0 1701
Мова іврит. Навчальна програма для загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням українською мовою 1-4 класи (2016 рік) Серпень 19th, 2016 Руденко Тарас

Пояснювальна записка

Мова іврит як предмет інваріативної складової навчального плану вивчається у школах (класах) з українською мовою навчання з вивченням мов національних меншин. За навчальним планом на її вивчення відведено 70 годин (2 години на тиждень).

Основною метою початкового навчання мови іврит як навчального предмета, визначеною Державним стандартом початкової загальної освіти[1], є формування в учнів комунікативної компетентності шляхом засвоєння доступного і необхідного обсягу знань з мови навчання, опанування всіх видів мовленнєвої діяльності, а саме засвоєння елементарних мовних знань, формування умінь і навичок слухати-розуміти мовлення, говорити, читати й писати, здатності успішно користуватися мовою для вирішення різноманітних життєвих задач, що потребують застосування мовленнєвих умінь. У школах з українською мовою навчання ця робота, що продовжуватиметься на подальших етапах навчання, повинна забезпечувати учням можливість повноцінно користуватися мовою іврит як засобом комунікації і пізнання; залучати їх до багатства єврейської культури.

Для досягнення зазначеної мети передбачається виконання таких завдань:

  • формування в учнів позитивної мотивації до вивчення мови іврит як на початковому етапі навчання, так на наступни ступенях шкільної освіти;
  • формування елементарних комунікативних умінь і навичок в усіх видах мовленнєвої діяльності (слухання, говоріння, читання і письма);
  • розвиток особистості дитини, її мовленнєвих здібностей, уваги, мислення, пам’яті та уяви;
  • забезпечення комунікативно-психологічної адаптації молодших школярів до нового мовного світу для подолання психологічних бар’єрів у подальшому використанні мови іврит як засобу спілкування;
  • опанування елементарних лінгвістичних знань з мови іврит, доступних молодшим школярам та необхідних для оволодіння усним та писемним мовленням мовою іврит з урахуванням особливостей фонетичної і граматичної системи мови іврит та мови навчання;
  • залучення до єврейської культури, до нового соціального досвіду використання мови іврит: знайомство зі світом однолітків різних країн, з деякими звичаями єврейського народу України та Ізраїлю, з дитячим пісенним, віршованим та казковим фольклором мовою іврит, із доступними учням творами дитячої художньої літератури на івриті; виховання толерантного відношення до представників інших національностей та країн;
  • формування інтелектуальних та пізнавальних здібностей молодших школярів; моральний, соціокультурний, естетичний розвиток особистості;
  • розвиток емоційної сфери дітей у процесі дидактичних ігор, навчальних спектаклях з використанням мови іврит;
  • залучення молодших школярів до нового соціального досвіду під час програвання різних ролей у процесі моделювання ігрових, навчальних та реальних ситуацій, типових для сімейного, побутового та навчального спілкування.

 

Програма навчального курсу «Мова іврит» реалізує провідні загально дидактичні та лінгводидактичні концептуальні засади, а саме особистісно – орієнтований, компетентнісно – діяльнісний, комунікативно-когнітивний, диференційований підходи до навчання мови, а також принципи використання автентичного матеріалу, соціокультурної спрямованості та широкого використання сучасних навчальних та здоров’язберігаючих технологій.

  1. Особистісно-орієнтований підхід до навчання проявляється в усвідомленні школярами їх власної участі в освітньому процесі як суб’єктів навчання; у постановці цілей навчання, що відповідають реальним потребам учнів; у відборі змісту, що відповідає інтересам і рівню психо-фізіологічного і морального розвитку учнів даного віку; в усвідомленні учнями їх причетності до подій, що відбуваються в світі, у формуванні вміння висловити свою точку зору; у розвитку вміння спонукати партнерів по спілкуванню до позитивних рішень і дій. Цей підхід покладено як у зміст програми, так і передбачає подальшу реалізацію у підручниках та навчальних посібниках, робочих зошитах за рахунок урізноманітнення вправ і завдань, їх диференціації за характером і ступенем складності, що дозволить вчителю враховувати відмінність мовленнєвих потреб і здібностей учнів, регулювати темп і якість оволодіння навчальним матеріалом, а також забезпечуватиме індивідуальне посильне навчальне навантаження учнів.
  2. Компетентнісно – діяльнісний підхід до навчання мови. Даний підхід передбачає формування комунікативної та ключових компетентностей в якості основної мети навчання – підпорядкування даній меті відбору навчального матеріалу та визначення комплексу дій, що спрямовані на досягнення учнями належного рівня засвоєння знань, умінь і навичок. В організації мовленнєвої діяльності на уроках мови іврит має дотримуватися рівновага між діяльністю, яка організована як на мимовільній, так і на довільній основі. Щоб максимально використовувати механізми мимовільного запам’ятовування необхідно створювати там, де можливо, умови реального спілкування, використовуючи прийми та методи моделювання реальних ситуацій спілкування у рольовій грі, парній, груповій, колективній та проектній діяльності.

Робота з оволодіння мовними засобами тісно пов’язана з їх використанням в мовленнєвих діях, які виконуються учнями під час розвязання конкретних комунікативних завдань. При цьому використовуються різні форми роботи (індивідуальні, парні, групові, колективні) як способи підготовки до умов реального спілкування. Створюється атмосфера взаєморозуміння і співпраці у процесі колективної взаємодії. Це сприяє розвитку індивідуальних здібностей учнів, самостійності, вміння працювати з партнером / партнерами, вміння бути членом команди під час вирішення різного роду навчальних та пізнавальних завдань. Одним із дієвих способів організації мовленнєвої взаємодії учнів є проектна методика, робота в малих групах співробітництва.

  1. Комунікативно – когнітивний підхід до навчання мови іврит розуміється як спрямованість на досягнення школярами достатнього рівня комунікативної компетенції з одного боку та розвиток в учнів таких розумових операцій як аналіз і синтез, індукції та дедукції, виділення суттєвих ознак мовного та матеріалу, узагальнення та конкретизація, виявлення причиново-наслідкових зв’язків між явищами, порівняння, зіставлення та протиставлення, розв’язання логічних завдань. У процесі досягнення комунікативної мети реалізуються виховні, розвивальні та загальноосвітні функції навчання мови як предмета.

Комунікативна спрямованість курсу проявляється у постановці цілей, відборі змісту, у виборі прийомів навчання і в організації мовленнєвої діяльності учнів. Відбір тематики та мовного матеріалу для усного та письмового спілкування здійснюється, виходячи з комунікативної цінності, виховної значимості, відповідності життєвому досвіду та інтересам учнів відповідно до їх віку. Завдання з усного мовлення, читання та письма формулюються так, щоб у їхньому виконанні був комунікативний зміст і результатом стало реальне спілкування. В той же час специфіка початкового навчання мови пов’язана з характером мінімізації мовного матеріалу, його обсягом, доступним для сприйняття, відтворення та вільного продукування учнями, з формами введення та закріплення даного матеріалу на різних етапах.

Необхідною умовою свідомого навчання є врахування досвіду учнів у рідній мові і розвиток когнітивних здібностей учнів. Це передбачає пізнавальну активність учнів стосовно явищ мови навчання та мови вивчення (н-д, української або російської та мови іврит), порівняння і зіставлення на мовному, мовленнєвому, соціокультурному рівнях.

  1. Диференційований підхід до оволодіння мовним матеріалом (лексичним і граматичним) з урахуванням того, як цей матеріал буде використовуватися учнями надалі: для створення власних висловлювань (продуктивно) або для розуміння звучать або друкованих текстів (рецептивно). У початкових класах практично весь матеріал засвоюється двосторонньо (продуктивно-рецептивно), поступово впродовж наступних етапів навчання обсяг рецептивної лексики та граматики поступово має зростати, що дозволяє учням читати і слухати тексти різних типів , жанрів і стилів.
  2. Використання автентичного матеріалу для навчання всіх форм спілкування. Цей принцип враховується при відборі мовного матеріалу, текстів, ситуацій спілкування, що програються учнями, ролей, ілюстрацій, звукозаписів, відеосюжетів та ін Для читання та аудіювання учням пропонуються тексти з автентичних джерел різних типів, жанрів і стилів: реальні листи івритомовних дітей, нотатки зі шкільних газет, листівки, справжні запитальники та анкети з дитячих видань, фрагменти інтерв’ю, повідомлення з інтернету, уривки художніх літературних творів класиків і сучасних авторів, вірші, тексти путівників, карти міст, вулиць, рекламні та інформаційні оголошення і т. д.
  3. Соціокультурна спрямованість процесу навчання мови іврит. Даний принцип тісно пов’язаний з попереднім. У курсі широко використовуються лінгвонародознавчі та лінгвокраїнознавчі матеріали, які дають учням можливість краще опанувати мову іврит через знайомство з побутом, культурою, реаліями, ціннісними орієнтирами людей, для яких мова іврит є рідною. Наявність таких матеріалів допомагає наблизити процес навчання до реальних умов спілкування,

дозволяє усвідомити роль мови іврит як засобу спілкування і спонукає користуватися ним на доступному учням рівні.

  1. Принцип широкого використання сучасних технологій навчання дозволяє інтенсифікувати навчальний процес і зробити його більш захоплюючим і ефективним за допомогою різних методів, прийомів і засобів навчання, мовленнєвих та пізнавальних ігор, лінгвістичних завдань, створення сприятливого психологічного клімату для здійснення спілкування, використання відповідного ілюстративного, аудіо-і відеоматеріалів і технічних засобів, а також індивідуальних і групових форм роботи.

Важливим аспектом навчання мови на початковому етапі є й використання на кожному уроці здоров’язберігаючих технологій – фізкультхвилинок, рухливих ігор, в процесі проведення яких також відбувається як закріплення вивченого матеріалу, так і випереджальне навчання – засвоєння пасивної лексики та мовленнєвого матеріалу, які поступово стануть активними.

 

Навчання мови іврит у початковій школі (1-4 класи) має закласти основи реалізації практичної мети навчання мови на елементарному рівні. Елементарний рівень в термінології експертів Ради Європи з мовної освіти (рівні А1 (Інтродуктивний рівень (Breakthrough – «формальне володіння» або «відкриття»)) та А2 (Середній рівень, або “виживання” (Waystage)))[2]   відповідає початковій ланці, а саме А1 – 1-2 класи, та А2 – 3-4 класи. Також елементарний рівень співвідноситься з рівнем «Алеф» (початковий рівень) за визначенням ізраїльської системи мовної освіти[3].

 

ЗМІСТОВІ ЛІНІЇ КУРСУ.

З урахуванням мети і завдань, а також сучасних вітчизняних та зарубіжних підходів, зміст навчання мови іврит визначається такими змістовими лініями: мовленнєва, мовна, соціокультурна і діяльнісна. Діяльнісна лінія навчання є загальною як для мов навчання, так і для мов, що вивчаються як окремий предмет. Основною змістовою лінією є мовленнєва. При цьому мовна, соціокультурна і діяльнісна змістові лінії спрямовані на забезпечення мовленнєвої. Всі змістові лінії навчання є взаємозалежними, взаємопов’язаними та спрямовані на формування ключових та предметних компетенцій.

Мовленнєва лінія передбачає розвиток умінь усного та писемного мовлення учнів (аудіювання і говоріння, читання і письма) і умінь користуватися мовою як засобом спілкування, пізнання, пливу. Для досягнення цієї мети учні засвоюють необхідні для повноцінного сприйняття та розуміння мовні одиниці різного рівня (слова, словосполучення, речення) у процесі реального спілкування або слухають мовлення вчителя, учнів, носіїв мови, аудіо записи (у разі чіткої повільної вимови), нескладні за змістом тексти, будують діалогічне та монологічне висловлювання у межах визначених сфер спілкування – особистісна, навчальна, соціально-побутова, світ природи.

Мовна лінія змісту навчання передбачає засвоєння знань про мову та формування мовних умінь. При цьому основна увага приділяється мовним вмінням, які необхідні для практики користування мовою: розширенню, активізації словникового запасу учнів; розвиткові граматичних умінь та навичок (утворенню форм слова; побудови словосполучень, речень; використання засобів зв’язку речень у висловлюванні); формуванню орфоепічних, графічних, правописних умінь та навичок.

Молодші школярі мають навчитися розпізнавати визначене програмою коло мовних явищ; усвідомлювати особливості звукової, граматичної форми слова, його морфемної будови; значення слова, побудови словосполучень, речень. Мовна робота здійснюється з опорою на уроки української мови, важливе значення у ній займає зіставлення схожих, але не однакових явищ в івриті та українській мовах.

Соціокультурна лінія змісту є обов’язковою складовою роботи над мовленнєвою та мовною лініями і передбачає ознайомлення школярів з нормами, які регулюють соціальні відношення в суспільстві, розвиток в учнів вміння їх дотримуватися, виконувати різноманітні соціальні ролі. Передусім, ті ролі, які діти виконують у школі, класі, на вулиці, у транспорті, магазині тощо. Ці ролі, визначені статтю та віком, професією, входженням у сімейне та дружнє коло, шкільний колектив, спортивну секцію, релігійну громаду та інші , оскільки вже у молодшому шкільному віці актуальним для учнів постають ролі пасажира, покупця, відвідувача бібліотеки, того, хто запитує певні відомості у різних побутових ситуаціях або роз’яснює їх іншому.

Важливий аспект соціокультурної роботи стосується формування в учнів національної самосвідомості, уявлень про культуру, історію, традиції, звичаї  та реалії єврейського народу, здатності вилучати з мовних одиниць різних рівнів соціо- та лінгвокультурні, народо- та країнознавчу інформацію та користуватися нею, домагаючись повноцінної комунікації у межах визначених сфер спілкування, а також зацікавленого ставлення до мов, культур, звичаїв інших народів, уміння дотримуватися відповідних правил суспільної поведінки, налагоджувати та підтримувати контакти з носіями інших культур, взаємно враховувати соціальні та національні особливості учасників спілкування.

Соціокультурна лінія навчання покликана посилювати практичну спрямованість навчання мови, його зверненість до реальних життєвих проблем, вирішення яких багато в чому залежить від успішного користування мовою. Для такої роботи необхідним є належний відбір тем, ситуацій, матеріалів для обговорення – художніх та науково-художніх (науково-популярних) текстів, зразків побутових діалогів, слів та фразеологічних одиниць, в яких відображаються особливості матеріального та духовного життя народу та ін..

В процесі навчання мови іврит у початковій школі учні знайомляться з назвою держави (Ізраїль), її столицею, державними символами, з найбільш поширеними єврейськими та ізраїльськими чоловічими та жіночими іменами, деякими святами, сюжетами популярних авторських та народних казок, притч; вчаться відтворювати напам’ять невеликі прості твори дитячого фольклору (вірші, пісні, прислів’я та приказки) мовою іврит;  знайомляться з деякими формами мовленнєвого та немовленнєвого етикету єврейської лінгвокультурної спільноти в певних ситуаціях спілкування: при зустрічі, у школі, допомагаючи вдома, під час спільної гри або навчально-побутовій діяльності, розмовляючи по телефону, в гостях, за столом у магазині.

Навчання мови іврит будується на інтеграції навчання мови іврит та читання, його характеризує взаємопов’язана робота над усіма видами мовленнєвої діяльності, широке використання тестів для слухання, читання, побудови усних і письмових висловлювань, для спостережень над мовними, правописними особливостями.

Вивчення навчального матеріалу відбувається за лінійно-концентричним принципом, коли змістова лінія реалізується систематично й послідовно з поступовим ускладненням, по одній висхідній лінії, причому виклад його базується на основі уже вивченого і в тісному взаємозв’язку з ним та допускає повторне вивчення окремих розділів і тем змістової лінії у кожному наступному році навчання з розширенням змісту й поглибленням його викладу.

Програма  для кожного класу містить такі розділи: «Мовленнєва лінія», «Мовна лінія», «Особливості написання», «Графічні навички, техніка письма, культура оформлення письмових робіт».

 

  1. Мовленнєва лінія

У навчанні мови іврит повинні бути однаково представлені всі види мовленнєвої діяльності: аудіювання, говоріння (діалогічне й монологічне мовлення), читання (вголос і мовчки), письмо (переказ, твір).

Програми передбачають формування в учнів елементарних знань про мовлення, про особливості різних видів мовленнєвої діяльності, однак основна увага в навчанні повинна приділятися розвитку вмінь здійснювати всі види мовленнєвої діяльності: слухання-розуміння (аудіювання), говоріння, читання, письмо.

Розвиток мовленнєвих умінь, розширення й активізація словникового запасу школярів здійснюється відповідно до тем, які охоплюють такі сфери спілкування як особистісна, навчальна, соціально-побутова та світ природи. Предметний зміст мовлення представлено такими темами та відповідними підтемами: «Я та моя сім’я» (Привітання. Знайомство. Ім’я. Вік. Моя сім’я. Сімейні свята (день народження, Шабат, ін..). Прийом та пригощання гостей. Мій день (розпорядок дня, домашні обов’язки). Улюблені страви. Мій одяг. Моє здоров’я.); «Світ моїх захоплень» (Улюблені іграшки, заняття, хобі. Мої улюблені казки та казки моїх зарубіжних друзів. Вихідний день (у зоопарку, у цирку та ін..). Канікули.);  «Я та мої друзі» (Мої друзі. Допомога один одному. Спільні заняття. Улюблена домашня тварина.); «Моя школа» (Школа. Класна кімната. Навчальні предмети. Шкільне приладдя. Заняття в школі. Шкільні свята.); «Світ навколо мене» (Мій дім. Моя квартира. Моя кімната. Моє місто / село. Пори року. Погода. Природа); «Культура, звичаї єврейського народу» (Україна та Ізраїль (держава, її символіка, народи, мови). Матеріальна та духовна культура єврейського народу. Єврейські традиції. Видатні особистості єврейського народу. Невеликі прості твори дитячого фольклору – вірші, пісні, казки, прислів’я та приказки, загадки).

  1. Слухання-розуміння усного висловлення (аудіювання)

Змістом аудіювання на початковому етапі навчання мови іврит є формування і розвиток таких рецептивних мовленнєвих умінь:

  • розрізняти на слух звуки, звукосполучення, слова, речення мовою іврит;
  • розрізняти на слух інтонацію та емоційне забарвлення висловлювань;
  • сприймати та розуміти мовлення вчителя та однокласників у процесі діалогічного спілкування;
  • повністю розуміти невеликі повідомлення, які побудовано на знайомому учням матеріалі;
  • розуміти з опорою на наочність (предметні та сюжетні малюнки, ілюстрації, жести, міміку) та мовну здогадку основний зміст нескладних текстів (віршів, пісень, казок, прислів’їв, приказок, загадок), що відповідають віковим та психологічним особливостям та інтересам молодших школярів.

Робота з аудіювання передбачає також розвиток у школярів уміння уважно слухати усе більше довгі й складні тексти, розуміти їх з одного прослуховування. Для цього розвивають мовленнєвий слух учнів, уміння уважно вслуховуватися в сказане й розрізняти у звуковому потоці ті або інші елементи – схожі, але не однакові слова; слова, що складаються із зазначеної кількості складів;  речення, що складаються з одного слова; паузи в реченні та ін. Однак основну увагу приділяють розумінню прослуханого: усвідомленню значення окремих елементів тексту (слів, сполучень слів, речень); розумінню тексту в цілому.  Слухання (живого мовлення або аудіо запису) не повинне перериватися іншими видами роботи, наприклад, бесідою.

Робота з аудіювання передбачає аналіз не тільки змісту, але й форми прослуханого тексту: його побудови; наявності речень, що містять питання, спонукання; тлумачення образних висловів та ін.

Для слухання підбирають або складають текст, що відповідає завданням уроку за тематикою, обсягом, ступенем складності й ін. Дітям пропонують художні, науково-художні твори, а також зв’язні висловлення вчителя про мовне явище (наприклад, про значення, походження слова, про спосіб рішення цікавого завдання й ін.). Важливо підбирати для слухання тексти, які розповідають про звичаї єврейського народу, про єврейські ігри, про особливості національного одягу, невеликі тексти єврейських мудреців, а також про єврейських письменників, художників, музикантів.

  1. Говоріння

Навчання говорінню полягає в  розвитку в учнів уміння сприймати та будувати діалоги й невеликі монологічні висловлення в межах вище зазначених сфер спілкування.

Зміст навчання діалогічного мовлення мовою іврит має бути представлено в ситуаціях повсякденного спілкування, а також у зв’язку з прочитаним або почутим твором дитячого фольклору та спрямовано на формування і розвиток продуктивних мовленнєвих умінь, таких як:

  • вести діалог етикетного характеру: вітатися та відповідати на привітання; знайомитись, представлятися самому та представляти друга; прощатися; вітати та дякувати за поздоровлення; висловлювати вдячність в процесі спільної діяльності; вибачатися; пропонувати частування, дякувати / ввічливо відмовлятися від частування;
  • вести діалог – розпитування, використовуючи запитання: Хто? Що? Коли? Де? Куди? Звідки? Чому? Навіщо?
  • вести діалог спонукального характеру: звертатися з проханням, погоджуватися / відмовлятися виконувати прохання; пропонувати зробити щось разом; погоджуватися / не погоджуватися на пропозицію партнера; просити про допомогу та пропонувати свою допомогу.
  • Обсяг діалогічного висловлювання – 2-3 репліки з кожного боку.
  • Оволодіння монологічним мовленням відбувається у процесі формування і розвитку наступних умінь:
  • описувати предметний малюнок, фотографію, сюжетний малюнок;
  • описувати предмет, тварину, вказуючи назву, якість, розмір, кількість, приналежність, місце розташування;
  • коротко висловлюватися про себе, свою сім’ю, свого друга / подругу, свою домашню тварину, героя улюбленої казки / мультфільму: називати ім’я, вік, місце проживання, як та що вміє робити, улюблене заняття та висловлювати при цьому своє відношення до предмета висловлювання (подобається / не подобається);
  • передавати зміст прочитаного / прослуханого тексту з опорою на ілюстрацію, ключові слова, план;
  • відтворювати вивчені вірші, пісні, примовки.

Обсяг монологічного висловлювання – 5-6 речень.

У ході такої роботи в школярів формують уявлення про вимоги до зв’язного висловлення або діалогу, відпрацьовують уміння, необхідні для побудови тексту, вчать критично оцінювати мовленнєвий витвір. При цьому використовують відомості про текст, про особливості мовленнєвого висловлення, які школярі одержують на уроках української мови (про тему й основну думку, структуру висловлення, необхідність дотримуватися мовленнєвого етикету, враховувати особливості ситуації спілкування й ін.).

У навчанні говорінню значна роль приділяється сюжетно-рольовим іграм, у яких умовно визначається місце дії, співрозмовник, мета висловлення. Для розвитку діалогічного й монологічного мовлення необхідне створення таких ситуацій, які спонукують учнів виражати свої думки, почуття, обговорювати цікаві їм проблеми. Варто вчити дітей висловлювати свою думка про ту або іншу подію, явище; знаходити аргументи для підтвердження своєї думки; вислуховувати інші думки, зіставляти їх зі своєю точкою зору.

При цьому важливо використовувати роботу в парах і невеликих групах, що дає можливість залучати до активної мовленнєвої діяльності більшість учнів класу, прищеплювати школярам культуру спілкування, навички вживання формул мовленнєвого етикету, уміння уважно, спокійно й доброзичливо слухати співрозмовника; сказати йому приємне, висловити незгоду в необразливій формі й т.п.

  1. Читання

Навчання читання передбачає формування й розвиток у молодших школярів техніки, свідомості та виразності читання вголос і мовчки, а саме таких рецептивних умінь як:

  • співвідносити графічний образ слова з його звуковим образом на основі знання основних правил читання, дотримуватися правильного наголосу в словах та реченнях, інтонації в цілому;
  • читати виразно вголос невеликі тексти, які містять тільки вивчений матеріал;
  • читати мовчки та розуміти повністю навчальні тексти, що включають тільки вивчений матеріал, а також тексти, в яких містяться окремі нові слова, користуючись прийомами навчаючого читання;
  • читати мовчки та розуміти основний зміст нескладних текстів, доступних за змістом учням початкової школи, знаходити в них необхідну або цікаву інформацію (ім’я головного героя / героїв, місце дії, час дії, характеристики героїв тощо ), користуючись прийомами ознайомлювального та пошукового читання.

В процесі читання можливо користування словниками.

Початкове навчання читанню спрямовано на засвоєння букв івритського алфавіту, а також на формування вміння співвідносити звукову форму слова та його написання, вимовляти прочитане слово відповідно до правил вимови. Подальша робота із читання передбачає розвиток у школярів таких умінь: читати вголос плавно, правильно, усвідомлено, виразно; у темпі, що відповідає швидкості звичайного усного мовлення, адресуючи своє читання тій або іншій аудиторії слухачів; читати мовчки незнайомий текст зі швидкістю, що перевищує швидкість читання вголос, розуміти прочитане.

Роботу із читання варто організовувати так, щоб читання учнів (уголос або мовчки, індивідуально або в парах, невеликих групах) регулярно використовувалося як вид мовленнєвої діяльності, важливий для рішення тих або інших завдань (малювання за текстом, виготовлення предмета за прочитаною інструкцією, читання для інших з метою  донести  зміст, смисл незнайомого  їм тексту й т.п.).

Важливо вчити школярів зв’язувати прочитане зі своїм життєвим досвідом, виражати своє відношення до прочитаного; порівнювати різні точки зору на прочитаний твір при його обговоренні; уявляти описані картини; а також зауважувати, оцінювати окремі художні достоїнства тексту (точне виразне слово, порівняння й т.п.); розуміти жарт.

У роботі із читання  широко використовується первісне читання тексту вчителем. Воно дає можливість зацікавити дітей, допомогти їм розібратися в тексті, пропонує зразок виразного читання. Однак від класу до класу повинна збільшуватися доля самостійного читання учнями незнайомого тексту – для того, щоб в 4 класі таке читання переважало над читанням попередньо прослуханого тексту.

Обов’язковою складовою навчання є освоєння учнями спеціальних прийомів, які дають  можливість удосконалювати техніку, виразність читання (передбачення змісту, уміння розрізняти основну та додаткову інформацію, членування речень на смислові відрізки, переглядання й ін.).

Істотним завданням роботи із читання є розвиток уміння працювати із книгою (правильно перегортати її, знаходити потрібну сторінку в книзі, не перегортаючи її всю підряд; користуватися змістом;  знаходити на сторінці частину із зазначеним змістом;  розрізняти шрифти (жирний, курсив), умовні  знаки й  розуміти їхнє  призначення й ін.; а також користуватися бібліотекою,  вибирати матеріал для читання.

Навчальний матеріал для читання становлять твори, які  розвивають інтерес до читання єврейської літератури, сприяють формуванню морально-етичних уявлень, національної самосвідомості й патріотичних почуттів у школярів, учать їх бачити красу в природі, мистецтві, житті людей. Особливе місце в дитячому читанні  займають твори усної народної творчості, класичної літератури, а також сучасних ізраїльських та єврейських письменників, у тому числі – письменників України, що пишуть мовою іврит. Крім того, у навчанні  використовують науково-художні й нескладні науково-популярні твори; тексти інструкцій, оголошень; щоденникові записи, листи, записки й т.п. Такий широкий діапазон текстів для читання необхідний для того, щоб наблизити шкільне навчання до реальних життєвих потреб.

  1. Письмо

Навчання письму як виду мовленнєвої діяльності передбачає формування  вміння будувати письмові висловлення, складати тексти різних типів мовлення, дотримуючись графічної, орфографічної та пунктуаційної грамотності, використовувати письмове мовлення в комунікативних цілях.

Навчання письма на початковому етапі передбачає формування і розвиток наступних продуктивних умінь письмового мовлення:

  • писати букви івритського алфавіту;
  • списувати текст та виписувати з нього слова, словосполучення, прості речення;
  • відновлювати слово, речення, текст;
  • заповнювати таблиці за зразком;
  • записувати слова, речення під диктовку вчителя;
  • відповідати письмово на запитання до тексту, малюнку;
  • заповнювати просту анкету (ім’я, прізвище, вік, улюблену пору року, улюблену страву, улюблений вид спорту та т.п.);
  • писати вітання зі святом, днем народження (за зразком);
  • писати короткий лист зарубіжному другові (в рамках тематики, що вивчається), правильно оформити конверт (за зразком).

Засвоєння графічної системи мови іврит, формування правописних  навичок, розвиток техніки письма, культури оформлення письмової роботи  є передумовами, необхідними для успішного використання письма  в комунікативних цілях – для передачі інформації, вираження своїх думок, почуттів, волевиявлень. Саме цей аспект роботи  є основною метою навчання письма,  тому важливо використовувати на уроках  не тільки репродуктивні види завдань (списування, письмо по пам’яті, зорово-слухові й ін. диктанти), але й творчі (переказ, твір). Серед творчих письмових робіт варто розрізняти а) виконання школярами того або іншого  завдання після ретельної спільної підготовки: обговорення змісту, послідовності переказу, лексичної роботи й ін.; б) так зване вільне письмо, коли діти пишуть без підготовки про  те, що важливо, цікаво для них самих,  чим вони хотіли б поділитися з однокласниками й (або) учителем, близькими людьми. При цьому  варто так організовувати роботу, щоб у  тих, хто пише, були слухачі (для цього рекомендується широко використовувати роботу в парах і невеликих групах).

 

  1. Мовна лінія

Розділ складається з таких частин: «Звуки й букви. Склад. Наголос», «Значення слова», «Будова слова», «Текст, речення».

  1. Звуки й букви. Склад. Наголос.

Засвоєння школярами особливостей звучання й написання слова (у зіставленні з українською мовою) є важливим завданням навчання. Значна увага повинна приділятися розвитку слухо-вимовних навичок:

  • адекватно вимовляти та розрізняти на слух всі звуки мови іврит;
  • розрізняти вимову івритських та українських звуків;
  • знати основні правила чергування та асиміляції / дисиміляції голосних та приголосних звуків;
  • дотримуватися правильної вимови довгих та коротких голосних;
  • не оглушувати дзвінкі приголосні у кінці слів;
  • не пом’якшувати приголосні перед голосними;
  • членувати слова на склади;
  • знаходити ударний голосний;
  • співвідносити звук і букву, що його позначає;
  • знати особливості вимови гортанних звуків та вміти правильно читати букви, що їх позначають (א, ה, ח, ע), в залежності від місця розташування у слові та діакритичних знаків ( оголосок), специфіку вимови та позначення на письмі звука [ י]
  • дотримуватися словесного та фразового наголосу, членувати речення на смислові групи;
  • розрізняти та інтонаційно правильно будувати стверджувальні, питальні та спонукальні речення, а також речення з однорідними членами.

Програми початкового навчання не вимагають повного звуко-буквеного розбору, особливо у письмовій формі. Перевагу варто віддавати усному частковому розбору, спрямованому, в основному, на удосконалювання вимовних, правописних навичок (з опорою на зразок учителя, що регулярно використовувався).

Даний розділ передбачає ознайомлення учнів з поняттям сильної й слабкої позиції звуку в слові, що є основою формування значної частини орфографічних  навичок.

  1. Значення слова

Головне завдання роботи над словом – збагачення й активізація словникового запасу учнів, розвиток уміння замислюватися над значенням слова, помічати його виразно-зображувальні можливості; розвивати увагу до незнайомих слів, потребу з’ясовувати їхнє значення, правильно вживати в мовленні. При цьому використовуються лексичні поняття (синонім, антонім, багатозначне слово) – з опорою на українську мову. Передбачається робота над тематичними групами слів, що визначені відповідними сферами спілкування та які називають предмети, явища, дії, ознаки, характерні для лінгвокультурної лексики єврейського народу: іграшки, єврейські звичаї, традиції, свята, елементи єврейського національного одягу та ін. Програми передбачають роботу над найбільш уживаними фразеологічними одиницями різних типів (успадкованих з біблійної та пост біблійної мови, мови арамейського походження та кальковані з мови ідиш та інших сучасних слов’янських та західно – європейських мов ) (без уживання термінів). Важливим аспектом навчання є розвиток уміння користуватися різними словниками.

Вкрай важливим є той факт, що лексика сучасної мови іврит базується на лексиці попередніх періодів історії мови. Так, у сучасному івриті лексика давньоєврейської біблійної мови складає 22%, пост біблійної або мішнаїтської – 22% та середньовічної – 16%. Інновації складають 40% лексики, в тому числі запозичені слова та вирази з давніх мов Близького Сходу, арамеїзми, арабізми, запозичення з індоєвропейських мов (ідиш, німецького, французького, англійського, італійського, слов’янських мов). Тому необхідно звернути увагу учнів на те, що мова іврит – жива єврейська мова, та знаючи її, можна прочитати та зрозуміти навіть давні тексти, і, водночас, вільно спілкуватися із сучасними однолітками.

Крім роботи над лексичним значенням, у початковому курсі мови іврит здійснюється пропедевтична робота над граматичним значенням слова та формуванням граматичних умінь (без уживання термінів). Школярів учать розрізняти слова, що відповідають на питання різних частин мови, підбирати відповідні групи слів; зіставляти форми слів, які не збігаються в мові іврит і українській мовах (практично), складати з ними словосполучення, речення. Велику увагу приділяють правильному, доречному вживанню службових частин мови – прийменників, сполучників, часток, а також вигуків.

Впродовж навчання у початковій школі учні мають оволодіти лексичними одиницями, які обслуговують ситуації спілкування в межах визначених сфер та тематики навчального етапу: окремими словами; найпростішими сталими словосполученнями (в івриті визначаються як «сміхут» – «сполучена конструкція»), типу שבת שלום, יום הולדת; оціночною лексикою та репліками – кліше, що відповідають мовленнєвому етикету івритомовної спільноти; знайомляться з інтернаціональними словами, наприклад,, טלפון  לימון, טרקטור, סלט.

  1. Будова слова.

Робота над будовою слова здійснюється на пропедевтичному рівні, тому що включає дії, освоєння яких не передбачено програмами початкового навчання (зміна слова для вичленовування його закінчення, розмежування споріднених слів і форм слова). Подібні дії виконуються з опорою на допоміжні матеріали, питання вчителя й ін. Розбір слова за будовою необхідно поєднувати з елементами словотворчого аналізу, спостереженнями над роллю кореня, префіксів, суфіксів, конфіксів, трансфіксів в утворенні слів.

Ця робота повинна, насамперед, служити кращому розумінню значення слова. Важливо вчити школярів бачити різницю в значеннях споріднених слів з різними префіксами (תלבושת, לבוש «тільбошет» одяг – לבש «лаваш» одягати), суфіксами ( שעה«шаа» година – שעון «шаон» годинник; ספר «сефер» книга – ספריה«сіфрія» бібліотека – ספרון«сіфрон» книжечка); бачити певну спільність значення неспоріднених слів з одним й тим же префіксом, з тим самим суфіксом. В івриті кореневі та афіксальні морфеми слугують для маркування складотворчих та словозмінних категорій різних частин мови, н-д., за іменними основами класифікуються типи (моделі) іменників, породи дієслів тощо. Словотворення в івриті відбувається за допомогою суфіксації, префіксації, трансфіксації, шляхом приєднання означеного артикля, словоскладання.

У ході роботи над будовою слова триває вдосконалювання орфоепічних і правописних навичок, зіставлення вимови й написання слів (אבא,באה, דודה,דודי, ספר, סיפר).

Таким чином, робота над будовою слова повинна бути спрямована не стільки на самостійний розбір слова за будовою, скільки на збагачення словникового запасу учнів, правильне вживання слова в мовлення, вимову, написання його відповідно до норм мови іврит.

  1. Текст, речення

Елементарний аналіз тексту здійснюється на основі переносу, засвоєного в курсі української мови. При цьому велика увага приділяється структурі, зв’язності тексту, вираження в ньому основної думки, підбору слів, тону висловлення, його інтонаційним особливостям (в усному мовленні). Спостереження над цими характеристиками мовлення є основою для розвитку в школярів уміння розуміти та будувати діалогічні й монологічні висловлення, співвідносити своє мовлення з умовами, метою спілкування (розмова зі старшими, з однолітками й ін. з метою пояснити, попросити, переконати, вибачитися та ін.).

У роботі над реченням передбачається робота над розумінням змісту, складанням і використанням у мовленні речень, різних за метою висловлення, а також окличних речень. Важливим є з’ясування зв’язку слів у реченні (за допомогою питань), поширення його за допомогою питань, а також складання сполучень слів із прийменниками й без прийменників (у зіставленні з українською мовою), використання їх у реченні. Програми передбачають також спостереження над простими та складними реченнями, їхнє складання (за зразком), використання у мовленні.

У роботі над текстом і реченням варто вчити дітей задавати питання – про зміст, смисл, емоційний бік висловлювання та ін.

 

III. Особливості написання.

Для формування правописних навичок в учнів формують орфографічну пильність, уміння пильно вдивлятися в слово, зіставляти вимову й написання, чітко проговорювати слово, виділяючи голосом всі правописні труднощі, звіряти написане зі зразком. При цьому учні повинні запам’ятати написання певної кількості найбільш уживаних слів, списки яких даються в програмах і підручниках. Списки слів для початкових класів мають бути повторені в підручнику для 5 класу – для того, щоб учитель основного ступеня школи міг продовжувати роботу, розпочату на попередніх етапах навчання. Крім цього, учні мають:

  • розрізняти вимову звуків в залежності від їхнього написання [б-в, к-х, п-ф, с-ш]: (שׁ – שׂ)( פ- בּ – ב, כּ – כ, פּ);
  • знати особливості правопису букв на позначення приголосних звуків у мові іврит (א – ע – у службових словах, займенниках, дієсловах; на початку, всередині, на кінці слова; у корені, префіксах та суфіксах ; כ – ח – на початку, всередині, на кінці слова; правила написання літер  ק – כּ у словах;  ט – ת префікс або суфікс, ознака жіночого або чоловічого роду, в основі або закінченні форм дієслова, в іноземних словах; ס – שׂ у словах; ב – ו – וו  – на початку, всередині, на кінці слова;      י – יי  як ознака множини, у середині слова )
  • знати особливості написання окремих букв в залежності від їхнього місця у слові – на початку слова, або в кінці (כ – ך, מ – ם, נ – ן, פ – ף, צ – ץ).

Подальше формування орфографічних навичок здійснюється з опорою на поняття про сильну й слабку позиції звуків у слові, роль наголосу та дагешу у правильній вимові та написанні слів. Це дає можливість у самому загальному виді  пояснити учням важливі закономірності передачі почутого слова на письмі (наприклад: ударний голосний позначають відповідно до вимови, а ненаголошений – у будь-якій частині слова – вимагає застосування правила).

Крім того, у програмах подані для обов’язкового засвоєння й застосування прості (одно-, двокрокові) правописні правила, що не вимагають багатоступінчастого розбору (наприклад: «בְּ+ה = בַּ»). Передбачається також робота над більше складними у застосуванні правилами (у тому числі про написання діакритичних знаків (оголосок) на позначення голосних, випадки написання при чергуванні голосних і приголосних, асиміляції/дисиміляції приголосних, дзвінких – глухих приголосних кореня, що чергуються); вона здійснюється (пропедевтично) під керівництвом учителя й не припускає самостійного застосування правила в процесі письма.

  1. Графічні навички, техніка письма, культура оформлення письмових робіт.

Навчання письма мовою іврит починається одночасно з навчанням читання. Школярі засвоюють написання й звукове значення букв, якими івритська графічна система відрізняється від української, вчаться не змішувати букви івритського й українського алфавітів. Букви івритського алфавіту не мають графічних відповідностей в українському алфавіті, крім цього, в мові іврит немає великих та малих букв, з’єднань букв і їхніх елементів, зовсім протилежний напрямок письма (справа наліво), тому передбачається спеціальна робота з формування графічних навичок написання рядкових і/або прописних букв івритського алфавіту, подальшого розвитку, удосконалювання графічної навички, техніки письма. Це здійснюється за допомогою методів й прийомів, звичайних для роботи з мови навчання.

Належну увагу в навчанні варто приділяти культурі оформлення письмових робіт, умінню писати акуратно, належним чином розташовуючи матеріал, дотримуючи поля, абзацні відступи, умінню робити різні підкреслення, використовувати умовні позначки й ін.

 

Навчальний матеріал у програмах розподілений по класах у такий спосіб:

  1. Розвиток усного мовлення (1 клас).
  2. Навчання грамоти. Розвиток усного й писемного мовлення (2 клас).
  3. Навчання грамоти (продовження). Розвиток усного й писемного мовлення (3 клас).
  4. Мовлення й мова. Правопис (4 клас).

 

ПРОГРАМА

 

1 клас (70 годин, з них 3 години резервні)

І. Мовленнєва лінія (протягом року)

Сфери мовленнєвої діяльності і їх тематика[4]

Зміст навчального матеріалу Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
1. Аудіювання (протягом року)

Уміння зосереджено слухати слова, словосполучення, речення, розрізняти їх у мовному потоці.

 

Розрізнення у природному, у разі потреби – дещо повільному темпі мовлення смислорозрізнювальних фонем мови іврит, ритмічного малюнку висловлювання.

Розвиток слухової пам’яті (запам’ятовування 3-5 слів, словосполучень, 2-4 рядків у вірші).

прогнозування змісту мовлення за формальними та смисловими ознаками.

 

Сприйняття на слух та розуміння кількох слів довжиною 3-5 звуків, у тому числі що розрізняються 1-2 звуками; словосполучень, які розрізняються прийменником і ін.

Розуміння змісту сприйнятих на слух речень (1-5 слів), різних за метою висловлювання й інтонацією.

Слухання-розуміння нескладних монологічних і діалогічних висловлень, що відносяться до розмовного й художнього стилів (загадка, прислів’я, приказка, скоромовка, казка, вірш, короткі художні тексти).

Розуміння фактичного змісту тексту (хто, що, де, коли, як) з опорою на зорову та рухливу наочність, а також на пара лінгвістичні засоби (жести, міміку, ритм, інтонацію, емоційну підтримку).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Слухання завдань, вказівок, оголошень та інструкцій вчителя.

 

Учень

зосереджено слухає слова, словосполучення, речення та розрізняє їх у мовному потоці;

слухає певний звук / и;

слухає та невербально реагує на звук /и, слово та ін. (плескає в долоні, піднімає руку, сигнальну картку, малюнок та ін);

слухає у заданій послідовності;

слухає висловлювання (віршик), знаходить риму та ін.

 

 

 

 

 

 

розрізняє на слух подібні, але не однакові за звучанням слова, словосполучення, речення, різні за метою висловлювання;  закінчені й незакінчені речення;

знаходить серед декількох прослуханих    слів, сполучень слів ті, які відповідають зазначеним ознакам: повторені двічі,  позначають колір і т.п.. (на початку року завдання такого типу виконуються після  декількох прослуховувань, наприкінці року – після 1-2 прослуховувань);

Слухає, розуміє основний зміст та реагує нього невербально та вербально після 1-2 прослуховувань і виконує такі завдання:

співвідносить слово й зображення предмета, дії, ознаки, кількості;

співвідносить малюнок і слово, речення, текст,

робить малюнок відповідно до слова, речення, тексту;

вибирає з ряду запропонованих малюнків той, що відповідає змісту тексту;

розташовує малюнки (ілюстрації) згідно послідовності розвитку сюжету;

реагує емоційно (посмішкою, сміхом та ін..);

розігрує пантоміму;

виконує коротку інструкцію, подану в тексті ( 1-2 речення);

підтверджує або заперечує  твердження, висловлене вчителем за змістом речення, тексту (“так – ні” перевірка);

відповідає на загальні запитання (хто? що? де? коли?) як мовою іврит (з опорою на екстралінгвістичні засоби спілкування: предмети, іграшки, малюнки, фотографії), так і українською або російською мовою;

розуміє короткі прості завдання, вказівки, оголошення та інструкції вчителя.

Говоріння (протягом року)

Гучність, сила голосу, темп мовлення. Чіткість дикції.

А. Діалогічне мовлення

Учасники діалогу. Правила поведінки в діалозі (слухати співрозмовника, виявляти інтерес до його слів, давати висловитися співрозмовникові, говорити зрозуміло, не підвищувати голос, уживати формули ввічливості).

 

Відтворення прослуханих діалогів. Складання діалогів за допомогою допоміжних матеріалів.

Узагальнений зміст діалогів: питання – відповідь, прохання – відповідь і т.п.).

Побудова діалогів згідно тематики таких сфер мовлення як особистісна, навчальна, соціально-побутова, природа.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Встановлення контакту з партнером (на елементарному рівні) у навчальних, ігрових та реальних ситуаціях спілкування.

 

 

Бесіда.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вираження емоційної оцінки (почуття, емоції, бажання, небажання) на сприйняту інформацію.

 

 

 

Цілеспрямована співпраця (розуміння та надання простих вказівок у навчальних, ігрових та реальних комунікативних ситуаціях ).

 

Трансакції для отримання товарів і послуг.

 

 

 

 

Обмін інформацією.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Надання та отримання інтерв’ю.

 

 

 

 

Мовленнєві кліше на вираження привітання, прощання, радості при зустрічі, представлення себе та іншої людини, привертання до чогось уваги, запрошення, пропозиції, відповіді на пропозицію, згоди та незгоди, вдячності, вибачення, побажань і привітань тощо.[5]

 

Учень

регулює подих, силу голосу, темп мовлення; говорить чітко й правильно;

уважно слухає співрозмовника й виявляє інтерес до його слів;

не підвищує без необхідності голос у діалозі;

використовує формули ввічливості;

розрізняє діалоги, у яких дотримані / порушені правила поведінки в діалозі.

 

Учні

відтворюють, грають за ролями діалоги із прослуханих віршів, казок, оповідань;

будують діалог за зразком, за даним початком, з опорою на малюнок (після попередньої підготовки – обговорення змісту, опрацювання слів, сполучень слів, етикетних мовних формул, уживаних у діалогах).

дотримуються правил спілкування, використовують етикетні формули;

ставлять запитання й дають відповіді на них за прослуханим текстом, малюнком, навчальній ситуації в класі й ін.;

ініціюють і відповідають на прості твердження щодо навчальних потреб або дуже знайомих тем;

доречно вживає слова і словесні формули залежно від ситуації у межах зазначених сфер та тем спілкування;

 

вітається та відповідає на привітання;

прощання;

просить пробачення, вибачається;

вітає зі святом;

виражає побажання, бажання щастя;

Учні

розпитують один одного про імена, запрошують інформацію, як справи, з вдячністю реагують на цю інформацію.

Учень

розуміє повсякденні висловлювання, спрямовані на задоволення елементарних потреб конкретного типу за умови, що до нього/ неї звертаються безпосередньо простою, повільною мовою і можуть повторити, а мовець настроєний по-дружньому;

 

вміє звернутися з проханням;

висловлює вдячність, згоду / незгоду, прохання партнера по спілкуванню

відмовляється від чогось;

виражає на пропозицію партнера радість, задоволення, смуток, незадоволеність;

 

розуміє звернені до нього запитання та інструкції;

виконує короткі прості вказівки;

просить когось виконати дію, команду;

 

 

звертається з проханням взяти або надати щось комусь, просить дозволу на виконання якоїсь дії; звертається за допомогою;

розуміє номери, кількості (від 1 до 10).

 

запитує та відповідає на прості запитання;

ініціює та реагує на прості висловлювання щодо нагальних потреб або на дуже знайомі теми;

запитує та відповідає на запитання про себе та інших людей про те, де вони живуть, людей, яких вони знають, речі, які у них є.

 

відповідає в інтерв’ю на прості запитання про деталі особистого життя, якщо мовлення дуже повільне, чітке, пряме й неідіоматичне.

 

вміє доречно вживати мовленнєві кліше та етикетні формули.

Б. Монологічне мовлення

Ознаки нормативного мовлення (змістовність, логіка, правильність, темп мовлення; чіткість дикції).

Розповідь напам’ять.

Переказування зразка висловлення ( 2-3 речення).

Складання висловлення ( 2-3 речення) з використанням допоміжних матеріалів.

 

 

 

 

 

Опис (називання особи, предмета, дій; надання їх кількісної та якісної характеристики в умовах навчальних, ігрових та реальних ситуацій спілкування).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Звертання до аудиторії.

 

 

 

Учень

розрізняє висловлення, гучність, темп яких відповідають / не відповідають описаній ситуації;

регулює подих, силу голосу, темп мовлення;

читає напам’ять вірші, загадки, скоромовки й т.п..;

переказує даний зразок,

складає речення із сприйнятих на слух слів і поєднує їх між собою;

продукує прості, здебільше ізольовані висловлення про людей та місця (проживання, перебування, місцевість);

 

називає себе, розповідає хто він (вона), чим займається, де живе, вчиться;

повідомляє про свого друга, члена сім’ї (ім’я, що вміє робити, який він \ вона);

називає дії, що виконуються людиною або твариною;

повідомляє про місце знаходження людини, тварини, предмета;

вказує на час дії (день, місяць, пори року);

описує тварину, предмет (називає її, описує, яка вона та що вміє робити);

запитує інформацію про щось або про когось (скільки йому / їй років, який /а він / вона);

 

повідомляє дуже коротке, підготовлене висловлювання – наприклад, представляє виступаючого, запропоновує щось.

 

 

  1. Мовна лінія (протягом року)
Зміст навчального матеріалу Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
Звуки. Склад. Наголос

Поділ слова на склади.

Звуки слова.

Голосні й приголосні звуки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Учень

правильно вимовляє слово;

ділить слово на склади,

вимовляє слідом за вчителем слово, чітко виділяючи наголошений голосний;

знає правила наголошення в мові іврит (наголос падає на останній або передостанній склад );

правильно ставить наголос у словах мови іврит та вимовляє слова, які розрізняються місцем наголосу в мові іврит і українській мові;

вимовляє слідом за вчителем ланцюжок звуків слова (використовуються слова, що складаються з 1–4  звуків);

розрізняє звукові відмінності в мові іврит та українській мові;

правильно вимовляє звуки [ה] – [ג], [ח], [א], [ע], [ל], [ר], [ו], та інші;

не оглушує приголосні звуки на кінці слова;

правильно вимовляє спіратні комбінаторні варіанті для букв ב – [б – в ], כ,- [к –х ] פ, [п –ф ];

правильно вимовляє фонему/и, що може / можуть подвоюватися (всі, крім гортанних [א, ה, ח, ע] та [ר])

додає або забирає один звук у слові так, щоб вийшло інше слово;

Слово.

Номінативне значення слова (предмети, ознаки, дії, кількість).

Збагачення словникового запасу словами – назв предметів, дій, ознак.

Поділ речення на слова.

Лексичне значення слова (синоніми, антоніми). Слова на позначення місця, відстані, часу. Подібність, розбіжність слів мови іврит й української мови.

Формування граматичних умінь.

Окремі граматичні форми (без уживання термінів):

– іменники в називному відмінку: чоловічого роду однини без спеціальних показників (ילד) та суфіксальних показників –а (אבא) та –е (מורה); чоловічого роду однини на позначення предмета (ספר); жіночого роду однини з суфіксальними показниками –а (ילדה), – т (בת, שבת), –ет (דלת), -ут (חנות), -іт (כפית); іменники чоловічого роду множини із суфіксом –ім (ילדים) та жіночого роду множини із суфіксом –от (ילדות); іменники двоїни з суфіксом – аім (ידים); деякі винятки спеціально не розглядаються, а вивчаються на практичному рівні за необхідності їх використання у мовленні;

– іменники – власні назви імен, міст, країн (ישראל, דב, משה, אוקרינה. ירושלים, קייב);

– запозичені іменники (אוטו, רדיו, בנק, פרק, פיצה);

– іменники – назви навчальних дисциплін (תורה, מתמטיקה, מוסיקה)

– іменники з означеним артиклем ה-;

– іменники у функції прямого додатка з часткою – את;

– іменники з прийменниками –ב, -ל, על, על-יד;

– якісні прикметники однини –  чоловічого роду без спеціальних показників (טוב, לבן, קטן, גדול) та суфіксом –е (יפה) та жіночого роду з суфіксом –а (טובה, יפה), -т (מרכזית) та множини – чоловічого роду з суфіксом –ім (טובים) та жіночого роду з суфіксом –от (טובות);

– відносні прикметники з суфіксом –і (יהודי, מזרחי)

– дієслова теперішнього часу 1, 2 та 3 особи чоловічого і жіночого роду однини порід пааль (קם, ישב, יכול), ніфаль (נגמר), піель (טלפן, דבר), пуаль (גולה); породи гіфіль, гофаль та гітпаель на початковому етапі навчання не вживаються;

– дієслова минулого часу 1, 2 та 3 особи чоловічого та жіночого роду однини (באתי, באת, באת, בא,באה)

– дієслова наказового способу дії 2 особи однини та множини (תן, תני, תנו, קח, קחי, קחו);

– окремі форми модальних дієслів: бути, хотіти, могти, любити (היה, רוצה, יכול, אוהב);

– окремі дієслова у формі інфінітиву לשיר, ללמוד, לדבר, לשמוע та інші;

– окремі числівники: кількісні числівники від 1 до 10 жіночого роду, порядкові – від 1 до 10 чоловічого та жіночого роду;

– окремі прислівники: якості дії (רק, אולי, יחד), часу (עכשיו, היום), місця (כאן, שם, פה), напрямку дії (ימינה, שמאלה, למעלה, למטה);

– особові займенники 1, 2 та 3 особи чоловічого та жіночого роду однини (אני, את, אתה, הוא, היא) та пасивно 1, 2 й 3 особи чоловічого та жіночого роду множини (אנו (אנחנו), הם, הן);

– окремі вказівні займенники чоловічого та жіночого роду однини (זה, זאת);

– окремі присвійні займенники та деякі форми (של,שלי, שלך, שלו, שלה);

– окремі питальні займенники та слова (מי? מה? איפה? כמה? מתי? איך? איזה?);

– окремі прийменники (ב-, ל-, מ-, עד, על,עם, עוד)

– окремі частки (את, יש, אין, כן, לא);

– єднальні та протиставні сполучники (ו, גם, או, אבל);

 

Учень

розрізняє на слух схожі, але не однакові за звучанням слова у мові іврит та деякі випадки міжмовного зіставлення івриту та української мови;

будує словосполучення, речення,  правильно використовуючи зазначені в програмі форми слів і службові слова  (шляхом повтору за вчителем, за поданим зразком, за малюнком й т.п.);

вимовляє за правилами вимови слова з ненаголошеними голосними, дзвінкими/глухими, сильними/слабкими,  приголосними (повторюючи слова слідом за вчителем і самостійно);

змінює слова в залежності від їх зв’язку з іншими словами;

утворює словосполучення;

 

 

 

 

 

 

 

 

Текст. Речення. Словосполучення.

Зміст, заголовок  тексту.

Речення, у яких про щось (про когось)  розповідають, запитують, спонукають до дії.

Інтонація закінченого речення.

Словосполучення. Побудова словосполучень з прийменниками та без них. Головне і залежне слово в словосполученні.

Сміхут – сполучена конструкція (на практичному рівні)

(בית ספר, שבת שלום,חדר אוכל, שם משפחה ).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Учень

добирає заголовок до тексту;

визначає кількість речень у тексті ( 2-4 речення);

розрізняє на слух закінчене і не закінчене речення;

вимовляє речення, дотримуючись інтонації кінця речення;

складає та правильно інтонує речення з однорідними членами (із сполучниками та без них);

доповнює речення 1 – 2 словами з поданого ряду;

складає речення – з даних слів, за  початком, за малюнком й т.п.;

читає подану схему речення (за зразком, поданим вчителем);

утворює прості словосполучення з прийменниками та без них;

розпізнає та вживає у власному мовленні сполучену конструкцію – сміхут.

 

 

 

2 клас (70 годин; з них 3 години – резервні)

І. Мовленнєва лінія (протягом року)

Сфери мовленнєвої діяльності і їх тематика[6]

Зміст навчального матеріалу Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
1. Аудіювання.

Поведінка слухача, що виражає  інтерес до слів мовця.

 

Розвиток слухової пам’яті.

 

 

Сприйняття на слух, розуміння у природному темпі мовлення слів довжиною 4-6 звуків, у тому числі що розрізняються 1-2 звуками; словосполучень, які розрізняються прийменником і ін.; речень, різних за метою висловлення й інтонації (довжина речення 2-5 слів).

 

 

Слухання-розуміння довших, ніж у 1 класі, монологічних і діалогічних висловлень, що відносяться до розмовного, художнього (загадка, прислів’я, приказка, скоромовка, вірш, казка й коротке оповідання).

 

 

 

 

 

 

 

 

Розуміння основного змісту текстів як з опорою на зорову та рухову наочність, так і без неї.

Опора на даний план висловлення ( 2-3 пункти), що допомагає розрізнити в тексті складові його частини.

 

Сприйняття фактичного змісту, загального тону висловлення (сумно, весело).

Читання та розуміння фактичного змісту, основної думки, окремих образних висловів тексту – після попереднього обговорення, з опорою на допоміжні матеріали.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Слухання оголошень та інструкцій.

 

 

 

 

 

Учень

слухає уважно, виявляє зацікавленість до слів мовця (мімікою, короткими репліками);

слухає і запам’ятовує до 5 слів, вірш (2-4 рядка).

 

розрізняє на слух подібні, але не однакові за звучанням слова,словосполучення, речення;

знаходить серед прослуханих ( 1-2 рази) слів, сполучень слів, речень ті, які відповідають зазначеним ознакам;

групує за визначеною ознакою звуки, слова, сполучення слів, речення, сприйняті на слух;

 

розуміє після 1-2 прослуховувань зміст довших, ніж у 1 класі, речень; текстів, виконуючи такі завдання:

співвідносить малюнок і речення, текст,

малює за прослуханим реченням, текстом;

виконує  коротку інструкцію, подану в тексті;

вибирає один з варіантів в альтернативному питанні за текстом;

визначає основну тему повідомлення (про що йдеться);

вибирає з декількох заголовків до тексту найбільш відповідний;

 

точно й детально розуміє зміст висловлювання та реагує на нього невербально і вербально;

інсценує текст з опорою на ключові слова та вирази;

розуміє та виконує прості команди, інструкції;

визначає загальний тон прослуханого тексту, пов’язує його зі змістом;

 

розуміє дуже короткі, прості тексти – по одному реченню за один раз, спираючись на знайомі імена, назви, слова та елементарні висловлювання, якщо потрібно, перечитуючи;

виявляє розуміння значення сприйнятих при читанні слів, сполучень слів, речень, а також фактичний зміст текстів самостійно (після попередньої підготовки) прочитаного  незнайомого тексту, виконуючи завдання, що не вимагають побудови розгорнутого висловлення, а саме:

співвідносить малюнок і речення, текст,

робить малюнок за реченням, текстом;

виконує  коротку інструкцію, подану в тексті;

задає питання за текстом й відповідає на питання;

вибирає один з варіантів, що вміщується в альтернативному питанні за заданим текстом для перевірки розуміння;

 

розуміє інструкції, сформульовані повільно і ретельно;

виконує інструкцію в необхідній послідовності;

розуміє короткі прості вказівки;

 

2. Говоріння (протягом року)

Гучність, сила голосу, темп мовлення. Чіткість дикції.

А. Діалогічне мовлення

Учасники діалогу. Ситуація спілкування. Мета спілкування.

Правила поведінки в діалозі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Встановлення контакту та його підтримка в умовах навчальних, ігрових та реальних комунікативних ситуацій.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Побудова діалогів з опорою на допоміжні матеріали й самостійно.

Узагальнений зміст діалогів: повідомлення – запитання – відповідь; запитання – відповідь – зустрічне запитання – відповідь;  речення –  відмова – відповідь і т.п.).

 

 

 

 

Вираження своїх бажань, потреб та реагування на побажання, потреби співрозмовника.

 

 

 

Цілеспрямована співпраця (розуміння та вираження вимог, вказівок, команд, відмов у спілкуванні з однолітками та дорослими ).

 

 

Трансакції для отримання товарів і послуг.

 

 

 

Встановлює соціальні контакти.

 

 

Обмін інформацією.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Надання та отримання інтерв’ю.

 

 

 

Мовленнєві кліше на вираження привітання, прощання, радості при зустрічі, представлення себе та іншої людини, привертання до чогось уваги, запрошення, пропозиції, відповіді на пропозицію, згоди та незгоди, вдячності, вибачення, побажань і привітань, вручення подарунка, вираження компліментів, деякі етикетні формули початку розмови та реакції на звернення, уточнення або підтвердження чогось тощо.[7]

 

 

Учень

регулює подих, силу голосу, темп мовлення в діалозі.

 

 

 

слухає співрозмовника

виявляє інтерес до слів співрозмовника;

дає йому висловитись;

висловлює прохання;

погоджується або не погоджується зі співрозмовником;

уживає формули ввічливості;

не підвищує голос;

не зловживає жестикуляцією;

Учень:

вітається з партнером, використовуючи різні мовні засоби та адекватні засоби звертання;

прощається, використовуючи різні засоби спілкування;

представляється або представляє когось, називаючи ім’я, вік, місце проживання, заняття (працює або вчиться у школі);

запрошує інформацію про самопочуття когось та запитує, як справи, реагує на відповідні запитання;

 

Учні

ставлять запитання та дають відповіді на них;

ініціюють діалог та відповідають на прості твердження щодо навчальних потреб або дуже знайомих тем;

відтворюють в особах, беруть участь у рольовій грі;

доповнюють даний незавершений діалог;

створюють діалог, доповнюючи прослуханий текст;

запитує інформацію про бажання співрозмовника;

реагує на пропозицію зробити щось, висловлює згоду / незгоду, радість, здивування;

 

розуміє і виконує звернені до нього запитання та інструкції, короткі прості вказівки;

звертається з проханням виконати вимогу, вказівку, команду;

віддає команди;תן, קח, שב,קם

 

просить щось у інших і дає щось іншим людям;

розуміє номери, кількості, вартість і час(цілі числа від 11 до 100).חנות, שוק, אוכל, בגדים,סדר היום.

пропонує роль покупця, перехожого (запитує де знаходиться будинок, вулиця), пасажира, своє місце, читача у бібліотеці;

розуміє запитання та інструкції, з якими до нього/ неї звертаються чіткою і повільною мовою;

розуміє короткі прості вказівки;

запитує і відповідає на прості запитання;

ініціює й реагує на прості висловлювання щодо нагальних потреб або на дуже знайомі теми;

запитує і відповідає на запитання про себе та інших людей про те, де вони живуть, людей, яких вони знають, речі, які у них є;

вказує час за допомогою таких фраз як, “сьогодні”, “три години”חודשים, יומי השבוע .

 

відповідає в інтерв’ю на прості запитання про деталі особистого життя;

вміє доречно вживати мовленнєві кліше та етикетні формули.

Б. Усне монологічне мовлення

 

Основні вимоги до усного висловлення: зрозумілість, послідовність викладу, зв’язку між реченнями; відповідність сили, гучності голосу, темпу мовлення можливостям слухача, ситуації спілкування.

Виразне декламування.

Усний переказ (докладний) тексту – оповідання з опорою на допоміжні матеріали.

Побудова зв’язного висловлення ( 2-3 речень) з опорою на допоміжні матеріали.

 

 

 

Складання висловлювань ( 3-4 речень) з використанням допоміжних матеріалів.

 

 

 

Опис (називання особи, предметів, дій; надання їх кількісної, якісної та часової характеристики в умовах навчальних, ігрових та реальних ситуацій спілкування в межах сфер та тематики, визначеної у програмі) .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Звертання до аудиторії

 

Учень

 

регулює подих, силу голосу, темп мовлення;

 

 

 

 

 

розповідає напам’ять;

переказує текст із опорою на сполучення слів, запитання, малюнки;

 

будує зв’язне висловлення на основі спільної роботи над змістом, з опорою на запитання, малюнки, даний початок і т.п.;

будує зв’язний текст (2-3 речення) самостійно, висловлюючи своє ставлення до тексту або життєвої ситуації;

складає 3-4 речення за поданими словами і самостійно, поєднує їх у зв’язний текст;

оцінює зміст і форму усних  висловлень (за допомогою вчителя).

 

описує себе, чим займається, де живе; לומד

повідомляє про себе, свого друга, члена сім’ї (ім’я, що вміє робити, який він \ вона); משפחה

називає дії, що виконуються людиною або твариною;הולךת , יושב, עומד, אוהב, כותב, אוכל,קורא, שותה, בונה, עובד

повідомляє про місцезнаходження людини, тварини, предмета; בית, כיתה, חיות

вказує на час дії (день, пори року; місяць  (григоріанський та єврейський, пасив));

описує тварину, предмет (називає її, говорить, яка вона);

запрошує інформацію про щось або про когось (скільки йому / їй років, який /а він / вона).מספרים

 

повідомляє дуже коротке, підготовлене висловлювання;

представляє виступаючого, пропонує щось

הוא תלמיד, היה מורה

כך, כחי, תן, תני

 

3. Читання і письмо. Навчання

грамоти (протягом року)

Добукварний період (усне мовлення – аудіювання і говоріння).

Букварний період (усне та писемне мовлення – аудіювання, говоріння, початкове навчання читання і письма).

Післябукварний період (удосконалення навичок читання і письма, розвиток усного мовлення).

 

Роль уміння читати й писати у єврейській традиції.

Роль уміння читати й писати у
житті школярів і дорослих людей.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

розуміє важливу роль читання і письма у становленні і житті єврейського народу.

висловлюється про значення вміння читати в житті людини і прагне опанувати його;

Добукварний період. (орієнтовно триває протягом 2—4 тижнів).

Позначення звуків буквами. Ознайомлення з діакритичними знаками (оголосками) які позначають голосні звуки та буквами, які позначають приголосні звуки;

 

Ознайомлення з єврейським квадратним письмом.

Особливості івритського письма на відміну від українського:

1) напрямок письма ( в івриті – справа наліво), 2) діакритичні знаки (оголоски) на позначення голосних звуків пишуться під буквою на позначення приголосного звука, 3) немає різниці між великими та малими буквами, 4) графеми прописних букв відрізняються від графем друкованих, 5) п’ять літер мають спеціальні кінцеві форми, які пишуться лише на кінці слова, 6) прийменники та деякі сполучники на письмі приєднуються до наступного слова.

 

Графічні навички письма. Техніка письма. Культура оформлення письмових робіт.

Посадка учня під час письма.

Положення ручки (олівця) в руці під час письма.

 

Особливості розташування зошита з урахуванням напрямку письма (справа наліво).

 

 

Рух пальців, кісті і передпліччя під час зображення графічних фігур та в процесі виконання графічних вправ.

 

 

Зображення ліній і фігур, штрихування, розфарбовування у напрямку справа наліво.

 

 

Зображення ліній, схожих на елементи івритських букв.

 

 

 

Орієнтування на сторінці зошита та в графічній сітці.

 

 

 

 

 

 

 

Букварний період.

Початкове навчання читання і письма.

навчання основного прийому читання прямого складу з орієнтацією на діакритичний знак (оголоску), що позначає голосний звук;

практичне усвідомлення складового принципу івритської графіки;

читання слів, які пишуться за фонетичним принципом (так, як вимовляються): בן, דודה, מי, גם

Практичне ознайомлення зі способами позначення повних (довгих та коротких) та над коротких (редукованих) голосних звуків.

Ознайомлення з німими буквами א, ע, та  ה на кінці слова. Практичне ознайомлення з правилами їх правопису (у службових словах, дієсловах, спільнокореневих словах, у корені, префіксі та суфіксі, у середині слова, у кінці деяких форм дієслів, в іноземних словах).

Ознайомлення з дифтонгами еу,ау, іу, уу, оу і їх звуковими значеннями на початку, в середині та в кінці слова.

Ознайомлення з дифтонгами уа, оа, іа, еа в кінці слів, що мають останній приголосний кореня гортанні звуки , ח, ע ה . Читання слів з ними.

Практичне ознайомлення з правилами чергування приголосних і голосних звуків та деяких випадків асиміляції приголосних у слові.

Практичне ознайомлення з основними правилами івритського правопису.

 

 

 

 

 

 

 

Читання слів з поступовим ускладненням їх звуко-складової структури.

 

 

 

 

Складове читання і читання цілими словами.

Навичка миттєвого впізнавання найбільш уживаних у букварі слів, що складаються з 2—4 літер

(את, ו, עט, על, בן, מי, בית, אמא, אבא,הוא, היא, איפה, אביב, מורה, גדול, סדור)  і коротких словосполучень ( אבא בא, אני ואתה і под.).

 

 

 

 

 

Відомості про рукописні букви та пунктуаційні знаки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Правила написання елементів букв.

Правила письма букв мови іврит.

 

 

 

 

Позначення звуків, сприйнятих на слух, відповідними рукописними буквами.

 

 

 

 

Списування з друкованого і рукописного текстів.

 

 

Післябукварний період.

Удосконалення навички читання і письма.

 

Читання речень, коротких текстів з вивченими буквами. Правильне інтонування речень, у кінці яких стоять різні розділові знаки. Практичне засвоєння розділових знаків: крапка, кома, знак питання, знак оклику.

 

Швидке зорове сприйняття слів, що складаються з 2-4 букв.

 

 

 

Читання вголос.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Читання кореспонденції.

 

Читання з метою орієнтації.

 

 

Читання для отримання інформації та аргументації.

 

 

Читання інструкцій.

 

 

Розвиток читацьких умінь:

– читати правильно цілими словами і розуміти прочитане;

– читати швидко;

– читати виразно;

– читацької догадки;

– працювати з дитячою книжкою.

 

Техніка письма. Письмо прописних літер івритського алфавіту.

Письмо під диктування слів, засвоєних в усному мовленні. Написання зорових диктантів (Діти дивляться написане на дошці, читають вголос та мовчки, потім вчитель стирає написане з дошки, а діти пишуть по пам’яті.)

Функції пунктуаційних знаків.

 

 

 

 

 

Використання набутих умінь і навичок письма (включаючи правописну грамотність) для різного виду письмових робіт: списування тексту, зорово-слухові диктанти, письмо з пам’яті; перевірка написаного.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Складання текстів за малюнком, опорними словами, планом.

 

 

Самостійні письмові висловлення на основі життєвого досвіду ( 2-3 речення).

 

 

 

 

Робота у зошиті без друкованої основи (сітка №2).

 

Учень:

 

впізнає, розрізнює та правильно називає діакритичні знаки (оголоски) на позначення голосних звуків і букви на позначення приголосних звуків мови іврит; встановлює звуко-буквені співвідношення;

розрізнює графічне зображення івритського та українського письма;

розуміє і запам’ятовує особливості івриту:

–         письмо справа наліво;

–         діакритичні знаки і їх значення;

–         відсутність великих букв;

–         літери, що пишуться;

–         правила написання прийменників і сполучників зі словами;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дотримується й застосовує уміння і навички щодо культури оформлення записів у зошиті, сформовані на уроках української / російської мови, посадки, положення ручки (олівця) в руці під час письма,

 

кладе правильно зошит на парту перед початком письма і зберігає таке його положення в процесі письма;

свідомо кладе зошит для письма справа наліво;

правильно рухає пальцями, кистю та передпліччям під час зображення невеликих фігур, розфарбовування у напрямку, необхідному для підготовки руки до івритського письма;

проводить лінії: вертикальні (зверху вниз), горизонтальні (справа наліво), похилі (ліворуч, праворуч); зображує прямі, ламані, хвилясті, петельні лінії перервними рухами руки;

правильно пише прямі (короткі та довгі) лінії, з верхнім і нижнім закругленнями, верхні та нижні петлі, овали, півовали;

 

показує верхню, нижню, ліву, праву сторони сторінки початок, середину, кінець рядка; середину між рядковими лініями;

 

знаходить і показує всі лінії графічної сітки зошита (верхня і нижня рядкові лінії, міжрядкова, похила).

 

 

 

читає прямі відкриті склади типу «Г», «ПГ»

 

читає:

склади і слова з діакритичними знаками на позначення голосних звуків патах [а], камац [а], хирик [і], кубууц [у], цере [е], сеголь [е], холлам [о] та шва [ə], хатаф-патах [а], хатаф-сеголь [е], хатаф-камац [о] в різних позиціях: на початку слова, складу, після букв на позначення приголосних звуків;

 

 

склади та слова з німими буквами א, ע та буквою ה на кінці слова;

 

 

 

 

 

 

склади та слова з дифтонгами еу,ау, іу, уу, оу  (אין, איך, היתה, בנוי, בני, היה);

 

 

склади та слова з дифтонгами уа, оа, іа, еа  (רוח, מוח, גבוה, שומע );

 

 

розрізняє звуки та букви, що їх позначають,פ – פּ, כ – כּ   בּ  ב-та читає склади і слова з цими буквами;

розрізняє звуки та букви, що їх позначають  שׁ та שֹ, читає склади та слова з цими буквами;

розрізняє букви, що мають особливу графему на кінці слова:

 כ – ך, מ – ם, נ- ן, פ – ף, צ – ץ

та читає склади та слова з цими буквами;

розрізняє букви, що позначають один і той же звук, але мають різні графеми

, י – יי ב – ו – וו, ח – כ, ט – ת, ס – שֹ, כּ – ק

та читає склади та слова з ними;

читає відкриті склади та слова типу «ППГ», «ГПГ», «ПГГ», «ПГПГ», «ППГГ»; закриті склади типу «ГП», «ПГП», « ГПГП»; подвійно закриті склади типу «ГПП», «ПГПП», «ППГП» та відкрито-закриті «ГГП», «ПГГП» й закрито-відкриті «ГППГ»;

читає слова складами (окремі слова нескладної структури – цілими словами);

устигає прочитати (мовчачи) і вимовляє показане протягом короткого часу (0, 5-1 сек.) картку зі словом довжиною 2-4 букви або сполученням слів з такої ж кількості букв (אני ואתה, אני הולך й под.);

читає вголос текст складами й цілими словами зі швидкістю 30-40 слів за хвилину, дотримуючись  орфоепічних норм, інтонації кінця речення;

 

 

Учень:

розрізнює друковане і рукописне івритське письмо;

пояснює важливість рукописного письма, необхідність його естетичного вигляду;

впізнає і називає відповідно до алфавіту рукописні букви; пише їх з дотриманням правильної форми, висоти, ширини;

знає пунктуаційні знаки, застосовує уміння і навички, набуті на уроках української / російської мови.

 

не поєднує елементи букв у слові;

пише слова відповідно до правил правопису, які були опрацьовані на практичному рівні, ритмічно, з однаковим нахилом букв; розташовує слова і речення в основному рядку;

проговорює слово так, як воно пишеться, і вимовляє його за правилами вимови;

списує слова, сполучення слів, речення, проговорюючи слова  «орфографічно» (так, як їх пишуть), ставлячи розділові знаки;

 

пише рукописними буквами друкований текст (склади, слова, короткі речення);

списує склади, слова, речення з рукописного і друкованого тексту;

 

 

 

 

читає букварні тексти цілими словами (окремі слова ускладненої структури — за одиницями читання), правильно інтонуючи речення, різні за метою висловлювання та інтонацією — розповідні, питальні, спонукальні, окличні (без уживання термінів) з орієнтацією на відповідні розділові знаки;

правильно озвучує графічний образ слова та співвідносить його зі значенням, тобто розуміє прочитане;

читає за синтагмами, об’єднуючи слова у певні смислові групи;

читає вголос (звернене читання)виразно, з правильним наголосом та інтонацією;

читає у природному темпі текст, побудований на знайомому мовному матеріалі, з малюнками замість знайомих слів з невідомою графікою;

розуміє і адекватно виконує короткі інструкції до навчальних завдань у підручнику та запропонованих учителем (для виконання індивідуально, в парах, у групах) текстів типу вітань, побажань, прохань тощо, адресованих учневі з боку вчителя чи однокласників;

розуміє короткі, прості послання на листівках;

впізнає знайомі назви, слова і дуже прості фрази або прості написи у більшості звичайних повсякденних ситуацій;

складає власну думку щодо змісту простішого інформаційного матеріалу та коротких простих описів, особливо коли є візуальна опора;

розуміє прочитані прості короткі розпорядження / пояснення (н-д., як потрапити з пункту А до пункту Б).

читає цілими словами і розуміє прочитане;

читає швидко та виразно;

може здогадатися про можливе продовження змісту тексту для читання;

вміє працювати з дитячою книжкою.

 

Учень:

пише правильно букви івритського алфавіту;

пише під диктування склади, слова, речення;

 

 

 

 

 

називає і вживає на письмі   пунктуаційні знаки: крапку, кому, тире, знаки оклику і питання; дотримується гігієнічних вимог у процесі письма, використовує навички, набуті на уроках української / російської мови.

списує друкований і рукописний текст, дотримуючись каліграфічних вимог;

виконує мовні завдання фонетико-графічного, лексичного, граматичного характеру;

пише з пам’яті окремі слова, висловлювання (2-3), віршований  і прозаїчний текст (2-4 коротких рядка);

пише під диктування слова, речення з 3—4 слів (з урахуванням службових слів), у яких написання не розходиться зі звучанням, зв’язний текст, у якому написання слів відповідає вимові (інші слова записуються на дошці або диктуються орфографічно, коментуючи або нагадуючи учням про певні правописні особливості);

пише під диктування попередньо розглянутий і обговорений текст (зорово-слуховой диктант);

перевіряє написане, звіряючи його зі зразком;

знаходить у парі слів те з них, яке написано неправильно (на матеріалі опрацьованихних слів);

складає письмове висловлення з опорою на допоміжні матеріали – малюнок, опорні слова, план, даний початок, сполучення слів і ін.;

складає, записує (самостійно та за допомогою вчителя) письмове висловлення про ту або іншу подію у своєму житті, про своє відношення до прочитаного або прослуханому й ін. ( 2-3 речення) за ілюстрацією, навчальною ситуацією тощо;

 Робота з дитячою книжкою.

Розуміють поняття, засвоєні в українській або російській мовах : письменник, його прізвище, назва (заголовок) книжки (твору), малюнок (ілюстрація), обкладинка, написи на ній, корінець, сторінка.

Формування умінь правильно називати книжку (твір):, спочатку прізвище письменника, потім назву.

Формування початкових умінь читати-розглядати дитячу книжку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Практичне ознайомлення з напрямком читання та гортання книжки (справа наліво); зі способами позначення сторінок в єврейській традиційній та дитячій літературі (засобами гематрії – позначення цифр відповідними літерами івритського алфавіту)

 

 

Ознайомлення школярів з періодичними виданнями (дитячі газета, журнал).

 

Практичне ознайомлення учнів з поняттями: бібліотека, бібліотекар, читальна зала (

Ознайомлення школярів з основними правилами гігієни читання-розглядання, з правилами збереження книжки, правилами поведінки в бібліотеці.

 

Учень:

практично розрізняє, називає структурні елементи дитячої книжки: обкладинка, корінець, сторінка; виділяє, показує на обкладинці та в середині книжки назву (заголовок) твору, прізвище письменника, ілюстрації:

правильно називає книжку (твір): спочатку прізвище письменника, потім назву (заголовок);

розглядає дитячу книжку (ілюстрації, назву, прізвище письменника);

показує в незнайомій книзі обкладинку, корінець, номери сторінок, малюнки; ім’я автора й назву книги (на обкладинці, на корінці, у середині книги);

висловлює припущення про можливий зміст книги на основі  розглядання її обкладинки, малюнків у тексті; зіставляє сказане з реальним змістом після слухання або читання книги;

правильно перегортає книгу;

знаходить зазначену сторінку;

розуміє цифрове значення зазначеної літерами сторінки;

знаходить на сторінках підручника умовні значки, а також різні види навчальних матеріалів (пояснення матеріалу, приклади, вправи, таблички, художні тексти й ін.) і пояснює їхнє призначення;

практично розрізняє дитячі періодичні видання: газету, журнал, правильно називає 1—2 дитячі журнали (наприклад, “ינשוף”,);

застосовує знання, уміння і навички, дотримується правил поведінки, набутих на уроках української / російської мови.

 

 

  1. Мовна лінія (протягом року)
Зміст навчального матеріалу

 

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
Звуки й букви. Склад. Наголос

Склад. Наголос.

Звуки слова. Ланцюжок звуків слова.

Голосні й приголосні звуки. Дзвінкі й глухі, «сильні» й «слабкі» приголосні.

Букви івритського алфавіту. Звукове значення букв (у зіставленні з буквами українського алфавіту).

Перенос.

Неповна відповідність між написанням і вимовою слова.

Учень

вимовляє слово за правилами вимови (слідом за вчителем);

ділить слово на склади, визначає наголос у слові (слідом за вчителем);

вимовляє ланцюжок звуків слова (слідом за вчителем);

виділяє зазначений звук слова;

вимовляє приголосні звуки без призвуку голосного;

розрізняє на слух голосні й приголосні звуки, «сильні» й «слабкі», дзвінкі й глухі приголосні звуки (за допомогою вчителя);

розрізняє букви івритського й українського алфавітів (назва, звукове значення), не змішує їх при читанні й письмі;

пояснює, який звук позначений зазначеною буквою в слові.

Слово

Значення слова. Тематичні групи слів.

Вимова слова.

Питання до слова, відповідно до частини мови, до якої воно відноситься.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Формування граматичних умінь. Окремі граматичні форми (без уживання термінів):

– іменники в називному відмінку: чоловічого роду однини без спеціальних показників (יום, דגל, שיעור) та суфіксальних показників –а (צבע, טבע, כובע), –е (אריה) та –і (רבי); чоловічого роду однини на позначення предмета (כדור, רחוב); жіночого роду однини з суфіксальними показниками –а (כיתה, תורה, משפחה), -т (שבת, בת, צלחת), –ет (מחברת,), -от (אחות), -іт (מכונית); іменники чоловічого роду множини із суфіксом –ім (חברים) та жіночого роду множини із суфіксом –от (מתנות); іменники двоїни з суфіксом – аім (שמים, מים, מכנסיים); деякі винятки спеціально не розглядаються, а вивчаються на практичному рівні за необхідності їх використання у мовленні;

–  віддієслівні іменники (חברות, סבלנות);

– іменники на позначення власних назв – імен, вулиць, міст, країн (יוסף,טלי, הרצל,ארץ,כותל המערבי,  ירושלים, קייב, ישראל, אוקרינה);

– запозичені іменники (טלפון, גיטרה,תיאטרון);

– іменники – назви навчальних дисциплін (עברית, שבון, מחשב, שיעור, טבע);

– означений артикль ה- перед іменниками;

– іменники у функції прямого додатка з часткою – את;

– іменники з прийменниками – מ ,ב, -ל, על, על-יד, עם;

– якісні прикметники однини – чоловічого роду без спеціальних показників (אדום, ענקן, חדש, נחמד) та суфіксом –е (רזה) та жіночого роду з суфіксом –а (קטנה, גדולה, נחמדה), -т (מרכזית) та множини – чоловічого роду з суфіксом –ім (יפים) та жіночого роду з суфіксом –от (לבנות);

– відносні прикметники з суфіксом –і (ציבעוני, אוקריני, יהודי, מזרחי);

– узгодження іменників з прикметниками (ילדה טובה, ציור יפה); винятки – назви міст + прикметник жіночого роду (ירושלים עתיקה);

– неозначена форма дієслів (ללמוד, לדבר, לשמוע, לשחק, ללכת, לכתוב, לקרוא, לאכול)

– дієслова теперішнього часу 1, 2 та 3 особи чоловічого і жіночого роду однини порід пааль (קם, ישב, יכול), ніфаль (נגמר), піель (טלפן, דבר), пуаль (גולה); породи гіфіль, гофаль та гітпаель на початковому етапі навчання не вживаються;

– дієслова минулого часу 1, 2 та 3 особи чоловічого та жіночого роду однини (כתב\כתבה, קנה\קנתה)

– дієслова наказового способу дії 2 особи однини та множини (תן, תני, תנו, קח, קחי, קחו, שם, שמי, שמו, שב,שבי, שבו);

– окремі форми модальних дієслів: бути, хотіти, могти, любити (היה, רוצה, יכול, אוהב);

– окремі числівники: кількісні від 1 до 20 чоловічого та жіночого роду;

– окремі прислівники: якості дії (רק, אולי, יחד, טוב, יפה, נחמד, מצוין), часу (עכשיו, פתאום, היום), місця (כאן, שם, פה), напрямку дії (ימינה, שמאל, למעלה, למטה), кількісні (עוד, הרבה, מספיק);

– особові займенники 1, 2 та 3 особи чоловічого та жіночого роду однини (אני, את, אתה, הוא, היא) та 1, 2 й 3 особи чоловічого та жіночого роду множини (אנו (אנחנו), הם, הן);

– окремі вказівні займенники чоловічого та жіночого роду однини (זה, זאת) та множини (אלה);

– окремі присвійні займенники та деякі форми (של,שלי, שלך, שלו, שלה);

– окремі означальні займенники (כל)

– окремі питальні займенники та слова (מי? מה?לאן? למי? באיזה? מאין?למה? איפה? כמה? מתי? איך? איזה?);

– окремі прийменники (ב-, ל-, מ-, עד, על,עם, עוד, על-יד);

– відмінювання окремих прийменників (לי, לך, ל, לה)

– окремі частки (את, יש, אין, כן, לא);

– єднальні та протиставні сполучники (( ו, גם, או, אבל, או, כי

 

Учень

співвідносить слово й зображення предмета, дії, ознаки;

ставить питання до слів  (Хто? Що? Який? Що робить? Скільки? Як? Де? Куди? Коли?і ін.);

ділить ряд слів на 2-3 групи за значенням (професії людей, що працюють у школі; види транспорту; слова, що позначають час, кількість і ін.);

підбирає слова із зазначеним значенням; слова, що відносяться до окремих тематичних груп (навчальні речі, родичі, люди, що працюють у школі й ін.;

вибирає з ряду слів те, якому відповідає дане вчителем тлумачення значення слова;

пояснює  значення слова (за зразком);

складає (за зразком) сполучення слів;

оцінює правильно / неправильно вжите слово;

удосконалює текст, заміняючи невдало використані слова.

правильно вживає відібрані граматичні форми мови іврит у мовленні;

 

Текст. Речення

Зміст тексту. Розподіл тексту на частини за змістом.

Заголовок тексту, заголовки частин тексту.

Зв’язність тексту. Засобу зв’язку речень у тексті: слово він הוא, вона היא  , вони чоловічого та жіночого роду  הם הן, цей הזה  , ця הזאת  , ці אלה, повтор слова. Єднальні сполучники ו, גם

Речення. Речення, що містять повідомлення, запитання, наказ, прохання або спонукання до дії.

Звертання.

 

 

 

 

 

 

Учень

розрізняє текст і не зв’язані між собою речення,

знаходить у тексті слова він הוא, вона היא , вони чоловічого та жіночого роду  הם/ הן, цей הזה  , ця הזאת  , ці  אלה, а також повтор слова як засобу зв’язку речень у тексті;

використовує займенники і єднальні сполучники у своєму мовленні;

 

підбирає заголовки до тексту й до частин тексту, вказаним учителем,

знаходить у тексті речення, різні за метою висловлення;

будує і використовує в мовленні речення, різні за метою висловлення; правильно вимовляє їх;

ставить крапку, знак питання наприкінці речення;

розрізняє в усному й письмовому мовленні звертання, правильно вживає їх;

 

 

  1. Особливості письма (протягом року)
Зміст навчального матеріалу

 

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
Розвиток орфографічної й пунктуаційної пильності. Зіставлення вимови й написання.

Правила правопису:

–         в мові іврит, на відміну від української, прописна буква відсутня, вона не пишеться на початку речення, в іменах людей, кличках тварин, назвах міст тощо як в українській; в івриті всі букви, не залежно від їхнього місця у слові, одного розміру;

–         в івриті на письмі букви не поєднуються між собою;

–         напрямок письма в мові іврит – справа наліво (в українській мові – навпаки – зліва на право);

–         перенос слова (по складах, одну букву не переносять);

–         крапка у кінці речення.

–         розрізнення графічних особливостей написання букв на позначення різних звуків [б-в, к-х, п-ф, с-ш]:  (שׁ – שׂ)( פ- בּ – ב, כּ – כ, פּ);

–         особливості написання букв на позначення приголосних звуків у мові іврит (א – ע – у службових словах, займенниках, дієсловах; на початку, всередині, на кінці слова; у корені, префіксах та суфіксах ; כ – ח  – на початку, всередині, на кінці слова; правила написання літер  ק – כּ у словах;  ט – ת префікс або суфікс, ознака жіночого або чоловічого роду, в основі або закінченні форм дієслова, в іноземних словах; ס – שׂ у словах; ב – ו – וו  – на початку, всередині, на кінці слова;      י – יי  як ознака множини, у середині слова )

–         особливості написання окремих букв в залежності від їхнього місця у слові – на початку слова, або в кінці (כ – ך, מ – ם, נ – ן, פ – ף, צ – ץ).

Список слів для запам’ятовування:

מי, מה, מתי, זה, זאת, הזה, יש לי, יש לו, יש

לה, את, אתה, הוא, היא, הם, שלו, שלה ,אנו ,הן, שלי, , ,שלך, ,למי,אחד ילדה, ילד, חברים, עץ, עבודה, לחם, עיר, כפר, בא,  כל צריך,, יכול, רוצה,  יש, אוכל,  קטן, גדול, של מי, הרבה, מעט,  מאוד, רע, ,יפה טוב, יהודי\ה, אוקריני, קייב, ארץ שלום, ירושלים, ישראל, על, מי, עם, אבל, או,ו , גם, אם, אבא, אמא, גר, ב-  (70 слів).

Учень

вимовляє слово за правилами вимови (слідом за вчителем), потім проговорює так, як його пишуть;

диктує собі при списуванні, проговорюючи слово так, як його варто писати;

пояснює окремі особливості вимови слова в зіставленні з його написанням (позначення ненаголошених голосних, деяких приголосних наприкінці слова);

записує слова буквами одного розміру, не поєднуючи їх між собою, та у правильному напрямку – справа наліво;

 

 

 

застосовує правило переносу слів;

пише під диктування й по пам’яті слова зі списку для запам’ятовування;

правильно вимовляє, списує (пише по пам’яті) слова (і словосполучення, речення з ними) у потрібній граматичній формі – зі списку, визначеного програмою;

ставить крапку наприкінці речення;

списує, пише зорово-слуховий диктант, перевіряє написане, звіряючи його зі зразком;

розрізняє букви на позначення звуків написання [б-в, к-х, п-ф, с-ш]:  (שׁ – שׂ)( פ- בּ – ב, כּ – כ, פּ); правильно вживає у словах;

пише слова згідно правилам правопису мови іврит, вказаних у програмі;

 

  • Графічні навички, техніка письма, культура оформлення письмових робіт (протягом року)
Зміст навчального матеріалу

 

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
Удосконалювання графічних навичок письма (швидкість, розбірливість)

Культура оформлення письмової роботи: дотримання полів, абзаців (при списуванні), акуратність підкреслень, запис слова в стовпчик, з дотриманням вертикальності його правого краю, позначення наголосу в слові.

Культура записів на дошці.

Учень

пише правильно й досить швидко літери, не поєднуючи їх у слові, та дотримуючись напрямку івритського письма – справа наліво;

не змішує букви івритського й українського алфавітів;

дотримується вимог до оформлення письмової роботи (у зошиті й на дошці).

 

 

 

3 клас

(70 годин; з них 3 години – резервні)

  1. Мовленнєва лінія (31 година протягом року)

Сфери мовленнєвої діяльності і їх тематика[8]

Зміст навчального матеріалу

 

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
1.Аудіювання (7 год. протягом року)

Особливості слухання як виду мовленнєвої діяльності.

 

 

 

 

 

 

 

Розвиток уваги при слуханні; Розвиток слухової пам’яті.

 

Загальний тон висловлення (сумно, весело), темп, гучність мовлення, зв’язок цих характеристик із його змістом,  умовами спілкування.

Сприйняття, на слух довших, ніж у 2 класі, рядів мовних одиниць: слів (з 5-7 звуків), поширених словосполучень, речень ( 1-8 слів), виділення та їх групування за певною ознакою

 

 

Слухання-розуміння довших, ніж у 2 класі, текстів різних стилів і жанрів

Розуміння фактичного змісту, теми, основної думки твору як з опорою на зорову та рухову наочність, так і без неї.

Опора при слуханні на даний план ( 3-4 пункти).

 

 

 

 

 

Учень

знає, які особливості слухання впливають на успішність спілкування;

розуміє достатньо, щоб задовольнити конкретні потреби;

розуміє висловлення, що відносяться до сфер найближчих пріоритетів (н-д., елементарна особиста інформація про сім’ю, покупки, місцеву географію, навчання), якщо мовлення чітке й повільне.

слухає уважно, не перебиває, прислухається не тільки до слів, але й тону, темпу, гучності мовлення;

визначає загальний тон прослуханого тексту, темп, гучність мовлення, позв’язує ці особливості мовлення з його змістом;

 

знаходить серед прослуханих (у природньому темпі мовлення) слів, сполучень слів, речень ті, які відповідають зазначеним ознакам;

групує за зазначеною й самостійно визначеною ознакою звуки, слова,сполучення слів, речення, сприйняті на слух;

розуміє після одного прослуховування зміст довших, ніж у 2 класі, речень; текстів, виконуючи такі завдання:

співвідносить малюнок і речення, текст,

робить малюнок за прослуханим реченням, текстом;

виконує інструкцію, подану в тексті (більш довгу, ніж у 2 класі);

вибирає один з варіантів в альтернативних запитаннях до тексту (про фактичний зміст, тему, основну думку твору, його емоційне забарвлення);

визначає основну тему повідомлення (про що йдеться мова);

вибирає з декількох заголовків до тексту найбільш відповідний;

пропонує на елементарному рівні інший кінець оповідання (мовою навчання)

 

2. Говоріння (8 год. протягом року)

Гучність, сила голосу, темп мовлення. Чіткість дикції.

Врахування інтересів, можливостей слухача.

 

 

Діалогічне мовлення (4 год. протягом року)

Правила поведінки в діалозі (уважно слухати, відповідати на запитання, підтримувати бесіду, доводити без категоричності, поважати інші думки, дотримуватися правил мовленнєвого етикету й т.п..)

Відтворення прослуханих діалогів.

Складання діалогів з опорою на допоміжні матеріали.

Самостійне складання діалогів – на основі життєвого досвіду, вражень від прочитаних творів, переглянутих фільмів і т.п..

Узагальнений зміст діалогів (орієнтовно): а) питання – відповідь – реакція на відповідь; б) прохання – питання – відповідь – реакція на прохання; в) пропозиція – відповідь – питання – відповідь.

 

 

 

 

 

 

Запит роз’яснення.

 

 

 

 

 

 

 

Вступ у контакт та підтримка його в умовах навчальних, ігрових та реальних комунікативних ситуацій (активізація раніше засвоєних та оволодіння учнями новими мовними та мовленнєвими засобами).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вираження своїх бажань, потреб та реагування на побажання співрозмовника.

 

 

 

 

 

 

 

Цілеспрямована співпраця.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розуміння та вираження вимог, вказівок, команд, відмови (в спілкуванні з однолітками та дорослими).

 

 

 

 

 

 

Трансакції для отримання у спілкуванні  товарів і послуг.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Обмін інформацією.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Надання та отримання інтерв’ю.

 

 

 

 

 

 

 

Мовленнєві кліше на вираження привітання, прощання, радості при зустрічі, представлення себе та іншої людини, привертання до чогось уваги, запрошення, пропозиції, відповіді на пропозицію, згоди та незгоди, вдячності, вибачення, побажань і привітань, вручення подарунка, вираження компліментів, деякі етикетні формули початку розмови та реакції на звернення, переривання когось, включення когось у розмову, уточнення або підтвердження чогось, підтвердження; мовленнєві формули запиту та надання інформації про самопочуття, прохання, допомоги, надання вказівок та інструкцій, схвалення; вираження бажання, здивування тощо.[9]

 

Учень

регулює подих, силу голосу, темп мовлення; стежить за чіткістю дикції;

використовує формули мовного етикету;

ураховує інтереси співрозмовника (слухача); його право не погоджуватися з висловленою думкою;

 

 

знає, які особливості мовлення, правила поведінки в діалозі впливають на успішність спілкування.

 

Учні

 

відтворюють в особах, грають за ролями діалоги із прослуханих і прочитаних казок, оповідань;

доповнюють даний незавершений діалог;

складають діалоги за окремими епізодами прослуханого або прочитаного тексту;

складають діалоги на основі колективного обговорення можливого змісту, підбору мовних засобів;

складають діалог, самостійно обговорюючи з однокласником прослуханий текст, малюнок, навчальну ситуацію в школі або поза школою й т.п. (по черзі задають питання й відповідають на них);

оцінюють змістовність діалогу, правильність і доречність використання в діалозі мовних і немовних засобів.

 

просить у досить простих виразах про повторення, коли він / вона чогось не розуміє;

просить роз’яснення незрозумілих ключових слів або фраз, застосовуючи кліше;

говорить, що саме він / вона не розуміє.

 

вживає прості вирази для початку, підтримання / ведення та завершення короткої розмови;

ініціює, підтримує / веде і закінчує просту розмову один – на –один;

вітається з партнером, використовуючи різні мовні засоби та адекватні формули звертання;

прощається, використовуючи різні засоби спілкування в залежності від соціальної характеристики партнера (незнайомий, дорослий, друг та ін.);

представляється або представляє когось, називаючи ім’я, вік, місце проживання, заняття (працює або вчиться у школі);

запрошує інформацію про самопочуття когось та запитує, як справи, реагує на відповідні запитання;

просить допомоги у виконанні завдання на уроці;לעזוב

пропонує свою допомогу у виконанні чогось та реагує (згодою або незгодою) на пропозицію про допомогу.

 

виражає побажання, зробити що-небудь (купити, поїхати, прочитати, піти в кіно тощо);לקנות, לנסוע, לקרוא, ללכת

реагує на пропозицію зробити щось згодою / незгодою, радістю, здивуванням;

виражає бажання мати щось та реагує на пропозицію щось мати; запросити інформацію про бажання партнера по спілкуванню;

 

говорить, що він/вона розуміє;

розуміє достатньо для виконання простих, звичайних завдань без зайвих зусиль, дуже невимушено звертаючись з проханням про повторення незрозумілого;לחזור, בבקשה עוד פעם, בבקשה לאט, בבקשה יותר לאת.

спілкується у процесі виконання простих і звичних завдань, вживаючи прості запитання, прохання про щось, запит простої інформації та обговорення наступних дій.

просить когось виконати прохання, вимогу, вказівку, команду;ציווי: תן, קך, קם, שב, שם, לך

виконує дію, виражає згоду / незгоду стосовно прохання;

віддає команди;

виражає відмову на чиєсь прохання;

коментує виконання дії, вказуючи на якість її виконання.

 

спілкується у рамках побутових аспектів повсякденного життя, таких як подорож, їжа, покупки;נסיעה, קניות

надає всю інформацію, необхідну для туристичного офісу, якщо вона загального, неспеціального характеру;

запитує про товари та отримання послуг;

«купує» повсякденні товари й отримує послуги;

запитує про речі та здійснює прості трансакції в магазинах, на ринку, в кафе і т.д.;

надає й отримує інформацію про кількість, розміри, ціни тощо.

робить прості покупки, називаючи те, що він / вона хоче, і запитує про ціну;

замовити їжу.

спілкується, виконує завдання, що вимагають простого і прямого обміну інформацією на знайомі та звичайні теми і стосується навчання та дозвілля;

здійснює дуже короткі соціальні контакти (проте рідко здатний розуміти достатньо, щоб підтримати розмову і виступати її ініціатором)

запитує та відповідає на запитання про звичне і звичайне;

запитує і відповідає на запитання про проведення часу та дії в минулому;היה, היתה, היתי

дає й розуміє прості вказівки та інструкції, н-д., пояснює, як дістатись до певного місця;

обмінюється обмеженою інформацією на знайомі і звичайні оперативні теми;

запитує і відповідає на запитання про те, що робить у навчанні та у вільний час;

запитує про інформацію, подану в карті або плані та дає вказівки стосовно карти або плану;

надає інформацію про себе.

 

зрозуміло висловлюється в інтерв’ю і передає думки та інформацію на знайомі теми, якщо він / вона може попросити інколи про роз’яснення та отримати певну допомогу для вираження того, що він / вона хоче сказати;

бере інтерв’ю у співрозмовника на опрацьовані теми;

Монологічне мовлення (4 год. протягом року)

Основні вимоги до усного висловлення: зв’язність, наявність власної точки зору, врахування інтересів слухача, ситуації спілкування.

Опис та розповідь про особи, предмети, тварини та дії з ними.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Переказ (докладний, вибірковий) прослуханого й обговореного розказаного тексту.

Переказ самостійно прочитаного тексту.

 

 

Спільне складання усного твору.

 

 

 

Самостійні висловлення учнів на основі життєвого досвіду, вражень від прочитаних творів, переглянутих фільмів і т.п..

 

Публічні виступи.

 

 

 

 

Учень

пояснює й дотримується вимог до усного висловлення;

 

 

 

 

описує або презентує людей, розпорядок дня, смаки та уподобання і т.д. у вигляді короткої серії простих висловлювань та речень за поданим зразком;

розповідає історію або що-небудь описує у вигляді простої послідовності пунктів;

описує повсякденні аспекти свого оточення, н-д., людей, навчання;

робить короткі, стислі описи подій або видів діяльності;

описує особу (називає ім’я, вік, національність, чим займається, де живе) та запрошує відповідну інформацію про когось;

описує тварину (називає її, що вона вміє робити, яка вона) та запрошує відповідну інформацію про якусь тварину;

описує предмет (назву, приналежність, якість, місцезнаходження) та запрошує відповідну інформацію про якийсь предмет;

повідомляє про те, що робить, що буде робити або що робив й питає когось про теж;

коментує дії однолітків (що й як роблять);

описує ляльку (називає її ім’я, дає характеристику її зовнішності, описує її одяг);

описує (на елементарному рівні ) маршрут (дорогу) до певного місця (називає номера будинків, транспорт, яким можна доїхати до місця);

 

переказує (докладно, вибірково) текст із опорою  на допоміжні матеріали (план,  ключові сполучення слів і ін.);

переказує самостійно прочитаний текст ( 20-30 слів);

доповнює переказ, виражаючи своє відношення до сказаного;

будує усний твір за даним початком й кінцівкою й т.п..;

будує усний твір на основі спільної підготовчої роботи;

будує зв’язний текст самостійно на основі життєвого досвіду;

оцінює зміст і форму усних  висловлень (за допомогою вчителя).

 

робить дуже короткі, підготовлені висловлювання, зміст яких передбачений і вивчений, зрозумілий для слухачів, які готові сконцентруватись;

стисло, з підготовкою, висловлюється на тему, пов’язану з повсякденним життям;

відповідає на обмежену кількістю простих послідовних запитань (2-3 запитання);

робить коротке, підготовлене, елементарне висловлювання на знайому тему (до 30 слів);

відповідає на прості запитання за умови, якщо він / вона може попросити повторити їх і якщо можлива допомога при формулюванні його / її відповіді.

 

Читання (7 годин протягом року)

Удосконалювання навички читання

– слів, написання  яких не повністю відповідає вимові;

– слів з дифтонгами;

– слів з чергуванням та асиміляцією приголосних і деякими іншими сполученнями приголосних і ін.

Швидке зорове сприйняття слів, що складаються з 3-5 букв, а також груп коротких слів (זה אני, יש לו й под.).

Читання вголос інтонаційно правильно, з дотриманням норм вимови.

Читання вголос та мовчки з розумінням основного змісту прочитаного.

(Для цього відбираються відносно нескладні , у тому числі неадаптовані, автентичні тексти, що мають ясну логічну структуру, та які відповідають рівню загального розвитку та інтересам дітей. Вони можуть містити окремі незнайомі слова, про значення яких можна здогадатися (за контекстом, за подібністю з викладовою мовою, за словотворчими елементами): казки, оповідання, вірші, комікси, дитячі листи в журнал чи газету.)

Розуміння фактичного змісту самостійно прочитаного (напівголосно, пошепки або мовчки) незнайомого тексту – після попередньої підготовки, з опорою на допоміжні матеріали.

Розуміння основної думки, окремих образних висловів тексту (у ході спільного обговорення).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Читання кореспонденції.

 

 

 

Читання з метою орієнтації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Читання для отримання інформації та аргументації.

 

 

 

Читання інструкцій.

Учень

читає вголос плавно, вимовляючи слова за правилами вимови, дотримуючись інтонації кінця речення;

читає мовчки незнайомий текст (після значної попередньої підготовки), виявляє розуміння прочитаного, виконуючи такі завдання:

співвідносить малюнок і слово, речення, текст,

робить малюнок за реченням, текстом;

знаходить серед декількох речень  те, що відповідає зазначеному змісту;

задає питання до тексту й відповідає на питання;

виконує інструкцію, дану в тексті (більше довгу, ніж у 2 класі);

пояснює значення речення, більше довгого, ніж пропонувалися в 2 класі;

вибирає один з варіантів, що містяться в альтернативних питаннях, заданих до тексту (про фактичний зміст, тему, основну думку твору, його емоційне забарвлення);

читає, тлумачить завдання й тексти підручника;

пояснює особливості читання вголос і мовчки;

 

 

 

 

 

виділяє основну думку, ідею та основний зміст тексту

невербально:

вибирає з декількох речень ті, що відповідають змісту тексту (за допомогою знаків +, –  та цифрового кодування);

ілюструє розуміння за допомогою малюнка;

зображує зміст за допомогою пантоміми;

співвідносить малюнки зі змістом тексту .

вербально:

читає заголовок тексту та висловлює (українською мовою) припущення про можливий зміст тексту;

вибирає доречний заголовок з ряду запропонованих;

членує головне в тексті (читає, підкреслює);

відповідає на загальні запитання до тексту (про що? про кого? де? коли?);

формулює основну тему  розповіді, історії та ін.;

формулює (з опорою на текст, ключові слова) основну ідею тексту;

 

розуміє елементарні типи стандартних звичайних листів (запитання, листи – поздоровлення і т.д.).на знайомі теми.

 

знаходить спеціальну, передбачену інформацію у простих повсякденних матеріалах, таких як реклама, меню;

розуміє повсякденні / побутові підписи та зауваження: в публічних місцях (на вулицях, в кафе, на авто та залізничних станціях), на робочих місцях або у навчальних закладах (вказівки, інструкції, попередження, зосередження).

 

знаходить спеціальну інформацію у простому письмовому матеріалі, який він / вона зустрічає у побуті: листах та коротких газетних статтях з описом подій.

 

розуміє правила н-д., техніки безпеки, сформульовані простою мовою.

 

Письмо (8 год. протягом року)

Написання слів, засвоєних в усному мовленні.

Удосконалення графічних навичок.

 

Складання простих висловлювань.

 

 

 

 

 

Складання 2-3 речень і об’єднання їх у текст.

Навчальний письмовий переказ. (вихідний текст 30-50 слів).

Самостійне письмове висловлення ( 3-4 речення) на вільну тему.

 

Творче письмо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Записки, повідомлення.

 

 

 

 

 

 

Робота з текстом.

Учень

 

 

виконує письмові лексичні та граматичні вправи;

відтворює та складає серії простих висловлювань та речень, з’єднаних простими конекторами (єднальними або протиставними сполучниками) “та / і / й”, “але / проте” в рамках визначеної тематики;

складає 2-3 речення на задану тему й поєднує їх у текст;

переказує текст із опорою на дані сполучення слів, план і т.п..;

пише висловлення на вільну тему (про ту або іншу подію в житті класу або сім’ї , інше.);

складає підписи до малюнків;

відповідає письмово на запитання до прочитаного тексту;

складає план усного повідомлення;

пише зв’язними реченнями про повсякденні аспекти свого оточення, н-д., людей, місця, навчання;

пише дуже короткий, елементарний опис подій, минулої діяльності та особистих вражень;

пише серії простих висловлювань і речень про сім’ю, житлові умови, освітній рівень;

пише короткі, прості записки, пов’язані зі сферою нагальних потреб: вітає друга зі святом або днем народження з опорою на вітання-зразок;

пише лист (в рамках тематики, визначеною програмою) з опорою на даний початок та кінцівку, використовуючи матеріал, засвоєний в усному мовленні;

 

приймає короткі, прості повідомлення, якщо можна попросити про повторення та реформулювання;

пише короткі, прості записки та повідомлення, пов’язані з темами сфери найближчих потреб;

 

визначає і відтворює ключові слова та фрази або короткі речення з короткого тексту в рамках обмеженої компетенції та досвіду учня;

переписує короткі тексти друкованого або чіткого рукописного характеру.

 

  1. Мовна лінія
Зміст навчального матеріалу

 

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
Звуки й букви. Склад. Наголос (15 годин)

Поділ слова на склади. Наголос у слові.

Голосні й приголосні звуки.

Дзвінкі й глухі, «сильні» й «слабкі» приголосні.

Звук і буква.

Сильна й слабка позиція голосних і приголосних звуків у слові.

Алфавіт. Розташування слів за абеткою.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Учень

вимовляє слова відповідно до орфоепічних норм, правильно акцентує їх;

ділить слово на склади, визначає наголос у слові (слідом за вчителем і самостійно);

ділить слово на частини для переносу; правильно переносить слово;

вимовляє ланцюжок звуків слова, виділяє зазначений звук слова (слідом за вчителем і самостійно); вимовляє приголосні без призвуку голосного;

розрізняє на слух голосні й приголосні звуки, «сильні» й «слабкі», дзвінкі й глухі приголосні звуки;

розрізняє букви івритського й українського алфавітів (назва, звукове значення);

співвідносить звук з буквою, що його позначає;

розрізняє сильні й слабкі позиції звуку в слові, знаходить ті позиції в слові, які вимагають перевірки при написанні (слабкі позиції);

вимовляє букви за абеткою, починаючи з будь-якої частини алфавіту,

знаходить слово в алфавітному списку, враховуючи 2-у та 3-ю букви;

розташовує слова за алфавітом, враховуючи 2-у та 3-ю букви;

 

Значення слова (7 годин)

Значення слова.

Мотивоване значення слова.

Синоніми. Антоніми.

Словник.

Слова мови іврит та української мови, схожі , але не однакові. Запозичені слова – іменники (שוקולד, אוטובוס, טרקטור, ג’רפה, ג’יפ).-

Слова – іменники на позначення власних назв – імен, вулиць, міст, країн (יוסף,טלי, הרצל,ארץ,כותל המערבי,  ירושלים, קייב, ישראל, אוקרינה);

Слова – іменники – назви навчальних дисциплін (, אנגלית, אוקרינית, עברית, חשבון, מחשב, שיעור, ציור, התעמלות, טבע);

Тематичні групи слів.

Найбільш уживані стійкі сполучення слів (בקר טוב!  חג שמח! אם לא אני לי י לי.

במדבר כל קוץ הוא פרח. אוזיים לכותל. (знати) і ін.

 

Учень

знаходить серед даних слово із зазначеним значенням; пари слів, близьких або протилежних за значенням; стійке сполучення слів;

групує слова, стійкі сполучення слів за даними визначеннями;

складає, доповнює тематичну групу слів за розглянутою темою для розвитку мовлення;

розрізняє схожі, але не однакові слова мови іврит й української мови;

тлумачить значення слова з мотивованим значенням (у простих випадках: כדורגל, אבירון) – за зразком;

використовує слова тієї або іншої тематичної групи, стійкі сполучення слів для складання речення й групи зв’язаних між собою речень на зазначену тему.

 

Граматична форма слова (протягом року)

Питання до слів, що ставиться до різних частин мови (без термінів).

Уживання слова в потрібній граматичній формі (практично):

– іменники в називному відмінку: чоловічого роду однини без спеціальних показників (זמן, מקום, אביב, מכתב) та суфіксальних показників –а (שבוע), –е (שדה) та –і (תוכי, דובי, פרי); чоловічого роду однини на позначення предмета (מיל, חלב, לחם, כרטיס); жіночого роду однини з суфіксальними показниками –а (סוכה, סיפריה, דקה, שנה, תחנה), –ет (תיירת, מכולת, רכבת,), -іт (חצאית); іменники чоловічого роду множини із суфіксом –ім (ספרים, צבעים) та жіночого роду множини із суфіксом –от (פירות, ירקות); іменники двоїни з суфіксом – аім (נעליים, אופניים, משקפיים); деякі винятки спеціально не розглядаються, а вивчаються на практичному рівні за необхідності їх використання у мовленні;

–  віддієслівні іменники (חברות, סבלנות);

– означений артикль ה- перед іменниками;

– іменники у функції прямого додатка з часткою – את;

– іменники з прийменниками – מ ,ב, -ל, על, על-יד, עם;

– якісні прикметники однини – чоловічого роду без спеціальних показників (עייף, חם, קר) та суфіксом –е (דומה, צמא) та жіночого роду з суфіксом –а (קטנה, גדולה, נחמדה), -т (מרכזית) та множини – чоловічого роду з суфіксом –ім (יפים) та жіночого роду з суфіксом –от (יפות);

– відносні прикметники з суфіксом –і (ציבעוני, אוקריני, יהודי, מזרחי);

– узгодження іменників з прикметниками (ילדה טובה, ציור יפה); винятки – назви міст + прикметник жіночого роду (ירושלים עתיקה); іменники ч.р. мн. +прикметник ж.р. мн. (מילים חדשות) та іменник ж.р. мн. + прикметник ч.р. мн. (שולחנות גדולים)

– неозначена форма дієслів (ללמוד, לדבר, לשמוע, לשחק, ללכת, לכתוב, לקרוא, לאכול)

– дієслова теперішнього часу 1, 2 та 3 особи чоловічого і жіночого роду однини порід пааль (קם, ישב, יכול), ніфаль (נגמר), піель (טלפן, דבר), пуаль (גולה); породи гіфіль, гофаль та гітпаель на початковому етапі навчання не вживаються;

– дієслова минулого часу 1, 2 та 3 особи чоловічого та жіночого роду однини (כתב\כתבה, קנה\קנתה)

– дієслова наказового способу дії 2 особи однини та множини (תן, תני, תנו, קח, קחי, קחו, שם, שמי, שמו, שב,שבי, שבו);

– окремі форми модальних дієслів: бути, хотіти, могти, любити (היה, רוצה, יכול, אוהב);

– окремі числівники: кількісні від 1 до 20 чоловічого та жіночого роду; цілі числа від 20 до 100; частини цілого חצי, רבע.

– окремі прислівники: якості дії (רק, אולי, טוב, יפה, נחמד, מצוין), часу (עכשיו, פתאום, היום, מחר, אתמול, כבר, מאוחר, לפעמים, כל פעם),місця (על יד), напрямку дії (ימינה, שמאלה, למעלה, למטה) ,  кількісні (הרבה, עוד, מספיק)

– особові займенники 1, 2 та 3 особи чоловічого та жіночого роду однини (אני, את, אתה, הוא, היא) та 1, 2 й 3 особи чоловічого та жіночого роду множини (אנו (אנחנו), הם, הן);

– окремі вказівні займенники чоловічого та жіночого роду однини (זה, זאת) та множини (אלה);

– окремі присвійні займенники та деякі форми (של,שלי, שלך, שלו, שלה);

– окремі означальні займенники (כל, הכל)

– окремі питальні займенники та слова (מי? מה?לאן? למי? באיזה? מאין?למה? איפה? כמה? מתי? איך? איזה?איזו? באיזו?);

– окремі прийменники (ב-, ל-, מ-, עד, על,עם, עוד, על-יד);

– відмінювання окремих прийменників (לי, לך, ל, לה)

– окремі частки (את, יש, אין, כן, לא);

– єднальні та протиставні сполучники ( ,( ו, גם, או, אבל, או, כי, לפני, אחרי, אז

 

Учень

ставить питання до слів, що ставиться до різних частин мови;

правильно вимовляє, списує слова (і словосполучення, речення з ними) у потрібній граматичній формі;

будує сполучення слів, речення, уживаючи слово в потрібній граматичній формі, потрібний прийменник;

знаходить помилку в утворенні форми слова (практично, на матеріалі пророблених граматичних форм слова);

пояснює різницю в значенні схожих, але не однакових сполучень слів, утворених за допомогою різних прийменників;

перекладає сполучення слів, речення з української мови на мову іврит.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Речення (5 годин)

Розповідні, питальні, спонукальні речення.

Окличні речення.

Речення, що містять твердження або заперечення.

Розділові знаки наприкінці речення.

Зв’язок слів у реченні.

Звертання, що стоять на початку й кінці речення.

 

 

 

 

 

 

 

 

Учень

розрізняє за змістом, інтонацією й розділовим знакам речення, що містять твердження й заперечення, розповідні, питальні, спонукальні речення; окличні речення;

вимовляє такі речення при читанні вголос,

знаходить звертання, що стоять на початку або у кінці речення;

ставить розділові знаки наприкінці речення, виділяє звертання при списуванні й письмі по пам’яті.

знаходить у реченні пари пов’язаних між собою слів, ставить питання від одного слова до іншого;

складає (за зразком) сполучення слів згідно порядку слів мови іврит;

становить речення, використовує їх у власному мовленні.

Текст. (4 години)

Тема, основна думка тексту.

Структура тексту (зачин, основна частина, висновок).

Зв’язок речень у тексті: синонім, слова הוא, היא, הם\ן, הזה, הזאת, האלה

Питання до тексту (про зміст, значення слів і виразів, зв’язок із життєвим досвідом читача, відношення до прочитаного й ін.)

Слова автора й персонажів у тексті з діалогом.

Учень

визначає тему й основну думку тексту (з опорою на допоміжні матеріали);

знаходить у тексті вступ, основну частину, висновок;

ставить запитання до тексту;

знаходить такі засоби зв’язку речень у тексті: слова הוא, היא, הם\ן, הזה, הזאת, האלה,  повтор слова;

використовує розглянуті засоби у  мовленні;

розрізняє в тексті слова автора й персонажів (за допомогою вчителя).

 

  • Особливості письма (протягом року)
Зміст навчального матеріалу

 

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
Розвиток орфографічної й пунктуаційної пильності.

Зіставлення вимови й написання слова:

Сильна й слабка позиція голосних і приголосних звуків у слові.

Правила правопису:

–         – в мові іврит, на відміну від української, прописна буква відсутня, вона не пишеться на початку речення, в іменах людей, кличках тварин, назвах міст тощо як в українській; в івриті всі букви, не залежно від їхнього місця у слові, одного розміру;

–         в івриті на письмі букви не поєднуються між собою;

–         напрямок письма в мові іврит – справа наліво (в українській мові – навпаки – зліва на право);

–         написання та розрізнення букв [б-в, к-х, п-ф, с-ш]:  (שׁ – שׂ)( פ- בּ – ב, כּ – כ, פּ);

–         особливості написання букв на позначення приголосних звуків у мові іврит (א – ע – у службових словах, займенниках, дієсловах; на початку, всередині, на кінці слова; у корені, префіксах та суфіксах ; כ – ח  – на початку, всередині, на кінці слова; правила написання літер  ק – כּ у словах;  ט – ת префікс або суфікс, ознака жіночого або чоловічого роду, в основі або закінченні форм дієслова, в іноземних словах; ס – שׂ у словах; ב – ו – וו  – на початку, всередині, на кінці слова;      י – י  як ознака множини, у середині слова )

–         особливості написання окремих букв в залежності від їхнього місця у слові – на початку слова, або в кінці (כ – ך, מ – ם, נ – ן, פ – ף, צ – ץ).

– прості (одно-, двокрокові) правописні правила, що не вимагають багатоступінчастого розбору (наприклад, вживання деяких прийменників з іменниками, що мають означений артикль: «לְ + ה= לַ» «בְּ+ה = בַּ»).

– розділові знаки наприкінці речення; при звертанні, що стоять на початку й кінці речення.

Список слів для запам’ятовування:

עוד, דומה, סיפור, למה? אתמול, תודה, שאלה, בבקשה, יותר טוב, מעניין, מכתבים, סתו, כל הכבוד, תמיד, מבינה, מייד, שרשרת, כעלו, אחרי, ארבה, חמש, שש, שבע, שונה, תישע, אשר, בירה, שיר, כמוון, עמוק, היום, נחון, רוח, מסביב, התחיל, כי, קר, רגיל, פחות, יותר, לעסות, היה, תהיה, קייב, ירשלים, בדרך, בבית, העירה, שלום,להתראות, דוב, ארנב, אלון, לעזור, מי? מה? למי? לך, שלך, שלי, שלו, אלה, חתול, אחבר, עברית, לומד, כותב, מדבר, שר, טס

 

 (72 слова)

Учень

вимовляє слово за правилами вимови, потім проговорює так, як його пишуть;

знаходить ті позиції в слові, які вимагають перевірки при написанні (слабкі позиції); уточнює написання слова (за допомогою вчителя, за словником);

застосовує правило переносу слів;

правильно вимовляє й списує (пише по пам’яті) слова;

правильно вимовляє, списує (пише по пам’яті) слова (і словосполучення, речення з ними) у потрібній граматичній формі – зі списку, визначеного програмою;

ставить розділові знаки наприкінці речення, виділяє звертання при списуванні, письмі по пам’яті, зорово-слуховому диктанті;

списує текст, пише зорово-слуховий диктант (після орфоепічного й орфографічного читання, обговорення окремих позицій, що вимагають перевірки написання, коментування особливостей написання із застосуванням відомих учням правил); перевіряє написане;

пише під диктування й по пам’яті слова зі списків для 2, 3 класів, слова з фонетичним написаннями, слова на правила, обов’язкові для застосування в 3 класі; слова, опрацьовані в класі, на інші правила (та речення, тексти, складені із цих груп слів).

 

  1. Графічні навички, техніка письма, культура оформлення письмових робіт (протягом року)
Зміст навчального матеріалу

 

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
Удосконалювання графічних навичок письма (швидкість, розбірливість)

Культура оформлення письмової роботи: дотримання полів, абзаців (при списуванні), акуратність підкреслень, запис слова в стовпчик, з дотриманням вертикальності його правого краю, позначення наголосу в слові.

Культура записів на дошці.

Учень

пише правильно й досить швидко літери, не поєднуючи їх у слові, зберігаючи правильний напрямок письма (справа наліво);

не змішує букви івритського й українського алфавітів;

дотримується вимог до оформлення письмової роботи (у зошиті й на дошці).

 

 

  

 

4 клас

(70 годин; з них 3 год. резервні )

  1. Мовленнєва лінія ( 31 година)

Сфери мовленнєвої діяльності і їх тематика[10]

Зміст навчального матеріалу

 

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
Аудіювання (7 годин протягом року)

Роль слухання як виду мовленнєвої діяльності.

Удосконалення і розвиток аудіативних умінь.

Розвиток уваги при слуханні, слухової пам’яті.

 

 

Слухання, розуміння довших, ніж у 3 класі, текстів, що відносяться до різних стилів і жанрів.

Розуміння фактичного змісту, теми, основної думки твору, а також емоційного забарвлення твору.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зв’язок загального тону, темпу, гучності мовлення з його змістом, умовами спілкування.

Створення в уяві образів, картин за змістом тексту.

Сприйняття точного, влучного, образного слова.

Розуміння повідомлень вчителя та однокласників, реагування на них та власна думка учня із приводу прослуханого тексту.

Опора при слуханні на даний план ( 4-5 пунктів).

 

Сприйняття на слух довших, ніж у 3 класі, рядів  мовних одиниць: слів (з 6-10 звуків), поширених словосполучень, речень ( 1-10 слів), виділення та групування їх за певною ознакою.

 

Розуміння розмови (діалогічного мовлення) носіїв мови.

 

Слухання оголошень та інструкцій.

 

 

 

Слухання аудіо записів.

 

Учень

пояснює, яку роль грає уважне слухання, розуміння прослуханого;

розуміє достатньо, щоб задовольнити конкретні потреби у природному темпі мовлення;

розуміє висловлення, що відносяться до визначених програмою сфер спілкування ( у природному темпі мовлення);

розуміє після одного прослуховування зміст довших, ніж у 3 класі, речень; текстів, виконуючи такі завдання:

співвідносить малюнок і речення, текст,

виконує інструкцію, подану в тексті (більш довгу, ніж у 3 класі);

вибирає один із двох (трьох) варіантів у питаннях до тексту (про фактичний зміст, основну думку твору, образний вислів);

виділяє основну думку;

формулює її (на елементарному рівні мовою іврит та мовою навчання);

виділяє основну інформацію;

членує мовленнєве повідомлення на смислові частини, дає їм заголовок;

передає основний зміст з опорою на засоби зорової наочності та без неї.

визначає й пояснює загальний тон  прослуханого тексту, темп, гучність мовлення;

називає деякі образні слова й вирази із прослуханого тексту;

пояснює, які образи виникли в уяві при слуханні;

виражає своє відношення до прослуханого;

 

 

встановлює відповідність / невідповідність даного плану прослуханому;

знаходить серед прослуханих слів, сполучень слів, речень ті, які відповідають зазначеним ознакам (кількість і складність матеріалу вище, ніж у 3 класі);

групує за самостійно обраною ознакою звуки, слова, сполучення слів, речення, сприйняті на слух.

в основному ідентифікує тему дискусії, діалогу навколо неї / нього, коли мовлення повільне й чітке.

розуміє основне з короткого, чіткого, простого повідомлення чи оголошення.

розуміє прості пояснення, як дістатись від пункту А до пункту Б, пішки чи на транспорті.

розуміє й вилучає основну інформацію з коротких аудіо уривків на передбачувані побутові сюжети (теми, речі, предмети), якщо мовлення повільне й чітке.

 

2. Говоріння (8 годин протягом року)

Побудова висловлень, що мають комунікативну спрямованість, орієнтованих на конкретних слухачів.

Діалогічне мовлення (4 години протягом року)

Правила поведінки в діалозі (уважно слухати, відповідати на запитання, підтримувати бесіду, заохочувати співрозмовника висловитися, поважати його думку, висловлювати власну думку без гарячності, дотримувати правил мовленнєвого етикету й ін.).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Відтворення прослуханих діалогів.

Складання запитань і відповідей  за прослуханим або прочитаним текстом, малюнком й ін.

Складання діалогів з опорою на допоміжні матеріали й самостійно (на теми, близькі інтересам дітей).

Узагальнений зміст діалогів (орієнтовно):

а) питання – відповідь – зустрічне питання – відповідь – реакція на відповідь; б) прохання – відмова – питання – відповідь – реакція на відповідь; в) скарга – питання – відповідь – порада або пропозиція  допомоги – відповідь.

 

 

 

Запит роз’яснення.

 

 

 

 

 

 

Бесіда.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Бесіда про побачене, прочитане або почуте.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Неформальна бесіда (з друзями).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вираження, розуміння та виконання (або відмова від виконання) бажань, побажань, прохань, здивування, задоволення, вказівок та інструкцій.

 

 

 

 

 

Цілеспрямована співпраця.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Трансакції для отримання товарів і послуг.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Обмін інформацією.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Надання та отримання інтерв’ю.

 

 

 

 

 

 

Мовленнєві кліше, засвоєні у попередніх класах та формули на вираження дозволу щось зробити, щось сказати, нагадування, впевненості / невпевненості, можливості / неможливості, пропозиції щось зробити, сумніву, поради, заборони, співчуття, настрою, розчарування, несхвалення, надії, стурбованості,смутку, а також мовленнєві формули початку розмови по телефону та звертання і закінчення у листі тощо.[11]

 

Учень

будує висловлення, з огляду на інтереси співрозмовника (слухача);

використовує  формули мовного етикету;

пояснює, які особливості мовлення, правила поведінки в діалозі впливають на успішність спілкування.

 

уважно слухає співрозмовника;

ставить запитання і відповідає на запитання;

здійснює прості, звичайні контакти без надмірних зусиль;

спілкується досить легко у конструктивних ситуаціях та коротких бесідах за умови, що співрозмовник допоможе в разі необхідності;

обмінюється думками та інформацією на близькі / знайомі теми у передбачуваних повсякденних ситуаціях;

виконує прості звичайні завдання, що вимагають простого і прямого обміну інформацією на знайомому матеріалі, який стосуються навчання та дозвілля;

здійснює дуже короткі соціальні контакти, проте ще рідко розуміє достатньо, щоб підтримати розмову і виступати її ініціатором.

 

Учні

складають діалоги на основі колективного обговорення можливого змісту, з опорою на допоміжні матеріали;

складають діалоги, що містять опис або міркування, що доповнюють прочитаний або прослуханий текст;

складають діалог, самостійно обговорюючи з однокласником запропоновану або вибрану самостійно тему (по черзі задають питання й відповідають на них);

оцінюють змістовність діалогу, правильність і доречність використання в діалозі мовних і немовних засобів;

доповнюють (виправляють) діалог, у змісті, формі якого були відзначені недоліки.

 

просить про повторення у досить простих виразах, коли він / вона чогось не розуміє;

просить роз’яснення незрозумілих ключових слів або фраз, застосовуючи кліше;

висловлює, що саме він / вона не розуміє.

 

встановлює та здійснює короткі соціальні контакти: вітання і прощання; знайомство; висловлення вдячності;

ініціює, підтримує / веде і закінчує просту розмову один – на –один;

вживає прості повсякденні форми ввічливості, привітання та звертання;

висловлює запрошення, пропозиції та вибачення, і відповідає на них;

виражає побажання, наміри та реагує на них;

розуміє в основному чітке нормативне мовлення на знайомі теми, адресоване йому / їй, за умови, що він / вона може попросити час від часу повторити або переформулювати сказане;

бере участь у коротких розмовах у звичайних контекстах на теми, що входять до сфери його / її інтересів;

виражає простими засобами, як себе почуває, і висловлює вдячність;

запитує співрозмовника / ів про самопочуття, виражає свої почуття, побажання.

 

висловлюється логічно та послідовно про пережите, побачене, прочитане, почуте та реагує на відповідні висловлювання партнера;

передає коротко зміст тексту (своїми словами, з опорою на текст, ключові слова, план, наочність);

дає характеристику героям (на елементарному рівні);

вигадує початок, кінець, продовження розповіді, історії;

визначає жанр художнього твору та дає йому оцінку (говорить, що йому / їй подобається чи не подобається).

 

в основному визначає тему бесіди, що проходить при ньому / ній повільно із чітким формулюванням;

обговорює, що буде робити увечері, у вихідні, на канікулах;

робить пропозиції і відповідає на них;

погоджується або не погоджується з іншими;

обговорює повсякденні практичні справи на елементарному рівні, якщо до нього звертаються чітко, безпосередньо і повільно;

обговорює, що робити, куди піти і домовляється про зустріч.

 

просить когось про щось, реагує на прохання, висловлене партнером;

просить когось виконати вказівку, відреагувати на вимоги та вказівки, що були висловлені в його адресу з вдячністю, згодою / незгодою, відмовою, небажанням, радістю, схваленням, здивуванням;

надає пораду та реагує на поради інших (вдячністю, згодою / незгодою).

 

запрошує до спільного виконання якоїсь дії, реагує на подібне запрошення з боку інших;

висловлює, що він/вона розуміє;

розуміє достатньо для виконання простих, звичайних завдань без зайвих зусиль, дуже невимушено звертаючись з проханням про повторення незрозумілого;

обговорює наступні дії, висуваючи і реагуючи на пропозиції, запитуючи і пропонуючи напрями роботи;

пояснює своє розуміння й отримує, в разі необхідності, допомогу, якщо співрозмовник про це потурбується;

просить когось про щось, реагує на прохання, висловлене партнером;

просить когось виконати вимогу, вказівку, реагує та вказівку, висловлену в його адресу з вдячністю, згодою \ незгодою, відмовою, небажанням, з радістю, задоволенням, здивуванням;

дає пораду та реагує на поради інших з вдячністю, згодою \ незгодою;

запрошує до спільного виконання якоїсь дії, реагує на подібне запрошення з боку інших.

 

висловлюється в рамках побутових аспектів повсякденного життя, таких як подорож, їжа, покупки;

надає всю інформацію, необхідну для туристичного офісу, якщо вона загального, неспеціального характеру;

запитує про повсякденні товари та послуги;

«купує» повсякденні товари й отримує послуги;

отримує просту інформацію про подорожі, користуючись громадським транспортом: автобусами, поїздами і таксі, запитує про / і вказує напрям, купує квитки;

запитує про речі та здійснює прості трансакції в магазинах, на пошті і т.д.;

надає й отримує інформацію про кількість, розміри, ціни тощо.

робить прості покупки, називаючи те, що він / вона хоче, і запитує про ціну;

замовляє їжу.

 

розуміє достатньо, щоб виконати прості, звичайні контакти без надмірних зусиль;

справляється з практичними повсякденними запитаннями: пошуку та передачі простої фактичної інформації;

запитує і відповідає на запитання про звичне і звичайне;

запитує і відповідає на запитання про проведення часу та дії в минулому;

дає й розуміє прості вказівки та інструкції, н-д., пояснює, як дістатись до певного місця;

обмінюється обмеженою інформацією на знайомі і звичайні теми;

запитує і відповідає на запитання про те, що робить у навчанні та у вільний час;

запитує про / і дає вказівки стосовно карти або плану;

надає інформацію про себе.

 

зрозуміло висловлюється в інтерв’ю і передає думки та інформацію на знайомі теми, якщо він / вона може попросити інколи про роз’яснення та отримати певну допомогу для вираження того, що він / вона хоче сказати;

бере інтерв’ю в інших.

Усне монологічне мовлення (4 години на протягом року)

Вимоги до усного висловлення: зв’язність, послідовність, співвідношення частин, наявність власної точки зору, врахування інтересів слухача, ситуації спілкування.

Опис , розповідь.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Переказ (докладний, вибірковий) прослуханого й обговореного тексту (оповідання з елементами опису й/або міркування) – самостійно або з опорою на допоміжні матеріали (план, серія малюнків, ключові сполучення слів).

Переказ самостійно прочитаного тексту.

Доповнення до переказу (опис, міркування).

Усний твір з опорою на попереднє обговорення змісту і мовних засобів.

Самостійні висловлення учнів на основі життєвого досвіду, вражень від прочитаних творів, переглянутих фільмів і т.п..

 

 

Публічні виступи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Логічні та послідовні висловлювання щодо побаченого, прочитаного або почутого.

 

 

 

Учень

пояснює й дотримується вимог до усного висловлення;

 

 

 

 

 

елементарно висловлюється про себе, друзів, героїв книги, мультфільму / фільму, школу, місто та ін., виражаючи при цьому своє відношення до висловлюваної інформації або предмету висловлювання;

описує особу (називає ім’я, вік, національність, чим займається, де живе) та запрошує відповідну інформацію про когось;

описує тварину (називає її, що вона вміє робити, яка вона) та запрошує відповідну інформацію про якусь тварину;

описує предмет (назву, приналежність, якість, місцезнаходження) та запрошує відповідну інформацію про якийсь предмет;

повідомляє про те, що робить, що буде робити або що робив й питає когось про теж;

коментує дії однолітків (що й як роблять);

описує ляльку (називає її ім’я, дає характеристику її зовнішності, описує її одяг);

описує (на елементарному рівні ) рух, маршрут (дорогу) до певного місця (називає номера будинків, транспорт, яким можна доїхати до місця призначення);

описує вираз обличчя (веселий, сумний та ін.);

розпитує когось про улюблене заняття (про навчальні предмети, захоплення, їжу, напої та ін.) та відповідає на відповідні запитання.

розповідає про щось з опорою на текст, ключові слова, план, серію малюнків та ін.;

дає оцінку чомусь та обґрунтовує її;

описує когось або щось, вказуючи на розмір, колір, вік, уподобання;

адекватно реагує на отриману інформацію;

розповідає історію або що-небудь описує у вигляді простої послідовності пунктів;

описує повсякденні аспекти свого оточення, н-д., людей, навчання;

робить короткі, стислі описи подій або видів діяльності;

описує плани та устрої (упорядкування, звичаї та повсякденне життя, минулу діяльність та особисті враження);

використовує просте описове мовлення, щоб стисло висловитись про щось і порівняти предмети та особисті речі;

пояснює, що йому / їй подобається, а що – ні.

 

переказує попередньо обговорений текст із опорою на допоміжні матеріали або самостійно;

переказує самостійно прочитаний розповідний текст із елементами опису й/або міркування;

доповнює переказ, виражаючи власне відношення до сказаного;

 

 

 

будує усний твір за даним початком,  початком і кінцівкою, даному плану, опорними сполученнями слів і т.п..;

будує зв’язний текст самостійно на основі життєвого досвіду;

оцінює зміст і форму усних  висловлень (за допомогою вчителя).

 

робить дуже короткі, підготовлені висловлювання, зміст яких передбачений і вивчений, зрозумілий для слухачів, які готові сконцентруватись;

висловлюється стисло, з підготовкою, на тему, пов’язану з повсякденним життям, коротко викладаючи причини та пояснення до поглядів, планів та дій / вчинків;

відповідає на обмежену кількістю простих послідовних запитань (3-4 запитання);

робить коротке, підготовлене, елементарне висловлювання на знайому тему (до 40-50 слів);

відповідає на прості запитання за умови, якщо він / вона може попросити повторити їх і якщо можлива допомога при формулюванні його / її відповіді.

 

передає зміст тексту коротко (своїми словами, з опорою на текст, ключові слова, план, наочність);

дає характеристику героям на елементарному рівні;

вигадує початок, кінець, продовження розповіді, історії;

визначає жанр художнього твору та дає йому оцінку (подобається / не подобається, чому?)

 

3. Читання (7 годин протягом року)

Удосконалювання і розвиток умінь читання вголос і мовчки.

 

Читання вголос, орієнтоване на слухача.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Читання мовчки незнайомого тексту; розуміння змісту, основної думки, емоційного забарвлення.

Читання вголос та мовчки з розумінням основного змісту тексту.

(Для цього відбираються відносно нескладні , у тому числі неадаптовані, автентичні тексти, що мають ясну логічну структуру, та які відповідають рівню загального розвитку та інтересам дітей. Вони можуть містити окремі незнайомі слова, про значення яких можна здогадатися (за контекстом, за подібністю з викладовою мовою, за словотворчими елементами): казки, оповідання, вірші, комікси, дитячі листи в журнал чи газету).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розвиток уміння стежити за розвитком думки при читанні й угадувати наступне слово, зміст ще не прочитаної частини (уміння антиципації).

Розвиток уміння встановлювати послідовність та прининово-наслідкові зв’язки між складовими частинами змісту.

 

 

 

 

 

Нове й відоме (для читача) у тексті.

Знаходження в тексті необхідної (цікавої) інформації.

 

 

 

Удосконалювання техніки зорового сприйняття. Переглядання.

 

 

Читання кореспонденції.

 

 

 

 

 

Читання з метою орієнтації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Читання для отримання інформації та аргументації.

 

 

 

 

 

 

Учень

 

читає вголос віршовані й прозаїчні тексти (після попередньої підготовки),

орієнтуючи читання на слухачів, прагнучи донести зміст, емоційне забарвлення незнайомого для них тексту;

розуміє короткі, прості тексти на знайомі теми конкретного типу, побудовані на загальновживаному мовленні про побут і навчання, а також з включенням інтернаціональної лексики;

бере участь у читанні в особах;

читає мовчки незнайомий текст (після деякої попередньої підготовки),  виявляє розуміння прочитаного, виконуючи такі завдання:

невербально:

співвідносить малюнки та ілюстрації зі змістом тексту, оформлює колаж;

вербально:

задає питання до тексту й відповідає на питання;

знаходить у тексті те речення, що відповідає зазначеному змісту;

розрізняє відповідність / невідповідність даного плану прочитаному тексту;

виконує інструкцію, подану в тексті (більш довгу, ніж у 3 класі);

вибирає один з варіантів відповідей на  запитання до тексту (про фактичний зміст, тему, основну думку твору, його емоційне забарвлення, значення образних слів і виразів);

підбирає заголовок до тексту; розбиває текст на смислові частини; складає план та робить виписки з тексту до кожного пункту плану; підбирає до запитань відповідні місця з тексту;

скорочує текст за рахунок другорядної інформації;

виражає своє відношення, думки, оцінку (з опорою на текст);

передає основний зміст абзацу одним реченням;

заповнює пропуски у тексті;

передає зміст тексту двома-трьома реченнями;

передає зміст тексту своїми словами з опорою на текст;

 

угадує ще не прочитану частину тексту;

 

 

 

 

відповідає на запитання з виділенням причиново-наслідкових зв’язків (чому? звідки?);

передає інформацію з опорою на текст та наочні засоби;

складає план та виписує з тексту інформацію, яка розкриває зміст кожного пункту плану;

 

розрізняє в тексті відоме й нове для нього;

читає текст та підкреслює або виписує необхідну інформацію;

знаходить речення, що розповідає про…;

знаходить дані про… .

 

читає, тлумачить завдання й тексти підручника, словникові статті;

переглядає уривок тексту, швидко знаходячи в ньому зазначений елемент;

 

розуміє елементарні типи стандартних звичайних листів (довідки / запитання, листи – поздоровлення і т.д.).на знайомі теми;

розуміє короткі прості особисті листи;

 

знаходить спеціальну, передбачену інформацію у простих повсякденних матеріалах, таких як реклама, проспекти, меню, довідкові списки та розклади;

встановлює місцезнаходження спеціальної інформації у списках і вилучає необхідну інформацію (н-д., користується «דפי זהב», щоб знайти послугу або продавця);

розуміє повсякденні / побутові підписи та зауваження: в публічних місцях (на вулицях, в кафе, на авто та залізничних станціях), на робочих місцях або у навчальних закладах (вказівки, інструкції, попередження, зосередження).

 

знаходить спеціальну інформацію у простому письмовому матеріалі, який він / вона зустрічає у побуті: листах, брошурах та коротких газетних статтях з описом подій.

 

4. Письмове мовлення (8 годин протягом року)

Удосконалення і розвиток умінь і навичок письма.

 

 

 

 

 

Складання 3-5 речень і об’єднання їх у текст.

Письмовий переказ (вихідний текст 40-60 слів).

 

 

 

 

Самостійне письмове висловлення ( 5-7 речень) на вільну тему (про ту або іншу подію в житті класу або сім’ї, відношення до прочитаного твору, обговорюваної проблеми й т.п..).

Творче письмо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Листування.

 

 

 

 

 

 

 

Записки, повідомлення, заповнення формулярів.

 

 

 

 

 

 

 

Робота з текстом.

 

 

Учень

 

пише зорово-слухові диктанти;

пише серії простих висловлювань та простих і складних речень, з сурядним та підрядним зв’язком за допомогою сполучників “та / і / й”, “але / проте” і “тому, що”;

 

складає 3-5 речень на задану тему й поєднує їх у текст;

переказує текст на письмі;

доповнює текст, даний для переказу, описуючи на основі уяви окремі картини, образи, висловлюючи своє відношення до змісту тексту, зв’язуючи його зі своїм життєвим досвідом;

пише міні-твір на вільну тему;

вносить виправлення в написаний текст, з огляду на поради вчителя, однокласників;

пояснює, яким повинне бути письмове висловлення, зрозуміле й цікаве для інших;

 

пише зв’язними реченнями про повсякденні аспекти свого оточення, н-д., людей, місця, навчання;

пише дуже короткий, елементарний опис подій, минулої діяльності та особистих вражень;

пише серії простих висловлювань і речень про сім’ю, житлові умови, освітній рівень;

пише прості, короткі уявні біографії та прості вірші про людей;

 

пише дуже прості особисті листи з висловленням вдячності та вибачення;

поздоровляє друга зі святом з опорою на поздоровлення-зразок;

пише лист, використовуючи правила його оформлення та етикетні форми й правильно оформлює конверт;

 

приймає короткі, прості повідомлення, якщо можна попросити про повторення та реформулювання;

пише короткі, прості записки та повідомлення, пов’язані з темами сфери найближчих потреб;

заповнює формуляри, інші особисті картки;

 

визначає і відтворює ключові слова та висловлення або короткі речення з короткого тексту в рамках обмеженої компетенції та досвіду учня;

переписує короткі тексти друкованого або чіткого рукописного характеру;

відповідає письмово на запитання;

складає письмово запитання до тексту та до певної теми;

складає план усного висловлювання;

придумує заголовки до смислових частин тексту та складає план прочитаного;

робить виписки з тексту за кожним пунктом плану;

пише меню, розклад дня, рекламу.

 

  1. Мовна лінія (30 годин )
Зміст навчального матеріалу

 

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
Будова слова. Словотвір (15 годин)

Значущі частини слова.

Спільнокореневі слова.

Утворення слова за допомогою префікса, суфікса (за зразком).

Спостереження над значенням похідних слів (без терміна).

Уживання слів, які неоднаково творяться в мові іврит і українській мові.

Перевірка написаного за зразком.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Учень

називає  позначені в слові значимі частини слова;

позначає значимі частини слова після спільного розбору слова з використанням допоміжних матеріалів;

знаходить у ряді даних слів спільнокореневі слова, слова з однаковими префіксами, суфіксами;

перекладає слово з української мови на мову іврит й робить висновок, чи однаково вони утворені;

утворює слово (за зразком);

пояснює значення слів з однаковим префіксом, суфіксом;

 

вимовляє слово за правилами вимови  й знаходить ті позиції в слові, які вимагають перевірки;

списує слова на дані правила й підкреслює букви, написання яких потрібно перевіряти;

пише під диктування (по пам’яті) ті слова на дані правила, які були опрацьовані на уроках;

перевіряє написане (за зразком).

Значення слова (6 годин)

Синоніми та антоніми.

Багатозначність слова.

Слова із прямим і переносним значенням.

Найбільш уживані стійкі сполучення слів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Учень

знаходить у навчальному словнику однозначне й багатозначне слово;

знаходить серед поданих прикладів вживання слова в прямому й переносному значенні;

пояснює значення слова, стійкого сполучення (з опорою на допоміжні матеріали, за зразком);

складає речення зі стійким сполученням слів, зі словом, ужитим у різних значеннях, у прямому й переносному значенні (після обговорення слова або роботи зі словником);

знаходить різницю в значеннях івритського й українського слова (з опорою на допоміжні матеріали);

виправляє помилки у вживанні слів, значення яких розрізняються в мові іврит й українській мові.

 

Граматична форма слова (протягом року)

Питання до слів, що відносяться до різних частин мови (без термінів).

Уживання слова в потрібній граматичній формі (практично):

– іменники в називному відмінку: чоловічого роду однини без спеціальних показників (בול, פקיד, מבחן, תור, בקבוק, פתק, ראש, לב, גוף) та суфіксальних показників –а (שבוע), –е (, הגה, פה, רופא, אריה) та –і (תוכי, דובי, פרי); чоловічого роду однини на позначення предмета (בין, כלוב, שועל, חסיד); жіночого роду однини з суфіксальними показниками –а (תרופה, עזרה, הפתעה, דירה, חופשה, בייגלה), –ет (תיירת, מכולת, רכבת,), -іт (חצאית); іменники чоловічого роду множини із суфіксом –ім (ספרים, צבעים) та жіночого роду множини із суфіксом –от (פירות, ירקות);  іменники жіночого роду – назви пар органів тіла (רגל, יד, אוזן); іменники двоїни з суфіксом – аім (נעליים, אופניים, משקפיים); деякі винятки спеціально не розглядаються, а вивчаються на практичному рівні за необхідності їх використання у мовленні;

–  віддієслівні іменники (חברות, סבלנות);

– іменники на позначення власних назв – імен, вулиць, міст, країн (יוסף,טלי, הרצל,ארץ,כותל המערבי,  ירושלים, קייב, ישראל, אוקרינה);

– запозичені іменники (שוקולד, אוטובוס, טרקטור, ג’רפה, ג’יפ);

– іменники – назви навчальних дисциплін (, אנגלית, אוקרינית, עברית, חשבון, מחשב, שיעור, ציור, התעמלות, טבע);

– означений артикль ה- перед іменниками;

– іменники у функції прямого додатка з часткою – את;

– іменники з прийменниками – מ ,ב, -ל, על, אצל  , על-יד, עם;

– якісні прикметники однини – чоловічого роду без спеціальних показників (ארוך, קצר, קרוב, רחוק, רגיל, מבוגר, חשוב, עצוב, חופשי) та суфіксом –е (דומה, צמא) та жіночого роду з суфіксом –а (קטנה, גדולה, נחמדה), -т (מרכזית) та множини – чоловічого роду з суфіксом –ім (יפים) та жіночого роду з суфіксом –от (יפות);

– відносні прикметники з суфіксом –і (ציבעוני, אוקריני, יהודי, מזרחי);

– узгодження іменників з прикметниками (מים מינרלים, סרטים מצוירים); винятки – назви міст + прикметник жіночого роду (ירושלים עתיקה); іменники ч.р. мн. +прикметник ж.р. мн. (מילים חדשות) та іменник ж.р. мн. + прикметник ч.р. мн. (שולחנות גדולים)

– неозначена форма дієслів (ללמוד, לדבר, לשמוע, לשחק, ללכת, לכתוב, לקרוא, לאכול)

– дієслова теперішнього часу 1, 2 та 3 особи чоловічого і жіночого роду однини порід пааль (קם, ישב, יכול), ніфаль (נגמר), піель (טלפן, דבר), пуаль (גולה); породи гіфіль, гофаль та гітпаель на початковому етапі навчання не вживаються;

– дієслова минулого часу 1, 2 та 3 особи чоловічого та жіночого роду однини (כתב\כתבה, קנה\קנתה)

– дієслова наказового способу дії 2 особи однини та множини (תן, תני, תנו, קח, קחי, קחו, שם, שמי, שמו, שב,שבי, שבו);

– окремі форми модальних дієслів: бути, хотіти, могти, любити (היה, רוצה, יכול, אוהב);

– особові займенники 1, 2 та 3 особи чоловічого та жіночого роду однини (אני, את, אתה, הוא, היא) та 1, 2 й 3 особи чоловічого та жіночого роду множини (אנו (אנחנו), הם, הן);

– окремі кількісні числівники від 1 до 10 чоловічого роду та цілі кількісні числівники від 20 до 1000; порядкові числівники від 1 до 6 чоловічого та жіночого роду; числівник הרבה; частини цілого חצי, רבע.

– прислівники якості дії (נעים, נהדר); часу (היום, כל יום, כל היום, לפעמים, אף פעם, תמיד), місця (בחוץ), напрямку дії (מסביב), кількісні (שוב, לבד)

– окремі вказівні займенники чоловічого та жіночого роду однини (זה, זאת) та множини (אלה);

– окремі присвійні займенники та деякі форми (של,שלי, שלך, שלו, שלה, שלכם\ן, שלהם\ן);

– окремі означальні займенники (כל, הכל)

– окремі питальні займенники та слова (מי? מה?לאן? למי? באיזה? מאין?למה? איפה? כמה? מתי? איך? איזה?איזו? באיזו?);

– окремі прийменники ( ב-, ל-, מ-, עד, על,עם, עוד, על-יד , אצל);

– відмінювання окремих прийменників (לי, לך, ל, לה, אותי, אותך, אותו, אותה, איתי, איתך, איתו, איתה)

– окремі частки (את, יש, אין, כן, לא);

– єднальні та протиставні сполучники ( ,( ו, גם, או, אבל, או, כי, לפני, אחרי, אז

 

Учень

ставить питання до слів, що відносяться до різних частин мови;

правильно вимовляє, списує слова (і словосполучення, речення з ними) у потрібній граматичній формі;

будує сполучення слів, речення, уживаючи слово в потрібній граматичній формі, використовуючи потрібний прийменник;

знаходить помилку в утворенні форми слова (практично, на матеріалі опрацьованих граматичних форм слова);

пояснює різницю в значенні схожих, але не однакових сполучень слів, утворених за допомогою різних прийменників;

перекладає сполучення слів, речення з української мови на мову іврит.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Речення (6 годин)

Головні (підмет і присудок) і другорядні члени речення.

Складні речення (практично). Розділові знаки в складному реченні.

 

 

 

 

 

 

Учень

ставить запитання до виділених головних членів речення, і до другорядних членів речення;

поширює речення за запитаннями;

поєднує 2-3 прості речення в одне складне без сполучників або за допомогою сполучників ו, גם, או, אבל, כי

читає (вимовляє) інтонаційно правильно складні речення;

ставить коми в складному реченні (при списуванні).  

Текст (4 години)

Частини змісту тексту. Їхня послідовність, зв’язки між ними.

Абзац.

Ключові слова в тексті.

Зв’язок речень у тексті: синонім, слова

הוא, היא, הם\הן, זה, זאת, אלה, הזה, הזאת, האלה

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Учень

ділить текст на частини (з опорою на допоміжні матеріали) і пояснює їхній зміст, послідовність;

підбирає заголовки до частин тексту;

відновлює порядок проходження частин у деформованому тексті;

визначає відповідність / невідповідність частин тексту темі;

знаходить у тексті частини змісту, що складають окремий абзац, і ті, які викладені в декількох абзацах;

виділяє в суцільному тексті абзаци;

переглядає текст за виділеними ключовими словами, складає загальне уявлення про його зміст;

виділяє ключові слова в тексті (у спільній роботі вчителя й учнів);

знаходить засоби зв’язку речень у тексті;

поєднує кілька речень у текст, використовуючи потрібні засоби зв’язку.

 

 

ІІІ. Особливості письма (протягом року, у ході роботи над мовними темами)

Зміст навчального матеріалу

 

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
Розвиток орфографічної й пунктуаційної пильності.

Перенос слова зі сполученням приголосних.

Правила правопису:

–         особливості правопису букв на позначення приголосних звуків у мові іврит (א – ע – у службових словах, займенниках, дієсловах; на початку, всередині, на кінці слова; у корені, префіксах та суфіксах ; כ – ח  – на початку, всередині, на кінці слова; правила написання літер  ק – כּ у словах;  ט – ת префікс або суфікс, ознака жіночого або чоловічого роду, в основі або закінченні форм дієслова, в іноземних словах; ס – שׂ у словах; ב – ו – וו  – на початку, всередині, на кінці слова;      י – י  як ознака множини, у середині слова )

–         особливості написання окремих букв в залежності від їхнього місця у слові – на початку слова, або в кінці (כ – ך, מ – ם, נ – ן, פ – ף, צ – ץ).

– прості (одно-, двокрокові) правописні правила, що не вимагають багатоступінчастого розбору (наприклад, вживання деяких прийменників з іменниками, що мають означений артикль: «לְ + ה= לַ» «בְּ+ה = בַּ»);

- особливості правопису прийменників з іменниками та відмінювання прийменників;

– правопис сполучників у простому і складному реченнях.

Розділові знаки в простому й складному реченні.

Список слів для запам’ятовування:

לספר, נקודה, לפני, אחרי, טס, ילדים, ירוק, צהוב, רחוק, על יד, יכול להיות, צריך, ללכת, עכשיו, שרוף, ברוכים הבאים, כמעת, שמח, פגש, שימחה, פורח, לוקח, ערב, שכב, אח, אחות, מצא חן בייני, נמוך, עוגות, מאין? חג, רע,מאוחר, יפה, מעולה, אוטובוס, שבת, בכיתה, איזה? באיזה? יותר טוב, אביב,חורף, קיץ, דרך, זהב, שחור, מורה, מורה, יום ראשון, יום שני, יום שלישי, יום רבעי, ים חמישי, יום שיש, אם, עם, כמה? קצת, מחשיב, טקליטור. אחד-עשר, אחד-עשרה, שנים-עשר, שתים-עשרה, שלושה-עשר, שלוש-עשרה, ארבעה-עשר, ארבע-עשרה, חמישה-עשר, חמש-עשרה, שישה-עשר, שש-עשרה, שביע-עשר, שבע-עשרה, שמונה-עשר, שמונה-עשרה, תשעה-עשר, תשע-עשרה, עשרים, שלושים, ארבעים, חמישים, שישים, שבעים, שמונים, תשעים, מאה.

(90 слів).

Учень

вимовляє слово за правилами вимови,  знаходить ті позиції в слові, які вимагають перевірки, уточнює їхнє написання (за словником, правилом);

списує слово й підкреслює букви, написання яких потрібно перевіряти відповідно до тих правил, робота над якими є пропедевтичною (див. список);

застосовує зазначені вище правила на основі допоміжних матеріалів;

правильно вимовляє, списує слова (і словосполучення, речення з ними) у потрібній граматичній формі;

списує текст, пише зорово-слуховий диктант;

пише під диктування ті слова на зазначені вище правила, робота над якими проводилася на уроці; слова на правила, обов’язкові для застосування в 4 класі, слова зі списків для 2-4 класів (а також речення, тексти із цими словами);

перевіряє написане (за зразком, за правилом);

ставить розділові знаки в простому й складному  реченні (при списуванні).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІV. Графічні навички, техніка письма, культура оформлення письмових робіт (протягом року)

Зміст навчального матеріалу

 

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
Удосконалювання техніки письма. Культура оформлення письмової роботи в зошиті й на дошці (вписування слів у таблицю, позначення значимих частин слова, підкреслення й ін.).

Учень

пише досить швидко й розбірливо, не змішує букви івритського й українського алфавітів;

оформляє письмову роботу правильно, акуратно.

 

Програму підготувала

Бакуліна Наталія Валеріївна, науковий співробітник лабораторії навчання російської мови та мов інших етнічних меншин

Інституту педагогіки НАПН України

 

 

 

 

ДОДАТОК 1

Список мовленнєвих кліше

з мови іврит для учнів початкової школи

(з перекладом українською та російською мовами)

Українська мова Російська мова Іврит
І. Встановлення соціальних контактів, вираження: І. Установление социальных контактов, выражение:  
1. Привітання та відповідь на них: 1. Приветствия и ответная реакция на них :  
Доброго ранку ! Доброе утро! בוקר טוב!
Добридень! Добрый день! צהריים טובים!
Добрий вечір! Добрый вечер! ערב טוב!
Добраніч! Доброй ночи!

Спокойной ночи!

לילה טוב!
Привіт! Привет! היי!
Добрих вихідних! Хороших выходных! סוף שבוע נעים!
Доброго тижня! Хорошей недели! שבוע טוב!
Доброї Суботи! Доброй Субботы! שבת שלום!
Смачного! Приятного аппетита! בתיאבון!
З обновкою! С обновкой! תתחדש(י)
Ласкаво просимо! Добро пожаловать! ברוך הבא!
Радий Вас бачити! Я рад Вас видеть! אני שמח ליראות אותך!
Як справи? Как дела? מה העניינים?

איך העניינים?

Як у тебе справи? Как у тебя дела? מה העניינים אצלך?
Як ти? – В порядку. А ти? Как ты? – В порядке. А ты? איך אתה (את)? – בסדר. ואתה (את)?
Що чути? Что слышно? מה נשמע?
Як поживаєте? Как поживаете? מה שלומך?
Що робиш? Что делаешь? מה אתה (את) עושה?
Що нового? Что нового? מה חדש?
Все добре. Всё хорошо. הכל בסדר.
Непогано. Не плохо. לא רע.
Дуже добре. Очень хорошо. טוב מאוד.
Спасибі, все гаразд. Спасибо, всё в порядке תודה, הכל בסדר.
Дякую, дуже добре. Спасибо, очень хорошо. תודה, טוב מאוד.
Все чудово! Всё прекрасно! הכל יפה!
Так собі. Так себе. ככה – ככה.
Нічого цікавого. Ничего интересного. כלום מעניין.
Непогано, дякую. Неплохо, спасибо. לא רע, תודה.
2. Прощання з ким ось: 2. Прощания с кем-либо:  
До побачення. До свидания. שלום ולהתראות (להתראות)
Будьте здорові. Будьте здоровы. שלום וברכה.
Всього найкращого. Всего наилучшего. כל טוב.
На добраніч. Спокойной ночи. לילה טוב.
Побачимося (пізніше, в понеділок, в 3 години, увечері). Увидимся (позже, в понедельник, в 3 часа, вечером). נתרא יותר מאוחר (ביום שני, בשלוש, בערב)
Скоро побачимось. Скоро увидимся. נתראה בקרוב
Доброго тижня. Доброй недели. שבוע טוב
Гарячий привіт… Горячий привет… דרישת שלום ל…
Щасливо! Счастливо! מזל טוב!
Щасливої дороги! Счастливого пути! דרך צלחה!
Ладно, побачимось. Ладно, увидимся. טוב, אז להתראות.
Пока. Пока. .בי!
3. Радість при зустрічі: 3. Радость при встрече:  
Я радий це чути! Я рад это слышать! אני שמח(ה) לשמוע את זה!
Я радий тебе бачити! Я рад тебя видеть! אני שמח(ה) לראות אותך!
Я дуже радий тебе бачити! Я очень рад тебя видеть! אני מאוד שמח(ה) לראות אותך!
Приємно тебе бачити! Приятно тебя видеть! טוב לראות אותך!
Який сюрприз! Какой сюрприз! איזו הפתעה!
Це добре! Это хорошо! זה טוב!
Це чудово! Это прекрасно! זה יפה!
Я так задоволений! Я так рад! אני כל-כך שמח (ה)
4. Представлення себе та іншої людини, знайомство: 4. Представления себя и другого человека:  
Я – Сашко. Я – Александр. אני – משה.
Моє ім’я …. Моё имя … שמי…
Мене звуть … Меня зовут … שמי…
Моє прізвище … Моя фамилия … שם המשפחה שלי…
Мені … років. Мне … лет. אני בן …

אני בת …

Це … Это … זה…

זאת…

אלה…

Це мій друг (брат, сестра…)… Это мой друг (брат, сестра…)… זה חבר שלי (זה אחי, זאת אחוי)…
Знайомтесь, це Дмитро. Знакомьтесь, это Дмитрий. תכירו, זה דוד.
Як тебе звати? Как тебя зовут? מה שמך?
Скільки тобі років? Сколько тебе лет? בן כמה אתה?

בת כמה את?

Приємно з тобою познайомитися. Приятно с тобой познакомиться. נעים להכיר אותך.
Чудова зустріч! Приятная встреча! פגישה נעימה!
5. Привертання до чогось уваги: 5. Привлечения к чему-либо внимания:  
Сюди! Сюда! הנה!
Поглянь! Взгляни! תרא(י)!
Погляньте! Взгляните! תראו!
Подивіться, будь ласка. Посмотрите, пожалуйста. תסתקלו בבקשה.
Послухайте уважно! Послушайте внимательно! תשמעו…
Увага!               Внимание!                  שימו לב!
Ви чуєте? Вы слышите? אתם(ן) שומעים?
Я маю Вам сказати…  Я должен Вам сказать… אני צריך (צריכה) לומר ל…
Я маю повідомити Вас… Я должен Вам сообщить… אני צריך (צריכה) להודיע ל…
Пробачте, пане /і, будь ласка… Извините, господин / жа, пожалуйста… תסלח(י) בבקשה. אדוני (גברתי)…
Пане \ і, будь ласка… Господин / жа, пожалуйста… אדון (גברת) בבקשה…
Сашко! Саша! אלקס!
6.Запрошення, пропозиції: 6. Приглашения, предложения:  
Ласкаво просимо! Добро пожаловать! ברוך הבא! ברוכים הבאים!
Давайте зустрінемось завтра. Давайте встретимся завтра. נתרא מחר.
Приходьте, будь ласка… Приходите, пожалуйста… תבוא בבקשה.
Чекаємо на Вас о… Жду Вас в … אני מחכה ב…
Ти бажаєш…? Ты хочешь? אתה (את) רוצה?
Ти хочеш потанцювати? Ты хочешь потанцевать? אתנ (את) רוצה לרקוד?
7..Відповідь на пропозицію: 7. Ответа на просьбу:  
Так. Да. כן.
Так, дякую. Да, спасибо. כן, תודה.
Так, звичайно. Да, конечно. כן, בוודאי.

כן, וודאי.

כן, בטח.

כן, כמובן.

Так, до зустрічі. Да, до встречи. כן, ע
Ні, це неможливо. Нет, это невозможно. לא, זה בלתי אפשרי.

לא, זה א יאפשר.

Вибачте, я не зможу… Извините, но я не смогу… סלך לי, אבל אני לא אוכל.

תסלכי לי, אבל אני לא אוכל.

תסלכו…

Нема за що. Не стоит благодарности. אין בעד מה.
Звичайно, Ви можете… Конечно,  Вы можете. כמובן, אתה (את, אתם, אתן) יכול (-ה,- ים,- ות).
Безумовно. Безусловно. כמובן.
Природно. Естественно. בטיבעיות.
З (великий) задоволенням. С (большим) удовольствием. בשמחה (בשמחה רבה).
Чому б ні. Почему бы и нет. למה לא.
Це не можливо. Это не возможно.  זה בלתי אפשרי.
Даруйте, але це неможливо. Извините, но это невозможно. סליחה, אבל זה בלתי אפשרי
Неможливо! Невозможно! אי אפשר! (לא ייתכן!)
8. Згода: 8. Согласие:  
Так! Да! כן!
Так, я згоден. Да, я согласен. כן, אני מסכים (-ה).
Я згоден! Я согласен! אני מסכים (-ה).
Добре! Хорошо! טוב! (בסדר!)
Це добре! Это хорошо! זה טוב! (זה בסדר!)
Прекрасно! Прекрасно! יופה! (יופי!)
З радістю! С радостью! בשמחה!
Це звучить добре! Это звучит хорошо! זה נשמה טוב!
Нема проблем! Нет проблем! אין בעיה! (אין בעיות!)
Правильно! Правильно! נכון! (נכון מאוד!)
Ти правий! Ты прав! אתה (את) צודק (צודקת).
Я не заперечую. Я не возражаю. אני לא מתנגד (-ת).
Все гаразд. Всё в порядке. הכל בסדר.
Мені дуже подобається. Мне очень нравится. זה מוצכי בעיני.
Мені все одно. Мне всё равно. לא יכפת לי.
Чудова ідея! Прекрасная идея! רעיון מצויין!
Яка чудова ідея! Какая прекрасная идея! איזה רעיון מצויין!
Я з тобою! Я с тобой! אני אילך!
Йде! Идёт! הולך!
Чому б ні? Почему бы и нет? למה לא?
Так, це правда! Да, это правда! כן, זה נכון!
Звичайно! Конечно! בוודי! (כמובן!)
Безумовно! Безусловно! בוודי! (כמובן!)
Вірно! Верно! נכון!
Ви все правильно робите. Вы всё правильно делаете. אתה (את, אתם, אתן) הכל עושה (-ה, -ים, -ות) נכון.
Так, це нарешті можливо. Да, наконец, это возможно. כן, סוף-סוף זה אפשרי.
Так, це можливо. Да, это возможно. כן, זה אפשר.
Все, що побажаєте. Всё, что пожелаете. הכל מה שירצו.
9. Відмова: 9. Отказ:  
Ні, я не хочу. Нет, я не хочу. לא, אני לא רוצה.
Ні, я був не правий. Нет, я был не прав. לא, אני היתי לא צודק (-ת)
Це не правильно. Это не правильно. זה לא נכון.
Це не можливо. Это не возможно. זה בלתי אפשרי.
Я не згоден. Я не согласен. אני לא מסכים (-ה).
Це не вірно! Это не правильно! זה לא נכון!
Це не так! Это не так! זה לא ככה!
Не зовсім… Не совсем… לא בדיוק…
Це не точно Это не точно. זה לא מדויק.
Що ти кажеш? Что ты говоришь? מה אתה (את) אומר(-ת)?
Ти не правий Ты не прав. אתה (את) לא צודק (-ת).
Що з тобою? Что с тобой? מה איתך?
Це не те! Это не то! זה לא זה.
Так не буває! Так не бывает! אין דבר כזה! (לא יכול להיות!)
Ще чого? Что ещё? מה עוד?
Ти говориш дурниці! Ты говоришь глупости! אתה (את) מדבר(-ת) שטויות!
Це не подобається мені. Это мне не нравится. זה לא נראה לי (זה לא מוצחי בעיני).
Цього не може бути! Этого не может быть. זה לא יכול להיות.
Я маю іншу думку. Я другого мнения. יש לי דיעה אחרת.
10. Вдячності та реакції на вдячність: 10. Благодарности и реакции на благодарность:  
Спасибі! Спасибо! תודה !
Велике спасибі! Большое спасибо! תודה רבה!
Велике Вам спасибі! Большое Вам спасибо! תודה רבה לכם (לכן)!
Дякую! Благодарю. אני מודה לך.
Щиро дякую! Премного благодарен! רב טודות!
Дякую Вам від усього серця. Благодарю от всего сердца. אני מודה לך מקרב ליבי על…
Дякую, пане (пані, хлопчик, дівчинка, Сашко…) Спасибо, господин (госпожа, мальчик, девочка, Саша…) תודה, אדוני (גבירותי, ילד, ילדה, אלקס…)
Я дуже вдячний тобі. Я очень тебе благодарен. אני מודה לך מאוד.
Нема про що говорити. Не стоит благодарности! אין בעד מה!
Нема за що. Не за что. אין בעד מה!
А ні трохи. Ничуть. לא דבר.
Все добре. Всё хорошо. הכל בסדר.
Я радий, що Вам це сподобалося. Я рад, что вам это понравилось. אני שמח(ה) שזה מוצחי בעינך.
11. Вибачення та реакція на вибачення: 11. Извинения и реакции на извинение:  
Даруйте. Извините. סליחה. (תסלחו)
Вибачте. Простите. סליחה. (תסלחו)
Вибачте мені… Простите мне… תסלחו לי…
Прошу вибачення. Прошу прощения. אני מתנצל.
Я прошу вибачення. Я прошу меня извинить. אני מבקש(ת) סליחה.
Я прошу вибачення, але… Я прошу прощения, но… תסלחו לי אבל…
Я дуже жалкую. Я очень сожалею. אני מצתער(ת) מאוד.
Мені неприємно, що… Мне неприятно, что… לא נעים לי ש…
Так жаль, що… Так жаль, что… כל-כך חבל ש…
Будильник не задзвонив Будильник не зазвонил. השעון לא צילצל.
Автобус запізнився. Автобус опоздал. האוטובוס איחר הבוקר.
Я повівся дуже погано. Я вёл себя очень плохо. אני ממש לא בסדר.
Я не знав, що… Я не знал, что… לא ידעתי ש…
Це моя помилка. Это моя ошибка. זאת טאות שלי.
Все добре. Всё хорошо. הכל בסדר.
Це важливо. Это важно. זה חשוב.
Це неважливо. Это неважно. זה לא חשוב.
Не згадуйте це. Не упоминайте это. אל… את זה.
Нема за що. Не стоит. אין בעד מה.
12. Побажань та реакції на них, поздоровлення: 12. Пожеланий и реакции на них, поздравления:  
Я вітаю тебе (вас). Я поздравляю тебя ( вас). אני מברך(-ת, -ים,- ות) לך(לכם, לכן).
Мої (наші) вітання! Мои (наши) поздравления! ברכות שלי (שלנו)!
Зі святом! С праздником! חג שמח! מועדים לשמחה!
Вітаю тебе з днем народження! Поздравляю тебя с днём рождения! אני מברך אותך ליום הולדת!
Веселого (радісного) дня народження! Весёлого (радосного) дня рождения! יום הולדת שמח!
З Новим роком! С Новым годом! שנה טובה! שנה מתוקה!
Щасливого Нового Року! Счастливого Нового года! שנה טובה! שנה מתוקה!
Смачного! Приятного аппетита! בתיאבון!
Щасливої дороги! Счастливого пути! דרך צלחה!
Вдалої роботи! Удачной работы! בהצלחה! עבודה מוצלחת!
Гарного дня! Хорошего дня! יום טוב!
Веселих канікул! Весёлых каникул! חופש שמח!
Веселих свят! Весёлых праздников! חגים שמחים!
Вітаю, бажаю щастя! Поздравляю, желаю счастья! מזל טוב!
Я бажаю тобі… Я желаю тебе… אני מאחל לך…
Багато щасливих днів! Много счастливых дней! עד מאה ועשרים!
З днем народження! С днем рождения! יום הולדת שמח!
Всього найкращого Вам! Всего наилучшего Вам! כל טוב!
Я бажаю (зичу) Вам  здоров’я (щастя, радості, вдачі, успіхів, благополуччя, кохання й т.п.). Я желаю Вам здоровья (счастья, радости, удачи, успехов, благополучия, любви и т.д.). אני מאחל לך בריאות,( אושר ועושר, הצלחה, אהבה..).
Дякую. Вам того ж. Спасибо. Вам того же. תודה וגם לכם(לכן)!
13 .Вручення подарунка: 13. Вручение подарка.  
Цей подарунок для тебе. Этот подарок для тебя. מתנה הזאת בשבילך.
Цей маленький подарунок для тебе. Этот маленький подарок для тебя. מתנה קטנה הזאת בשבילך.
Ці квіти для тебе. Эти цветы для тебя. פרחים האלה בשבילך.
Це тобі. Это тебе. זה בשבילך.
Це тобі від всього серця! Это тебе от всего сердца. לך מכל הלב.
14. Компліменти:  14. Комплименты:  
Яке в тебе гарне плаття! Какое красивое у тебя платье! איזו שימלה יפה!
Тебе личить цей костюм! Тебе идёт этот костюм! מתאים לך החליפה הזאות.
Немає такої, як ти! Нет такой, как ты! אין כמוך!
Ти просто казка! Ты просто сказка! את אגדה!
Ти виглядаєш чудово! Ты выглядишь превосходно! את נראית 10
Яка краса! Ай да красотка! איזו פצצה!
Ти виглядаєш відмінно! Ты выглядишь отлично! את נראית נהדר!
Молодчина! Молодчина! כל הכבוד!
15. Початок розмови та реакція на звертання: 15. Начало разговора и реакции на обращение:  
Добридень, так це … Здравствуйте, да это… שלום, כן זה…
Я гадаю, що… Я думаю, что… אני חושב(-ת) ש…
Послухай / те, … Послушай / те… תשמע(-י, -ו)…
Хвилиночку… Минуточку… רגע (רק רגע)…
Але… Но… אבל…
Так, але… Да, но… כן, אבל…
Ні, але… Нет, но… לא, אבל…
Добре, але… Хорошо, но… טוב, אבל…
Вибачте, пане… Извините, господин… סליחה, אדוני…
Вибачте мені , будь ласка, пане… Извините меня, пожалуйста, господин… תסלחו לי בבקשה, אדוני…
Пробачте, пане, скажіть мені, будь ласка, як дістатися до … Простите, господин, скажите мне, пожалуйста, как пройти к … אדוני, אני מצטאר(-ת), תגיד לי בבקשה, איך להגיע ל…
Пробачте, пане, скажіть мені, будь ласка, де… Простите, господин, скжите мне, пожалуйста, где… סליחה, אדוני, תגיד לי בבקשה, איפה…
Пробачте, пане, дайте мені, будь ласка, … Простите, господин, дайте мне, пожалуйста,… סליחה, אדוני, תן לי בבקשה…
Я маю Вам сказати, що… Я должен Вам сказать, что… אני צריך לומר ש…
Василю, чи можу я Вас запитати про…? Василий, могу ли я Вас спросить о …? ווסילי, אני יכול לשאול אותך על…?
Так, іншим разом. В другой раз. בפעם אחר.
Ти їдиш? Ты едешь? אתה נוסע?
Так, правда. Да, правда. כן, נכון.
Що ти про це думаєш? Что ты об этом думаешь? מה אתה חושב על זה?
Я думаю, що… Я думаю, что… אני חושב ש…
16. Потреби дозволу щось зробити: 16. Запроса разрешения что-либо сделать:  
Я можу йти? (Так, ви можете. Ні, ви не можете.) Могу я идти ? (Да, вы можете. Нет, вы не можете.) אני יכול ללכת? (כן, אתה יכול. לא, אתה לא יכול…)
Можу я зателефонувати до Вас увечері? (Так, ви можете. Ні, не можна.) Могу я позвонить Вам вечером? (Да, вы можете. Нет, вы не можете.) אני יכול לטלפן לך בערב? (כן, את\ אתה יכול\ה … לא, את\אתה לא יכול\ה…)
Можна починати? Можно начитать? אפשר להתחיל?
17. Прохання щось сказати: 17. Просьбы что-либо сказать:  
Я хочу повідомити Вас. Я хочу сообщить Вам. אני רוצה להודיע לכם.
Можу я повідомити Вас про щось? Могу я сообщить вам о чём-то? אנ יכול להודיע לכם על משהו?
Я хочу запитати Вас. Я хочу спросить Вас. אני רוצה לשאול אותם.
18. Переривання когось: 18. Прерывания кого-либо:  
Даруйте… (Вибачте…) Извините… (Простите..). סליחה…
Прошу вибачення… Прошу прощения… אני מתנצל\ת
Хвилиночку. Минуточку. רק רגע.
19.  Включення когось у розмову: 19. Включения кого-либо в разговор:  
Що скажете, … Что скажете? מה את\ה אומר\ת?
І вас, Іване… И вас, Иван? ואתה, יוחנן?
Добре, Ірино… Хорошо, Ирина… טוב, ירנה…
А ти як гадаєш? А ты как думаешь? ומה את\ה חושב\ת?
20.  Уточнення чогось: 20. Уточнения чего-либо:  
Що? Что? מה?
Що Ви сказали? Что вы сказали? מה את\ה אומר\ת?
Що це? Что это? מה זה?
Хто це? Кто это? מי זה?
Що сталося? Что случилось? מה קרה?
Після чого? После чего? אחרי מה?
Скажіть ще раз, будь ласка. Скажите ещё раз, пожалуйста. תגידו עוד פעם, בבקשה.
Вибачте, я не зрозумів. Извините, я не понял. תסלחו לי , אני לא מבין.
Вибачте, я недочув. Извините, я недослышал. תסלחו לי, אני לא שמעתי.
Повторіть, будь ласка. Повторите. пожалуйста. תחזירו, בבקשה.
Що Ви маєте на увазі? Что Вы под этим подразумеваете? מה את\ה מתקוון\ת?
Добре, так що? Хорошо, так что? טוב, אז מה?
Я  не одержав від Вас… Я не получил от Вас… אני לא קיבלתי ממך…
21. Нагадування про щось: 21. Напоминания о чем-либо:  
Пам’ятайте про… Помните о …. תזכרו על…
Дякую  за нагоду. Спасибо за напоминание. תודה על תזכורת
Дякую, що пригадали. Спасибо, что напомнили. תודה שהזכיר אותי
Ви пам’ятаєте про нашу домовленість? Вы помните о нашей договорённости? אתה זוכר על הסקמה שלנו?
22. Підтвердження: 22. Подтверждения:  
Дійсно Действительно באמת
Точно. Точно. בדיוק
Добре. Хорошо. טוב
А як же. А как же. בטח
Звичайно. Конечно. כמובן, בוודי
Природно. Естественно. בתביות
Це дійсно. Это действительно. זה באמת
Ви абсолютно праві. Вы совершенно правы. את\הבאמת צודק\ת

את\ה צודק\ת לגמרי (לחלותין)

Я з вами згоден. Я с Вами согласен. אני מסכים איתך
Це – факт. Это – факт. זאת עובדה
Відповідно. Соответственно. בהתאם
ІІ. Запит та надання інформації. ІІ. Запрос и предоставление информации.  
1. Говорити про самопочуття: 1. Говорить о самочувствии:  
Я почуваюся добре, дякую. Я чувствую себя хорошо. אני מרגיש טוב
Я у порядку. Я в порядке. אני בסדר
Мені не дуже добре. Мне не очень хорошо. אני מרגיש לא טוב
В мене немає апетиту. У меня нет аппетита. אין לי תאבון
Мені холодно. Мне холодно. קר לי
Він / вона захворів. Он / она заболел. הוא\היא חולה
Ах! Як боляче! Ах! Как больно! וו, איך זה כואב!
Я вдарив ногу. Я ушиб ногу. אני נשברתי את הרגלי
У мене болить голова. У меня болит голова. כואב לי ראש
2. Виражати свою думку / питати про чиюсь думку: 2. Выражать своё мнение / спрашивать про чьё-то мнение:  
Я сподіваюсь, що… Я надеюсь, что… אני מקווה ש…
Я гадаю, що… Я думаю, что… אני חושב ש…
На мою думку… По моему мнению… לדעתי…
Як на вашу думку? Каково ваше мнение? מה דעתך?
Як ви гадаєте? Как вы думаете? מה את\ה חושב\ת?
3.Впевненості: 3. Уверенности:  
Безумовно, я впевнений. Безусловно, я уверен. כמובן, אני בטוח\ה.
Я абсолютно впевнений. Я совершенно уверен. אני בתוח\ה לחלותין.
Безумовно, це… Безусловно, это… כמובן, זה.
Природно. Естественно. בתיבות.
Зрозуміло. Понятно. מובן.
Напевно так. Наверное, да.

Наверняка, это так.

אולי כן.
Так чи інакше. Так или иначе. כך או אחר.
У будь-якому випадку. В любом случае. בכל אופן.
4.Невпевненості: 4. Неуверенности:  
Може бути. Может быть. אולי(יכל להיות).
Це  не так. Это  не так. זה לא ככה.
Це не ясно. Это не ясно. זה לא ברור.
Я не знаю. Я не знаю. אני לא יודע\ת.
Я не впевнений. Я не уверен. אני לא בטוח\ה.
5.Можливості / неможливості: 5 .Возможности / невозможности:  
Можливо. Возможно. אפשר (ייתכן).
Це можливо. Это возможно. זה יכול להיות.
Ймовірно. Вероятно. ייתכן.
Звичайно. Конечно. בוודי (בטח, ודאי, כמובן).
Можливий. Возможный. אפשרי.
Неможливо. Невозможно. איאפשר (בלתי אפשרי).
Це неможливо. Это невозможно. זה איאפשר (זה בלתי אפשרי).
Ні, це неможливо. Нет, это невозможно. לא, זה איאפשר (זה בלתי אפשרי).
Неможливий. Невозможный. בלתי אפשר.י
Звичайно, ні. Конечно, нет. בטח לא (ודאי שלא, כמובן לא).
Так, я сподіваюсь повернутись завтра. Да, я надеюсь вернуться завтра. כן, אני מקווה לחזור מחר.
Ні, я не можу вам допомогти. Нет, я не могу вам помочь. לא, אני לא יכול לעזור לך.
Чи можу я це зробити? Могу ли я это сделать? אני יכול לעשות את זה?
Можна вийти? Можно выйти? אפשר לצאת?
6.Пропозиції щось зробити: 6. Предложения что-то сделать:  
Я думаю, що… Я думаю, что… אני חושב ש…
Я вірю, що… Я верю, что… אני מעמין ש…
Чи не бажаєте  Ви… Не хотите ли Вы… עם את\ה לא רוצה…
Я хочу запропонувати Вам… Я хочу Вам предложить… אני רוצה להציע לכם…
Можу порадити Вам Могу Вам предложить… אני יכול להציע לכם…
Це здається привабливим. Это кажется привлекательным. נדמה לי שזה מעניין.
7. Сумнів: 7. Сомнение:  
Я так не думаю. Я так не думаю. אני לא חושב\ת ככה.
Я не сподіваюсь. Я не надеюсь. אני לא מקווה.
ІІІ. Робити щось самому / просити когось зробити щось. ІІІ. Делать что-то самому / просить кого-то сделать что-то.  
1.Прохання: 1. Просьбы:  
Можна …? Можно…? אפשר?
Можна увійти? Можно войти? אפשר להכנס?
Ви можете надати  мені ось це? Не могли ли Вы дать мне вот это? את\ה יכול לתת לי את זה?
Дайте мені, будь ласка… Дайте мне, пожалуйста… תן\תני לי בבקשה …
Будьте ласкаві… Будьте добры… תעשה לי טובה…
В мене є прохання… У меня есть посьба… יש לי בקשה…
2. Допомоги: 2.Помощи:  
Чим я можу допомогти Вам? Чем я могу помочь Вам? במה אני יכול\ה לעזור לך?
Ти готовий мені допомогти? Ты готов мне помочь? את\ה מוכן לעזור לי?
Що я можу зробити для Вас? Что я могу для Вас сделать? מה אני יכול\ה לעסות בשבלך?
Допоможіть, будь ласка. Помогите, пожалуйста. תעזור\י\ו בבקשה.
Допоможіть мені, будь ласка. Помогите мне, пожалуйста. תעזור\י\ו לי בבקשה.
Підкажіть мені, будь ласка… Подскажите мне, пожалуйста… תגידו לי בבקשה…
Допоможіть! Помогите! תעזקו!
Скоріше! Скорее! מהר!
відповіді: ответы:  
Будь ласка. Пожалуйста. בבקשה.
Дякую. Спасибо. תודה.
Правильно. Правильно. נכון.
Не треба. Не нужно. לא צריך (אין דבר).
Все у порядку. Всё в порядке. הכל בסדר.
3. Давати вказівки, інструкції, накази: 3. Давать указания, инструкции, приказы:  
Сідайте, будь ласка. Садитесь, пожалуйста. שבו\שב\שבי בבקש.
Встаньте, будь ласка. Встаньте, пожалуйста. תקום\י\ו בבקשה.
Закрийте / відкрийте, будь ласка, двері (вікна, зошити…). Закройте / откройте, пожалуйста, двери (окна, тетради…). סגרו\תפתחו בבקשה את הדלתות (חלונות, מחברות…)
Візьміть, будь ласка, олівець. Возьмите, пожалуйста, карандаш. קח\י\ו בבקשה, עפרון.
Перейдіть вулицю та поверніть праворуч. Перейдите улицу и поверните направо. תעברו\י רחוב ופנו\י ימינה.
4. Поради: 4. Совета:  
Я тобі раджу… Я тебе советую… אני מיעץ לך…
Необхідно приходити вчасно. Необходимо приходить вовремя. צריך לבאו בזמן.
Ти повинен це зробити вчасно. Ты должен сделать это вовремя. את\ה צריך לעסות את זה בזמן.
5. Забороняти: 5. Запрещать:  
Не відчиняй вікна. Не открывай окна. אל תפתחו את החלונות.
Ти не повинен + інф. Ты не должен + инф. את\ה א צריך…
Не треба цього робити. Не нужно этого делать. לא צריך לעסות את זה.
6. Схвалення: 6. Одобрения:  
Добре! Хорошо! טוב!
Як добре! Как хорошо! איך זה טוב! איזה טוב!
Дуже добре! Очень хорошо! טוב מאוד!
Прекрасно! Прекрасно! יופי!
Це правильно! Это правильно! זה נכון!
Ви маєте рацію. Вы правы. את\ה צודק\ת!
Ви абсолютно праві. Вы совершенно правы. את\ה צודק\ת לדמרי.
Добре зроблено! Хорошо сделано! עשוי טוב!
Хороший хлопчик ! Хороший мальчик! ילד טוב!
Хороша дівчинка! Хорошая девочка! ילדה טובה!
Який Ви здатний! Какой Вы способный! את\ה כל כך קשרוני\ת!
Мені це подобається. Мне это нравится. זה מוצא חן בעיני.
Не погано! Не плохо! לא רע!
Це не так погано. Это не так плохо. זה לא רע!
Як чудово! Как прекрасно! איזה יופי!
Відмінно! Отлично! מצויין!
Чудово! Прекрасно! יופי!
Гадаю, що це добре. Думаю, что хорошо. אני חושב\ת שזה טוב.
Молодець! Всі молодці! Молодец! Все молодцы! כל הכבוד!
Все гаразд. Все в порядке. הכל בסדר.
Все добре. Всё хорошо. הכל טוב.
Старайся! Старайся! התאמץ! השתדל!
Заходьте / проходьте. Заходите / проходите. תכנסו\י\ס, בבקשה.
Так і є. Так и есть. מה שיש.
IV. Виражати свої почуття / відношення до чогось. IV. Выражать свои чувства / отношения к чему-либо.  
1. Згода: 1. Согласие:  
Добре! Хорошо! טוב!
Це добре! Это хорошо! זה טוב!
Прекрасно! Прекрасно! יופי!
Я згоден! Я согласен! אני מסכים\ה.
Це звучить добре! Это звучит хорошо! זה נשמע טוב!
Нема проблем! Нет проблем! אין בעיות!
Правильно! Правильно! נכון!
Дуже правильно! Очень правильно! נכון מאוד!
Я не заперечую. Я не возражаю. אני לא מתנגד\ת!
Все гаразд. Всё в порядке. הכל בסדר.
Мені дуже подобається. Мне очень нравится. זה מאוד נראה לי.
Мені все одно. Мне всё равно לא יכפת לי.
Чудова ідея! Прекрасная идея! רעיון טוב! רעיון מצוין!
Я з тобою! Я с тобой! אני איתך!
Йде! Идёт! הולך!
2. Радість: 2. Радость:  
Це чудово! Это замечательно! זה מצוין!
Яка радість! Какая радость! איזה יופי!
Яка вдача! Какая удача! איזה הצלחה!
Як добре! Как хорошо! איזה טוב!
Дивовижно! Удивительно! נפלא!
Прекрасно! Прекрасно! נהדר!
Фантастично! Фантастично! פנטסתי!
Чудово! Розкішно! Великолепно! Роскошно! מפואר!
Прекрасно! Відмінно! Превосходно! Отлично! מעולה!
Дуже добра ідея! Очень хорошая идея! רעיון טוב מאוד!
Я (дуже) радий. Я (очень) рад. אני שמח\ה (מאוד).
Я у захопленні. Я восхищен. אני התפעלתי.
3. Незадоволення: 3. Неудовлетворение:  
Я незадоволений… Я неудовлетворён… אני בעל אי שביעות רצון,
Я був незадоволений… Я был неудовлетворён… אני היתי לא מרוצה.
Він був сердитий. Он был сердит (зол). הוא היה כעס.
4. Виражати свою думку про щось (про фільм, виставу, книгу…): 4. Выражать своё мнение о чём-то (о фильме, спектакле, книге…):  
Це було дуже добре! Это было очень хорошо! זה היה טוב מאוד!
Це було дуже гарно! Это было очень красиво! זה היה יפה מאוד!
Це було дуже цікаво! Это было очень интересно! זה היה מאוד מעניין!
Це було чудово! Это было прекрасно! זה היה נהדר!
Це супер! Это супер! זה סופר!
Не погано. Не плохо. לא רע.
Також добре (цікаво). Тоже хорошо (интересно). גם טוב (מעניין).
Нецікаво. Неинтересно. א מעניין.
Погано. Плохо. רע.
Нічого цікавого. Ничего интересного. כלום מעניין.
5. Виражати свою думку про людину: 5. Выражать своё мнение о человеке:  
Він / вона дуже добрий /а. Он / она очень добрый /ая. הוא\היא טוב\ה.
Він / вона симпатичний/а. Он / она симпатичный / ая. הוא\היא אהוד\ה.
Він / вона веселий /а Он / она весёлый / ая. הוא\היא אליז\ה.
Він / вона красивий /а. Он / она красивый / ая. הוא\היא יפה.
Він / вона чудовий /а. Он / она прекрасен / сна. הוא\היא נהדר\ת.
6. Любити / не любити щось / когось: 6. Любить / не любить что-то / кого-то:  
Мені подобається єврейська музика. Мне нравится еврейская музыка. אני אוהב\ת את המוסיקה יהודית.
Я люблю (дуже) футбол.Я люблю (дуже) футбол. Я люблю (очень) футбол. אני אוהב\ת (מאוד) כדו-גל.
Я це люблю. Я это люблю. אני אוהב את זה.
Я люблю когось. Я люблю кого-то. אני אוהב\ת את ה…
7. Байдужості: 7. Равнодушия:  
Я не піклуюсь. Я не беспокоюсь. אני לא דואג\ת.
Це мене не цікавить. Это меня не интересует לי זה לא מעניין.
Мені байдуже. Мне это безразлично. לא אכפת לי.
Мені це не цікаво. Мне это не интересно. לי זה לא מעניין.
8. Бажання: 8. Желания:  
Чи я можу? Могу ли я? האם אני יכול\ה?
Чи можна мені? Можно ли мне? אפשר לי…
Мені потрібно… Мне нужно… אני צריך\ה.
Я хочу… Я маю бажання. Я хочу… Я имею желание. אני רוצה.
Це можливо? Это возможно? זה אפשר?
Я хотів би… Я хотел бы… רציתי ש…
Я гадаю… Я думаю… אני חושב ש..
Я маю повернутися о 6-й. Я должен вернуться в 6 часов. אני חיב\ת לחזור בשש.
9. Співчуття: 9. Сочувствия, сопереживания:  
Який жаль! Как жаль! חבל!
Як погано! Как плохо! איזה רע!
Я так шкодую! Я так сожалею! אני מצטער על…
Не турбуйтеся! Будьте спокійними! Не беспокойтесь! Будьте спокойны! אל תדאגו!
Як жахливо! Как страшно! איך נורא!
Мені жахливо. Мне страшно. אני פוחד.
10. Здивування: 10. Удивления:  
Як? Как? איך?
Хто? Кто? מי?
Що? Что? מה?
Це? Это? זה? זאת? אלה?
Це ти? Это ты? זה את\ה?
Це він? Это он? זה הוא?
Це вона? Это она? זאת היא?
Це вони? Это они? אלה הם\ן?
Це ви? Это вы? אלה אתם\ן?
Це ви зробили? Это Вы сделали? זה אתם\ן עשו?
Це він (вона) робить? Это он (она) делает? זה הוא\היא עושה?
Це ми робимо? Это мы делаем? זה אנו\אנחנו עושים?
Чому? Почему? למה? (מדוע?)
Це правда? Это правда? זה אמת?
Це не може бути правдою! Это не может быть правдой! זה לא יכול להיות אמת!
Що це? Что это? מה זה?
Що Ви кажете? Что Вы говорите? מה את\ה אומר\ת?
Це неможливо! Это невозможно! זה אי אפשר (זה בלתי אפשרי).
11. Добрий / поганий настрій: 11. Хорошее / плохое настроение:  
Як настрій? Как настроение? איך מצב הרוח?
В мене добрий настрій. У меня хорошее настроение. לי מצב רוח טוב.
Я задоволений. Я доволен. אני מרוצה.
У нього / неї поганий настрій. У него /неё плохое настроение. לו\לה מצב רוח רע.
У мене є / немає настрою. У меня есть / нет настроения. יש לי מצב רוח \ אין לי מצב רוח.
12. Розчарування: 12. Разочарования:  
Який жаль! Як шкода! Какая жалость! Как жаль! חבל מאוד!
Відмова! Отказ! סירוב!
Невдача! Неудача! כישלון!
13. Несхвалення: 13. Неодобрения:  
Погано! Плохо! רע!
Це дуже погано! Это так плохо! זה כל כך רע!
Це зовсім негарно. Это совсем не хорошо. זה בכלל לא טוב.
Мені це не подобається. Мне это не нравится. זה לא מוצא חן בעיני.
14. Надії: 14. Надежды:  
Я сподіваюся.. Я надеюсь… אני מקווה…
Я чекаю… Я ожидаю… אני מחקה…
15. Невпевненості,

безпорадності:

15. Неуверенности, беспомощности:  
Я не впевнений. Я не уверен. אני לא בטוח.
Я не знаю те, що робити. Я не знаю то, что делать. אני לא יודע מה לעשות.
Що я повинен робити? Что я должен делать? מה אני צריך לעשות?
Я гадаю, що це не погано, але я не впевнений. Я думаю, что это не плохо, но я не уверен. אני חושב שזה לא רע, אבל אני לא בטוח.
16. .Стурбованості: 16.. Озабоченности:  
Я повинен це зробити. Я должен это сделать. אני צריך לעשות את זה.
Я стурбований тим, що… Я озабочен тем, что… אני מודאג ש…
17. Смутку: 17. Печали:  
Мені прикро. Я опечален. אני עצוב\ה.
Я засмучений. Я огорчён. אני עגום\ה.
Це – сумна історія. Это – печальная история. זה סיפור עצוב.
Я загубила свою книгу. Я потеряла свою книгу. אני איבדתי את הסיפרי.
Моя бідна… Моя бедная… מסקנה שלי…
Що ти кажеш? Что ты говоришь? מה את\ה אומר\ת?
Це погано. Это плохо. זה רע.
V. Розмова по телефону. V. Разговор по телефону.  
Початок розмови по телефону: Начало разговора по телефону:  
Алло, добрий день… Алло, добрый день. הלו, יום טוב!
Алло, це ти, Марійка? – Так, це я. Алло, это ты, Мария? – Да, это я הלו, זאת את, מירי? – כן, זאת אני.
А хто це? – Привіт, це Марк. А это кто? – Привет, это Марк. מי זה? – חי, (שלום), זה מרק.
Алло, можна поговорити з …, будь ласка. Алло, можно поговорить с …, пожалуйста. הלו, אפשר לדסר עם …, בבקשה.
Хто говорить? Кто говорит? מי מדבר\ת?
Привіт, хто говорить? Привет, кто говорит? שלום, מי מדבר\ת?
Алло, це Ігор? Алло, это Игорь? הלו, זה יגל?
Так, хто питає? Да, кто спрашивает? כן, מי שואל?
Привіт, це Ганна? Привет, это Анна? שלום, את אנה.
Так, я слухаю. Да, я слушаю. כן, אני שומע\ת.
Говорить Ігор. Говорит Игорь. מדבר יגל.
Це я, Олена. Это я, Елена. זאת אני, לנה.
Добридень, це Ірина. Добрый день, это Ирина. צהוריים טובים, זאת ירנה.
Добридень, говорить Ігор. Добрый день, говорит Игорь. צהוריים טובים, מדבר יגל.
Можна запросити до телефону…? Можно пригласить к телефону..? אפשר לבקש את…
Візьми трубку. Возьми трубку. תקח\י את הטלפון.
Одну хвилиночку. Одну минуточку. רק רגע.
Зачекайте. Подождите. תחכו\י.
Я тебе погано чую, говори голосніше, будь ласка. Я тебя плохо слышу, говори громче, пожалуйста. אני לא שומע\ת אותך טוב, תדבר\י בכל רם בבקשה.
Ні, його / її немає. Нет, его / её нет. לא, הוא\היא איננו\ה.
Його / її немає (вдома). Его / её нет (дома). לא, הוא\היא אינו\ה בבית.
Пробачте, я не чую. Извините, я не слышу. סלך לי, אני לא שומעה\ת.
Немає відповіді. Нет ответа. אין תשובה.
VI. У листі. VI. В письме.  
звертання: обращение:  
Шановний / а… Уважаемый / ая… מכובר\ת… (נכבד\ה)…
Дорогий… Дорогой… יקרי\יקרתי…
Мій любий друже… Мой любимый друг… חברי\ה אהוב\ה…
закінчення: заключение:  
Щиро, ваш… Искренне, ваш. מקרב לב…
З найкращими побажаннями. С наилучшими пожеланиями. אם איחולים הטובים ביותר.
Всього найкращого. Всего наилучшего. כל טוב.
З повагою, … С уважением,… בכבוד רב…
Від щирого серця… От всего сердца… מכל לב…
З любов’ю… С любовью… באהבה…
Обнімаю… Обнимаю… אני מחבק\ת…
Цілую… Целую… אני נושק\ת…
Сто поцілунків! Сто поцелуев! מאה נשיקות!

 

 

ДОДАТОК 2

Список слів мови іврит для засвоєння учнями початкових класів

(з урахуванням елементарних фонетичних та граматичних одиниць).

Типи складів

(Г – голосний,

П – приголосний звуки)

Слова для засвоєння Частини мови
ОДНОСКЛАДОВІ
 

Г

אִי – [і] «острів» Ім..
אוּ- [о] «або» Спол.
 

ГП

אָב – [ав] «батько» Ім..
אָב – [ав] «назва 9 – го місяця єврейського календаря» Ім..
אוֹר – [ор] «світло» Ім..
אָז – [аз] «тоді», «так» Присл.
אָח– [ах] «брат» Ім..
אֶל – [ель] «до» Прийм.
אֵם – [ем] «мати» Ім..
אִם – [ім] «якщо» Спол.
אִישׁ– [іш] «чоловік» Ім..
אַף – [аф] «ніс» Ім..
אֵשׁ – [еш] «вогонь» Ім..
אַתְ – [ат] «ти» (ж.р., 2 особи однини) Займ.
אֵת – [ет] «лопата» Ім..
עַד – [ад] «до, допоки» Прийм.
עוֹד – [од] «ще» Присл., частка
עוֹף – [оф] «курка» Ім..
עוֹר – [ор] «шкіра» Ім..
עֵז – [ез] «коза» Ім..
עֵט – [ет] «ручка» Ім.
עִיר – [ір] «місто» Ім..
עַל – [аль] «на» Прийм.
עם – [ім] «з» Прийм.
עָף – [аф] «летить» Дієсл.
עֵץ – [ец] «дерево» Ім..
 

ПГ

בָּא – [ба] «прийшов» Дієсл.
בְּ – [бе] «у, в» Прийм.
הוּא – [гу] «він» Займ.
הִיא – [гі] «вона» Займ.
הַ_ Означений артикль
וְ – [ве] «та» Спол.
זה – [зе] «це» Займ.
לְ – [ле] «для» Прийм.
לא – [ло] «ні» Частка
לִי – [лі] «мені» Займ.
מַה – [ма] «що?» Займ.
מִי – [мі] «хто?» Займ.
מְ-– [мі] «з, із» Прийм.
נָע – [на] «рухається» Дієсл.
פֵּא  – [пе] «пе – назва 17 літери єврейського алфавіту» Ім..
פֶּה – [пе] «рот» Ім..
פוֹה – «по» – «тут» Присл.
רַע -[ра] «поганий», «злий», «погано» Прикм., присл
  תה – [те] «чай» Ім..
 

ПГП

בַּד – [бад] «тканина» Ім..
בּוּל – [буль] «поштова марка» Ім..
בּוֹר – [бор] «яма» Ім.
בּוֹץ – [боц] «бруд» Ім..
בֵּית – [бет] «бет – назва 2 літери єврейського алфавіту»; Ім.
(בֵית – [вет] «вет – назва 2 літери єврейського алфавіту ») Ім.
בֶּן – [бен] «син» Ім.
בַּת – [бат] «дочка» Ім.
גַּב – [ґав] «спина» Ім.
גַּג – [ґаґ] «дах» Ім.
גִּיל – [ґіль] «вік» Ім.
גִּיר – [ґір] «крейда» Ім.
גַּל – [ґаль] «хвиля» Ім.
גַּם – [ґам] «також» Спол.
גַּן – [ґан] «сад» Ім.
גָּר – [ґар] «живе» Дієсл.
גוף – [гуф] «тіло» Ім..
דָּג – [даґ] «риба» Ім.
דּוֹב – [дов] «ведмідь» Ім.
דּוֹד – [дод] «дядько» Ім.
דִּיר – [дір] «вівчарня» Ім.
דָּם – [дам] «кров» Ім.
דַּף – [даф] «лист» (паперу) Ім.
דַּק – [дак] «тонкий» Прикм.
הֵא – [гей] «гей» – назва 5 літери єврейського алфавіту» Ім.
הֵם – [гем] «вони» (ч.р., 3 особи множини.) Займ.
הֵן – [ген] «вони» (ж.р. 3 особи множини) Займ.
הַס – [гас] «тихо» Присл.
הַר – [гар] «гора» Ім.
וָו – [вав] «вав – назва 6 літери єврейського алфавіту» Ім.
וָו – [вав] «гачок» Ім.
זאת – [зот] «ця» Займ.
זוּג – [зуг] «пара» Ім.
זֵר – [зер] «букет» Ім.
חַג – [хаґ] «свято» Ім.
חוּג – [хуґ] «гурток» Ім..
חוּט – [хут] «нитка» Ім.
חוֹל – [холь] «пісок» Ім.
חוּם – [хум] «коричневий» Прикм.
חי – [хай] «живий», «жити», «привіт, розмовн.» привітання
חֵית – [хет] «хет – назва 8 літери єврейського алфавіту» Ім.
חַם – [хам] «жарко» Присл.-прикм.
טוֹב – [тов] «хороший, добрий», «добре» Присл.-прикм
טֵית – [тет] «тет – назва 9 літери єврейського алфавіту» Ім.
טַל – [таль] «роса» Ім.
טָס – [тас] «летів» Дієсл.
יָד – [йад] «рука» Ім.
יוֹד – [йод] «йод – назва 10 літери єврейського алфавіту» Ім.
יוֹם – [йом] «день» Ім.
יָם – [йам] «море» Ім.
יֵשׁ – [йеш] «є» Дієсл.
כָּאן [кан] «тут» Присл.
כַּד – [кад] «глечик» Ім.
כּוֹס – [кос] «склянка» Ім.
כִּיס – [кіс] «кишеня» Ім..
כָּל – [коль] «увесь» Займ.
כֵּן – [кен] «так» Частка
כָּךְ – [ках] «так, таким чином» Присл.
כַּף – [каф] «ложка» Ім.
כָּף – [каф] «каф – назва 11 літери єврейського алфавіту» Ім.
(כָף – [хаф] «хаф – назва 11 літери єврейського алфавіту») Ім.
כַּר – [кар] «подушка» Ім.
לֵב – [лев] «серце» Ім.
לוּל – [люль] «курятник» Ім.
לָשׁ – [лаш] «місить» Дієсл.
מֵם – [мем] «мем – назва 13 літери єврейського алфавіту» Ім..
מִיץ – [міц] «сік» ім
מֵת – [мет] «помер» Дієсл.
נוּן – [нун] «нун – назва 14 літери єврейського алфавіту» Ім..
נָח – [нах] «відпочиває» Дієсл.
נָם – [нам] «дрімає» Дієсл.
נֵר – [нер] «свічка» Ім.
סוֹד – [сод] «секрет» Ім.
סוּס – [сус] «кінь» Ім.
סוֹף – [соф] «кінець» Ім.
סִיר – [сір] «каструля» Ім.
סַל – [саль] «корзина» Ім.
פִיל – [піль] «слон» Ім..
צַד – [цад] «бік» Ім..
קַו – [кав] «лінія» Ім..
קוֹף – [коф] «коф – назва 19 літери єврейського алфавіту» Ім.
קַח – [ках] «візьми» Дієсл.
קַם – [кам] «вставай» Дієсл.
קַר – [кар] «холодно, холодний» Присл., прикм.
ראש – [рош] «голова» Ім..
רָב – [рав] «рабин» Ім..
רֵישׁ – [реш] «реш – назва 20 літери єврейського алфавіту» Ім.
רַק – [рак] «тільки» Присл.
שׁוּם – [шум] «часник» Ім..
שׁוּק – [шук] «ринок» Ім..
שִׁין – [шін] «шін – назва 21 літери єврейського алфавіту» Ім.
שֶׁל – [шель] «прийменник приналежності» Прийм.
שָׁם – [шам] «там» Присл.
שֵׁם – [шем] «ім’я» Ім..
שֵׁן – [шен] «зуб» Ім..
שָׁר – [шар] «співає» Дієсл.
שִׁיר – [шір] «вірш, пісня» Ім..
שֵׁשׁ – [шеш] «шість» ж.р. Числ.
תָּו – [тав] «тав – назва 22 літери єврейського алфавіту» Ім.
תּוֹף – [тоф] «барабан» Ім.
תּוֹר – [тор] «горлиця» Ім.
  תִיק – [тік] «сумка» Ім..
  תֵן – [тен] «дай» Дієсл.
 

ППГ

בְּלִי – [блі] «без» Прийм.
דְלִי – [длі] «відро» Ім..
פְרִי – [прі] «фрукт» Ім..
שְׁמִי – [шмі] «мене звуть» вираз
 

ГПП

אֵיךְ – [ейх] «як?» Присл.
אֵיִן – [ейн] «немає» Безособове слово
 

ПГПП

בָּית – [байт] «дім» Ім.
בֵּין – [бейн] «між» Прийм.
בַּנְק – [банк] «банк» Ім..
זָיִת– [зайт] «маслина» Ім..
מֵעַל – [меаль] «над» Прийм.
פַּרְק– [парк] «парк» Ім..
קַיִץ – [каіц] «літо» Ім.
 

ППГП

בּכוֹר – [бхор] «старший син» Ім.
בְּרוֹשׁ – [брош] «кипарис» Ім.
דְּבַשׁ – [дваш] «мед» Ім.
דְּרוֹר – [дрор] «горобець» Ім.
זְבוּב – [звув] «муха» Ім.
כְּלוּב – [клув] «клітка» Ім.
כְּפָר – [кфар] «селище» Ім.
כְּרוּב – [крув] «капуста» Ім.
סְתָו – [став] «осінь» Ім.
צְבָת – [цват] «кліщі» інст.. Ім.
צְנוֹן – [цнон] «редька» Ім.
  קְצָת – [кцат] «трохи» Присл.
 

ППГПП

סְפּוֹרְט– [спорт] «спорт» Ім..
 

ДВОСКЛАДОВІ

   
 

ГПГ

אַבָּא – [аба] «тато» Ім.
אוֹטוֹ – [ото] «автомобіль» Ім..
אוֹפֶה – [офе] «пекар» Ім.
אֵלֶה – [еле] «ці» Займ.
אִמָּא – [іма] «мама» Ім.
אֲנוּ – [ану] «ми» Займ.
אֲנִי – [ані] «я» Займ.
אִשָּׁה – [іша] «жінка» Ім.
אַתָה – [ата] «ти» (ч.р. 2 особи однини) Займ.
עוּגָה – [уґа] «пиріг» Ім.
עוֹלֶה – [оле] «репатріант» Ім.
עוֹשֶׂה – [осе] «робить» Дієсл.
עָלָה – [ала] «піднявся» Дієсл.
עָלֶה – [але] «лист» Ім.
עָנָה – [ана] «відповів» Дієсл.
עָנִי – [ані] «бідний» Прикм.
 

ГГП

אַיִל – [аіль] «баран» Ім.
עַיִן – [аін] «око» Ім.
עַיִן – [аін] «аін – назва 16 літери єврейського алфавіту» Ім.
 

ПГГ

טָעָה – [таа] «помилився» Дієсл.
נָאֶה – [нае] «приємний, затишний» Прикм.-присл.
  רָאָה – [раа] «дивився» Дієсл.
 

ПГПГ

בֻּבּה – [буба] «лялька» Ім.
בּכָה – [баха] «плакав» Дієсл.
בָּלַע – [бала] «проковтнув» Дієсл.
בָּנָה – [бана] «будував» Дієсл.
בִּצָּה – [біца] «болото» Ім.
בָּרִיא – [барі] «здоровий» Прикм.
גוֹבַהּ – [гова] «висота» Ім..
גֶּזַע – [ґеза] «стовбур» Ім.
גִּנָּה – [ґіна] «город» Ім.
דּוֹדָה – [дода] «тітка» Ім.
דּוֹמֶה – [доме] «схожий» Прикм.присл.
דִּירָה – [діра] «квартира» Ім.
דִּמְעָה – [діма] «сльоза» Ім.
הֶגֶה – [геґе] «дідусь» Ім.
הַהוּא– [гагу] «той» Займ.
הַהִיא– [гагі] «та» Займ.
הַזֶה– [газе] «цей» Займ.
הָיָה – [гайа] «був» Дієсл.
הִנֵה – [гіне] «ось» Частка
הָלְאָה – [гала] «далі» Присл.
זָרַע – [зара] «посіяв» Дієсл.
חוֹלֶה – [холе] «хворий» Прикм-присл.
חִטָּה – [хіта] «пшениця» Ім.
חִידָה – [хіда] «загадка» Ім.
חַיָּה – [хайа] «тварина, звір» Ім.
חַכָּה – [хака] «вудочка» Ім.
חַלָּה – [хала] «хала, суботній хліб» Ім.
חֶמְאָה – [хема] «масло» Ім.
חָנָה – [хана] «припаркувався» Дієсл.
חַסָּה – [хаса] «салат» Дієсл.
חֲצִי – [хаці] «половина» Ім..
טָבַע – [тава] «втопився» Дієсл.
טָלֶה – [тале] «ягня» Ім..
טֶנֶא – [тене] «кошик» Ім.
טִפָּה – [тіпа] «краплина» Ім.
טָרִי – [тарі] «свіжий» Прикм.присл.
יָדַע – [йада] «знав» Дієсл.
יוֹנָה – [йона] «голуб» Ім.
יָפֶה – [йафе] «красивий, гарний» Прикм.присл.
יוֹפִי – [йофі] «прекрасно» Прися.
יָצָא – [йаца] «вийшов» Дієсл.
כּוֹבַע – [кова] «капелюх» Ім.
כָּכָה– [каха] «так» Частка
כַּמָה– [кама] «скільки» Присл.
כִּסֵּא – [кісе] «стілець» Ім.
כִּיפָה– [кіпа] «купол», «єрмолка – єврейський чоловічий головний убір» Ім..
כְּשֶׁ… – [кеше] «коли…» Спол.
כִּתָּה – [кіта] «клас» Ім.
לָמָּה – [лама] «чому?» Питання
לְמִי – [лемі] «кому» Питання
מוֹרָה – [мора] «вчителька» Ім.
מוֹרֶה – [море] «вчитель» Ім.
מִטָּה – [міта] «ліжко» Ім.
מַכָּה – [мака] «удар» Ім.
מָלֵא – [мале] «повний» Прикм.присл.
מָנָה – [мана] «блюдо, порція» Ім.
מַפָּה – [мапа] «скатертина» Ім.
מָצָא – [маца] «знайшов» Дієсл.
מַצָּה – [маца] «маца» Ім.
נוֹצָה – [ноца] «перо» Ім.
נוּרָה – [нура] «електрична лампочка» Ім.
נִקָּה – [ніка] «прибрав, почистив» Дієсл
נָשִׂיא – [насі] «президент» Ім.
סַבָּא – [саба] «дідусь» Ім.
סוּכָּה– [сука] «шалаш», ставиться на свято Сукот Ім..
סִירָה – [сіра] «човен» Ім.
סִכָּה – [сіка] «булавка» Ім.
סֶלַע – [села] «скала» Ім.
סַפָּה – [сапа] «диван» Ім.
פִיצָה– [піца] «піца» Ім..
פָּרָה – [пара] «корова» Ім.
צַבָּע – [цаба] «маляр» Ім.
צַבַע– [цава] «пофарбував», «фарбувати» Дієсл.
צֶבַע– [цева] «колір» Ім..
צָדִי – [цаді] «цаді – назва 18 літери єврейського алфавіту» Ім.
קָפֶה– [кафе] «кофе» Ім..
קִשּׁוּא – [кішу] «кабачок» Ім.
רִיבָּה – [ріба] «варення» Ім..
רוֹפֵא – [рофе] «лікар» Ім.
רוֹצֶה– [роце] «хоче» Дієсл.
שֶׁבַע – [шева] «сім» ж.р. Числ
שִׁבְעָה – [шіва] «сім» ч.р. Числ
שִדָה – [шіда] «комод» Ім.
שָׂחָה– [саха] «плив», «плавати» Дієсл.
שֶׁלִי– [шелі] «мій, моя, моє» Займ.
שֶׁלוֹ– [шело] «його» Займ.
שָׁמַע– [шама] «чув», «чути» Дієсл.
שֵׁנִי – [шені] «другий» Числ
שִׁשָּׁה – [шіша] «шість» ч.р. Числ
שִׁשִּׁי – [шіші] «шостий» Числ
שָׁתָה– [шата] «пив», «пити» Дієсл.
תוֹדָה– [тода] «дякую» Етикетна форма
תוֹרָה– [тора] «Тора», п’ятикнижжя, святе писання Ім..
תֻּכִּי – [тукі] «папуга» Ім.
תֵּשַׁע – [теша] «дев’ять» ж.р. Числ
תִּשְׁעַה – [тіша] «дев’ять» ч.р. Числ
 

ПГГП

זַיִן – [заін] «заін – назва 7 літери єврейського алфавіту» Ім.
בּעַט – [баат] «вдарив ногою», «пнув» Дієсл.
גָּעַר – [ґаар] «сварив» Дієсл.
דָּאַג – [дааґ] «хвилювався» Дієсл
דּוֹאַר – [доар] «пошта» Ім.
זַיִת – [заіт] «маслина, олива» Ім.
יַיִן – [йаін] «вино» Ім.
יַעַר – [йаар] «ліс» Ім.
טָעִים– [таім] «смачно», «смачний» Присл., прикм.
כָּאַב – [каав] «боліло, боляче» Дієсл.
לְאָן– [леан] «куди?» Питал.слово
לוּחַ – [луах] «дошка» Ім.
מְאוֹד– [меод] «дуже» Присл.
מוֹחַ – [моах] «мозок» Ім.
מַיִם – [маім] «вода» Ім.
מְעִיל – [меіль] «пальто» Ім.
נַעַל – [нааль] «чобіток» Ім.
נַעַר – [наар] «підліток, юнак» Ім.
  שִׁיעוּר– [шіур] «урок» Ім..
  שָׁעוֹן– [шаон] «годинник» Ім..
 

ГПГП

אָבִיב – [авів] «весна» Ім..
אָבַד – [авад] «загубився» Дієсл.
אֲבָל – [аваль] «але, однак» Спол.
אֶבֶן – [евен] «камінь» Ім..
אָבָק – [авак] «пил» Ім..
אֶגֶד – [еґед] «бинт» Ім..
אֶגֶד – [еґед] «Егед – компанія громадського транспорту в Ізраїлі» Ім..
אֱגוֹז – [еґоз] «горіх» Ім..
אַגָּס – [аґас] «груша» Ім..
אָדוֹם – [адом] «червоний» Прикм.
אָדוֹן – [адон] «пан» Ім..
אוֹגֵר – [оґер] «хом’як» Ім..
אַוָּז – [аваз] «гусак» Ім..
אֲוִיר – [авір] «повітря» Ім..
אוּלַי – [улай] «можливо» Присл.
אוֹלָר – [олар] «складаний ніж» Ім..
אוֹזֶן – [озен] «вухо» Ім..
אוֹכֶל – [охель] «їжа» Ім..
אֶחָד – [ехад] «один» ч.р. Числ.
אַחַת – [ахат] «одна» ж.р. Числ.
אָחוֹת – [ахот] «сестра», «медсестра» Ім..
אִילָן – [ілан] «дерево» Ім..
אָכַל – [ахаль] «їв», «з’їв» Дієсл.
אִכָּר – [ікар] «селянин» Ім..
אֱלוּל– [елуль] «елуль», 12 –й місяць єврейського календаря Ім..
אַלּוֹן – [алон] «дуб» Ім..
אַלּוּף – [алуф] «генерал» Ім..
אָלֶף – [алеф] «алеф – назва 1 літери єврейського алфавіту» Ім..
אָמַר – [амар] «сказав» Дієсл.
אֶמֶת – [емет] «правда» Ім..
אָרוֹן – [арон] «шафа» Ім..
אָרוֹךְ– [арох] «довгий» Прикм.
אוֹרֶז – [орез] «рис» Ім..
אוֹרֶן – [орен] «сосна» Ім..
אָפוֹר – [афор] «сірий» Прикм.
אֶפֶס– [ефес] «нуль» Числ.
אֶרֶץ– [ерец] «Ерец Ісраель», «Ізраїль», «земля» Ім..
אַתֶם – [атем] «ви» (ч.р. 2 особи множини) Займ.
אַתֶן – [атен] «ви» (ж.р. 2 особи множини) Займ.
עָבַר – [авар] «пройшов, перейшов» Дієсл.
עִגּוּל – [іґуль] «коло» Ім..
עָגוֹל– [аголь] «круглий» Прикм.
עֵגֶל – [еґель] «теля» Ім..
עָדַר – [адар] «скопав» Дієсл.
עִוֵּר – [івер] «сліпий» Прикм.
עַלִּיז – [аліз] «веселий» Прикм.
עָמַד – [амад] «стояв» Дієсл.
עָנָן – [анан] «туча, хмара» Ім..
עָנָף – [анаф] «гулка» Ім..
עֲנָק – [анак] «велитень» Ім..
עוֹפֶר – [офер] «оленя» Ім..
עָצוּב – [ацув] «сумний» Прикм.
עָצִיץ – [аціц] «горщик для квітів» Ім..
עָצֵל – [ацель] «ледащий» Прикм.
עֶצֶם– [ецем] «предмет» Ім..
עֶרֶב – [ерев] «вечір» Ім..
עָרוֹם – [аром] «голий» Прикм.
עָשִׁיר – [ашір] «багатий» Прикм.
עָשָׁן – [ашан] «дим» Ім..
עֶשֶׂר – [есер] «десять»ж.р. Числ.
עִתּוֹן – [ітон] «газета» Ім..
 

ГППГ

אֵיזֶה– [ейзе] «який» Займ.
אֵיפוֹה – [ейфо] «де?» Питал.слово
אֶמְצַע – [емца] «середина», «центр» Ім.
אַרְבַּע – [арба] «чотири» ж.р. Числ.
אֻרְוָה – [урва] «стайня» Ім.
אַרְיֵה – [арьйе] «лев» Ім.
אַשְׁפָּה – [ашпа] «сміття» Ім.
 

ППГГ

סְנָאִי – [снаі] «білка» Ім..
שְׁבִיעִי– [швіі] «сьомий» Числ.
תְשִיעִי– [тшіі] «дев’ятий» Числ.
 

ПГППГ

בֵּיצָה – [бейца] «яйце» Ім.
דַּרְגָּה – [дарґа] «звання» Ім.
הַרְבֵּה – [гарбе] «багато» Присл.
זֶבְּרָה – [зебра] «зебра» Ім.
חוֹרְשָׁה – [хорша] «гай» Ім.
ילְדָּה – [йалда] «дівчинка» Ім.
כֻּרְסָה – [курса] «крісло» Ім.
לַיְלָה – [лайла] «ніч» Ім.
נֶכְדָה– [нехда] «онука» Ім..
סַבְתָּא – [савта] «бабуся» Ім.
סֻכָּה – [сукка] «сукка» Шалаш Ім.
שִׂמְחָה– [сімха] «радість» Ім..
 

ПГПГП

גִּימֶל – [ґімель] «гімель – назва 3 літери єврейського алфавіту» Ім..
גֶּבֶר – [ґевер] «чоловік» Ім..
בֶּגֶד – [беґед] «одяг» Ім..
בֶּטַח– [бетах] «звісно» Присл.
בֶּטֶן– [бетен] «живіт» Ім..
בַּלוֹן – [балон] «повітряна кулька» Ім..
בָּצִיר – [бацір] «збір винограду» Дієсл.
בָּצָל – [бацаль] «цибуля» Ім..
בָּצֵק – [бацек] «тісто» Ім..
בּוֹקֶר – [бокер] «ранок» Ім..
בָּרָד – [барад] «град» Ім..
בֶּרֶז – [берез] «кран» Ім..
בָּרַח – [барах] «утік» Дієсл.
בֶּרֶךְ– [берех] «коліно» Ім..
בָּרָק – [барак] «блискавка» Ім..
בָּשָׂר – [басар] «м’ясо» Ім..
בִּתוֹךְ – [бетох] «всередині» Присл.
גַּבּוֹת – [габот] «брови» Ім..
גִּבְעוֹל – [ґіволь] «стеблина» Ім.
גָּדוֹל – [ґадоль] «великий» Прикм.
גָּדַל – [ґадаль] «підріс» Дієсл.
גָּדֵר – [ґадер] «паркан» Ім..
גּוֹזָל – [ґозаль] «пташеня» Ім..
גֶּזֶר – [ґезер] «морква» Ім..
גַּמָּד – [ґамад] «гном» Ім..
גָמָל – [ґамаль] «верблюд» Ім..
גַּנָּן – [ґанан] «садівник» Ім..
גֶּפֶן – [ґефен] «лоза» Ім..
גֶּרֶב – [ґерев] «шкарпетка» Ім..
גַּרְעִין – [ґарін] «кісточка» Ім..
גֶּשֶׁם– [ґешем] «дощ» Ім..
גֶּשֶׁר – [ґешер] «міст» Ім..
דֻּבּוֹן – [дубон] «ведмежа» Ім..
דֶּגֶל – [деґель] «прапор» Ім..
דָּגַר – [даґар] «сидів на яйцях» Дієсл.
דַּוָּר – [давар] «поштар» Ім..
דַּיָּג – [дайаґ] «рибалка» Ім..
דָּלֶת – [далет] «далет – назва 4 літери єврейського алфавіту» Ім..
דֶּלֶת – [делет] «двері» Ім..
דָּפַק – [дафак] «стукав» Дієсл.
דֶּקֶל – [декель] «пальма» Ім..
דֶּלֶק – [делек] «бензин» Ім..
דֶּרֶךְ – [дерех] «дорога» Ім..
הֲדַס – [гадас] «мирт» Ім..
הָדָר – [гадар] «цитрусові» Ім..
הוֹרִים – [горім] «батьки» Ім..
הַיוֹם– [гайом] «сьогодні» Присл.
הַכּוֹל– [гаколь] «все» Займ.
הָלַךְ – [галах] «йшов, пішов» Дієсл.
וִילוֹן – [вілон] «занавіска» Ім..
וֶרֶד – [веред] «троянда» Ім..
וָרוֹד – [варод] «рожевий» Прикм.
וָרִיד – [варід] «вена» Ім..
זְאֵב– [зейев] «вовк» Ім..
זַגָּג – [заґаґ] «скляр» Ім..
זַחַל – [зáхаль] «гусінь» Ім..
זָחַל – [захáль] «повз» Дієсл.
זָכַר – [захар] «пам’ятав» Дієсл.
זָלַל – [залаль] «пожирав» Дієсл.
זַמָּר – [замар] «співак» Ім..
זָרַם – [зарам] «тік» Дієсл.
זָנָב – [занав] «хвіст» Ім..
זָקוּף – [закуф] «прямо», «прямий» Присл.
זִקִּית – [зікіт] «хамелеон» Ім..
זָקָן – [закан] «борода» Ім..
זָקֵן – [закен] «старий» Прикм.
חָבֵר – [хавер] «товариш» Ім..
חִדֵּד – [хідед] «точив» Дієс.
חֶדֶר – [хедер] «кімната» Ім..
חָדָשׁ – [хадаш] «новий» Прикм.
חוֹדֶשׁ – [ходеш] «місяць» Ім..
חוֹחִית – [хохіт] «щиголь» Ім..
חוּמוּס – [хумус] «нут» бобова рослина Ім..
חוֹרֶף – [хореф] «зима» Ім..
חָזָק – [хазак] «сильний» Прикм.
חָזַר – [хазар] «повернувся» Дієсл.
חַיָּל – [хайаль] «солдат» Ім..
חָלָב – [халав] «молоко» Ім..
חֲלוֹם – [халом] «сон» Ім..
חַלּוֹן – [халон] «вікно» Ім..
חָלָק – [халак] «гладкий»??? Прикм.
חֵלֶק – [хелек] «частина» (חֵלֶק מ… [хелек мі…] «частина [від]») Ім..
חַלָּשׁ – [халаш] «слабкий» Прикм.
חָמוּץ – [хамуц] «кислий» Прикм.
חֲמוֹר – [хамор] «віслюк» Ім..
חָמֵשׁ – [хамеш] «п’ять» ж.р. Числ.
חֲנוּת – [ханут] «магазин» Ім..
חָצֵר – [хацер] «двір» Ім..
חָרוּז – [харуз] «бусина» Ім..
חָרִיף – [харіф] «гострий» Прикм.
חוֹרֶף – [хореф] «зима» Ім..
חָלִיל – [халіль] «флейта» Ім..
חָצָב – [хацав] «морський лук» Ім..
חָצִיל – [хаціль] «баклажан» Ім..
חָרַשׁ – [хараш] «орав»(землю) Дієсл.
חוֹשֶׁךְ – [хошех] «сутінки» Ім..
חָתוּל – [хатуль] «кішка» Ім.
חָתַךְ – [хатах] «розрізав» Дієсл.
טַבָּח – [табах] «кухар» Ім..
טַוָּס – [тавас] «павич» Ім..
טִיּוּל – [тійуль] «прогулянка» Ім..
טַיָּס – [тайас] «пілот» Ім..
טַלִית – [таліт] «таліт – назва єврейського предмету одягу»??? Ім..
יָבֵשׁ– [йавеш] «сухий» Прикм..
יוֹתֵר – [йотер] «більше» Присл.
יַחַד – [йахад] «разом» Присл.
יָחֵף – [йахеф] «босий, босоніж» Прикм.
יֶלֶד – [йелед] «хлопчик» Ім..
יָרַד – [йарад] «спустився» Дієсл.
יָרוֹק – [йарок] «зелений» Прикм.
יָשַב – [йашав] «сидів» Дієсл.
יָשָׁן – [йашан] «старий» Прикм.
יָשֵׁן – [йашен] «спить, спав» Дієсл.
יָשָׁר – [йашар] «прямий», «прямо, вперед» Прися., прикм.
יָתוֹם – [йатом] «сирота» Ім..
יַתּוּשׁ – [йатуш] «комар» Ім..
כַּבַּאי – [кабай] «пожежник» Ім..
כָּבֵד– [кавед] «тяжкий» Прикм .
כִּבֵּס – [кібес] «прав» (прати) Дієсл.
כֶּבֶשׂ – [кевес] «вівця» Ім..
כַּדּוּר – [кадур] «м’яч» Ім..
כְּדֵי – [кедей] «щоб» Спол.
כּוֹכָב – [кохав] «зірка» Ім..
כָּחוֹל – [кахоль] «синій» Прикм.
כִּיּוֹר – [кійор] «раковина» Ім..
כֶּלֶב – [келев] «собака» Ім..
כִּמְעַט – [кімат] «майже» Присл.
כִּנוֹר – [кінор] «скрипка» Ім..
כָּנָף – [канаф] «крило» Ім..
כֶּסֶף – [кесеф] «гроші», «срібло» Ім..
כַּפִית – [капіт] «чайна ложка» Ім..
כָּרִיךְ – [каріх] «бутерброд» Ім..
כֶּרֶם – [керем] «виноградник» Ім..
כָּתוֹם – [катом] «помаранчевий» Прикм.
כֶּתֶר – [кетер] «корона» Ім..
לָבָן – [лаван] «білий» Прикм.
לוּלָב – [лулав] «пальмова гілка» Ім..
לֶחֶם – [лехем] «хліб» Ім..
לָחַשׁ – [лахаш] «шепотів» Дієсл.
לַיְלָה– [лайла] «ніч» Ім..
לִימוֹן – [лімон] «лимон» Ім..
לָמַד – [ламад] «вчився» Дієсл.
לָמֶד – [ламед] «ламед – назва 12 літери єврейського алфавіту» Ім..
לָקַח – [лаках] «взяв» Дієсл.
לָשׁוֹן – [лашон] «язик», «мова» Ім..
מַגָּשׁ – [маґаш] «таця» Ім..
מָזוֹן – [мазон] «їжа» Ім..
מַזָּל – [мазаль] «щастя, везіння» Ім..
מָחוֹג – [махоґ] «стрілка» Ім..
מַחַט – [махат] «голка» Ім..
מַחַק – [махак] «гумка» Ім..
מָחָר – [махар] «завтра» Присл.
מָטוֹס – [матос] «літак» Ім..
מָטָר – [матар] «злива» Ім..
מַכּוֹשׁ – [макош] «кірка» Ім..
מָכַר – [махар] «продав» Дієсл.
מִלּוֹן – [мілон] «словник» Ім..
מֶלַח – [мелах] «сіль» Ім..
מַלָּח – [малах] «матрос, моряк» Ім..
מֶלֶךְ – [мелех] «король» Ім..
מָנוֹף – [маноф] «підйомний кран» Ім..
מַנְעוּל – [мануль] «замок» Ім..
מסּוֹק – [масок] «гвинтокрил» вертоліт Ім..
מַסּוֹר – [масор] «пила» Ім..
מֵצַח – [мецах] «лоб» Ім..
מַקּוֹר – [макор] «дзьоб» Ім..
מָתוֹק – [маток] «солодкий» Прикм.
מָתַי – [матай] «коли?» Присл.
נָבַח – [навах] «лаяв» Дієсл.
נָבַל – [наваль] «зав’яв» Дієсл.
נַגָּר – [наґар] «тесляр» Ім..
נֶהָג – [негаґ] «водій» Ім..
נָהָר – [нагар] «ріка» Ім..
נוּרִית – [нуріт] «жовтець» Ім..
נֶכֶד– [нехед] «онук» Ім..
נַחַל – [нахаль] «струмок» Ім..
נָחָשׁ – [нахаш] «змія» Ім..
נְיָר – [нейар] «папір» Ім..
נָכוֹן – [нахон] «правильний, правильно» Прикм.присл.
נָמֵל – [намель] «порт, гавань» Ім..
נָמֵר – [намер] «тигр» Ім..
נָפַל – [нафаль] «впав» Дієсл.
נָשַׁךְ– [нашах] «вкусив» Дієсл.
נֶשֶׁר – [нешер] «орел» Ім..
נָתַן – [натан] «дав» Дієсл.
סַבּוֹן – [сабон] «мило» Ім..
סַבְיוֹן – [савьон] «бабка» Ім..
סַבָּל – [сабаль] «вантажник» Ім..
סַגוֹל – [саголь] «фіолетовий» Прикм.
סָדִין – [садін] «простирадло» Ім..
סֵדֶר – [седер] «порядок» Ім..
סִידוּר– [сідур] «сідур», книга єврейських молитов Ім..
סוֹפֵר – [софер] «письменник» Ім..
סִכּוֹת – [сікот] «булавки» Ім..
סַכִּין – [сакін] «ніж» Ім..
סֻכָּר – [сукар] «цукор» Ім..
סָלַט – [салат] «овочевий салат» Ім..
סָלַל – [салаль] «прокладав дорогу» Дієсл.
סֻלָּם – [сулам] «драбина» Ім..
סֶלֶק – [селек] «буряк» Ім..
סָמֶךְ – [самех] «самех – назва 15 літери єврейського алфавіту» Ім..
סַמָּל – [самаль] «сержант» Ім..
סֵמֶל – [семель] «герб» Ім..
סִנּוֹר – [сінор] «фартух» Ім..
סִפּוּר – [сіпур] «оповідання» Ім..
סֵפֶל – [сефель] «чашка, кружка» Ім..
סֵפֶר – [сефер] «книга» Ім..
סִפֵּר – [сіпер] «розповів» Дієсл.
סַפָּר – [сапар] «перукар» Ім..
סָרַג – [сараґ] «в’язав» Дієсл.
סֶרֶן – [серен] «капітан» Ім..
פָּגַשׁ – [паґаш] «зустрів» Дієсл.
פִתְאוֹם– [пітом] «раптом» Присл.
פַּטִּישׁ – [патіш] «молоток» Ім..
פֶּרַח– [перах] «квітка» Ім..
צַוָאר– [цавар] «шия» Ім..
צָהוֹב – [цагов] «жовтий» Прикм.
צִיפוֹר– [ціпор] «птах» Ім..
צִפִּית – [ціпіт] «наволочка» Ім..
קָטָן– [катан] «маленький» Прикм.
קֶרֶן– [керен] «ріг» Ім..
רִאשׁוֹן – [рішон] «перший» Числ.
רֶגֶל– [регель] «нога» Ім..
רְחוֹב– [рехов] «вулиця» Ім..
רִמּוֹן – [рімон] «гранат» Ім..
שַׁבָּת – [шабат] «субота» Ім..
שׁוֹרֶשׁ– [шореш] «корінь» Ім..
שָׁזִיף – [шазіф] «слива» Ім..
שָׁחוֹר – [шахор] «чорний» Прикм.
שָׁכַב– [шахав] «лежав», «лежати» Дієсл.
שָׁלוֹם – [шалом] «добридень» Привітання
שָׁלוֹש – [шалош] «три» ж.р. Числ.
שֶׁמֶן– [шемен] «масло» Ім..
שֶׁמֶשׁ– [шемеш] «сонце» Ім..
שָׁפָן– [шафан] «кролик» Ім..
שָׂרַף– [сараф] «згорів» Дієсл.
תִּיקָן – [тікан] «жук, тарган» Ім..
 

ГППГП

אֶפְשָׁר– [ефшар] «можливо» Присл.
אוּלְפָן– [ульпан] «ульпан», школа івриту Ім..
אַרְנָב– [арнав] «заєць» Ім..
אַרְנָק – [арнак] «гаманець» Ім.
אֶתְמוֹל – [етмоль] «вчора» Присл.
אֶתְרוֹג – [етроґ] «цитрон» Ім.
עִבְרִית – [івріт] «іврит» Ім.
עַכְבָּר – [ахбар] «миша» Ім.
עַכְשָׁיו– [ахшав] «зараз» Присл.
עַקְרָב – [акрав] «скорпіон» Ім.
 

ППГПГ

זְקֵנָה – [зкена] «стара» Прикм.
בְּדִיחָה – [бдіха] «жарт», «анекдот» Ім..
בְּרָכָה – [браха] «благословіння» Ім..
בְּרֵכָה – [бреха] «басейн» Ім..
גְּבִינָה – [ґвина] «сир» Ім..
גְּלִידָה – [гліда] «морозиво» Ім..
דְּבוֹרָה – [двора] «бджілка» Ім..
זְרִיקָה – [зріка] «укол» Ім..
כְּרִיכָה – [кріха] «обкладинка» Ім..
סְלִיחָה – [сліха] «вибачте»
סְפִינָה – [сфіна] «корабель» Ім..
סְפִירָה– [сфіра] «рахунок»
פְגיִשָׁה– [пгіша] «зустріч» Ім..
שְׁלוֹשָׁה – [шлоша] «три» ч.р. Числ.
שְׁלִישִׁי – [шліші] «третій» Числ.
שְׂמוֹאלָה– [смола] «наліво» Присл.
שְׁמוֹנָה – [шмона] «вісім» ч.р. Числ.
שְׁמוֹנֶה – [шмоне] «вісім» ж.р. Числ.
שְׁמִיִני – [шміні] «восьмий» Числ.
שְׂמִיכָה – [сміха] «ковдра» Ім..
  תְפִילָה– [тфіла] «молитва» Ім..
 

ППГГП

דְּלַעַת – [длаат] «гарбуз» Ім.
שְׁנַיִם – [шнаім] «два» ч.р. Числ
שְׁתַּיִם – [штаім] «дві» ж.р. Числ
 

ПГППГП

בָּטְנִים – [ботнім] «фісташки» Ім..
בַּקְבּוּק – [бакбук] «пляшка» Ім..
בַּרְבּוּר – [барбур] «лебідь» Ім..
בַּרְוָז – [барваз] «качка» Ім..
גַּלְגַּל – [ґальґаль] «колесо» Ім.
גַּפְרוּר – [ґафрур] «сірник» Ім..
גַּרְזֶן – [гарзен] «сокира» Ім..
דַּחְלִיל – [дахліль] «пугало» Ім..
דַּרְבָּן – [дарбан] «дикобраз» Ім..
הִפְלִיג – [гіфліґ] «відплив» Дієсл.
זַרְזִיר – [зарзір] «шпак» Ім..
חַרְגּוֹל – [харголь] «цикада» Ім..
חַרְצִית – [харціт] «хризантема» Ім..
טַנְבּוּר – [танбур] «тамбур» муз.інстр. Ім..
טִפְטֵף – [тіфтеф] «крапав» Дієсл.
יַלְקוּט – [йалкут] «ранець, сумка» Ім..
יַנְשׁוּף – [йаншуф] «сова» Ім..
כַּרְטִיס – [картіс] «квиток» Ім..
כַּרְכּוֹם – [карком] «крокус» Ім..
לֵיצָן – [лейцан] «клоун» Ім..
לִפְנֵי – [ліфней] «перед» Присл.
מַבְרֵג – [маврег] «викрутка» Ім..
מַגְהֵץ – [маґгец] «праска» Ім..
מַדְחוֹם – [мадхом] «градусник» Ім.
מַזְלֵג – [мазлеґ] «вилка» Ім.
מַזְלֵף – [мазлеф] «лійка» Ім.
מִזְרָן – [мізран] «матрас» Ім.
מַחֲבַת – [махват] «сковорідка» Ім.
מַחְשֵׁב – [махшев] «комп’ютер» Ім..
מִטְבָּח – [мітбах] «кухня» Ім.
מַטְליִת – [матліт] «ганчірка» Ім.
מַכְבֵּשׁ – [махбеш] «каток» (машина) Ім.
מִכְחוֹל – [міххоль] «кисточка» Ім.
מִכְתָּב – [міхтав] «лист» Ім.
מַלְבֵּן – [мальбен] «прямокутник» Ім.
מַמְתָּק – [мамтак] «солодощі» Ім.
מַסְגֵּר – [масгер] «слюсар» Ім.
מִסְפָּר – [міспар] «число» Ім.
מַסְרֵק – [масрек] «гребінець» Ім.
מִקְלָט – [міклат] «сховище, бомбосховище» Ім.
מַקְצֵף – [макцеф] «мутовка» Ім.
מַקְרֵר – [макрер] «холодильник» Ім.
מַשְׁפֵּךְ – [машпех] «воронка» Ім.
נֶחְמָד – [нехмад] «приємно», «приємний» Присл., прикм.
נַרְקִיס – [наркіс] «нарцис» Ім.
סַדְרָן – [садран] «розпорядник, білетер» Ім.
סֻכּוֹת – [суккот] «Суккот» Ім.
סַנְדָּל – [сандаль] «сандалія» Ім.
סַפְסָל – [сафсаль] «лавка» Ім.
סַפְרָן – [сафран] «бібліотекар» Ім.
סַרְגֵל – [саргель] «лінійка» Ім..
סַרְטָן – [сартан] «рак» Ім.
פִּלְפֵּל – [пільпель] «перець» Ім.
פַּרְפָּר – [парпар] «метелик» Ім.
קֻמְקוּם – [кумкум] «чайник» Ім.
שַׁלְדָּג – [шальдаґ] «зимородок»птах Ім.
שֻלְחָן – [шульхан] «стіл» Ім.
  תַלְמִיד– [тальмід] «учень» Ім..
 

ППГПГП

זְכוּכִית – [зхухіт] «скло» Ім.
כְּרוּבִית – [крувіт] «цвітна капуста» Ім.
סְנוּנִית – [снуніт] «ластівка» Ім.
סְנַפִּיר – [снапір] «плавник, ласти» Ім.
צְרָצַר – [црацар] «цвіркун» Ім.
קְצִיצוֹת – [кціцот] «котлети» Ім.
תְּכְלֶת – [тхелет] «блакитний» Прикм.
 

ППГППГП

טְרַקְטוֹר – [трактор] «трактор» Ім.
פְּסַנְתֵּר – [псантер] «фортепіано» Ім.
שְׁרַפְרַף – [шрафраф] «табуретка» Ім.
 

ПГПППГП

סַנְדְּלָר – [сандляр] «швець» Ім.
פִּינְגְּוִין – [пінгвін] «пінгвін» Ім.
 

ТРИСКЛАДОВІ

   
 

ПГПГГ

גָּבוֹהַּ – [ґавоа] «високий» Прикм.
לְטָאָה – [летаа] «ящірка» Ім.
רִבּוּעַ – [рібуа] «квадрат» Ім.
רְבִיעִי – [ревіі] «середа» Ім.
רַדְיוֹ – [радіо] «радіо» Ім.
שׁבוּעַ– [шавуа] «тиждень» Ім..
 

ПГГПГ

מֵאַיִן– [меайн] «звідки?» Питальне слово
סְעוּדָה – [сеуда] «трапеза, святковий стіл» Ім.
סְעָרָה – [сеара] «буря» Ім
תְּאֵנָה – [теена] «інжир» Ім.
 

ГПГПГ

אַגָדָה – [аґада] «казка» Ім.
אַהֲבָה– [агава] «любов» Ім..
אַזְעָקָה – [азака] «сигнал тривоги» Ім.
אַיָּלָה – [айала] «лань» Ім.
אֳנִיָּה – [онійа] «корабель» Ім.
אֲפוּנָה – [афуна] «горох» Ім.
אֲרֻבָּה – [аруба] «труба» Ім.
עֲגָלָה – [аґала] «теліга» Ім.
עֲטִיפָה – [атіфа] «обкладинка, фантік» Ім.
עֲרוּגָה – [аруґа] «грядка» Ім.
עֲשָׂרָה – [асара] «десять» ч.р. Числ.
  עֲשִׂירִי – [асірі] «десятий» Числ.
 

ГППГГ

אַרְבָּעָה – [арбаа] «чотири» ч.р. Числ.
 

ГПГПГП

אֲגוּדָל – [аґудаль] «великий палець» Ім.
אֲוִירוֹן – [авірон] «аероплан» Ім.
אוֹטוֹבּוּס – [отобус] «автобус» Ім..
אֲנָשִׁים – [анашім] «люди» Ім.
עוּגִיוֹת – [угійот] «печиво» Ім..
עֲנָבִים – [анавім] «виноград» Ім.
עֲפִיפוֹן – [афіфон] «повітряний змій» Ім.
עִפָּרוֹן – [іпарон] «олівець» Ім.
 

ПГПГПГ

בָּנָנָה – [банана] «банан» Ім..
בַּקָּשָׁה – [бакаша] «прохання» Ім..
גִּיטָרָה – [гітара] «гітара» Ім..
חֲבֵרָה– [хавера] «подруга» Ім..
חֲבִילָה – [хавіла] «посилка», «пакет» Ім..
חֲגִיגָה – [хаґіґа] «свято, урочистості» Ім..
חֲמִשָּׁה – [хаміша] «п’ять» ч.р. Числ.
חֲמִישִׁי – [хаміші] «четвер» Ім..
חֲנֻכָּה – [Ханука] «Ханука, назва свята» Ім..
חֲסִידָה – [хасіда] «лелека» Ім..
הַצָּגָה – [гацага] «вистава» Ім..
יֶשִׁיבָה– [йешіва] «єшіва», навчальний заклад Віддієслівний Ім..
יָמִינָה– [йаміна] «направо» Присл.
לְמַטָּה – [лемата] «внизу» Присл.
לְמַעְלָה – [лемала] «вгорі» Присл.
מְדוּרָה – [медура] «вогнище» Ім..
מַטְאֲטֵא – [матате] «мітла» Ім..
 מְזוּזָה – [мезуза] «мезуза», листок з П’ятикнижжя Ім..
מְלוּנָה – [мелуна] «конура» Ім..
מְנוֹרָה – [менора] «лампа» Ім..
מַסֵּכָה – [масеха] «маска» Ім..
מִסְעָדָה – [місада] «ресторан» Ім..
מְרִיצָה – [меріца] «тачка» Ім..
מַתָּנָה – [матана] «подарунок» Ім..
נְמָלָה – [немала] «мурашка» Ім..
סַכָּנָה – [сакана] «небезпека» Ім..
צִבְעוֹנִי – [цівоні] «тюльпан» Ім..
 

ПГПГГП

טַבַּעַת – [табаат] «обручка» Ім.
יָרֵחַ – [йареах] «луна, місяць» Ім.
מוּזִיאוֹן – [музіон] «музей» Ім..
מַשָּׂאִית – [масаіт] «грузовик» Ім.
שָׁטִיחַ – [шатіах] «килим» Ім..
תַּפּוּחַ – [тапуах] «яблуко» Ім.
 

ПГППГГ

הַפְתָּעָה – [гафтаа] «сюрприз» Ім..
 

ПГГПГП

מַעְגָּל – [маагаль] «коло» Ім.
מַעְדֵּר – [маадер] «мотига» Ім.
מְעֻיָּן – [меуйан] «ромб» Ім.
מַעֲרוֹךְ – [маарох] «скалка» Ім.
 

ГППГПГ

אִטְרִיָּה – [ітрійа] «макаронина» Ім.
אָרְנִיָּה – [орнійа] «боровик» Ім.
 

ГППГГП

אֶפְרוֹחַ – [ефроах] «курча» Ім.
אָזְנַיִם – [ознаім] «вуха» Ім.
אֶצְבָּעוֹן – [ецбаон] «наперсток» Ім.
עֵינַיִם – [ейнаім] «очі» Ім.
 

ППГПГПГ

גִּ’ירָפָה – [джірафа] «жираф» Ім..
 

ПГППГГП

מַפְתֵּחַ – [мафтеах] «ключ» Ім..
ПГППГПГ הַפְסָקָה – [гафсака] «перерва» Ім..
הִתְפַּלֵּא – [гітпале] «здивувався» Дієсл.
מַגְרֵפָה – [маґрефа] «граблі» Ім..
מִדְרָכָה – [мідраха] «тротуар» Ім..
מַזְמֵרָה – [мазмера] «садові ножиці» Ім..
מַחֲרֵשָׁה – [махреша] «плуг» Ім..
מִטְריָּה – [мітрійа] «зонт» Ім..
מִלְחִיָּה – [мільхійа] «солонка» Ім..
מַמְטֵרָה – [мамтера] «вертушка – поливалка» Ім..
מֶמְשָׁלָה – [мемшала] «уряд» Ім..
מַנְגִּינָה – [мангіна] «мелодія» Ім..
מִסְפָּרָה – [міспара] «перукарня» Ім..
מַצְלֵמָה – [мацлема] «фотоапарат» Ім..
מִשְׁפָּחה – [мішпаха] «сім’я, родина» Ім..
נַדְנֵדָה – [наднеда] «гойдалка» Ім..
סִפְרִיָּה – [сіфрійа] «бібліотека» Ім..
פֻּמְפִּיָּה – [пумпійа] «тертка» Ім..
  תַלְמִידָה – [тальміда] «учениця» Ім..
 

ПГПГПГП

בִּכוּרִים – [бікурім] «перші плоди» Ім..
בְּסֵדֶר– [беседер] «у порядку» Присл.
בַּצּוֹרֶת – [бацорет] «засуха» Ім..
גַּנֶּנֶת – [ґаненет] «вихователька» Ім..
דּוּכִיפַת – [духіфат] «удод» Ім..
חִלָּזוֹן – [хілазон] «равлик» Ім..
חֲלִילִית – [халіліт] «дудочка, сопілка» Ім..
חֲלָלִית – [халаліт] «космічний корабель» Ім..
חַמָּנִית – [хаманіт] «соняшник» Ім..
חִפּוּשִׁית – [хіпушіт] «жучок» Ім..
כַּוֶּרֶת – [каверет] «вулик» Ім..
כַּלָנִית – [каланіт] «анемон» квітка Ім..
מַגֶּבֶת – [маґевет] «рушник» Ім..
מְחַדֵּד – [мехадед] «точилка» Ім..
מְחֻפָּשׂ – [мехупас] «переодягнений, наряджений» Прикм.
מְכוֹנִית – [мехоніт] «легковий автомобіль» Ім..
מַכּוֹלֶת – [маколет] «продовольча лавка» Ім..
מִסָּבִיב – [місавів] «навкруги» Присл.
מְפֻזָּר – [мефузар] «розкиданий» Прикм.
מְצוּיָן– [мецуйян] «відмінно» Прися.
מַצֶּקֶת – [мацекет] «черпак» Ім..
מְשׁוֹרֵר – [мешорер] «поет» Ім..
מְשֻׁלָּשׁ – [мешулаш] «триутник» Ім..
מִתַּחַת – [мітахат] «під» Прийм.
נֶעֱלַם – [нейелам] «зник» Дієсл.
סְבִיבוֹן – [севівон] «ханукальна дзига» Ім..
צִיפּוֹרֶן – [ціпорен] «ніготь» Ім..
צַלַּחַת – [халахат] «тарілка» Ім..
רַכֶּבֶת – [ракевет] «поїзд» Ім..
רַקֶּפֶת – [ракефет] «цикламен» Ім..
  שׁוֹקוֹלָד – [шоколад] «шоколад» Ім..
 

ПГПГППГ

חֲצוֹצְרָה – [хацоцра] «труба» Ім..
 

ПГГППГП

מְעַרְבֵּל – [меарбель] «міксер» Ім.
תֵאַטְרוֹן – [театрон] «театр» Ім..
 

ГПГППГП

אֲפַרְסֵק – [афарсек] «персик» Ім.
 

ГППГПГП

אשכולית – [ешколіт] «грейпфрут» Ім.
Ім.
 

ГППГППГ

אמבטיה – [амбатья] «ванна» Ім.
ГППГПГПП אמבולנס – [амбуланс] «швидка допомога» Ім.
 

ПГПГППГП

מְלַבְלֵב – [мелавлев] «квітне» Дієсл.
 

ПГППГПГП

כרבולת – [карболет] «гребінець у півня» Ім..
דֻּבְדְּבַן – [дувдеван] «вишня» Ім..
לִוְיָתָן – [лів’ятан] «кит» Ім..
מַחְבֶּרֶת – [махберет] «зошит» Ім..
מִסְנֶנֶת – [місненет] «сито» Ім..
מִקְלַחַת – [міклахат] «душ» Ім..
מִשְׁקֶפֶת – [мішкефет] «бінокль» Ім..
מַשְׁרוֹקיִת – [машрокіт] «свисток» Ім..
סִתְוָנִית – [сітваніт] «осіннік» (назва квітки) Ім..
רַקְדָּנִית – [ракданіт] «танцівниця» Ім.
 

ППГПГПГП

קְסִילוֹפוֹן – [ксілофон] «ксілофон» Ім.
 

ЧОТИРИСКЛАДОВІ

   
 

ГПГПГГ

 

אוֹפַנּוֹעַ – [офаноа] «мотоцикл» Ім..
 

ПГГПГПГ

מַעֲטָפָה – [маатафа] «конверт» Ім
 

ПГГПГГП

נעלים – [наалаім] «взуття» Ім.
 

ГПГПГГП

אֲבַטִּיחַ – [аватіах] «кавун» Ім.
אוֹפַנַּיִםַ – [офанаім] «велосипед» Ім.
 

ГППГПГПГ

עַגְבָנִיָּה – [агванійа] «помідор» Ім.
 

ГППГПГГП

אקוריון – [акваріон] «акваріум» Ім.
 

ПГГПГПГП

מֵאֲחוֹרֵי – [меахорей] «за» Прийм
 

ПГПГПГПГ

חֲנֻכִּיָּה – [ханукійа] «ханукальний світильник» Ім..
נַגָּרִיָּה – [нагарійа] «теслярна майстерня», область в Ізраїлі Ім..
סֻכָּרִיָּה – [сукарійа] «цукерка» Ім..
ПГПГПГГП מַגָּפַיִם – [маґафаім] «чоботи» Ім..
מְנַצֵּחַ – [менацеах] «переможець, перемагає» Ім.., дієсл.
לְחָיַיִם – [лехайаім] «щоки» Ім..
 

ГПГППГГП

אַקּוֹרְדְּיוֹן – [акордьон] «аккордіон» Ім.
 

ПГППГПГПГ

לַחְמָנִיָּה – [лахманійа] «булка» Ім.
סֻפְגָּנִיָּה – [суфганійа] «пончик» Ім.
 

ПГППГПГГП

מִכְנָסַיִם – [міхнасаім] «брюки» Ім.
מִסְפָּרַיִם – [міспараім] «ножиці» Ім.
מִשְׁקָפַיִם – [мішкафаім] «окуляри» Ім.
 

ПГПГПГПГП

מְלָפְפוֹן – [мелафефон] «огірок» Ім.
 

ПГПГППГГП

מְצִלְתַּיִם – [мецілтаім] «тарілки» муз.інстр. Ім.
 

ПГПГППГППГП

סוּפרְמָרְקֶט – [супермаркет] «супермаркет» Ім..
 

П’ЯТИСКЛАДОВІ

   
 

ПГПГПГПГПГ

טֶלֶוִיזְיָה – [телевізійа] «телевізор» Ім.
קָפֶטֶרִיָה – [кафетерійа] «кафетерій» Ім..

 

 

ДОДАТОК 3

Словник

лінгвістичних термінів

(Іврит-український-російський)

Російська мова Українська мова Мова іврит
א
Связка Зв’язка אוֹגֵד
Словарный запас, Лексика Словниковий запас, Лексика אוֹצַר מִלִים
Буква Буква אוֹת
Служебные частицы Службові частини אוֹתִיוֹית ׂשימוּשׁ
Начальные буквы Початкові букви אוֹתִיוֹת תְחִילִיוֹת
Глухой (звук) Глухий (звук) אַטוּם (הֶגֶה)
Этимология Етимологія אֶטִימוֹלוֹגִיָה
Член Член אֵיבָר
Интонация Інтонація אִינְטוֹנַצְיָה
Гласные звуки – хатафы- ставящиеся в случае неудобства произношения шва (например, хатаф-сеголь, хатаф-камац и хатаф-патах: любит אוֹהֵב

אוֹהְבִים = אוֹהֲבִים=)

Голосні звуки – хатафи –які ставляться у випадку неподобства вимови шва (наприклад, хатаф-сеголь, хатаф-камац та хатаф-патах: любить אוֹהֵב

אוֹהְבִים = אוֹהֲבִים=)

אֲלוֹפוֹנִים
Азбука, алфавит Азбука, алфавіт אָלֶפְבֵּית
Полугласные – полусогласные звуки, которые обозначаются буквами (א. ה. ו. י) в некоторых случаях не произносятся, например, в словах       מִילֵא    (наполнил),    בּוֹנֶה (строит) и т.д. В таких случаях они называются אִמוֹת קְרִיאָה. Напівголосні-напівприголосні звуки, які позначаються буквами (א. ה. ו. י) у деяких випадках не вимовляються, наприклад у словах מִילֵא  (нагадав),     בּוֹנֶה  (будує) та т.п. У таких випадках вони називаються       אִמוֹת קְרִיאָה. אִמּוֹת קְרִיאָה
Изречение, афоризм Ідіоматичний вираз, афоризм אִמְרָה
Обобщающее слово Узагальнююче слово אִמְרָה כּוֹלֶלֶת
Аналогия Аналогія אַנאַלוֹגְיָה
Антонимия Антонімія אַנְטוֹנִימְיָה
Ассимиляция Асиміляція אַסִימִילַצְיָה
Частичная ассимиляция Часткова асиміляція אַסִימִילַצְיָה חֶלְקִית
Полная ассимиляция Повна асиміляція אַסִימִילַצְיָה מְלֵאָה
Армейский язык Арамейська мова אֲרָמִית
ב
Дифференциация Диференціація בִּידוּל
Обобщающее слово Узагальнююче слово בִּיטוּי מַכְלִיל
Сленг Сленг בִּיטוּיי עָגָה
Выражения Вирази בִּיטוּיים
Настоящее время Теперішній час בֵּינוֹנִי
Письменно Письмово בִּכְתָב
Лингвистика, филология Лінгвістика, філологія בַּלְשׁנוּת
Слитно Злито, разом בִּמְחוּבָּר, בְּיַחַד
Форма глагольной основы Форма дієслівної основи בִּנְיָן
Форма глагольной основы, указывающая на побуждение к действию Форма дієслівної основи, яка вказує на спонукання до дії בִּנְיָן הִפְעִיל
Форма глагольной основы пассивного, страдательного действия от הִפְעִיל Форма дієслівної основи пасивної дії від הִפְעִיל בִּנְיָן הֻפְעַל
Форма глагольной основы возвратного действия Форма дієслівної основи зворотної дії בִּנְיָן הִתְפַּעֵל
Форма глагольной основы пассивного, страдательного действия от פָעַל Форма дієслівної основи пасивної дії від פָעַל בִּנְיָן נִפְעַל
Форма глагольной основы активного интенсивного действия Форма дієслівної основи активної інтенсивної дії בִּנְיַן פִעֵל
Форма глагольной основы активного простого действия Форми дієслівної основи активної простої дії בִּנְיָן פָעַל
Форма глагольной основы пассивного, страдательного действия от פִעֵל Форми дієслівної основи пасивної дії від פִעֵל בִּנְיָן פֻעַל
Три биньяна, в которых второй корневой согласный звук получает сильный дагеш (биньяны пиэль, хитпаэль и пуаль) Три біньяни, у яких другий кореневий приголосний звук отримує сильний дагеш (біньяни піель, хітпаель та пуаль) בִּנְיָנִים כְּבֵדִים (דְגוּשִׁים)
Раздельно Окремо בְּנִפְרָד, לְחוּר
Основа слова, основание Основа слова בָּסִיס
Устно Усно בְּעַל- פֶּה
ג
Лицо (первое, второе, третье) Особа (перша, друга, третя) גוּף (רִאשׁוֹן, שֵׁנִי, שְׁלִישִׁי)
Образованный Той, що утворений גָזוּר
Образовывать (слово) Утворювати (слово) גָזַר, לִגְזוֹר
Разновидность корня Різновид кореня גִזְרָה
Апостроф, служащий знаком сокращения слова Апостроф, який слугує знаком для скорочення слів גֶרֶשׁ
Двойной апостроф, служащий знаком аббревиатуры Подвійний апостроф, що слугує знаком абревіатури גֶרְשַׁיִים
ד
Имеющий «дагеш» Той, що має «дагеш» דָגוּשׁ
«Дагеш» – диакритический знак, влияющий на произношение „Дагеш” – діакритичний знак, який впливає на вимову דָגֶשׁ
Дагеш, удваивающий согласный звук Дагеш, що подвоює приголосний דָגֶשׁ חָזָק
Дополняющий дагеш – вид дагеша (точка внутри буквы), который ставится в случае выпадения буквы в букве, следующей за выпавшей (יִתֵן = יִנְתֵן) Додатків дагеш – вид дагешу (крапка у букві), який ставиться у випадку випадіння букви в букві, що слідує за тією, що випала (יִתֵן = יִנְתֵן) דָגֶשׁ מַשְׁלִים
Дагеш, меняющий произношение согласного звука Дагеш, який змінює вимову приголосного דָגֶשׁ קַל
Дагеш формы – дагеш, ставящийся во второй корневой букве в биньянах пиэль, пуаль и хитпаэль; также ставится в определённых моделях существительных, например: модель קַטָּל      сущ.  סַפָּר(парикмахер), טַבָּח (повар). Дагеш форми – дегеш, що ставиться у другій кореневій букві у біньянах піель, пуаль та хітпаель; також ставиться в певних моделях іменників, наприклад, модель קַטָּל ім. סַפָּר (перукар), טַבָּח (кухар) דָגֶשׁ תַבְנִיתִי
Двусмысленность Двозначність דוּ-מַשְׁמָעוּת
Дифтонг Дифтонг דוּ-תְנוּעָה
Диахронический Діахронічний דִיאַכְרוּנִי
Речь Мовлення דִיבּוּר
Прямая речь Пряма мова דִיבּוּר יָשִׁיר
Косвенная речь Непряма мова דִיבּוּר עָקִיף
Диссимиляция Дисиміляція דִיסִימִילַצְיָה
Дифференциация Диференціація דִיפֶרֶנְצְיַאצְיָה
Дифтонг Дифтонг דִיפְתוֹנְג
Грамматика Граматика דִקְדוּק
Грамматический Граматичний דִקְדוּקִי
Изъявительное наклонение Дійсний спосіб דֶרֶךְ הַחווּי
Наклонение глагола Спосіб дієслова דֶרֶךְ הַפֹּעַל
Повелительное наклонение Наказовий спосіб דֶרֶךְ הַצִווּי
Сослагательное наклонение Умовний спосіб דֶרֶךְ הַתְנַאי
Способ словообразования Спосіб словотворення דֶרֶךְ תְּצוּרָה
ה
Слог Склад הֲבָרָה
Краткий слог Короткий склад הֲבָרָה חֲטוּפָה
Ударный слог Наголошений склад הֲבָרָה מוּטְעֶמֶת
Закрытый слог Закритий склад הֲבָרָה סְגוּרָה
Открытый слог Відкритий склад הֲבָרָה פְּתוּחָה
Фонетика Фонетика הִבָּרוֹן
Фонема Фонема הג”ן
Звук Звук הֶגֶה
Глухой звук Глухий звук הֶגֶה אָטוּם
Звонкий звук Дзвінкий звук הֶגֶה קוֹלִי
Произносить Вимовляти הָגָה, לְהַגוֹת
Произношение Вимова הֲגִיה
Удвоение согласной Подвоєння приголосного הַדְגָשָׁה
Ассимиляция Асиміляція הִדָמוּת
Частичная ассимиляция Часткова асиміляція הִדָמוּת חֶלְקִית
Полная ассимиляция Повна асиміляція הִדָמוּת מְלֵאָה
Настоящее время Теперішній час הוֹוֶה
Омоним Омонім הוֹמוֹנִים
Омонимия Омонімія הוֹמוֹנִימְיָה
Интонация, ударение Інтонація, наголос הַטְעָמָה
Произношение, акцент Вимова, акцент הִיגוּי
Вводное предложение Вставне речення הֶסְגֵר
Состав слова Будова слова הֶרְכֵּב מִלִים
Метафора Метафора הַשְׁאָלָה
Закон изменения гласного звука. При определении ударения огласовки камац гадоль и цере превращаются в подвижное шва, а в согласных, не получающих шва – в один из хатафов (хатаф –сэголь, хатаф – камац, хатаф – патах), например: сторож-сторожа ֹשוֹמְרִים – ֹשוֹמֵר

Утюг – утюгиמַגְהֲצִים – מַגְהֵץ

Закон зміни голосного звуку. У визначенні огласовки Кама га доль та цере перетворюються у рухливе шва, а у приголосних, які не отримали шва – в один з хатафів (хатаф – сеголь, хатаф –камац, хатаф-патах), наприклад,  охоронець – охоронці ֹשוֹמְרִים – ֹשוֹמֵר

Праска – праски מֵגְנֲצִים – מַגְהֵץ

הֵחָטְפוּת (חוֹק הַחִטוּף)
Изменение гласного звука, предшествующего гортанному согласному под влиянием гортанной среды, например, «является сказанным», «говорится» נֶאֱמַר Зміни голосного звуку, що стоїть перед гортанним приголосним під впливом гортанного середовища, наприклад, „є сказаним”, „говориться” נֶאֱמַר הִתְגוְונוּת תְּנוּעָה
огласовка огласовка הַתְנָעָה
ז
Мужской род Чоловічий рід זָכָר
Настоящее время Теперішній час זְמַן הוּוֶה (בֵּינוֹנִי)
Прошедшее время Минулий час זְמַן עָבָר
Будущее время Майбутній час זְמַן עָתִיד
ח
Огласовка «о» Огласовка «о» חוֹלָם, חוֹלֶם
Огласовка «э» Огласовка «е» חֲטָף סֶגוֹל
Огласовка «а» Огласовка «а» חֲטָף פַּתָח
Огласовка «а» Огласовка «а» חֲטָף קָמַץ
Огласовка «и» Огласовка «і» חִירִיק חָסֵר
Огласовка «и» Огласовка «і» חִירִיק מָלֵא
Однородный член Однорідний член חֶלֶק כּוֹלֵל
В предложении с выделенным второстепенным членом – второстепенный член, вынесенный во главу предложения с целью подчеркнуть что-либо; обычно после него ставится тире. Например: Дани – я видел его вчера.

דַנִי – רָאִיתִי אוֹתוֹ אֶתְמוֹל.

У реченні з виділеним другорядним членом – другорядний член, який винесено на початок речення з метою підкреслити щось; після нього ставиться тире. Наприклад: Дані – я бачив його вчора.

דַנִי – רָאִיתִי אוֹתוֹ אֶתְמוֹל.

חֶלֶק יִחוּד
Части речи Частини мови חֶלְקֵי הַדִבֵּר
Части предложения Частини речення חֶלְקֵי מִשְׁפָּט
Полусогласный звук Напівприголосний звук חֲצִי עִיצוּר
Полугласный звук Напівголосний звук חֲצִי תְנוּעָה
ט – י
Тип Тип טִיפּוּס
Ударение Наголос טַעַם
Единственное число Однина יָחִיד
Единица Одиниця יְחִידָה
Падеж Відміна יַחֲסָה
Винительный падеж Знахідний відмінок יַחֲסַת הַפָּעוּל
Родительный падеж Родовий відмінок יַחֲסַת הַקִנְיָן
Корень слова, основа Корінь слова, основа יְסוֹד
Прямое (значение) Пряме (значення) יָשִׁיר
כ
Правила правописания Правила правопису כְּלָלֵי הַכְּתִיב, תוֹרַת הַכְּתִיב
Правила письма без огласовок Правила письма без огласовок כְּלָלֵי הַכְּתִיב חֲסַר הַנִיקוּד
Правила сочетания существительных Правила сполучення іменників כְּלָלֵי הַסְמִיכוּת
Правила пунктуации Правила пунктуації כְּלָלֵי הַפִּיסוּק
Основные правила огласовки Основні правила огласовки כְּלָלֵי יְסוֹד בּתוֹרַת הַנִיקוּד
Местоименный суффикс при глаголе Займенниковий суфікс при дієслові כִּנוּי הַפּוֹעַל
Местоимение Займенник כִּנוּי הַשֵׁם
Связующее местоимение, например, который אֲשֵׁר Сполучуваний займенник, наприклад, той що אֲשֵׁר כִּנוּי זִקָה
Дополняющее глагол местоимение, соединённое с этим глаголом в одно слово, например, «я увидел тебя» – רְאִיתִיךָ Займенник, що доповнює дієслово, поєднане з цим дієсловом в одне слово, наприклад, „я побачив тебе” – רְאִיתִיךָ כִּנוּי מוּשָׁא
Тавтология Тавтологія כְּפִילוּת לָשׁוֹן
Почерк Почерк כְּתַב-יָד
Клинопись Клинопис כְּתַב יְתֵדוֹת
Правописание, орфография Правопис, орфографія כְּתִיב
Письмо без огласовок Письмо без огласовок כְּתִיב מָלֵא
Каллиграфия Каліграфія כְּתִיבָה תַמָה
ל
Определение Означення לְוַאי
Количественное определение Кількісне означення לְוַאי כַּמוּת
Определение-оппозиция Означення-опозиція לְוַאי תְמוּרָה
Иностранный Іноземний לוֹעֲזִי
Язык Мова לָשׁוֹן
Лексический Лексичний לָשׁוֹנִי
Мужской род Чоловічий рід לְשׁוֹן – זָכָר
Женский род Жіночий рід לְשׁוֹן – נְקֵבָה
Множественное число Множина לְשׁוֹן – רַבִּים
Язык прозы Мова прози לְשׁוֹן הַפְּרוֹזָה
Язык поэзии Мова поезії לְשׁוֹן הַשִׁירָה
Еврейский язык в период Мишны Єврейська мова у період Мішни לְשׁוֹן חַזַ”ל, לְשׁוֹן חֲכָמִים
Язык средневековья Мова середньовіччя לְשׁוֹן יְמֵי – הַבֵּינַים
Язык Торы Мова Тори לָשׁוֹן מִקְרָאִית
מ
Произношение, выражение, акцент Вимова, висловлювання, акцент מִבְטָא
Структура, конструкция Структура, конструкція מִבְנֶה
Выражение Висловлювання מַבָּע
Сложный (имеющий более одного корня) Складний (той, що має більш ніж один корінь) מוּלְחָם, מוּרְכָּב
Аффиксы (приставка, инфикс, суффикс) Афікси (префікс, інфікс, суфікс) מוּסָפִיוֹת (תְחִילִית, תוֹכִית, סוֹפִית)
Морфология Морфологія מוֹרְפוֹלוֹגְיָה
Морфемы Морфеми מוֹרְפֵימוֹת
Прямое дополнение к сказуемому Прямий додаток до присудка מוּשָׂא יָשִיר
Косвенное дополнение к сказуемому Непрямий додаток до присудка מוּשָׂא עָקִיף
Переносное значение Переносне значення מוּשְׁאָל
Понятие Поняття מוּשָׂג
Метонимия Метонімія מֵטוֹנִימְיָה
Метафора Метафора מֵטַפוֹרָה
Классификация Класифікація מִיוּן
Словарь Словник מִילוֹן
Слово, служебная часть речи Слово, службова частина мови מִלָה
Разделяющее слово Слово, що розділяє מִלָה חוֹצֶצֶת
Синоним Синонім מִלָה נִרְדֶפֶת
Заимствованное слово Запозичене слово מִלָה שְׁאוּלָה
Связующие слова Слова, що зв’язують מִלוֹת קִישׁוּר
Война языков Війна мов מִלְחֶמֶת הַשָׂפוֹת
Новые слова (неологизмы) Нові слова (неологізми) מִלִים חֲדָשוֹת
Иностранные слова Іноземні слова מִלִים לוֹעֲזִיוֹת
Устаревшие слова Застарілі слова מִלִים מְיֻשָּׁנוֹת
С ударением на предпоследнем слоге З наголосом на передостанньому складі מִלְעֵיל
С ударением на последнем слоге З наголосом на останньому складі מִלְרַע
Местоимение Займенник מִלַת גוּף
Союз Сполучник מִלַת חִבּוּר
Предлог Прийменник מִלַת יַחַס
Местоимение, обозначающее существование или его отрицание, например:      הָיָה(был), יֵש (есть),

אֵיִן  (нет).

Займенник, що позначає існування або не існування, наприклад:

הָיָה  (був), יֵש   (є),  אֵיִן  (немає).

מִלַת קִיוּם
Междометие Вигук מִלַת קְרִיאָה
Вопросительное местоимение Питальний займенник מִלַת שְׁאֵלָה
Отрицательное местоимение Заперечний займенник מִלַת שְׁלִילָה
Подчинительный союз Підрядний сполучник מִלַת שִׁעְבּוּד
Дробное число Дробове число מִסְפָּר חֶלְקִי
Количественное числительное Кількісний числівник מִסְפָּר מוֹנֶה
Порядковое числительное Порядковий числівник מִסְפָּר סִידוּרִי
Отвлечённое число Абстрактне число מִסְפָּר סְתָמִי
Дробное число Дробове число מִסְפָּר שִׁבְרִי
Система глаголов Система дієслів מַעֲרֶכֶת הַפּוֹעַל
Точка в букве  ה, превращающая её в согласный звук в конце слова Точка у літері  ה, яка перетворює її  у приголосний звук в кінці слова מַפִּיק
Тире Тире מַפְרִיד
Инфинитив, неопределённая форма глагола Інфінітив, неозначена форма дієслова מָקוֹר
Спрягаемый глагол Дієслово, що відмінюється מָקוֹר נָטוּי
Дефис Дефіс מַקָּף
Кавычки Лапки מֵרְכָאוֹת
Подчинённый Підрядний מְשׁוּעְבָּד
Языковой уровень Мовний рівень מִשְׁלָב
Слух, слушание Слух, слухання מִשְׁמָע
Значение, смысл Значення, смисл מַשְׁמָעוּת
Смысловой, многозначный Смисловий, багатозначний מַשְׁמָעִי
Односоставное (одночленное) предложение Односкладне речення מִשְׁפָּט חָסֵר
Придаточное предложение Підрядне речення מִשְׁפָּט טָפֵל
Предложение с выделенным второстепенным членом Речення з виділеним другорядним членом מִשְׁפָּט יִיחוּד
Предложение с однородными членами Речення з однорідними членами מִשְׁפָּט כּוֹלֵל
Сложноподчинённое предложение Складнопідрядне речення מִשְׁפָּט מוּרְכָּב
Сложносочинённое предложение Складносурядне речення מִשְׁפָּט מְחוּבָּר, מְאוּחֶה
Придаточное предложение Підрядне речення מִשְׁפָּט מְשׁוּעְבָּד
Неопределённо-личное предложение Неозначено-особове речення מִשְׁפָּט סְתָמִי
Главное предложение Головне речення מִשְׁפָּט עִקָרִי
Предложение, в котором сказуемое выражено глаголом Речення, в якому присудок виражено дієсловом מִשְׁפָּט פּוּעֲלִי
Именное (безглагольное) предложение Іменне (бездієслівне) речення מִשְׁפָּט שֵׁמָנִי
Форма слова Форма слова מִשְׁקָל
נ
Быть образованным, образовываться Бути утвореним, утворюватися נִגְזָר, לְהִגַזֵר
Подлежащее Підмет נוֹשֵׂא
Определённое подлежащее Визначений підмет נוֹשֵׂא מְפוֹרָשׁ
Неопределённо-личное подлежащее Неозначено-особовий підмет נוֹשֵׂא סְתָמִי
Спрягаемый, склоняемый Той, що відмінюється за відмінками або відмінами נָטוּי
Склонение, спряжение Відмінювання נְטִיָה
Идиомы Ідіоми נִיבִים
Система графических знаков, обозначающих на письме гласные звуки Система голосних знаків נִיקוּד
Женский род Жіночий рід נְקֵבָה
Точка Крапка נְקוּדָה
Двоеточие Двокрапка נְקוּדָתַיִים
Синонимия Синонімія נִרְדָפוּת
Сказуемое Присудок נָשׂוּא
Составное сказуемое Складний присудок נָשׂוּא מוּרְחָב
Глагольное сказуемое Дієслівний присудок נָשׂוּא פּוֹעֲלִי
Именное (безглагольное) сказуемое Іменний (бездієслівний) присудок נָשׂוּא שֵׁמָנִי
Разбор предложения Розбір речення נִתוּחַ הַמִשְׁפָּט
ס
Пассивный Пасивний סָבִיל
Огласовка «э» Огласовка „е” סֶגוֹל
Порядок частей предложения Порядок частин речення סֶדֶר חֵלְקֵי הַמִשְׁפָּט
Второй член сопряжённого сочетания Другий член сполученої конструкції סוֹמֵךְ
Суффикс Суфікс סוֹפִית
Суффикс, окончание Суфікс, закінчення סִיוֹמֶת
Стиль Стиль סִיגְנוֹן
Стилистический Стилістичний סִיגְנוֹנִי
Восклицательный знак Знак оклику סִימָן קְרִיאָה
Вопросительный знак Знак запитання סִימָן שְׁאֵלָה
Знаки препинания Пунктуаційні знаки סִימָנֵי פִּיסוּק
Синонимия Синонімія סִינוֹנִימְיָה (נִרְדָפוּת)
Синтаксис Синтаксис סִינְטַקְס
Синхронный Синхронний סִינְכְרוֹנִי
Синекдоха Синекдоха סִינֵקְדוֹכָה
Синтез Синтез סִינְתֶזָה
Синтетический Синтетичний סִינְתֶטִי
Сленг Сленг סְלֵנְג
Сопряжённое сочетание существительных Сполучена конструкція іменників סְמִיכוּת
Идиоматическое сочетание существительных Ідіоматичне сполучення іменників סְמִיכוּת אִידִיוֹמַטִית
Семантика Семантика סֵמַנְטִיקָה
Литература Література סִפְרוּת
ע
Прошедшее время Минулий час עָבָר
Иврит Іврит עִבְרִית
Библейский иврит Біблійний іврит עִבְרִית מִקְרָאִית
Согласный звук Приголосний звук עִיצוּר
Глухой согласный звук Глухий приголосний звук עִיצוּר אָטוּם
Звонкий согласный звук Дзвінкий приголосний звук עִיצוּר קוֹלִי
Корневые согласные звуки Кореневі приголосні звуки עִיצוּרֵי שׁוֹרֵשׁ
Гортанные согласные звуки Гортанні приголосні звуки עִיצוּרִים גְרוֹנִיים
Будущее время Майбутній час עָתִיד
פ
Полисемия Полісемія פּוֹלִיסֶמִיָה
Фонология Фонологія פוֹנוֹלוֹגְיָה
Фонетика Фонетика פוֹנֵטִיקָה
Глагол Дієслово פּוֹעַל
Переходный глагол Перехідне дієслово פּוֹעַל יוֹצֵא
Пассивный глагол Пасивне дієслово פּוֹעַל סָבִיל
Сленговый глагол Сленгові дієслово פּוֹעַל עָגָה
Непереходный глагол Неперехідне дієслово פּוֹעַל עוֹמֵד
Вспомогательный глагол Допоміжне дієслово פּוֹעַל עֵזֶר
Глагол с четырёхбуквенным корнем Дієслово з чотирьохбуквеним коренем פּוֹעַל רְבָעִי
Обращение Звертання פְּנִיָה
Придаточное предложение Підрядне речення פְּסוּקִית
Запятая Кома פְּסִיק
Расставлять знаки препинания Ставити знаки пунктуації פִּסֵק, לְפַסֵק
Параграф, абзац Параграф, абзац פִּסְקָה, פִּסְקָא
Активный Активний פָּעִיל
Фразеология Фразеологія פְרָזֵאוֹלוֹגְיָה
Пословица Прислів’я פִּתְגָם
Недолгое «а» Недовге „а” פַּתָח
«Украденный» патах – вспомогательная огласовка в словах, оканчивающихся на гортанный согласный либо на хей с маппиком. Например:   גַבוֹהַּ (высокий),   רוּחַ (ветер),  הֶצֵּעַ  (предложение). „Викрадений” патах – допоміжна огласовка в словах, які закінчуються на гортанний приголосний або на хей з мапі ком. Наприклад:         גַבוֹהַּ (високий),   רוּחַ (вітер),   הֶצֵּעַ (пропозиція) פַּתָח גְנוּבָה
צ
Морфема Морфема צוּרָן
Основная морфема Основна морфема צוּרָן יְסוֹד
Морфемы, характерные для определённых форм слов Морфеми, які властиві певним формам слова צוּרָן מִשְׁקָל
Смысловое окончание Смислове закінчення צוּרָן סוֹפִי
Повелительное наклонение Наказовий спосіб צִיווּי
Огласовка «э» Огласовка „е” צֵירֵי
Оборот речи, словосочетание Мовленнєвий зворот, словосполучення צֵירוּף מִלִים, צֵירוּף לָשׁוֹן
Сопряжённое сочетание существительных Сполучена конструкція іменників צֵירוּף סְמִיכוּת
Французский язык Французька мова צָרְפָתִית
ק
Тире Тире קַו מַפְרִיד
Голос Голос קוֹל
Звонкий Дзвінкий קוֹלִי
Коннотация Конотація קוֹנוֹטַצְיָה
Долгое «а», огласовка «а» Довге „а”, Огласовка „а” קָמַץ
Фонетическая близость Фонетична близькість קִרְבָה פוֹנֵטִית
Возглас, восклицание Спонукання קְרִיאָה
Связь выбора Зв’язок вибору קֶשֶׁר שֶׁל בְּרֵרָה
Связь разъяснения Зв’язок роз’яснення קֶשֶׁר שֶׁל הַבְהָרָה
Связь добавления Зв’язок додатку קֶשֶׁר שֶׁל הוֹסָפָת
Связь уступки Зв’язок уступки קֶשֶׁר שֶׁל וִיתוּר
Связь вывода и результата Зв’язок висновку та результату קֶשֶׁר שֶׁל מַסְקָנָה וְתוֹצָאָה
Связь противопоставления Зв’язок протиставлення קֶשֶׁר שֶׁל נִיגוּד
ר
Аббревиатура, инициалы Абревіатура, ініціали רָאשֵׁי תֵבוֹת
Множественное число Множина רַבִּים
Корень, состоящий из четырёх согласных Корінь, що складається з чотирьох приголосних רְבָעִי
ש
Заимствование слов Запозичення слів שְׁאִילַת מִלִים
Заимствование смыслов Запозичення смислів שְׁאִילַת מַשְׁמָעוּיוֹת
Речевые ошибки Мовленнєві помилки שִׁבּוּשֵׁי לָשּׁוֹן
Знак огласовки … Знак огласовка … שְׁוָא
Знак огласовки, обозначающий отсутствие гласного звука в конце слова Знак огласовки, що позначає відсутність голосного у кінці слова שְׁוָא נָח
Знак огласовки, краткое «э» в начале слова Знак огласовки, коротке „е” на початку слова שְׁוָא נָע
Огласовка «у» Огласовка „у” שׁוּרוּק (תְנוּעָה)
Корень Корінь שׁוֹרֶשׁ
Составление новых синтаксических структур Побудова нових синтаксичних структур שִׁחְבּוּר
Методы, способы огласовки Методи, способи огласовки שִׁיטוֹת נִיקוּד
Перестановка букв Перестановка букв שִׁכּוֹל אוֹתִיוֹת
Троеточие Трикрапка שְׁלוֹשׁ נְקוּדוֹת
Местоимение Займенник שֵׁם גוּף
Имя числительное Числівник שֵׁם הַמִסְפָּר
Инфинитив Інфінітив שֵׁם הַפּוֹעַל
Сложное слово Складне слово שֵׁם מוּלְחָם, מוּרְכָּב
Синоним (синонимы) Синонім (синоніми) שֵׁם נִרְדָף (שֵׁמוֹת נִרְדָפִים)
Имя существительное Іменник שֵׁם עֶצֶם
Абстрактное существительное Абстрактний іменник שֵׁם עֶצֶם מוּפְשָׁט
Имя собственное Власне ім’я שֵׁם עֶצֶם פְּרָטִי
Отглагольное существительное Віддієслівний іменник שֵׁם פְּעוּלָה
Прилагательное Прикметник שֵׁם תוֹאַר
ת
Обстоятельство Обставина תֵאוּר
Обстоятельство образа действия Обставина образу дії תֵאוּר אוֹפֵן
Обстоятельство уступки Обставина уступки תֵאוּר וִיתוּר
Обстоятельство времени Обставина часу תֵאוּר זְמַן
Обстоятельство меры Обставина міри תֵאוּר מִידָה
Обстоятельство положения Обставина положення תֵאוּר מַצָב
Обстоятельство места Обставина місця תֵאוּר מָקוֹם
Обстоятельство причины Обставина причини תֵאוּר סִיבָּה
Обстоятельство цели Обставина мети תֵאוּר תַכְלִית
Обстоятельство условия Обставина умови תֵאוּר תְנַאי
Определение, прилагательное Означення, прикметник תוֹאַר
Наречие Прислівник תוֹאַר הַפּוֹאַל
Инфикс Інфінітив תוֹכִית
Наука о грамматике Наука про граматику תוֹרַת הַדִקְדוּק
Фонология, фонетика Фонологія, фонетика תוֹרַת הַהֶגֶה
Лингвистика Лінгвістика תוֹרַת הַלָשוֹן
Семантика Семантика תוֹרַת הַמַשְׁמָעִים
Наука об огласовке Наука про огласовку תוֹרַת הַנִיקוּד
Морфология Морфологія תוֹרַת הַצוּרוֹת
Синтаксис Синтаксис תוֹרַת הַתַחְבִּיר
Синтаксис Синтаксис תַחְבִּיר
Синтаксический Синтаксичний תַחְבִּירִי
Возрождение языка Відродження мови תְחִיַית הַשָׂפָה
Приставка Префікс תְחִילִית
Языковое свойство Мовна властивість תְכוּנָה לְשׁוֹנִית
Оппозиция Опозиція תְמוּרָה
Условное наклонение Умовний спосіб תְנַאי בָּטֵל
Гласный звук Голосний звук תְנוּעָה
Длинный гласный звук Довгий голосний звук תְנוּעָה גְדוֹלָה, אֲרוּכָּה
Краткий гласный звук Короткий голосний звук תְנוּעָה חֲטוּפָה
Вспомогательный гласный звук Допоміжний голосний звук תְנוּעַת עֵזֶר
Вторичный, второстепенный Другорядний תִנְיָינִי
Словообразование Словотворення תְצוּרַת מִלִים

 

Автор:

Бакуліна Н.В., науковий співробітник лабораторії навчання російської мови та мов інших етнічних меншин Інституту педагогіки Національної академії педагогічних наук

 

[1] Про затвердження Державного стандарту початкової загальної освіти. – Постанова Кабінету Міністрів України №462 від 20 квітня 2011 року.

[2] Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання , Науковий редактор українського видання С.Ю. Ніколаєва – К.: Ленвіт, 2003 – С.33.

[3] Ron Kuzar. List of Morphological and Syntactic Items For Six Levels of Hebrew Instruction. – The Hebrew University of Jerusalem, Rothberg School for Overseas Student, Division of Hebrew Language Instruction, Research Center. – Jerusalem, 1991.

[4] Див.вище: Мовленнєва лінія пояснювальної записки програми.

[5] Див. у додаток 1 програми.

[6] Див. вище: Мовленнєва лінія пояснювальної записки програми.

[7] Див. у додаток 1 програми.

[8] Див.вище: Мовленнєва лінія пояснювальної записки програми.

[9] Див. у додаток 1 програми.

[10] Див.вище: Мовленнєва лінія пояснювальної записки програми.

[11] Див. у додаток 1 програми.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *