0 4028
Роль птахів в екосистемах, їх значення в житті людини. Охорона птахів. Українські візерунки поезії В. Голобородька «Українські птахи в українському краєвиді» Листопад 19th, 2015 Руденко Тарас

Бінарний урок: українська література – біологія, 8 клас

Наталія ЩЕКАТУНОВА, учитель української мови та літератури, КЗ «Теплівська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів Станично-Луганського району Луганської області»;
Тетяна ЧЕПІГА, учитель біології КЗ «Теплівська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів Станично-Луганського району Луганської області»

 

Мета:
• навчальна – ознайомити учнів із життєвим і творчим шляхом В. Голобородька, відкрити їм поетичний світ, витворений літератором. Спробуємо доторкнутися душею до його одухотвореного слова й побачити надзвичайне у звичайному, піднесене – в буденному. Повторити, узагальнити та систематизувати базові знання учнів із теми «Птахи»;
• розвивальна – розвивати інтерес до поетичного слова нашого земляка, поета-філософа, здібності на основі розумових дій; формувати навички аналізу, систематизації й узагальнення;
• виховна – виховувати шанобливе ставлення до творчості В. Голобородька, любов до природи, бережне ставлення до навколишнього середовища, формувати свідому громадянську позицію та навички спільної діяльності.
Тип: бінарний урок.
Обладнання: конституція України, крилаті вислови, малюнки, «Більше птахів – менше шкідників», презентації: «Пам’ятники птахам», «Птахи на грошових банкнотах», «Червона книга України», чайнворд «Орнітологія», книжкова виставка «Українські птахи в українському краєвиді», портрети (слайди з додатками див. на нашому сайти).

Додатки:

>>Додаток 1<<

>>Додаток 2<<

>>Додаток 3<<

>>Додаток 4<<

>>Додаток 5<<

>>Додаток 6<<
 
 

Я насмілюся стверджувати,
що з усіх знань найпоширенішим
для нас є знання природи, її законів.
Ж. Б. Ламарк

У моїй поезії слово вогнисте,
У моїй поезії – метелики, бджоли, птахи.
Але я засвідчую, що тут Україна, і ви українці.
В. Голобородько

 
 

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. Організація навчальної діяльності учнів.
Учитель української літератури.

День добрий, друзі! Ще один урок.
До нас прийшов за розкладом сьогодні.
Отож давайте зробимо ще крок,
Щоб знов пірнуть у розуму безодню.

Учитель біології.
Налаштуємось на плідну роботу.
У мене все вийде!
Я зможу!
Я досягну успіху!

 
 

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.
Учитель української літератури
Людина починається з дитинства, саме з родини, від найрідніших людей беруть витоки її почуття: любов, милосердя, відповідальність. Від материнського тепла проростає синівська любов до землі, до людей.

 

Фауна і флора

Земля.

Були у матері-природи
Дві донечки такої вроди:
Хто бачив їх хоч одну мить,
Не міг забути й розлюбить.

Фауна.

Голубооку звали Флора.
(Указує на сестру).
У неї очі, наче зорі,
Завжди замріяна, тендітна,
Ласкава, ніжна та привітна.

Флора (про сестру).

А Фауна – швидка, як вітер,
Могла за птахами летіти,
І за оленями стрибати,
Та з білочками пустувати.

Земля.

Обидві світ живий любили,
Відтак його боготворили.
Тож вирішила мудра мати
В придане їм дарунки дати…

Фауна (на сестру).

Мрійливій Флорі – світ рослинний.

Флора (сестрі).

А жвавій Фауні – тваринний.

Земля.

Щоб берегли і доглядали,
Від всього злого захищали.
Живуть в легендах і понині
Живого світу дві богині.

 

(Звучить запис співу птахів).
Повідомлення теми, мети уроку.

 

Учитель української літератури.
Сьогодні ми з вами полинемо в піднебесся і оглянемо землю рідну з висоти пташиного польоту, вслухаємося в неповторну мелодію пташиного співу.
(Робота з епіграфами).

 

Слово вчителеві біології.
Птахи – найчудовіші істоти живої природи. Хто з нас не мріяв стати птахом, і, піднявшись у небо, подивитися на землю з висоти пташиного польоту?

Велику насолоду отримує людина від чудового співу пташок, про них розповідають казки.
Птахи є літературними, пісенними й художніми образами. Малий герб України – тризуб – це силует сокола, що стрімголов падає вниз. А на емблемі миру – голуб із гілочкою оливкового дерева. Багато цікавого з життя птахів вам уже відомо, і я сподіваюся, що на сьогоднішньому уроці ви дізнаєтеся про птахів ще більше. Наше завдання – ознайомитися зі значенням птахів у природі та житті людини, обґрунтувати правила охорони птахів та способи їх приваблювання. Давайте пригадаємо, які види птахів вам відомі. Для цього я пропоную вам розв’язати чайнворд.

 

Чайнворд

J-Bio-9-1-1

Розв’яжіть чайнворд.
1. Птах здатний літати вертикально, зависати на одному місці, хвостом уперед. (Колібрі).
2. Цей морський птах ще здавна вважався в моряків провісником нещастя. (Альбатрос).
3. Птах, який плаває і пірнає, передні кінцівки – ласти. (Пінгвін). 4. Найпернатіший птах, що має 25 тисяч пір’їн. (Лебідь). 5. Найбільший сучасний птах. (Страус). 6. Птах – символ миру. (Голуб). 7. Птах, що живе біля водойм, на болотах, зволожених луках і має видовжині дзьоб і ноги. (Кулик). 8. Цінне органічне добриво. (Гуано). 9. Найбільша сова України. (Пугач).   10. Птах з найдовшими ногами. (Фламінго). 11. Поширений в Україні птах ряду Куроподібні. (Рябчик).

 

Учитель біології.
Ми вже розпочали з вами цікаву мандрівку зеленими просторами рідного краю, оглядаємо до болю знайомі місця з висоти пташиного польоту.

 

Учитель української літератури.
Члени літературної студії допоможуть продовжити цю захопливу подорож. Спів пташок пробуджує прекрасні почуття. І саме В. Голобородько допоможе нам більше дізнатися про птахів нашої Луганщини. Перегорнемо сторінки його неповторної збірки «Українські птахи в українському краєвиді».

 

Журналіст.
Посівальником через усе життя називаємо ми письменника-земляка В. Голобородька.
Вітаємо Вас у літературній студії. Сьогодні у нас зустріч із цікавою людиною, поетом-філософом В. Голобородьком, на яку прийшли літературознавці, екологи, історики, фольклористи, народознавці.
• Яке місце посідає творчість В. Голобородька в сучасному літературному процесі? (мікрофон)
Говорити про поета, не назвавши його твори, це нічого не сказати.

 

Літературознавець.
Найвідоміші твори Василя Івановича – збірки віршів: «Зелен день», «Ікар на метеликових крилах», «Калина об Різдві», «Слово у вишиваних сорочках».

Журналіст. Сучасники так оцінюють творчість поета…

 

Народознавець. «Надією української літератури назвав його Олесь Гончар».

 

Фольклорист. «Поетом, що вміє знайти і поетично показати у малому велике «охарактеризував Василь Стус».

 

Історик. Василь Голобородько – поет-філософ, закоханий в історію і культуру українського народу.

 

Літературознавець.
У своїх творах поет звертається до глибини української історії. Найважливіші віхи в житті В. Голобородька (схема-малюнок)

J-Bio-9-1-2

 

(На екрані проектуються портрети В. Голобородька. Додаток 1).


 

Журналіст.
Вельмишановний Василю Івановичу! Ми раді Вас вітати в нашій студії. Хотілося більше дізнатися про ваше особисте життя і творчість, почути ваше «слово у вишиваних сорочках».

 

Учень у ролі В. Голобородька.
Місяць червень був у своєму найпрекраснішому вияві. Здавалося, що кожна рослина, особливо квіти й трави, ростуть щомиті. Зелена галявина немовби зрослася кольорами з лісом, а той продовжився вершечками гори. Поруч річка Біла, яка ще не втратила весняного повноводдя.
Дівчата співають:

Ой піду я лугом, лугом – низиною,
Ой чи не зустрінусь з родом – родиною.
Ой там моя сестра пшениченьку жала.
Я сказав їй: «Здрастуй»,
Вона не сказала…

Мелодія цієї пісні ніжна, а слова сумні. Про те, як жінка на чужій тяжкій роботі зістарілася, змарніла.
А я від своєї матері тільки три пісні й заспівав. Думав, що знає їх безліч, а вийшло небагато… Жилося тоді нелегко. Війни, голод, праця з ранку до ночі – отаким було її життя.

 

Журналіст.
Хотілося б почути декілька слів про вашу маленьку батьківщину.

 

Учень у ролі В. Голобородька.
«Із п’ятдесяти років життя найдовше я мешкав у селі Андріанополі Перевальського району Луганської області. Тут народився незадовго до закінчення найжорстокішої війни в історії людства – 7 квітня 1945 року. У своєрідній статті – роздумі «Посівальником через усе життя» я написав: «Моє дитинство припало на повоєнні роки, але запам’яталися не ті, найтяжчі, щонайближчі до закінчення війни, а ті коли люди вже стали жити заможніше і з їхніх очей зник отой характерний полиск голоду, що так нівечить образ гарного обличчя».

 

Історик.
Тому як належне сприймалося і навчання на українській філології Київського університету, куди вступив 1964 року. Після закінчення середньої школи певний час
працював на шахті. Тоді ж почав друкувати в періодиці перші вірші. Поетичні добірки з’явилися чи не в усіх республіканських часописах: «Золоті глечики груш», «Летюче віконце», «Пастух квітів»…

 

Фольклорист.
До друку готувалася перша поетична книжка. Про творчість Василя Голобородька відгукнувся Олесь Гончар і назвав його «майбутнім української поезії». У журналі «Дніпро» (1965 рік, № 5) велику критичну статтю про його творчість написав Іван Дзюба, один з найвідоміших тоді критиків, де наголосив, що в Голобородькових поезіях ніби оживає світ наших далеких предків, світ народний, ще язичницький…

 

Народознавець.
Одна із загадок поетичного світу Василя Голобородька, де матеріальне й духовне мають однакову силу. Те, що ми звикли ділити на одухотворене й неодухтворене, для наших предків не мало чітко окреслених меж, а постійно перебувало в рівновазі. Тому й говорили, відчували, діяли не тільки люди, а й тварини, дерева, рослини, вода й вогонь, земля й померлі предки.

 

Історик.
Народжуване світобачення людини закріпило все це, і хоча з часом світ поділився на духовний і матеріальний, первісний зв’язок не був утрачений.

 

Літературознавець.
Звідси починається й незвичайність образів Василя Голобородька, які вражають «казковою» достовірністю, пробуджуючи асоціативне мислення читача. Нерідко традиційні образи української народнопоетичної творчості набувають у поета нових ознак, як-от: криниця, з якої не можна дістати води, чи калина, яка розуміла, що розібрана хата має людський голос. Вірш читається з подвійним болем. Адже надрукований у збірці 1990 року, а був високо оцінений літературознавчою думкою ще в квітні 1965…

 

Фольклорист.
Про книжку «Калина об Різдві» (1992 р.) літературознавець Іван Білогуб писав, що тут Голобородько розкривається у всій своїй творчій зрілості, а тому його вірші годиться читати як книгу буття – Біблію. Здебільшого вони сприймаються як одкровення, що вимагають читання-думання, неквапливого і глибокого осмислення. Інакше кажучи, це поезія, яка вимагає мислячого читача.

 

Учень у ролі В. Голобородька.
А я насправді і пишу своєрідну книгу образного життя українського народу, – говорить Василь Голобородько. – Але герої її – птахи, тобто всі народні назви птаха, прислів’я, приказки, повір’я, звичаї, пов’язані з птахами. Адже навколо нас тому український краєвид, що живуть там птахи, яких назвали українці!

 

Журналіст.
Що тут скажеш? І дивно, і радісно, і відчуття щастя напливає, коли думаєш, який загадковий, поетично багатий і незвичайний світ відкриває поет. Його поезія продовжує ширитися у світі. Після участі у Міжнародному фестивалі авторів у Канаді (1991р.), там з’явилися нові публікації, як і декілька віршів у колективній збірці українських поетів, що вийшла 1993 року в Німеччині.

 

Учитель української літератури.
А тепер ми послухаємо поезії із славнозвісної збірочки «Українські птахи в українському краєвиді», відчуємо мелодику поетичного слова.

 

Учитель біології.
Узагальнемо знання і почуємо багато нового про птахів нашого рідного краю.
На екрані проектуються ілюстрації до поезій.
(Учні читають поезії. Додаток 2).

 

Вівсянка
Найперша весняна пісенька
Вівсянко, вівсянко,
ти – пташка, яка збирає насіння трав, тому
ти – вівсянка;
ти – найжовтіша з усіх вівсянок, ти – вівсян-
ка жовтобрюшка…
взимку тебе часто можна побачити,
як ти сидиш на землі,
ти – землянка,
ти – взимку птах землянка, а влітку
ти – птах гіллянка,
ти співаєш найпершою з усіх пташок
найпершу весняну пісеньку,
ми чуємо твою найпершу весняну пісеньку
і знаємо, що скоро уже весна.
Вівсянко, вівсянко,
ти влітку живеш і у лісі,
ти влітку мостиш своє гніздо на узліссі,
ти влітку виводиш своїх пташенят і в чагарниках,
твоє гніздо вистелене стеблинами трав і
кінським волосом –
м’яко сидіти в ньому малим вівсенятам!
Вівсянко, вівсянко,
ти не летиш на зиму у вирій,
ти перебираєшся ближче до людських осель,
ти приєднуєшся до гороб’ячої зграйки
Вівсянко, вівсянко,
ти в день Теплого Олекси
співаєш свою найпершу весняну пісеньку.

 

Горлиця
Лісова ткаля
Горлице, горлице,
ти живеш у лісі або у садку, але не на
подвір’ї,
ти – дикий голуб,
ти – голос свій подаєш, туркочеш,
і своїм турканням себе називаєш:
ти – і туркавка, і тур кавонька, і туркавоч-
ка, і туркала
ти маєш туркотливе горличко,
ти – тукочеш,
ти – воркочеш,
ти – туркотлива горличко-прочищаєш горлечко, тому
ти – і горлиця, і горлице, і горличка, і горленок,
ти – і орлиця, і орличка, і орлик,
ти так давно живеш поруч із моїм народом,
із прачасів мій народ переніс до сьогоднішнього
дня
прадавнє праслово, щоб тебе називати:
ти – і гелничкак, гилнице, гилніча.
ти якось заклалася із соловейком,
хто раніше встане співати,
соловейко встав удосвіта, а ти сиділа на
дереві й спала,
сонце вже й під снідання підбилося,
а ти голосу ніякого не подала,
аж поки селянин не приїхав сіяти й сказав
на воли:
«Тпру – тпру!»
Горлице, горлице,
ти тихенько воркуєш, як звичайна дівчина
розмовляє,
а у звичайної дівчини тиха розмова, як
твоє воркування, тому й кажуть про таку
дівчину:
«Дівчина, як горлиця».
Вивільга

 

Дощовий голос
Вивільго, вивільго,
ти – жовта пташка,
ти – найжовтіша пташка серед усіх жовтих
пташок,
я побачив тебе на дереві, то наче прогляне
сонечко золотим сяєвом крізь гілки…
ти любиш лічити ягоди на черешні – вишні
птичій
але лічиш у притаманний лише тобі спосіб:
яку ягоду порахуєш – ягода із дерева зникає,
поки всі перелічиш – жодної не лишиться,
тому
ти – і черешоїд, і черешенник,
а через те, що ягоди ти лічиш дзьобом,
то дзьоб у тебе завжди червоний від соку ягід
ти завжди так гарно співаєш,
але як налякаєшся чогось, то верещиш,
ніби кішка,
якій ненароком наступили на хвіст,
ти любиш мостити гніздо і на іві, і на вілкі
ти – своїм голосом називаєш ці дерева.
Ти співаєш, ніби уголос називаєш ім’я коханої
дівчини,
Яке закоханий повсякчас вимовляє подумки на
різні лади.
Золотий щур
Птах що любить бджіл
Щуре, золотий щуре,
ти – загадка про самого себе,
ти складеш загадки про самого себе за озна-
кою:
той, хто голос подає –
ти-той, хто за це називається бджільний
шпак,
відгадкою таких загадок
ти – сам увесь
ти – гарна своїм голосом пташка,
яку хочеться довго слухати, –
так довго, аж поки не мине літо!
Щуре, золотий щуре,
ти маєш красиве золоте забарвлення,
ти бачиш, як бджоли лазять до квітки, і
ти лазиш, наслідуючи бджіл, до квітки –
твоє гарне золоте забарвлення від квіткового
пилку;
ти бачиш, як бджоли лазять до кітки, і
ти лазиш, наслідуючи бджіл, до квітки,
бджоли лазять до квітки по мед та пилок,
ти ж гадаєш, що
то їх барвисті пелюстки приваблюють, –
ти й собі нариваєш та обтулюєш себе
різного кольору пелюстками з різних квітів:
крила обтулюєш пелюстками з волошки –
щоб були синіми,
груди обтулюєш пелюстками з цикорію –
щоб були блакитними,
лоб обтулюєш пелюстками з ромену –
щоб був білим,
горло обтулюєш пелюстками з купавки –
щоб було жовтим,
хвіст же обліплюєш зеленим листям –
щоб був зеленим.

 

Сойка
Відмикання вирію
Сойко, сойко,
ти маєш гарне різнокольорове пір’я,
ти аж сяєш своїм строкатим вбранням –
ти – і сойка, і сійка, і соя, і згоя;
ти маєш гарне різнокольорове пір’я
воно у тебе де рудувате, де білувате, а де й
рябе;
на крилах покрите смужками:
де чорне, де біле, де блакитне –
ти – і деряба, і дерябонька;
ти голосно кричиш, верещиш на весь ліс,
ти – верещайка;
ти голосно кричиш,
вигукуєш на весь ліс своє «джер – джер» –
ти – і джеджора, і джойка, і джоя;
ти любиш клопотатися у лісі весь час:
розносиш у дзьобі жолуді і горіхи,
ховаєш їх у різних місцях,
схованки свої забуваєш,
а з них проростають молоді дерева,
ти отакою своєю поведінкою
схожа на клопітливу стареньку жінку –
ти – баба.
Сойко, сойко,
ти – ключниця від вирію,
ти золотими ключами відмикаєш вирій:
раніше ключі від вирію були у ворони,
та якось ворона прогнівала Бога
і з того часу ключі від вирію перейшли до
тебе;
ти так турбуєшся про свій обов’язок,
що аж тричі на рік літаєш у вирій:
вперше, коли розквітає гречка і навколо все
біло,
ти думаєш, що аж випав сніг – і вилітаєш,
і втретє, коли й справді випадає сніг і навко-
ло все біло,
ти вилітаєш;
ти поспішаєш, щоб не запізнитися відімкну-
ти вирій,
щоб усі птахи:
і ті, хто раніше відлітає у вирій,
і ті, хто пізніше відлітає у вирій, -
не чекали перед замкненим вирієм
і щоб до Здвиження усі встигли відлетіти,
а якщо й затримаються відлітати дикі гуси,
а полетять аж після Здвиження, то
ти дочекаєшся їхнього відлету
і аж тоді замикаєш вирій і повертаєшся
назад.

 

Галка
Птаха із людським ім’ям
Галко, галко,
ти – чорна птаха,
ти – не найчорніша птаха серед інших чор-
них птахів, але
ти – теж чорна птаха,
ти – птаха чорнопірка:
про тебе загадують на вечорницях загадку,
де тебе порівнюють із будженицею,
що коптиться у димнику, але
ти – чорна не від диму, а такою вдалася –
ти – чорна не чорнячи.
Галко, галко,
ти – свого гнізда не мостиш,
ти своє гніздо в’єш, як вінок,
щоб у твоєму, галчачому, гнізді, як у вінкові,
затишно було діткам твоїм.
Галко, галко,
ти – мала птаха, та рот у тебе великий,
тому, коли хочуть звернути увагу на те,
що не завжди малий розмір чогось цілого пе-
редбачає
й малі розміри частин того цілого, люди
кажуть:
«Мала галка, та рот великий», –
а чому не про іншого птаха висловлюють це
спостереження,
то тому, що й твоє ім’я, і жіноче ім’я зву-
чать однаково.
Галко, галко,
твоє ім’я і жіноче ім’я звучать однаково,
у тебе – людське ім’я, а в жінки твоє ім’я,
тому ми пестливо й називаємо своїх коханих
твоїм людським ім’ям.

 

Біла лелека
Птах, що має чорний знак на білому
Лелеко, біла лелеко,
ти твориш загадку про саму себе.
ти твориш загадку про саму себе за озна-
кою:
та, хто є білим птахом із чорним знаком
па білому.
ти – білий птах,
ти – увесь білий птах
і лише кінці твоїх крил чорного кольору, але
ми, називаючи тебе, не погоджуємося із тим,
що кінці твоїх крил чорного кольору, тому
ми, називаючи тебе, переносимо чорний колір
подалі із твого тулуба, але неможливо
чорний колір зовсім змити із тебе, як водою,
ти, біла лелеко, іще так багато маєш
різних імен, щоб
тебе називати, ніби в кожному селі в
Україні, де
ти живеш у парі зі своїм лелечичем
та виводиш діток своїх, лелеченяток,
люди хочуть називати вас окремим ім’ям,
кожну із вас з-поміж інших лелек,
які живуть в інших селах по всій Украї-
ні.
Лелеко, біла лелеко.
ти з далекого краю-вираю до нашого села
прилітаєш,
діти бачать тебе, як ти над селом ле-
тиш.
головою крутиш – шукаєш своє старе гніз-
до,
головою крутиш – шукаєш, де б змости-
ти нове гніздо,
а діти усі хочуть, щоб
Ти селився саме у нашому селі, щоб
ти мостив собі гніздо саме у них на
подвір’ї
(там батько уже й старе колесо поклав
на клуню).
Лелеко, біла лелеко,
ти твориш загадки про саму себе за озна-
ками:
та, хто має довгі ноги,
та, хто має довгого дзьоба,
та, хто буває на болоті,
та, хто ловить жаб,
та, хто мостить своє гніздо на хаті,
про тебе, біла птахо, на вечорницях
парубки загадують загадки дівчатам.
а дівчата загадують загадки парубкам,
а відгадкою таких загадок
ти – сама уся.

 

Журналіст.
Ось і прозвучали останні акорди, зустріч збігає кінця. Ми дуже вдячні за цікаву розповідь і пишаємося, що на нашій Луганщині є такі поети-патріоти, бажаємо творчих успіхів. Хотілося б мати змогу придбати ваші збірочки в крамницях.

 

Учень у ролі В. Голобородька.
Шановні учні, я дуже радий був зустрітися з вами, приємно, що ви стільки знаєте про моє життя і творчість. Пірнули в глибину мого поетичного слова, схвильовано читали поезії і не залишились байдужими. Бажаю вам завжди повертатися до батьківського порогу, як лелеки повертаються до нас із вирію. Будьте патріотами, вірними синами й дочками рідної неньки України.
Я з своєї землі ніколи не зміг би повіятись десь по світах, навіть якби тут нестерпно пекло. Ні, ні, знаю, що поза оцим моїм шматком планети мене нема.

 

Фізкультхвилинка
Встаньте, діти, усміхніться,
Землі нашій уклоніться
За щасливий день вчорашній.
Всі до сонця потягніться,
Вліво, вправо нахиліться,
Веретенцем покрутіться.
Раз присядьте, два присядьте
І за парти тихо сядьте.

 

Учитель біології.
Птахи не тільки прикрашають природні ландшафти, а й допомагають людині. На вшанування деяким птахам встановлені історичні пам’ятники. До вашої уваги повідомлення – «Пам’ятники птахам».

(На екрані проектуються світлини пам’ятників птахам. Додаток 3).


 

ГУСИ РИМ УРЯТУВАЛИ. Історія знає випадки, коли мирні домашні птахи надавали допомогу. Першими такий пам’ятник заслужили домашні гуси. У 390 р. до нашої ери в Італію вдерлися галли й захопили Рим. Тільки Капітолій залишився неприступним. Уночі захисники міцно спали й не почули галлів, які підкралися. Спали й собаки. Але гуси, почувши бряжчання зброї галлів, почали ґелґотіти, піднявши крик і шум. Розбуджені римські воїни, схопивши зброю, відбили напад ворогів. I так вийшло, що гуси врятували Рим. На знак вдячності римляни оголосили їх священними птахами й на їх честь улаштовували щорічні святкування, під час яких містом рухалася процесія: несли з почестями гуся, а позаду тягнули собаку. Римляни підходили до гуся, кланялись йому підносили дарунки, а собаку били палицями.

 

ПАМ’ЯТНИК ПІВНЮ. Пам’ятник півню встановлений у німецькому місті Мюнстері. Років 400 тому військо сусіднього князівства підступи- ло до Мюнстера й оточило його. Місто довго не здавалося ворогу, хоч його жителі й захисники недоїдали. І тут їм допоміг випадок і єдиний півень, що залишився в місті. Півень належав одному з радників міста, який тримав його на чорний день. І коли стало зовсім голодно, радник вирішив зварити суп для дітей. Він зловив півня, але не втримав і птах вилетів на мур і закукурікав. Тут його й побачили вороги. Побачили й замислилися: якщо в жителів міста півні вільно ходять, мабуть, у місті є чималі запаси й воно довго може ще протриматись. Так півень вплинув на результат воєнних дій. На честь пернатого рятівника міста майстри викували великого срібного півня з позолоченими шпорами. Цей пам’ятник зберігся до наших днів і прикрашає ратушу міста Мюнстера.

 

ПАМ’ЯТНИК ГОРОБЦЮ. У 1850 році англійці привезли в Америку пару горобців. У 1853 році їх завезли ще кілька сотень. Крилатим переселенцям нові місця сподобались. Вони прижились і в них з’явилася можливість показати, на що вони здатні. Якось навколо Бостона дуже розмножилися шкідливі комахи. Гусінь кинулася на поля, сади й городи і знищувала все: посіви, овочі, плоди. Людям загрожував голод. І тут на допомогу прийшли горобці. Вони налетіли на поля й сади та швидко знищили шкідників. Вдячні жителі Бостона встановили в головному парку міста пам’ятник горобцю.

 

ПАМ’ЯТНИК ЧАЙКАМ. Давно в околицях Солт-Лейк-Сіті в штаті Юта з’явилися перші поселенці – мормони. Вони розорювали землі й засівали поля, розраховуючи на багаті врожаї. Спочатку все було добре. Але несподівано прийшла біда: на поля налетіла ненажерлива сарана. Засобів боротьби з нею тоді не було. Вогнища й дим не допомагали, а знищення шкідливих комах палицями було безглуздим. Мормони знали: якщо їхні поля загинуть від сарани, то їх чекає голод або голодна смерть. Дуже несподівано прийшла допомога. Про сарану дізналися місцеві чайки. Вони стали прилітати на поля й ловити сарану. Поля були очищені від шкідників. Більша частина врожаю була врятована. Як вдячність за допомогу жителями Солт-Лейк-Сіті споруджено пам’ятник чайкам.

 

Учитель біології.
Уже в Давньому Римі були спеціальні жерці, які спостерігали за поведінкою храмових курей, що передбачали погоду. А в наш час у Японії курей так само тримають у храмах для того, щоб ті повідомляли про наближення землетрусів. У момент небезпеки вони поводяться неспокійно й намагаються вибратися з приміщення. Пригадайте народні прикмети пов’язані з поведінкою птахів.
• Ранній приліт птахів – на ранню й теплу весну.
• Птахи рано збираються у вирій – осінь буде холодною.
• Качки оскубуються – буде дощ.
• На початку осені кури линяють – зима буде ранньою.
• Галки зграйками літають – на дощ.
• Де багато пташок – там нема комашок.

Чільне місце займають птахи й на грошових банкнотах. (Додаток 4).


 

Повідомлення «Птахи, що зникли назавжди»
Свідомо чи не свідомо люди знищили чимало видів птахів, які тепер занесені до чорних списків зниклих з лиця Землі тварин. Так, полінезійці знищили великого птаха моа масою близько 300 кг, жителі Нової Зеландії випалювали рослинність, а при цьому гинули птахи та їх гнізда.
На острові Маврикій водився колись фронт. У 1681 р. люди востаннє бачили цього птаха. Це був незграбний птах масою близько 20 кг. Літав він погано і не вмів швидко бігати. І навіть сильний дзьоб не міг урятувати його від людей.
Безкрила гагарка траплялася на островах Північної Америки. Вона ходила як пінгвін, і хоча літати не могла, плавала прекрасно. Остання пара безкрилих гагарок була вбита в 1844 р. в Ісландії.
Мандрівний голуб, який траплявся в Північній Америці, знищений мисливцями через ніжне м’ясо, яке вважалося делікатесом. Останнього дикого мандрівного голуба застрелили у 1899 р., а останній з тих, що жив у неволі, помер у клітці в 1914 році.
Королівський папуга – єдиний папуга, що водився на території США, теж став жертвою людини. Цих птахів знищили як садових шкідників.
Остання лугова курочка загинула у 1932 р. Запізно вжиті заходи з охорони цього птаха не врятували його. І тільки після знищення багатьох видів птахів люди по-справжньому замислилися над охороною птахів, які ще залишились.

J-Bio-9-1-3

 

Учні. Розорювання степів, вирубування лісів, осушення боліт, забруднення довкілля отруто-хімікати призводять до того, що чисельність багатьох видів птахів невпинно скорочується,вони стають рідкісними, а деякі види зникли загалом чи перебувають на межі зникнення. Вже зникло приблизно 200 видів і підвидів птахів. Щоб зберегти різноманітність птахів на планеті, їх потрібно охороняти. Мало занести той чи інший вид до Червоної книги, прийняти закон про охорону тварин – треба вивчати птахів,
охороняти місця їх гніздування та зимівлі.

(Презентація Червона книга України. Додаток 5).


 

Червона книга України

Ряд Лелекоподібні – лелека чорний, жовта чапля.
Ряд Соколоподібні – скопа, шуліка рудий, беркут, гриф чорний.
Ряд Гусеподібні – лебідь малий, гоголь, гага звичайна.
Ряд Горобцеподібні – сорокопуд, шпак рожевий, корольок червоноголовий.

 

Учитель української літератури.
Центральним образом у віршах В. Голобородька є образ птаха. «Пташиною антропологією» називають цикл віршів поета. Птахи символізують мир, добро, щастя, надію, кохання. Символічною є назва поеми «Лелека».
У всіх країнах є птахи – символи. Наприклад, у Росії – орел, у Бразилії – колібрі, в Австралії – папуга, символом миру є білий голуб. А чи є в Україні птах – символ?

 

Презентація досліджень науковців
Виступ «зоолога».
Символічним птахом України вважають лелеку білого. Ще наші пращури, які поклонялися сонцю, мали сонячного птаха – «тотема крун». Його шанували як свого прапредка – покровителя, що єднав землю і земне буття з Вирієм – раєм благословенних предків.
Цей великий красивий птах зі сніжно-білим і чорним пір’ям здавна живе біля житла людини.
Лелека білий поширений в Європейській частині, зокрема в Україні, Молдові, Білорусі.
Він прилітає на місце гніздування досить рано – починає мостити гніздо з середини березня і до кінця квітня. Живуть лелеки парами. Великі, майже плоскі гнізда мостять на дахах будівель і старих деревах. Лелек часто можна бачити у гніздах, де вони сидять або стоять на довгих тонких ногах. Іноді видають тріскучі звуки уда- рами однієї частини дзьоба об другу. Дорослі лелеки голосу не мають.
Із відкладених навесні 2 – 7 білих яєць, які птахи насиджують по черзі, через місяць вилуплюються голі, безпорадні пташенята, вони мають голос – пищать. Лелеки приносять їжу пташенятам 9 разів на добу, тому пташенята швидко ростуть.
Перед відльотом у теплі краї на зиму лелеки збираються у зграї.
У вересні-жовтні вони залишають місця гніздування і відлітають на південь, в Африку. Їхній маршрут пролягає через півострів і завершується у долині Нілу. Дістаються тимчасових зимівників вони лише в середині грудня. А вже через місяць знову збираються до рідної домівки. Цікаво, що на Південь лелеки летять зі швидкістю 150 км/год, а повертаються вдвічі швидше.

J-Bio-9-1-4

Центральним образом у віршах В. Голобородька є образ птаха. «Пташиною антропологією» називають цикл віршів поета. Птахи символізують мир, добро, щастя, надію, кохання. Символічною є назва поеми «Лелека». Лелека – символ щастя й добра, їх в Україні з давніх-давен називали птахами сонця. У народі існує повір’я, що село, в якому оселяється родина лелек, оминає лихо, а у жителів усе складається вдало.

 

Пісня «Лелеки»
(муз. А. Укупника, сл. О. Гельського). (Додаток 6).

 

Учитель української літератури.
Зверніть увагу на книжкову виставку «Українські птахи в українському краєвиді».
Луганський степ… Безмежний простір, родюча земля, золота нива… І лунає над цією цариною спів жайворів, аж бринить прозоре повітря. Жайвори співають і народжують у людей надію на мир, стале життя, добробут.
Такі ж почуття пробуджують і «жайвори» з царини слова – письменники, гордість Луганщини, які «співом» своїм можуть і збентежити душу, і втішити її, і втамувати душевну та духовну спрагу.
Двері в поетичний світ відкриває вам В. Голобородько. Читайте… Творіть!

 
 

ІІІ. Підбиття підсумків уроку.

Учитель української літератури.
Минають весни, літа, осені і зими, пливуть над землею віки, а життя продовжується. У гніздах народжуються пташенята, а в оселях – діти. І нашому українському роду нема переводу, і світ буде вічним, поки лунатиме божественна музика природи на нашій землі, матінці Україні,під ясними зорями. Віримо, що нас чекають добра доля і світле прийдешнє. Прикладіть руку до свого серденька, прислухайтесь до його биття.

(На фоні лунає спів пташок).

Дала мені мати серце –
розмальованого щиглика.
У малого хлопчика билося воно
веселим горобчиком,
у юнака витьохкнуло соловейком,
у дорослого вже серце вило сичем,
кракало круком,
а я усе сподівався,
коли ж воно нарешті ширятиме
у високості соколом.
Але тепер моє серце
квилить чайкою над лугом.

В. Голобородько

 

Учитель біології.
Я сподіваюся, що після сьогоднішнього уроку ви замислитесь і станете уважнішими й милосерднішими до тварин, будете охороняти рослинний і тваринний світ.

Рослини і звірі – то наші брати.
Ми старші і маємо їх берегти,
Щоб нас не винила зламана гілка,
Сполоханий птах, налякана білка.
Хай краще з довірою, як і годиться,
Вам сяде на руку маленька синиця.
І ніжно гілками цілує в лице
Посаджене вами в саду деревце.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *