0 573
Болгарська мова. Навчальна програма для загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням українською мовою 1–4 класи (2016 рік) Серпень 26th, 2016 Руденко Тарас

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Програма з болгарської мови для 1–4 класів загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання розроблена з урахуванням особливостей мовної освіти у початковій школі: визначає цілі, зміст та методи навчання літературного варіанта рідної болгарської мови учнів – носіїв південноукраїнських болгарських говірок.

Програма не обмежує самостійності й твор­чої ініціативи вчителя, бо передбачає гнучкість у розподілі навчального матеріалу та урахування потреб учнів, зумовлених віковими особливостями школярів, ступенем збереження говірки та реаліями суспільного життя.

Добір та структурування змісту навчання розроблено у відповідності з вимогами Державного стандарту початкової загальної освіти, затвердженого Постановою  Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2011 року за № 462.

В Програмі навчання болгарської мови та читання розглядається в контексті сучасної концепції мовного розвитку особистості. Мета навчання в умовах болгарської соціолінгвістичної зони Південноукраїнського регіону, щоб навчальний процес обумовлювався необхідністю досягнення такого рівня комунікативної компетентності, який би відповідав сучасним вимогам соціуму і потребам особистості.

Мовна культура є частиною загальної культури людини. Але мовна культура – це не лише володіння мовною нормою, збагачення словника або засвоєння граматичних засобів. Мовна культура тісно пов’язана з формуванням всебічно розвинутої особистості, тому об’єктом і предметом навчального процесу мають бути і державні, національні та  загальнолюдські цінності.

Основними принципами Програми є:

  • комунікативна спрямованість навчання;
  • особистісна орієнтація;
  • інтегроване навчання видів мовленнєвої діяльності (аудіювання, говоріння, читання та письма);
  • спирання на знання, вміння та навички, набуті при вивченні української та інших мов у межах програм початкової школи;

Цілі навчання зумовлені головною метою – формуванням в учнів певного рівня комунікативної компетентності, необхідного для подолання діалектних відхилень у мовленнєвій практиці школярів і подальшого вивчення болгарської літературної мови як предмета в середніх, старших класах шкіл з українською мовою навчання, з урахуванням вікових особливостей і можливостей молодших школярів.

Зміст навчання болгарської мови та читання в початкових класах як навчального предмета обумовлюється змістовними лініями (мовленнєва, мовна, соціокультурна), які пов’язані між собою та спрямовані на формування ключових і предметних компетентностей.

Реалізація мовленнєвої (аудіювання, говоріння, читання, письмо), мовної ліній (знання з лексики, граматики, фонетики, орфографії сучасної болгарської літературної мови), соціокультурної лінії (початкові знання особливостей суспільного життя і культурних традицій, уміння вибирати та використовувати мовленнєві форми у конкретній ситуації) та стратегічної (діяльнісної) лінії навчання закладено у змісті Програми.

Зміст навчання за зазначеними лініями зумовлений особливостями функціонування болгарської мови в Україні (відсутність літературного мовного середовища, іншомовне оточення, розмаїття та різний ступінь збереженості говірок – 104 говірки, що в сучасній діалектології поєднані у 7 груп тощо) і залежністю зберігання болгарської мови та національних культурних традицій від територіального розташування (компактне або дисперсне).

Соціокультурна лінія складається з соціальної (зав’язування мовних контактів; ввічливе та толерантне ставлення до людей; формування умінь реагувати на прохання і потреби інших; дотримання правил поведінки; уваж­не ставлення до природи тощо), мовленнєвої (формування вмінь розуміти вказівки; вміння вести діалог за формами: запитання – відповідь, твердження – згода/незгода, привітання – відповідь; уміння надавати, отримувати, переказувати інформацію і висловлювати власну думку усно і письмово тощо) та культурологічної (загальні знання про Україну і Болгарію – державна символіка, географічне положення, елементарні знання про державні мови та їх спорідненість як слов’янських мов; загальні уявлення про свята і народні звичаї; усвідомлення в процесі мовлення – відповідно до вікових особливостей молодших школярів – різниці між літературною мовою та рідною говіркою тощо) складових.

Стратегічна (діяльнісна) лінія передбачає розвиток      загально-навчальних навичок, уміння знаходити ефективні стратегії для вирішення комунікативних завдань; застосування придбаних знань, формування навичок об’єктивно оцінювати свої або чужі навчальні досягнення; формування елементарних навичок роботи щодо виправлення власних помилок та недоліків у самостійній роботі на уроці та вдома щодо отримання і розвитку навичок читання, слухання, говоріння та письма. Набуття стратегічної компетенції молодшими школярами відбувається за допомогою вчителя.

Основними завданнями навчання болгарської мови в початковій школі є:

  • формування в учнів інтересу до вивчення літературної болгарської мови та виховання поваги до рідної говірки;
  • забезпечення мовленнєвого та загального розвитку молодших школярів;
  • закладення основ мовної освіти, що має сприяти вив­ченню державної, болгарської та інших мов, які передбачені навчальними планами;
  • початкове ознайомлення (з урахуванням вікових особливостей молодших школярів) з національними традиціями, історією, культурою болгарського народу засобами змісту навчального матеріалу;
  • виховання толерантного ставлення до мов інших народів, які мешкають на території України та за її межами, а також до їх національних і культурних традицій;
  • сприяння інтелектуальному, моральному, соціокультурному та естетичному розвитку дитини через залучення школярів до знайомства з дитячою літературою (в авторській, жанровій, тематичній різноманітності) та за допомогою літературних образів, а також через залучення до навчального процесу різних видів мистецтва (музики, живопису, театралізованих вистав і екранізованих творів тощо);
  • закладення елементарних знань про основні мовні одиниці та граматичні категорії, які є необхідними для формування мовленнєвих умінь і навичок з болгарської мови;
  • формування навичок читання і письма болгарською літературною мовою як видів мовленнєвої діяльності;
  • формування  умінь та навичок створювати невеличкі власні висловлювання за змістом прослуханого, прочитаного тексту або спонтанно;
  • формування вмінь та навичок, що пов’язані з елементарним мовленнєвим спілкуванням шкільному, суспільному та, певною мірою, у родинному середовищі;
  • формування первинних навичок співпраці в парах, групах та команді; виконання різних ролевих функцій у колективі.

Принципи відбору змісту навчання зумовлені методичними засадами:

  • поступове зростання складності;
  • циклічна повторюваність тем з подальшим розширенням;
  • мотивований відбір тем, обґрунтований віком та інтересами школярів;
  • відповідність змісту цілям навчання болгарської мови для її подальшого вивчення у 5–11 класах;
  • можливість реалізації  бікультурних і білінгвальних  співставлень;
  • використання діалогу культур та  етнокультурного (національно-регіонального) компоненту  на різних етапах навчання;
  • оптимізація навчального процесу з метою збереження фізичного, психічного та емоційного здоров’я молодших школярів.

Методичними засадами є:

  • використання сучасних освітніх навчальних і ігрових технологій;
  • розвиток особистості дитини, його мовленнєвих і розумових здібностей;
  • комунікативний підхід: оволодіння основами болгар­ської літературної мови як засобу спілкування на практичній основі;
  • формування комунікативних, соціальних і предметних компетентностей;
  • оволодіння усіма видами мовленнєвої діяльності (говоріння, читання, аудіювання, письмо) відбувається поступово та інтегровано;
  • поетапно-концентрична презентація мовного та мовленнєвого навчального матеріалу;
  • пріоритетне засвоєння норм літературної мови, відмінних від особливостей рідної говірки;
  • використання знань, вмінь та навичок, що придбані в процесі вивчення інших мов;
  • випереджене вивчення усного курсу в навчанні літературної болгарської мови;
  • правильне використання принципу апроксимації, що сприятиме подоланню учнями страху перед евенту­альною (можливою) помилкою та підвищенню рівня їхньої мовленнєвої активності.

Комунікативно-діяльнісна спрямованість навчання зумов­лює тематику спілкування, зазначену у програмі. Орієнтовний перелік тем:

  1. Суспільні та країнознавчі теми
  2. Україна – наша батьківщина.
  3. Болгарія – наша історична батьківщина.
  4. Українська та болгарська як державні європейські мови.
  5. Слов’янська писемність.
  6. Болгари в Україні.
  7. Довкілля. Природа рідного краю та її збереження.
  8. Свята і народні звичаї.
  9. Народна творчість.
  10. Культура та мистецтво.
  11. Мовленнєвий етикет.

IІ. Побутові теми

  1. Знайомство.
  2. Я і моя родина.
  3. Моя рідна оселя. Наше подвір’я.
  4. Моя вулиця. Наші сусіди.
  5. Наша школа, наш клас.
  6. Людина. Зовнішній вигляд. Характер.
  7. Що ми їмо?
  8. Посуд та його призначення.
  9. Одяг та взуття.
  10. Календар.
  11. Розпорядок дня. Особиста гігієна.
  12. Вільний час.
  13. У транспорті.
  14. У магазині.
  15. У лікаря.

III. Природознавчі теми

  1. У світі тварин.
  2. У світі рослин.
  3. У світі птахів.
  4. Природні об’єкти (ліс, гори, озера, море, річки тощо).
  5. Пори року (зима, весна, літо, осінь). Погода.

Для оволодіння комунікативними темами першочерговим є засвоєння лексико-семантичних груп слів:

  1. Властивості та якості.
  2. Кольори.
  3. Дні тижня. Місяці.
  4. Лічба (1–1000).
  5. Годинник.
  6. Назви частини тіла.
  7. Риси характеру.
  8. Назви одягу та взуття.
  9. Назви страв і напоїв.
  10. Назви домашнього посуду.
  11. Назви меблів.
  12. Назви побутових електроприладів.
  13. Назви видів транспорту.
  14. Шкільні приладдя. Учнівські речі.
  15. Назви іграшок.
  16. Рослини.
  17. Свійські тварини та птахи.
  18. Дикі тварини та птахи.

 

Запропоновані теми циклічно повторюються протягом всього періоду початкового навчання. Циклічність тематики зумовлена навчальними цілями та сприяє інтелектуальному розвитку молодших школярів, збагачує лексикон учня; розвиває мовленнєві вміння і навички. Засвоєння забезпечується поступовим розширенням тематичних груп слів та ускладненням тематичних текстів (для аудіювання або читання), написанням переказів та коротких творів, обговорюванням тем у формі діалогу або монологу тощо.

Система оцінювання навчальних досягнень молодших школярів має логічну структуру, яка зумовлюється поступовим ускладненням завдань на кожному наступному етапі. Вона відповідає методичним засадам і діючим нормативам, що закладені в Критеріях оцінювання навчальних досягнень учнів початкової школи, й носить мотивуючий, а не караючий характер. Вимоги до навчальних досягнень учнів надано в програмі до кожного розділу окремо.

Для оптимізації навчально-виховного процесу, підвищення рівня якості знань, вмінь та навичок учнів рекомендується:

  • навчальну діяльність підпорядкувати принципу комунікативної спрямованості навчання;
  • зробити процес навчання мови та мовлення макси­мально вмотивованим;
  • враховувати індивідуально-психологічні особливості учнів;
  • активізувати комунікативну діяльність учнів шляхом раціонального застосування різноманітних форм роботи (фронтальні, групові, парні, індивідуальні);
  • навчити учнів елементарним правилам самоорганізації і самовиховання: поступово формувати навички самос­тійної роботи, вчити працювати з книгою та довідковою літературою;
  • мовлення на уроці максимально наближати до реалій життя за допомогою умовно-комунікативних та комунікативних вправ.

Навчання сучасної болгарської мови в 1–4 класах має забезпечити поступове та якісне упровадження літературної мови у мовленнєву практику молодших школярів. Основні знання та вміння, набуті учнями, сприятимуть успішному навчанню болгарської мови у 5–11 класах.

В результаті навчання учні початкової школи мають (у межах вивченого матеріалу):

  • оволодіти читанням і письмом як універсальними видами мовленнєвої діяльності;
  • набути якісні вміння та навички аудіювання та говоріння;
  • засвоїти й активно вживати лексику за визначеною тематикою;
  • усвідомити різницю між літературною і діалектною вимовою;
  • помічати й виправляти помилки у власному усному та писемному мовленні;
  • навчитися вживати літературні форми в офіційній ситуації спілкування, наприклад: у класній кімнаті, у школі тощо;
  • співвідносити вимову і правопис, знаходити відповідність та різницю між ними, дотримуватися на практиці орфоепічних норм та правил правопису;
  • набути початкові знання про будову мови, її основні одиниці та взаємозв’язки між ними; про будову та лексичне значення слова, основні класи слів; про основні структурні особливості та види словосполучень і речень, початкові знання про текст;
  • набути початкових умінь та навичок створення і редагування усних та писемних текстів (з урахуванням вікових особливостей дитини).

 

Структура початкового навчального курсу сучасної болгарської літературної мови складається з таких частин: “Усний курс ” (1 клас); “Розвиток усного мовлення. Читання. Письмо” (2 клас); “Сучасна болгарська літературна мова ” (3–4 класи).

Усний курс спрямований на уміння розмежовувати явища сучасної болгарської літературної мови та рідної говірки на лексичному рівні, на формування та розвиток артикуляційних (згідно з орфоепічною нормою літературної болгарської мови), аудіативних (слухання і розуміння літературної мови) вмінь та розвиток зв’язного мовлення (усне зв’язне мовлення – монологічне та діалогічне, побудова висловлювання відповідно до синтактичної норми, засвоєння та використання літературної лексики тощо).

Фонетичні навички в межах усного курсу формуються в учнів під впливом та керівництвом учителя, що потребує від останнього додаткових зусиль щодо подолання діалект­них відхилень у власному мовленні.

Усний курс передбачає розвиток навичок слухання та говоріння, тому особливу увагу на цьому етапі слід приділяти створенню у свідомості учнів асоціативного аудіовізуального зв’язку образу слова за допомогою невербальних засобів навчання, а також – використання інших форм нав­чання (малювання, ліплення, плетіння, вишивання тощо) на основі порівняння літературної мови та рідної говірки.

Вивчення болгарської мови у 2 класі («Розвиток усного мовлення. Читання. Письмо») передбачає добукварний, букварний та післябукварний періоди. Зміст навчання зумовлюється необхідністю закріплення вмінь та навичок слухання і говоріння (протягом року) та формування вмінь та навичок читання і письма (букварний та післябукварний періоди).

У добукварному періоді продовжується розвиток усного мовлення шляхом повторення та закріплення вмінь та навичок щодо аудіювання та говоріння, придбаних протягом першого року навчання.

Особлива увага приділяється розширенню словникового запасу учнів: повторюється вивчений у межах усного курсу матеріал, засвоюється новий. Формуються практичні вміння та навички виділяти речення з мовленнєвого потоку, складати речення, утворювати певні форми речення з наданого переліку слів, розрізнювати речення за метою висловлювання, будувати запитання та відповіді, брати участь у діалозі та зв’язано висловлюватися.

Букварний період передбачає вивчення алфавіту на основі порівняння з алфавітом мови навчання (порядок вив­чення букв болгарської азбуки зумовлюється особливостями фонетичної будови говірки); засвоєння фонетичних понять: звук, звук і буква, голосні та приголосні звуки, твер­ді та м’які звуки, чергування звуків тощо. На даному етапі формуються вміння і навички аналізувати звуковий склад слова, послідовно називати звуки у слові, виділяти у словах окремі звуки. На основі засвоєння алфавіту учні мають оволодіти звуко-буквеним аналізом слова.

З метою формування навичок читання, учні вчаться поділяти слова на склади за кількістю голосних звуків, розрізнювати наголошені й ненаголошені склади, будувати графічні моделі слова, словосполучення, речення. Учні мають усвідомити складотворну роль голосного звука, смислороз­різнювальну роль наголосу.

У післябукварний період формуються і розвиваються навички читання та письма. Цей етап передбачає розвиток таких умінь і навичок: читати поскладово, цілими словами та реченнями; відповідати на запитання за змістом тексту; читати невеличкі зв’язні тексти (монологічного або діалогіч­ного характеру) та переказувати прочитане з використанням опорних слів і навідних запитань.

Читання зв’язних текстів потребує перевірки розуміння прочитаного шляхом знаходження в тексті речень для відповіді на запитання та висловлювання свого ставлення до прочитаного тощо.

Слід зазначити, що в 1-му та 2-му класах значну роль для формування фонетичних навичок відіграє вивчення напам’ять та відтворення вголос (згідно з орфоепічною нор­мою) віршованих рядків, загадок, скоромовок та дитячих пісень.

Протягом післябукварного періоду закріпленню фонетич­них навичок сприятиме оволодіння писемною формою сучасної болгарської літературної мови. Оволодіння графікою не потребує додаткових годин навчального часу, бо учні з першого класу володіють навичками написання кириличних букв (малих та великих), уміють вживати розділові знаки (крапка, кома, знак оклику, знак питання). На цьому етапі можна застосовувати не лише такі види письмової роботи, як списування букв, складів, слів, словосполучень, речень, коротких текстів з друкованих та рукописних зразків, а й письмові відповіді на запитання, написання диктантів, переказів коротких текстів та складання коротких описів (за предметними та сюжетними малюнками тощо). Також слід приділити увагу формуванню елементарних навичок читання рукописного тексту.

Вивчення болгарської мови у 3–4 класах («Сучасна болгарська літературна мова») є органічним продовженням вивчення болгарської мови в 1–2 класах. Протягом цього періоду особлива увага приділяється забезпеченню відповідного рівня комунікативних умінь та навичок з урахуванням елементарних знань з мови і правопису та усвідомленню і подоланню діалектних відхилень у мовленнєвій практиці учнів на засадах порівняння літературної мови та діалекту.

Принцип засвоєння сучасної болгарської літературної мови на практичній основі не заперечує необхідності надавати певну інформацію з теорії мови (фонетична будова мови, граматичні ознаки частин мови, певна мовознавча термінологія тощо), використання знань і вмінь, набутих у процесі навчання української мови (загальні уявлення про спорідненість болгарської та української мов; усвідомлення збігів та розбіжностей фонетики, лексики, граматики двох мов на основі порівняльного аналізу; перенос мовних знань і вмінь), проведення пропедевтичної роботи щодо вивчення болгарської літератури у старших класах (ознайомлення з окремими доступними для учнів літературними творами; набуття навичок аналізу текстів; збагачення елементарними відомостями з теорії та історії болгарської літератури, формування читацьких інтересів).

Навчання базується на повторенні та закріпленні вмінь і навичок, що формувалися в 1–2 класах: актуалізація уявлень про усне й писемне мовлення; закріплення умінь і навичок літературної вимови, розвиток умінь і навичок аудіювання та говоріння, удосконалення техніки читання і письма, розвиток культури усного й писемного мовлення, активізація інтересу до вивчення літературної мови.

Розвиток умінь і навичок слухати/розуміти літературне мовлення пов’язаний з удосконаленням усного й писемного мовлення та з формуванням стратегічної компетенції (уміння зосередитися, вникнути у смисл повідомлюваного, стежити за розвитком сюжету, розуміти завдання вчителя тощо).

Розвиток умінь і навичок аудіювання тісно пов’язаний зі словниковою роботою. Повнота розуміння повинна перевірятися шляхом бесід, виконанням тестових завдань, використанням малюнків тощо.

Говоріння відбувається на репродуктивному рівні (відтворення зразка, переказ тексту, розповідання напам’ять тощо) та на продуктивному рівні (вміння самостійно складати речення та тексти, запитувати та відповідати на запитання, розповідати про певні події, описувати явища та об’єкти тощо). Кінцевим результатом є продуктивне мовлення, бо воно пов’язане з реалізацією комунікативної компетенції, тобто спілкуванням за темами, визначеними цією програмою.

Неповне або неправильне розуміння та говоріння зумовлені відсутністю болгарського літературного мовного середовища та спорідненістю і впливом української/російсь­кої мови на місцеві болгарські говірки.

У 3–4 класах мають бути сформовані навички правильного (з дотриманням орфоепічної норми), свідомого, вираз­ного читання мовчки та вголос. Читання літературною мовою тісно поєднується зі збагаченням словникового запасу і розвитком умінь усного мовлення.

На цьому етапі активно розвиваються навички письма, удосконалюється техніка письма, а також формується орфографічна грамотність. Особливу увагу слід приділяти удосконаленню правописних умінь і навичок. Учні навчаються писати диктанти, перекази, короткі твори. При цьому слід спиратися на уміння та навички, вже сформовані на уроках української/російської мови.

Програма не обмежує самостійності й твор­чої ініціативи вчителя, бо передбачає гнучкість у відборі та розподілі навчального матеріалу, в урахуванні потреб учнів, зумовлених віковими особливостями школярів, ступенем збереження говірки та реаліями суспільного життя.

У зв’язку з тим, що болгарські говірки практично не мають письмової форми, але учні мають навички писемного мовлення з мови навчання, слід враховувати та порівнювати зміст орфографічних правил обох мов, виділивши серед них такі групи: І – правила, зміст яких збігається;          ІІ – пра­вила, зміст яких збігається частково (варіативність збігу та розбіжностей); ІІІ – правила, характерні лише для болгарської мови. Особливу увагу необхідно приділяти ІІ групі правил (з метою подолання інтерференції).

Вивчення болгарської мови в початкових класах – це основа для  формування мовної компетенції на рівні, необхідному для подальшого вивчення сучасної болгарської   літературної мови.

Дана Програма також може бути використана для викладання болгарської мови та читання як предмета в початкових класах шкіл з навчанням мовами національних меншин або факультативно, а також у шкільних гуртках, у дитячих навчальних групах позашкільних установ і шкіл при Національно-культурних товариствах.

 

 

1 клас

Усний курс

70 годин на рік; 2 години на тиждень
(в тому числі: 3 год. – для повторювання та закріплення вивченого наприкінці навчального року; 4 резервні год.)

 

МОВЛЕННЄВА ЛІНІЯ

(40 год.)

·                     Зміст навчального
матеріалу
·                     Державні вимоги до рівня
загальноосвітньої підготовки учнів
·

·                    Аудіювання

·           Розуміння і сприйняття у мовному потоці літературної лексики (в межах окреслених програмою тем).

·           Розуміння слів і коротких текстів літературною мовою (казка, розповідь, оповідання, вірш, загадка, прислів’я).

·           Розуміння запитань, зав­дань та прохань учителя.

·           Розмежування літературних і діалектних слів на фонетичному та лексичному рів­нях.

·

·            

·           Учень:

·  знає і розуміє значення слів, що передбачені для активного засвоєння;

·  розрізняє ключові слова у висловлюванні;

·  розуміє і реагує на запитання, які вимагають простих відповідей;

·  розуміє та виконує прості вказівки вчителя;

·     слухає та розуміє в межах вивченої лексики короткі тексти, що містять 3–5 ре­­чень.

·

·                    Говоріння

·           Формування мовленнєвих навичок говоріння літератур­ною мовою.

·           Збагачення словникового запасу учнів і використання окреслених темою груп слів в усному мовленні:

·           – за допомогою натуральної або картинної наочності;

·           – через додаткові пояснення рідною говіркою або українською мовою;

·           – повторювання слів та словосполучень, запропоновані вчителем.

·           Діалогічне мовлення учнів:

·           – складання усних (елементарних) діалогів за схемою “запитання – відповідь ” (за зразком, за темою, на основі власного мовного    дос­віду).

·           М о н о л о г і ч н е   м о вл е н н я учнів:

·           – укладання простих речень за зразком або самостійно (усно);

·           – укладання усних коротких розповідей та оповідань (за сюжетним малюнком, на основі власних спостережень).

·            

·           Учень:

·  вимовляє артикуляційно пра­вильно слова та словосполучення;

·  репродукує та продукує різні за метою висловлювання речення з дотриманням відповідної інтонації;

·  відповідає на запитання вчителя;

·  складає короткі зв’язні висловлювання за вивченою темою;

·  звертається з проханням, запитанням, висловлює по­дяку, пробачення, згоду/ незгоду;

·  веде діалог (2–3 репліки з боку кожного співрозмовника);

·  робить короткі повідомлення про певні події;

·  розказує напам’ять 4–5 вір­шів;

·  називає предмети, явища та об’єкти;

·  переказує почуту розповідь або прочитане вчителем;

·  складає короткі описи за малюнком (3–4 речення);

·  коротко переказує прослуханий текст;

·  складає речення, короткі тексти за опорними словами або за навідними питаннями.

 

 

МОВНА ЛІНІЯ

(23 год.)

·                     Зміст навчального
матеріалу

·                     Державні вимоги до рівня
загальноосвітньої підготовки учнів
·

·                    Текст

·

·           Практичне засвоєння елемен­тарних понять про текст та його ознаки:

·           – тема і ключові слова;

·           – основна думка тексту.

·            

·           Учень:

·

·  визначає тему прослуханого тексту;

·  визначає ключові слова  тексту.

·

·                    Синтаксис

·           Вживання в усному мовленні елементарних синтаксичних одиниць.

·           Практичне засвоєння поняття про види речень за метою висловлювання (розповідні, питальні, спонукальні, окличні) та їх використання в усному мовленні учнів.

·           Загальне уявлення про порядок слів у простому реченні.

·           Елементарні відомості про узгодження як вид зв’язку слів у словосполученні.

·           Загальні відомості про   зас­тосування прийменників.

·           Формування вмінь складати словосполучення та прості речення.

·            

·           Учень:

·  розрізняє речення за метою висловлювання (за інтонацією);

·  утворює словосполучення та речення за зразком;

·  складає речення за наданою ознакою (прохання, запитання, звернення);

·  доповнює речення словами за смислом (з наданого переліку слів або самос­тійно);

·  дотримується регламентованого порядку слів у реченні;

·  узгоджує залежні слова словосполучень за родом, числом або особою голов­ного слова;

·  виділяє прийменники у мов­­леннєвому потоці;

·  правильно застосовує прий­менники.

·

·                    Морфологія

·           Початкові відомості з мор­фології (на практичній основі).

·           Початкові знання про іменник і його морфологічні ознаки: рід, число, означена форма іменника.

·           Загальне уявлення про прикметник та його морфологічні ознаки: рід, число; утворення означених форм.

·           Вживання в усному мовленні різних видів числівників (кількісні, порядкові). Практичне засвоєння понять роду і числа числівників. Утворювання означених форм порядкових числівників. Використання числівників від   1 до 20.

·           Загальне уявлення про дієслово та розпізнавання дієслів у мовленні. Загальне уявлення про допоміжне дієслово СЪМ; особу та число дієслів; теперішній, май­бутній та минулий час на матеріалі коротеньких усних текстів, висловлювань та власних прикладів учнів.

·           Розпізнавання та вживання в мовленні особових зай­менників. Розрізнення та роз­пізнавання у мовному потоці займенників за особою, числом, повною та скороченою формами.

·           Розпізнавання та викорис­тання в усному мовленні присвійних займенників (пов­ні та скорочені форми).

·           Початкові знання про прий­менник.

·            

·           Учень:

·  диференціює іменні частини мови за родом та числом;

·  усно відтворює форми множини іменних частин мови;

·  розрізняє загальну та озна­чену форму іменних частин мови;

·  розрізняє іменні частини мови чоловічого роду в пов­ній та скороченій означеній формі;

·  узгоджує форми дієслова з відповідними формами осо­бо­вих займенників;

·  вживає форми допоміжного дієслова СЪМ;

·  правильно вживає повні та скорочені форми особових та присвійних займенників;

·  вживає частотні прийменники НА, В/ВЪВ, С/СЪС та ін.;

·  вживає числівники від 1 до 20.

·

·                    Фонетика

·           Загальне уявлення про голосні та приголосні звуки.

·           Формування вмінь щодо:

·           – правильного вимовляння голосних у слабкій позиції (редукція голосних);

·           – правильного вимовляння дзвінких та глухих приголосних (асиміляція приголосних).

·           Вимовляння приголосних звуків [т] і [д] перед голос­ними переднього ряду [е], [и].

·           Вимовляння приголосних звуків [ж],[ч], [ш], [шт], [х], [дж], [дз].

·           Загальне поняття про наголос та його смислорозрізнювальну функцію.

·           Інтонаційні оформлення різних типів речень за метою висловлювання.

·            

·           Учень:

·  правильно вимовляє слова;

·  правильно ставить наголос;

·  розрізнює голосні та приголосні звуки;

·  диференціює наголошені та ненаголошені склади;

·  правильно інтонує речення;

·  усвідомлює певну різницю між рідною говіркою та літературною мовою на фонетичному рівні;

·  вміє почути та виправити грубі фонетичні помилки, зумовлені впливом діалекту.

·

·                    Лексика

·           Формування вмінь:

·           – співвідносити слово з відповідним зображенням;

·           – розпізнавати слова, які називають: предмет (кой? какво?), дію (какво прави? какво ще прави? какво направи?), ознаку предмету (какъв? каква? какво? какви?);

·           – порівнювати діалектні та літературні форми слова.

·           Вживання елементарних формул мовленнєвого етикету.

·           Практичне засвоєння тематичних груп слів.

·            

·           Учень:

·  усвідомлює значення слова (за допомогою вчителя; на основі власного мовного досвіду; через використання невербальних засобів навчання тощо);

·  вживає слова і словосполучення за темами, що визначені для збагачення активного словникового запасу;

·  знає і вживає етикетні фор­мули.

 

 

2 клас

Розвиток усного мовлення. Читання. Письмо

70 год. на рік, 2 год. на тиждень
(у тому числі: 6 год. – для повторення та закріплення
вивченого на початку й наприкінці навчального року;
4 резервні год.)

МОВЛЕННЄВА ЛІНІЯ

(34 год.)

·                     Зміст навчального
матеріалу
·                     Державні вимоги до рівня
загальноосвітньої підготовки учнів
·

·                    Аудіювання

·           Розвиток навичок аудіювання.

·           Розвиток уміння впізнавати, розуміти та розрізняти загальновживані слова.

·           Аудіювання слів, словоспо­лучень, речень для подальшої активізації засвоєння та вживання нових слів і виразів.

·           Розвиток навичок усвідомлення учнями різниці між літературною мовою і рідною говіркою (на лексичному та фонетичному рівнях).

·            

·           Учень:

·  слухає й розуміє мовлення вчителя (прохання, комента­рі, запитання, завдання тощо);

·  сприймає та використовує у власному усному мовленні слова, речення і короткі текс­ти (до 6 речень) за визначеними програмою темами;

·  розуміє оголошення, діалоги, вірші, пісні, загадки та скоромовки;

·  розуміє та виконує вказівки вчителя;

·  розрізняє літературні та діа­лектні мовні явища (на  фонетичному і лексичному рівнях);

·     реагує на запитання, що по­требують відповіді “так/ні” чи інших простих відповідей.

·

·                    Говоріння

·           Монологічне мовлення. Роз­виток навичок монологіч­ного мовлення:

·           – усний стислий переказ прослуханого або прочитаного тексту;

·           – укладання усних зв’яз­них монологічних висловлювань (4–6 речень);

·           – декламування віршів на­пам’ять (5–8).

·           Діалогічне мовлення. Роз­виток навичок діалогічного мовлення:

·           – укладання невеличких усних діалогів;

·           – підтримування бесіди в рамках діалогу за темою (в межах вивченого).

·           Укладання діалогу – розпитування (обсяг – не менше 2–3 реплік з боку кожного співрозмовника).

·            

·           Учень:

·  робить короткі повідомлення;

·  представляє себе, своїх друзів, батьків тощо;

·  передає коротко зміст прослуханого або прочитаного;

·  просить пробачення, дозволу, допомоги;

·  просить повторити, роз’яс­нити або перекласти незрозуміле;

·  складає коротку розповідь за малюнком;

·  ставить запитання різного типу;

·  відповідає на репліки вчителя й однокласників;

·  бере участь у діалозі;

·  висловлює подяку, згоду/не­згоду, співчуття, радість тощо.

·

·                    Читання

·           Знайомство з болгарським алфавітом та його практичне засвоєння.

·           Порівняння наявності, кіль­кості, порядку розташування букв у болгарському та ук­раїнському алфавітах.

·           Читання та розуміння слів, словосполучень, речень і ко­ротких текстів (250–300 друкованих знаків).

·           Розуміння прочитаного (за допомогою малюнків, мовного матеріалу, засвоєного в ус­ному курсі, та рідної говірки).

·           Формування навичок читання вголос та мовчки зі швидкістю 25–30 слів за хвилину.

·           Формування елементарних навичок відтворення змісту тексту (за допомогою навідних запитань).

·            

·           Учень:

·  знає букви болгарського алфавіту;

·  знає основні буквосполучення;

·  читає, визначаючи голосом наголошений склад;

·  читає слова, словосполучення, речення та короткі тексти;

·  читає вголос (виразно, з дотриманням орфоепічних норм);

·  читає мовчки;

·  переказує зміст прочитаного мовчки самостійно або за навідними запитаннями;

·  знаходить у тексті речення для відповіді на запитання.

·

·                    Письмо

·           Друковані й рукописні бук­ви.

·           Розвиток навичок писання кириличних букв.

·           Розвиток навичок зв’яз­ного написання малих і великих букв, слів.

·           Звуко-буквені еквіваленти в болгарській і українській мовах.

·           Запобігання помилок, що обумовлені збігом/різницею між графічними системами болгарської та української  мов.

·           Написання диктантів (35–40 слів).

·            

·           Учень:

·  знає зображення друкованого та рукописного варіан­тів букви;

·  списує та пише слова, словосполучення, речення;

·  списує слова, словосполучення і речення з написаного та друкованого зразків;

·  пише зі швидкістю 15–25 слів за хвилину;

·  пише на слух склади, слова;

·  пише під диктовку словосполучення, речення і короткі тексти;

·  пише з дотриманням правил правопису (в межах вивченого матеріалу);

·  перевіряє написане по­складовим напівголосним промовлянням.

 

 

МОВНА ЛІНІЯ

(26 год.)

·                     Зміст навчального
матеріалу
·                     Державні вимоги до рівня
загальноосвітньої підготовки учнів
·

·                    Текст

·           Повторення поняття про тему, головну думку тексту.

·           Ключові слова у тексті.

·           Словосполучення і речен­ня. Укладання словосполу­чень за зразками.

·           Укладання речень і тексту за опорними словами. Межі речень у тексті.

·            

·           Учень:

·  складає словосполучення та речення за зразком;

·  ділить речення на словосполучення;

·  визначає межі між реченнями у тексті;

·  складає речення або текст за опорними словами;

·  визначає тему та головну думку тексту;

·  розрізняє типи тексту на рів­ні елементарних уявлень (розповідь, опис, міркування).

·

·                    Синтаксис

·           Загальне поняття про іменні та дієслівні словосполучення.

·           Укладання словосполучень (за зразком і самостійно).

·           Речення (повторення та розширення знань):

·           – моделювання структури речення;

·           – укладання речень за зразком.

·           Повторення поняття про види речень за метою висловлювання.

·           Основи болгарської пунктуації.

·           Узагальнення вивченого з синтаксису тексту, речення, словосполучення.

·            

·           Учень:

·  розпізнає словосполучення та їх види;

·  складає словосполучення і речення за вказаними моделями і самостійно;

·  розпізнає в тексті речення за метою висловлювання;

·  моделює структуру речення;

·  правильно вживає на пись­мі вивчені знаки пунктуації (крапка, кома, знаки питання та оклику);

·  розставляє розділові знаки у різних видах речень.

·

·                    Морфологія

·           Загальне поняття про іменник (повторення та розширення знань):

·           – рід і число;

·           – загальна та означена фор­­ми;

·           – власні та загальні назви.

·           Загальне поняття про прикметник (повторення та розширення знань):

·           – рід і число;

·           – загальна та означена фор­ми.

·           Поняття про дієслово. Діє­відмінювання дієслів. Вжи­вання простих наказових форм. Вживання допоміжного дієслова СЪМ. Вживання модальних дієслів мога, трябва, искам.

·            Поняття про займенник (повторення та розширення знань). Особові займенники. Присвійні займенники.

·           Загальне поняття про числівник (повторення та розширення знань): кількісні та порядкові. Використання числівників від 1 до 50.

·           Поняття про прийменники (повторення та розширення знань). Вживання прийменників: в, до, на, от, с та ін..

·           Загальне уявлення про частки (не, ли, да).

·            

·           Учень:

·  розрізняє форми однини та множини іменників, прик­мет­­ників, дієслів, займенників;

·  знаходить в тексті і вживає скорочені й повні форми особових та присвійних зай­менників;

·  вживає числівники від 1 до 50;

·  правильно змінює дієслова за особами та числом;

·  розуміє та вживає прості наказові форми дієслова (в межах вивченого);

·  знаходить у тексті та вживає модальні дієслова;

·  знаходить у тексті та правильно вживає допоміжне дієслово СЪМ;

·  правильно вживає вивченні прийменники;

·  вживає частки (для утворення дієслівних конструкцій).

·

·                    Будова слова

·           Загальне уявлення про бу­дову слова: корінь, префікс, суфікс, закінчення, артикль.

·           Поділ слова на морфеми.

·

·

·

·            

·           Учень:

·  визначає корінь слова;

·  поділяє слова на морфеми.

·

·                    Фонетика

·           Болгарська та українська абетки: збіг та розбіжності.

·           Звуки і букви.

·           Голосні та приголосні звуки (вимова та правопис).

·           Наголос (знак наголосу; уявлення про смислорозрізнювальну роль наголосу).

·           Уявлення про звукові зміни (редукція та чергування голосних; асиміляція та чергування приголосних). Звуковий склад слова.

·           Поділ слова на склади.

·           Правила перенесення слів з рядка в рядок.

·            

·           Учень:

·  знає болгарський алфавіт напам’ять;

·  розподіляє слова за алфавітом;

·  розрізняє на слух голосні та приголосні звуки;

·  виконує звуковий та звуко-буквений аналіз слів;

·  моделює звуко-складову структуру слів;

·  визначає наголошений склад у слові;

·  розрізнює вимову наголошених та ненаголошених голосних;

·  вміє правильно інтонувати;

·     правильно переносить слова.

·

·                    Лексика

·           Розширення вживання фор­мул мовленнєвого етикету (в усному мовленні та на письмі).

·           Розширення лексичного за­пасу учнів за темами. Практичне засвоєння тематичних груп слів.

·           Початкові відомості про види словників.

·           Загальне уявлення про орфографічний та двомовний словники.

·            

·           Учень:

·  вживає слова і словосполучення за темами, що визначені для збагачення активного словникового запасу;

·  поширює та активізує влас­ний словниковий запас за допомогою читання та письма;

·  активно вживає загальні етикетні формули (усно та письмово);

·  має уявлення про види словників;

·  користується орфографічним словником.

 

 

3 клас

Сучасна болгарська літературна мова

70 год. на рік, 2 год. на тиждень
(у тому числі: 6 год. – для повторення та закріплення
вивченого на початку і наприкінці навчального року;
4 резервні год.)

 

МОВЛЕННЄВА ЛІНІЯ

(34 год.)

·                     Зміст навчального
матеріалу
·                     Державні вимоги до рівня
загальноосвітньої підготовки учнів
·

·                    Аудіювання

·           Розвиток вмінь і навичок аудіювання:

·           – розуміння змісту усного тексту за допомогою контексту;

·           – розуміння змісту усного тексту за допомогою мовної здогадки на основі засвоєного мовного матеріалу;

·           – розуміння змісту усного тексту за допомогою власного мовного досвіду учнів як носіїв болгарської говірки.

·            

·           Учень:

·  розуміє усне мовлення вчи­теля;

·  розуміє зміст коротких текс­тів (6–7 речень);

·  розуміє діалогічні та монологічні усні тексти, побудовані на засвоєному мовному матеріалі;

·  розуміє в цілому усні тексти, що містять незнайомі слова (1–1,5%);

·     розуміє короткі автентичні (усні) тексти за допомогою контексту або рідної говірки.

·

·                    Говоріння

·           Розвиток зв’язного монологічного мовлення. Формування вмінь щодо укладання:

·           – усного переказу;

·           – повідомлення, висловлення;

·           – опису явищ та об’єктів;

·           – реплік для діалогу (запитання/відповіді) як його основи.

·           Розвиток навичок діалогіч­ного мовлення. Формування вмінь:

·           – ставити запитання;

·           – відповідати на запитання;

·           – реагувати на репліки.

·           Провокування та активізація інтересу до вивчення літературної мови за допомогою варіативних засобів:

·           – мовні засоби;

·           – ситуативні завдання;

·           – ігрові завдання;

·           – аудіо – і відеоматеріали.

·

·

·

·            

·           Учень:

·  правильно вимовляє слова з ненаголошеними голос­ними;

·  правильно вимовляє слова з дзвінкими та глухими приголосними;

·  дотримується орфоепічних норм щодо інтонування речень;

·  висловлює згоду/незгоду;

·  вміє просити пробачення та відповідно реагувати у відповідь;

·  висловлює співчуття, пропозиції, відмову, схвалення/несхвалення, ставлення (негативне або позитивне) тощо.

·

·                    Читання

·           Оволодіння технікою читання (правильна вимова слів та інтонування з урахуванням графічних знаків).

·           Різновиди читання (вголос, мовчки).

·           Ознаки читання (плавне, свідоме, правильне, виразне, чітке).

·           Поступове формування на­вичок роботи з текстом (читання з розумінням, аналіз змісту, визначення головної думки, пошук відповідей на запитання тощо).

·            

·           Учень:

·  виразно читає вголос з відповідним наголосом та інтонуванням;

·  читає вголос та мовчки з повним розумінням (обсяг тексту – до 350 друкованих знаків);

·  читає зі швидкістю 50–70 слів за хвилину;

·  читає і розуміє нескладні автентичні різнопланові текс­ти (вірші, тексти пісень, ого­лошення), написи (вивіс­ки, цінники, адреси);

·  розуміє мову ігор, загадок, скоромовок.

·

·                    Письмо

·           Розвиток графічних вмінь та навичок.

·           Написання переказів (70–80 слів).

·           Складання плану переказу за допомогою вчителя.

·           Написання диктантів (50–70 слів).

·

·           Формування навичок самоперевірки.

·           Основи редагування письмо­вого тексту.

·            

·           Учень:

·  пише зі швидкістю 20–30 знаків за хвилину;

·  правильно пише слова з вивченими орфограмами;

·  розрізняє на письмі букво­сполучення, що передають один звук, і фонеми, які відповідають різним звукам;

 

·  пише на слух слова, словосполучення, прості речення та короткі тексти (4–6 речень);

·  пише переказ почутого, про­читаного або за малюнком;

·  пише під диктовку;

·  редагує текст (у межах   вив­ченого);

·  вміє написати листівку-вітання.

 

 

МОВНА ЛІНІЯ

(26 год.)

·                     Зміст навчального
матеріалу
·                     Державні вимоги до рівня
загальноосвітньої підготовки учнів
·

·                    Текст

·           Повторення та поширення поняття про текст.

·                      Тема і головна думка тексту.

·           Структура тексту.

·           Заголовок.

·           Абзац.

·           Типи текстів (розповідь, опис, міркування).

·            

·           Учень:

·  диференціює зв’язний текст та розрізнені за змістом речення;

·  визначає тему і головну думку тексту;

·  ділить текст на складові;

·  вміє підбирати заголовок;

·  визначає абзаци;

·  розрізняє тексти за типами;

·  редагує текст (у межах   вивченого).

·

·                    Синтаксис

·           Поширення поняття про речення.

·           Види речень за метою висловлювання (розповідні, пи­тальні, спонукальні, окличні).

·           Питальні речення (з пи­тальним словом; з питальною часткою).

·           Головні та другорядні чле­ни речення.

·           Загальне уявлення про рег­ламентований порядок слів.

·            

·           Учень:

·  складає прості речення різ­ного виду;

·  розрізняє речення за метою висловлювання;

·  дотримується регламентованого порядку слів у реченні;

·  розрізняє головні та другорядні члени речення;

·  дотримується правил пунктуації.

·

·                    Морфологія

·           Загальне уявлення про граматичні ознаки частин мови (на практичній основі).

·           Формування вміння знаходити частини мови в      тексті.

·           Іменник. Рід і число іменників (повторення та розширення). Загальна та означена форма (утворення форм, вживання, вимова та правопис).

·           Власні й загальні назви (правопис).

·           Скорочені іменники.

·           Прикметник.

·           Рід і число прикметників (повторення та розширення).

·           Загальна та означена фор­ма (утворення означених форм; вимова та правопис).

·           Загальне уявлення про сту­пені порівняння прикметників.

·           Дієслово (повторення та розширення).

·           Особа і число дієслова.

·           Допоміжне дієслово СЪМ (4 форми – позитивна, негативна, питальна, питально-негативна): вживання, вимова і правопис.

·           Спостереження за форма­ми часу дієслова в текстах:

·           – теперішній (4 форми);

·           – майбутній (4 форми);

·           – минулий (4 форми);

·           – вимова і правопис.

·           Загальне уявлення про наказовий спосіб (утворення та вживання простих форм).

·           Числівник.

·           Повторення та розширення поняття про числівник  (кількісні й порядкові числівники). Загальна та означена форми порядкових числівників. Вживання числівників від 1 до 100.

·           Займенник.

·           Розширення поняття про займенник. Особові займенники (відмінкові форми; пов­ні та скорочені форми; вживання, вимова та правопис).

·           Присвійні займенники (пов­ні та скорочені форми; вживання, вимова та правопис).

·           Питальні займенники (вжи­вання, вимова та правопис).

·           Вказівні займенники (вживання, вимова та правопис).

·           Прийменник (частотні прий­менники; подвоєння прийменників с/със, в/във; вимова та правопис).

·           Вживання, вимова і правопис часток (ли, ще, не, да).

·            

·           Учень:

·  диференціює частини мови (в межах вивченого);

·  правильно відмінює дієслова в теперішньому, минулому і майбутньому часах (усно та на письмі);

·  правильно утворює означені форми іменників, порядкових числівників і прик­метників;

·  вживає загальні й означені форми іменників, порядкових числівників і прикметників;

·  лічить до 100;

·  вживає прості форми наказового способу;

·  утворює і вживає в мовленні ступені порівняння прикметників;

·  відтворює морфологічний аналіз (у межах вивченого матеріалу).

·

·                    Будова слова

·           Повторення і розширення знань про будову слова:

·           – основа і закінчення;

·           – вимова та правопис пре­фіксів;

·           – вимова та правопис артиклів.

·            

·           Учень:

·  визначає структуру слова;

·  розрізнює основу та закінчення як частини слова;

·  враховує норми вимови та правопису префіксів;

·  враховує норми вимови та правопису артиклів.

·

·                    Словотворення

·           Споріднені слова.

·           Похідні слова.

·

·

·            

·           Учень:

·  виділяє в тексті споріднені слова;

·  розрізнює похідні й непо­хідні слова.

·

·                    Фонетика

·           Повторення та розширення поняття про звуки і букви.

·           Вимова і правопис.

·           Формування навичок подолання діалектних відхилень на фонетичному рівні.

·           Загальне уявлення про звукові зміни. Вимова, правопис і перевірка написання ненаголошених голосних.

·           Вимова, правопис і перевірка написання глухих/ дзвінких приголосних.

·           Загальне уявлення про слова без наголосу.

·            

·           Учень:

·  знає букви алфавіту та їх звукове значення;

·  розрізняє голосні й приголосні звуки;

·  розрізняє тверді й м’які приголосні;

·  розрізняє глухі й дзвінкі приголосні;

·  робить звуковий та звуко-буквений аналіз слів;

·  моделює структуру слів (кількість звуків і складів, наголос);

·  знаходить у тексті слова без наголосу та вміє пояснити вимову та правопис енклітик та проклітик (ненаголошених слів).

·

·                    Лексика

·           Значення слова:

·           – однозначні й багатознач­ні слова;

·           – пряме й переносне значення слів;

·           – синоніми;

·           – антоніми.

·           Формування навичок подолання діалектних відхилень на лексичному рівні.

·           Основи роботи зі словниками:

·           – орфографічний словник;

·           – двомовний словник.

·           Засвоєння тематичних груп слів.

·            

·           Учень:

·  розуміє значення слів;

·  розрізняє пряме й перенос­не значення слова (в межах вивченого);

·  розрізняє антоніми та синоніми;

·  вміє користуватися орфографічним словником;

·  вміє користуватися двомовним словником.

 

 

4 клас

Сучасна болгарська літературна мова

70 год. на рік, 2 год. на тиждень
(у тому числі: 6 год. – для повторення та закріплення
вивченого на початку і наприкінці навчального року;
4 резервні год.)

 

 

 

МОВЛЕННЄВА ЛІНІЯ

(34 год.)

 

 

·                     Зміст навчального
матеріалу
·                     Державні вимоги до рівня
загальноосвітньої підготовки учнів
·

·                    Аудіювання

·           Розвиток вмінь і навичок аудіювання.

·           Аудіювання незнайомого художнього тексту (звучання – 2–3 хв.).

·           Аудіювання незнайомого науково-популярного тексту (звучання – 1–2 хв.).

·           Розвиток образного мислення.

·           Розвиток уваги та пам’яті.

·           Формування і розвиток навичок розуміти мовлення носіїв літературної мови.

·                      Розуміння змісту тексту за допомогою контексту та мов­ної здогадки на основі зас­воєного мовного матеріалу і власного мовного досвіду учнів.

·            

·           Учень:

·  розуміє усне мовлення вчи­теля: завдання, прохання, інструкції тощо;

·  розуміє усні короткі тексти (до 8 речень): оголошення, діалоги, вірші, пісні тощо;

·     сприймає і розуміє аудіозаписи висловлювань носіїв літературної мови, що звучать у повільному темпі (1–1,5 хв.); аудіотексти, що містять до 2 % невідомих слів і окремих граматичних явищ, про значення яких можна здогадатися з контексту або за допомогою рідної говірки.

·

·                    Говоріння

·           Монологічне мовлення:

·           – зв’язне висловлювання (пов­не, розгорнуте, завершене) обсягом 7–8 речень;

·           – переказ тексту;

·           – опис певних подій;

·           – опис явищ та об’єктів.

·           Діалогічне мовлення:

·           – складання діалогів за схе­мами: діалог – обмін думками, діа­лог – домовленість, діалог – роз­питування (обсяг висловлювання кожного спів-розмовника – 4–5 реплік);

·           – рольові ігри за темою;

·           – інсценування прочитано­го тексту.

·           Подолання діалектних від­хилень в усній мовленнєвій практиці (в межах вивченого).

·            

·           Учень:

·  висловлює короткі пові­дом­лення;

·  розповідає про певні події;

·  переказує зміст прочитаного або прослуханого тексту;

·  описує явища та об’єкти;

·  переконує співрозмовника в чомусь;

·  висловлює своє ставлення до предмета обговорення;

·  правильно і швидко реагує на репліку співрозмовника;

·  створює діалог у стандартних ситуаціях спілкування;

·  створює мікродіалог, вис­тупаючи у певних ролях;

·  чує й виправляє помилки у власній усній мовленнєвій практиці.

·

·                    Читання

·           Розвиток навичок свідомого читання (вголос або мовчки):

·           – читання ланцюжком;

·           – вибіркове;

·           – в особах;

·           – переглядання тексту для відповіді на запитання;

·           – читання з певним завданням (граматичним або літературним).

·           Формування вміння робити висновки за змістом прочитаного, про розкриття автором теми, зображення подій і героїв.

·           Формування інтересу до читання.

·           Виховання емоційного став­лення до літературних творів.

·            

·           Учень:

·  виразно читає вголос згідно з орфоепічною нормою (наголос, редукція голос­них, асиміляція приголосних, інтонування);

·  читає вголос та мовчки з повним розумінням (обсяг тексту – до 500 друкованих знаків);

·  читає зі швидкістю 80–105 слів за хвилину;

·  розуміє нескладні автентич­­ні різнопланові тексти (вір­ші, тексти пісень, оголошення), написи (вивіски, цінники, адреси);

·  розуміє мову ігор, загадок, скоромовок;

·  читає текст, що містить невідомі (до 1 %) і нові (до 1 %) слова, з викорис­танням двомовного словника.

·

·                    Письмо

·           Удосконалення письмового мовлення.

·           Види письмових робіт:

·           – диктант (70–90 слів);

·           – переказ (70–100 слів);

·           – твір (50–90 слів).

·           Правила редагування текс­ту в межах засвоєних мовних знань і мовленнєвих умінь і навичок (скорочення, заміна, додавання, переміщення).

·           Удосконалення навичок само­контролю та самоперевірки.

·           Подолання діалектних від­хилень у письмовій мовленнєвій практиці учнів (у межах вивченого).

·            

·           Учень:

·  записує на слух слова, словосполучення, речення та короткі тексти (до 6–8 речень);

·  пише зі швидкістю 25–35 знаків за хвилину;

·  пише диктанти різних типів;

·  описує предмет, особу, яви­ще;

·  вміє оформити лист, листів­ку-вітання;

·  пише короткий переказ прочитаного, почутого;

·  пише короткі твори за малюнком або серією малюнків;

·  редагує текст самостійно або за допомогою правописного словника;

·  знаходить і виправляє помилки у власній письмо­вій мовленнєвій практиці  (в ме­жах вивченого матеріалу).

 

 

 

МОВНА ЛІНІЯ

(26 год.)

 

·                     Зміст навчального
матеріалу
·                     Державні вимоги до рівня
загальноосвітньої підготовки учнів
·

·                    Текст

·           Розвиток уявлень і знань про текст:

·           – типи текстів;

·           – структура;

·           – тема тексту;

·           – головна думка;

·           – ключові слова.

·           Розвиток умінь визначати тему та головну думку тексту.

·           Розвиток уміння добирати заголовок до тексту. Розвиток умінь та навичок редагування тексту.

·           Поняття про стилі текстів. Порівняння художнього та науково-популярного текстів.

·            

·           Учень:

·  вміє знаходити ключові слова;

·  визначає тему та головну думку тексту;

·  розрізняє науково-популяр­ний і художній тексти;

·  редагує текст шляхом скорочення, заміни, додавання, переміщення (в межах вивченого).

·

·                    Синтаксис

·           Поширення знань про речення.

·           Головні члени речення (підмет і присудок).

·           Поняття про другорядні члени речення (додаток, узгоджене і неузгоджене означення, обставина).

·           Поняття про однорідні члени речення.

·           Складне речення (загальне уявлення).

·           Сполучники (и, а, но).

·           Поняття про пряму мову. Авторська мова.

·           Звертання.

·           Пунктуація.

·           Елементарні поняття про синтаксичний аналіз речення.

·            

·           Учень:

·  складає прості речення;

·  розрізнює та називає види речень за метою висловлювання;

·     дотримується регламентова­ного порядку слів у реченні;

·  розрізняє головні, другорядні, однорідні члени речення;

·  утворює складні речення за зразком;

·  розрізнює пряму та авторську мову;

·  дотримується правил пунктуації (в рамках вивченого матеріалу).

·

·                    Морфологія

·           Повторення та удосконалення понять про граматичні ознаки іменних частин мови (повторення та розширення).

·           Особливості творення озна­чених форм іменників, прикметників та порядкових числівників:

·           – залежно від граматичного роду;

·           – залежно від синтаксичної функції.

·           Дієслово. Перша, друга та третя дієвідміни.

·           Теперішній і майбутній ча­си (повторення і розширення).

·           Минулий закінчений час.

·           Минулий незакінчений час.

·           Наказовий спосіб (прості та частотні складні форми).

·           Прикметник (повторення та розширення).

·           Ступенювання прикметни­ків (вимова та правопис).

·           Числівник (повторення та розширення): загальна та означені форми. Види числівників за складом (прості, складні, складені). Вживання числівників від 1 до 1000.

·           Займенник:

·           – розряди (особові, присвійні, зворотні, питальні, вка­зівні та відносні);

·           – вживання повних та коротких форм (повторення та розширення);

·           – відмінкові форми.

·           Морфологічний аналіз час­тин мови.

·            

·           Учень:

·  правильно відмінює дієслова усно і на письмі;

·  правильно утворює означе­ні форми іменників, порядкових числівників і прик­метників;

·  лічить до 1000;

·  диференційовано вживає загальні та означені форми іменників, порядкових числівників і прикметників;

·  вживає прості й складні наказові форми дієслова;

·  диференціює часи дієслова (в рамках вивченого);

·  вживає дієслова у позитив­ній, питальній, негативній, питально-негативній формах;

·  вміє правильно ступенювати прикметники;

·  робить морфологічний ана­ліз частин мови.

·

·                    Будова слова

·           Узагальнення знань про будову слова:

·                      – основа та закінчення слова;

·                      – визначення кореня слова;

·           – визначення префіксів;

·           – визначення суфіксів;

·           – визначення артиклів.

·            

·           Учень:

·  аналізує будову слова;

·  визначає основу слова;

·  знаходить корінь, префікс, суфікс, артикль.

·

·                    Словотворення

·           Узагальнення і розширення знань про словотворення:

·           – похідні слова;

·           – споріднені слова;

·           – складні слова.

·           Використання різних форм слова при укладанні речення.

·            

·           Учень:

·  розрізнює похідні та непохідні слова;

·  знаходить у тексті споріднені та складні слова;

·  застосовує споріднені слова або форми слова для перевірки правопису;

·  правильно пише складні слова;

·  утворює форми слів (в межах вивченого).

·

·                    Фонетика

·           Регресивна асиміляція при­голосних:

·           – вимова та правопис.

·           Редукція ненаголошених голосних:

·           – вимова та правопис.

·           Подвоєні приголосні (вимова та правопис).

·           Чергування Я//Е, Ъ//Æ, Е//Æ, Æ//Ъ, ЪР//РЪ, ЪЛ//ЛЪ.

·           Наголос у слові, словосполученні, реченні (словесний, логічний).

·           Розвиток навичок подолання діалектних відхилень на фонетичному рівні.

·           Виправлення помилок, що зроблені під впливом рідної говірки.

·            

·           Учень:

·  враховує на письмі чергування звуків, редукцію голосних, асиміляцію приголосних;

·  правильно пише слова з подвоєними приголосними;

·  дотримується норм літературної вимови та правил правопису (в рамках вив­ченого);

·  фіксує діалектні відхилення в усному мовленні (у рамках вивченого);

·  виправляє помилки, зумов­лені впливом рідної говірки.

·

·                    Лексика

·           Розширення поняття про синоніми, антоніми, омоніми.

·           Загальне уявлення про фразеологізми.

·           Розвиток навичок подолання діалектних відхилень на лексичному рівні.

·           Робота з орфографічним словником.

·           Робота з двомовним слов­ником.

·            

·           Учень:

·  підбирає синоніми та антоніми до слова;

·  знаходить в тексті омоніми;

·  вживає вивчені фразеологізми;

·  користується орфографічним  словником;

·  користується двомовним словником.

 

 

 

 

 

ПОЯСНИТЕЛНА БЕЛЕЖКА

 

Програмата по български език за 1.–4. клас на общообразователните учебни заведения с украински език на обучението е разработена с отчитане на особеностите на езиковото обучение  в начално училище:  определя целите, съдържанието и похватите на обучението по български литературен език като вариант на родния език на учениците – носители на южноукраинските български говори.

Програмата не ограничава самостоятелността и творческата инициатива на учителя, защото предполага определена гъвкавост относно разпределянето на учебния материал, отчитане на потребите на учениците, които са обусловени от възрастовите им особености, а също от степента на запазването на говора и от реалностите на обществения живот.

Изборът и структурирането на учебното съдържание са съобразени с изискванията на Държавния стандарт на на началното училищно образование, утвърден с Решението на Министерския съвет на Украйна № 462 от 20.04.2011 г.

В Програмата разглежда обучението по български език в контекста на съвременната концепция за езиковото развитие на личността. Целта на обучението в условията на българската социолингвистична зона в Южна Украйна е учебният процес да се съобразява с необходимостта да се достигне  такова равнище на комуникативната компетентност, което да отговаря на съвременните изисквания на социума и потребностите на личността.

Езиковата култура е част на общата култура на човека. Обаче езиковата култура не е само владеене на езиковата норма, обогатяване на речника или усвояване на граматическите средства. Езиковата култура е тясно свързана с формирането на една многостранна личност, затова обектът и предметът на учебния процес трябва да бъдат държавните, националните и общочовешките ценности.

Основните принципи на Програмата са:

  • комуникативна насоченост;
  • личностно ориентиране;
  • интегрирано обучение по аудиране, четене, писане и говорене;
  • опора на знания, умения и навици, придобити при обучението по украински и чужди езици в рамките на програмите за начално училище.

Учебните цели са обусловени от главната цел на обучението по български език – у учениците да се формира определено равнище на комуникативната компетентност, което е необходимо за преодоляване на диалектните отклонения в речевата им практика и за по-нататъшното изучаване на българския книжовен  език като предмет в средни и горни класове, при това се отчитат възрастовите особености и възможности на учениците от 1.-4. клас.

Учебното съдържание по български език и четене в начално училище е обусловено от речева, езикова, социокултурна  и стратегична линии, свързани помежду си и насочени към формирането  на ключовите и предметни компетентности.

Реализирането на речевата (аудиране, говорене, четене и писане), езиковата (знания по лексика, граматика, правоговор, правопис на съвременния български литературен език), социокултурната (начални знания на особеностите на обществения живот и културните традиции, умения за избор и използване на речевите формули в конкретна ситуация) и стратегичната (дейностна) линии на обучението е отразено в съдържанието на Програмата.

Съдържанието на обучението според обозначените линии е обусловено от особеностите на функционирането на българския език в Украйна (липсата на книжовна езикова среда, другоезичното обкръжаване, разно­образието на говорите и различна степен на запазването им – 104 говора, обединени в съвременната българска диалектология в 7 групи и т.н.) и степента на запазването на българския език и националните културни традиции в зависимост от териториалното разпределяне на българите (компактно или дисперсно).

Социокултурната линия е обусловена от няколко състав-ки: социалната (установяване на езиковите контакти; вежливо, толерантно отношение към хората; формиране на уменията на учениците да реагират на молба и потреби на други хора; спазване правилата на поведение; внимателно отношение към природата и т.н.), речевата (формиране на уменията на учениците да разбират указания, да водят диалог по схема “въпрос–от­го­вор”, “твърдение–съгласие/несъгласие”, “поздравяване–отговор”, да дават, да получават и да преразказват информация и да изказват собствено мнение устно и писмено и т.н.) и културологичната (общи знания за Украйна и България – държавната символика, географското им положение, елементарни знания за държавните езици и сродството им като славянски езици; обща представа за празниците и народните обичаи; осъзнаване на разликата между книжовния език и родния говор в процеса на говоренето – в съответствие с възрастовите особености на ученици от долните класове).

Стратегичната (дейностната) компетенция на учениците предвижда: развитие на общоучебните навици, на уменията да се откриват нови стратегии за решаване на комуникативните задачи; използване на придобитите знания, фор-миране на навици за обективно оценяване на своите или чужди учебни постижения; формиране на елементарни навици за коригиране на собствените си грешки и недоста­тъци в самостоятелната работа по време на урока и у дома; в самостоятелната работа по формиране и усъвършенстване на навиците за четене, слушане, говорене и писане. Придобиването на стратегичната компетенция от учениците става с помощта на учителя.

Основните задачи  на обучението по български език в началното училище са:

  • формиране у учениците на интерес към изучаването на литературния български език и възпитаване на уважение към родния говор;
  • осигуряване на речевото и общото развитие на младшите ученици;
  • запознаване на учениците с националните традиции, историята и културата на българския народ (с отчитане на възрастовите възможности на учениците);
  • възпитаване в учениците на толерантно отношение към езиците и традициите на други народности, които живеят в Украйна;
  • подпомагане на интелектуално, морално, социокултурно и естетично развитие на учениците чрез запознаването им с разнообразни художествени творби (литературни, музикални, театрални, живописни и др. произведения);
  • полагане основите на езиковата просвета, усвояване на елементарните граматически единици и категории на книжовния български език, които са необходими за формиране на съответните езикови и речеви умения и навици;
  • да се формират у учениците навици и умения по четене и писмо като актуални речеви дейности;
  • формиране на умения та навици, свързани с елементарно речево общуване в училищна, обществена и – до известна степен – семейна среда
  • целенасочено овладяване на държавния език чрез изучаването на български и други езици, които са предвидени в типовите учебни планове за начално училище.

Принципите за избор на съдържанието на обу­чението са обусловени от методическите основи:

  • постъпателно повишаване на сложността;
  • циклично повтаряне на темите с по-нататъшното им разширяване;
  • мотивиран избор на темите, обусловен от възрастта и интересите на учениците;
  • съответствие между съдържанието и целите на обучението по български език за по-нататъшното му изучаване в –11. клас;
  • взможност за реализиране на билингвалните и бикултурните сравнения и съпоставки;
  • използване на диалога между различни култури, както и на етнокултурния регионален компонент независимо от етапа на обучението;
  • оптимизиране на учебния процес за осигуряване на физично, психично и емоционално здравословно състояние на учениците.

 

Методическите основи са:

  • използване на модерните учебни технологии, в това число и игрови;
  • личностното развитие на детето, на неговите речеви и мисловни способности;
  • комуникативен подход: овладяване на основите на българския литературен език като средство за общуване;
  • формиране на комуникативни, социални и предметни компетентности;
  • постъпателно и интегративно овладяване на всички видове речева дейност (говорене, четене, аудиране, писане);
  • поетапно-концентричното подаване на езиковия и речев учебен материал;
  • приоритетно усвояване на нормите на книжовния език, които не отговарят на особеностите на родния говор;
  • опиране върху знания, умения и навици, придобити в процеса на обучението по други езици;
  • изпреварване на устен курс в обучението по български литературен език;
  • правилно реализиране на принципа за апроксимация, което ще способствува за преодоляване страха на учениците пред евентуална грешка и, по такъв начин, за повишаване на речевата им активност.

Комуникативно-дейностият подход обуславя тематика на общуването, обозначена в Програмата. Примерен вариант на тематиката:

  1. Обществени и страноведски теми.
  2. Нашата родина Украйна.
  3. България е историчната ни родина.
  4. Украинският и българският език като държавни европейски езици.
  5. Славянската писменост.
  6. Българите в Украйна.
  7. Околната среда. Природата на родния край и опазването й.
  8. Празници и народни обичаи.
  9. Народното творчество.
  10. Култура и изкуство.
  11. Речеви етикет.
  12. Битови теми.
  13. Запознаване.
  14. Аз и моето семейство.
  15. Нашето жилище. Нашият двор.
  16. Нашата улица. Нашите съседи.
  17. Нашето училище. Нашата класна стая.
  18. Човек. Външен вид. Характер.
  19. Какво ядем?
  20. Домакински съдове.
  21. Облекло и обувки.
  22. Календар.
  23. Дневен режим. Лична хигиена.
  24. Свободно време.
  25. В транспорта.
  26. На покупки.
  27. При лекаря.

III. Природознание.

  1. Животински свят.
  2. В света на растенията.
  3. В света на птиците.
  4. Природни обекти (гори, планини, езера, морета, реки и т.н.).
  5. Годишни времена (зима, пролет, лято, есен). Времето.

За овладяване на речевите теми е необходимо усвояването на следните лексико-семантични групи думи:

  1. Свойства и качества.
  2. Цветове.
  3. Дни на седмицата. Месеци на годината.
  4. Броене (1 – 1000).
  5. Часовник.
  6. Названия на частите на човешкото тяло.
  7. Черти на характера.
  8. Названия на дрехи и обувки.
  9. Названия на  храни и напитки.
  10. Названия на домакинските съдове.
  11. Названия на меблите.
  12. Названия на битови електрически уреди.
  13. Названия на видове транспорт.
  14. Училищни уреди. Ученически вещи.
  15. Названия на играчките.
  16. Растения (дървета, цветя, плодове, зеленчуци и под.).
  17. Домашни птици и животни.
  18. Диви животни и птици.

Предложените теми циклично се повтарят през целия период на началното обучение. Цикличността на тематиката е обусловена от учебните цели и способства за интелектуалното развитие на учениците, обогатява лексикона им, развива речевите им навици и умения. Усвояването се осигурява чрез постъпателното разширяване на тематичните групи думи и усложняване на тематичните текстове (за аудиране или четене), написване на преразкази и съчинения, обсъждане на темите във форма на диалог или монолог.

Системата за оценяване на учебните постижения на учениците има логична структура, която е обусловена от постъпателното усложняване на задачите на всеки нов етап. Тя отговаря на методическите основи и нормативи, които са обозначени в Критериите за оценяване на учебните постижения на учениците в начално училище, и носи мотивиран, а не наказателен характер. Изискванията към учебните постижения на учениците са представени отделно във всеки раздел на Програмата.

 

За оптимизиране на учебно-възпитателния процес, повишаване на качественото ниво на знания, умения и навици се препоръчва:

  • учебната дейност да се регламентира от принципа за комуникативната насоченост на обучението;
  • да се осигури максимално мотивиране на учебния процес по български език;
  • да се отчитат индивидуално-психологически особености на учениците;
  • да се активизира комуникативната дейност на учениците чрез рационалното използване на различни форми работа (фронтална, групова, на двойки, индивидуална);
  • учениците да се научат на елементарните правила за самоорганизиране и самовъзпитаване: постъпателно да се формират навиците за самостоятелна работа, за работа с книга и справочна литература;
  • речевата дейност в час по български език максимално трябва да наближава реалностите на живота с помощта на условно-комуникативни и комуникативни упражнения.

Обучението по български литературен език в 1.–4. клас трябва да осигури постепенно и качествено въвеждане на книжовния език в речевата практика на ученици от долните класове. Основните знания и умения, които се придобиват от учениците, ще способстват за успешно изучаване на българския език в 5.–12. клас.

В резултат на обучението учениците трябва (в рамките на изученото):

  • да овладеят четене и писане като универсални речеви дейности;
  • да придобият качествени умения и навици за аудиране и говорене;
  • да усвоят и да употребяват активно лексиката съгласно обозначената тематика;
  • да осъзнаят различията между литературно и диалект-но произношение;
  • да забелязват и да поправят грешките в своята речева (устна и писмена) практика;
  • да се научат да говорят книжовно в официална обстановка, например, в класната стая, в училище и т.н.;
  • да съпоставят правоговор и правопис, да отбелязват прилики и разлики между тях, да спазват на практика ортоепичната норма и правописните правила;
  • да придобият начални знания за строежа на езика, за основните му езикови единици и взаимовръзките им, за строежа и лексичното значение на думата, за основ-ни класове думи, за основните структурни особености и видове словосъчетания, изречения, текстове;
  • да придобият начални знания, умения и навици за съставяне и редактиране на устен и писмен текст (с отчитане на възрастовите особености на учениците).

Структурата на началния учебен курс по съвременен български литературен език се състои от следните части: “Устен курс” (1. клас); “Развитие на устна реч. Четене. Писане” (2. клас); “Съвременен български литературен език” (3.–4. клас).

Устният курс е насочен на формиране умението да се разграничават явления от съвременния български литературен език и родния говор (на фонетично и лексикално равнище); на развитие на артикулационните (според орто-епичната норма) и аудиативните (слушане и разбиране на литературния език) умения и навици; на развитие на свързана  реч (устната – монологична  и диалогична,  построяване на изказването според синтактичната норма, усвояване и използване на книжовната лексика и т.н.).

Фонетичните навици на учениците в рамките на устния курс се формират под влияние и ръководство на учителя, което изисква от него допълнителни усилия за преодоляване на диалектните отклонения в собствената си речева практика.

Устният курс предвижда развитие на навици за аудиране и говорене, затова на този етап особено внимание трябва да се отделя за създаване на асоциативния аудиовизуален образ на думата в съзнанието на учениците с помощта на невербалните средства на обучението, а също така – чрез използването на други форми на обучение (рисуване, моделиране от пластилин или глина, бродиране и т.н.) въз основа на съпоставянето между  книжовния език и родния говор.

Обучението по български език във 2. клас (“Развитие на устната реч. Четене. Писане”) предвижда добукварен, букварен и следбукварен периоди. Съдържанието на обучението е обусловено от необходимостта да се закрепят уменията и навиците за аудиране и говорене (през цялата учебна година) и да се формират умения и навици за четене и писане (през букварния и следбукварния период).

През добукварния етап се развива устната реч чрез преговор и закрепване на уменията и навиците за аудиране и говорене, придобити в 1. клас.

През този период особено внимание се отделя за попълване на активния лексикон: повтаря се лексиката, научена в рамките на устния курс, усвоява се новият материал. Формират се практическите умения и навици за отделяне на изреченията в речевия поток, за съставяне на изречения (от група думи, по образец и др.), за различаване на изреченията по цел на изказването, за водене на диалог и за свързано изказване.

Букварният период предвижда: усвояване на българската азбука чрез съпоставяне с азбуката на езика на обучението; усвояване на фонетичните понятия (звук, гласни и съгласни звукове, твърди и меки звукове, сричка, ударение и др.). На този етап се полагат основи на уменията да се анализира звуков и звуково-буквен състав на думата.

С цел да се формират умения и навици за четене учениците се учат да делят думи на срички, да различават ударени и неударени срички, да строят графични модели на дума, словосъчетание, изречение. Учениците трябва да осъзнаят смислоразличителната функция на ударението.

През следбукварния период се формират и се развиват навици за четене и писане. Този етап е предназначен за развитие на следните умения и навици: за четене на срички, четене на цели думи и изречения; за отговаряне на въпроси по съдържанието на текста; за четене на кратки свързани текстове (монологични или диалогични) и прераз-казване на съдържанието им. Четенето на свързан текст изисква да се проверява разбирането на прочетеното чрез търсене отговори в текста с цел ученикът да отговори на поставените въпроси и да изкаже отношението си към съдържанието на прочетеното.

Трябва да се отбележи, че през първите две години на обучението значителна роля за формиране на фонетичните навици изиграва ученето наизуст и рецитиране (в съответствие с ортоепичната норма) на стихове, детски песни, гатанки, скоропоговорки и т.н.

През следбукварния период фонетичните навици се укрепват чрез овладяване на писмената форма на съвременния български литературен език. Овладяването на графиката не изисква допълнително учебно време, т.к. учениците от 1. клас владеят навици за написване на кирилическите букви (големи и малки), за употребяване на пунк-туационните знаци (точка, запетая, въпросителен знак, удивителен знак). На този етап могат да се използват не само такива видове писмена работа, като преписване на букви, срички, думи, словосъчетания, изречения, кратки текстове от печатни и ръкописни образци, а и писмени отговори на въпроси, писане под диктовка, написване на кратки преразкази и съчинения (по сюжетни или предметни рисунки). Също така трябва да се отдели внимание за формиране на елементарните навици за четене на ръкописни текстове.

Изучаването на български език в 3.–4. клас (“Съвременен български литературен език”) е органично продължение на обучението в 1.–2. клас. През този двегодишен период особено внимание се отделя за осъзнаване и преодоляване на диалектните отклонения в речевата практика на учениците въз основа на съпоставяне на литературния език и родния говор, а също така – за осигуряване на съответното ниво на комуникативните умения и навици.

Принципът за практическо овладяване на литературния език не отрича необходимостта учениците да получават информация по теория на езика (фонетичен строеж на езика, граматически признаци на частите на речта, определена езиковедска терминология и под.), да използват знанията и уменията, придобити при изучаването на украинския/руския език (обща представа за сродство на двата езика, осъзнаване на приликите и разликите им, пренасяне на езиковите знания и умения), да се провежда елементар-на пропедевтична работа относно изучаване на българ-ската литература в горните класове (запознаване с отделни литературни произве­дения, достъпни за учениците; придобиване навици за анализиране на текстове; обогатяване с елементарни сведения по теория и история на българ-ската литература; формиране на читателския интерес).

През този период се актуализира представата за устна и писмена реч, закрепват се умения и навици за нормативно произношение, развиват се умения и навици за аудиране и говорене, усъвършенстват се техниките на четене и писане, развива се културата на устна и писмена реч, акти­визира се интересът към изучаването на книжовния език.

Развитието на уменията и навиците за слушане/разби-ране на книжовната реч е свързано с усъвършенстването на устната и писмената реч и с формирането на стратегичната компетенция на учениците (умение да се съсредо-точат, да разберат смисъла на съобщението, да следят развитието на сюжета, да разбират инструкциите на учителя и под.).

Развитието на аудитивните умения и навици е тясно свързано с речниковата работа. Дали разбирането е пълно, трябва да се проверява чрез беседа, тестови задачи, илюстрации и под.

Говоренето се осъществява на репродуктивно равнище (говорене по модел, преразказ на текст, разказване по памет и под.) и на продуктивно равнище (умение на учениците самостоятелно да съставят изречения и текстове, да питат и да отговарят на въпроси, да описват събития, явления, обекти и т.н.). Тъкмо продуктивното равнище е свързано с пълноценно реализиране на комуникативната компетентност на учениците, определена от Програмата.

Непълноценното или неправилно аудиране и говорене са обусловени от близостта на българския, украинския, руския език, както и от взаимовлиянието на книжовния език и говора. Освен преодоляване на диалектните отклонения, учениците с помощта на учителя трябва да избягват грешките, свързани с интерференцията от страна на родния говор и украински/руски език.

В 3.–4. клас трябва да се формират навиците за правилно, съзнателно, изразително четене (на глас и наум) със спазване на ортоепичната норма. Четенето е тясно свързано с обогатяване на лексикона и развитие на речевите умения и навици.

През този период активно се развиват навиците за писане, в това число и графичните, а също се формира ортографичната грамотност. Особено внимание трябва да се отделя за усъвършенстване на правописните умения и навици. Учениците се научават да пишат диктовки, преразкази и кратки съчинения. При това се използват уменията и навиците, придобити в процеса  на обучението  по украински/руски език.

Във връзка с това, че българските говори практически нямат писмена форма, а в речевия опит на учениците преобладават навиците за писане на украински/руски език, постоянно трябва да се отчитат и да се сравняват правописните правила на българския език и езика на обучението, които следва да се делят на три групи: I – правилата, които съвпадат; II – правилата, които съвпадат частично; III – правилата, които са характерни само за българския език. Най-актуалната е втората група правила, усвояването на които е необходимо за преодоляване на интерференциите.

Обучението по български език в началното училище е основа за формиране на езиковата компетентност на учениците на равнището, необходимо за по-нататъшното системно овладяване на съвременния български литературен език и използването му като средство за общуване.

Програмата може да бъде използвана и за препродаване на българския език и четене като предмет в началните класове с други национални езици на обучението, а също така — при факултативно обучаване, в училищни кръжоци,  в детските учебни групи  към българските културни центрове и дружества

 

 

1 клас

Устен курс

70 ч. годишно, 2 ч. седмично

(в това число: 3 ч. –  за преговор в края
на учебната година, 4 ч. – резервно време.)

РЕЧЕВАТА ЛИНИЯ

(40 ч.)

 

 

 

·                     Съдържание на учебния
материал
·                     Държавни изисквания

·                     към степента на общообразователната подготовка
на учениците

·

·                    Аудиране

·           Разбиране и възприемане на книжовната лексика в речевия поток (в рамки на програмните теми).

·           Разбиране на думи и кратки текстове на книжовен език (приказка, разказ, стихотворение, гатанка, пословица, поговорка).

·           Разбиране на въпроси, задачи и молби на учителя.

·           Разграничаване на литературните и диалектните думи на фонетично и лексикално равнище.

·            

·           Ученикът:

·  знае и разбира значението на думите, които са определени за активно усвояване;

·  различава ключовите думи в изказването;

·  разбира и реагира на въпросите, които изискват прости отговори;

·  разбира и изпълнява прости указания/заповеди на учителя;

·     слуша и разбира кратки текстове (3–5 изречения) в рамки на усвоената лексика.

·

·                    Говорене

·           Формиране на навиците за говорене на книжовен език.

·           Обогатяване на речниковия запас на учениците и използване на тематичните групи думи в устна реч:

·           – с помощта на натурална или картинна нагледност;

·           – чрез допълнителни пояс­нения с използване на местния говор или на езика на обучението;

·           – чрез възпроизвеждане на думите и словосъчетания, предложени от учителя.

·           Диалогична реч:

·           – съставяне на устни (еле­ментарни) диалози по схема “въпрос-отговор” (по даден образец, по тема, въз основа на собствения речеви опит).

·           Монологична реч:

·           – съставяне на прости изречения по образец или самостоятелно (устно);

·           – съставяне на кратки устни разкази  и описания (по сюжетна рисунка, въз основа на собствените си  наблюдения).

·            

·           Ученикът:

·  изговаря артикулационно правилно думи и словосъчетания;

·  репродуцира и възпроизвежда различни според целта на изказването изречения, като спазва съответна интонация;

·  отговаря на въпросите на учителя;

·  се изказва кратко и свърза­но по изучената тема;

·  се обръща с молба, задава въпрос, моли за извинение, изказва благодарност, съгласие/несъгласие;

·  води диалог (по 2–3 реплики от всеки участник);

·  разказва кратко за определени събития;

·     рецитира 4–5 стихотворения;

·  назовава предмети, явления, обекти;

·  кратко преразказва разказаното или прочетеното от учителя;

·  съставя изречения, кратки текстове  по картинка (3–4 изречения);

·  съставя кратки текстове по опорни думи, по навеждащи въпроси, по картина/ серия картини (3–4 изречения).

 

 

 

ЕЗИКОВАТА  ЛИНИЯ

(23 ч.)

 

·                     Съдържание на учебния
материал
·                     Държавни изисквания

·                     към степента на общообразователната подготовка
на учениците

·

·                    Текст

·           Усвояване на елементарните понятия за текст и признаците му (на практическа основа):

·           – тема и ключови думи;

·           – основна мисъл на текста.

·            

·           Ученикът:

·  определя темата на прослушания текст;

·  определя ключовите думи в текста.

·

·                    Синтаксис

·           Използване на елементарните синтактични единици в устната реч.

·           Обща представа за видове изречения по цел на изказването – съобщителни, въпросителни, подбудителни, възклицателни (на практическа основа). Използването им в устната реч на учениците.

·           Обща представа за словореда в простото изречение.

·           Елементарни сведения за съгласуването, като вид връзка в словосъчетание.

·           Обща представа за упо-треба на предлозите.

·           Формиране на уменията за съставяне на словосъчетания и прости изречения.

·            

·           Ученикът:

·  диференцира изречения по цел на изказването (по интонация);

·  съставя словосъчетания, изречения по даден модел;

·  съставя изречения по даден признак (молба, въпрос, обръщение);

·  допълва изречения с думи (от дадения списък или самостоятелно);

·  спазва регламентиран слово­ред в изреченията;

·  съгласува зависими думи по род, число или лице с главната дума в словосъчетанието;

·  правилно употребява пред­­лози;

·  отделя предлозите в потока на речта.

·

·                    Морфология

·           Начални сведения по мор­фология (на практическа основа).

·           Съществителни имена – род, число, членна форма.

·           Прилагателни имена – род, число, членна форма.

·           Числителни имена – род, число; бройни и редни числителни (1–20); членуване на редните числителни.

·           Глаголи – лице, число; спомагателен глагол СЪМ; основни глаголни времена.

·           Лични местоимения – лице, число, пълни и кратки форми.

·           Притежателни местоимения – пълни и кратки форми.

·           Обща характеристика на предлозите като част на речта.

·            

·           Ученикът:

·  диференцира имената по род и число;

·  различава обща и членна форма на имената (същест­вителни, прилагателни, ред­ни числителни);

·  образува форми за един-ствено и множествено число на имената;

·  различава и употребява пълна и кратка членна фор­ма на имената от мъжки род;

·  правилно спряга изучените глаголи;

·  употребява правилно фор­мите на глагола СЪМ;

·  диференцира и правилно употребява кратки и пълни форми на личните и притежателните местоимения;

·  употребява правилно честотните предлози НА, В/ВЪВ, С/СЪС и др.;

·  употребява числителните от 1 до 20.

·

·                    Фонетика

·           Обща представа за гласни и съгласни звукове.

·           Обща представа за ударение и смислоразличителната му роля.

·           Формиране на уменията:

·           – за правилно произнасяне на гласните в слаба позиция (потъмняване на гласните);

·           – за правилно произнасяне на звучни/беззвучни съг­лас­ни (асимилиране на съг­ласните).

·           Произношение на съгласните [т] и [д] пред гласните от преден ред [е], [и].

·           Произношение на съгласните [ж], [ч], [ш], [шт], [х], [дж], [дз].

·           Интонационното оформяване на  изреченията по цел на изказването.

·            

·           Ученикът:

·  правилно изговаря думите;

·  правилно слага ударение;

·  различава ударени и неударени срички;

·  диференцира гласни и съг­ласни звукове;

·  правилно интонира;

·  осъзнава разликата между родния говор и литературния език на фонетично равнище;

·  може да чуе и да поправи груби фонетични грешки, направени под влияние на диалекта.

·

·                    Лексика

·           Дума. Значение на думата.

·           Формиране на уменията:

·           – за съотнасяне на думата и съответното изображение;

·           – за диференциране на думите, назоваващи предмет (кой? какво?), действие (какво прави? какво ще прави? какво направи?), признак (какъв? каква? какво? какви?);

·           – за сравняване на диалектните и книжовните думи.

·           Речеви етикет. Използване на елементарните му формули.

·           Практическо усвояване на тематичните групи думи.

·            

·           Ученикът:

·  разбира значение на думите (с помощта на учителя; въз основа на собствения речев опит; чрез използване на невербалните сред-ства за обучение и т.н.);

·  знае и използва в речевата си практика думи и изрази по темите, които са определени за обогатяване на активния речник;

·  знае и използва етикетните формули.

 

 

 

2 клас

Развитие на устната реч. Четене. Писане

70 ч. годишно, 2 ч. седмично

(в това число: 6 ч. –  за преговор в края
на учебната година, 4 ч. – резервно време.)

РЕЧЕВАТА ЛИНИЯ

(34 ч.)

 

 

·                     Съдържание на учебния
материал
·                     Държавни изисквания

·                     към степента на общообразователната подготовка
на учениците

·

·                    Аудиране

·           Развитие на навиците за аудиране.

·           Развитие на уменията да се познават, да се разбират и да се различават общо­употребяваните думи.

·           Аудиране на думи, словосъчетания, изречения за по-нататъшното активизиране на усвояването и използването на нови думи и изрази.

·           Развитие на навиците за осъзнаване на разликата между книжовния език и родния говор (на лексикално и фонетично равнище).

·            

·           Ученикът:

·  слуша и разбира речта на учителя (молба, коментари, въпроси, задачи и под.);

·  възприема и използва в устната си реч думи, изречения и кратки текстове (до 6 изречения) според програмната тематика;

·  разбира обяви, диалози, стихове, песни, гатанки и скоропоговорки;

·  разбира и изпълнява указания на учителя;

·  различава литературни и диалектни езикови явления (на фонетично и лексикално равнище);

·  реагира на въпросите, които изискват отговори “да/не” или други прости  отговори.

·

·                    Говорене

·           Монологична реч. Раз­витие на монологичните речеви навици:

·           – устно кратко преразказване на прослушаното или прочетеното;

·           – съставяне на свързано монологично изказване (4–6 изречения).

·           Рецитиране на стиховете (5–8).

·           Диалогична реч. Развитие на диалогичните речеви навици:

·           – съставяне на кратки уст­ни диалози;

·           – водене диалог по дадената тема в рамките на изученото;

·           – водене на диалог по схе­мата “въпрос-отговор” (4–6 реплики за двамата участници).

·            

·           Ученикът:

·  прави кратки съобщения;

·  представя себе си, своите приятели, родителите си и т.н.;

·  предава кратко съдържанието на прослушаното или прочетеното;

·  моли за извинение, позволение или помощ;

·  моли да се повтори, да се обясни или да се преведе неразбраното;

·  разказва по картина;

·  формулира въпроси от различен тип;

·  реагира на репликите на учителя и съучениците си;

·  води диалог (в рамките на изученото);

·  изказва благодарност, съ-г­ласие/несъгласие, съчувствие, радост и т.н.

·

·                    Четене

·           Българската азбука. Запознаване с българската азбука. Сравняване на българската и украинската азбука: брой на буквите, разполагане на буквите.

·           Четене с разбиране на ду­ми, словосъчетания и крат­ки текстове (250–300 печатни знака).

·           Разбиране на прочетеното (с помощта на илюстрациите, езиковия материал, изучен в рамките на устния курс, и родния говор).

·           Формиране на навиците за четене на глас и наум със скорост 25–30 думи на минута.

·           Формиране на елементарните навици за преразказване на съдържанието на текст (с помощта на навеждащи въпроси).

·            

·           Ученикът:

·  знае буквите;

·  знае основни буквосъчетания;

·  чете, отбелязвайки с глас ударената сричка;

·  чете думи, словосъчетания, изречения и кратки текстове;

·  чете на глас (изразително, спазвайки ортоепичната нор­ма);

·  чете наум;

·  преразказва съдържанието на прочетеното наум (самостоятелно или с помощта на навеждащи въпроси);

·  открива в текст изреченията, които му позволяват да отговаря на въпросите.

·

·                    Писане

·           Печатни и ръкописни букви.

·           Развитие на навиците за писане на кирилическите бук­ви.

·           Развитие на навиците за свързано написване на малки и големи букви, цели думи, изречения.

·           Звуково-буквени еквиваленти в български и украински език.

·           Предотвратяване на грешките, които са обусловени от съвпадения/раз­личия в графичните системи на бъл­гарския и украинския език.

·           Писане на диктовки (35–40 думи).

·            

·           Ученикът:

·  различава печатни и ръкописни букви;

·  пише печатни и ръкописни букви;

·  преписва и пише думи, словосъчетания, изречения;

·  преписва думи, словосъчетания, изречения от печатни и ръкописни образци;

·  пише с бързина 15-20 думи на минута;

·  пише на слух срички, думи;

·  пише под диктовка словосъчетания, изречения, кратки текстове;

·  пише, спазвайки правописните правила (в рамките на изученото);

·  проверява написаното чрез изговаряне по срички с половин глас.

 

 

 

ЕЗИКОВАТА  ЛИНИЯ

(26 ч.)

 

·                     Съдържание на учебния
материал
·                     Държавни изисквания

·                     към степента на общообразователната подготовка
на учениците

·

·                    Текст

·           Текст (повторение и разширение).

·           Тема и главна мисъл на текста (повторение и разширение) .

·           Ключови думи в текста.

·           Словосъчетание и изречение. Съставяне на словосъчетания по образец.

·           Съставяне на изречения, текст по опорни думи.

·           Граници на изреченията в текста.

·            

·           Ученикът:

·  съставя словосъчетания, изречения  по образец;

·  разделя изречение на словосъчетания;

·  определя границите между изреченията;

·  съставя изречение или текст по опорни думи;

·  определя темата, основната мисъл на текста;

·  различава типове текст на елементарно равнище (повествование, описание, разсъждение).

·

·                    Синтаксис

·           Обща представа за видове словосъчетания (именни, глаголни).

·           Съставяне на словосъчетания (по модел и самостоятелно).

·           Изречение (повторение и разширение):

·           – моделиране на структурата;

·           – съставяне на изречение по образец.

·           Видове изречения по цел на изказването (повторение и разширение):

·           – разпознаване;

·           – граници;

·           – основи на пунктуацията.

·           Обобщаване на началните знания за синтаксиса на текст, изречение, словосъчетание.

·            

·           Ученикът:

·  различава словосъчетания по вид (именни, глаголни);

·  съставя словосъчетания по модел и самостоятелно;

·  различава в текст изречения по цел на изказването;

·  моделира структура на изречение;

·  съставя изречения по модел и самостоятелно;

·  употребява правилно изучените пунктуационни знаци (запетая, точка, въпросителен знак, удивителен знак).

·

·                    Морфология

·           Обща представа за същест­вителните имена (повторе­ние и разширение):

·           – род и число;

·           – обща и членна форма;

·           – нарицателни и соб-ствени.

·           Обща представа за при­лагателните имена (повторение и разширение):

·           – род и число;

·           – обща и членна форма.

·           Обща представа за глаголите (на практическа основа):

·           – спрягане на глаголите в сегашно време;

·           – употреба на спомагател­ния глагол съм;

·           – употреба на модалните глаголи мога, трябва, искам;

·           – разбиране и употреба на простите форми за пове­лително наклонение.

·           Обща представа за место­именията (повторение и разширение): лични, притежателни.

·                      Обща представа за чис­ли­телните имена (повторение и разширение): бройни; редни.

·           Употреба на  предлозите (на, в, с и др.):

·           – разпознаване;

·                      – употреба на честотните предлози.

·           Частици (не, ли, да).

·            

·           Ученикът:

·  различава формите за единст­вено и множествено число при съществителни, прилагателни, местоимения и глаголи;

·  брои до 50;

·  правилно спряга глаголи  (в рамките на изученото);

·  разбира и употребява прости повелителни фор­ми   (в рамките на изученото);

·  открива в текст и употребява честотни модални глаголи;

·  открива в текст и упот­ребява правилно спомагателния глагол съм;

·  открива в текста и упо-т­ребява кратки и пълни фор-ми на личните и притежателните местоимения;

·  употребява изучените пред­лози;

·  използва частици (за образуване на глаголни кон-струкции).

·

·                    Състав на думата

·           Обща представа за части на думата: корен, представка, наставка, окончание, член (на­чални сведения).

·           Делене на думата на морфеми.

·            

·           Ученикът:

·  определя корен на думата;

·  дели думата на морфеми.

·

·                    Фонетика

·           Българска и украинска азбука:

·           – различия и прилики.

·           Звукове и букви:

·           – гласни и съгласни звуко­ве (правоговор и правопис);

·           – звуков състав на думата.

·           Ударение:

·           – графически знак;

·           – смислоразличителната ро­ля (обща представа).

·           Обща представа за звуковите промени  (потъмнява­не, редувания на звуковете, аси­милиране на съгласните).

·           Делене на думата на срички.

·           Правила за пренасяне на думата от ред на ред.

·

·

·            

·           Ученикът:

·  знае българската азбука наизуст;

·  разпределя думите по азбучен ред;

·  различава на слух гласни и съгласни звукове;

·  прави звуков и звуково-буквен анализ на думата;

·  моделира структура на дума­та (звуков състав, брой на сричките, сричка под ударение);

·  открива ударената сричка;

·  различава правоговора на гласните в силна и слаба позиция;

·  интонира правилно;

·  правилно пренася думи от ред на ред.

·

·                    Лексика

·           Устна и писмена употреба на формулите от речевия етикет (повторение и разширение).

·           Практическо усвояване на тематичните групи думи.

·           Начални сведения за видове речници. Обща представа за правописен и двуезичен речник.

·            

·           Ученикът:

·  използва в речевата си практика усвоените думи и изрази (устно и писмено), определени за активно използване;

·  активира и разширява лексикона си с помощта на четене и писане;

·  активно използва общи ети­кетни формули (в устна и писмена реч);

·  има представа за видове речници, необходими за проверка и превод;

·  използва правописни речници.

 

 

 

3 клас

Съвременен български литературен език

70 ч. годишно, 2 ч. седмично

(в това число: 6 ч. – за преговор в края
на учебната година, 4 ч. – резервно време.)

РЕЧЕВАТА ЛИНИЯ

(34 ч.)

 

 

 

·                     Съдържание на учебния
материал
·                     Държавни изисквания

·                     към степента на общообразователната подготовка
на учениците

·

·                    Аудиране

·           Развитие на аудитивните умения и навици:

·           – разбиране на съдържанието на устен текст контекстуално;

·           – разбиране на съдържанието на устен текст с помощта на езиковата догадка въз основа на изучения езиков материал;

·           – разбиране на устен текст с помощта на собствения речеви опит на учениците като носители на българските говори.

·            

·           Ученикът:

·  разбира устната реч на учителя;

·  разбира съдържанието на кратки устни текстове (6–7 изречения);

·  разбира диалогични и монологични устни текстове в рамките на изученото;

·  разбира изцяло устни текстове, които съдържат непознати думи (1,0–1,5%);

·     разбира кратки автентични текстове (устни) с помощта на контекста или родния говор.

·

·                    Говорене

·           Развитие на свързана монологична реч. Формиране на уменията за съставяне на:

·           – устен преразказ;

·           – съобщение, изказване;

·           – описване на явления и обекти;

·           – реплики (въпроси, отговори) като основа за диалог.

·           Развитие на навиците за диалогичната реч. Формиране на уменията за:

·           – задаване на въпроси;

·           – отговаряне на въпроси;

·           – реагиране на репликите.

·           Провокиране и активизиране интереса към изучаването на книжовния език с помощта на:

·           – различни езикови средства;

·           – ситуативни задачи;

·           – игри;

·           – аудио- и видеозаписи.

·            

·           Ученикът:

·  изговаря правилно думи с неударени гласни;

·  правилно асимилира звучни/ беззвучни съгласни;

·  интонира, спазвайки ортоепичната норма;

·  изказва съгласие/несъгла­сие, съчувствие, предложение, отказ, одобрение/ неодобрение, отношението си към нещо (позитивно/негативно);

·  умее да се извинява и да приема извинения.

·

·                    Четене

·           Овладяване на четивната техника (правилно произна­сяне и интониране с отчитане на графичните знаци).

·           Видове четене (на глас, наум).

·           Характеристики на чете­нето (гладко, правилно, изразително, четливо).

·           Постъпателно формиране на навиците за работа с текст (четене с разбиране, анализиране на текст, определяне на главната мисъл, търсене в текста отговори на въпросите и т.н.).

·            

·           Ученикът:

·  чете на глас изразително, със съответни ударение и интонация;

·  чете на глас и наум с пълно разбиране (до 350 печатни знака);

·  чете с бързина 50–70 думи на минута;

·  чете с разбиране несложни автентични текстове (стихове, текстове на песни, обяви), надписи (табели, ценоразписи, адреси);

·  разбира езика на игри, загадки, скоропоговорки.

·

·                    Писане

·           Развитие на графичните умения и навици.

·           Писане на диктовка (50–70 думи).

·           Писане на преразказ (70–80 думи).

·           Съставяне на план за преразказ с помощта на учителя.

·           Формиране на навиците за  самопроверка.

·           Начални знания за редактиране на писмен текст.

·            

·           Ученикът:

·  пише с бързина 20–30 знака на минута;

·  пише правилно думи с изучените ортограми;

·  различава при писане буквосъчетания, обозначаващи един звук, и фонеми, които обозначават различни звукове;

·  пише по слух думи, словосъчетания, прости изречения и кратки текстове (4–6 изречения);

·  преразказва прослушаното, прочетеното или по картина;

·  пише под диктовка;

·  редактира писмен текст (в рамките на изученото);

·  може да напише честитка.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЕЗИКОВАТА  ЛИНИЯ

(26ч.)

 

·                     Съдържание на учебния
материал
·                     Държавни изисквания

·                     към степента на общообразователната подготовка
на учениците

·

·                    Текст

·           Повторение и разширява­не на придобитите знания за текст.

·           Тема и главна мисъл на текст.

·           Структура на текст.

·           Заглавие.

·           Абзац.

·           Видове текст (повествование, описание, разсъждение).

·            

·           Ученикът:

·  различава свързан текст и  несвързани по съдържание  изречения;

·  определя темата и главната мисъл на текста;

·  дели текста на съставните му части;

·  озаглавява текст;

·  обозначава абзаци;

·  различава текстове по вид;

·  редактира текст (в рамките на изученото).

·

·                    Синтаксис

·           Разширяване на знанията за изречението.

·           Видове изречения по цел на изказването (разказни, въпросителни, подбудителни, възклицателни).

·           Въпросителни изречения (с въпросителна дума; с въ-п­росителна частица). Глав­ни и второстепенни членове на изречението.

·           Обща представа за словореда (повторение и разширение).

·            

·           Ученикът:

·  съставя прости изречения от различен тип;

·  различава видове изречения по цел на изказването;

·  спазва словореда (в рамките на изученото);

·  различава главни и второстепенни членове на изречението;

·  спазва правилата за пунктуация.

·

·                    Морфология

·           Обща представа за граматическите признаци на частите на речта (на практическа основа).

·           Формиране на уменията за откриване части на речта в текста.

·           Съществително име:

·           – род и число (повторение и разширение);

·           – обща и членна форма (образуване на формите, употреба, правоговор, правопис);

·           – видове съществителни име­на (нарицателни, собствени, съкратени – правопис).

·           Прилагателно име:

·           – род и число (повторение и разширение);

·           – обща и членна форма (образуване, употреба, правоговор, правопис);

·           – степенуване (обща пред­става).

·           Глагол:

·           – лице и число;

·           – спомагателен глагол съм (4 форми);

·           – идентифициране на фор­мите за време (сегашно вре­ме, минало време и  бъдеще време – 4 форми; правоговор, правопис);

·           – обща представа за повелително наклонение (образуване и употреба на простите форми).

·           Числително име:

·           – видове числителни (брой­­­ни, редни);

·           – членуване на редните числителни;

·           – бройните числителни (1-100).

·           Местоимение:

·           – лични местоимения (пъл­на и кратка форма; падежни форми; правоговор и правопис);

·           – притежателни местоиме­ния (пълни и кратки форми; употреба, правоговор, правопис);

·           – въпросителни местоиме­ния (употреба, правоговор, правопис);

·           – показателни местоимения (употреба, правоговор, правопис).

·

·           Предлози:

·           – честотни предлози;

·           – удвояване на предлозите (в/във, с/със);

·           – правоговор и правопис.

·           Частици (ли, ще, не, да):

·           – употреба;

·           – правоговор;

·           – правопис.

·            

·           Ученикът:

·  диференцира части на речта (в рамките на изученото);

·  спряга правилно глаголите в сегашно, минало и бъде­ще време (устно и писмено);

·  правилно образува членните форми на съществителни, прилагателни, редни числителни;

·  употребява правилно имен­ните части на речта в обща и членна форма;

·  брои до 100;

·  образува и употребява  прости форми за повелително наклонение;

·  степенува правилно прилагателните имена;

·  прави морфологичен анализ (в рамките на изученото).

·

·                    Състав на думата

·           Строеж на думата (повторение и разширение):

·           – основа и окончание;

·           – правоговор и правопис на представките;

·           – правоговор и правопис на артиклите.

·            

·           Ученикът:

·  определя структурата на думата;

·  различава основа и окончание като части на думата;

·  отчита правоговора и правописа на представките;

·  отчита правоговора и правописа на артиклите.

·

·                    Словообразуване

·           Сродни думи.

·           Производни думи.

·            

·           Ученикът:

·  открива сродни думи;

·  различава производни и непроизводни думи.

·

·                    Фонетика

·           Звук и буква (повторение и разширение).

·           Правоговор и правопис.

·           Формиране на навиците за преодоляване на диалектните отклонения (на фонетично равнище).

·           Обща представа за редувания на звуковете.

·           Ударение. Потъмняване на гласните.

·           Правоговор, правопис и проверка на думи с неударени гласни.

·           Правоговор, правопис и проверка на думи със звучни/беззвучни съгласни.

·           Обща представа за думи без самостоятелно ударение (енклитики, проклитики).

·            

·           Ученикът:

·  знае буквите и звуковото им значение;

·  различава гласни и съгласни звукове;

·  различава твърди и меки съгласни;

·  различава звучни и беззвучни съгласни;

·  прави звуков и звуково-буквен анализ;

·  моделира структурата на дума (схема с отчитане на броя на звуковете и сричките, ударение);

·  открива в текста думи без ударение и обяснява правоговора и правописа на енклитики и проклитики.

·

·                    Лексика

·           Значение на думата:

·           – еднозначни и многозначни думи;

·           – пряко и преносно значение на думата;

·           – синоними;

·           – антоними.

·           Формиране на навиците за преодоляване на диалектните отклонения  (на лек-сикално равнище).

·           Усвояване на тематичните групи думи (на практическа основа).

·           Основи за работа с речници:

·           – с правописен речник;

·           – с двуезични речници.

·            

·           Ученикът:

·  разбира значение на думите (активен речник);

·  различава пряко и преносно значение на думите (в рамките на изученото);

·  диференцира антоними, синоними;

·  използва правописен речник;

·  използва двуезични речници.

 

 

 

4 клас

Съвременен български литературен език

70 ч. годишно, 2 ч. седмично

(в това число: 6 ч. –  за преговор в края
на учебната година, 4 ч. – резервно време.)

РЕЧЕВАТА ЛИНИЯ

(34 ч.)

 

 

 

·                     Съдържание на учебния
материал
·                     Държавни изисквания

·                     към степента на общообразователната подготовка
на учениците

·

·                    Аудиране

·           Развитие на аудитивните умения и навици.

·           Аудиране на непознат художествен текст (2–3 мин.).

·           Аудиране на непознат научнопопулярен текст (1–2 мин.).

·           Развитие на образното мис­лене.

·           Развитие на вниманието и паметта.

·           Формиране и развиване на навиците за разбиране речта на носители на книжовния език.

·           Разбиране на съдържанието на текст с помощта на контекста и езиковата догадка (въз основа на изучения езиков материал и на собствения речев опит на учениците).

·            

·           Ученикът:

·  разбира устната реч на учителя (задача, молба, инструкция и т.н.);

·  разбира кратки устни текстове (до 8 изречения): обяви, диалози, монолози, стихове, песни и под.;

·     възприема и разбира аудиозаписи на носители на литературния език, които звучат доста бавно в продължение на 1–1,5 мин., и  аудиотексти, съдържащи до 2% непознати думи и  граматични явления, които може да се разберат контекстуално или с помощта на родния говор.

·

·                    Говорене

·           Монолог. Видове монологична реч:

·           – свързано изказване (пълно, разгърнато, завършено) с обем до 7–8 изречения;

·           – преразказване на текст;

·           – описване на определени събития;

·           – описване на явления и обекти.

·           Диалогична реч:

·           – съставяне на диалози от различен тип: диалог–обмя-­на на мисли;  диалог–спо-разумение,  диалог–разпит­-ва­не (обемът на изказването на всеки събеседник  –  4–5 реплики);

·           – тематични ролеви игри;

·           – инсцениране на прочетен текст.

·           Преодоляване на диалектните отклонения в устната речева практика на учениците (в рамките на изученото).

·            

·           Ученикът:

·  прави кратки съобщения;

·  разказва за определени съби­-тия;

·  преразказва съдържанието на прочетен или прослушан текст;

·  описва явления и обекти;

·  убеждава събеседника си в нещо;

·  изказва отношението си към предмета на дискусията;

·  правилно и бързо реагира на репликите на събеседника си;

·  съставя диалог при общуването в стандартна ситуация;

·  съставя микродиалог, като участва в ролева игра;

·  констатира и поправя грешки в речевата си практика;

·  забелязва грешките в речта на събеседника си.

·

·                    Четене

·           Развитие на навиците за съзнателно четене (на глас и наум):

·           – верижно четене;

·           – избирателно;

·           – с инсцениране;

·           – преглеждане на текста с цел да се намерят отговори на въпросите;

·           – четене със задача (граматическа или литературна).

·           Формиране на умението да се правят изводи по съдържание на прочетеното, за разкриване на темата, изобразяване на героите и събитията.

·           Формиране на интерес към четенето.

·           Възпитаване на емоционално отношение към литературните произведения.

·            

·           Ученикът:

·  чете изразително, като спазва ортоепичната норма (ударение, потъмняване на гласните, асимилиране на съгласните, интониране);

·  чете на глас и наум с пълно разбиране (обемът на текста – до 500 печатни знака);

·  чете с бързина 80-105 думи на минута;

·  разбира несложни автентични текстове − стихове, текстове на песни, обяви, надписи (табели, ценоразписи, адреси);

·  разбира езика на игри, гатанки, скоропоговорки;

·  чете с разбиране текст, който съдържа непознати (до 1,0%) и нови (до 1,0%) думи, като се ползва с двуезичен речник.

·

·                    Писане

·           Усъвършенстване на писмената реч.

·           Видове писмени работи:

·           – диктовка (70–90 думи);

·           – преразказ (70–100 думи);

·           – съчинение (50–90 думи).

·           Правила за редактиране на текст въз основа на усвоените езикови знания и придобитите речеви умения и навици (съкращаване, замяна, допъл­нение, разместване).

·           Усъвършенстване на навиците за самопроверка.

·           Преодоляване на диалект­ните отклонения в писмената речева практика на учениците (в рамките на изу­ченото).

·            

·           Ученикът:

·  записва по слух думи, словосъчетания, изречения и кратки текстове (до 6-8 изречения);

·  пише с бързина 25-35 знака на минута;

·  пише диктовки от различен тип;

·  описва предмет, особа, явление;

·  може да напише писмо, честитка с правилно офор­мяване;

·  може да напише кратък преразказ на прочетеното, прослушаното;

·  може да напише кратко съчинение по картина или поредица рисунки;

·  редактира текст самостоятелно или с помощта на правописен речник;

·  забелязва и поправя грешки в писмената си речева практика (в рамките на изученото).

 

 

 

 

ЕЗИКОВАТА  ЛИНИЯ

(26 ч.)

 

·                     Съдържание на учебния
материал
·                     Държавни изисквания

·                     към степента на общообразователната подготовка
на учениците

·

·                    Текст

·           Разширение на представите и знанията за текст:

·           – типове текст;

·           – структура;

·           – тема;

·           – главна мисъл;

·           – ключови думи.

·           Развитие на умението за определяне темата и главната мисъл на текста.

·           Развитие на умението за озаглавяване.

·           Развитие на уменията и на­ви­ците за редактиране на текст.

·           Диференциране на художествен и научен текст (на практическа основа).

·            

·           Ученикът:

·  открива ключовите думи в текста;

·  определя темата и главната мисъл на текста;

·  различава художествен и научен текст;

·  редактира текст чрез съкра­щаване, замяна, допълнение, разместване (в рамките на изученото).

·

·                    Синтаксис

·           Изречение (повторение и разширение).

·           Главни членове на изречението (подлог, сказуемо).

·           Обща представа за второстепенните членове на изречението;

·           – допълнение;

·           – определение (съгласува­но, несъгласувано);

·           – обстоятелство.

·           Обща представа за еднородните членове на изречението.

·           Сложно изречение (начал­ни знания):

·           – употреба на съюзите и, а, но;

·           – пунктуация.

·           Пряка реч. Авторови думи.

·           Обръщение.

·           Начални знания за синтак­тичен анализ.

·

·            

·           Ученикът:

·  съставя прости изречения;

·  различава и назовава изреченията по целта на изказването;

·  спазва словореда;

·  различава  главни,  второстепенни, еднородни членове на изречението;

·  съставя сложни изречения по образец;

·  диференцира пряка реч и авторови думи;

·     спазва пунктуационните пра­вила (в рамките на изученото).

·

·                    Морфология

·           Граматически признаци на частите на речта (повторение и разширение).

·           Членна форма на същест­вителни, прилагателни и редни числителни (повторение и разширение). Образуване на членните форми в зависимост:

·           – от граматическия род;

·           – от синтактичната функция.

·           Глагол:

·           – I, II, III спрежение;

·           – сегашно време (повторение и разширение);

·           – бъдеще време (повторение и разширение);

·           – минало свършено време (на практическа основа);

·           – минало несвършено вре­ме (на практическа основа);

·           – повелително наклонение – прости и честотни сложни форми.

·           Прилагателно име:

·           – род, число, членуване (повторение и разширение);

·           – степенуване (правоговор и правопис).

·           Числително име:

·           – бройни и редни числителни до 1000;

·           – членуване (повторение и разширение);

·                      – видове числителни по със­тав (прости, сложни, със­тавни).

·           Местоимение:

·           – разреди (лични, притежателни, възвратни, въпросителни, показателни, относителни);

·           – употреба на пълни и кратки форми ;

·           – падежни форми.

·           Морфологичен анализ на думата.

·            

·           Ученикът:

·  спряга глаголите устно и писмено (I, II, III спрежение);

·  различава и употребява прости и сложни повелителни форми;

·  различава глаголните вре­мена (в рамките на изученото);

·  диференцира и употребява правилно обща и членна форма на съществител­ни, прилагателни, редни числителни;

·  брои до 1000;

·  различава прости, сложни и съставни числителни;

·  членува и степенува правилно прилагателните имена;

·  различава и открива в текста лични, притежателни, показателни, въпросителни, възвратни,  относителни местоимения;

·  диференцира и правилно употребява пълни и кратки форми на личните и притежателните местоимения;

·  употребява падежните форми на местоименията;

·  прави морфологичен анализ на думата.

·

·                    Състав на думата

·           Обобщаване на знанията за строеж на думата:

·           – основа и окончание;

·           – корен на думата;

·           – представка;

·           – наставка;

·           – член.

·            

·           Ученикът:

·  анализира строежа на думата;

·  определя основата на думата;

·  открива корен, представка, наставка, окончание, член.

·

·                    Словообразуване

·           Обобщение и разширение на знанията за словообразуване:

·           – производни думи;

·           – сродни думи;

·           – сложни думи.

·           Използване на различни форми на думата при съставяне на изречения.

·            

·           Ученикът:

·  различава производни и непроизводни думи;

·  открива в текста сродни думи;

·  открива в текста сложни думи;

·  използва сродни думи или форми на думата за проверяване на правописа;

·  пише правилно сложни думи;

·  образува форми на думата (в рамките на изученото).

·

·                    Фонетика

·           Регресивно асимилиране на съгласните (правоговор и правопис).

·           Потъмняване на гласните (правоговор и правопис).

·           Удвояване на съгласните (правоговор и правопис).

·           Редувания я//е, ъ//Æ, е//Æ, Æ//ъ, ър//ръ, ъл//лъ.

·           Ударение в дума, словосъчетание, изречение (словесно, логическо).

·           Развитие на навиците за преодоляване на диалектните отклонения в речевата практика на учениците (на фонетично равнище).

·           Коригиране на фонетичните грешки, направени под влияние на говора.

·            

·           Ученикът:

·  отчита в писмената си реч редувания на звуковете, потъмняване на гласните, асимилиране на съгласните;

·  отчита удвояване на съ­гласните;

·  спазва нормите на правоговора и правописа (в рамките на изученото);

·  фиксира диалектните от­клонения в устната реч (в рамките на изученото);

·  коригира фонетичните греш­ки, обусловени от влиянието на родния говор.

·

·                    Лексика

·           Обща представа за синоними, антоними, омоними.

·           Обща представа за фразеологизми.

·           Развитие на навиците за преодоляване на диалектните отклонения (на лексикално равнище).

·           Работа с правописен речник.

·           Работа с двуезични речници.

·            

·           Ученикът:

·  подбира синоними и антоними на думата;

·  открива в текста омоними;

·  употребява фразеологизми  (в рамките на изученото);

·  използва правописен речник;

·  използва двуезични речници.

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

Пояснювальна записка …………………………………………………………………..2

1 клас……………………………………………………………………………………………17

2 клас……………………………………………………………………………………………25

3 клас……………………………………………………………………………………………34

4 клас……………………………………………………………………………………………44

Пояснителна бележка …………………………………………………………………..54

1 клас……………………………………………………………………………………………69

2 клас……………………………………………………………………………………………77

3 клас……………………………………………………………………………………………87

4 клас……………………………………………………………………………………………98

 

 

Автори:

Терзі В.М., доцент кафедри загального та слов’янського мовознавства Одеського національного університету  імені І.І. Мечникова, кандидат педагогічних наук; 

Бучацька Т.Г., начальник Одеської філії Інституту інноваційних технологій і змісту освіти МОНмолодьспорту України

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *