanie i rozumienie tekstów różnych gatunków literackich

( opowiadań i baśni, wierszy, zagadek, wyliczanek).

 

Określenie wśród przeczytanych wyrazów – nazw przedmiotów, cech, czynności.

Rozróżnienie  zdań i pojedynczych wyrazów, określenie ilości wyrazów w zdaniu.

Słuchanie  i rozróżnienie zdań oznajmujących, pytających, rozkazujących. Rorpoznawanie początku i końca zdania.

 

Rozwój pamięci słuchowej (uczenie się na pamięć wypowiadanych przez nauczyciela krótkich wierszyków, zagadek po 2-3 przesłuchaniach).

Uczeń:

– uważnie, ze zrozumieniem

słucha wypowiedzi

rówieśników i nauczyciela, potrafi je krótko streścić, wykonać na

ich podstawie zadanie, wziąć

udział w grze lub zabawie;

– słucha ze zrozumieniem prostych poleceń;

– wykonuje proste polecenia wypowiedziane przez nauczyciela lub kolegów;

– uczestniczy w rozmowach, nie przerywa wypowiedzi innych, stara się wysłuchać kolegów;

-słucha ze zrozumieniem prostych zagadek, krótkich tekstów, piosenek;

–  słucha tekstów czytanych przez nauczyciela i nagranych (bajek, baśni, fragmentów książek, wierszy);

– słucha audycji radiowych, utworów muzycznych;

–  rozróżnia i nazywa dźwięki charakterystyczne dla różnych przedmiotów, zwierząt lub miejsc;

– rozumie treść utworów, kolejność wydarzeń, rozróżnia gatunki literackie;

– zna różne teksty literackie: wiersze, opowiadania, legendy;

– określa w toku mowy  wyrazy- nazwy przedmiotów, cech, czynności;

– rozróżnia zdania i wyrazy, określa ilość wyrazów w zdaniu;

 

– określa zgodnie z intonacją zdania oznajmujące, pytające,rozkazujące;

– wie, gdzie zaczyna się i kończy się zdanie;

– uczy się na pamięć wypowiadanych przez nauczyciela  wierszyków, zagadek.

2. Mówienie

Dostosowanie tonu głosu do sytuacji.

Ćwiczenia w stosowaniu w mowie elementów techniki języka mówionego, pauz, siły głosu, tempa, odpowiedniej intonacji.

Właściwe artykułowanie głosek i wyrazów.

Ćwiczenia oddechowe i artykulacyjne.

Wypowiadanie się na temat własnych przeżyć, wydarzeń z życia, ilustracji, usłyszanego lub przeczytanego tekstu.

Dobieranie słownictwa do odpowiedniej sytuacji.

 

 

 

Używanie form grzecznościowych: „proszę, dziękuję, przepraszam,” znajomość form kulturalnego powitania i pożegnania i ich stosowanie w mowie własnej.

Wspólne poszukiwanie ustnych wyjaśnień znazeń nowych wyrazów i zwrotów.

Używanie w rozmowie i wypowiedzi ustnej wyrazów i zwrotów określających stosunki przestrzenne  i czasowe(obok, nad, później, teraz itp.).

Udzielanie ustnej odpowiedzi na postawione pytania, samodzielne układanie pytań.

Próby tworzenia kilkuzdaniowej ustnej wypowiedzi na temat obserwowanego objektu (np. ilustracji).

 

 

 

 

 

 

 

Wygłaszanie wierszy z pamięci.

Uczeń:

– umie dostosować tonu głosu do odpowiedniej sytuacji;

– stara się dotrzymywać  intonacji, tempa, pauz, siły głosu;

 

 

– poprawnie artykuluje głoski i wyrazy;

 

 

– samodzielnie wypowiada się na temat własnych przeżyć, wydarzeń z życia, ilustracji, usłyszanego lub przeczytanego tekstu;

-poszukuje i dobiera odpowiednie wyrazy;

– odpowiada na proste pytania dotyczące przeczytanego tekstu;

 

– aktywnie używa form i wyrazów grzecznościowych;

 

 

 

– przy pomocy nauczyciela lub kolegów wyjaśnia znaczenie nowych wyrazów i zwrotów;

– używa w mowie własnej i rozumie znaczenie wyrazów i zwrotów  określających stosunki przestrzenne  i czasowe;

 

– samodzielnie układa pytania,  odpowiada na  postawione pytania;

 

– samodzielnie wypowiada się na odpowiedni temat;

– analizuje pod kierunkiem nauczyciela utwory dla dzieci: wyróżnia bohaterów i ocenia ich postępowanie;

– w sposób ekspresywny wyraża treści przeczytanego lub wysłuchanego utworu (mimiką, gestem, plastycznym działaniem lub ruchem);

– mówi wiersze na pamięć.

 

 

 

 

2.Lingwistyczne umiejętności

 

Nauczanie czytania i pisania.

Okres przygotowawczy.

Praktyczne zapoznanie dzieci ze zdaniem, wyodrębnianie zdań z potoku mownego, umiejętność określania granic zdania.

Wyodrębnianie wyrazów w zdaniu.

Formowanie umiejętności układania zdań z jednego, dwóch  lub trzech słów. Układanie zdań zgodnie z podanymi modelami graficznymi.

Dźwięki mowy w porównaniu z innymi dźwiękami . Pojęcie głoski.Praktyczne zapoznanie z rolą głosek w rozróżnianiu wyrazów. Ustalenie kolejności głosek w wyrazach, umiejętność wyodrębniania poszczególnych głosek w wyrazie (na początku, w środku, na końcu). Samogłoski i spółgłoski. Spółgłoski twarde i miękkie, rozróżnianie ich na słuch. Dzielenie wyrazów na sylaby.Rola samogłosek w dzieleniu wyrazów na sylaby.

Poprawna postawa podczas pisania.

Umiejętność korzystania się piórem, (ołówkiem), poprawne trzymanie zeszytu podczas pisania.

Ćwiczenie nawyku prawidłowego uchwytu przyborów piśmiennych.

Ćwiczenia dłoni i palców.

Kreślenie szlaczków literopodobnych jako przygotowanie do pisania.

Rysowanie figur prostoliniowych. Kreskowanie. Układanie ornamentów, kreślenie linii prostych, ukośnych, owalnych, półowalnych, falistych.

Nauczanie prawidłowego wodzenia ręką po linii podczas pisania.

Pisanie elementów liter.

 

 

 

 

Uczeń:

–  wie, co to jest zdanie;

– wyodrębnia zdanie z dłuższej wypowiedzi;

– potrafi określić granice zdania;

– wyodrębnia wyrazy w zdaniach,

– dzieli  zdanie na wyrazy;

– układa zdania z wyrazów;

– podaje liczbę wyrazów w zdaniu;

– układa zdania: o wskazanej liczbie wyrazów, z rozsypanki wyrazowej, do ilustracji;

– wie, co to jest głoska, samogłoska, spógłoska;

– ustala kolejność głosek w wyrazach o różnej strukturze sylabowo-głoskowej(on, na, kot, dom, las, ryba);

 

– rozróżnia na słuch i w wymowie samogłoski i spółgłoski;

– rozróżnia spółgłoski twarde i miękkie;

– poprawnie dzieli wyrazy na głoski, stara się poprawnie wyróżnić i nazywać głoski;

– świadomie przyjmuje prawidłową pozycję przez początkiem pisania;

– demonstruje poprawne  położenie pióra (ołówka) w ręku, poprawnie kładzie zeszyt na ławce i utrzymuje go w takiej pozycji podczas pisania;

-poprawnie siedzi i trzyma pióro podczas pisania, orientuje się na stronie zeszytu;

-kreśli szlaczki, linie, figury z odrywaniem ręki i w miarę możliwości bez odrywania ręki;

 

 

 

 

 

 

 

-poprawnie pisze zaokrąglenia dolne i górne, kreśli i odwzorowuje wzory literopodobne;

– pisze w linii elementy liter, prawidłowo przedstawia je przestrzennie.

 

Okres elementarzowy.

Ćwiczenia w czytaniu  są przeplatane z  ćwiczeniami w pisaniu.

Głoska i litera. Oznaczanie głosek przy pomocy liter. Samogłoski i spółgłoski, litery, którymi je oznacza się na piśmie. Samogłoski ustne (a, o, i, e, y, u – ó)  i nosowe (ą, ę).

 

Samogłoska jako podstawa sylaby.

Spółgłoski oznaczone jednym ortogramem ( l, t, m, k, s, d, j, n, w, p, r, b, c, g, z, ł, f).Dzielenie wyrazów na sylaby.

Spółgłoski z dwoma ortogramami, czyli podwójną pisownię oraz dwuznaki – grafemy złożone z dwu liter dla oznaczenia jednej głoski (rz – ż, sz, cz, ch – h, dz – dż).

Modelowanie struktury dźwiękowej wyrazów z dwuznakami.

Spółgłoski miękkie mające podwójne oznaczenia (ć – ci, ń – ni, ś – si, ź – zi, dź – dzi).

 

Pisanie małych i wielkich liter.Sposoby łączenia liter w sylaby i wyrazy.

 

 

 

Pisanie wyrazów z poznanymi literami.

Różnica między tekstem drukowanym i pisanym.

Przepisywanie krótkich tekstów drukowanych i pisanych.

 

 

Zapoznanie z kropką, wykrzyknikiem, pytajnikiem, przecinkiem.

 

Uczeń:

 

– wskazuje różnicę między głoską a literą;

– liczy głoski i litery w prostych wyrazach;

– zna pojęcie „samogłoska”;

– poprawnie wymawia samogłoski nosowe;

– zna pojęcie „spółgłoska”;

– zapisuje samogłoski i spółgłoski;

– określa liczbę sylab w wyrazie;

– dzieli wyraz na sylaby;

– wie, że rz – ż, ch – h czyta się jednakowo, zapisuje je;

– zna pojęcie „dwuznak”;

– potrafi przeczytać i napisać  dwuznaki sz, cz, dz, dż;

 

 

 

 

 

–  potrafi poprawnie przeczytać i napisać spółgłoski miękkie;

 

 

–  zna i odróżnia wszystkie wprowadzone litery alfabetu, potrafi kształtnie zapisać je w izolacji;

– w poprawny sposób łączy poznane litery;

– przepisuje bezbłędnie litery;

– pisze w czytelny sposób proste wyrazy;

– zna różnicę między tekstem drukowanym a pisanym;

– przepisuje wyrazy i krótkie zdania z tablicy, książki;

– pisze z pamięci;

– umie znaleźć początek i konec zdania;

– rozróżnia zdania oznajmujące, pytające i rozkazujące;

– przestrzega pauzę oraz intonację w zdaniu prostym lub zdaniu ze znakami przestankowymi.

Okres poelementarzowy

Rozwój umiejętności czytania całymi wyrazami z wykorzystaniem wszystkich liter alfabetu. Udoskonalenie nawyków czytania tekstów, dobieranie tytułu tekstu (wyrazów i zdań), odpowiadanie na pytania, czytanie dialogów. Wdrażanie uczniów do czytania ze zrozumieniem. Streczszenie przeczytanego tekstu. Ustne wypowiedzi na podstawie fabularnych obrazków, filmów rysunkowych itp.

 

 

Udoskonalenie umiejętności pisania. Kaligraficzne, poprawne pisanie poszczególnych wyrazów,  których pisownia odpowiada wymowie. Kaligraficzne przepisywanie tekstu. Pisanie wyrazów z dwuznakami, literą i oznaczającą miękkość poprzednie spółgłoski, literami oznaczaj-cymi te same głoski (ż-rz, u-ó). Pisanie dyktanda.

Podpisywanie ilustracji wyrazami i prostymi zdaniami.

Pisanie z pamięci.

 

Uczeń:

-nowy tekst odczytuje poprawnie, w miarę możliwości wyrazami;

– czyta i rozumie teksty odpowiednie dla jego wieku;

– odpowiada na proste pytania dotyczące przeczytanego tekstu;

– analizuje pod kierunkiem nauczyciela utwory dla dzieci: wyróżnia bohaterów i ocenia ich postępowanie;

– w sposób ekspresywny wyraża treść  przeczytanego lub wysłuchanego utworu (mimiką, gestem, plastycznym działaniem lub ruchem);

– kaligraficznie i poprawnie pisze, przepisuje wyrazy i teksty;

 

 

 

 

 

 

 

– pisze dyktando;

 

– samodzielnie podpisuje ilustracje wyrazami i prostymi zdaniami;

– pisze z pamięci.

Praca z książką dla dzieci( w ciągu roku).

Zapoznanie z dostępnymi książkami dla dzieci. Formowanie umiejętności wspólnego rozpatrywania książki, odpowiadanie na pytania o kim jest mowa, o czym ona opowiada, jaki utwór przeczytano (wiersz, baśń, opowiadanie, zagadkę).

Formowanie zainteresowania dziecięcą książką. Formowanie ogólnego pojęcia o bibliotece. Czytanie tekstów z uwzględnieniem stopniowania trudności. Czytanie wierzy, opowiadań, baśni, bajek, zagadek o jaskrawym i różnorodnym zabarwieniu emocjonalnym

( wesołe, smutne, śmieszne, liryczne).

Uczeń:

 

– rozpatruje książkę  samodzielnie oraz w grupie;

 

– odpowiada na pytania nauczyciela, kolegów;

 

– stawia pytania stosujące się treści przeczytanego samodzielnie;

 

– orientuje się, jaki utwór przeczytano ( wiersz czy opowiadanie, wesoły czy smutny);

 

– ma pojęcie o bibliotece;

 

– wykazuje coraz większe zaciekawienie książką dla dzieci.

 

3.Lingwistyczno-narodoznawcze umiejętności

Państwo, w którym mieszkają uczniowie – Ukraina.  Stolica Ukrainy – Kijów.

„Jestem Polakiem”. Polska w życiu uczniów. Stolica Polski – Warszawa.

Ukraińskie i polskie symbole narodowe (godło, flaga, hymn).

Przedmioty bytu, odzieży.

 

Symbole ludowe ( ręcznik, wianuszek, kalina, wierzba).

Ludowe święta i zwycaje.

Kultywowanie polskich tradycji (tradycje świąteczne, marzanna).

Ukraińskie i polskie piosenki dziecięce, gry i zabawy.

- wie, że Polska i Ukraina są to państwa;

-wie, że Kijów jest stolicą Ukrainy;

– wie, że Warszawa jest stolicą Polski;

 

– zna i szanuje symbole narodowe: flagę, godło, hymn Polski i Ukrainy;

– rozumie pojęcie „przedmioty bytu, odzieży”;

– używa wyrazów, które są nazwami symboli ludowych, rozumie ich znaczenie;

– zna polskie tradycje;

 

– umie na pamięć piosenki dla dzieci, kolędy, wyliczanki, kołysanki.

4.Praktyczne umiejętności

 

Rozwijanie umiejętności poprawnie zorganizować swoją działalość szkolną.

Wpajanie zasad zgodnego współżycia i współdziałania w grupie rówieśniczej.

Kształtowanie umiejętności wyrażania myśli w formie zdania.

Kształtowanie postawy aktywnego czytelnika.

 

 

 

Rozbudzanie wrażliwości na piękno języka  ojczystego .

Wpajanie potrzeby twórczej aktywności własnej.

Zachęcanie do prezentowania swoich wytworów literackich

(opowiadań, wierszy, historyjek).

Kształcenie umiejętności wykorzystywania wiedzy teoretycznej w praktyce  językowej.

Uczeń:

– potrafi poprawnie zorganizować swoją działalość szkolną;

 

– umie współżyć i współdziałać w klasie;

 

– potrafi wyrażać myśli w formie zdania;

– przejawia wrażliwość estetyczną i rozszerza zasób słownictwa poprzez kontakt z dziełami literackimi;

– przejawia potrzebę kontaktu z literaturą i sztuką dla dzieci;

– rozumie piękno języka  ojczystego;

 

– stara się być aktywnym;

– chętnie prezentuje swoje wytwory własne;

 

– potrafi zastosować wiadomości teoretyczne na praktyce.

 

 

 

 

 

 

 

 

Klasa 2

Ilość godzin Odniesienie do podstawy programowej Przewidywane osiągnięcia uczniów (wymagania)

1.Komunikaсyjne umiejętności

 

1.Audiowanie( w ciągu roku)

Słuchanie tekstu czytanego przez nauczyciela.

 

 

Słuczanie nagrań baśni, utworów poetyckich oraz innych tekstów literackich.

 

 

 

 

Słuchanie wyrazów łączonych jednym tematem. Wyodrębnienie „zbędnych” wyrazów.

Słuchanie  i rozróżnienie zdań oznajmujących, pytających, rozkazujących, zdań wykrzyknikowych i newykrzyknikowych.

Rozróżnianie w słuchanych tekstach mowy monologicznej i dialogicznej

( bez podawania terminów).

Zachowanie kultury słuchania.

 

Uczeń:

– słucha ze zrozumieniem złożonych poleceń;

– rozumie  polecenia, instrukcje, objaśnienia;

– wykonuje polecenia wypowiedziane przez nauczyciela lub kolegów;

– słucha ze zrozumieniem i w skupieniu odpowiednich do wieku wierszy, opowiadań i innych utworów literackich (czytanych przez nauczyciela, słuchanych z płyty CD);

– słucha i rozumie znaczenie wyrazów, potrafi pogrupować je według wspólnych cech;

– określa zgodnie z intonacją oraz celem wypowiedzi zdania oznajmujące, pytające,rozkazujące;

wykrzyknikowe i niewykrzyknikowe;

 

-rozróżnia w toku mowy monolog i dialog;

 

– aktywnie uczestniczy w rozmowach, zabiera głos w kulturalny sposób;

– nie przerywa osobie mówiącej toku wypowiedzi.

 

2. Mówienie i pisanie

Kształcenie kulturalnej mowy ustnej.

Używanie poprawnych form wołacza.

Aktywny udział w mowie dialogicznej.

 

 

 

Używanie wyrazów grzecznościowych (proszę, dziękuję, przepraszam, bardzo mi miło itp.); znajomość form kulturalnego powitania,pożegnania, zachowania się i ich stosowanie w mowie własnej.

Kształcenie nawyków wykorzystania w mowie własnej wyrażeń zgody, niezgody,odmowy tak, chętnie; niestety, nie mogę; przykro mi; …);

zaproszenia ( proszę, zapraszam…);

wdzięczności ( dziękuję, bardzo dziękuję,jestem wdzięczny…);

przeproszenia  ( bardzo przepraszam);

składania życzeń ( życzę..; witam…; składam życzenia….);

wykazywania emocji ( cudownie! Super! Bardzo mi cieszy..; przykro mi; bardzo źle…..);

własnego punktu widzenia ( moim zdaniem; uważam….);

pewności – niepewności ( jestem pewien- niepewien; oczywiście, nie wiem napewno…)

Opracowanie tekstów dla dzieci – analiza treści, bohaterów. Formowanie własnej postawy stosownie przeczytanego.

 

 

Własna interpretacja oraz inscenizacja tekstów.

 

Poszerzanie wiadomości o gatunkach tekstów literackich.

 

 

 

 

Streszczenie ustne i pisemne tekstów przy pomocy nauczyciela.

 

Układanie i zapisywanie

( samodzielnie i w grupie) tekstów według podanych wyrazów i obrazków, ułożonego wspólnie lub podanego planu i obrazków.

 

Opowiadanie ustne o sobie, o swojej rodzinie oraz kolegach. Krótkie zapisywanie opowiadania.

Kształcenie nawyku estetycznego i poprawnego graficznie pisma.

 

Kaligraficzne przepisywanie pojedynczych zdań i tekstów.

Praca twórcza z tekstem ( rozwijanie zdań, zadania z lukami, przekształcenia tekstu itp.).

 

Dyktando i samodyktando.

 

 

 

 

Samodzielne i zbiorowe układanie i zapisywanie życzeń, zaproszeń, listów, opisów.

 

 

 

 

Dotrzymanie kultury pisemnej w zeszycie i na tablicy.

Uczeń:

– potrafi używać niezbędnych form wołacza;

– umie nawiązywać kontakt z rówieśnikami oraz osobą dorosłą;

– wie, jak należy zacząć i skożczyć rozmowę;

– aktywnie używa form i wyrazów grzecznościowych;

 

 

 

 

– umie wykorzystywać w mowie własnej wyrażenia:

zgody i odmowy;

 

zaproszenia;

wdzięczności;

 

przeproszenia;

 

składania życzeń;

 

 

wykazywania emocji;

 

własnego punktu widzenia;

 

pewności – niepewności.

 

 

– pod kierunkiem nauczyciela analizuje utwory dla dzieci: ustala kolejność wydarzeń, rozpoznaje bohaterów, ocenia ich postępowanie i uzasadnia swoje opinie, określa czas i miejsce akcji utworu;

–  potrafi ciekawie interpretować teksty, uczestniczy w ich inscenizowaniu;

–  przejawia wrażliwość estetyczną i rozszerza zasób słownictwa poprzez kontakt z dziełami literackimi;

– zapoznaje się z różnymi tekstami literackimi: opowiadaniem, baśnią, legendą, wierszem;

– potrafi streścić niewielki tekst, czytany przez nauczyciela lub samodzielnie;

– umie samodzielnie oraz w grupie układać i zapisywać niewielkie teksty;

 

 

 

 

– potrafi układać(ustnie i pisemnie) krótkie opowiadania na podany temat;

 

– pisze czytelnie, kształtnie i płynnie;

– potrafi utrzymać prawidłowe tempo pisania;

– przepisuje proste zdania i proste teksty;

– potrafi rozwijać zdania oraz układa i zapisuje spójne, poprawne zdania;

– uzupełnia proste zadania z lukami;

–  dokonuje przekształceń tekstów;

–  zapisuje wyrazy i zdania ze słuchu z uwzględnieniem poznanego słownictwa;

–  poprawnie przepisuje zdania i krótkie teksty ze słuchu i z pamięci;

–  stara się samodzielnie układać i poprawnie zapisywać życzenia, zaproszenia, listy prywatne,

krótkie opisy, kilkuzdaniowe wypowiedzi na określony temat;

–  bierze udział w zbiorowym układaniu różnych form pisemnych;

–  dba o estetykę i poprawność graficzną pisma;

– akuratnie i starannie prowadzi zapisy w zeszycie, przestrzega akapitów, robi odstępy między pracami;

– starannie robi odpowiednie zapisy na tablicy.

 

3. Czytanie

Kontynuowanie  doskonalenia umiejętności czytania i opracowywania tekstów.

Kszałcenie czytania płynnego, poprawnego i wyraźnego.

Wyraźne wymawianie wyrazów, przestrzeganie pauz, intonacji końca i środka zdania.

Czytanie samodzielne niewielkich opowiadań, baśni, bajek, wierszy.

Wykorzystywanie elementów czytania wycinkowego. Czytanie z podziałem na role.

 

Formowanie umiejętności pracy nad tekstem utworu:

– wyodrębnienie dialogu w tekście;

– rozróżnianie mowy autora i postaci utworu;

– dzielenie tekstu na części według pytań nauczyciela;

– zestawienie wyrazów bliskoznacznych;

– kształcenie umiejętności obserwowania sposobów wyrażania myśli za pomocą barwnych wyrazów oraz wyrażeń;

– znajdowanie w tekście ( za pomocą nauczyciela) zdanie , które wyraża myśl przewodnią ;

– rozróżnianie tekstów różnych gatunków literackich;

– wyszukiwanie w tekście narracji, opisu, rozmyślania.

Uczeń:

– samodzielne czyta omawiany tekst: wyrazami i zdaniami, poprawnie, płynnie, w miarę wyraziście;

–  odczytuje samodzielnie nowy tekst: wyrazami i zdaniami, poprawnie, w miarę płynnie;

– czyta i rozumie teksty odpowiednie dla jego wieku;

–  odnajduje proste informacje w tekście i wyciąga wnioski;

–  rozpoznaje w tekście formy literackie takie jak życzenia, zaproszenia, zawiadomienia;

–  czyta tekst z podziałem na role,

 

 

– wyodrębnia dialog w tekście;

– rozróżnia mowę autora i postaci utworu;

– dzieli tekst na części według pytań nauczyciela;

– – zestawia wyrazy bliskoznaczne, rozumie je;

– wyraża myśli za pomocą barwnych wyrazów oraz wyrażeń;

 

 

– potrafi znaleźć zdanie wyrażające myśl przewodnią tekstu;

 

– praktycznie rozróżnia teksty takich gatunków, jak baśń, opowiadanie, wiersz, zagadka, przysłowie;

– znajduje  narrację, opis, rozmyślanie.

2.Lingwistyczne umiejętności

 

1.Głoski i litery. Sylaba.

Głoski, ich rola w rozróżnianiu wyrazów.Wyróżnianie samogłosek i spółgłosek.

Samogłoski, ich oznaczanie na piśmie za pomocą liter. Rola samogłosek w tworzeniu sylab.Samogłoski nosowe. Umiejętności pisania wyrazów z samogłoskami  „ą”, „ę”.

Spółgłoski twarde i miękkie, dźwięczne i bezdźwięczne.

 

 

 

 

Oznaczanie miękkości spółgłosek (za pomocą litery i oraz kreski).

 

 

 

 

Dwuznaki ch, cz, sz, rz, dz, dź,dż.

 

Sylaba jako część wyrazu zawierająca samogłoskę. Dzielenie wyrazów na sylaby. Przenoszenie wyrazów.

 

Alfabet.Znaczenie alfabetu. Znajdowanie wyrazów w słowniku, rozmieszczenie podanych wyrazów w porządku alfabetycznym ( z uwzględnieniem pierwszej i drugiej   litery).

Opanowanie alfabetu i praktyczne jego zastosowanie.

Głoskowo-literowa analiza wyrazów.

Wyrazy, w których rz wymienia się na r, ich pisownia.

Wyrazy, w których ó wymienia się na o, ich pisownia.

Wymowa, pisownia oraz przenoszenie  wyrazów ze zdwojonymi spółgłoskami (inny, lekki, uczennica).

Ćwiczenia utrwalające pisownię wyrazów ze spółgłoskami miękkimi.

Uczeń:

–  doskonali poziom analizy i syntezy głoskowej;

–  dzieli wyrazy na głoski i określa ich liczbę;

–  zna i rozróżnia samogłoski i spółgłoski;

–  umie wymienić samogłoski i spółgłoski;

–  liczy głoski i litery w prostych wyrazach;˛

–  zna różnicę między głoską i literą;

–  zna podział głosek na:

dźwięczne i bezdzwięczne,twarde

i miękkie, ustne i nosowe;

–  wskazuje podobieństwa w zapisywaniu spółgłosek miękkich;

–  poprawnie zapisuje spółgłoski miękkie(zapisywanie wyrazów z dwuznakami oraz ze znakiem diakrytycznym);

– zna dwuznaki, umie je zapisać i przeczytać;

–  dzieli wyrazy na sylaby;

–  potrafi dokonać analizy i syntezy sylabowej;

– poprawnie dzieli wyrazy na sylaby;

–  wie, co to jest alfabet;

– zna alfabet, ustala kolejność wyrazów ze względu na pierwszą i drugą literę;

–  porządkuje wyrazy według

alfabetu;

 

 

 

–  dba o poprawność ortograficzną podczas pisania z pamięci i ze słuchu;

 

 

– potrafi poprawnie napisać i przeczytać wyrazy ze spółgłoskami zdwojonymi i miękkimi.

2.Wyraz. Budowa wyrazu.

Utrwalenie wiadomości o wyrazie jako podstawowej jednosce językowej.

Wyrazy oznaczające nazwy przedmiotów(rzeczowniki), ich zmiana według wzoru jeden- wiele

( bez używania terminów „rzeczownik”, „liczba”).

Uświadamianie tożsamości rzeczownika mimo różnych form.

Wielka litera w pisowni imion, nazwisk oraz znanym dzieciom nazw państw,miast, ulis miejscowości,rzek, gór. Wielka litera w korespondencji.

Wyrazy oznaczające cechy przedmiotów (przymiotniki) . Ich związek z rzeczownikami. Zmiana według wzoru : jeden – wiele ( pracowita dziewczynka – pracowite dziewczynki). Obserwowanie roli przymiotników.

Wyrazy bliskoznaczne i o znaczeniu przeciwnym.Rozpoznawanie w tekście wyrazów charakteryzujących wydarzenia, zjawiska, ludzi itp.

 

 

Przyimki w, na,o,do,od,nad,przed, z, przy, bez, koło, pod, u, za. Używanie przyimków w celu łączenia wyrazów w zdaniu. Pisanie przyimków oddzielnie od wyrazów. Ćwiczenia w poprawnym stosowaniu form gramatycznych, zwłaszcza przy użyciu przyimków do, przy, od, na, z, w, koło. Utrwalenie umiejętności układania zdań stosując przyimków.

Pisownia używanych przez dzieci skrótów: ulica – ul., numer – nr,

dnia – dn., strona – s., obywatel –ob.

Wyrazy oznaczające czynności przedmiotów (czasowniki), ich związek z rzeczownikami. Zmiana według wzoru: jeden – wiele

( dziecko maluje – dzieci malują).Zgodność form czasownika i rzeczownika w liczbie. Rozwijanie umiejętności stawiania pytań do czasownika.

Rola czasownika w mowie. Czasowniki bliskoznaczne i o znaczeniu przeciwnym.

Zapoznanie  z najprostrzymi  wypadkami wieloznaczności wyrazu (róg krowy – róg ulicy).

Budowa wyrazu. Rdzeń wyrazu. Obserwacja jednakowych rdzeni w wyrazach pokrewnych. Dobieranie wyrazów pokrewnych, układanie z nimi zdań. Wymiana  ą – ę,  rz – r, ó – o w rdzeniu (najprostsze  wypadki).

Uczeń:

– poprawnie grupuje wyrazy według

określonego kryterium;

 

– umie stawiać pytania do wyrazów – nazw przedmiotów;

– umie odmienić ich według wzoru jeden – wiele;

 

– rozumie, że rzeczwnik może używać się w różnych formach;

– potrafi napisać imiona, nazwiska, znane nazwy własne wielką literą;

– wie, że wielkiej litery używa się również w korespondencji;

 

– umie stawiać pytania do wyrazów  oznaczających cechy  przedmiotów;

– dopasowuje przymiotniki do rzeczowników;

– umie odmienić ich według wzoru jeden – wiele;

– wie, co to znaczy „wyrazy bliskoznaczne”, „wyrazy o znaczeniu przeciwnym”;

– rozpoznaje w tekście wyrazów charakteryzujących wydarzenia, zjawiska, ludzi itp.

– rozróżnia przyimki;

–  umie je pisać poprawnie;

– praktycznie zastosowuje umiejętności wykorzystania przyimków w zdaniu;

 

 

 

 

 

 

– porafi napisać znane skróty;

– umie stawiać pytania do wyrazów  oznaczających czynności  przedmiotów;

– dopasowuje czasowniki do rzeczowników;

– umie odmienić ich według wzoru jeden – wiele;

– umie wyodrębnić połączenie rzeczownika i czasownika jako podstawę zdania;

 

– obserwuje rolę czasownika osobno i w połączeniu z rzeczownikiem;

 

– ma pojęcie o wieloznacznych wyrazach;

 

– wie, co to jest „rdzeń”;

– potrafi znaleźć jednakowe rdzenie w wyrazach pokrewnych;

– umie zastosować wyrazy pokrewne w zdaniu;

– wie, że w rdzeniu następuje wymiana głosek.

 

3.Tekst.

Tekst. Rozróżnianie poszczególnych zdań i tekstu.

Temat i  cel wypowiedzi.

Tytuł, jego zgodność z treścią tekstu. Dobieranie tytułów do podanych tekstów, historyjek, obrazków, filmów rysunkowych.

Budowa tekstu: początek, część podstawowa, zakończenie. Wyodrębnienie części tekstu.

Rola akapitów w tekstach. Formowanie umiejętności przestrzegania akapitów na piśmie.

Rozróżnianie tekstów różnych typów: opowiadanie, opis, rozmyślanie.

Odnawianie tekstów z deformowanych części.

 

Używanie wyrazów „on”, „ona”, „ono”, „oni”, „one”, „ten”, „ta”, „to”, „te”, „ci” oraz wyrazów bliskoznacznych. Formowanie umiejętności stosowania tych środków łączenia zdań we własnych wypowiedziach.

Uczeń:

– wie, że tekst składa się ze zdań;

– potrafi określić temat, cel wypowiedzi;

– umie dobierać tytuły do tekstów, motywując swoje zdanie;

 

 

– zna budowę tekstu;

– praktycznie rozpoznaje osobne części tekstu;

– przestrzega akapitów w tekście, zna ich znaczenie;

 

– rozpoznaje opowiadanie, opis, rozmyślanie;

– potrafi odnowić tekst z deformowanych części zgodnie z treścią;

– praktycznie używa wyrazów „on”, „ona”, „ono”, „oni”, „one”, „ten”, „ta”, „to”, „te”, „ci” oraz wyrazów bliskoznacznych we własnych wypowiedziach.

 

 

 

 

4.Zdanie.

Pojęcie o zdaniu. Rodzaje zdań pod względem wypowiedzi (oznajmujące, pytające, rozkazujące). Obserwowanie intonacji każdego rodzaju zdań. Układanie zdań różnych rodzajów.

Rozwijanie zdań za pomocą pytań.

Uczeń:

–  oddziela wyrazy w zdaniu i zdania w tekście;

–  rozumie pojęcie „zdanie”;

–  odróżnia zdania pytające, rozkazujące, oznajmujące;

– układa zdania pytające, rozkazujące, oznajmujące;

– rozwija zdania za pomocą pytań;

– ze zrozumieniem posługuje się określeniami: „wyraz”, „głoska”, „litera”, „sylaba”, „zdanie”; „tekst”.

 

3.Lingwistyczno-narodoznawcze umiejętności

 

Państwo, w którym mieszkają uczniowie – Ukraina.  Stolica Ukrainy – Kijów.

„Jestem Polakiem”. Polska w życiu uczniów. Stolica Polski – Warszawa.

Ukraińskie i polskie symbole narodowe (godło, flaga, hymn).

Miasto(wieś), w którym mieszkają uczniowie oraz ich rodzice; ulica, dom, szkoła.

Otoczenie najbliższe: sklepy, poczta, szpital, apteki itp.

 

Środki lokomocji.

 

 

Ukraińskie i polskie święta ludowe oraz zwyczaje z nimi związane.

Kultywowanie polskich tradycji (tradycje świąteczne, marzanna).

Przysłowia, zagadki, wyliczanki.

 

Ukraińscy i polscy pisarze i poeci

( Taras Szewczenko, Łesia Ukrainka, Iwan Franko, Maria Konopnicka, Julian Tuwim, Jan Brzechwa).

Uczeń:

– wie, że Polska i Ukraina są to państwa;

-wie, że Kijów jest stolicą Ukrainy; – wie, że Warszawa jest stolicą Polski;

 

– zna i szanuje symbole narodowe: flagę, godło, hymn Polski i Ukrainy;

– zna nazwę miasta(wsi) oraz swój adres, adres szkoły;

 

– potrafi korzystać  z usług różnych zakładów;

– zna numery alarmowe;

–  potrafi korzystać  z usług środków lokomocji, przestrzega odpowiednich zasad zachowywania się;

– zna święta oraz zwyczaje;

 

 

– zna przysłowia, zagadki, wyliczanki, umie je wykorzystawać w mowie własnej;

4.Praktyczne umiejętności

Rozwijanie umiejętności poprawnie zorganizować swoją działalość szkolną.

Wpajanie zasad zgodnego współżycia i współdziałania w grupie rówieśniczej.

 

Kształtowanie postawy aktywnego czytelnika.

 

 

 

 

 

Rozbudzanie wrażliwości na piękno języka  ojczystego . Wyrabianie nawyku dbałości o kulturę słowa.

Kształcenie umiejętności wykorzystywania wiedzy teoretycznej w praktyce  językowej.

Wyrabianie nawyku samodzielności.

Uczeń:

– potrafi poprawnie zorganizować swoją działalość szkolną;

 

– umie współżyć i współdziałać w klasie;

 

– przejawia wrażliwość estetyczną i rozszerza zasób słownictwa poprzez kontakt z dziełami literackimi;

– przejawia potrzebę kontaktu z literaturą i sztuką dla dzieci;

–  uczy się korzystać ze zbiorów bibliotecznych (w tym słowników);

– rozumie piękno języka  ojczystego;

-potrafi wykorzystać to praktycznie;

– szanuje język polksi oraz ukraiński;

 

– potrafi zastosować wiadomości teoretyczne na praktyce;

–  w miarę samodzielnie wykonuje proste zadania domowe.

 

 

 

Klasa 3

Ilość godzin Odniesienie do podstawy programowej Przewidywane osiągnięcia uczniów (wymagania)

1.Komunikacyjne umiejętności

 

1.Audiowanie ( w ciągu roku)

Uważne słuchanie tekstu czytanego przez nauczyciela.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Słuczanie nagrań baśni, utworów poetyckich oraz innych tekstów literackich.

 

 

 

 

Słuchanie dziecięcych audycji radiowych lub telewizyjnych.

 

Rozwój pamięci słuchowej.

Uczeń:

-uważnie słucha tekst czytany przez nauczyciela;

– zdaje sprawę z treści czytanego tekstu po jednym przeczytaniu;

– potrafi ustalić kolejność wydarzeń, ich wzajemną zależność ;

– wskazuje postacie główne i drugorzędne;

– ocenia postępowanie bohaterów, ujawnia motywy ich zachowania, uzasadnia swoje zdanie;

– samodzielnie układa pytania do przeczytanego tekstu;

– słucha ze zrozumieniem i w skupieniu odpowiednich do wieku wierszy, opowiadań i innych utworów literackich (czytanych przez nauczyciela, słuchanych z płyty CD);

– odróżnia zdarzenia istotne od mniej istotnych;

– streszcza fragment dziecięcej audycji radiowej lub telewizyjnej, uzasadnia swoje zdanie;

– potrafi zapamiętać powiedziane przez nauczyciela lub nagrane krótkie zdania, wyrazy, zwrotkę wiersza.

2. Mówienie i pisanie

Wzbogacenie  własnego zapasu leksycznego ( w ciągu roku) wyrazami – nazwami rzeczy, cech, czynności, ilości, synonimami, antonimami, wieloznacznymi słowami , zwrotami frazeologicznymi.

 

 

Kształcenie kulturalnej mowy ustnej.

Używanie poprawnych form wołacza.

Aktywny udział w mowie dialogicznej.

Dorzeczne  używanie wyrazów  i zwrotów grzecznościowych.

 

 

Udoskonalenie treści i form ustnych tekstów własnych pod kierownictwem nauczyciela:

– zgodność wypowiedzi z podanym tematem;

– występowanie w tekście części składowych ( początku, części podstawowej, zakończenia);

– przestrzeganie logiki wypowiedzi;

– usuwanie jednakowych konstrukcji zdań, zbędnych powtórzeń itp.

Układanie opowiadania ( 5-6 zdań)  na podstawie wydarzeń życiowych, historyjek obrazkowych, filmów, audycji radiowych, widowisk telewizyjnych oraz teatralnych.

Układanie pytań do tekstu, do odpowiedzi kolegi.

Streszczenie przeczytanego opowiadania, baśni, bajki, artykułu. Streszczenie części dziecięcej audycji radiowej lub telewizyjnej.

Układanie opisu dobrze znanych przedmiotów ( zwierzęcia, ptaka, kwiatka).

Układanie medytacji według podanego wzoru.

Kaligraficzne przepisywanie pojedynczych zdań i tekstów.

Praca twórcza z tekstem.

 

 

 

Dyktando i samodyktando.

 

 

 

 

 

Samodzielne  układanie i zapisywanie życzeń, zaproszeń, listów, opisów.

 

 

Dotrzymanie kultury pisemnej .

Uczeń:

– używa we własnym mówieniu wyrazy- różne części mowy;

– dobiera do wyrazów synonimy, antonimy;

– rozumie znaczenie wyrazów wieloznacznych;

– zna  i rozumie znaczenie często używanych frazeologizmów;

– potrafi używać niezbędnych form wołacza;

– umie nawiązywać kontakt z rówieśnikami oraz osobą dorosłą;

– potrafi poprawnie zacząć i skożczyć rozmowę używając zwrotów grzecznościowych;

– doskonali umiejętność układania tekstów własnych;

 

– wypowiada się zgodnie z podanym tematem;

– wykorzystowuje we własnej wypowiedzi podstawowe części tekstu;

 

– wypowiada się logicznie;

– nie powtarza jednakowe wyrazy, zwroty, zdania bez potzreby;

– potrafi samodzielnie ułożyć opowiadanie;

 

 

 

– układa pytania używając odpowiednich wyrazów pytających;

– potrafi streścić przeczytany lub usłyszany utwór;

 

 

– bierze udział w układaniu opisów;

 

 

– układa krótką medytację według podanego wzoru;

– przepisuje zdania i proste teksty;

 

– potrafi rozwijać zdania oraz układa i zapisuje spójne, poprawne zdania;

– uzupełnia proste zadania z lukami;

–  dokonuje przekształceń tekstów;

–  zapisuje wyrazy i zdania ze słuchu z uwzględnieniem poznanego słownictwa;

–  poprawnie przepisuje zdania i krótkie teksty ze słuchu i z pamięci dotrzymując dobrego tempa;

–  samodzielnie układa i poprawnie zapisuje życzenia, zaproszenia, listy prywatne,krótkie opisy, kilkuzdaniowe  wypowiedzi na określony temat;

–  dba o estetykę i poprawność graficzną pisma.

 

3. Czytanie.

Rozwój umiejętności  czytania na głos wyraziście i z zachowaniem ekspresji   omawianego oraz nowego tekstu.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Rozwijanie umiejętności stawiania najprostrzych akcentów logicznych.

 

 

 

 

 

 

Rozumienie przeczytanego.

 

 

 

 

 

Rozwój czytania po cichu.

 

 

 

Recytacja utworów wierszowanych.

 

Uczeń:

– potrafi samodzielnie, wyraziście i z zachowaniem ekspresji czytać omawiany tekst;

–  w miarę możliwości czyta samodzielnie, wyraziście i z zachowaniem ekspresji nowy tekst;

– stosuje różne rodzaje czytania (zupełne, wyrywkowe, z podziałem na role);

– czyta poprawnie, płynnie i wyraźnie całymi zdaniami z jednoczesnym rozumieneim treści w tempie 60-75 wyrazów w ciągu minuty ( na koniec roku szkolnego);

– umie wyróżniać ważne pod względem treści wyrazy;

– prawidłowo przestrzega pauz (gramatycznych, psychologicznych, rytmicznych) między zdaniami i częściami tekstu;

-w miarę możliwości  przestrzega norm wymowy literackiej;

– łączy proces czytania z rozumienem treści wyrazów, zdań, tekstu;

– tłumaczy znaczenia wyrazów oraz wypowiedzi;

– wyróżnia ważne pod względem treści wyrazy;

– czyta po cichu z jednoczesnym rozumieniem treści w tempie 90-100 wyrazów na minutę ( pod koniec roku szkolnego);

– wygłasza z pamięci wiersze z zastosowaniem zmiany siły, tonu głosu, tempa, pauz oraz akcentu logicznego.

 

 

 2.Lingwistyczne umiejętności

 

1.Powtórzenie wiiadomości o głoskach i literach z 2 klasy

Alfabet.Litery oznaczające samogłoski i spółgłoski.

Samogłoski nosowe „ą”, „ę”. Pisownia wyrazów s samogłoskami nosowymi.

Akcent wyrazowy. Dwuznaki (ch, cz, rz, sz, dz, dź, dż) oznaczające spółgłoski.Spółgłoski twarde i miękkie. Sposoby oznaczania miękkości spółgłosek na piśmie.

Spółgłoski dźwięczne i bezdźwięczne. Pisownia wyrazów z zanikiem  dźwięczności na końcu i w środku wyrazu. Wykorzystywanie zmienności form dla uzasadnienia pisowni np.:

sad – sadu, chleb – chleba, róża – róże i rodziny wyrazów: rybka – ryba, ławka – ława, kózka – koza, łapka – łapa.

Głoskowa i głoskowo-literowa analiza wyrazów ze spółgłoskami twardymi i miękkimi, dźwięcznymi i bezdźwięcznymi. Długość miękkich i twardych spółgłosek w wymowie, oznaczanie ich na piśmie jednakowymi literami .

Zasady przenoszenia wyrazów.

Praca ze słownikiem ortograficznym.

Uczeń:

– zna alfabet, umie szukać wyrazy w słowniku według alfabetu;

– zna samogłoski i spółgłoski, poprawnie wymawia je i potrafi zapisać przy pomocy odpowiednich liter;

– odpowiednio czyta i zapisuje dwuznaki;

– rozróżnia spółgłoski twarde i miękkie, zna sposoby oznaczania miękkości spółgłosek na piśmie;

– rozróżnia spółgłoski dźwięczne i bezdźwięczne;

– potrafi poprawnie napisać wyrazy z zanikiem  dźwięczności;

– umie praktycznie zastosowywać zmienności form dla uzasadnienia pisowni;

 

 

– analizuje wyrazy ze spółgłoskami twardymi i miękkimi, dźwięcznymi i bezdźwięcznymi;

– potrafi zapisać długie spółgłoski oznaczając je na piśmie jednakowymi literami;

 

– zna zasady przenoszenia wyrazów;

– umie pracować ze słownikiem ortograficznym.

Tekst.

Utrwalenie wiadomości o budowie tekstu (początek, część podstawowa, zakończenie).

Odnowienie zdeformowanego tekstu z przedstawionymi częściami.

Ścisły i szeroki temat i cel wypowiedzi w tekstach narracyjnych i opisach. Tytuł.Określenie celu i tematu wypowiedzi (ustnej i pisemnej). Dobór tytułów do tekstów.

Znalezienie i intonacyjne wyodrębnianie w  zdaniach tekstu wyrazów najważniejszych dla wyrażenia myśli.

Podział tekstu na logicznie zakończone części według podanego planu lub bez niego.Przestrzeganie akapitów podczas układania tekstów.

Układanie planu tekstu.

Pogłębienie wiadomości o rodzajach tekstów ( opowiadanie, opis, rozmyślanie), osobliwości ich budowy.

Związek między zdaniami w tekście. Obserwacja różnych środków łączenia zdań w tekście: użycie zaimków, powtórzenia wyrazów, wyrazów bliskoznacznych. Rozwój umiejętności wykorzystywania tych środków w mowie własnej ucznia (ustnej i pisemnej): układanie opowiadań według stworzonej sytuacji, planu, serii obrazków.

Wiadomości o stylu potocznym, oficjalnym i artystycznym (bez używania terminu); wyrażenie tej samej myśli w tekstach różnych stylów.

Obserwacja cech tekstów należących

do różnych stylów : długość zdań, występowanie dialogów, zdań pytających i rozkazujących, zdań wykrzyknikowych; użycie wyrazów o znaczeniu przenośnym.

Układanie (ustnie i pisemnie) opisów artystycznych i naukowych (bez używania terminów) według podanego wzoru. Zbiorowe układanie zagadek.

Układanie tekstów-instrukcji o wyrabianiu różnych przedmiotów (zakładek do książek, aplikacji, dywaników z papierowych pasków itp.)

Grupowe i indywidyalne składanie i wysyłanie życzeń z różnych okazji. Stosowanie zwrotów grzecznościowych w rozmowie, liście, życzeniach.

 

Uczeń:

– zna budowę tekstu;

– potrafi odnowić zdeformowany tekst;

– rozumie pojęcie „ścisły i szeroki temat i cel wypowiedzi”;

 

 

– potrafi określić temat i cel wypowiedzi uzasadniając swój wybór;

 

– umie dobierać trafny tytuł do tekstu;

– wyszukuje oraz intonacyjnie wyodrębnia w zdaniach wyrazy najważniejsze dla wyrażenia myśli;

 

– dzieli tekst na części z wykorzystaniem planu i bez niego;

– praktycznie używa akapitów;

– potrafi ułożyć plan do podanego tekstu;

– zna i rozróżnia różne rodzaje tekstów, ich budowę;

– umie układać teksty-opowiadania, teksty-opisy, teksty- rozmyślania;

– zna środki łączenia zdań w tekście;

– umie wykorzystywać je we własnej mowie  ustnej i pisemnej;

 

 

– układa opowiadania według stworzonej sytuacji, planu, serii obrazków;

 

 

– ma pojęcie o stylu potocznym, oficjalnym i artystycznym (bez używania terminu);

– potrafi rozróżnić te style;

– analizuje cechy tekstów należących

do różnych stylów;

– korzysta praktycznie ze środków językowych podczas układania różnych tekstów;

 

– potrafi ułożyć  proste opisy artystyczne  i naukowe (bez używania terminów) według podanego wzoru;

 

– układa zagadki ;

 

– układa  różnorodne teksty-instrukcji;

 

 

 

 

– składa i poprawnie zapisuje  życzenia z różnych okazji;

– potrafi zastosować odpowiednie wyrazy grzecznościowe.

Zdanie, połączenie wyrazowe.

Utrwalenie i uogólnienie  wiadomości o zdaniu z 2 klasy. Zdania oznajmujące, pytające, rozkazujące. Kształtowanie umiejętności wyrażania myśli w formie zdania. Układanie zdań z rozsypanki wyrazowej.

Zdania wykrzyknikowe i niewykrzyknikowe. Prawidłowa intonacja zdań. Stwarzanie sytuacji wymagających stosowania we własnych wypowiedziach różnych typów zdań.

Znaki przestankowe na końcu zdania. Przecinek przy wyliczaniu. Wołacz w zdaniach rozkazujących, znaki przestankowe przy wołaczu.

Utrwalenie skrótów poznanych w klasie 2. Pisownia oraz praktyczne zastosowanie skrótów: doktor – dr,pod tytułem – pt., i tak dalej – itd.

Związek wyrazów w zdaniu.

 

Człony zdania. Podmiot i orzeczenie jako główne człony zdania. Najczęściej używane sposoby ich wyrażenia ( rzeczownik, czasownik).  Drugorzędne człony zdania.

 

 

Pojęcie o połączeniu wyrazowym. Wyrazy główny i zależny ( określany i określający) w połączeniu wyrazowym.

Układanie połączeń wyrazowych i zdań według wzoru i schematów. Rozróżnianie zdań i połączeń wyrazowych.

Ogólne zapoznanie ze zdaniami złożonymi, składającymi się  z dwóch zdań pojedynczych. Przecinek w zdaniu złożonym. Układanie zdań złożonych według wzorów.

 

 

 

Uczeń:

– zna pojęcia „zdanie oznajmujące, pytające, rozkazujące”;

– rozróżnia zdania oznajmujące, pytające, rozkazujące, zna ich podstawowe cechy;

– umie wyrażać myśl w formie zdania;

– układa zdania z rozsypanki wyrazowej;

– zna pojęcia „zdania wykrzyknikowe i niewykrzyknikowe”, rozróżnia ich według intonacji;

– zastosowuje różne typy zdań;

– wykorzystowuje odpowiednie znaki przestankowe na końcu zdania;

– umie stosować przecinek przy wyliczaniu;

-umie napisać oraz praktycznie zastosować poznane skróty;

 

 

 

– wyznacza za pomocą pytań wyrazy związane między sobą względem treści i gramatycznie;

– rozróżnia główne i drugorzędne człony zdania;

– umie stawiać pytania do odpowiednich członów zdania;

– potrafi odnaleźć i podkreślić człony zdania;

– ma pojęcie o połączeniu wyrazowym;

– umie wyróżnić wyrazy główny i zależny w połączeniu wyrazowym;

 

– układa zdania i połączenia wyrazowe według wzoru i schematów;

– rozróżnia zdania i połączenia wyrazowe;

– ma pojęcie o zdaniu złożonym;

– wyodrębnia zdania pojedyncze w składzie zdania złożonego;

– umie używać przecinek e zdaniu złożonym;

– układa zdania złożone według wzorów.

 

Wyraz. Budowa wyrazu.

Znaczenie wyrazu(znaczenie dosłowne i przenośne, wypadki wieloznaczności, wyrazy – homonimy ( bez używania terminów)).

 

Pogłębienie pojęcia o synonimach i antonimach, obserwacja ich roli w tekście.

 

Zapoznanie ze zwrotami frazeologicznymi.

 

Rdzeń wyrazu.Wyrazy pokrewne. Dobieranie wyrazów pokrewnych.

 

 

 

Końcówka i temat wyrazu.Rola końcówki jako części wyrazu, za pomocą której zmienia się forma wyrazu ( na przykładach różnych części mowy). Końcówka jako środek  łączenia wyrazów w zdaniu. Określanie końcówek za pomocą zmiany wyrazów w zdaniu. Pisownia końcówki –ów.

Pozostałe części tematu: przedrostek, przyrostek. Obserwacja roli przedrostków w tworzeniu wyrazów. Znaczenie wyrazów z różnymi przedrostkami.

Przedrostki i przyimki. Pisownia przedrostków i przyimków o jednakowym brzmieniu. Umiejętność rozróżniania przedrostków i przyimków. Przenoszenie wyrazów z przedrostkami. Pisownia przedrostków przy-, prze-, roz-, bez-. Praktyczne zapoznanie z pisownią przedrostków z-, s-, ś-.

Obserwacja roli przyrostków na przykładach wyrazów pokrewnych w granicach jednej części mowy. Tworzenie wyrazów z najczęściej upywanymi przyrostkami, użycie ich w połączeniach wyrazowych oraz zdaniach. Znaczenie wyrazów z najczęściej używanymi przyrostkami (-arz, -erz, -ek, -eczek, -nik).

Pisownia wyrazów z –ówka, -ówna.

Przenoszenie wyrazów z przyrostkami.

Dobieranie wyrazów pokrewnych z przedrostkami i przyrostkami.

Analiza wyrazów według ich budowy.

Obserwacja wymiany samogłosek (ą-ę, ó-o, o-a) oraz spółgłosek (k-c-cz, g-dz-ź, t-ć-c, d-dz-dź,rz-r) w rdzeniach wyrazów. Praca ze słownikiem ortograficznym.

Uczeń:

– szuka w tekście wyrazy ze znaczeniem dosłownym i przenośnym, wieloznaczne wyrazy, często używane homonimy- praktycznie, bez używania terminów;

– dobiera synonimy i antonimy do wyrazów;

– wykorzystuje je w mówieniu ustnym oraz pisemnym (pracach twórczach);

– objaśnia i używa we własnym mówieniu opracowane według podręczników zwroty frazeologiczne;

– szuka, określa rdzeń w wyrazach pokrewnych;

-rozróżnia przy pomocy  nauczyciela wyrazy pokrewne i formy jednego wyrazu;

– zmienia wyrazy według pytań;

– określa część zmienną, określa temat;

– szuka końcówkę w wyrazie,podanym w kilku formach;

– objaśnia rolę końcówki podczas łączenia wyrazów w zdaniu;

– pisze końcówkę –ów;

 

 

– tworzy nowe wyrazy  przy pomocy przedrostków;

– objaśnia znaczenie przedrostków w wyrazach łącząc je w połączenia wyrazowe oraz zdania;

– rozróżnia przedrostki i przyimki;

– umie poprawnie zapisać przedrostki jako część wrazu oraz przyimki jako osobny wyraz;

– przenosi wyrazy z przedrostkami;

– zna i przestrzega praktycznie zasad wymowy i pisowni przedrostków przy-, prze-, roz-, bez-, z-, s-, ś-;

– tworzy nowe wyrazy przy pomocy przyrostków na przykładach wyrazów pokrewnych w granicach jednej części mowy( biały- bielutki-białawy; mama- mamusia-matula-mamusieńka);

– objaśnia znaczenie wyrazów, które otrzymane są od przyrostków ;

– pisze najczęściej używane przyrostki;

– pisze wyrazy z –ówka, -ówna ;

-przenosi wyrazy z przyrostkami;

 

 

 

– dobiera wyrazy pokrewne z przyrostkami i przedrostkami;

– analizuje przy pomocy nauczyciela wyrazy według ich budowy;

– korzysta ze słownika ortograficznego w celu sprawdzenia poprawnego napisania wyrazów.

Części mowy.

Ogólne pojęcie o częściach mowy

(pytania, znaczenie, rola w zdaniu).

Dobieranie wyrazów pokrewnych, które należą do różnych części mowy (praca- pracowity-pracować) i rozróżnianie ich na podstawie pytań, znaczenia, roli w zdaniu oraz związku z innymi wyrazami.

Rzeczownik.

Ogólne pojęcie o rzeczowniku jako części mowy ( pytania, znaczenie, rola w zdaniu). Rzeczowniki które odpowiadają na pytania Kto? Co? Imiona własne i pospolite. Wielka litera w imionach własnych. Formowanie pojęcia przedmiotowości na przykładach rzeczowników oznaczających jakości, czynności ( zieleń, radość, śmiech, bieganie).

 

Rzeczowniki bliskoznaczne i o znaczeniu przeciwnym ( synonimy, antonimy).

 

 

Rzeczowniki wieloznaczne.Użycie rzeczowników w znaczeniu dosłownym i przenośnym.

 

Rodzaj rzeczowników: męski, żeński, nijaki.

 

Odmiana rzeczowników przez liczby  ( pojedyncza i mnoga). Odmiana rzeczowników według pytań ( bez zapoznania z przypadkami).Układanie połączeń wyrazowych i zdań z rzeczownikami w różnych formach ( z przyimkami i bez nich). Zastąpienie w tekście nieuzasadnionych powtórzeń rzeczowników innymi wyrazami. Określanie rodzaju,liczby  rzeczowników w tekście. Rozwijanie umiejętności stawiania pytań do rzeczowników.

Przymiotnik.

Ogólne pojęcie o przymiotniku jako części mowy ( pytania, znaczenie, rola w zdaniu). Związek przymiotników z rzeczownikami. Znajdowanie połączeń z przymiotnikami w tekście, zdaniu, układanie własnych połączeń wyrazowych, zastosowanie ich w zdaniach, układanie tekstu.

Przymiotniki bliskoznaczne i o znaczeniu przeciwnym ( synonimy, antonimy).

Przymiotniki wieloznaczne.Użycie przymiotników  w znaczeniu dosłownym i przenośnym. Obserwacja trafnego używania przymiotników w tekście, uzasadnienie swego zdania. Obserwacja używania przymiotników w zagadkach.

 

 

 

Odmiana przymiotników przez rodzaje  w połączeniu z rzeczownikami. Końcówki  rodzajowe przymiotników: -y, -i, – a, -e. Odmiana przymiotników przez liczby  w połączeniu z rzeczownikami. Dwa rodzaje przymiotników w liczbie mnogiej. Końcówki przymiotników w liczbie mnogiej: -i, -y, -e. Odmiana przymiotników według pytań w połączeniu z rzeczownikami. Rozwijanie umiejętności rozróżnienia rodzaju i liczby przymiotników w połączeniu z rzeczownikami. Poprawne stawianie pytań do przymiotników.

 

Czasownik.

Ogólne pojęcie o czasowniku jako części mowy ( pytania, znaczenie, rola w zdaniu). Związek czasowników z rzeczownikami w zdaniu. Czasowniki bliskoznaczne i o znaczeniu przeciwnym ( synonimy, antonimy).

Czasowniki wieloznaczne.Użycie czasowników  w znaczeniu dosłownym i przenośnym. Obserwacja trafnego użycia czasowników w tekście, uzasadnienie swego zdania.  Dobieranie spośród podanych czasowników tych, które najlepiej wyrażają myśl. Odmiana czasowników przez osoby i liczby.

Odmiana czasowników dokonanych i niedokonanych ( bez używania terminów) według czasów: Co robi? Co robił? Co zrobił? Co robiły? Co zrobili? Co będzie robił? Co będą robili?

Obserwacja odmiany czasowników w czasie teraźniejszym przez osoby i liczby oraz w czasie przeszłym przez rodzaje ( początkowe zapoznanie z końcówkami czasownika).
Bezokolicznik (Co robić? Co zrobić?). Obserwacja użycia bezokoliczników w przysłowiach. Użycie bezokoliczników przy układaniu instrukcji, poleceń.

Używanie i pisownia czasowników z przedrostkami. Pisownia „nie” z czasownikami. Rozwój umiejętności określania czasu i liczby czasownika oraz rodzaj w czasie przeszłym.

Przyimek.

Rola przyimka w zdaniu, jego związek z rzeczownikiem.Rzeczowniki z przyimkami w połączeniu z czasownikami, przymiotnikami. Ustalenie związku rzeczowników z przyimkami z innymi częściami mowy w tekście. Układanie własnych połączeń wyrazowych, użycie ich w zdaniu. Przyimki dokoła, między, mimo, obok, przeciw, według, wśród, zamiast.

Pisownia przyimków z rzeczownikami oraz przymiotnikami, przed którymi stoją.

Przyimki jednakowo brzmiące z przedrostkami, ich wymowa i pisownia.

 

Uczeń:

– dzieli według grup wyrazy , które odpowiadają na pytania różnych części mowy( wśród nich – liczebniki, przysłówki- bez używania terminów), odróżniają się według rozdaju, liczby (rzeczowniki, przymiotniki),są w formie czasowej (czasowniki) ;

– buduje połączenia z wyrazów, które są różnymi częściami mowy;

– ma pojęcie o rzeczowniku jako części mowy;

– poznaje w tekście i samodzielnie dobiera rzeczowniki;

– stawia pytania do rzeczowników, które należą do różnych rodzajów;

– buduje połączenia wyrazowe rzeczowników z innymi słowami;

– określa jako rzeczowniki wyrazy oznaczające jakości, czynności( zieleń, radość, śmiech, bieganie) według pytania co?;

– dobiera często używane (1-3) synonimy oraz antonim do podanych rzeczowników;

– doskonali wypowiedź własną przy pomocy synonimów;

– szuka i objaśnia znaczenie rzeczowników w znaczeniu dosłownym i przenośnym;

– rozróżnia rzeczowniki wieloznaczne;

– określa rodzaj rzeczowników, stawia pytanie i odnosi rzeczownik do jednego z trzech rodzajów;

– odmienia rzeczowniki przez liczby;

– odmienia rzeczowniki różnych rodzajów według pytań;

– układa połączenia wyrazowe i zdania z rzeczownikami w różnych formach ( z przyimkami i bez nich);

– potrafi zastąpić w tekście  rzeczowniki innymi wyrazami;

– określa rodzaj,liczbę rzeczowników w tekście;

– umie stawiać pytania do rzeczowników rożnych rodzajów w różnych formach;

 

– ma pojęcie o przymiotniku jako części mowy;

– poznaje przymiotniki w zdaniu oraz tekście;

– znaczenie dosłowne i przenośne przymiotników podczas wykonania ćwiczeń;

– układa połączenia wyrazowe przymiotników z rzeczownikami;

– dobiera do podanego przymiotnika 1-3 synonimy oraz antonim; stosuje je w mówieniu usnym i pisemnym (zwłaszcza w opisach);

– objaśnia przymiotniki  w znaczeniu dosłownym i przenośnym;

– bierze udział w ćwiczeniach grupowych na udoskonalenie zdań, tekstów przy pomocy dodawania przymiotników do rzeczowników;

– układa proste zagadki o przedmiotach przy pomocy przymiotników;

– zmienia przymiotniki przez rodzaje;

 

– określa rodzaj przymiotników według końcówki, pytania oraz według rodzaju rzeczownika, obok którego stoi przymiotnik;

– ma pojęcie o dwóch rodzajach w liczbie mnogiej;

– zna końcówki przymiotników w liczbie mnogiej;

 

– odmienia przymiotniki w połączeniu z rzeczownikami według liczb, używa je w zdaniu ;

 

 

 

 

– ma pojęcie o czasowniku jako części mowy;

– poznaje czasowniki w zdaniu oraz tekście, stawia do nich pytania;

– objaśnia znaczenie czasowników, łączy je z rzeczownikami;

– dobiera do podanego czasownika 1-3 synonimy, antonim;

– objaśnia  czasowniki, użyte w znaczeniu przenośnym;

– bierze udział w ćwiczeniach grupowych w udoskonaleniu tekstu przy pomocy dodawania czasowników-synonimów;

– odmienia czasowniki przez osoby i lliczby;

– rozróżna formy czasowe czasowników;

 

 

 

– odmienia czasowniki według czasów przy pomocy pytań;

 

– poznaje formy czasowe czasowników w tekście;

– ma pojęcie o bezokoliczniku jako o formie wyjściowej czasowników;

– używa bezokoliczników przy układaniu instrukcji, poleceń;

– umie napisać czasowniki z przedrostkami;

– umie pisać „nie” z czasownikami;

– używa czasowniki z „nie” w mówieniu ustnym i pisemnym;

 

– ma pojęcie o przyimku, jego roli w zdaniu;

– obserwuje związek przyimków z rzeczownikami;

– Ustala związek rzeczowników z przyimkami z innymi częściami mowy w tekście;

– układa własne połączenia  wyrazowe, używa je w zdaniu;

– zna pisownię przyimków dokoła, między, mimo, obok, przeciw, według, wśród, zamiast;

– potrafi napisać przyimki z rzeczownikami oraz przymiotnikami, przed którymi stoją oraz przyimki jednakowo brzmiące z przedrostkami.

 

3.Lingwistyczno-narodoznawcze umiejętności

Państwo, w którym mieszkają uczniowie – Ukraina.  Stolica Ukrainy – Kijów.

„Jestem Polakiem”. Polska w życiu uczniów. Stolica Polski – Warszawa.

Ukraińskie i polskie symbole narodowe (godło, flaga, hymn).

 

 

Symbole ludowe( wianek,ręcznik haftowany)  oraz roślinne ( wierzba, kalina).

Kultywowanie polskich tradycji (tradycje świąteczne, marzanna itp.).Ludowe tradycje i obrzędy.

Prysłowia,przymówki ludowe; piosenki, wyliczanki,gry dziecięce.

 

Najczęściej używane formy grzecznościowe powitania, pożegnania, podziękowania.

 

Ukraińscy i polscy pisarze i poeci.

Uczeń:

– zna nazwy państwa, stolicy, największych miast, rzek, gór Ukrainy;

-zna nazwy państwa, stolicy największych miast, rzek, gór Polski;

– umie na pamięć hymny Polski i Ukrainy;

– zna i szanuje symbole narodowe: flagę, godło, hymn Polski i Ukrainy;

– zna symbole ludowe;

 

 

– zna tradycje polskie swiątecne i obrzędowe;

 

– zna 4-5 przysłów i używa je we własnym mówieniu; 2-3 piosenki; 2 gry dziecięce;

– wykorzystuje w mówieniu formy grzecznościowe powitania, pożegnania, podziękowania, umie składać życzenia, zaproszenia;

– zna nazwiska wybitnych ukraińskich oraz polskich pisarzy i poetów ( Taras Szewczenko, Iwan Franko, Łesia Ukrainka, Adam Mickiewicz, Maria Konopnicka, Jan Brzechwa, Julian Tuwim itp.)

4.Praktyczne umiejętności

Kształtowanie postawy aktywnego czytelnika.

Rozbudzanie wrażliwości na piękno języka  ojczystego .

Wpajanie nawyku korzystania z rożnych źrodeł wiedzy, takich jak: słowniki, encyklopedie, źrodła tekstowe w Internecie.

Odrabanie zadań domowych.

 

Kształcenie samodzielności, odpowiedzialności i uczciwości.

 

- dużo czyta;

-samodzielnie czyta ksiązki dla dzieci pisarzy polskich, ukraińskich, zagranicznych;

– potrafi samodzielnie korzystać z książek, podręczników, encyklopedii, słowników;

– potrafi samodzielnie korzystać ze źródeł tekstowych w Internecie;

– samodzielnie odrabia  zadania domowe;

– stara się być samodzielnym, odpowiedzialnym, uczciwym.

 

 

 

 

 

 

Klasa 4

Ilość godzin Odniesienie do podstawy programowej Przewidywane osiągnięcia uczniów (wymagania)

1.Komunikaсyjne umiejętności

 

1.Audiowanie( w ciągu roku)

Uważne słuchanie tekstu czytanego przez nauczyciela.

 

Uważne słuchanie ze zrozumieniem i w skupieniu odpowiednich do wieku wierszy, opowiadań, piosenek i innych utworów literackich.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Rozwój pamięci słuchowej.

Uczeń:

– słucha ze zrozumieniem poleceń składających się ze zdań wielokrotnie złożonych;

– uważnie słucha wypowiedzi innych i potrafi wykorzystać przekazane informacje;

– wykonuje złożone polecenia wypowiedziane przez nauczyciela lub kolegów;

– słucha ze zrozumieniem i w skupieniu odpowiednich do wieku wierszy, opowiadań,

piosenek i innych utworów literackich, w tym dłuższych fragmentów lektur (czytanych przez nauczyciela, słuchanych z płyty CD);

–  uczestniczy w rozmowach, potrafi odnieść się do wypowiedzi innych;

– potrafi zapamiętać powiedziane przez nauczyciela lub nagrane krótkie zdania, wyrazy, zwrotkę wiersza.

2. Mówienie i pisanie

Kształcenie kulturalnej mowy ustnej.

 

 

 

 

 

 

Dorzeczne  używanie wyrazów  i zwrotów grzecznościowych.

 

 

 

 

 

 

 

Analiza ustna przeczytanych utworów literackich.

 

 

 

 

 

 

 

Udoskonalenie treści i form ustnych tekstów własnych.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Kształcenie umiejętności prowadzenia dialogu.

 

 

 

Kształcenie umiejętności podsumowynia i uogólnienia usłyszanego.

Dotrzymanie norm etycznych podczas rozmowy.

Przepisywanie zdań i tekstów.

 

Praca samodzielna  ze zdaniem i tekstem.

 

Pisanie ze słuchu.

 

 

 

 

 

 

Układanie i zapisywanie  życzeń, zaproszeń, listów, opisów, opowiadań, prac twórczych.

 

 

 

Dyktando i samodyktando.

 

 

 

 

 

Kształcenie nawyków kaligraficznych.

 

 

Uczeń:

– umie nawiązywać kontakt z rówieśnikami oraz osobą dorosłą;

– wie, jak należy zacząć i skończyć rozmowę;

–  prawidłowo dobiera wyrazy o znaczeniu przeciwstawnym i bliskoznacznym;

–  aktywnie używa we własnym mówieniu wyrazy- różne części mowy;

– zna  i rozumie znaczenie często używanych frazeologizmów;

– potrafi używać niezbędnych form wołacza;

– aktywnie używa zwrotów grzecznościowych we własnym mówieniu;

– rozróżnia utwory literackie ( prozowe, poetyckie, dramatyczne);

–  analizuje, pod kierunkiem nauczyciela, przeczytane utwory: wskazuje głównych i drugoplanowych

bohaterów, dokonuje oceny ich postępowania, zaznacza wybrane fragmenty tekstu, układa dalszy ciąg wydarzeń;

– doskonali umiejętność układania tekstów własnych;

– wypowiada się zgodnie z podanym tematem, umie ułożyć plan;

– wykorzystowuje we własnej wypowiedzi urozmaicone słownictwo;

– wypowiada się logicznie;

– unika zbędnych powtórzeń wyrazowych oraz zdaniowych;

– używa synonimów, antonimów, wyrazów wieloznycznych, zwrotów frazeologicznych;

-prowadzi dialog w zakresie tematów bliskich własnym doświadczeniom życiowym, układając poprawne rozmyślania oraz używając niezbędnych dowodów;

– podsumowuje i uogólnia usłyszane;

– robi wnioski;

 

– dotrzymuje zasadniczych norm etycznych podczas rozmowy;

– przepisuje zdania złożone i dłuższe teksty;

–  uzupełniania zdania z lukami;

–  poprawnie rozmieszcza tekst na stronie;

–  zapisuje kilkuzdaniowe wypowiedzi ze słuchu z uwzględnieniem poznanego słownictwa;

–  poprawnie przepisuje ze słuchu i z pamięci zdania proste i złożone oraz krótkie teksty;

–  samodzielnie, poprawnie układa i zapisuje życzenia, zaproszenia, listy prywatne, krótkie opisy, krótkie opowiadania, kilkuzdaniowe wypowiedzi na dowolny temat (na podstawie opracowanych tekstów oraz twórcze);

–  zapisuje wyrazy i zdania ze słuchu z uwzględnieniem poznanego słownictwa;

–  poprawnie przepisuje zdania i krótkie teksty ze słuchu i z pamięci dotrzymując dobrego tempa;

–  dba o estetykę i poprawność graficzną pisma;

– doskonali tempo pisania do 50 znaków na minutę;

–  samodzielnie wykonuje pisemne zadania domowe.

3. Czytanie.

1.Głośne czytanie.

Rozwój umiejętności  czytania na głos wyraziście i z zachowaniem ekspresji   omawianego oraz nowego tekstu.

 

 

 

Poprawna intonacja w końcu zdania.

 

 

Czytanie z podziałem na role.

 

 

Czytanie wyraziste, uczenie się  oraz mówienie na pamięć tekstów wierszowanych.

2.Czytanie po cichu.

Rozwój samodzielnego czytania po cichu.

Rozwój umiejętności przeglądania tekstu w celu znalezienia potrzebnego odcinka, dialogu,akapitu.

Czytanie samodzielne nowego tekstu (po uprzedniej  pracy z nowymi wyrazami).

 

 

 

Uświadomione, poprawne, wyraziste, umiarkowane czytanie głośne i po cichu.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Praca z tekstem.

Zapoznanie z autorem czytanego tekstu.

Rozwój umiejętności opracowania tekstów.

Obserwacja struktury tekstu.

 

Ustalenie związków czasowych, przyczynno-wynikowych, logicznych.

 

Określenie tematu wypowiedzi, formulowanie myśli przewodniej.

Składanie planu po przeczytanego.

Stawianie pytań do tekstu, opowiadania nauczyciela, odpowiedzi uczniów.

Streszczenie przeczytanego według samodzielnie ułożonego planu.

Rozwój umiejętności wyszukiwania artystycznych opisów postaci, zjawisk do ich  dokładnego odtworzenia .

 

 

 

 

Zapoznanie z różnymi tekstami literackimi.

 

 

Kształcenie umiejętności korzystania ze zbiorów bibliotecznych oraz innych źródeł informacji.

Uczeń:

 

– potrafi samodzielnie, wyraziście i z zachowaniem ekspresji czytać omawiany tekst;

–  potrafi samodzielnie, wyraziście i z zachowaniem ekspresji odczytać nowy tekst;

– czyta z poprawną intonacją w końcu lub w środku zdania ( pauzy przy wyliczaniu, przed przecinkiem);

– czyta z podziałem na role, przy pomocy głosu przekazuje charakter bohaterów;

– czyta, mówi na pamięć wierzsze;

– przestrzega norm wymowy literackiej;

 

 

 

– samodzielnie czyta po cichu, nie wymawiając przeczytanego;

– prędko przegląda tekst ( według poleceń nauczyciela);

– czyta po cichu samodzielnie;

– łączy proces czytania z rozumienem treści wyrazów, zdań, tekstu;

–  odnajduje w tekście informacje oraz fragmenty na określone tematy i wyciąga wnioski;

– swiadomo, poprawnie, wyraziście czyta w tempie 85-95 (głośne) i 100-130 ( po cichu) wyrazów na minutę nieznanego tekstu pod koniec roku szkolnego ;

– prawidłowo przestrzega pauz (gramatycznych, psychologicznych, rytmicznych) wydarzeń, postaci, faktów;

–  rozpoznaje w tekście literackie formy użytkowe: notatka do kroniki, list;

– stosuje różne rodzaje czytania (zupełne, wyrywkowe, z podziałem na role);

– wyróżnia ważne pod względem treści wyrazy;

 

– pamięta imię i nazwisko autora przeczytanego tekstu;

–  samodzielnie obserwuje strukturę tekstów (objaśnia, o czym jest mowa w tym lub innym fragmencie, określa środki ujęcia treści);

– samodzielnie ustala związki czasowe, przyczynno-wynikowe, logiczne między częściami tekstu;

– określa temat wypowiedzi, formuluje  myśl przewodnią;

– układa plan do tekstu;

– zadaje pytania do tekstu, opowiadania nauczyciela, odpowiedzi uczniów;

– krótko streszcza przeczytany tekst według samodzielnie ułożonego planu;

–  czyta lektury wskazane przez nauczyciela;

– dobiera materiał do charakterystyki postaci lub wydarzenia, wyszukuje trafne emocjalne fragmenty tekstu, wyrazy do dokładnego odtworzenia przyrody, wydarzeń, postaci;

– zna różne teksty literackie: opowiadanie, baśń, legendę, wiersz, teksty popularnonaukowe,

komiksy, kroniki;

–  w miarę możliwości korzysta ze zbiorów bibliotecznych (encyklopedii) i innych źródeł informacji (internetu).

 

2.Lingwistyczne umiejętności

 

1.Powtórzenie wiadomości o głoskach i literach, budowie słowa.

Głoski i litery. Dwuznaki. Samogłoski i spółgłoski. Samogłoski nosowe. Spółgłoski twarde i miękkie, dźwięczne i bezdźwięczne. Zasady przenoszenia wyrazów. Fonetyczny rozbiór słowa.

 

 

 

 

 

 

 

 

Alfabet. Wykorzystanie zasobów wiedzy o alfabecie przy posługiwaniu się słownikiem. Umieszczenie słowa według alfabetu z uwzględnieniem

1-3 litery.Alfabetyczny układ słownika ortograficznego. Rozwijanie umiejętności poszukiwania wyrazów w słowniku.

 

Budowa wyrazu. Części wyrazu: końcówka i temat, rdzeń, przedrostek oraz przyrostek. Wymiana głosek ( ą-ę, rz-r, o – ó) w rdzeniu. Pisownia przedrostków prze-, przy-, roz-, bez-. Wymowa i pisownia spółgłosek dźwięcznych i bezdźwięcznych w rdzeniach wyrazów. Kształtowanie umiejętności rozpoznawania i odnalezienia wyrazów pokrewnych.

 

 

Uczeń:

– zna  głoski i litery języka polskiego, umie je poprawnie wymawiać oraz pisać;

– zna podstawowe pojęcia fonetyczne ;

– umie dokonywać analizy głoskowej wyrazu ( określić samogłoski i spółgłoski, charakteryzować spółgłoski według dźwięczności i bezdźwięczności, twardości i miękkości);

– określa i zestawia ilość głosek i liter w wyrazach;

– zna zasady przenoszenia wyrazów i umie je stosować;

– zna alfabet;

– wykorzystuje zasoby wiedzy o alfabecie przy posługiwaniu się słownikiem;

– potrafi samodzielnie rozmieścić wyrazy według alfabetu zgodnie z 2 i 3 literą;

– umie wykorzystywać pracę ze słownikiem;

– zna znaczące części wyrazu ( rdzeń, końcowka, przedrostek, przyrostek);

– dokonuje analizy morfologicznej          ( znaleźć rdzeń, przedrostek, przyrostek);

– zna pisownię przedrostków;

– umie poprawnie napisać wyrazy z ortogramami w przedrostku, rdzeniu;

– wyodrębnia wyrazy pokrewne.

Tekst.

Utrwalenie pojęcia o strukturze tekstu. Temat i cel wypowiedzi. Tytuł. Dobór tytułów do tekstów. Akcent logiczny. Podział tekstu na części. Układanie planu do tekstu przy pomocy nauczyciela lub samodzielnie. Dokładne i zwięzłe streszczenie tekstów opisowych (o objętości 80 –100 wyrazów) według podanego lub samodzielnie ułożonego planu. Układanie opisu porównawczego.  Przestrzeganie akapitów w tekście.Układanie tekctów narracyjnych (7-8 zdań) według podanych początku, części głównej , zakończenia oraz według podanego słownictwa. Obserwacje osobliwości treści oraz układanie tekstu medytacyjnego: obecność twierdzenia, argumentów i wniosków. Redagowanie opisu literackiego.

Poglębianie wiadomości o różnych stylach wypowiedzi (narracji i opisów): literacki, potoczny, urzędowy. Obserwacje ich osobliwości. Doskonalenie treści i formy tekstów własnych ( czy wypowiedź odpowiada tematowi; obecność w tekście części składowych – wstępu, części podstawowej, zakończenia; przesrzeganie logiki wypowiedzi; usunięcie zdań o podobnych konstrukcjach, nieuzasadnionych powtórzeń itp.).

 

Uczeń:

– zna strukturę tekstu;

– określa temat, cel tekstu, w którym nie jest sformulowany;

– samodzielnie dobiera tytuł do tekstu, uzasadnia swój wybór;

– dzieli tekst na części;

– układa plan do tekstu;

– dokonuje dokładnego i zwięzłego streszczenia tekstów opisowych;

-rozróżnia typy tekstów ( opisowy, narracyjny, medytacyjny);

– układa opis porównawczy;

 

– układa teksty narracyjne;

 

– układa medytacje według proponowanego początku;

 

– redaguje opis literacki;

 

 

 

-rozróżnia teksty literackie i naukowe;

 

– buduje ustne porównanie popularno-naukowych i literackich opisów według wzoru;

 

– pisze streszczenia w objętości 95-100 wyrazów według kolektywnie lub samodzielnie ułożonego planu;

 

– potrafi napisać życzenia, zaproszenie;

 

– układa porady, instrukcje, przepisy.

Zdanie, połączenie wyrazowe.

Powtórzenie i uogólnienie wiadomości o rodzajach zdań według intonacji oraz celu wypowiedzi, o temacie gramatycznym zdania, o połączeniu wyrazowym. Rozwijanie umiejętności poszukiwać związki wyrazowe w zdaniu: wyodrębnienie tematu zdania oraz połączeń wyrazowych. Poszerzanie zdań przy pomocy wyrażeń i połączeń wyrazowych. Układanie zdań według wzoru, według schematu. Ponowienie treści  zdeformowanych zdań i tekstów.

Główne i drugorzędne człony zdania.

Pojęcie o zdaniu z jednorodnymi członami.  Stosowanie przecinka przy jednorodnych członach zdania.Intonacja wyliczania. Łączcenie jednorodnych członów zdania przy pomocy intonacji, spójników „a”, „i”, „ale”. Układanie zdań z jednorodnymi członami, poszerzanie ich za pomocą wyrazów zależnych, używanie w tekstach.

 

Zdanie złożone, składające sIę z dwu zdań pojedynczych połączonych spójnikami „i”, „a”, „ale” oraz bez spójników. Przecinek w zdaniu złożonym. Przekształcanie wypowiedzi: zdanie  – w równoważnik zdania, zdanie pojedyncze – w złożone, proste – w rozwinięte.

Mowa niezależna (po słowach autora). Znaki przestankowe przy mowie niezależnej. Użycie wielkiej litery przy mowie niezależnej.

Uczeń:

-zna typy zdań ze względu na cel wypowiedzi;

– dokonuje rozbioru składniowego (określa typ zdania ze względu na intonację, określa związki między wyrazami w zdaniu);

– zna pojęcia „zdania”, „połączenie wyrazowe”, umie je odróżnić i porównać;

– układa zdania samodzielnie oraz w grupie, poszerza je przy pomocy wyrażeń i połączeń wyrazowych;

– umie ponowić treść zdeformowanych zdań i tekstów;

– zna nazwy członów zdania – głównych (podmiot i orzeczenie) i drugorzędnych (bez dzielenia na typy);

–  ma pojęcie o zdaniu z jednorodnymi członami;

– wie, że jednorodne człony zdania łączą się przy pomocy intonacji, spójników;

– umie stosować przecinek przy jednorodnych członach zdania;

– potrafi układać zdania z jednorodnymi członami;

– zna typy zdań według tematu gramatycznego – pojedyncze, złożone;

– odróżnia zdanie pojedyncze od złożonego;

– zna pojęcie „równoważnik zdania”;

– umie układać i przekształcać różne zdania;

– zna pojęcia „mowa niezależna” oraz „słowa autora”;

– poprawnie używa znaków przestankowych przy mowie niezależnej.

 

Części mowy.

1.Rzeczownik

Powtórzenie wiadomości o rzeczowniku.

Poszerzanie pojęcia o znaczeniu leksycznym rzeczownika.

Rzeczowniki – synonimy, rzeczowniki – antonimy, wieloznaczne rzeczowniki.  Używanie rzeczowników w znaczeniu dosłownym i przenośnym. Obserwacja trafnego użycia rzeczowników w tekstach literackich i popularno-naukowych. Formowanie umiejętności dobierać spośród synonimów najbardziej odpowiednie w podanym kontekście. Skracanie wyrazów. Pisownia wybranych skrótów.

Rodzaj rzeczowników. Odmiana rzeczowników przez liczby i przypadki. Formowanie umiejętności tworzenia mianownika liczby pojedynczej (formy wyjściowej rzeczownika).

Deklinacja rzeczowników (męska, żeńska, nijaka). Określenie deklinacji. Osobliwości wołacza w trzech deklinacjach. Znaki przestankowe przy wołaczu. Układanie połączeń wyrazowych z rzeczownikami w różnych przypadkach. Końcówki –ę, -ą w formach biernika i narzędnika rzeczowników zakończonych na –a deklinacji męskiej i żeńskiej oraz nazwisk na –a, -o; końcówka –ą w mianowniku i bierniku i –e w narzędniku l.p., rzeczowników deklinacji nijakiej.

Końcówka narzędnika –em rzeczowników dekllinacji męskiej i nijakiej, -ą deklinacji  męskiej i żeńskiej zakończonych na –a oraz nazwiskach na –a, -o.

Obserwacja końcówek przypadków rzeczowników deklinacji męskiej, żeńskiej i nijakiej w liczbie mnogiej (tablica deklinacyjna). Ćwiczenia na używanie pzypadków rzeczowników w l. mn.

Pisownia końcówek –ów, -ówka,         -ówna, -un, -unka, -unek.

Jednorodne człony zdania wyrażone rzeczownikami. Jednorodne podmioty.

Pisownia skrótów: inżynier – inż., kapitan – kpt., obywatel – ob., pułkownik – płk.,magister – mgr.

 

Liczebnik

Pojęcie o liczebniku jako części mowy(znaczenie, pytania, rola w zdaniu). Podział liczebników na grupy (mogą wskazywać liczbę lub kolejność). Pisownia liczebników typu sszesnaście, pięćdziesiąt, pięćset.

Ćwiczenia w połączeniu liczebników z rzeczownikami.

Rozwijanie zdań przy pomocy liczebnika.

 

Przymiotnik

Powtórzenie wiadomości o przymiotniku. Przymiotniki-synonimy i przymiotniki-antonimy. Używynie  przymiotników w znaczeniu dosłownym i przenośnym.

Obserwacje używania przymiotników w tekstach o stylu urzędowym, naukowym i literackim (bez wprowadzenia terminów).

 

 

Odmiana przymiotników przez liczby i rodzaje. Rodzajowe końcówki przymiotników –y, -i, -a, -e.

Określanie rodzaju i liczby przymiotników w połączeniu z rzeczownikami.

Wymowa i pisownia najbardziej używanych przymiotników na –ski,     -cki.

Odmiana przymiotników przez przypadki w l.p. i l.mn.

Tożsamość wołacza, mianownika przymiotników wszystkich rodzajów l.p. i l. mn.

Układanie połączeń wyrazowych i zdań z przymiotnikami o różnych formach przypadkowych.

Układanie zdań z jednorodnymi członami- przymiotnikami.

Kształtowanie umiejętności poprawnie i trafnie używać przymiotniki w mowie.

Uzupełnienie tekstów własnych pośrednictwem dobierania przymiotników.

Stopniowanie przymiotnika.

Pisownia przymiotników w stopniu wyższym i najwyższym.

 

Zaimek

Pojęcie o zaimku jako części mowy. Znaczenie zaimka. Obserwacja roli różnych zaimków w tekście.

Zaimki osobowe. Zaimki 1,2,3 osoby l.p. i l.mn., ich znaczenie. Rola zaimków osobowych w zdaniu. Używanie form krótkich zaimków osobowych. Zaimki wskazujące ten, ta, to, ci, te, tamty,tamta,tamte, tamci,(ów, owa, owo, owi, owe). Pisanie rozłączne zaimków z przyimkami. Układanie połączeń wyrazowych i zdań z zaimkami w różnych formach.

Czasownik.

Powtórzenie wiadomości o czasowniku (pytania, znaczenie, rola).

Połączenie czasownika z rzeczownikami, zaimkami osobowymi. Uogólnienie i rozszerzenie wiadomości o znaczeniu leksycznym czasownika. Czasowniki-

synonimy, czasowniki-antonimy. Użycie czasowników w znaczeniu dosłownym i przenośnym.

 

 

 

 

Układanie zdań z jednorodnymi orzeczeniami.

Zdanie o dwu tematach gramatycznych (z użyciem spójników i bez nich).

 

Bezokolicznik ( pytania, oznaczanie czynności bez zaznaczenia czasu, liczby, osoby). Obserwacja używania bezokolicznika w przysłowiach, radach, przepisach. Układanie przepisów i rad.

 

Czasy czasownika. Dobór form czasowych czasownika w zależności od treści tekstu, uzasadnienie ich.  Odmiana czasowników przez osoby, liczby i rodzaje w czasie teraźniejszym. Pisownia końcówek osobowych czasownika czasu teraźniejszego. Odmiana czasowników przez osoby, liczby i rodzaje w czasie przeszłym. Męskoosobowa i niemęskoosobowa formy odmiany czasowników w czasie przeszłym liczby mnogiej. Odmiana czasowników w czasie przeszłym prostym przez osoby i liczby. Odmiana czasowników w czasie przeszłym złożonym przez osoby, liczby i rodzaje.

Odmiana czasownika „być”  w czasie przeszłym, teraźniejszym i przyszłym. Czasowniki z zaimkiem „się”. Wymiana ą-ę w tematach czasowników czasu przeszłego.

 

 

Cząstka –uje w formach osobowych czasowników.

Pisownia „nie” z czasownikami.

 

Przysłówek.

Pojęcie o przysłówku jako części  mowy (znaczenie, pytania, rola w zdaniu, związek z czasownikami). Nieodmienność jako podstawowa cecha gramatyczna przysłówka. Umiejętność stawianaia pytań do przysłówków w zdaniu.

 

Praktyczne zapoznanie z pisownią najczęściej używanych przysłówków.

Przysłówki o znaczeniu bliskim i przeciwnym. Poszerzanie zdania za pomocą przysłówków. Układanie zdań z jednorodnymi członami -przysłówkami. Użycie przysłówków przy układaniu tekstu.

Uczeń:

– zna nazwy części mowy (rzeczownik, przymiotnik, czasownik, zaimek, przyimek, liczebnik, przysłówek) według cech charakterystycznych;

– dobiera do podanego rzeczownika

2-3 synonimy, antonim;

–  rozumie i objaśnia znaczenie rzeczowników wieloznacznych;

– używa rzeczowników w znaczeniu dosłownym i przenośnym;

– stosuje rzeczowniki w połączeniach wyrazowych, zdaniach;

– dobiera spośród rzeczowników-synonimów najbardziej odpowiednie w podanym kontekście;

– rozumie znaczenie skrótów, potrafi je zapisać;

– określa rodzaj i liczbę rzeczowników;

– odmienia rzeczowniki według liczb i przypadków;

– tworzy formę mianownika liczby pojedynczej (formy wyjściowej rzeczownika);

– zna deklinacje rzeczowników, umie je określić;

– zna osobliwości wołacza w trzech deklinacjach;

– Układa połączenia wyrazowe z rzeczownikami w różnych przypadkach;

– dobiera poprawną końcówkę rzeczownika;

 

– używa poprawnej końcówki w rzeczowniku w odpowiednich deklinacjach;

 

 

 

 

 

 

– poprawnie tworzy formy rzeczownika w liczmie mnogiej;

 

 

 

 

– zna pisownię końcówek –ów, -ówka,         -ówna, -un, -unka, -unek;

– rożróżnia jednorodne człony zdania wyrażone rzeczownikami oraz jednorodne podmioty;

– umie poprawnie napisać skróty;

 

 

 

 

– wyodrębnia liczebnik spośród innych części mowy;

– potrafi postawić poprawne pytania do liczebnika ile?ilu? Który? która?które? którzy?

– umie wymówić i napisać podstawowe liczebniki;

– używa liczebników w połączeniu z rzeczownikami;

– umie stosować liczebniki w zdaniu;

 

 

– dobiera do podanego przymiotnika

2-3 synonimy, antonim;

–  rozumie i objaśnia znaczenie przymiotników wieloznacznych;

– używa przymiotników  w znaczeniu dosłownym i przenośnym;

– stosuje przymiotniki w połączeniach wyrazowych, zdaniach;

– dobiera spośród – przymiotników-  synonimów najbardziej odpowiednie w podanym kontekście;

– odmienia przymiotniki przez liczby i rodzaje;

– zna rodzajowe końcówki przymiotników –y, -i, -a, -e  i umie stosować je w mowie własnej;

– Określa rodzaj i liczbę przymiotników w połączeniu z rzeczownikami;

– umie pisać najbardziej używane przymiotniki na –ski,     -cki;

– Odmienia  przymiotniki przez przypadki w l.p. i l.mn.;

 

 

 

– Układa połączenia wyrazowe i zdania z przymiotnikami o różnych formach przypadkowych;

– układa zdania z jednorodnymi członami- przymiotnikami;

– aktywnie i trafnie  używa przymiotników w mowie własnej (ustnej i pisemnej);

 

 

 

– zna stopnie przymiotnika;

– potrafi napisać przymiotniki w stopniu wyższym i najwyższym;

 

 

– wyodrębnia zaimek wśród innych części mowy;

– stawia pytania do zaimka;

– wyodrębnia zaimki osobowe, rozumie ich znaczenie;

– potrafi używać krótkich form zaimków;

– wyróżnia zaimki wskazujące;

 

 

– umie poprawnie pisać zaimki z przyimkami;

– układa połączenia wyrazowe i zdania z zaimkami w różnych formach;

 

– zna czasownik jako część mowy, która oznacza czynność;

– rouumie i objaśnia znaczenie leksyczne czasowników;

– grupuje czasowniki według znaczenia leksycznego ( pracy, ruchu, działalności, obcowania itp.);

– dobiera do podanego czasownika 2-3 synonimy, antonim;

– objaśnia znaczenie dosłowne i przenośne czasowników, 2-3 znaczenia czasownika wieloznacznego, potrafi zastosować je w połączeniu wyrazowym oraz zaniu;

– układa zdania z jednorodnymi orzeczeniami- czasownikami według ilustracji, modeli graficznych, stworzonych sytuacji;

– zna rolę czasownika w tworzeniu zdań;

– wyszukuje ustnie i w tekstach bezokolicznik;

– dobiera bezokolicznik do innych form czasownika;

– wykorzastowuje bezokolicznik podczas układania instrukcji, przepisów;

– określa czas czasowników w zdaniach, tekście;

– odmienia czasowniki przez osoby, liczby i rodzaje w czasie teraźniejszym, używa te formy czasownikowe w zdaniach i wypowiedziach;

-odmienia czasowniki  przez osoby, liczby i rodzaje w czasie przeszłym, używa te formy czasownikowe w zdaniach i wypowiedziach;

– zna formy męskoosobową i niemęskoosobową, umie zastosować je w czasie przeszłym liczby mnogiej;

– odmienia czasowniki w czasie przeszłym prostym przez osoby i liczby;

– odmienia czasowniki w czasie przeszłym złożonym przez osoby, liczby i rodzaje;

– odmienia czasownik „być”  w czasie przeszłym, teraźniejszym i przyszłym, używa go w zdaniu, tekście, własnym mówieniu;

– zmienia podczas mówienia ą na ę w tematach czasowników czasu przeszłego, odzwierciedla to na piśmie;

– pisze poprawnie cząstkę –uje  w formach osobowych czasowników;

– pisze poprawnie „nie” z czasownikami;

 

– rozróżnia przysłówki wśród podanych wyrazów;

– zna podstawową cechę przysłówka – nieodmienność;

– stawia pytania do przysłówka;

– łączy je z czasownikami oraz zastosowuje w zdaniu i połączeniu wyrazowym;

-pisze najczęściej używane przysłówki;

– dobiera do podanego przysłówka synonim i antonim;

– buduje zdania przy pomocy przysłówków;

– objaśnia znaczenie przysłówków w tekście, wybiera spośród podanych przysłówków ten, który najlepiej odpowiada treści zdania, tekstu.

3.Lingwistyczno-narodoznawcze umiejętności

   

Państwo, w którym mieszkają uczniowie – Ukraina.  Stolica Ukrainy – Kijów.

„Jestem Polakiem”. Polska w życiu uczniów. Stolica Polski – Warszawa.

 

 

 

Ukraińskie i polskie symbole narodowe (godło, flaga, hymn).

 

 

Symbole ludowe( wianek,ręcznik haftowany)  oraz roślinne ( wierzba, kalina).

Kultywowanie polskich tradycji (tradycje świąteczne, marzanna itp.).

Prysłowia,przymówki ludowe; piosenki, wyliczanki,gry dziecięce.

Najczęściej używane formy grzecznościowe powitania, pożegnania, podziękowania. Ukraińscy i polscy pisarze i poeci.

 

Uczeń:

– zna nazwy państwa, stolicy, największych miast, rzek, gór Ukrainy;

– zna podstawe momenty historyczne Ukrainy;

-zna nazwy państwa, stolicy największych miast, rzek, gór Polski;

– zna podstawe momenty historyczne Polski;

– umie na pamięć hymny Polski i Ukrainy;

– zna i szanuje symbole narodowe: flagę, godło, hymn Polski i Ukrainy;

– zna symbole ludowe;

 

 

– zna tradycje polskie swiątecne i obrzędowe;

– wykorzystuje w mówieniu formy grzecznościowe powitania, pożegnania, podziękowania, umie składać życzenia, zaproszenia;

– zna nazwiska wybitnych ukraińskich oraz polskich pisarzy i poetów ( Taras Szewczenko, Iwan Franko, Łesia Ukrainka, Adam Mickiewicz, Maria Konopnicka, Jan Brzechwa, Julian Tuwim itp.)

4.Praktyczne umiejętności

Kształtowanie postawy aktywnego czytelnika.

Rozbudzanie wrażliwości na piękno języka  ojczystego .

Umiejętności korzystania podręcznikiem.

 

 

 

 

 

Wpajanie nawyku korzystania z rożnych źrodeł wiedzy, takich jak: słowniki, encyklopedie, źrodła tekstowe w Internecie.

 

 

Odrabanie zadań domowych.

 

Kształcenie samodzielności, odpowiedzialności i uczciwości.

Kształtowanie umiejętności samokontroli i samooceny;

planowania i organizowania pracy.

-samodzielnie czyta ksiązki dla dzieci pisarzy polskich, ukraińskich, zagranicznych;

– czyta bez kontroli i pomocy dorosłych w czasie wolnym od lekcji;

– samodzielnie pracuje z podręcznikiem;

– wyszukuje nazwisko pisarza, tytuł, orientuje się w śpisie treści;

– pracuje ze słownikiem i materiałami dodatków do podręcznika;

– potrafi samodzielnie korzystać z książek, podręczników, enncyklopedii, słowników;

– potrafi samodzielnie korzystać ze źródeł tekstowych w Internecie;

 

– samodzielnie odrabia  zadania domowe;

– stara się być samodzielnym, odpowiedzialnym, uczciwym;

– potrafi ocenić swoją pracę;

– umie zaplanować i zorganizować pracę.

 

 

 

Автор:

Гальвіцька О.Л.,  вчитель початкових класів загальноосвітнього навчального закладу  №24 м. Львова.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *